Еволюція і державний розвиток Росія в 17 СТ

Отямившись після війни та інтервенції початку століття, країна вступила в новий етап соціально-економічного розвитку. XVII століття було часомзначного зростання продуктивних сил в області промисловості та землеробства. Незважаючи на панування натурального господарства, успіхи суспільного розподілу праці призвели не тільки до розквіту дрібноговиробництва, але і виникнення перших російських мануфактур. Промислові підприємства купців і землеробські господарства великих вотчинників і дрібнихслужбових людей викидали на ринок все більша кількість надлишкового продукту. При цьому зростала не тільки внутрішня, але і зовнішня торгівля. Освіта всеросійського національного ринку було якісно новим явищем, яке підготувало умови для виникнення капіталістичноговиробництва.У XVII столітті позначилися ознаки почався процесу первісного накопичення - поява купців, власників великого капіталу, що нажилибагатство шляхом нееквівалентного обміну (торговці сіллю, дорогоцінноїсибірської хутром, новгородським і псковським льоном).Серед усіх класів і станів панівне місце безумовноналежало феодалам. В їхніх інтересах державна влада проводила заходипо зміцненню власності бояр і дворян на землю і селян, по згуртуваннюпрошарків класу феодалів. Служилі люди оформилися в XVII столітті в складну і чітку ієрархію чинів, зобов'язаних державі службою у військовому,цивільного, придворному відомствам в обмін на право володіти землею іселянами. Вони ділилися на чини думні (бояри, окольничі, думні дворяниі думні дяки), московські (стольники, стряпчі, дворяни московські тамешканці) і городові (дворяни виборні, дворяни і діти боярські дворові,дворяни і діти боярські городові). По заслузі, по службі і знатності походження феодали переходили з одного чину в іншій. Дворянство перетворювалося на замкнутий клас - стан.Влада строго і послідовно прагнули зберегти в руках дворян їх маєтки і вотчини. Вимоги дворян і заходи влади призвели до того, що докінця століття звели різницю між маєтком і вотчиною до мінімуму. Протягом всього сторіччя уряду, з одного боку, роздавали феодалам величезні масиви земель, з іншого - частина володінь, більш-менш значну,перевели з маєтку в вотчину.Великі земельні володіння з селянами належали духовним феодалам. У XVII столітті влада продовжувала курс своїх попередників наобмеження церковного землеволодіння. «Укладення» 1649 р., наприклад,заборонило духовенству купувати нові землі. Обмежувалися привілеїцеркви в справах суду і управління.На відміну від феодалів, особливо дворянства, становище селян іхолопів в XVII столітті суттєво погіршився. Селяни працювали на першому фабриках і заводах,належали феодалам або скарбниці, виготовляли на дому сукна і полотна іт.п. Фортечні, крім робіт і платежів на користь феодалів, неслиповинності на користь скарбниці. В цілому їх оподаткування, повинності були важче,ніж у палацових та чорносошну. Положення залежних від феодалів селянпосилювався і тим, що суд і розправа бояр і їх прикажчиків супроводжувалися неприкритими насильствами, знущаннями, приниженням людської гідності. Після 1649 Широкі розміри прийняв розшук втікачів. Тисячами їх хапали і повертали власникам.Щоб прожити, селяни йшли в відхід, в «наймити», на заробітки. У феодалів, особливо великих, було багато холопів, іноді по кількасот чоловік. Це - прикажчики і слуги для посилок, конюхи і кравці,сторожа і шевці, сокольники та ін До кінця століття відбулося злиттяхолопства з селянством.Краще жилося державним, або чорносошну, селянам. Вони залежаливід феодальної держави: на його користь вносили податки, несли різніповинності.Незважаючи на скромну частку торговців і ремісників в загальній кількостіжителів Росії, вони відігравали дуже істотну роль в її господарськійжиття.

З'явилася і проста капіталістична кооперація, застосовувався найману працю.

Саме до XVII ст.відноситься початок концентрації місцевих ринків, складання на їх основівсеросійського ринку. Гості та інші багаті купці з'являлися зі своїмитоварами в усіх куточках країни і за її межами. Багаті купці, ремісники, промисловці заправляли всім у посадських громадах. Перекладали головний тягар зборів і повинностей на Посадскую бідноту-дрібних ремісників і торговців.У містах здавна проживали на подвір'ях і в слободах, що належалибоярам їх селяни, холопи, ремісники. Займалися вони, крімобслуговування власників, і торгівлею. Причому, на відміну від посадськихтяглецов, подати не платили і повинності на користь держави не несли. Цезвільняло належали боярам і монастирям людей, в даному випадку --ремісників і торговців, від тягла.Протягом XVII століття в історії Росії відбулися великі зміни. Вони стосувалися всіх сторін її життя. До цього часу територія Російськогодержави помітно розширилася, відбувалося зростання населення.XVII століття ознаменувалося в історії Росії подальшим розвитком феодально -кріпосницької системи, значним зміцненням феодальної земельної власності. Нова феодальна знати зосереджують у своїх руках вотчинні величезні багатства.Панівним класом у XVII ст. Були феодальні землевласники,світські і духовні поміщики і вотчинника. Цей клас у цей період почавнабувати станову замкнутість. До іншого класу феодального суспільствавідносилося селянство, яке до цього часу поступово починалозживати колишнє поділ на численні категорії. Соборне Укладення 1649 р., оформила систему кріпацтва і завершилося розвиток кріпосницького законодавства, закріпило приватновласницьких селян за поміщиками, боярами, монастирями, посилило на місцях залежність селян від феодалів і від держави. З цього ж Соборне Укладення встановлювалися спадковість кріпосного стану і правоземлевласника розпоряджатися майном кріпосного селянина. Надавши широкі кріпосницькі права землевласникам, царський уряд в той же час поклав на них відповідальність за виконаннящо належали їм селянами державних повинностей.У цих умовах особливого значення набуває розвиток торгівлі. У Росії утворилося кілька великих торгових центрів, серед яких виділялася
Москва з її величезним торгом, з більш ніж 120 спеціалізованими рядами. Керівниками і господарями цього процесу були купці.Зростання товарного виробництва в XVII столітті привів до різкого зростання міст.
Досить сказати, що в цей період в Росії налічувалося більше 225 міст. Різко зросла чисельність міського населення.