Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤V. ¬икористанн€ першоджерел в опрацюванн≥ теми. 1. ќпрацюйте положенн€, що ввод€ть в пор≥вн€нн€ установки класичноњ та некласичноњ ф≥лософ≥њ:




 

1. ќпрацюйте положенн€, що ввод€ть в пор≥вн€нн€ установки класичноњ та некласичноњ ф≥лософ≥њ:

Ђƒо характеристики сучасност≥: розкв≥т пром≥жних форм, зникненн€ виразних тип≥в, розрив ≥з традиц≥€ми, з≥ школою; пануванн€ ≥нстинкт≥в, п≥дготовлене високою ф≥лософською оц≥нкою несв≥домогоЕ «вичка до безумовних авторитет≥в перетворилась нарешт≥ у потребу безумовних авторитет≥вЕ Ќаступне покол≥нн€Е силою своњх ≥сторичних ≥нстинкт≥в з необх≥дн≥стю приводить до визнанн€ в≥дносност≥ будь-€ких авторитет≥в. “епер мораль лише т€гар, €кий може постати фатальним. ¬oна сама, вимагаючи правдивост≥, примушуЇ нас до запереченн€ морал≥Е ѕередумова такоњ г≥потези: немаЇ н≥€коњ ≥стини; немаЇ абсолютних властивостей речей; немаЇ Ђреч≥-в-соб≥їЕ ÷им ц≥нност€м не в≥дпов≥даЇ ≥ не в≥дпов≥дало н≥€коњ реальност≥Еї (‘.Ќ≥цше)

 

як≥ ознаки некласичноњ ф≥лософ≥њ та некласичних п≥дход≥в до €вищ культури можна вид≥лити у наведених м≥ркуванн€х ‘.Ќ≥цше? яким чином автор по€снюЇ виправдан≥сть некласичного п≥дходу?

Ђ‘≥лософ≥€, що њњ можна вважати Ђсучасноюї в широкому значенн≥ цього слова, розпочинаЇтьс€ в≥д 1830 рокуЕ ¬есь час п≥сл€ 1830 року, хоча й становить певну ц≥л≥сть, охоплюЇ однак два пер≥оди: наше безпосереднЇ минулеЕ ≥ наше тепер≥шнЇ. Ѕезпосередн€ минувшина Ц це ’≤’ стол≥тт€ (його середина ≥ к≥нець), а тепер≥шн≥сть Ц цеЕ ’’ стол≥тт€. ¬ласне в≥д 1830 року наставЕ поворот до м≥н≥мал≥зму, реал≥зму, утил≥таризмуЕ ѕри тому, €кщо ф≥лософ≥€ сама збагатилась, то пор≥вн€но ≥з ≥ншими науками дещо втратила. « першого м≥сц€, €ке ф≥лософ≥€ пос≥дала у науковому продукуванн≥ минулих епох, вона з≥йшла на досить далеке п≥сл€ природничих та ≥сторичних наук, котр≥ тепер продукували знань б≥льше, н≥ж ф≥лософ≥€Е «Т€вилось те особливе €вище, що типов≥ представники того часу почали нехтувати ф≥лософ≥Їю, твердити, вона не Ї наукою, нав≥ть вважати њњ шк≥дливою, бо вона, мовл€в, в≥двол≥каЇ в≥д справжньоњ наукиї. (¬л. “атаркевич)

 

як зм≥ни в≥дбулись у сам≥й ф≥лософ≥њ та в њњ соц≥альному статус≥? як ви можете прокоментувати так≥ риси некласичноњ ф≥лософ≥њ €к м≥н≥мал≥зм, утил≥таризм, реал≥зм? ўо саме в них було некласичного? «адл€ в≥дпов≥д≥ на це питанн€ перечитайте наступн≥ твердженн€ того ж автора:

