Показники фінансових результатів підприємства торгівлі являють собою об’ємні і якісні характеристики його діяльності.
За показниками фінансових результатів оцінюється ефективність діяльності підприємства: банки вивчають його кредитоспроможність, постачальники і покупці аналізують надійність та платоспроможність як ділового партнера, інвестори – як об’єкт для потенційного вкладення капіталів.
Для можливості такого оцінювання у фінансовій звітності підприємства представлена форма №2 “Звіт про фінансові результати”.
Об’ємними показником, який являє собою ефект від господарської діяльності, є дохід (виручка) від реалізації товарів, у торгівлі – це обсяг товарообороту. Ефективність господарської діяльрності підприємства характеризується прибутком, у фомуванні якого беруть участь усі показники, що представлені у формі №2 “Звіт про фінансові результати” (рис. 11.1).
Прибуток характеризує, наскільки ефективно здійснюється господарська діяльність підприємтсва; він вимірюється зіставленням величини доходів та витрат. Перевищення суми доходів над витратами являє собою прибуток підприємства.
Отримання прибутку обумовлено потребою підприємств у накопиченні коштів для:
– забезпечення інноваційних рішень, тобто розширення підприємницької діяльності, зміцнення фінансового стану,
– задоволення економічних інтересів власників майна підприємства (акціонерів, пайовників), власників фінансових коштів (банків, інвесторів, кредиторів) і працівників підприємства,
– своєчасної сплати податку з прибутку, що є джерелом поповнення державного бюджету,
– забезпечення соціальних потреб і соціального розвитку колективу підприємства – утримання дитячих садків, будинків відпочинку, медичного обслуговування робітників.
Прибуток є результатом діяльності підприємства за певний період, тому його аналізують після інших показників господарської діяльності, таких, як товарооборот, виробничі ресурси, витрати тощо.
Більш ефективним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємста є рентабельність, яка виражається відношенням суми прибутку до певного економічного показника і характеризує його прибутковість.
Як і інші відносні показники, рівень рентабельності широко використовується у порівняльномі аналізі підприємств різних галузей економіки і різних форм власності.
 |
Завданнями аналізу прибутку і рентабельності є такі:
– оцінка показників прибутку і рентабельності з позиції досягнення планового рівня та динамічних зрушень,
– розрахунок і оцінка впливу факторів на зміну прибутку і рентабельності для виявлення резервів їх підвищення,
– оцінка ефективності розподілу і використання прибутку,
– розробка шляхів та конкретних заходів мобілізації виявлених резервів щодо оптимізації прибутку, підвищення рентабельності і зміцнення фінансового стану підприємства.
Для проведення аналізу фінансовіих результатів та рентабельності підприємства використовують такі джерела інформації:
§ показники бізнес-плану підприємства:
§ обсяг товарообороту,
§ сума прибутку та рівень рентабельності торгівлі у відсотках до товарообороту,
§ фактична інформація:
§ форма №2 “Звіт про фінансові результати”,
§ форма №1 – ФП “Звіт про фінансові результати” – на підприємствах споживчої кооперації,
§ аналітичний обік фінансових результатів,
§ додаткова інформація (за потребою).
В економічному аналізі використовують систему показників для характеристики результатів господарської діяльності підприємства, до якої входять обсяг реалізації (у торгівлі – товарооборот), прибуток і рентабельність.
Процес аналізу логічно почати з загальної оцінки змін показників за формою №2 “Звіт про фінансові результати” порівняно з запланованими, а також порівняно з попереднім роком і за ряд років. Динаміка показників за декілька років більш ефективно характеризуватиме результативність діяльності підприємства та тенденцію її розвитку.
У формі №2 “Звіт про фінансові результати” представлено декілька видів прибутку:
1) валовий прбуток. Він визначається таким алгоритмом:
ВП=РТО – ПДВ – Аз – Івд=ЧД – СВ,
де ПДВ – податок на додану вартість, Аз – акцизний збір, Івд – інші вирахування з доходів, ЧД – чистий дохід (виручка від реалізації товарів), СВ – собівартість реалізації товарів (у торгівлі це купівельна вартість товарів, що надійшли від постачальників).
