Проаналізувати розвиток Росії у 18ст

Загальна ситуація змінюється у другій половині XVIII ст. за царювання Єлизавети Петрівни (1709-1761/62) і особливо Катерини II (1729-1796).

Сільське господарство. Як і раніше, провідною галуззю економіки Росії залишалося сільське господарство. Феодально-кріпосницькі відносини поширювалися і вшир і вглиб. Вони охоплювали нові території і нові категорії населення. Основний шлях розвитку цієї галузі - екстенсивний, за рахунок освоєння нових площ.Про розширення кріпосництва можна судити зі встановлення кріпосного права в 1783 р. на Лівобережній Україні, у 1796 р. - на півдні України, у Криму та Передкавказзя. Після входження до складу Росії Білорусії і Правобережної України кріпосницька там система була збережена. Частина земель була роздана російським поміщикам. В 1755 р. як постійних працівників на уральських заводах були закріплені заводські робочі.Положення кріпосних селян погіршувався - поміщики отримали в 1765 р. дозвіл засилати своїх селян до Сибіру на каторгу, причому без суду і слідства. Селян можна було продати, програти в карти. У разі визнання селян у зачині заворушень вони самі повинні були оплачувати витрати, повязані з придушенням їхніх виступів, - такий захід передбачалася 1763 указом У 1767 р. видано указ, що забороняв скарги селян імператриці на своїх поміщиків.Разом з тим зявлялося все більше ознак розкладання кріпосницьких виробничих відносин. Про це свідчать спроби окремих поміщиків застосовувати технічні пристрої, багатопільної вводити сівозміни, вирощувати нові культури і навіть будувати мануфактури - все це вело до зростання товарності господарства, хоча його основою залишалося кріпацтво.Промисловість. В другій половині XVIII ст. подальший розвиток отримала промисловість. Єлизавета Петрівна і Катерина II проводила Петром I продовжували політику заохочення розвитку вітчизняної промисловості та російської торгівлі.У середині XVIII ст. в Росії зявилися перші бавовняні мануфактури, які належать купцям, а трохи пізніше - і розбагатілим селянам. До кінця століття їх число досягло 200. Москва поступово ставала великим центром текстильної промисловості. Важливе значення для розвитку вітчизняного промислового виробництва мало видання в 1775 р. II маніфесту Катерини про вільний закладі промислових підприємств представниками всіх верств тодішнього суспільства. Маніфест усував багато обмежень у створенні промислових підприємств і дозволяв «всім і кожному заводити всякого роду стани". Говорячи сучасною мовою, в Росії вводилася свобода підприємництва. Крім того, Катерина II відмінила збори у ряді виробництв з дрібних промислів. Прийняття маніфесту було формою заохочення дворянства і його пристосування до нових умов господарювання. У той же час ці заходи відображали зростання капіталістичного устрою в країні.До кінця XVIII ст. в країні діяло понад 2 тис. промислових підприємств, деякі з них були дуже великими, з числом робочих більше 1200 чоловік.У важкій промисловості тоді на перше місце за основними показниками знаходився Уральський гірничо-металургійний район.Провідне положення, як і раніше займала металургійна промисловість. В основі її розвитку лежали потреби як внутрішнього, так і зовнішнього ринку. Російська металургія в цей час зайняла передові позиції в Європі і в світі. Її відрізняв високий технічний рівень, уральські домни були більш продуктивними, ніж західноєвропейські. В результаті успішного розвитку вітчизняної металургії Росія була одним з найбільших у світі експортерів заліза. У середині XVIII ст. на Уралі грунтуються і перший золотопромислової підприємства.Одержали подальший розвиток та інші галузі промисловості, у тому числі скляна, шкіряна, паперова.Промислове розвиток проходив у двох основних формах - дрібнотоварне виробництво і велике мануфактурне виробництво. Основною тенденцією у розвитку дрібнотоварного виробництва було його поступове переростання в підприємства типу кооперації та мануфактури.На принципах кооперації була організована робота на водному транспорті, який відігравав велику роль в економічному житті країни. Наприкінці XVIII ст. тільки на річках європейської частини Росії використовувалося не менше 10 тис. суден. Широко використовувалася кооперація і на рибних промислах.Таким чином, у розвитку промисловості Росії у XVIII ст. стався справжній стрибок. У порівнянні з кінцем XVII ст. у всіх галузях промислового виробництва багато разів зросли чисельність великих підприємств мануфактурного типу та обсяг їх продукції, хоча в кінці XVIII ст. темпи розвитку російської металургії у порівнянні з англійською знизилися, оскільки в Англії почався промисловий переворот.Поряд з кількісними в російській промисловості відбулися і важливі соціально-економічні зміни: збільшилася чисельність вільнонайманою робочої сили і капіталістичних мануфактур.