ІV. Використання першоджерел в опрацюванні теми. 1. Опрацюйте положення, що вводять в порівняння установки класичної та некласичної філософії:

 

1. Опрацюйте положення, що вводять в порівняння установки класичної та некласичної філософії:

«До характеристики сучасності: розквіт проміжних форм, зникнення виразних типів, розрив із традиціями, зі школою; панування інстинктів, підготовлене високою філософською оцінкою несвідомого… Звичка до безумовних авторитетів перетворилась нарешті у потребу безумовних авторитетів… Наступне покоління… силою своїх історичних інстинктів з необхідністю приводить до визнання відносності будь-яких авторитетів. Тепер мораль лише тягар, який може постати фатальним. Вoна сама, вимагаючи правдивості, примушує нас до заперечення моралі… Передумова такої гіпотези: немає ніякої істини; немає абсолютних властивостей речей; немає «речі-в-собі»… Цим цінностям не відповідає і не відповідало ніякої реальності…» (Ф.Ніцше)

 

Які ознаки некласичної філософії та некласичних підходів до явищ культури можна виділити у наведених міркуваннях Ф.Ніцше? Яким чином автор пояснює виправданість некласичного підходу?

«Філософія, що її можна вважати «сучасною» в широкому значенні цього слова, розпочинається від 1830 року… Весь час після 1830 року, хоча й становить певну цілість, охоплює однак два періоди: наше безпосереднє минуле… і наше теперішнє. Безпосередня минувшина – це ХІХ століття (його середина і кінець), а теперішність – це… ХХ століття. Власне від 1830 року настав… поворот до мінімалізму, реалізму, утилітаризму… При тому, якщо філософія сама збагатилась, то порівняно із іншими науками дещо втратила. З першого місця, яке філософія посідала у науковому продукуванні минулих епох, вона зійшла на досить далеке після природничих та історичних наук, котрі тепер продукували знань більше, ніж філософія… З’явилось те особливе явище, що типові представники того часу почали нехтувати філософією, твердити, вона не є наукою, навіть вважати її шкідливою, бо вона, мовляв, відволікає від справжньої науки». (Вл. Татаркевич)

 

Як зміни відбулись у самій філософії та в її соціальному статусі? Як ви можете прокоментувати такі риси некласичної філософії як мінімалізм, утилітаризм, реалізм? Що саме в них було некласичного? Задля відповіді на це питання перечитайте наступні твердження того ж автора:

«Мінімалістські тези виявляються достатніми для опису нашого світу, нашого пізнання і поведінки, все ж інше здається ілюзорним, недостовірним… Натомість максималістська, крім того, схиляється ще й до визнання трансцендентних, апріорних, інтуїтивних істин, визнання духовного, ідеального, надприродного світу...». (Вл. Татаркевич)

2. Прочитайте. Зверніть увагу на те, за що та з яких позицій Л. Фейєрбах піддав критиці філософію Г. Гегеля:

«Логіка Гегеля – це теологія, перетворена в логіку у прийнятому для розуму та сучасному вигляді… Сутність теології є сутність людини, винесена за межі самої людини; сутність гегелівської логіки є людське мислення, винесене за межі людини…»

 

«Релігія є тотожний із сутністю людини погляд на сутність світу і людини. Але не людина підноситься (в ній) над своїм поглядом, а погляд підноситься над нею,… панує над нею. Ми повинні поставити на місце любові до Бога поставити любов до людини як єдиною істинну релігію, на місце віри в Бога – віру людини в саму себе, в свої власні сили, віру в те, що доля людства залежить не від істоти, що стоїть поза ним та над ним, і від нього самого, що єдиним дияволом для людини постає людина груба, забобонна, корислива, злостива, але й що єдиним Богом для людини постає сама людина».