Валовий прибуток на підприємствах торгівлі грає роль торгової націнки, яка збільшує ціну виробника на товари до продажної ціни і призначена для компенсації витрат від операційної діяльності та забезпечення підприємства прибутком;
2) прибуток від операційної діяльності (Поп) матиме такий алгоритм розрахунку:
Поп = ВП+ Іоп д – АВ – Взб – Іоп в,
де Іоп д – інші операційні доходи, АВ – адміністративні витрати, Взб – витрати на збут (витрати обігу у торгівлі), Іоп в – інші операційні витрати.
Підприємницька діяльність може, крім операційної, включати інші види діяльності (інвестиційну, фінансову), що дозволені законодавством. Корегування операційного прибутку на величину фінансових результатів (доходів/витрат) від зазначених видів діяльності дають можливість отримати прибуток від звичайної діяльності (Пзв) до оподаткування;
3) прибуток від звичайної діяльності розраховується таким чином:
Пзв = Поп+Дк+Іфд+Ід – Фв – Вк – Ів,
де Дк – інші фінансові доходи, Іфд – інші фінансові доходи, Ід – інші доходи,Фв – фінансові витрати,
Вк – витати від участі в капіталі,
Ів – інші витрати.
З величини прибутку відзвичайної діяльності оплачується податок на прибуток і визначаєтьяс прибуток від звичайної діяльності (після оподаткування.
У практиці підприємницької діяльності можливі надхвичайні події, у тім числі і форс-мажорні обставини. Їх урахування дозволяє визначити чистий прибуток підпиємства (ЧП):
4) чистий прибуток визначається збльшенням прибутку від звичайної діяльності після оподаткування на суму надзвичайних доходів і зменшенням на суму надзвичайних витрат та податків з надзвичайного прибутку:
ЧП=Пзв+НД – НВ – Пнп,
де НД – надзвичайні доходи,
НВ – надзвичайні витрати,
Пнп – податки з надзвичайного прибутку.
Якість прибутку визначаєтья стабільністю дольової участі факторів у його формуванні, стійкою динамікою зростання, дотриманням законодавчого регулювання прибутковості, надійністю партнерських відносин.
І навпаки, погані показники господарсько-фінансової діяльності, збільшення в сумі прибутку частки таких фаакторів, як підвищення цін на товари, зростання величини інших операційних доходів за рахунок отриманих штрафних санкцій (виявлених при інвенраризації надлишків тощо), неоптимальний розподіл прибутку, за якого знижується внутрішній темп розвитку підприємства – характеризують низьку якість отриманого підприємством прибутку.
Таким чином, якість та величину прибутку забезречує розумне, економічно обгрунтоване управління підприємством.
Серед представлених у формі №2 “Звіт про фінансові результати” видів прибутку першим є валовий прибуток. Його призначення – відшкодувати операційні вирати і забезпечити отримання підприємством прибутку від операційної діяльності. Рівень валового прибутку залежить від географії роздрібного торгового підприємства, зміни цін на товари, тобто їх купівельної вартості, розміру податків та інших вирахувань з доходів, обсягу роздрібного товарообороту.
Зазначені фактори, крім обсягу роздрібного товарообороту, не залежні саме від діяльності торгового підприємства. Вони діють об’єктивно, а тому у господарській діяльності з ними слід рахуватись: вчасно сплачувати податки, не затримувати платежі постачальникам за товари.
Сума валового прибутку (ВП) може бути визначена за таким алгортмом:
ВП=РТО*РВП:100, де РВП – рівень валлового прибутку у % до обсягу роздрібного товарообороту.
Розрахунок впливу кожного фактора на зміну суми валового прибутку можна провести способом різниць:
∆РТО→∆ВП=±∆РТО*РВПпл :100,
∆РВП→∆ВП=РТОф*(±∆РВП):100.
