Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќбТЇктивний ≥деал≥зм √. √егел€




√еорг-¬≥льгельм-‘р≥др≥х √егель (1770-1831 рр.) Ц видатний н≥мецький ф≥лософ, €кий розробив обТЇктивно-≥деал≥стичну систему та теор≥ю д≥алектики. ¬≥н зробив спробу побудувати теоретичну систему, €ка повинна була остаточно вир≥шити проблему тотожност≥ мисленн€ ≥ бутт€. ќсновн≥ роботи: ЂЌаука лог≥каї, Ђ‘≥лософ≥€ природиї, Ђ‘≥лософ≥€ духуї, Ђ‘≥лософ≥€ праваї, Ђ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њї та ≥нш≥. ¬ коло його ≥нтерес≥в входили вс≥ сфери житт€: природа, людина, њњ свобода, законом≥рност≥ сусп≥льного житт€, лог≥ка, право тощо.

«аслуга √егел€ пол€гала також в тому, що в≥н весь природний, ≥сторичний ≥ духовний св≥т вперше подав у вигл€д≥ процесу, тобто у вигл€д≥ руху, зм≥н, в перетворенн€х, в розвитку. јле цей ун≥версальний процес в≥н в≥добразив своЇр≥дно Ц ≥деал≥стично. √егель вважав, що обТЇктивно, незалежно в≥д нас ≥снуЇ абсолютний дух, €к самост≥йна, ун≥версальна, духовна субстанц≥€ св≥ту. ÷ей абсолютний ƒух, абсолютна ≥де€ чи розум, пост≥йно розвиваючись, на певному його етап≥ породжуЇ, Ђв≥дпускаЇ з себе своЇ ≥ншеї Ц природу, €ка в свою чергу, розвиваючись, породжуЇ ЂсубТЇктивнийї ƒух Ц людину, мистецтво, рел≥г≥ю ≥ найвищий про€в цього духу Ц ф≥лософ≥ю. ќбірунтовуючи ≥дею розвитку, √егель сформулював основн≥ закони д≥алектики, показав д≥алектику процесу п≥знанн€, дов≥в, що ≥стина Ї процесом. –озробл€ючи ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ, √егель перший п≥дкреслив, що основною проблемою вивченн€ соц≥ального бутт€ людини Ї вивченн€ д≥алектики субТЇктивност≥ побажань кожноњ окремоњ людн≥м ≥ обТЇктивност≥, законом≥рност≥ створюваноњ людьми системи сусп≥льних в≥дносин. √егель критикував розум≥нн€ свободи €к в≥дсутн≥сть вс≥л€ких перепон. “аке розум≥нн€ свободи Ї Ђсвободою порожнеч≥ї говорив в≥н. √егель приходить до формули свободи €к Ђп≥знанн€ необх≥дност≥ї.

Ќайб≥льш зм≥стовним етапом розвитку абсолютноњ ≥дењ Ї початковий њњ етап, де √егель розгл€даЇ власне багатство самоњ ц≥Їњ ≥дењ, а саме: вченн€ про бутт€, де √егель вперше обірунтовуЇ ним створений один ≥з основних закон≥в д≥алектики Ц закон переходу к≥льк≥сних зм≥н у €к≥сн≥ ≥ визначаЇ т≥ категор≥њ (пон€тт€), €к≥ цей закон конкретизують (к≥льк≥сть, €к≥сть, становленн€, м≥ра, перех≥д, визначен≥сть, стрибок); вченн€ про сутн≥сть, де √егель зосереджуЇ свою увагу на суперечливост≥ бутт€, €к першооснови будь-€кого руху, будь-€коњ життЇвост≥, ≥ €ка м≥ститьс€ в самих речах ≥ €вищах, ≥манентно њм притаманна. Ђѕринцип ус≥л€кого саморуху, Ц писав √егель, Ц Ї н≥ чим ≥ншим €к зображенн€м суперечност≥ї.

” своЇму вченн≥ про сутн≥сть √егель п≥дходить до розум≥нн€ одного з фундаментальних принцип≥в д≥алектики Ц принципу суперечност≥, його всезагальност≥. ¬≥н визначаЇ його €к закон мисленн€, закон Їдност≥ та боротьби протилежностей, конкретизуЇ його р€дом категор≥й: протилежн≥сть, в≥дм≥нн≥сть, суперечн≥сть, Їдн≥сть (тотожн≥сть), боротьба, взаЇмод≥€, позитивне, заперечувальне, р≥зниц€ тощо.

