Найбільш активну позицію у підприємницькій діяльності займають оборотні активи.
Значення та актуальність оборотних активів випливає з їх ролі у господарській діяльності підприємств. Сама назва – “оборотні” активи – розктиває повноту їх участі у господарському обоороті підприємства та зміну своєї форми: гроші – товар – гроші1.
 |
Оцінка важливості оборотних активів у господарському процесі обгрунтовує завдання їх економічного аналізу, а саме:
– оцінка стану, структури і динаміки оборотних активів за період дослідження,
– розрахунок та оцінка впливу факторів на зміну ефективності використання оборотних активів,
– дослідження впливу ефективнсті використання оборотних активів на обсяг реалізації, величину прибутку підприємства, його платоспроможність та фінансовий стан,
– виявлення резервів підвищення ефективності використання оборотних активів та шляхів їх мобілізації,
– обгрунтування подальшої фінансової стратегії управління оборотними активами підприємства.
Зовнішній аналіз оборотних активів за даними фінансової звітності обмежений законом комерційної таємниці, що виявляється у відсутності нормативних і планових показників стосовно оборотних активів.
Лише за внутрішнього аналізу можна виконати усю програму дослідження якості оборотних активів та вплив їхного використаня на фінансовий стан підприємства. У процесі внутрішньогосподарського аналізу, крім нормативів та інших показників бізнес-плану, використовують дані бухгалтерського аналітичного обліку товарів, матеріалів, затрат, розрахунків з дебіторами, грошових коштів.
В межах окремого підприємства оборотні активи за елементами являють собою: запаси (виробничі запаси, матеріали, товари та інше); розрахунки та інші оборотні активи (дебіторська заборгованість); грошові кошти та їх еквіваленти (цінні папери).
За принципом організації і планування оборотні активи є нормовані і ненормовані. До оборотних активів, що нормуються, відносять всі товарно-матеріальні цінності і грошові кошти в касі. Потреба у них визначається нормуванням кожного елемента (згідно з галузевими методиками) до встановлення планової оптимальної величини кожного виду оборотних активів, яка необхідна для нормального функціонування господарської діяльності підприємства. Норматив встановлюється на рік з поквартальною розбивкою, в днях.
Ненормовані оборотні активи – це активи, які практично, не доцільно нормувати, оскільки це означало б значною мірою їх обмеження, що у свою чергу, на сприяє розширенню та ефективності господарської діяльності (наприклад, гроші на рахунках у банку, розрахунки з дебіторами за товари, звичайно, якщо вони не прострочені).
До ненормативних також відносяться кошти в деяких розрахунках, які практично неможливо і недоцільно нормувати (розрахунки з дебіторами по претензіях, з матеріально-відповідальними особами по відшкодуванню матеріальних цінностей).
Показники стану оборотних активів та ефективнсті їх використаання є індикаторами успіху підприємства у його господарські діяльності. Тому в процесі аналізу активів саме їм приділяється першочергова увага. Дослідження здійснюються за такими напрямами:
– визначається стан оборотних активів – запас в днях, який показує, на скільки днів підприємство забезпечено оборотними засобами; визначається запас в днях (Здн) як відношення їх фактичної величини на певну дату до планового одноденного обсягу реалізації наступного кварталу. Алгоритм розрахунку має вигляд:
Здн=ОЗфакт*90/реалізація наступного кварталу, пл,
де ОЗфакт – фактична сума оборотних засобів на певну дату, тис. грн.
Фактичний запас в днях порівнюють з його нормативним значенням наступного кварталу, а результат такого порівняння дасть можливість оцінити рівень забезпечення підприємства запасами та вжити відповідних заходів щодо їх оптимізації,
– у процесі аналізу оборотних активів вивчається їх структура та зміни у структурі. На підприємствах сфери обігу більшу питому вагу в оборотних активах займають товари. Оптимальною вважається така структура оборотних активів, коли:
ТМЦ=ΣТМЦ/ΣОА≥0,5,
де ΣТМЦ – товарно-матеріальні цінності, тис. грн.,
ΣОА – оборотні активи, тис. грн.