 

Чи можна погодитись із таким тлумаченням релігії? Спробуйте оцінити позитивні та негативні сторони даної позиції. Наскільки реальною постає ідея замінити релігію одкровення (любові до Бога) релігією всезагальної людської любові? Чого, на вашу думку, не враховує Л. Фейєрбах у своїх гуманних проектах? Ознайомтесь із тим, як формулює Л. Фейєрбах так званий «антропологічний принцип» своєї філософії:

«Нова філософія є повне, абсолютне, безперечне розчинення теології в антропології… Нова філософія перетворює людину, включаючи й природу як основу людини, в єдино можливий, універсальний та вищий предмет філософії, перетворюючи, отже, антропологію (у тому числі й фізіологію) в універсальну науку… Істина не є ні матеріалізм, ні ідеалізмом, ні фізіологія, ні психологія; істина – це тільки антропологія… У чому ж полягає мій метод? В тому, щоби через посередництво людини звести усе надприродне до природи та через посередництво природи усе надлюдське звести до людини…»

 

Перечитайте, нарешті, положення, що стосуються розуміння Л.Фейєрбахом сутності людини:

«Якими є визначальні ознаки істинно людського в людині? Розум, воля й серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття… Я і Ти, суб’єкт та об’єкт, відмінні та все ж невід’ємно пов’язані – ось істинний принцип мислення та життя…»

Спробуйте всебічно оцінити наведені міркування, виділіть явно привабливі моменти такої філософії, але також її обмеження. В чому можна вбачати крок вперед, здійснений Л. Фейєрбахом опісля систем німецького ідеалізму?

3. Прочитайте уривки.

«Ще за часів Гегеля з’явились філософи, що різко постали проти його філософії… До таких мислителів належить перш за все А. Шопенгауер та С.К’іркегор. У відношенні до їх філософії можна вести розмову про різку зміну філософської проблематики, про появу так званої пост класичної (в нашій термінології - некласичної) філософії…» (В. Губін)

«Світ є моє уявлення»: ось істина, яка має силу для кожного живого та пізнаючого єства, хоча лише людина може зводити її до рефлексивно-абстрактної свідомості. Якщо вона це дійсно зробить, у неї зародиться філософський погляд на речі. Для неї тоді стає ясним та безсумнівним, що вона не знає ні сонця, ні землі, а знає лише як уявлення, тобто виключно у відношенні до іншого, до того, хто уявляє, яким і постає людина».

(А. Шопенгауер)

Оцініть, якою мірою дана теза А. Шопенгауера є незаперечною. Чи можна прийняти її без вагань? Як може оцінити цю тезу митець? Науковець? Яким є ваше до неї ставлення?

 

4. Прочитайте визначення поняття «воля», що дає А. Шопенгауер:

«Воля – внутрішня субстанція, серцевина будь-якої часткової речі і всього разом. Сліпо. Є воля у природі, явлена вона і в розсудковій поведінці людини, - тут колосальна відмінність у проявах, але сутність лишається незмінною… Оскільки те,чого бажає воля, завжди є життя, то все одно, чи сказати просто «воля» чи «воля до життя»… Воля як така є вільною; це випливає із того, що вона є річ-в-собі, опора будь-якого явища. Воля на всіх ступенях своїх проявів абсолютно позбавлена кінцевої мети і знаходиться у постійному прагненні, яке і є її сутністю…»

 

Спробуйте чітко визначити найперші характеристики волі за А. Шопенгауером, дайте їм оцінку. Ознайомтесь із тим, як на основі свого вчення про дійсність А. Шопенгауер оцінює людське життя:

«Життя більшості людей – це лише постійна боротьба за саме це існування, і вони заздалегідь впевнені, що вийдуть із цієї боротьби переможеними. І те, що їх змушує проявляти впертість у цій тяжкій боротьбі, є не стільки любов до життя, скільки страх смерті, яка, проте, невідворотно стоїть за віссю і кожну мить може вийти».

 

Розкрийте зв’язок такого бачення життя із поняттям волі А. Шопенгауера. Поясніть, як із поняття волі випливає в цілому песимістичне бачення життя.

