Особливості розвитку національних економічних сис­тем у 70-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст
Лекции.Орг

Поиск:


Особливості розвитку національних економічних сис­тем у 70-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст




Розпочати вивчення даного питання слід із пояснення кризи 70–80-х рр. XX ст. Особливо слід відзначити важкий перебіг струк­турної кризи, показати фактори, що викликали розбалансо­ваність економіки, та ознайомитись із природою нового для тих часів явища стагфляції. Система державного регулювання еко­номіки стала давати збої. У цей період почалася денаціоналі­за­ція багатьох галузей економіки капіталістичних країн, скорочу­валися державні соціальні програми, зменшилося втручання держави в економіку. Виявилося, що попередня модель держав­ного регулювання економіки, що ґрунтувалася на теоретико-ме­тодологічних засадах кейнсіанства, пережила себе. Відмічається актуалі­зація неокласики в економічній думці.

Також слід розглянути неоконсервативні реформи державно­го регулювання – тетчеризм у Великобританії та рейганоміка у США. Стосовно економічної політики Р. Рей­гана необхідно пам’ятати, що вона ґрунтувалася на рецептах неоконсерваторів і протягом 1980–1990-х рр. застосовувалась у всіх розвинутих країнах Заходу. Програма М. Тетчер у Великобрита­нії теж мала неоконсервативне підґрунтя і подавалась як політи­ка рівних можливостей для всіх. Для британців став переконли­вим її пос­тулат про те, що всі працездатні громадяни мають самі себе за­безпечувати. На завершення вивчення цих двох яскравих прик­ладів реформування слід порівняти дії урядів двох країн і вста­новити основні важелі їх успішного виходу з кризи.

Слід відмітити, що економічна криза 70-х рр. XX ст. і загроза вичерпання ресурсів активізували пошук нових, нетрадиційних шляхів розвит­ку. Це сприяло здійсненню важливих наукових відкриттів і винаходів. Ці відкриття да­ли можливість зробити висновок про початок третьої наукової революції та хвилі тех­нічного прогресу.

Сучасна, третя, НТР за своїм характером переросла в техно­логічну, а з посиленням процесу комп’ютериза­ції та розвитку інформаційних телекомунікаційних технологій, зокрема Інтер­нету, перетворилася на інформаційно-технологічну революцію. З’ясуйте основні озна­ки цього інформаційно-технологічного пе­ревороту.

З погляду позитивного аспекту, це призвело до зміни галу­зевої структури виробництва та зміни структури зайнятості, а в кінцевому підсумку – до становлення постіндустріального су­спільства і нової, постіндустріальної сервісно-інформаційної економіки у найбільш розвинених країнах.

Прикладом дедалі вищої ролі науки у зміні структури вироб­ництва в умовах сучасної інформаційно-технологічної революції є поява і значне поширення нових високоризикових інновацій­но-технологічних форм ведення бізнесу, серед яких з’являється і стрімко розвивається нова організаційна форма поєднання науки з виробництвом – венчурна фірма. Треба розуміти, що ця нова господарська форма в інновацій­ній сфері виникає як втілення тенденцій деконцентрації вироб­ництва, коли перевага починає віддаватись інтенсивному типу кооперації.

Характеризуючи ос­новні тенденції економічного розвитку США та Великої Британії на етапі інформаційно-технологічної революції, потрібно пам’ятати, що в США до початку 1990-х рр. здійснювався пе­рехід до консервативної моделі економічного зростання, яка доповнила неокейнсіанську концепцію розвитку. У розгляді господарських процесів і явищ цього періоду пе­ре­вагу слід віддати економічній політиці та практиці господарю­вання президентів Б. Клінтона та Дж. Буша (молодшого). Звер­ніть увагу на те, що ідеологічним підґрунтям практичних перет­ворень адміністрації Б. Клінтона були теоретико-методологічні засади неоконсервативного напряму економічної теорії. А щодо умов Великобританії, то, як показав досвід, тетчеризм, на від­мі­ну від рейганоміки, виявився достатньо ефектив­ним. Британська модель неоконсерватизму довела свою спромо­жність «осідлати» третю хвилю НТР і домогтися перебудови та модернізації еко­номіки.

У цьому питанні необхідно також зупинитися на міжнарод­ній економіч­ній інтеграції. Треба пам’ятати, що поглиблення ін­теграційних процесів відбуваються на різних рівнях – як на ре­гіональних, так і на субрегіональних, прикладами яких є Євро­пейський Союз, НАФТА, Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Тут основну увагу слід приділити розгляду інтег­рації Європи та особливостям економічного розвитку за її умов.

Характеризуючи сучасні інтеграційні процеси на прикладі Євро­пейського Союзу, потрібно враховувати логіку їх роз­гор­тання, поступового проходження якісно нових етапів у розвит­ку: зони вільної торгівлі, митного союзу, спільного ринку, еко­номічно­го союзу і, нарешті, економічного та валютного (моне­тарного) сою­зу, чи повного економічного союзу. Проте слід ус­відомлювати, що поглиблення економічної інте­грації в будь-якому регіоні світу зумовлює створення наднаціо­нальних орга­нів, які повинні координувати зусилля різних країн і формувати механізм для цивілізованого розв’язання спірних пи­тань, що, природно, дещо обмежуватиме дії національних урядів.

І наприкінці треба проаналізувати зміну характеру та поси­лення впливу детермінант економічного розвитку, зокрема за­гострення демографічної ситуації у світі, суперечливість у вико­ристанні ресурсних потенціалів у національ­них економіках за умов глобалізації та зміни клімату.





Дата добавления: 2015-11-05; просмотров: 340 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.003 с.