Нові явища в соціально-економічному житті провідних країн світу на початку XX ст. та їх відображення в економіч­ній думці
Лекции.Орг

Поиск:


Нові явища в соціально-економічному житті провідних країн світу на початку XX ст. та їх відображення в економіч­ній думці




На початкуXX ст. монополізація основних галузей націо­нальних економік, яка активно проходила в останній трети­ні ХІХ ст., обумовила перехід від ринкової економіки вільної кон­куренції до ринкової економіки монополістичної конкуренції, а різні форми впливу держави на господарські процеси (державні замовлення, будівництво залізниць, тарифна та митна політика, надання пільг окремим фірмам) зумовили посилення державно-монополістичних тенденцій в економіці. Разом із тим інтерна­ціо­налізація господарського життя як результат поглиблення міжна­родного поділу праці, розвиток світового ринку, процеси інтег­рації виробництва, експорт капіталу та територіальний по­діл світу завершили формування світового господарства.

У ході вивчення першого питання варто звернути увагу на характерні риси світового господарства, зокрема інтен­сивний розвиток міжнародних економічних зв’язків між провід­ними ка­піталістичними країнами на початку XX ст. У зв’язку з цим від­бувалося розширення й поглиблення економічних відно­син між країнами, групами країн, економічними угрупованнями тощо. Удосконалювався й перебудовувався механізм реалізації міжна­родних економічних відносин. Слід проаналізувати основні ета­пи, особливості становлення світового господарства, зрозумі­ти, що ці процеси базувалися на поглибленні міжнародного поді­лу праці, інтернаціоналізації фінансово-економічних зв’язків, збіль­шенні відкритості національних економік тощо. Нові відно­сини закріплювалися формуванням організацій, угод, правових норм, регламентацій та інших світогосподарських інститутів.

Необхідно також вказати, що на початку XX ст. провідні ка­піталістичні країни поділили весь світ, перетворивши його на систему кількох мет­рополій і колоніальних і залежних від них держав, а вивезення капіталу і широкий міжнародний обмін по­родили міжнародні монополії. Монополізація виробництва, ста­новлення системи моно­полістичної конкуренції, посилення еко­номічних функцій держави стали характерними рисами еконо­мічного розвитку початку XX ст.

Далі варто з’ясувати, чому радикально змінилася система еко­номічного життя? Чому монополія як форма організації ви­роб­ництва і капіталу посіла панівні позиції в соціально-еконо­міч­ному житті провідних країн світу? Необхідно розкрити сут­ність основних форм монополістичних об’єднань, їх еволюцію, висвіт­лити зміни у господарській діяльності економічних суб’єк­тів під впливом державно-монополістичного регулювання еко­номічних процесів.

Необхідно звернути увагу на те, що нова якість ринкової гос­подарської системи суперечила панівній неокласичній доктрині, і розв’язати цю суперечність спробували у своїх концепціях од­но­часно і незалежно один від одного найвідоміші економісти XX ст.

Дж. В. Робінсон (теорія недосконалої конкуренції), Е. Чем­берлін (монополістична конкуренція), Й. А. Шумпетер (ефек­тивна кон­куренція). З’ясувавши основне положення всіх трьох концепцій про те, що конкуренція зберігається і за умов монопо­лізованої економіки, слід зосередити увагу на характерних оз­на­ках кожної з названих теорій.

Для того щоб глибше зрозуміти якісні зрушення в ринковій економічній системі на межі XIX–XX ст. та їхній вплив на всі сфери життя суспільства, вкрай важливо вивчити специфіку ста­новлення нових форм організаційно-економічної структури еко­номіки провідних капіталістичних країн світу і розкрити ці змі­ни на прикладі господарств США, Англії, Франції та Німеччини.

