Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕозитив≥зм ≥ неопозитив≥зм




¬ ≥стор≥њ позитив≥зму вид≥л€ють три пер≥оди розвитку. ѕерший, початковий позитив≥зм, представниками €кого були ќ.  онт, √. —пенсер. ѕрограма початкового позитив≥зму зводилас€ до таких засад: п≥знанн€ необх≥дно зв≥льнити в≥д вс€коњ ф≥лософськоњ ≥нтерпретац≥њ; вс€ традиц≥йна ф≥лософ≥€ повинна бути скасована ≥ зм≥нена спец≥альними науками; кожна наука сама соб≥ ф≥лософ≥€; в ф≥лософ≥њ необх≥дно прокласти трет≥й шл€х, €кий би подолав суперечн≥сть м≥ж матер≥ал≥змом та ≥деал≥змом. ÷≥ та ≥нш≥ положенн€ були викладен≥ ќ.  онтом в робот≥ Ђ урс позитивноњ ф≥лософ≥њї, √. —пенсером в 10-томнику Ђ—интетична ф≥лософ≥€ї.

ќ.  онт висунув ≥дею створенн€ новоњ ф≥лософ≥њ, в≥дм≥нноњ €к в≥д матер≥ал≥зму, так ≥ в≥д ≥деал≥зму, оск≥льки, на його думку, останн≥ н≥чого дл€ науки не дають на зм≥ну њм повинна прийти позитивна ф≥лософ≥€ або позитив≥зм (в≥д лат. positivus Ц позитивний).

—утн≥сть позитив≥зму в≥дображають так≥ три основн≥ його положенн€: 1) п≥знанн€ людини повинно бути в≥льним в≥д будь-€коњ ф≥лософ≥њ; 2) вс€ попередн€ ф≥лософ≥€ €к метаф≥зична, так ≥ д≥алектична повинна бути усунена ≥ зам≥нена або спец≥альними науками, або узагальненим огл€дом системи знань, або загальною класиф≥кац≥Їю наук, њх сп≥вв≥дношенн€м; 3) позитивна ф≥лософ≥€ повинна бути нейтральною, що спри€тиме усуненню протилежност≥ м≥ж матер≥ал≥змом ≥ ≥деал≥змом.

ѕозитив≥зм  онта заперечував, таким чином, роль будь-€коњ ф≥лософ≥њ у розвитку теоретичного мисленн€, виробленн≥ пон€ть, зТ€суванн≥ св≥тогл€дних проблем науки; у досл≥дженн≥ пограничних проблем, €к≥ виникають на меж≥ наук, ≥ €к≥ не п≥ддаютьс€ ≥нтерпретац≥њ жодноњ з них.  онт фактично в≥дкинув основний предмет будь-€кого ф≥лософського напр€мку Ц в≥дношенн€ Ђлюдина Ц св≥тї, вважаючи таким предметом Ц класиф≥кац≥ю наук.

 редо  онта: Ђнаука повинна бути сама соб≥ ф≥лософ≥Їюї, тому вс≥ проблеми традиц≥йноњ ф≥лософ≥њ необх≥дно в≥дкинути €к псевдопроблеми.
ќднак швидко ви€вилось безп≥дставн≥сть такоњ тези. ¬иникаЇ нова форма позитив≥зму, котра повертаЇтьс€ до проблем попередньоњ ф≥лософ≥њ: природи п≥знанн€, досв≥ду, проблем сп≥вв≥дношенн€ субТЇкта ≥ обТЇкта, ф≥зичного ≥ псих≥чного, категор≥й Ђр≥чї, Ђсубстанц≥€ї, елемент≥в св≥ту тощо. ÷е Ц друга ≥сторична форма позитив≥зму Ц емп≥р≥окритицизм (в≥д грец. empirie Ц досв≥д ≥ критика) Ц досл≥вно: Ђкритика досв≥дуї. ќсновоположниками цього напр€мку були швейцарський ф≥лософ –. јвенар≥ус (1843 Ц 1896) ≥ австр≥йський ф≥лософ ≈. ћах (1838 Ц 1916). ‘≥лософ≥€ Ђдругого позитив≥змуї була зведена мах≥змом до теор≥њ п≥знанн€, в≥д≥рваноњ в≥д реальноњ д≥йсност≥. ќднак вона переконливо довела, що наука не може об≥йтись без ф≥лософ≥њ, њњ пон€ть ≥ методолог≥њ, бо, €к говорив √егель, Ђвсе, що в науках засновано на розум≥, залежить в≥д ф≥лософ≥њї.

ƒругий позитив≥зм звернув увагу на факт рел€тивност≥ (тобто в≥дносност≥) наукового знанн€ ≥ зробив висновок, що наука не даЇ ≥стинноњ картини реальност≥, а надаЇ лише символи, знаки практики. «аперечуЇтьс€ обТЇктивна реальн≥сть наших знань.

“рет€ форма позитив≥зму Ц неопозитив≥зм, €кий маЇ два р≥зновиди: лог≥чний позитив≥зм ≥ семантичний. ѕредметом ф≥лософ≥њ, на думку лог≥чних позитив≥ст≥в, повинна бути лог≥ка науки, лог≥ка мови, лог≥чний анал≥з речень, лог≥чний синтаксис мови. ƒругий пер≥од лог≥чного позитив≥зму Ц це розвиток семантики. ÷ей напр€м визначаЇ мов≥ головну роль в ус≥х сферах д≥€льност≥. ¬с≥ соц≥альн≥ кол≥з≥њ обумовлен≥ недосконал≥стю мови та людського сп≥лкуванн€.