Величина валового прибутку прямо впливає на суму прибутку від операційної діяльності, за яким оцінюється ефективність, рентабельніість основної діяльності підприємства.
У процесі маржинального аналізу прибутку визначається ефект операційного важеля, який показує, на склільки пунктів зміниться величина планового прибутку від змни обсягу роздрібного товарообороту на 1%. Ефект операційного ваделя (ЕОВ) можна розрахувати за допомогою такого алгоритму:
ЕОВ = ∆П/Ппл: ∆РТО/РТОпл = ∆П * РТОпл/ Ппл * ∆РТО,
де ∆П – відхилення фактичного прибутку від планового, тис.грн.,
Ппл – прибуток від операційної діяльності плановий, тис. грн.,
∆РТО–відхилення фактичного роздрібного товарообороту від планового, тис. грн.
Ефект операційного важеля буде більш вагомим, коли зростає маржинальний дохід. Маржинальний дохід, у свою чергу, залежить від зміни валового прибутку і витрат обігу змінних:
МД=ВП – ВОзм= РТО*вп – РТО*взм= РТО(вп – взм),
де вп – частка валовоого прибутку у 1 грн. товарообороту,
взм – частка витрат змінних у 1 грн. товарообороту.
Методом абсолютних різниць можна визначити вплив кожного факторного показника на зміну величини маржинального доходу:
1) ±∆РТО→±∆МД=±∆РТО * (вппл – взм пл),
2) ±∆вп→±∆МД=РТОф * (±∆вп),
3) ±∆взм→±∆МД=РТОф * (±∆взм).
Факторні розрахунки показують, що маржинальний дохід збільшується при збільшенні обігу роздрібного товарообороту та підвищені рівня маржинального доходу. Останній, у свою чергу, зростає з підвищенням рівня валового прибутку (торгової націнки) і при економії змінних статей витрат обігу, яка потребує систематичного контролю та аналізу витрат на основі їх бухгалтерського обліку.
Наступним видом прибутку, заначеним у формі №2 “Звіт про фінансові результати” є прибуток від звичайної (законної) діяльності. Він відрізняється від прибутку від операційної діяльності в основному величиною фінансових доходів і витрат, а серед фінансових витрат основну частку складає сплата сумми відсотків за кредит. Їх факторний аналіз викладений у розділі 3 даного посібника.
Факторний аналіз прибутку від звичайної діяльності дозволяє виявити причини відхилення його фактичної величини від планової (базової), оцінити втрачені резерви та розробити шляхи їх мобілізаації, тобто результати аналізу лягають в основу прийняття управлінських рішень щодо збільшення товарообороту, економії витрат, контролю за дотриманням розрахунково-фінансової дисципліни.
З суми прибутку від звичайної діяльності сплачується торговим підприємством податок на прибуток, розмір якого встановлюється за чинним законодавством.
Чутливість прибутку до ісуючої ставки оподаткування, до співвідношення між позиковим і власним капіталом та відсотковими ставками за кредити визначається через ефект фінансового важеля (лівериджа) (ЕФВ):
ЕФВ = (1 – СП) *Д*П=(1 – СП) * (ЕР% – %)*ПК/ВК,
Д= ЕР% – %,
П= ПК/ВК, де СП – ставка податку на прибуток, частка, Д – диференціал, ЕР% – економічна рентабельність, %; (ЕР% = Пзв до сплати відсотків за кредит/Σ Активів балансу * 100), П – плече важеля, ПК – позиковий капітал, тис. грн., ВК – власний капітал, тис. грн.
Якщо Д > 0, то підприємству буде на користь збільшеня плеча важеля, тобо збільшення частки позикового капіталу. Якщо Д ≤ 0, то відбувається “проїдання” власного капіталу.
Рівень сполученого ефекту (РСЕ), тобто операційно-фінансового лівериджу характеризує вплив на прибуток і ЕОВ, і ЕФВ:
РСЕ = ЕОВ * ЕФВ.