«…У повну протилежність І. Канту, який джерела доброчесності шукав у абстрактній рефлексії (поняття обов’язку та категоричного імперативу), ми ні на мить не вагаючись скажемо: голе поняття для доброчесності є безплідним; усяка істина і чиста любов – це співстраждання, а всяка любов, яка не є співстражданням, - це себелюбство… Той, хто осягає сутність речей в самому собі, водночас осягає і ціле. Із його волею відбувається переворот: вона вже не стверджує своєї сутності, вона відкидає її… Людина відштовхує волю до життя, ядро та сутність цього нещасного світу».

 

Простежте лінію етичних міркувань А. Шопенгауера та спробуйте з’ясувати, що на чому базується: себелюбство на співстражданні чи, навпаки, співстраждання на себелюбстві? Чи можна вважати етику А. Шопенгауера: а) колективістською етикою; б) егоїстичною (індивідуалістською)?

Спробуйте також пояснити, чому етичні погляди А. Шопенгауера мали відчутний вплив на літературу ХІХ століття.

 

5. Ознайомтесь із провідними думками наступного засновника некласичної філософії С.К’єркегора:

«Що я повинен робити? У чому полягає моє покликання? Де я? Що значить сказати світ? Яким є значення цього слова? Хто заманив мене сюди і полишив тут? Хто я? Як я опинився в цьому світі? Чому мене не спитали, чому не ознайомили із правилами та звичаями, а просто встромили в нього, ніби я був куплений у продавця душ? Як я опинився втягнутим у цю грандіозну справу, що називається дійсністю? Хіба це не справа вибору? Кому я можу пожалітися?». (С. К’єркегор)

 

Оцініть той спектр питань, які мислитель вважає найпершими. До якої проблематики вони спрямовані? В чому полягає їх новизна та оригінальність?

 

6. У своєму описуванні духовного розвитку людини, С. К’єркегор висунув ідею «трьох стадій». Подаємо її у стислому викладі коментаторів:

«Естетична стадія характеризується переживаннями, що потурають бажанням. На цій стадії індивід залишається пасивним спостерігачем… Естет, як бджола перелітає із квітки на квітку; він завжди перебуває в пошуку нових переживань. Етик надає життю сенсу, йдучи обраним ним шляхом. Його життя постає осмисленим завдяки пристрасному втягненню у його життєвий проект. Перехід до релігійної стадії – це стрибок у невідоме… Лише за допомогою віри в Бога індивід знаходе порятунок в універсальному. У вірі людське відношення стає боговідношенням». (Г. Скирбекк, Н. Гільєн)

 

Скільки стадій життєвого сходження виділяє С. К’єркегор? Що постає вирішальними характеристиками цих стадій? Докладно проаналізуйте останнє питання, використовуючи певні цитати із творів С. К’єркегора.

«Строго кажучи, усюди, де мова йде про вибір, там постають етичні питання, а єдиний абсолютний вибір – це вибір між добром і злом… Вибір же естетика або відбувається безпосередньо і тому не є вибором, або губиться у множині предметів вибору».

«Віра являє собою той парадокс, що індивід як такий постає вищим від загального, не підпорядкований йому, а стає над ним,… при чому цей індивід знаходиться у абсолютному відношенні до абсолютного».

«Етичне як таке є дещо всезагальне, а всезагальне – це те, що може бути застосованим до будь-кого… Але усякий раз, коли одиничний індивід, увійшовши у всезагальне, відчуває прагнення ствердитись в якості одиничного, він опиняється в ситуації спокуси, із якої він може вибратись лише із каяттям віддаючи себе як одиничного всезагальному…»

 

Як ви розумієте тезу «перебувати в абсолютному відношенні до абсолютного»? Як ця теза пов’язана із людською індивідуальністю? Чи згідні ви із тим, що в певних ситуаціях індивідуальне може стояти над всезагальним? Спробуйте навести приклади таких ситуацій.

Дайте узагальнену оцінку вихідним тезам А. Шопенгауера та С.К’єркегора. Виділіть в їх філософських позиціях спільне та відмінне, аргументуйте своє ставлення до цих позицій.

 

7. Звертаючись до тез філософії Ф. Ніцше, варто усвідомити, що: а) стиль його творів носить афористичний характер, тобто вони не піддаються прямому або простому прочитуванню; б) ми не стикаємось із послідовним та неперервним викладом його думок: це є переважно фрагменти, тези, уривки.