–озробка √егелем вченн€ про суперечлив≥сть всього, що нас оточуЇ, Ц найвище дос€гненн€ св≥товоњ ф≥лософ≥њ ’≤’ стол≥тт€, надбанн€ високоњ гуман≥тарноњ культури, результат проникненн€ мисленн€ людини у фундаментальну, глибинну сутн≥сть ус≥х речей ≥ €вищ д≥йсност≥.

¬ченн€ про пон€тт€. Ќа цьому етап≥ абсолютна ≥де€ збагачуЇтьс€ новим зм≥стом стосовно утворенн€ пон€ть лог≥ки, њх суперечливост≥. √егель розгл€даЇ пон€тт€ загального, особливого ≥ одиничного, њх суперечлив≥сть. ѕон€тт€ особливого Ђзн≥маЇї у соб≥ одиничне ≥, таким чином, Ї його першим запереченн€м. ѕон€тт€ Ђзн€тт€ї у √егел€ означаЇ одночасно ≥ знищенн€, ≥ утриманн€. «г≥дно з цим, вища категор≥€ ЂзнищуЇї в процес≥ свого руху те, що Ї в нижч≥й, але збер≥гаЇ у соб≥ все позитивне, що м≥ститьс€ у попередн≥й категор≥њ, але в переробленому, Ђзн€томуї вигл€д≥. ѕон€тт€ загального, у свою чергу, включаЇ в себе особливе, тобто Ђзн≥маЇї його ≥ тому Ї його другим запереченн€м. ќтже, рух думки йде таким шл€хом: одиничне Ц особливе (перше запереченн€ одиничного) Ц загальне (друге запереченн€ особливого). “ут √егель п≥дходить до розкритт€ сутност≥ своЇњ знаменитоњ тр≥ади: тезис, антитезис ≥ синтез або запереченн€ запереченн€. ÷е не що ≥нше, €к ген≥альна здогадка ф≥лософа про важливий загальний закон д≥алектики Ц закон запереченн€ запереченн€.

¬еличезною заслугою √егел€ Ї розробка ним д≥алектичного методу досл≥дженн€, котрий за своњм зм≥стом включаЇ в себе закони ≥ принципи д≥алектичноњ лог≥ки, закони мисленн€. «а √егелем, цей метод не може бути в≥дм≥нним в≥д д≥алектики, в≥н тотожн≥й њй. ј це означаЇ, що д≥алектичний метод передбачаЇ розгл€д ус≥х €вищ через призму њх суперечливост≥: звТ€зку з ≥ншими €вищами; плинност≥ категор≥й; €к≥сних перетворень; утриманн€, Ђзн€тт€ї старого у новому тощо.

ƒо заслуг гегел≥вськоњ ф≥лософ≥њ сл≥д в≥днести також зм≥стовну розробку категор≥й д≥алектики, розкритт€ њх сутност≥ та особливостей. ÷е низка таких категор≥й, €к форма ≥ зм≥ст, сутн≥сть ≥ €вище, можлив≥сть ≥ д≥йсн≥сть, необх≥дн≥сть ≥ випадков≥сть, причина ≥ насл≥док, частина ≥ ц≥ле ≥ т.п. √егель показав, що категор≥њ д≥алектики Ї рухливими, плинними, €к насл≥док плинност≥ тих речей, €к≥ вони в≥дображають. √егель п≥ддав критиц≥ дуал≥зм  анта, його сумн≥ви стосовно можливост≥ п≥знанн€ сутност≥ речей; в≥н був переконаний, що Ђу затаЇн≥й ≥ замкнут≥й сутност≥ ¬сесв≥ту немаЇ сили, котра змогла б протисто€ти дерзанню п≥знанн€; вона повинна розкритис€ перед ним, показати йому своњ багатства ≥ своњ глибини...ї.

√егель розробив ≥ застосував такий важливий метод наукового досл≥дженн€, €к сходженн€ в≥д абстрактного до конкретного. ¬с€ його ф≥лософська система Ї ≥люстрац≥Їю цього методу Ц в≥д загальноњ, абстрактноњ Ђабсолютноњ ≥дењї до ф≥лософ≥њ з њњ конкретним багатством пон€ть, категор≥й ≥ принцип≥в.