З галузей промисловості, які використовували вільнонайману працю, слід назвати підприємства текстильної промисловості, де працювали селяни-заробітчани. Будучи кріпаками, вони заробляли необхідну суму (оброк) для сплати свого поміщика. У цьому випадку відносини вільного найму, у який вступали заводчик і кріпак селянин, були капіталістичні виробничі відносини.З 1762 заборонялося купувати кріпосних селян до заводів, припинилася приписка їх до підприємств. Мануфактури, засновані після цього року особами не дворянського походження, застосовували виключно вільнонайману працю.У 1775 р. видано указ, що дозволяв селянську промисловість, що стимулювало розвиток виробництва, спричиняло зростання числа заводчиків з купців і селян. Поглиблюється спеціалізація господарської діяльності по районах, що посилювало обмін. На численних торгах і ярмарках продавали хліб Чорноземного Центру та України. З Поволжя надходили вовна, шкіри, риба. Урал поставляв залізо; нечорноземних райони славилися ремісничими виробами; Північ торгував сіллю і рибою; Новгородські і Смоленські землі постачали льон і пенька; Сибір і Північ - хутро.Важливу роль для розвитку всеросійського ринку відіграла скасування в 1754 р. внутрішніх митних зборів. Цей указ був прийнятий в інтересах як купецтва, так і дворянства, оскільки ті й інші активно включалися у торговельні операції. Тоді ж була скасована внутрішня митна риса між Росією і Україною, ліквідовано ряд інших промислових і торгових обмежень, а також монополії на шовк і ситець.При Катерині II обороти зовнішньої торгівлі значно виросли, був позитивний зовнішньоторговельний баланс.В історії Росії XVIII ст. став епохою, коли почали засновуватися банки як складову частину ринкової системи, що сприяє утворення ринку капіталів. Перші банки були створені в царювання Єлизавети Петрівни в 1754 р. Це Купецький банк для видачі позик російським купцям під товари з 6% річних. Тоді ж був заснований дворянський банк з конторами в Санкт-Петербурзі й у Москві. Банки створювалися скарбницею. У 1786 р. замість них був заснований Державний позиковий банк для позик під заставу нерухомості, що сприяло розвитку кредиту. Катерині II були випущені в обіг паперові гроші (асигнування) і державні позики. Одночасно з цим російський уряд став вдаватися до зовнішніх позик.Надання дворянам пільг та привілеїв, що підвищують стійкість кріпосного господарства, проводила імператриця Єлизавета Петрівна. Чотири акції у цьому напрямку її уряд зробив у 1754 р.: указ про оголошення винокуріння дворянській монополією, організація Дворянського банку, передача дворянам казенних заводів Уралу та генеральне межування.Іншим джерелом зростання дворянського землеволодіння і душевладенія були пожалування. Щедроти Катерини II перевершили всі, з чим була знайома історія попереднього періоду. Тепер дворянин оголошувався не тільки власником землі, а й її надр. Нову привілей дворяни знайшли в маніфесті «Про дарування вільності та свободи всьому російському дворянству». Він був оприлюднений Петром III в 1762 г., а потім підтверджений Катериною II.Жалуваної грамотою дворянству 1785 Катерина II остаточно закріпила привілеї дворянства. Привілейоване стан мало особливі особисті і майнові права та обовязки. Дворяни були звільнені від податків і повинностей. Помітно збільшилася дворянське землеволодіння. Поміщикам лунали державні і палацові селяни, а також незаселені землі. Переважна частина державних селян уже на початку XVIII ст. платила грошову ренту. У 1776 р. на неї були переведені і державні селяни Сибіру, обробні до цього казенну десятин ріллі.Поміщицьке господарство поступово ставало на шлях товарного виробництва. На продаж проводився перш за все хліб та інша сільськогосподарська продукція. Загальний розвиток товарно-грошових відносин в країні втягувало у свою сферу і селянське господарство, яке, хоч і повільно, але ставало на шлях дрібного товарного виробництва. Поряд з цим посилюється процес розкладу феодальних відносин, що знаходить вираз в усе більшій товарізаціі господарства поміщиків, перекладі ними частини селян на місячину. Протягом XVIII ст. значно збільшилася територія країни. Якщо на початку століття вона дорівнювала приблизно 14 млн. кв. верст, то в 1791 р. - близько 14,5 млн. кв. верст, тобто збільшилася майже на 0,5 млн. кв. верст. Набагато збільшилося і населення країни. За перший ревізії, проведеної в 1719 р., загальна чисельність населення становила 7,8 млн. осіб, за пятий ревізії, що проходила в 1795 р., - 37,2 млн. чоловік, тобто зросла майже в 2,4 рази. При Катерині II була проведена широка адміністративна реформа. У 1775 р. країну розділили на 50 губерній замість колишніх 20. Населення губернії становило від 300 до 400 тис. чоловік. У свою чергу поділялись на повіти губернії з населенням 20-30 тис. чоловік. Вся повнота розпорядчої і поліцейської влади перейшла до губернському правлінню. Державні доходи перебували у віданні казенної палати, а зберігали їх губернські і повітові казначейства.