Вивчення цього питання слід розпочати з загальної характеристики розвитку господарства суспільств Західної цивілізації, нових правил і способів вирішення нагальних проблем і викликів, що з’явились у другій половині XX ст. У логічній і хронологічній послідовності етапи розвитку Західної цивілізації у повоєнний період можна подати так: післявоєнна відбудова економік Західної Європи; бурхливе економічне зростання, розбудова суспільства загального добробуту, формування змішаних економік; реалізація ідеї людиноцентризму через створення системи соціального забезпечення; кризи середини 1970–1980-х рр. і засоби їх подолання. Розглядаючи цю послідовність, слід установити причини і наслідки кожної ланки, передати змістовне наповнення кожного процесу і явища.
Серед низки факторів впливу на розвиток суспільств Західної цивілізації слід акцентувати увагу на науково-технічному та технологічному (розгортання сучасної науково-технічної революції). Необхідно розкрити зазначені фактори та показати особливості їхньої дії в окремих країнах.
Слід розуміти, що науково-технічна революція (НТР)– складова науково-технічного прогресу, серцевиною якого, власне, є прогрес науки і процес відтворення техніки, зокрема створення нової техніки в глобальних масштабах. Власне, це – докорінне перетворення продуктивних сил, перехід їх у якісно новий стан на засадах перетворення науки на провідний чинник розвитку господарства.
До Другої світової війни відбулося дві загальні (глобальні) технічні революції: перша (кінець XVIII – початок XIX ст.) була складовою промислового перевороту й ознаменувалася поширенням і застосуванням парового двигуна, робочих машин і формуванням машинобудування, а друга (кінець XIX – початок XX ст.) пов’язувалась із такими процесами, як механізація й електрифікація виробництва.
Початок (або перший етап)третьої хвилі НТРприпав на 1950–1970-ті рр. Цьому сприяв стрімкий розвиток фундаментальних наук, який відкрив небачені раніше можливості впливу науки на виробництво завдяки продукуванню передових технологій.
До найхарактерніших особливостей НТР 1950–1970-х рр. відносяться такі:
– революційні зміни в науці (передусім у фундаментальних науках: фізиці, математиці, біології, хімії);
– розвиток прикладних наук і значення їх у доведенні успіхів НТР до ринку;
– оптимізація взаємодії науки та виробництва й створення на цій основі єдиного комплексу: наука – техніка (технологія) – виробництво (наука стає самостійною провідною виробничою силою, а виробництво – технологічним застосуванням науки);
– виникнення нового напряму науково-технічного прогресу – автоматизації (часткова або повна заміна участі людини в отриманні, перетворенні й використанні енергії, матеріалів і інформації автоматизованими засобами виробництва);
– запровадження гнучких автоматизованих систем (ГАС), основою яких стало виникнення верстатів із числовим програмним управлінням; створення роботів; комп’ютеризація;
– запровадження автоматизованих систем управління (АСУ), проектування тощо.
Необхідно також визначити зміни у світових економічних зв’язках під впливом НТР:
– поглиблення спеціалізації та підвищення експортних квот;
– зміна пріоритетних об’єктів розміщення капіталу та формування нових шляхів переміщення капіталу (вивезення капіталу з індустріально розвинених країн замінює переміщення капіталу між високорозвиненими країнами, учасниками НТР: США – Канада; США – Західна Європа; Японія – США – Західна Європа).
НТР зумовила нові пропорції між сферою матеріального виробництва та невиробничою сферою – інфраструктурою, галузями, що обслуговують матеріальне виробництво – торгівлею, банківською справою, освітою, сферою побутових послуг. Чисельність зайнятих в інфраструктурі зростала швидше, ніж у матеріальному виробництві (у США вже 1960-ми рр. вона випередила матеріальне виробництво в абсолютних розмірах).
У цілому НТР підвищила ефективність економіки, змінила співвідношення між результатами виробництва та його витратами. Попередній екстенсивний тип розвитку економіки поступається інтенсивному типу. Виникає новий пріоритетний напрям у розвитку економіки – наукомісткість виробництва.
Переходячи до розгляду економічної політики зростання, необхідно встановити головні цілі урядів розвинених країн і звернути увагу саме на ті, що ґрунтувалися насамперед на кейнсіанських принципах, а саме: забезпечення повної зайнятості, скорочення нерівності заробітної плати і загальне підвищення добробуту людей. Далі слід звернути увагу на фактори сприяння досягненню економічного зростання, а саме: поширення принципів взаємного співробітництва та соціального партнерства; об’єднання інтересів власників капіталу, працедавців, профспілок; прогрес наукової організації праці; використання потенціалу менш розвинутих країн за посередництва транснаціональних корпорацій (ТНК) тощо.
Аналізуючи становище Англії та Франції, слід зосередитися на елементах державного регулювання уряду лейбористів і економічному курсі Ш. де Голля.
Вивчаючи економіку США, слід установити причини світового лідерства цієї країни у повоєнний період. Для цього необхідно акцентувати увагу на чинниках економічного зростання та впровадженні НТР в економіку США у 1950–1970-ті рр. Важливо зазначити, що вирішальну роль у цьому питанні відіграло створення інституціонального середовища, сприятливого для НТР і дальшого економічного зростання. Серед основних його складових відзначаються: свобода підприємництва і особистості; повага громадян до закону; мобільність населення з метою більш раціонального розміщення ресурсів; відсутність особистої залежності людей та ін. Крім цього, потребують ретельного вивчення напрями структурної перебудови економіки США під впливом НТР.
Успішний приклад економічного поступу та зростання демонструвала у повоєнний період і Японія, стрімко перетворюючись на економічного лідера Південно-Східної Азії. Під час вивчення «економічного дива» Японії слід насамперед виявити обмеження зростання економіки, а вже далі – реформи та їхню предметність. Визначаючи особливості «японського дива», слід також звернути увагу на особливі форми відносин праці та високий рівень капіталовкладень у національному доході. Завершити розгляд економічних успіхів Японії слід вивченням політики держави щодо прискорення НТР.