Далі слід зазначити, що в економічній літературі для пояс­нен­ня змін, що відбувалися на межі XIX–XX ст., з’явився термін «імперіалізм», а пізніше виникли й теорії імперіалізму, які вихо­дили з економічного і політичного підходів до вивчення держав­но-монополістичної стадії розвитку суспільства. Важливо роз­межу­вати ці підходи, проаналізувавши основні концепції імпе­ріалізму (Дж. А. Гобсон, Р. Гільфердинг, К. Каутський і В. І. Ле­нін). Зокрема, у марксистській і радикальній економічній думці епоха імперіалізму визначається як панування монополій, що вплива­ють на внутрішню і зовнішню політику країни.

Слід звернути увагу на те, що монополії того часу відіграва­ли головну роль у формуванні агресивної політики. Важливо зрозу­міти причини цієї агресивності, прагнення до переділу сві­ту, особ­ливо для держав, які значно пізніше вступили на шлях капіталіс­тичного розвитку (США і Німеччина). Вони швидко просували­ся вперед і тіснили зі світових ринків старі капіта­ліс­тичні країни – Англію і Францію.

Розглядаючи міжнародні відносини, треба зазначити створен­ня Антанти з урахуванням досягнення компромісів між Англією і Францією, Англією і Росією, а також простежити загострення су­перечностей між двома імперіалістичними блоками (Антан­тою та Троїстим союзом) та їхнє суперництво. При цьому слід наголо­сити, що політика Німеччини неодноразово ставила Євро­пу на межу війни (марокканські кризи, боснійська криза і бал­канські війни).

Слід чітко зрозуміти суть суперечностей між Ні­меччиною й Англією, Німеччиною і Францією, Німеччиною та Росією, поба­чити їхні джерела, цілі й дійти висновку, що їх на­громадження та загострення врешті-решт призвели до світової війни.

При цьому необхідно з’ясувати, чому Перша світова війна прискорила розвиток тенденцій щодо посилення ролі держави в господарському житті країн, поглибивши процес формування регульованого капіталізму та створення практично в усіх краї­нах етатистської системи господарських відносин.

Важливе значення має також аналіз соціально-економічних процесів повоєнного розвитку країн, оскільки закінчення Пер­шої світової війни поклало початок докорінним змінам у політи­ці, економіці, культурі, а також у свідомості, поведінці й повсяк­ден­ному житті людей.

Треба звернути увагу на той факт, що почала складатися нова розстановка політичних сил на міжнародній арені, про що свід­чили результати роботи Паризької мирної і Вашингтонської конференцій, а також прийняті на них рішення. У цьому плані особливу ува­гу слід звернути на основні положення ухваленого у 1924 р. плану Ч. Дауеса та причини його заміни на план О. Юнга.

Також важливо зупинитися на аналізі причин і сутності кри­зо­вих процесів у Західній Європі та США (1920–1921), розібра­тися, які заходи вживались у той час у Європі та США з метою плавного переведення економіки і суспільства з воєнного стану на рейки ми­рного розвитку та наскільки ці заходи виявились ефективними. Од­ночасно варто звернути увагу на особливості шляхів виходу з того­часної кризи у різних країнах (Франція, Англія, США, Німеччина), які були пов’язані з формами і мето­дами регулювання економіки та взаємодії механізмів ринкової конкуренції.

Аналізуючи економічний розвиток країн Європейської циві­лі­зації після закінчення Першої світової війни та повоєнної кри­зи, важливо з’ясувати причини поступового скорочення держав­ного впливу на економіку в 1924–1929 pp., показати нову роль дер­жави та форми державних регулятивних дій.

Після перших економічних криз повоєнного періоду на Захо­ді почалася смуга стабільності та процвітання. Потрібно усвідо­мити, за яких обставин і за рахунок чого в умовах нестабільного суспільства Заходу вдалося досягти стабілізації (1924–1929) у всіх галузях життя суспільства – в економіці, соціальному житті, у внутрішній і зовнішній політиці, культурі. І чому на зміну стійкому розвитку прийшла в 1929 р. глибока економічна криза?





Дата добавления: 2015-11-05; просмотров: 494 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.003 с.