Дебіторська заборгованість = ΣДеб/ ΣОА≤0,2,
Грошові кошти= ΣГк/ ΣОА≤0,2,
де ΣДеб – сума дебіторської заборгованості,
ΣГк – сума грошових коштів та їх еквівалентів,
ΣОА – сума оборотних активів.
Аналіз структури балансу доповнюється вивченням якості активів; характерною рисою якості є ступінь ліквідності актвів, тобто їх здатність перетворитись на готівку (табл. 3.4).
Логіка аналітичної роботи наступна:
1) визначається відповідність фактичної оборотності оборотних активів до встановлених нормативів,
2) за ненормованими оборотними активами визначається їх зміна у динаміці,
розраховується сума вивільнених коштів з обороту або додатково залучених в оборот,
3) характеризується вплив на фінансовий стан використання оборотних активів у господарській діяльності.
У процесі аналізу нормовані оборотні активи порівнюють з встановленим нормативом, що розробляється фінансистом підприємства.
Ненормовані оборотні активи (розрахунки з дебіторами, витрати майбутніх періодів) аналізуються у динаміці за декілька періодів.
Ефективність використання оборотних активів характеризується їх оборотністю в днях (Одн):
Одн= ΣОА*Д/РТО,
де ΣОА – середня сума оборотних активів за період дослідження,
Д – кількість днів, що охоплює період дослідження.
Оборотність оборотних активів в днях показує, за скільки днів обернеться, тобто з речовинної маси перетвориться на готівку середній запас оборотних активів.
Другим показником ефективності використання оборотних активів є коефіцієнт їх оборотності, який показує, скільки разів обернеться середній запас оборотних активів протягом періоду дослідження (Коб):
Коб=РТО/ ΣОА.
Прискорення оборотності (зменшеня кількості днів в обороті, або збільшення числа оборотів) оборотних активів сприяє вивільненню коштів, що в них вкладені, для подальшого розширення господарської діяльності, для погашення кредитів банку та заборгованості кредиторам.
Суму вивільнених коштів визначають як добуток одноденного фактичного товарообороту на кількість днів прискорення оборотності оборотних активів:
Σвивільн. коштів=Тодн.факт.*(–ΔОдн),
де Σвивільн. коштів – сума вивільнених коштів з обороту, тис. грн.,
Тодн.факт – фактичний одноденний товарооборот, тис. грн.,
ΔОдн – різниця між фактичною і базовою оборотністю, дн.
Факторний аналіз зміни оборотності оборотних активів можна провести способом скоригованих показників. Виходячи із розрахункової формули оборотності в днях, визначається скоригована оборотність (Одн ск):
Одн ск=ΣОА*Д/РТОф.
За даними табл. 3.5 скоригована оборотність дорівнює 74,2 дн. (580*360:2815). Різниця між скоригованою оборотністю та оборотністю у минулому році показує вплив на неї зміни обсягу товарообороту:
ΔРТО→ΔОдн=Одн ск– Одн о,
де Одн о – оборотність в днях базового періоду.
Внаслідок збільшення обсягу товарообороту оборотність прискорилась на 4,6 дн. (74,2–78,8).
Зміна середньої величини оборотних активів та її вплив на зміну їх оборотності виражається залежністю:
ΔΣОА→ΔОдн= Одн ф– Одн ск, де Одн ск – фактична оборотність оборотних активів в днях у періоді дослідження.
Факторний аналіз оборотності оборотних активів дозволяє зробити висновки про підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, яке оптимізувало величину оборотних активів, що привело до прискорення їх оборотності, додаткового вивільнення коштів на 96,2 тис. грн. та збільшення обсягу роздрібного товарообороту на 165 тис.грн.
