В економічних дослідженнях та практиці для порівняння і об’єктивної оцінки ефективності діяльності підприємств використовують відносні показники прибутковості – показники рентабельності. При вивченні показників рентабельності прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До них належать інвестиції, активи, витрати.
Рентабельність, таким чином, доцільно розглядати як об’єктивну економічну категорію, що характеризує прибутковість, фінансову результативність діяльності, і як кількісний та яксний показник, який визначається відношенням прибутку до задіяних засобів (активів), коштів (пасивів) та витрат підприємницької діяльності.
Основні показники рентабельності підприємств торгівлі наведені у табл.
Таблиця
Показники рентабельності підприємств торгівлі
| Найменування показника | Алгоритм розрахунку | Економічна характеристика |
| 1 | 2 | 3 |
| Рентабельність товарообороту (реалізації) (РРТО) | Прибуток від операційної діяльності / Товароборот * 100 | Показує частку прибутку на 1 грн. реалізації товарів; є критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства |
| Рентабельність виробничих фондів (Рвф) | Чистий прибуток* 100 / середньорічна сума основних фондів + оборотних матеріальних активів | Показник є критерієм оцінки ефективності використання виробничих ресурсів |
| Рентабельність авансованого капіталу | Чистий прибуток / Середня сума активу балансу * 100 | Є узагальненим показником ділової активності підприємства |
| Рентабельність основних засобів (Роз) | Чистий прибуток / Середня сума основних засобів * 100 | Показники характеризують ефективність відповідно основних і оборотних засобів, також використовуються для визначення їх інтегральних (узагальнюючих) показників ефективності |
| Рентабельність оборотних активів (Роа) | Чистий прибуток / Середня сума оборотних активів * 100 | |
| Економічна рентабельність (ЕР) | Прибуток від звичайної діяльності / ΣАЧ * 100 | ΣАЧ – середня величина чистих активів. ΣАЧ= ΣА – ΣДовгострокових і поточних зобов’язань. Показує рівень прибутковості власнихх активів. |
| Рентабельність інвестиційної діяльності, % | Доходи по цінних паперах + Доходи від дольової участі СП / ΣДовгострокових (ІрА)і короткострокових (ІІА)фінансових вкладень * 100 | Показує ефективність івестиційної діяльності. |
| Рентабельність власного капіталу (Рвк) | Чистий прибуток / Середня сума власного капіталу (ІрП) * 100 | Характеризує ефективність використання власного капіталу; цей показник є оціночним при котируванні акцій підприємства на біржі цінних паперів. |
| Рентабельність робочого капіталу (Рроб капіт) | Пвід операц. діяльн.: ΣРобочого капіталу * 100 [робочий капітал=ОА – поточні зобв’язання (ІірА - ІVрП)] | Оцінює ефективність використання власного капіталу в господарській діяльності підприємства. Дозволяє зорієнтуватись щодо фінансових інвестицій, якщо є необхідність і можливсть. |
| Рентабельність використання кредитів банку (Рвикор кр) | Пвід викор кр.: Σвикористаних кредитів * 100 [Пвід викор кр.: =Σкредит. використ. * Р реаліз.,% – Σ% за кредит; Σвикористаних кредитів= Σоплаченого кредиту] | Показує, чи вигідно брати кредити і як вони працюють на підприємство |
| Рентабельність витрат (Рво) | Прибуток від операційної діяльності / Сума витрат обігу (витрат на збут) * 100 | Показує співвідношення прибутку і витрат, характеризує ефективність витрат. |
| Рентабельність витрат на оплату праці | Чистий прибуток / Сума витрат на оплату праці | Викристовується для визначення інтегральних показників ефективності викристання трудових ресурсі підприємства; показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. витрат на плату праці, |
| Рентабельність використання трудовиих ресурсів | Чистий прибуток / Середньооблікова чисельність працівників | Показує величину прибутку, що припадає на 1-го працівника. |
| Комерційна рентабельність, % | Прибуток від звичайної діяльності / Чиста виручка * 100 | Характеризує рівень прибутковості цієї діяльності підприємства |
| Коефіцієнт чистої виручки | ЧП+Амортизація / РТО | Показує частку власних коштів підприємства в обсязі роздрібного товарооброту |
В процесі аналізу показники рентабельності порівнюють:
– у динаміці – для визначення та оцінки тенденцій змін,
– з середніми (або найвищими) значеннями у галузі діяльності підприємства – для порівняльної оцінки ефективності досліджуваного підприємства,
– з аналогічними показниками підприємств, які працюють в інших галузях – для оцінки стану підприємства у ринковому середовищі, визначення рейтингу підприємства серед інших, а також для вибору галузі для більш ефективних інвестиицій у неї.