•рунтовною ≥ глибокою Ї гегел≥вська концепц≥€ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. ¬иход€чи з взаЇмов≥дношенн€ субТЇкта ≥ обТЇкта, ≥сторика та предмета його досл≥дженн€, √егель ≥сторичну л≥тературу под≥л€Ї на три види: 1) першопочаткову; 2) рефлективну; 3) ф≥лософську. ѕершопочаткова ≥стор≥€ Ц це в≥дношенн€ одночасност≥, в тому значенн≥, що сам досл≥дник знайомий ≥з своњм предметом безпосередньо. ÷е висх≥дна ≥сторична форма. ƒух автора ≥ дух под≥й, про €к≥ в≥н пише, Ї тотожними. јвтор не користуЇтьс€ рефлекс≥Їю, оск≥льки сам в≥дтворюЇ њх вочевидь. –ефлективна (в≥дображувальна) ≥стор≥€ Ц це, коли автор живе в один час, а досл≥джуЇ ≥нший. Ђ–ефлективнийї ≥сторик черпаЇ св≥й матер≥ал з першопочатковоњ ≥стор≥њ. ¬≥н може випадково спотворити дух т≥Їњ епохи, про €ку пише. –ефлективна ≥стор≥€ несе в соб≥ можлив≥сть анти≥сторизму, несв≥домого перекрученн€ ≥сторичноњ правди.

√егель ставить, таким чином, дуже важливе питанн€ ≥сторичного п≥знанн€, а саме: €к ≥з сучасност≥ проникнути у давнину, €к в≥дтворити дух епохи, €ка зникла, коли досл≥дник належить до зовс≥м ≥ншоњ епохи.
‘≥лософська ≥стор≥€, за √егелем, повинна бути такою, €кою вона Ї: ≥сторичною, емп≥ричною Ц такою, €ка не допускаЇ апр≥орних вигадок.

‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ займаЇтьс€ не окремими ситуац≥€ми, а загальним мисленн€м, оск≥льки проникаЇ в ц≥ле Ц просл≥дковуЇ загальн≥ законом≥рност≥ його розвитку.

¬с€ ≥стор≥€ людства, за √егелем, Ї прогресом в усв≥домленн≥ свободи ≥ њњ обТЇктивац≥њ у пол≥тико-правових формах та ≥нститутах. ¬сесв≥тн€ ≥стор≥€ Ц це прогрес у розвитку ≥ усв≥домленн≥ свободи. ‘≥лософ приходить до фундаментального теоретичного висновку, що всесв≥тньо-≥сторичний процес зд≥йснюЇтьс€ з необх≥дн≥стю, що ≥стор≥€ розвиваЇтьс€ законом≥рно.

–оз≥бравшись в цих питанн€х, ви повинн≥ зрозум≥ти сутн≥сть основного протир≥чч€ ф≥лософ≥њ √егел€ Ц протир≥чч€ м≥ж д≥алектичним методом ≥ ≥деал≥стичною ≥, в той же час, метаф≥зичною системою, звернувши увагу при цьому на непосл≥довн≥сть його д≥алектики. ¬она вс€ була звернена в минуле ≥ не поширювалась на по€сненн€ сучасного ≥ майбутнього. √егель скр≥зь установив абсолютн≥ меж≥ розвитку: в лог≥ц≥ такою межею Ї абсолютна ≥стина; в природ≥ Ц людський дух; в ф≥лософ≥њ права Ц конституц≥йна монарх≥€; в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ Ц ф≥лософська система самого √егел€.

√егель вважав, що розвиток ≥стор≥њ завершуЇтьс€, дос€гши р≥вн€ ѕрусськоњ ≥мпер≥њ, п≥сл€ чого ≥стор≥€ вже не розвиваЇтьс€ в простор≥ ≥ час≥. “аким чином ф≥лософ≥€ √егел€ була консервативною, вона не давала перспектив дл€ необх≥дност≥ по€ви нових формац≥й ≥ через це класики марксизму назвали њњ Ђк≥нцем н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њї.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1395 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

2129 - | 1857 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.