Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥лософ≥€ серц€ї √ригор≥€ —ковороди




√ригор≥й —авич —коворода (1722-1794 рр.) - видатний ф≥лософ, поет, просв≥титель-гуман≥ст, €кий здобув осв≥ту в  иЇво-ћогил€нськ≥й јкадем≥њ. …ого ф≥лософськ≥ твори можна под≥лити на чотири цикли. ƒо першого належить прац€ ЂЌарцисї, Ђ–озмова про те: Ђѕ≥знай себеї та ≥нш≥, де мислитель стверджуЇ, що людина нев≥дд≥льна в≥д природи, сп≥льна з нею за своЇю натурою, а тому п≥знанн€ людини Ї водночас п≥знанн€ природи. ƒругий цикл, до €кого входить дек≥лька роб≥т, зокрема Ђƒружн€ розмова про душевний св≥тї подаЇ вченн€ про людину, щаст€ ≥ мораль. ¬ центр≥ циклу стоњть принцип так званоњ Ђспор≥дненоњї (Ђсродноњї) прац≥, найповн≥шого розкритт€ зд≥бностей людини. ¬ третьому цикл≥ (Ђ≤кона јлк≥в≥адськаї та ≥н.) —коворода узагальнюЇ думки про духовний св≥т (св≥т символ≥в), загальний ≥деал житт€. „етвертий цикл (Ђ—варка арх≥стратига ћихайла з —атаною про те, чи легко бути благимї) визначаЇ те, з чим повинна боротись справжн€ людина. ќстанн≥й тв≥р —ковороди Ц Ђƒ≥алог. ≤мТ€ йому - ѕотоп зм≥њнийї формулюЇ основну доктрину про три св≥ти: Ђмакрокосмї - ¬сесв≥т, Ђм≥крокосмї - св≥т людини та св≥т символ≥в, €кий складають - Ѕ≥бл≥€, м≥фи, рел≥г≥€, а також вченн€ про дв≥ натури.  ожен св≥т складаЇтьс€ з двох натур: видимоњ ≥ невидимоњ: Ђ¬идима€ натура называетс€ тварь, а невидима€ Ц Ѕогї.

«а —ковородою, Ѕог ≥ природа - Їдине ц≥ле. ÷е дв≥ натури одного ¬сесв≥ту. ™дн≥сть натур утворюЇ обТЇктивну реальн≥сть. ћатер≥альне зм≥нюЇтьс€, людина сприймаЇ його органами чутт≥в. —ама по соб≥ ф≥зична натура Ц Ђмертва стих≥€ї, вона п≥ддаЇтьс€ руйнуванню ≥ переходить з одного стану в ≥нший. “аким чином, —коворода близько п≥дходить до пон€тт€ про незнищуван≥сть матер≥њ, неперервн≥сть њњ руху. Ќезважаючи на суттЇв≥ матер≥ал≥стичн≥ та д≥алектичн≥ моменти св≥тогл€ду мислител€, не можна однозначно тлумачити його ф≥лософ≥ю €к матер≥ал≥стичну. ѕантењзм доповнюЇтьс€ своЇр≥дним погл€дом на реальн≥сть навколишнього св≥ту, його предмети ≥ €вища. явища - це видима тл≥нь, Ђод€гї, котрий пост≥йно зм≥нюЇтьс€ ≥ оновлюЇтьс€, за ним н≥би ховаЇтьс€ сутн≥сть, €ку в≥н називаЇ в≥чн≥стю. ¬изнаючи м≥нлив≥сть зовн≥шньоњ природи, мислитель утверджував ≥дею в≥чност≥ внутр≥шньоњ матер≥њ, €ку ототожнював з Ѕогом, €к початком ≥ причиною, що визначаЇ законом≥рн≥сть розвитку всього сущого. “ут в дус≥ неоплатон≥зму розкрито сп≥вв≥дношенн€ духовного ≥ матер≥ального.

¬ивченн€ прац≥ —ковороди даЇ розум≥нн€ того, що в центр≥ його св≥тогл€ду перебуваЇ людина, њњ духовний св≥т, њњ щаст€. Ѕагато наук вивчаЇ природу ≥ приносить користь люд€м дл€ задоволенн€ њх т≥лесних потреб; але не т≥лесне, не матер≥альне Ї головним у св≥т≥ ≥ в людин≥. “ому науки про матер≥альний св≥т навчають головного - €к бути щасливим. ’то хоче бути щасливим, той насамперед повинен п≥знати самого себе, тобто внутр≥шню сутн≥сть, свою духовн≥сть, або своЇ серце. Ћюдина, €ка не п≥знала себе, не може обрати в≥дпов≥дно до своЇњ природи сферу д≥€льност≥, отже, не може бути щасливою. ¬ласна ж природа людини не вибираЇтьс€, вона - в≥д Ѕога. ќтже, у кожноњ людини сво€ природа, €ку не кожна зм≥нити, њњ можна лише п≥знати ≥ обрати такий життЇвий шл€х, €кий сп≥взвучний њњ серцю, тобто внутр≥шньому духовному св≥ту. «в≥дси вченн€ —ковороди про Ђсродну працюї його ≥нтерес до вченн€ тих ‘≥лософ≥в у €ких етика маЇ велике значенн€.

‘≥лософ≥€ серц€, вченн€ про сродну працю, безумовно, мала дещо утоп≥чний характер в час поневоленн€ украњнського козацтва, приниженн€ г≥дност≥ людини, €ка перебувала у повн≥й залежност≥ в≥д пана. √од≥ й думати про те, що проста людина в≥льно обирала р≥д профес≥йних зан€ть, €кий би приносив њй рад≥сть, задоволенн€ ≥ натхненн€.  р≥пацтво ≥ сродна прац€ несум≥сн≥. —коворода бачив, що у сусп≥льств≥ панують пригнобленн€ людини, несправедлив≥сть, що кер≥вною, руш≥йною силою людських вчинк≥в Ї матер≥альний ≥нтерес, гонитва за наживою. ÷≥н€ть не того, хто живе за правдою ≥ сов≥стю, а того, хто обдурюЇ, займаЇтьс€ шахрайством, €к кажуть, Ђвм≥Ї житиї.

јле саме ц≥ ≥дењ —ковороди розкривають гуман≥зм його погл€д≥в, њх неперес≥чний характер, њх життЇву силу ≥ значенн€ дл€ сучасност≥. “реба звернути увагу на ставленн€ —ковороди до Ѕ≥бл≥њ, так званого св≥ту символ≥в. ¬ивченн€ цього аспекту творчоњ спадщин великого украњнського мислител€ вносить нов≥ елементи в оц≥нку його життЇвого шл€ху ≥ погл€д≥в.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 922 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2197 - | 2058 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.