Оборотність оборотних активів у днях показує, за скільки днів обертається їх середній запас; з іншої сторони – він свідчить про тривалість операційного циклу, потребу в певній величині оборотних активів на період господарського обороту. Тривалість операційного циклу зменшується на період погашення (сплати) кредиторської заборгованості, яка використовується в господарському обороті підприємства у вигляді товарно-матеріальних цінностей, що отримані від постачальників, а також коштів інших кредиторів, перед якими підприємство має зобов’язання. Тривалість фінансового цику або період обігу грошових коштів може бути від’ємною величиною, коли до господарського обороту залучені більшою мірою кошти кредиторів, при цьому оборотність товарів і дебіторської заборгованості швидше оборотності (терміну погашення) кредиторської заборгованості. Така ситуація вигідна для підприємиства і невигідна для його ділових пертнерів – кредиторів. Тому аналіз має виявити внутрішні резерви прискорення оборотності оборотних активів, скорочення тривалості операційного циклу, тобто величини фінансово-експлуатаційної потреби у коштах, яка визначається як добуток одноденної реалізації та тривалості фінансового циклу в днях.
Прискорення оборотності оборотних активів справляє позитивний вплив на фінансвий стан підприємства. Цей вплив виявляється у двох напрямах:
1) прискорення оборотності приводить до додаткового вивільненя коштів з обороту, які знов мають бути задіяні у господарському обороті. Тим самим збільшується сума прибутку на величину, що розраховується наступним чиом:
ΣПдод=(ΔОдн*Родн ф *Роб,%):100,
де ΣПдод – сума додаткового прибутку,
Родн ф – реалізація одноденна, фактична,
Роб,%=рівень рентабельності обороту,%.
Сума прибутку збільшується внаслідок прискорення оборотності і через зменшення таких статей на збут, як природні витрати, витрати на зберігання, а також фінансових витрат, оскільки прискорення оборотності дає можливість скоріше повернути банку отриманий раніше кредит;
2) прискорення оборотності відбувається через оптимізацію величини запасів оборотних активів. Так, залежно від характеристики розміру запасів, фінансовий стан відповідно оцінюється:
а) при мінімальних запасах фінансова стійкість підприємства вважається абсолютною,
б) при нормальній величині запасів фінансова стійкість є оптимальною (нормальною),
в) понаднормові запаси характеризують нестійкий фінансовий стан (ситуація тривожна),
г) надто великі понаднормові запаси (неліквідні матеріали, готова продукція, що не користується попитом)вимагають оцінити фінасовий стан такого підприємства як кризовий, і свідчить про вірогідність банкрутства.
На величину запасів і швидкість обертання оборотних активів впливають такі основні фактори:
– величина підприємства (масштаб бізнесу: крупний, середній, малий),
– характер бізнесу – галузь, у якій працює підприємство,
– тривалість виробничого процесу,
– географія споживачів і постачальників,
– платоспроможність ділових пертнерів та система розрахунків з ними,
– якість банківського обслуговування,
– темпи зміни обсягів випуску та реалізації продукції,
– облікова політика підприємства, прийнята методологія обліку,
– кваліфікація менеджерів структурних підрозділів підприємства,
– темпи інфляції.
Зазначені фактори виявляються та вимірюються при аналізі, що дозволяє, у свою чергу, визначити резерви прискорення оборотності оборотних активів і вжити відповідних заходів конкретних та дієвих для даного підприємства.
Аналіз проводиться як за усією величиною оборотних активів, так і за окремими їх видами. Так, контроль за оборотністю коштів у розрахунках здійснюється через аналіз та управління дебіторською заборгованістю. Умови ринкової економіки вимагають насамперед вибирати потенційних плкупців, які були б платоспроможними і дотримувались платіжної дисципліни. Зростання дебіторської заборгованості може спричинити ланцюг неплатежів у сфері бізнесу. Тому аналіз дебіторської заборгованості проводиься ретельно за даними аналітичного бухгалтерського обліку.
У ринковій економіці, особливо у періоді інфляції і кризи, коли імобілізація (відволікання від господарського обороту) оборотний коштів стає невигідною для постачальника і вигідною для покупця, важливого значення набувають показники дебіторської заборгованості (ДЗ) та їх детальний аналіз.
Аналіз передбачає, в першу чергу, розгляд стану і динаміки дебіторської заборгованості за її абсолютними і відносними величинами – тобото проводиться і вертикальний аналіз дебіторської заборгованості.