Позитивною вважається зростаюча тенденція показників рентабельності, особливо, протягом тривалого часу, і при цьому показники рентабельності відповідають очікуванням інвесторів (акціонерів, пайовників) за таким співвідношенням, яке у світовій практиці отримало назву “золоте правило бізнесу”: Т Прибутку > Т Реалізації > Т Авансоованого капіталу > 100%, де Т – темп (динаміка) зміни, %.
Показники рентабельності в процесі аналізу порівнюють у динаміці з аналогічними показниками самого підприємства для визначення тенденцій змін прибутковості; порівнння проводиться за аналогічними показниками підприємств-конкурентів, показниками рентабельності підприємств інших галузей для оцінки становища підприємства у ринковому середовищі, з найвищими у галузі – бенчмаркінг (порівняння з еталоном).
При внутрішньогосподарському аналізі рентабельності виробничих фондів як показника, що характеризує використання основних засобів та оборотних активів матеріальних, тобто найбільш значущої частки авансованого капіталу підприємства. За наведеною у табл. 4.19 формулою рентабельність виробничих фондів (Рвф) розрахоовується:
Рвф= ЧП / ΣОФ+ ΣОАматер * 100,
де ЧП – чистий прибуток,
ΣОФ – середньорічна величина основних засобів за первісною вартістю,тис.грн.,
ΣОА – середньорічна величина обортних матеріальних активів.
Для порівняння та виявлення впливу фактрів на зміну рентабельності виробничих фондів звітного і базисного періодів, для усунення впливу зміни цін на товари, кожен з показників, що входить до складу розрахункової формули, слід поділити на обсяг товарообороту. Тоді формула рентабельності виробничих фондів матиме такий вигляд:
Рвф=ЧП:РТО / (ΣОФ/РТО+ΣОА/РТО) * 100=ЧП:РТО / (ФМоф+ ФМоа)* 100,
де ФМоф – фондомісткість основних фондів,
ФМоа – фондомісткість оборотних активів.
Розахунок впливу факторів на зміну рентабельності виробничих фондів здійснюється способом ланцюгових підстановок:
Рвф ск1=(ЧП:РТО)1 / (ФМоф0+ ФМоа0)* 100.
Різниця між першим скориигованим показником і базовою рентабельністю покаже розмір впливу на неї зміни чистого прибутку:
ΔЧП→Δ Рвф= Рвф ск1 – Рвф 0,
Рвф ск2=(ЧП:РТО)1 / (ФМоф 1+ ФМоа 0)* 100,
ΔФМоф →Δ Рвф= Рвф ск2 – Рвф 1.
Наведений розрахунок показує показує зміну рентабельності від зміни величини основних засобів через показниики їх фондомісткості. Зміна величини оборотних активів, яка проявляється у зміні їх фондомісткості, та залежність від цього зміни рентабельності виробничих фондів, визначається як різниця між рентабельністю звітного періоду та другим скоригованим показником рентабельності:
ΔФМоа→ΔРвф= Рвф 1 – Рвф 2.
Факторні розрахунки завершуються перевіркою взаємов’язку факторів:
Рвф 1 – Рвф 0=±ΔЧП±Δ ФМоф ±Δ ФМоа,
де Δ – зміна,
0,1 – базовий і звітний період.
Більш глибокий і детальний аналіз рентабельності оборотих активів дозволяє зробити так звана формула Дюпона, яка отримала свою назву внаслідок того, що вперше була використана у системі фінансового менеджменту фірми Дюпона.
Розширення моделі Роа,% дозволяє на лише провести факторний аналіз цього важливого показника, але і визначити подальшу підприємницьку стратегію.
Роа,% = ЧП/ΣОА* 100=ЧП/РТО* 100=РТО/ ΣОА= Ррто,% * Коб ОА,
де Ррто,% – рентабельність роздрібного товарооброту,
Коб ОА – коефіцієнт оборотності оборотних активів, кількість оборотів.
Способом абсолютних різниць можна визначити вплив зміни кожного показника на зміну рентабельності оборотних активів:
1) ±ΔРрто,% →±ΔРоа,% =(±ΔРрто,%) * Коб ОА 0,
2) ±Δ Коб ОА→±ΔРоа,% = Р1рто,% * (±Δ Коб ОА).