Зверніться перш за все до тез, що стосуються розуміння життя та волі.

«Продумаємо цю думку в її найстрашнішій формі: життя як воно є, без сенсу, без мети, але неодмінно таке, що весь час повертається до себе без кінцевого «ніщо»: одвічне повернення… Життя не має інших цінностей, окрім ступеня влади (якщо ми припускаємо, що саме життя є воля до влади). Мораль захищала невдах, знедолених – від нігілізму… Якщо припустити, що віра в цю мораль загине, то невдахи втратять свою втіху і загинуть… Мораль виконувала запобіжну функцію від відчаю та стрибка у ніщо життя людей та станів, що пригнічувались та утискувались саме людьми. Бо ж безсилля перед людьми, а не перед природою, викликає найбільш відчайдушне озлоблення до життя. Не природа є аморальною, коли вона без жалю відноситься до виродження; навпаки, зростання фізіологічного і морально зла в людському роді є наслідком болісної та протиприродної моралі». (Ф. Ніцше)

Продумавши наведені положення, поясніть, чому філософію Ф. Ніцше називають «філософією життя»? Якими характеристиками наділяє Ф. Ніцше життя? Поясніть це конкретними словами із фрагментів. В якому відношенні перебуває життя до моралі? Яке місце у філософії Ф. Ніцше належить поняттю волі?

 

8. Прочитайте уривок.

«Мені пощастило після тисячоліть блукань і плутанини знову знайти дорогу, що веде до деяких «так» та деяких «ні». Я хочу казати «ні» всьому тому, що веде до слабкості, до виснаження. Я хочу казати «так» всьому, що підсилює, що накопичує сили… До сих пір не вчив ні тому, ні іншому: вчили доброчесності, самозреченню, співчуттю, вчили навіть відкиданню життя. Все це є цінності виснажених… Я відкрив, що «добра людина» – форма самоствердження декадансу». (Ф. Ніцше)

Які цінності постають для Ф. Ніцше першими та вищими? Якими є його ставлення до традиційних моральних настанов? Чим це можна пояснити?

«Моя спроба – розглядати моральні судження, як симптоми і системи знаків, в яких знаходять свій вираз явища фізіологічного процвітання або занепаду, а також усвідомлення умов збереження росту… Моє основне положення: немає моральних явищ, а є лише моральні інтерпретації явищ. Сама ж інтерпретація має позаморальне походження».

«Ми імморалісти, розкрили своє серце у всякому розумінні, осягненню, схваленню…»

На основі наведених фрагментів поясніть, чому свою позицію Ф. Ніцше називає не «аморалізмом», а «імморалізмом»? До чого, на думку Ф. Ніцше не можна прикладати моральні оцінки? Якою мірою ви можете погодитись із даними твердженнями?

 

9. Уважно прочитайте уривки з творів Ф. Ніцше:

«Мій загальний погляд. Перше положення: людина не прогресує… Рівень виду не підноситься. Друге положення: людина як вид не являє собою прогресу у порівнянні із якою-небудь іншою твариною. Весь рослинний та тваринний світ не розвивається від нижчого до вищого. Всі види розвиваються водночас, один над одним, в суміші одних із іншими, один проти іншого».

«Людина, що стала господарем сил природи, господарем власного дикунства, людина у порівнянні із долюдиною являє собою колосальну кількість влади… Існуюча досі людина – ніби ембріон людини майбутнього; вона визначає собою майбутнє…»

«Я вчу вас про Надлюдину. Людина є дещо, що треба подолати… Що є мавпа у порівнянні із людиною? Сміховисько або ганьба. І тим самим повинна бути людина для Надлюдини – сміховиськом або ганьбою… Людина – це канат, що протягнутий між твариною та Надлюдиною… Нині вперше кидається в пологах гора людського майбутнього. Бог помер: нині хочемо, щоб жила Надлюдина».