Збільшення величини дебіторської заборгованості можее статись з трьох причин:
1) неплатоспроможність покупців – споживачів продукції, тварів, послуг,
2) нерозбірливий, безпідставний з фінансово-аналітичної точки зору вибір ділових партнерів у бізнесі (проігноровано правило ринкової економіки, яке гласить: “Перш, ніж підписати контракт, подивись фінансовий звіт свого контрагента”); необгрунтована кредитна політика організації по відношенню до покупців,
3) зміна зовнішніх умов, які спричинили ускладнення і затримки погашення дебіторської заборгованості: це може бути зміна курсів валют, митних та інших зборів.
У процесі аналізу дебіторську заборгованість класифікують за термінами заборгованості на:
– законну (нормальну, що відповідає термінам платежів) – вона пов’язана з формами розрахунків і обгрунтовується актом звірення розрахунків,
– прострочену (що виникла через порушення фінансово-розрахункової дисципліни, порушення в організації оплати у покупців),
– безнадійну до стягнення (понад трьох років) – на цю заборгованість дають позов до суду, якщо рішення негативне, то списують на збитки (інші операційні витрати). Безнадійна заборгованість актом не підтверджується, боржник відсутній, є рішення суду про банкрутство платника.
Якщо у процесі аналізу вивлена тенденція до зростання, то вона оцінюється як підвищення неліквідності підприємства.
Метод аналізу дебіторської заборгованості за термінами наближується до методу її документальної ревізії.
Подальший аналіз передбачає співставлення оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості.
Від своєчасного повернення боргів дебіторами залежить і своєчасне погашення кредиторської заборгованості. Чим швидше обертається дебіторська заборгованість порівняно кредиторською, тим більше підприємство має вільних коштів в обороті.
В умовах ринкової економіки грошові кошти – це предмет особливої уваги. Наявність готівки потрібна для поточних платежів – погашення заборгованості банку, кредиторам, працівникам – на виплату зарплати і т.п., тобто для зміцнення платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.
У процесі господарськї діяльності відбувається на підприємстві рух грошових коштів – їх надходження і вибуття, що разом являє собою грошовий потік. Його називають Кеш Флоу (cesh flow). Кеш Флоу (грошовий потік) – може бути позитивним (коли надходження > вибуття і є надлишок готівки) і негативним (дефіцитним), коли – навпаки, витрати, вибуття перевищує надходження.
Якщо сума надходження більше суми вибуття, то сума надлишку являє собою (ΣН–ΣВгрош.коштів)= чистий грошовий потік (ЧГП).
У процесі аналізу необхідно:
1) з’ясувати і оцінити, чи має підприємство грошові кошти і сумі, достатній для здійнення поточних платежів,
2) визначити можливості для отримання додаткового прибутку через фінансові вкладення (інвестиції), тобто придбання акцій, облигацій та інших цінних паперів з метою отримання дивідендів (прибутку),
3) виявити, яким чином грошові потоки впливають на оптимальну величину оборотних активів і їх оборотність (тобто тривалість операційного і фінансового циклів (ТОЦ, ТФЦ)),
4) оцінити раціональність поточних витрат на виробництво і реалізацію, а також на термін проведення капіталовкладень та джерела їх фінансування.