Розширена формула рентабльності оборотних активів та проведений на її основі факторний аналіз дозволяють фінансовому менеджеру обрати оптимальну стратегію підвишення рентабельності:
1) через підвищення рентабельності (товарообороту), а це можливо при збільшенні суми прибутку, що у свою чергу, може здійснитись, в основному, через підвищення ціни товару, а також інших фкторів, розглянутих у факторному аналізі прибутку,
2) через прискорення оборотності активів, що досягається:
– оптимізацією величини оборотних активів,
– вивченням асортименту товарів, які користуються попитом,
– підвищення рівня організації торгівлі (продуктивності праці працівників, якості обслуговування, впровадження нових методів торгівлі),
– удосконалення розрахунків з діловими партнерами,
– підвищення ефективності використання кредитів банку,
3) через підвищення обох показників.
Одним з стратегічних напрямів запобігання банкрутства є забезпеченя швидкої оборотності капіталу (оборотних активів). Тому світова і вітчизняна практика господарськоої діяльності підприємств визнає другий шлях розвитку підприємств більш ефективним.
Аналіз розподілу прибутку
Аналітичне дослідження прибутку підприємства включає (крім аналізу динаміки і факторного аналізу) наступний його етап – аналіз розподілу прибутку. Ефективний розвиток підприємства залежить від оптимального співвідношення складових прибутку при його розподілі.
Так, при збільшенні частки прибутку на споживання зростає потреба у додаткових позичених і залучених коштах і навпаки.
Розподіл прибутку є важливим економічним важілем, який забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як юридичного господарського суб’єкту ринку та його трудового колективу.
Фінансова стратегія розподілу прибутку повинна сприяти:
1) зміцненню доходної бази бюджету,
2) забезпеченню господарської (економічної) незалежності підприємства і його соціально-економічного розвитку – через капіталізацію прибутку,
3) підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства.
За даними бухгалтерського обліку аналізують зміни, які стались у розподілі прибутку на різні цілі, виявляють причини таких змін, оцінюють співвідношення (пропорції) в яких розподіляється прибуток, тобто оцінюється ефективність фінансової стратегії підприємства.
Акціонери товариства сплачують своїм членам дивіденди на вкладений ними капітал, в організаціях споживчої кооперації здійснюються нарахування на пайові внески пайовників, спільні підприємства поділяють чистий прибуток на частки відчизняного та іноземного учасника.
Вважається, що капіталізація прибутку (фонд нагромадження), тобто його спрямування на подальший розвиток підприємства (реінвестиції) є більш ефетивним рішенням, ніж “проїдання” прибутку через фонди споживання.
Аналіз розподілу прибутку потрібний саме для того, щоб визначити оптимальне співвідношення між фондом нагромадження та фондом споживання. Дослідження починається з аналізу рентабельності власного капіталу (РВК) за таким алгоритмом:
РВК,% = ЧП/ΣВК* 100=(СРН+ФС) / ΣВК* 100=[ФН/ΣВК+ФС/ΣВК] * 100.
Частку реінвестовного прибутку у середній величині васного капіталу (ФН/ΣВК) називають внутрішнім темпом розвитку (ВТР). ВТР характеризує можливість існувння підприємства в ринковій економіці. Розширення моделі ВТР дозволяє провести його факторний аналіз, за результатами якого приймаються управлінські рішення щодо тактичних і стратегічних дій для підвищення ефективності підприємницької діяльності:
ВТР,% = ФН/ΣВК* 100= ЧП/РТО* 100* РТО/ΣА* ФН/ЧП = РРТО,% * Коб А* ФМ* ЧРП, де ФН – фонд нагромадження,
ΣА – середня величина активів, тис.грн.,
ΣВК– середня величина власнго капіталу, тис.грн.,
Коб А– коефіцієнт обортності активів балансу,
ФМ – фінансовий мультиплікатор (показує рівень фінансової активності підприємства щодо залучння коштів у господарську діяльність),
ЧРП – частка прибутку на нагромадження.
Методом абсолютних різниць можна визначити вплив зміни кожного фактора, що входить у модель розрахунку, на зміну внутрішнього темпу розвитку підприємства. При чому, перший і другий фактори у моделі (РРТО,% і Коб А) дозволяють підприємству вжити тактичних заходів щодо оптимізації ВТР, а підвищення фінансової активності щодо залучення коштів та частки прибутку на нагромадження будуть являти собоою шляхи фінансової стратегії щодо подальшого розвитку підприємства.
Ретельний аналіз слід проводити за кожною статтею, що дасть можливість обгрунтувати розрахунок втрачених резервів прибутку і розробити конкретні заходо щодо їх мобілізації.