 

Останні положення характеризують так звану «надлюдину». В чому вбачає Ф. Ніцше її найперші особливості? З якими якостями пов’язує явище надлюдини? Як можна витлумачити тезу про те, що «Бог помер», але повинна жити надлюдина? Спробуйте також пояснити, чому серед прихильників Ф. Ніцше були не тільки прибічники фашизму, а й видатні гуманісти.

 

10. Прокоментуйте твердження Ф. Ніцше: «Людина, як вона повинна бути, - це звучить для нас так само безглуздо, як “дерево, як воно повинно бути”». Чи свідчить воно про те, що Ф. Ніцше не визнавав ніяких ідеалів людини? Якщо це так, то це твердження суперечить твердження Ф. Ніцше, щодо надлюдини. Спробуйте пояснити наведене твердження в контексті інших вихідних ідей філософії Ф. Ніцше.

Яким було ставлення Ф.Ніцше до християнства? За що Ф.Ніцше піддавав критиці християнську мораль?

 

11. Уважно перечитайте наведені міркування Ф. Ніцше і спробуйте застосувати їх до прояснення співвідношення класичної та некласичної філософії:

«…Ми повинні переконатися у наївності наших ідеалів та відкрити, що ми, думаючи, що надаємо світу найвище витлумачення, не надали нашому людському існуванні навіть і помірковано відповідної йому цінності…Теза «все позбавлено сенсу» може бути передана так: неможливо провести до кінця тлумачення світу, на яке була витрачена величезна сила; викликає сумнів, чи не є хибними взагалі всі тлумачення світу».

Які особливості некласичного філософського бачення дійсності та людини наголошені в даних міркуваннях? Сформулюйте та обґрунтуйте своє до них ставлення.

 

12. Опрацюйте наведені нижче фрагменти із творів О. Конта – засновника позитивізму – впливового напряму у філософії ХІХ та ХХ ст.

«Розглянуте спочатку в його найбільш старому та загальному смислі слова «позитивне» означає реальне у протилежність химерному, - істинно доступне нашому розуму та таке, що неодмінно виключає непроникнені таємниці, якими цей розум, переважно, займався у період дитинства… У другому значенні воно вказує на контраст між корисним та непридатним… У своєму третьому значенні… це слово часто використовують для позначення протилежності між достовірним та сумнівним… Четверте… значення полягає у протиставленні точного заплутаному… Нарешті, слід визначити п’яте застосування, коли слово «позитивне» використовується як протилежність негативному… Це слово вказує на найбільш важливу властивість нової філософії,.. призначену не руйнувати, але організовувати…».

 

Вдумайтесь у наведені визначення позитивного, спробуйте точно визначити виправданість його введення у філософію як вихідного поняття. Які це могло потягти за собою наслідки? Опрацюйте подальші тези позитивізму:

«Щоби незалежною мірою пояснити істинну природу та особливий характер позитивної філософії, необхідно кинути загальний погляд та поступовий хід людського розуму… Вивчаючи весь хід розвитку людського розуму…, я, як мені здається, відкрив великий основний закон… Цей закон полягає в тому, що кожна із наших основних концепцій, кожна галузь наших знань послідовно проходить три різні теоретичні стани: стан теологічний або фіктивний; стан метафізичний або абстрактно-відсторонений; стан науковий або позитивний».

 

Чи виражають, на вашу думку, виділені О. Контом стани людського розуму справжній закон його розвитку? Якщо так, то в чому може полягати значення цього закону? Чи не вважаєте ви, що він був введений О. Контом задля підкріплення своєї філософської позиції?

«… У позитивному стані людський розум, визнавши неможливість досягнути абсолютних знань, відмовляється від дослідження походження та призначення Всесвіту… та цілком зосереджується… на вивченні їх дійсних законів, тобто незмінних відношень послідовності та залежності… Отже, першим та прямим результатом позитивної філософії повинно бути винайдення шляхом досвіду законів… Істинний позитивний дух полягає, переважно, у заміні вивчення перших або кінцевих причин явищ вивченням їх незаперечних законів; іншими словами – в заміні слова «чому» словом «як»».