Для управління готівкою на підприємствах введена спеціальна форма фінансової звітності ф.№3 “Звіт про рух грошових коштів”. У ньому представлено надходження та вибуття грошових коштів за такими видами діяльності підприємства:
|
| ||||||
| 1 | 2 | ||||||
| 1) поточна (операційна) діяльність | |||||||
| – виручка від реалізації (РТО), – погашення дебіторської заборогованості, – отримання короткострокових кредитів на основну діяльність, – отримання авансів від покупців та ін. | – погашення заборгованості постачальникам і кредиторам, – оплата праці (заробітна плата), – відрахування у бюджет, – поточні фінансові інвестиції | ||||||
| 2) інвестиційна діяльність | |||||||
| – продаж основних засобів, – фінансуання довгострокових кредитів і позики, – повернення довгострокових фінансових інвестицій ін. | – придбання основних засобів, – капітальні вкладення, – довгострокові фінансові вкладення, – аванси підрядникам ін. | ||||||
| 3) фінансова діяльність | |||||||
| 1 | 2 | ||||||
| – отримання короткострокових кредитів і позик, – надходження від продажу акцій, – дивіденди від короткострокових фінансових вкладень ін. | – сплата відсотків за кредити короткострокові, – короткострокові фінансові інвестиції, – погашення короткострокових кредитів і позик ін. | ||||||
Дані ф.№3 “Звіт про рух грошових коштів” дозволяють проаналізувати:
– рівень поточної та інвестиційної діяльності за рахунок власних коштів,
– залежність підприємства від зовнішніх кредитів і позик,
– напрям дивідендної політики підприємства,
– реальний ступінь платоспроможності,
– і основне питання – виявити дефіцит або надлишок грошових коштів на підприємстві.
Для характеристики та оцінки змін показників ефективності використання грошових коштів в процесі аналіза визначають та порівнюють у динаміці такі коефіцієнти.
1. Коефіцієнт самофінансування (коефіцієнт Бівера) = (ЧП+Амортизація)/зобов’язання (ІІІ+ІV)р. пасиву
ЧП – чистий прибуток
2. Коефіцієнт чистого грошового потоку (КЧГП)=ЧГП(нерозподілений прибуток+Амортизація)/(поточні зобв’зання – грошові кошти – короткострокові фінансофі інвестиції).
(другий коефіцієнт доповнює і уточнює перший).
3. Ефективність:
3.1.Грошового потоку (ЕГП)=ЧГП/РТО>ЧГП/ΣАвансованого капіталу>ЧГП/ ΣВласного капіталу,
3.2.Співвідношення показників рентабельності=ЧП/РТО>ЧП/Авансованого капіталу>ЧП/Власного капіталу.
Прибуток, який отримує підприємство, в решті решт приводить до притоку грошових коштів, але у короткостроковому плані між надходженням грошей і прибутком існує значна відмінність.
Для виживання підприємство має бути не лише прибутковим, але і забезпечити чистий грошовий притік, який був би достатнім для фінансування господарських операцій.
Забезпечення грошового потоку залежить від першу чергу від обсягу реалізації. Обсяг реалізації, який гарантує нормальний рух грошових коштів – необхідну суму надходження грошових коштів для покриття поточних витрат, являє собою Грошову точку рівноваги (ГТР):
4. ГТР=(Σ витрат постійних+ Σ Адмін. Витрат – Σ Амортизації*)/мд
* примітка: сума постійних витрат зменшується на суму амортизації, тому що остання не потребує готівки.
5. Прогнозна сума фінансових інвестиці = Реалізація за планом на наступний період * Коефіцієнт готівки у фактичному обсязі РТО,
Коефіцієнт готівки в обсязі РТО = середня сума грошових коштів на розрахунковому рахунку / Роздрібний товарооборот фактичний.
Період оборотності (обіговості) грошових коштів (ОГК,дн) – це термін часу, що починається з момента платежа кредиторам (постачальникам) за товари, що від них надійшли, до оримання грошей за ці товари від покупців (дебіторів). Він визначається таким алгоритмом:
ОГК,дн=Озт+ОДЗ – Окз,
де ОГК,дн – обороттність запасів товарів, дн.,
ОДЗ – оборотність дебіторської заборгованості, дн.,
Окз – оборотність кредиторської заборгованості. дн.
ОДЗ, дн = ДЗ*Д/РТО, ОКЗ, дн = КЗ*Д/РТО,
де ДЗ – середня сума дебіторської заборгованості. тис. грн.,
КЗ – середня сума кердиторської заборгованості, тис. грн.,
Д – кількість днів у періоді дослідження.
Оборотність дебіторської заборгованості або період її погашення можна розцінювати як тривалість кредитування покупців за рахунок надання їм товарного кредиту.