Зміна структури роздрібного товарообороту справляє свій вплив на витрати обігу через відмінності у витратомісткості за окремими товарними групами. Оскільки на підприємствах роздрібної торгівлі облік товарів за товарними групами не ведуть, то практично розрахувати вплив зміни структури товаробороту на зміну витрат обігу неможливо.
Теоретично така методика розроблена і можлива для використання в аналізі витрат на підприємствах гуртової торгівлі, де спеціалізація гуртових складів дозволяє визначити витрати за окремими товарними групами. Вплив структурних зрушень передбачає використання способу процентних чисел, за яким визначається плановий рівень витрат, скоригований на фактичну структуру товарообороту (РВОплск):
РВОплск,%=Σпі=1(РВОіпл * ПВіф)100,
де РВОіпл – плановий рівень витрат і-тої товарної групи,
ПВіф – фактична питома вага і-тої товарної групи у загальному обсязі товарообороту.
Різниця між скориговваним рівнем витрат і плановим буде являти собою величину зміни виртат від зміни структури товарообороту.
Сума витрат, не залежних від зміни цін, залишається незмінною, але змінюється їх рівень до товарообороту. Для визначення величини зміни витрат від зміни цін на товари слід розрахувати скориговану суму витрат, залежних від зміни цін (РВОокнз,%)
ΣВОскз=РТОцфф/Іц * РВОплз:100= ΣВОфз/Іц,
РВОскнз,%= ΣВОфнз * 100/РТОцфф /Іц= ΣВОфнз * 100 * Іц /РТОцфф= РВОфнз * Іц,
де РТОцфф – фактичний обсяг роздрібного товарооборот у діючих цінах на товари,
РВОплз – плановий (за кошторисом) рівень витрат, залежних від зміни цін на товари,
ΣВОфз – фактична сума залежних витрат,
Іц – індекс цін на товари,
ΣВОфнз – фактична сума витрат, не залежних від зміни цін на товари,
РВОфнз – фактичний рівень витрат, не залежних від зміни цін на товари.
Різниця мміж фактичними витратами та їх відповідними скоригованими величинами покаже розмір впливу на них зміни цін на товари:
Δцін→ΔΣВОз = ΣВОфз – ΣВОскз ,
Δцін→ΔРВОнз = РВОфнз – РВОскнз .
Аналіз впливу зміни цін на товари на зміну витрат обігу на підприємствах торгівлі дозволяє розробити цінову політику підприємства, оптимізувати структуру товарообороту для підвищення ефективності своєї господарської діяльності.
Підвищення продуктивнсті праці праівників торговельного підприємства впливає на зміну витрат обігу з двох сторін: з однієї – підвищення продуктивності праці приводить до збільшення обсягу товарообороту і зниження рівня умовно-постійних статей витрат, з другої сторони – підвищення продуктивності праці дозволяє скоротити чисельність працівників і, відповідно, зменшити витрати на оплату праці:
ΔВОП=ΔвіднЧ * ЗП,
де ΔВОП – зміна витрат на оплату праці, тис. грн.,
ΔвіднЧ – відносне вивільнення числа працівників, оісб,
ЗП – середня заробітна плата одного працівника, тис. грн.
Відносне вивільнення числа працівників (ΔвіднЧ) визначається за формулою:
ΔвіднЧ=Чпл * ТΔПП% / 100+ ТΔПП%,
де Чпл – планова чисельність працівників, осіб,
ТΔПП – темп приросту продуктивності праці, %.
Зміна витрат залежить від багатьох факторів, які діють одночасно, тому доцільним є проведення кореляційного аналізу витрат, який, у свою чергу, дозволяє виявити щільність зв’язку витрат з конкретними факторами; більш повно визначити резерви економії витрат, а також економічно обгрунтувти кошторис витрат.
Результати кореляційного аналізу дозволять обгрунтувати конкретні пропозиції для прийняття конкретних управлінських рішень.
Дослідження виконання кошторису витрат та їх динаміки дає можливість виявити ті статті, які мають найбільшу питому вагу у загальній сумі витрат, або такі статті, за якими спостерігається найбільше відхилення і сторону збільшення чи зменшення їх суми і рівня.
При поглибленму аналізі саме цим статтям витрат слід приділити найбільшу увагу і провести їх факторний аналіз. Серед усіх статей витрат особливої уваги заслуговують: витрати на оплату праці.
Заробітна плата – це показник, який свідчить про житєвий рівень працівників галузі діяльності підприємства; від суми нарахованої заробітної плати залежать відрахування у пенсійний фонд, фонд зайнятості населення, на соціальні заходи. Витрати на оплату праці займають найбільшу питому вагу у сумі витрат підприємств торгівлі.