Ђћ≥н≥мал≥стськ≥ тези ви€вл€ютьс€ достатн≥ми дл€ опису нашого св≥ту, нашого п≥знанн€ ≥ повед≥нки, все ж ≥нше здаЇтьс€ ≥люзорним, недостов≥рнимЕ Ќатом≥сть максимал≥стська, кр≥м того, схил€Їтьс€ ще й до визнанн€ трансцендентних, апр≥орних, ≥нтуњтивних ≥стин, визнанн€ духовного, ≥деального, надприродного св≥ту...ї. (¬л. “атаркевич)

2. ѕрочитайте. «верн≥ть увагу на те, за що та з €ких позиц≥й Ћ. ‘ейЇрбах п≥ддав критиц≥ ф≥лософ≥ю √. √егел€:

ЂЋог≥ка √егел€ Ц це теолог≥€, перетворена в лог≥ку у прийн€тому дл€ розуму та сучасному вигл€д≥Е —утн≥сть теолог≥њ Ї сутн≥сть людини, винесена за меж≥ самоњ людини; сутн≥сть гегел≥вськоњ лог≥ки Ї людське мисленн€, винесене за меж≥ людиниЕї

 

Ђ–ел≥г≥€ Ї тотожний ≥з сутн≥стю людини погл€д на сутн≥сть св≥ту ≥ людини. јле не людина п≥дноситьс€ (в н≥й) над своњм погл€дом, а погл€д п≥дноситьс€ над нею,Е пануЇ над нею. ћи повинн≥ поставити на м≥сце любов≥ до Ѕога поставити любов до людини €к Їдиною ≥стинну рел≥г≥ю, на м≥сце в≥ри в Ѕога Ц в≥ру людини в саму себе, в своњ власн≥ сили, в≥ру в те, що дол€ людства залежить не в≥д ≥стоти, що стоњть поза ним та над ним, ≥ в≥д нього самого, що Їдиним ди€волом дл€ людини постаЇ людина груба, забобонна, корислива, злостива, але й що Їдиним Ѕогом дл€ людини постаЇ сама людинаї.

 

„и можна погодитись ≥з таким тлумаченн€м рел≥г≥њ? —пробуйте оц≥нити позитивн≥ та негативн≥ сторони даноњ позиц≥њ. Ќаск≥льки реальною постаЇ ≥де€ зам≥нити рел≥г≥ю одкровенн€ (любов≥ до Ѕога) рел≥г≥Їю всезагальноњ людськоњ любов≥? „ого, на вашу думку, не враховуЇ Ћ. ‘ейЇрбах у своњх гуманних проектах? ќзнайомтесь ≥з тим, €к формулюЇ Ћ. ‘ейЇрбах так званий Ђантрополог≥чний принципї своЇњ ф≥лософ≥њ:

ЂЌова ф≥лософ≥€ Ї повне, абсолютне, безперечне розчиненн€ теолог≥њ в антрополог≥њЕ Ќова ф≥лософ≥€ перетворюЇ людину, включаючи й природу €к основу людини, в Їдино можливий, ун≥версальний та вищий предмет ф≥лософ≥њ, перетворюючи, отже, антрополог≥ю (у тому числ≥ й ф≥з≥олог≥ю) в ун≥версальну наукуЕ ≤стина не Ї н≥ матер≥ал≥зм, н≥ ≥деал≥змом, н≥ ф≥з≥олог≥€, н≥ психолог≥€; ≥стина Ц це т≥льки антрополог≥€Е ” чому ж пол€гаЇ м≥й метод? ¬ тому, щоби через посередництво людини звести усе надприродне до природи та через посередництво природи усе надлюдське звести до людиниЕї

 

ѕеречитайте, нарешт≥, положенн€, що стосуютьс€ розум≥нн€ Ћ.‘ейЇрбахом сутност≥ людини:

Ђякими Ї визначальн≥ ознаки ≥стинно людського в людин≥? –озум, вол€ й серце. ƒосконала людина волод≥Ї силою мисленн€, силою вол≥ та силою почутт€Е я ≥ “и, субТЇкт та обТЇкт, в≥дм≥нн≥ та все ж нев≥дТЇмно повТ€зан≥ Ц ось ≥стинний принцип мисленн€ та житт€Еї

—пробуйте всеб≥чно оц≥нити наведен≥ м≥ркуванн€, вид≥л≥ть €вно приваблив≥ моменти такоњ ф≥лософ≥њ, але також њњ обмеженн€. ¬ чому можна вбачати крок вперед, зд≥йснений Ћ. ‘ейЇрбахом оп≥сл€ систем н≥мецького ≥деал≥зму?

3. ѕрочитайте уривки.

Ђўе за час≥в √егел€ зТ€вились ф≥лософи, що р≥зко постали проти його ф≥лософ≥њЕ ƒо таких мислител≥в належить перш за все ј. Ўопенгауер та —. Т≥ркегор. ” в≥дношенн≥ до њх ф≥лософ≥њ можна вести розмову про р≥зку зм≥ну ф≥лософськоњ проблематики, про по€ву так званоњ пост класичноњ (в наш≥й терм≥нолог≥њ - некласичноњ) ф≥лософ≥њЕї (¬. √уб≥н)

Ђ—в≥т Ї моЇ у€вленн€ї: ось ≥стина, €ка маЇ силу дл€ кожного живого та п≥знаючого Їства, хоча лише людина може зводити њњ до рефлексивно-абстрактноњ св≥домост≥. якщо вона це д≥йсно зробить, у нењ зародитьс€ ф≥лософський погл€д на реч≥. ƒл€ нењ тод≥ стаЇ €сним та безсумн≥вним, що вона не знаЇ н≥ сонц€, н≥ земл≥, а знаЇ лише €к у€вленн€, тобто виключно у в≥дношенн≥ до ≥ншого, до того, хто у€вл€Ї, €ким ≥ постаЇ людинаї.

(ј. Ўопенгауер)

ќц≥н≥ть, €кою м≥рою дана теза ј. Ўопенгауера Ї незаперечною. „и можна прийн€ти њњ без вагань? як може оц≥нити цю тезу митець? Ќауковець? яким Ї ваше до нењ ставленн€?

 

4. ѕрочитайте визначенн€ пон€тт€ Ђвол€ї, що даЇ ј. Ўопенгауер:

Ђ¬ол€ Ц внутр≥шн€ субстанц≥€, серцевина будь-€коњ частковоњ реч≥ ≥ всього разом. —л≥по. ™ вол€ у природ≥, €влена вона ≥ в розсудков≥й повед≥нц≥ людини, - тут колосальна в≥дм≥нн≥сть у про€вах, але сутн≥сть лишаЇтьс€ незм≥нноюЕ ќск≥льки те,чого бажаЇ вол€, завжди Ї житт€, то все одно, чи сказати просто Ђвол€ї чи Ђвол€ до житт€їЕ ¬ол€ €к така Ї в≥льною; це випливаЇ ≥з того, що вона Ї р≥ч-в-соб≥, опора будь-€кого €вища. ¬ол€ на вс≥х ступен€х своњх про€в≥в абсолютно позбавлена к≥нцевоњ мети ≥ знаходитьс€ у пост≥йному прагненн≥, €ке ≥ Ї њњ сутн≥стюЕї

 

—пробуйте ч≥тко визначити найперш≥ характеристики вол≥ за ј. Ўопенгауером, дайте њм оц≥нку. ќзнайомтесь ≥з тим, €к на основ≥ свого вченн€ про д≥йсн≥сть ј. Ўопенгауер оц≥нюЇ людське житт€:

Ђ∆итт€ б≥льшост≥ людей Ц це лише пост≥йна боротьба за саме це ≥снуванн€, ≥ вони заздалег≥дь впевнен≥, що вийдуть ≥з ц≥Їњ боротьби переможеними. ≤ те, що њх змушуЇ про€вл€ти вперт≥сть у ц≥й т€жк≥й боротьб≥, Ї не ст≥льки любов до житт€, ск≥льки страх смерт≥, €ка, проте, нев≥дворотно стоњть за в≥ссю ≥ кожну мить може вийтиї.