‘≥лософ≥€ житт€

‘≥лософ≥€ житт€ представлена творч≥стю ‘. Ќ≥цше, ј. Ўопенгауера, ¬. ƒ≥льте€, ј. Ѕергсона та ≥н.. ÷е ф≥лософський напр€м, €кий розгл€даЇ все суще €к форму про€ву житт€, €к де€ку реальн≥сть, що не е тотожною н≥ духу, н≥ матер≥њ, €ку можна ос€гнути т≥льки ≥нтуњтивно. ƒл€ ф≥лософ≥њ житт€ головним Ї пон€тт€ житт€. ¬ залежност≥ в≥д того, €к розум≥ти житт€, розр≥зн€ють вар≥анти ф≥лософ≥њ житт€.

ј) ∆итт€ беретьс€ в його б≥олог≥чно-натурал≥стичному значенн≥, €к бутт€ живого орган≥зму на в≥дм≥ну в≥д штучного. ƒл€ цього напр€му властива ч≥тко визначена опозиц≥€ Ђрозумуї, €кий розгл€даЇтьс€ €к хвороба.

Ѕ) ƒругий вар≥ант ф≥лософ≥њ житт€ звТ€заний з космолог≥чно-метаф≥зичним тлумаченн€м житт€. ” даному випадку житт€ треба розум≥ти €к де€ку косм≥чну життЇдайну силу, €ка безперервно себе в≥дтворюЇ. Ѕ≥олог≥чна форма Ї одн≥Їю ≥з життЇвих форм. ѕ≥знати њњ можна т≥льки ≥нтуњтивно, а не розумом.

√ерменевтика

‘ундатор герменевтики Ц ¬. ƒ≥льтей.  ожна формальна система маЇ багато ≥нтерпретац≥й, по€снень. ћова €к знакова система будь-€коњ природи, Ї одн≥Їю з таких систем. ћова складаЇтьс€ ≥з л≥тер, сполученн€ €ких дають слова, а з них Ц реченн€, тексти. ћи розум≥Їмо не звуки, символи, а зм≥ст речень, текст≥в. ÷е зробити нам допомагаЇ герменевтика. √ерменевтикою називають мистецтво ≥ теор≥ю тлумаченн€ текст≥в. “ому головна операц≥€ у герменевтиц≥ Ц розум≥нн€. ѕроцес розум≥нн€ €вл€Ї собою комплексну методолог≥чну проблему, €ка досл≥джуЇтьс€ герменевтикою з р≥зних бок≥в: семантичного, лог≥чного, психолог≥чного, гносеолог≥чного, соц≥олог≥чного, математичноњ теор≥њ прийн€тт€ р≥шень тощо.

Ќа цьому герменевтична ≥нтерпретац≥€ не зупин€Їтьс€, враховуЇтьс€ ще нам≥р автора, що передбачаЇ зверненн€ до ≥нтуњтивно-емп≥ричних ≥ субТЇктивно-психолог≥чних фактор≥в. √ерменевтика, можна сказати, вперше ви€вила сп≥вв≥дношенн€ частини ≥ ц≥лого в процес≥ розум≥нн€. Ќапр€м, мета ≥ методи герменевтичного анал≥зу сл≥д оц≥нювати позитивно, бо субТЇктивно-психолог≥чних фактор≥в дуже часто не досить дл€ адекватного розум≥нн€ зм≥сту того чи ≥ншого тексту, адже один субТЇкт ≥нтерпретац≥њ хибуЇ своЇю обмежен≥стю, тому залученн€ р≥зних метод≥в дл€ анал≥зу текст≥в даЇ можлив≥сть дл€ б≥льш повного розум≥нн€ њх зм≥сту.

јле треба пам€тати, що герменевтика створюЇ зовс≥м новий зм≥ст обТЇкта своЇю ≥нтерпретац≥йною д≥€льн≥стю. ћова оголошуЇтьс€ Ђтворчою ≥ виробничою силоюї, тому, що текст Ї ЂобТЇктивною самост≥йн≥стюї по в≥дношенню до будь-€кого субТЇкта, включаючи автора ≥ ≥нтерпретатора. ¬≥н (текст) п≥дн≥маЇтьс€ до рангу герменевтичноњ автоном≥њ.

≈кзистенц≥ал≥зм

” джерел ц≥Їњ ф≥лософ≥њ був —.  ТЇркегор (1813-1855рр.). ќсновною категор≥Їю екзистенц≥ал≥зму Ї категор≥€ ≥снуванн€, або екзистенц≥€, що ототожнюЇтьс€ з субТЇктивними переживанн€ми людини, оголошуЇтьс€ первинною щодо бутт€, а бутт€ сусп≥льства в ц≥лому заперечуЇтьс€. ƒ≥йсн≥сть Ц це внутр≥шн≥й св≥т. ≈кзистенц≥€ не може бути п≥знана, зрозум≥ла, по€снена. ¬она ≥ррац≥ональна в людському я, внасл≥док чого людина Ї конкретною ≥ неповторною особист≥стю. ≈кзистенц≥ал≥зм протиставл€Ї людин≥ сусп≥льство €к щось чуже, вороже, абсурдне, що руйнуЇ внутр≥шн≥й св≥т ≥ндив≥да, його свободу.

∆ити €к вс≥ - значить, втрачати свою ≥ндив≥дуальн≥сть, свободу. «в≥дси пафос конформ≥зму, заклик до бунту у де€ких екзистенц≥ал≥ст≥в (—артр,  амю).  райн≥й ≥ндив≥дуал≥зм неминуче призводить до розчаруванн€, до асоц≥альност≥. ≈кзистенц≥ал≥сти не визначають н≥€ких загальних принцип≥в морал≥, вони вважають, що кожна людина сама вир≥шуЇ, що сл≥д вважати моральним чи аморальним.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 824 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

2289 - | 2034 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.