Сказане обгрунтовує необхідність проведення систематичного факторного аналізу витрат на оплату праці з метою пошуку шляхів оптимізації витрат, або раціонального використання коштів на оплату праці.
На підприємствах торгівлі до складу витрат обігу входять витрати на оплату праці працівників, які здійснюють реалізацію товарів; витрати на оплату праці апарату управління та іншого загально-господарського персоналу відносять до складу адміністтративних витрат.
Сума витрат на оплату праці (ΣВОП) залежить від середньооблікової чисельності операційного персоналу підприємства торгівлі (соч), величини середньої заробітної плати та її мотивації, форми оплати праці тощо. Перші три фактора носять формалізований характер, і суму витрат на оплату праці можна представити такою залежністю:
ΣВОП=соч *ЗП=РТО/ПП * ЗП.
Оскільки модель залежності є комбінованою, то буде доцільним застосувати у розрахунках впливу факторів на зміну суми витрат на оплату праці спосіб ланцюгових підстановок.
Взаємозв’язок факторів і правильність розрахунків проявляється тотожнісю алгебраїчної суми розмірів впливу усіх факторів на зміну витрат на оплату праці та вличини абсолютного відхилення між фактичною і плановою сумами витрат на оплату праці: ±ΔΣВОП=ΣВОПф – ΣВОПпл=±ΔРТО±ΔПП±ΔЗП.
На наступному етапі аналізу витрат на оплату праці необхідно визначити коефіцієнт співвідношення (Кспіввідн) індексу продуктивності праці та індексу середньої заробітної плати:
Кспіввідн=ІПП/ІЗП≥1,0.
Коефіцієнт співвдношення оцінюється позитивно, якщо він більше за 1. У такому випадку він є коефіцієнтом випередження, тобто темп росту продуктивності праці випереджує темп збільшення середньої заробітної плати, що свідчить про належний рівень управління персоналом підприємства, економію трудових ресурсів та відсутність перевитрат за фондом оплати праці.
В процесі аналізу визначають такі показники ефективності використання витрат на оплату праці:
– віддача витрат на оплату праці (ВВОП), яка виражається обсягом товарообороту на одну гривню витрат:
ВВОП=РТО/ΣВОП, де ΣВОП – сума витрат на оплату праці за період дослідження, тис грн.,
– рентабельність витрат на оплату праці (РВОП), яка виражається сумою прибутку на одну гривню витрат:
РВОП=ЧП/ВОП, де ЧП – чистий прибуток, тис. грн.,
– інтегральний показник ефективності витрат на оплату праці (Іеф):
Іеф=√ ВВОП * РВОП,
Зростаюча танденція зазначених показників вважається позитивною;
– витратомісткість як відношення суми витрат обігу до суми витрат на оплату праці; бажаною тенденціє цього показника є його зниження:
ВМ=ΣВО/ΣВОП,
– зарплатомсткість. Показник зарактеризує рівень витрат на оплату праці до обсягу роздрібного товарообороту:
ЗПМ,% = ΣВОП/РТО* 100,
де ЗПМ,% – рівень витрат на оплату праці, %; зниженя рівня витрат може відбутись за рахунок частки умовно-постійних витрат (наприклад, оплати праці за погодинною оплатою, за посадовими окладами).
Результативність витрат на оплату праці виявляється у порівнянні показників ефективності їх використання у динаміці за декілька років, а також з відповідними показниками підприємств-конкурентів, з середніми або найвищими показниками у галузі.
Значну роль у підвищенні раціональності витрат на оплату праці належить обліку і аудиту фонду оплати праці на підприємстві.
Інші статті витрат обігу аналізують з позиції виконання кошторису цих витрат, їх динамічних зрушень. Дослідження проводиться з використанням даних аналітичного бухгалтерського обліку, залученням первинних документів, аудиторських висновків (або актів документальної ревізії). В результаті аналізу витрат на оплату праці розробляються пропозиції щодо підвищення ефективності використання коштів на оплату праці.
На підприємствах торгівлі до складу операційних витрат, крім витрат на збут (витрат обігу), входять адміністративні витрати та інші операційні витрати. Аналіз адміністративних витрат грунтується на оцінці виконання їхнього кошторису з метою оптимізації таких витрат. Інші операційні витрати свідчать про порушення розрахунково-фінансової дисципліни, вони аналізуються за даними аналітичного бухгалтерського обліку, первинними документами. Метою їх аналізу є виявлення та усунення причин витрат за місцем їх виникнення.
Глибокий аналіз витрат обумовлений їх суттєвим впливом на фінансові результати діяльності торговельного підприємства.