Виділіть у змісті даного фрагмента те, що найбільш яскраво характеризує позицію позитивізму. Як ви вважаєте, це є позиція максималізму чи мінімалізму? Чим була зумовлена причина проголошення саме такої програми філософських та наукових досліджень? Для з’ясування даного питання зверніться до наступних міркувань О. Конта:

«Доки позитивні науки були мало розвинуті, їх взаємне відношення не мало такого значення, щоби викликати появу особливого виду наукової роботи. Але тепер кожна з цих наук розвинулась настільки, що вивчення їх взаємних відношень може надати матеріал для цілого ряду досліджень, і ця нова наука стає необхідною для попередження розпорошеності людських понять. Саме так я розумію призначення позитивної філософії в загальній системі наук… Коли всі наші поняття стануть однорідними, філософія остаточно досягне позитивного стану».

 

Отже, які завдання повинні виконувати філософія з точки зору позитивізму? Чи вважаєте ви їх справді вважливими і вагомими? Аргументуйте свою позицію.

 

13. Інший напрям філософії ХІХ ст., який надихався пафосом створення наукової філософії, був марксизм. Опрацюйте деякі вихідні тези марксизму:

«Сучасний матеріалізм узагальнює найновітніші успіхи природознавства; він бачить в історії процес розвитку людства і ставить собі завдання відкрити закони руху даного процесу… Тепер уся природа пролягає перед нами як деяка система зв’язків і процесів, пояснена та осмислена у своїх основних рисах… Природа також моє свою історію в часі… В обох випадках сучасний матеріалізм (що визнає нескінченність процесів розвитку) постає за суттю діалектичним та не потребує більше ніякої філософії, що стояла би над іншими науками… Із всієї попередньої філософії самостійне існування зберігає ще вчення про мислення та його закони – формальна логіка та діалектика. Все інше входить у позитивну науку про природу та історію». (Ф. Енгельс)

 

«Там, де припиняється спекулятивне (розумоспоглядальне) мислення – перед обличчям дійсного життя, - там якраз і починається дійсно позитивна наука… Зображення самої дійсності позбавляє самостійну філософію її життєвого середовища. У кращому випадку її може замінити зведення в єдине ціле найбільш загальних результатів, що абстрагуються із історичного розвитку людства. Абстракції самі по собі, у відриві від реальної історії, не мають ніякої цінності». (К. Маркс)

 

Зверніть увагу на принципове співпадання деяких термінів і тез марксизму та позитивізму, виділіть ці тези. З’ясуйте також і відмінності між цими напрямами так званої «наукової філософії».

Зверніть увагу й на те, як доводили представники марксизму свою позицію:

«Таким є психологічний закон, що теоретичний дух, який досягнув внутрішньої свободи, перетворюється на практичну енергію і… обертається проти земної існуючої поза ним, реальністю… У той час, як філософія в якості практичної волі постає проти явленого світу, вона набуває характеру цілісності і стає однією стороною світу, якій протистоїть його друга сторона. Натхненна прагненням здійснити себе, вона вступає у напружене відношення до всього іншого. Те, що було внутрішнім світлом, перетворюється пожираюче полум’я, обернене назовні. Отже виходить, що тою мірою, якою світ стає філософським, філософія стаю мирською, що її здійснення постає у той же час її втратою…» (К. Маркс)

«Філософи тільки у різні способи пояснювали світ, а завдання полягає в тому, щоби змінити його». (К. Маркс)

 

Визначіть, які інтереси перебували на першому плані в міркуваннях раннього К.Маркса – практичні чи теоретичні? В чому полягала особливість формулювання та вираження цих інтересів? Чи можна в цих міркуваннях побачити подальше спрямування марксистської філософії?