 

–озкрийте звТ€зок такого баченн€ житт€ ≥з пон€тт€м вол≥ ј. Ўопенгауера. ѕо€сн≥ть, €к ≥з пон€тт€ вол≥ випливаЇ в ц≥лому песим≥стичне баченн€ житт€.

ЂЕ” повну протилежн≥сть ≤.  анту, €кий джерела доброчесност≥ шукав у абстрактн≥й рефлекс≥њ (пон€тт€ обовТ€зку та категоричного ≥мперативу), ми н≥ на мить не вагаючись скажемо: голе пон€тт€ дл€ доброчесност≥ Ї безпл≥дним; ус€ка ≥стина ≥ чиста любов Ц це сп≥встражданн€, а вс€ка любов, €ка не Ї сп≥встражданн€м, - це себелюбствоЕ “ой, хто ос€гаЇ сутн≥сть речей в самому соб≥, водночас ос€гаЇ ≥ ц≥ле. ≤з його волею в≥дбуваЇтьс€ переворот: вона вже не стверджуЇ своЇњ сутност≥, вона в≥дкидаЇ њњЕ Ћюдина в≥дштовхуЇ волю до житт€, €дро та сутн≥сть цього нещасного св≥туї.

 

ѕростежте л≥н≥ю етичних м≥ркувань ј. Ўопенгауера та спробуйте зТ€сувати, що на чому базуЇтьс€: себелюбство на сп≥встражданн≥ чи, навпаки, сп≥встражданн€ на себелюбств≥? „и можна вважати етику ј. Ўопенгауера: а) колектив≥стською етикою; б) егоњстичною (≥ндив≥дуал≥стською)?

—пробуйте також по€снити, чому етичн≥ погл€ди ј. Ўопенгауера мали в≥дчутний вплив на л≥тературу ’≤’ стол≥тт€.

 

5. ќзнайомтесь ≥з пров≥дними думками наступного засновника некласичноњ ф≥лософ≥њ —. ТЇркегора:

Ђўо € повинен робити? ” чому пол€гаЇ моЇ покликанн€? ƒе €? ўо значить сказати св≥т? яким Ї значенн€ цього слова? ’то заманив мене сюди ≥ полишив тут? ’то €? як € опинивс€ в цьому св≥т≥? „ому мене не спитали, чому не ознайомили ≥з правилами та звича€ми, а просто встромили в нього, н≥би € був куплений у продавц€ душ? як € опинивс€ вт€гнутим у цю гранд≥озну справу, що називаЇтьс€ д≥йсн≥стю? ’≥ба це не справа вибору?  ому € можу пожал≥тис€?ї. (—.  ТЇркегор)

 

ќц≥н≥ть той спектр питань, €к≥ мислитель вважаЇ найпершими. ƒо €коњ проблематики вони спр€мован≥? ¬ чому пол€гаЇ њх новизна та ориг≥нальн≥сть?

 

6. ” своЇму описуванн≥ духовного розвитку людини, —.  ТЇркегор висунув ≥дею Ђтрьох стад≥йї. ѕодаЇмо њњ у стислому виклад≥ коментатор≥в:

Ђ≈стетична стад≥€ характеризуЇтьс€ переживанн€ми, що потурають бажанн€м. Ќа ц≥й стад≥њ ≥ндив≥д залишаЇтьс€ пасивним спостер≥гачемЕ ≈стет, €к бджола перел≥таЇ ≥з кв≥тки на кв≥тку; в≥н завжди перебуваЇ в пошуку нових переживань. ≈тик надаЇ життю сенсу, йдучи обраним ним шл€хом. …ого житт€ постаЇ осмисленим завд€ки пристрасному вт€гненню у його життЇвий проект. ѕерех≥д до рел≥г≥йноњ стад≥њ Ц це стрибок у нев≥домеЕ Ћише за допомогою в≥ри в Ѕога ≥ндив≥д знаходе пор€тунок в ун≥версальному. ” в≥р≥ людське в≥дношенн€ стаЇ богов≥дношенн€мї. (√. —кирбекк, Ќ. √≥льЇн)

 

—к≥льки стад≥й життЇвого сходженн€ вид≥л€Ї —.  ТЇркегор? ўо постаЇ вир≥шальними характеристиками цих стад≥й? ƒокладно проанал≥зуйте останнЇ питанн€, використовуючи певн≥ цитати ≥з твор≥в —.  ТЇркегора.

Ђ—трого кажучи, усюди, де мова йде про виб≥р, там постають етичн≥ питанн€, а Їдиний абсолютний виб≥р Ц це виб≥р м≥ж добром ≥ зломЕ ¬иб≥р же естетика або в≥дбуваЇтьс€ безпосередньо ≥ тому не Ї вибором, або губитьс€ у множин≥ предмет≥в виборуї.

Ђ¬≥ра €вл€Ї собою той парадокс, що ≥ндив≥д €к такий постаЇ вищим в≥д загального, не п≥дпор€дкований йому, а стаЇ над ним,Е при чому цей ≥ндив≥д знаходитьс€ у абсолютному в≥дношенн≥ до абсолютногої.

Ђ≈тичне €к таке Ї дещо всезагальне, а всезагальне Ц це те, що може бути застосованим до будь-когоЕ јле ус€кий раз, коли одиничний ≥ндив≥д, ув≥йшовши у всезагальне, в≥дчуваЇ прагненн€ ствердитись в €кост≥ одиничного, в≥н опин€Їтьс€ в ситуац≥њ спокуси, ≥з €коњ в≥н може вибратись лише ≥з ка€тт€м в≥ддаючи себе €к одиничного всезагальномуЕї

 

як ви розум≥Їте тезу Ђперебувати в абсолютному в≥дношенн≥ до абсолютногої? як ц€ теза повТ€зана ≥з людською ≥ндив≥дуальн≥стю? „и зг≥дн≥ ви ≥з тим, що в певних ситуац≥€х ≥ндив≥дуальне може сто€ти над всезагальним? —пробуйте навести приклади таких ситуац≥й.

ƒайте узагальнену оц≥нку вих≥дним тезам ј. Ўопенгауера та —. ТЇркегора. ¬ид≥л≥ть в њх ф≥лософських позиц≥€х сп≥льне та в≥дм≥нне, аргументуйте своЇ ставленн€ до цих позиц≥й.

 

7. «вертаючись до тез ф≥лософ≥њ ‘. Ќ≥цше, варто усв≥домити, що: а) стиль його твор≥в носить афористичний характер, тобто вони не п≥ддаютьс€ пр€мому або простому прочитуванню; б) ми не стикаЇмось ≥з посл≥довним та неперервним викладом його думок: це Ї переважно фрагменти, тези, уривки.

«верн≥тьс€ перш за все до тез, що стосуютьс€ розум≥нн€ житт€ та вол≥.