Від своєчасного повернення боргів дебіторами залежить і своєчасне погашення кредиторської заборгованості. Чим швидше обертається дебіторська заборгованість порівняно з кредиторською, тим більше підприємство має вільних коштів в обороті, сума яких визначається розрахунком:
Σвив. коштів = (Окз – ОДЗ) *Родн.,
де Σвив. коштів – сума вивільнених коштів,
Окз – оборотність кредиторської заборгованості. дн.,
ОДЗ – оборотність дебіторської заборгованості, дн.,
Родн. – реалізація одноденна, тис. грн.
Подальший аналіз передбачає зіставлення дебіторської і кредиторської заборгованості за їх відповідними видами. Таке порівняння дозволяє визачити і оцінити, наскільки раціонально використовються на підприємстві залучені кошти: виявити імобілізацію коштів у дебіторську заборгованість, наявність та тенденції змін простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості.
Результати аналізу кредиторської заборгованості обгрунтовують необхідність прискорення реалізації товарів, погашння дебіторської заборгованості, щоб запобігти негативним наслідкам у ділових відносинах з постачальниками, банками, та іншими кредиторами.
У даному випадку “ціною” кредиторської заборгованості можуть виступати фінансові санкції, ризик втрати заставного майна, судовий позов про банкрутство, а “ціною” кредиту банку є ввідсоток за кредит.
Щодо кредиторської заборгованості, то її необхідно погашати незалежно від стану дебіторської заборгованості.
Визначені у процесі аналізу їх тренди вимагають негативноїї оцінки стану резрахунків з діловими партнерами і розробки заходів щодо запобігання кризи. Інакше підприємство втрачає свій імідж як надійного ділового партнера.
Покзником ефективнсті оборотних активів, крім їх оборотності є показник рентабельності оборотних активів (РОА):
РОА% = ЧП / Σ ОА * 100,
де ЧП – чистий прибуток,
Σ ОА – середня величина оборотних активів за період дослідження.
Розширення наведеної залежності дозволяє глибше проаналізувати зміну рентабельності оборотних активів:
РОА% = (ЧП/реалізація*реалізація/ Σ ОА) * 100=(Рреаліз * КобОА) * 100,
де Рреаліз – рентабельність реалізації,
КобОА – коефіцієнт оборотності оборотних активів.
Способом ланцюгових підстановок можна визначити вплив кожного фактора, що входить у залежність, на зміну рентабельності оборотних активів. Виявлення резервів паідвищення рентабельності оборотних активів та розробка заходів, щодо їх мобілізаці дозволяє обрати підприємству подальшу стратегію діяльності:
1) підвищувати рентабельність реалізації (в основному, шляхом підвищення цін),
2) забезпечити прискорення оборотності оборотних активів.
Світова практика визнає другий шлях більш ефективним і доцільним.
Узагальнюючим показником ефективності використання оборотних активів є інтегральний показник (ІефОА):
де ТКобОА – темп коефіцієнту оборотності оборотних активів; ТРоа - темп рентабельності оборотних активів.
Зростаюча тенденція інтегрального показника ефективності за ряд років свідчить про покращення використання оборотних активів.
На основі результатів проведеного аналізу оборотних активів розробляються конкретні заходи підвищення рівня управління ними за центрами відповідальності. Так, фінансові менеджери повинні: складати економічно обґрунтовані нормативи, за видами оборотних активів, що нормуються; спостерігати за оптимальною структурою оборотних активів, враховуючи, що фінансові інвестиції піддаються інфляції, а дебіторська заборгованість відволікає кошти з обороту; визначати мінімальну потребу в грошових коштах, забезпечити їх необхідними видами валют; планувати потоки платежів та спостерігати за їх дотриманням; забезпечити рентабельність використання тимчасово вивільнених грошових коштів.
Основним стратегічним завданням управління фінансовою діяльністю підприємства є приріст активів, що дає можливість ефективно здійснювати господарську діяльність. Приріст активів здійснюється за рахунок власного і залученого капіталу.