«Наше розуміння історії, на відміну від ідеалістичного, не відшукує в кожній епосі яку-небудь категорію, а залишається на ґрунті реальної історії, пояснює не практику із ідей, а ідейні утворення із матеріальної практики. Внаслідок того воно приходить до результату, що всі форми і продукти свідомості можуть бути знищені не духовною критикою, а лише практичним знищенням реальних суспільних стосунків,… Що не критика, а революція постає рушійною силою історії, а також релігії, філософії і будь-якої іншої теорії». (К. Маркс, Ф. Енгельс)

 

Зверніть увагу на пряме протиставлення засновниками марксизму своєї позиції іншій – ідеалістичній. Що таке в даному випадку матеріалізм, а що ідеалізм? Враховуючи досвід ХХ ст. спробуйте аргументувати, чи можна матеріальними чинниками винищити певні ідеї? Чи можна погодитись із тим, що розвиток матеріальних відносин повністю визначає духовний розвиток суспільства?

 

14. Опрацюйте положення марксизму, що стосується ідеї комуністичної революції:

«Щоби стати силою, проти якої роблять революцію, необхідно щоби соціальне відчуження перетворило більшість людей у зовсім позбавлених власності, що протистоять світу багатства та освіченості. А це передбачає величезне зростання продуктивних сил суспільства… Цей розвиток постає необхідною передумовою тому, що лише із цим універсальним розвитком продуктивних сил встановлюється універсальне спілкування людей…, а місцево обмежені індивіди замінюються всесвітньо-історичними, універсальними… Комунізм для нас не стан, який повинен бути встановлений, не ідеал, і з яким повинна узгоджуватись дійсність. Ми називаємо комунізмом дійсний рух, що знищує теперішній стан… Революція необхідна не лише тому, що ніяким іншим шляхом не можна скинути пануючий клас, але й тому, що клас, що повстав, лише в революції зможе скинути із себе усю стару мерзоту і набути здатності створити нову основу суспільства». (К. Маркс, Ф. Енгельс)

Спробуйте за наведеними цитатами прослідкувати поступову еволюцію у поглядах К. Маркса та Ф. Енгельса – еволюцію від прихильності до авторитету науки до соціальної революційності. Чи можете ви вказати на якісь непослідовності в міркуваннях класиків марксизму? Які їх ідеї видаються вам справедливими, а які заслуговують критики? Яку загальну характеристику дали б ви ідеям марксизму?

 

15. Перечитайте також міркування представника так званого «природничого матеріалізму» та визначить, що в них є спільного з ідеями інших представників «наукової філософії».

«Всі ті, хто твердить про якусь всесвітню або надприродну творчу силу, що створила світ із себе самої або із нічого, знаходяться у непримиренній суперечності із вихідним принципом філософського дослідження природи, що спирається на досвід та дійсність».

(Л. Бюхнер)

«Ті ж самі закони, що управляють макрокосмом, панують також і в мікрокосмі, у світі людини… Вся антропологія, вся наука про людину – це неперервне доведення невіддільності поняття мозку і душі… Відомий вислів К. Фогта про те, що «думки знаходяться у такому ж відношенні до мозку, як жовч до печінки»», був сформульований ще… французьким лікарем та філософом Кабанисом. «Мозок, - говорить він, - призначений до мислення, як шлунок для травлення або печінка для виділення жовчі з крові»… Ми не можемо визнати порівняння належним або вдало обраним… Думка же або мислення не постають продуктами виділення… Тайна мислення полягає не у речовинах мозку, а в особливому способі їх поєднання та сумісної діяльності…». (Л. Бюхнер)

Проаналізуйте наведені судження, з’ясуйте, як тлумачить Л. Бюхнер особливості наукової філософії та яку роль у вирішенні філософських проблем він відводить науці. Які слабкості даної позиції ви можете відзначити?

 

16. На основі порівняння вихідних ідей класичної та некласичної філософії спробуйте навести приклади із сучасних явищ культурного життя, де можна побачити прояви як класичного, так і некласичного підходів.

 

V. Завдання для творчої роботи

 

Напишіть есе на одну з тем:

1) Надлюдина Ніцше – хто вона?

2) Як я розумію категорію «воля до влади».

3) В чому полягає гуманістичний потенціал марксизму?

4) «Людина людині – Бог» (Л.Фейєрбах).

5) В чому полягає евристичний потенціал психоаналізу?