Основні етапи і тенденції розвитку країн Центрально-Східної Європи у 1944-1997 рр

В історії Центрально-Східної Європи виділяють такі етапи:1) встановлення авторитарних комуністичних режимів (1944-1947/1948 рр.);2) утвердження соціалістичного ладу за радянським зразком (1947/1948-1953/1956 рр.);3) будівництво «основ соціалізму» (1953/1956 рр. – 1964/1968 рр.);4) криза «реального соціалізму» та пошуки шляхів виходу з них (1964/1968-1985/1989 рр.);5) демократичні політичні революції (1989-1991 рр.);6) незалежний розвиток, інтеграція в євроатлантичні структури (1991-1997 рр.) 1) У Східній Європі після закінчення Другої світової війни швид­ко посилювався вплив СРСР. У більшості східноєвропейських країн знаходилися радянські війська, СРСР надавав величезну допомогу комуністам у їхній боротьбі за владу. У Югославії й Албанії комуністи прийшли до влади самостійно в 1945 р. У 1947—1948 рр. комуністи в Польщі, Чехословаччині, Угор­щині, Румунії, Болгарії за допомогою СРСР сформували одно­партійні уряди, інші політичні партії були або ліквідовані, або перетворені на союзників комуністів. У державах Східної Єв­ропи встановився лад, який офіційно називався «народна демо­кратія», але насправді це була майже точна копія того політич­ного режиму і державного устрою, що існували в Радянському Союзі. Наприкінці 40-х та у 60-х роках було проведено рефор­ми в економіці, що здійснювалися за радянським зразком. Було ліквідовано приватну власність на засоби виробництва, ринкову економіку. Почалася індустріалізація і насильницька колективізація, була створена планова економіка. Здійснюва­лася пропаганда ідей комунізму, порушувалися права людини. Усі країни Східної Європи залежали від Радянського Союзу і не могли здійснювати самостійної політики. 2) У 1949 р. була створена Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Країни РЕВ координували свої народногосподарські плани, економіки цих держав мали доповнювати одна одну. СРСР на пільгових умо­вах постачав у Східну Європу нафту, газ та інші природні ре­сурси. Створення РЕВ було спробою утворити замкнену плано­ву економічну модель для соціалістичних держав. Економічні зв'язки з іншими країнами світу були дуже обмеженими. 1955 р. СРСР, НДР, Болгарія, Польща, Чехословаччина, Румунія. Албанія й Угорщина створили військовий союз — Організацію Варшавського Договору (ОВД). Протистояння між ОВД і НАТО стало основою усієї світової політики в 50-80-і роки.3) Вже в 50-і роки у Східній Європі почалися протести про­ти влади комуністів. 1953 р. відбулися виступи робітників:; у НДР, 1956 р. — у Польщі. В Угорщині в жовтні—листопаді 1956 р. відбулася народна революція, спрямована проти вла­ди комуністів, повстання було придушене після вторгнення радянських військ. Спроби демократичних реформ у Чехос­ловаччині також завершилися вступом радянських військ і армій ОВД на територію цієї країни в 1968 році. Для більшості громадян комуністична ідеологія була чужою і неприйнятною, а влада комуністів не користувалася широкою підтримкою, оскільки нав'язувалася ззовні. 4) До початку 70-их років комуністи зберігали контроль над ситуацією і рішуче придушували будь-які спроби опору. У 70-80-і роки економіка країн Східної Європи переживає застій, рівень життя був значно нижчим, ніж у країнах Західної Європи. Дедалі більше лю­дей розчаровувалися в комуністичній ідеології. У 1980—1981 рр. гостра політична криза охопила Польщу, відбувалися масові страйки протесту, дедалі більшого впливу набувала профспілка «Солідарність». У грудні 1981 р. в Польщі було оголошено воєн­ний стан, лідерів опозиції заарештували, страйки припинилися, але економічні проблеми країни комуністам так і не вдалося вирішити. Соціалістична планова економіка і диктатура кому­ністичних партій завели країни Східної Європи у глухий кут.5) Перебудова в СРСР і перетворення в радянській зовнішній політиці спричинили серйозні зміни у долі Східної Європи. Радянський Союз прагнув налагодити дружні стосунки з краї­нами Заходу і не бажав більше нав'язувати свою волю народам Європи. Комуністичні режими не могли більше розраховувати на допомогу СРСР у вирішенні внутрішніх конфліктів. Зміни в СРСР вороже зустріли лідери східноєвропейських компартій. Народи Східної Європи вітали політику М. Горбачова, авто­ритет їх власних «вождів» різко знизився. У 1989 р. Східну Європу охопила хвиля революційних рухів і перетворень. У кожній із країн вони розвивалися по-різному, але спільним було прагнення ліквідувати комуністичні режими. Масовим був характер участі громадян східноєвропейських держав у ви­ступах проти комуністичних режимів. Перехід влади в Польщі й Угорщині до прихильників демократії відбувся без серйоз­них суспільних потрясінь. У Польщі комуністи були змушені піти на переговори з опозицією (зима-весна 1989 р.). Вночі з 9 на 10 листопада 1989 р. було відкрито кордон між НДР і Західним Берліном. Незабаром комуністичні сили в НДР ціл­ком утратили вплив, через рік відбулося об'єднання з ФРН. У середині листопада 1989 р. у Чехословаччині також поча­лися масові демонстрації. Комуністи не зважилися виступити проти власного народу, влада перейшла до демократів. Події в Чехословаччині одержали назву «Оксамитова революція». У Болгарії був усунений від влади лідер комуністів Т. Живков, але демократичні перетворення там проходили повільніше, ніж в інших країнах. У Румунії, де при владі стояв комуніс­тичний диктатор Ніколає Чаушеску, революція набрала фор­ми збройного повстання. Н. Чаушеску жорстоко придушував будь-які прояви невдоволення, проти демонстрантів в одному з міст Румунії була застосована зброя. 20 грудня 1989 р. поча­лося повстання в Бухаресті. Югославія стала розпадатися на окремі держави. 1990 р. комуністи Сло­венії та Хорватії вийшли зі складу Союзу Комуністів Югосла­вії. Улітку 1991 р. від Югославії відокремилася Словенія. Де кінця 1991 р. проголосили незалежність Хорватія, Македонія. Боснія і Герцеговина. Комуністичний режим розпався і в Албанії. 1991 р. було ліквідовано РЕВ, розпався Варшавський договір. «Соціалістичний табір» припинив своє існування.6) Уже в ході революцій розпочався злам політичної системи комуніс­тичних режимів, який пройшов досить швидко і не наштовхнувся н особливий опір. Складнішим виявився процес демонтажу старої адміністративно-господарської структури й переходу до змішаної економіки, заснованої на законах ринку. Комуністичні режими залишили піс­ля себе відстале господарство, яке перебувало в кризовому стані, і ви­вести країну з такого становища виявилося справою нелегкою. З 1990—1992 рр. виробництво скорочувалося, валовий національній продукт скоротився на третину. Економічна криза супроводжувалася зростанням безробіття, інфляцією, зниженням і без того невисокого рівня життя. Це спричинило серйозне соціальне напруження.Уряди східноєвропейських країн проводили докорінні економічні реформи роздержавлення, приватизацію засобів виробництва, ліквідацію планової, командно-адміністративної системи в господарств: і переведення його на природний, ринковий шлях розвитку. Вже з 1993 р. їх економіка почала виходити з глибокої кризи.