Ефективність використання оборотних активів характеризує величина власних коштів в обороті підприємства.(ΣВКоб);
ΣВКоб=ΣОА-ΣПЗ,
де ΣПЗ — сума поточних зобов'язань (IV розділу пасиву балансу).
Її зростаюча тенденція оцінюється позитивно. Визначається також відносний показник забезпечення оборотних активів власними коштами (Кзвк):
Він показує частку, процент дольової участі власних коштів в сумі оборотних активів, її зростання у динаміці свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства.
Аналіз необротних активів
Активи балансу підприємства складаються із необоротних та оборотних активів. В процесі господарської діяльності усі вони мають працювати ефективно і приносити дохід у вигляді прибутку або іншої економічної вигоди у майбутньому.
Співвідношення оборотних та необоротних активів залежить від галузі, в якій працює підприємство. В аналізі діяльності підприємств торгівлі першу увагу приділяють оборотним активам, а далі необоротним.
Необоротні активи - основні засоби, нематеріальні активи та інші види необоротних активів, що входять у перший розділ активу, являють собою постійні активи. Методика аналізу представлена у розділі 4.
Аналогічно аналізуються нематеріальні активи, що також входять у склад необоротних активів підприємства.
Нематеріальні активи (невідчутні) - це умовна вартість об'єктів промислової або інтелектуальної власності, а також майнові права, що визначаються за об'єкт права власності конкретного господарського суб'єкту.
Основними рисами нематеріальних активів є:
1) відсутність матеріальної (речовинної, фізичної) структури;
2) здатність приносити дохід, прибуток, користь підприємству;
3) можливість їх використання протягом тривалого часу.
До об'єктів промислової власності в світовій практиці відносять:
1) права власності на винахід, промислові взірці, товарні знаки та ін.,
2) авторські права — це виключні права на видавництво, публічне використання або використання творів літератури, науки, мистецтва;
3) право на використання програмного забезпечення обчислювальної техніки;
4) право на користування землею, іншими природними ресурсами;
5) гудвілл (Goodwill) ціна фірми, її репутація (імідж), ділові стосунки (і т.д.)
В балансі відображається вартість лише тих нематеріальних активів, які придбані на стороні (патенти, ліцензії).
При аналізі прибутковості (рентабельності) підприємства, а також оборотності активів — вартість нематеріальних активів вираховується із загальної суми активів за балансом.
Аналіз зміни величини нематеріальних активів та ефективності їх використання повинен виявити, чи отримує підприємство дохід від застосування нематеріальних активів, за ради якого вини і були придбані.
Необґрунтоване збільшення величини нематеріальних активів на балансі може призвести до погіршення структури балансу: на їх придбання використовуються власні кошти підприємства, тому збільшення частки нематеріальних активів у майні підприємства призводить до зменшення власних коштів в обороті. Наслідком цього може стати зниження платоспроможності підприємства.
Аналіз використання нематеріальних активів передбачає вивчення їх динаміки за обсягом та структурою, видами, терміном корисного використання. Досліджується, чи випереджає віддача нематеріальних активів затрати капіталу на їх придбання.
Позитивною тенденцією вважається, коли темпи росту реалізації та прибутку випереджають темпи збільшення величини нематеріальних активів.
Наступним моментом а аналізі нематеріальних активів є визначення і оцінка ступеню їх ліквідності та ризику вкладень в них власного капіталу. В цілому нематеріальні активи є менш ліквідними ніж оборотні активи і основні засоби.
Вплив факторів на зміну доходності нематеріальних активів визначається за наступною формулою:
ДНА=П/ΣНА=П/Р*Р/ ΣНА=РР*ОНА
Таким чином, на ефективність використання нематеріальних активів впливає:
- зміна оборотності нематеріальних активів:
∆ОНА→∆ДНА=РР0*(ОНА1-ОНА0);
- зміна рентабельності реалізації:
∆РР→∆ДНА=(РР1-РР0)* ОНА1
Яким саме шляхом досягти підвищення доходності нематеріальних активів вирішує фінансовий менеджер та керівник підприємства (власник).