ЂѕродумаЇмо цю думку в њњ найстрашн≥ш≥й форм≥: житт€ €к воно Ї, без сенсу, без мети, але неодм≥нно таке, що весь час повертаЇтьс€ до себе без к≥нцевого Ђн≥щої: одв≥чне поверненн€Е ∆итт€ не маЇ ≥нших ц≥нностей, окр≥м ступен€ влади (€кщо ми припускаЇмо, що саме житт€ Ї вол€ до влади). ћораль захищала невдах, знедолених Ц в≥д н≥г≥л≥змуЕ якщо припустити, що в≥ра в цю мораль загине, то невдахи втрат€ть свою вт≥ху ≥ загинутьЕ ћораль виконувала запоб≥жну функц≥ю в≥д в≥дчаю та стрибка у н≥що житт€ людей та стан≥в, що пригн≥чувались та утискувались саме людьми. Ѕо ж безсилл€ перед людьми, а не перед природою, викликаЇ найб≥льш в≥дчайдушне озлобленн€ до житт€. Ќе природа Ї аморальною, коли вона без жалю в≥дноситьс€ до виродженн€; навпаки, зростанн€ ф≥з≥олог≥чного ≥ морально зла в людському род≥ Ї насл≥дком бол≥сноњ та протиприродноњ морал≥ї. (‘. Ќ≥цше)

ѕродумавши наведен≥ положенн€, по€сн≥ть, чому ф≥лософ≥ю ‘. Ќ≥цше називають Ђф≥лософ≥Їю житт€ї? якими характеристиками над≥л€Ї ‘. Ќ≥цше житт€? ѕо€сн≥ть це конкретними словами ≥з фрагмент≥в. ¬ €кому в≥дношенн≥ перебуваЇ житт€ до морал≥? яке м≥сце у ф≥лософ≥њ ‘. Ќ≥цше належить пон€ттю вол≥?

 

8. ѕрочитайте уривок.

Ђћен≥ пощастило п≥сл€ тис€чол≥ть блукань ≥ плутанини знову знайти дорогу, що веде до де€ких Ђтакї та де€ких Ђн≥ї. я хочу казати Ђн≥ї всьому тому, що веде до слабкост≥, до виснаженн€. я хочу казати Ђтакї всьому, що п≥дсилюЇ, що накопичуЇ силиЕ ƒо сих п≥р не вчив н≥ тому, н≥ ≥ншому: вчили доброчесност≥, самозреченню, сп≥вчуттю, вчили нав≥ть в≥дкиданню житт€. ¬се це Ї ц≥нност≥ виснаженихЕ я в≥дкрив, що Ђдобра людинаї Ц форма самоствердженн€ декадансуї. (‘. Ќ≥цше)

як≥ ц≥нност≥ постають дл€ ‘. Ќ≥цше першими та вищими? якими Ї його ставленн€ до традиц≥йних моральних настанов? „им це можна по€снити?

Ђћо€ спроба Ц розгл€дати моральн≥ судженн€, €к симптоми ≥ системи знак≥в, в €ких знаход€ть св≥й вираз €вища ф≥з≥олог≥чного процв≥танн€ або занепаду, а також усв≥домленн€ умов збереженн€ ростуЕ ћоЇ основне положенн€: немаЇ моральних €вищ, а Ї лише моральн≥ ≥нтерпретац≥њ €вищ. —ама ж ≥нтерпретац≥€ маЇ позаморальне походженн€ї.

Ђћи ≥мморал≥сти, розкрили своЇ серце у вс€кому розум≥нн≥, ос€гненню, схваленнюЕї

Ќа основ≥ наведених фрагмент≥в по€сн≥ть, чому свою позиц≥ю ‘. Ќ≥цше називаЇ не Ђаморал≥змомї, а Ђ≥мморал≥змомї? ƒо чого, на думку ‘. Ќ≥цше не можна прикладати моральн≥ оц≥нки? якою м≥рою ви можете погодитись ≥з даними твердженн€ми?

 

9. ”важно прочитайте уривки з твор≥в ‘. Ќ≥цше:

Ђћ≥й загальний погл€д. ѕерше положенн€: людина не прогресуЇЕ –≥вень виду не п≥дноситьс€. ƒруге положенн€: людина €к вид не €вл€Ї собою прогресу у пор≥вн€нн≥ ≥з €кою-небудь ≥ншою твариною. ¬есь рослинний та тваринний св≥т не розвиваЇтьс€ в≥д нижчого до вищого. ¬с≥ види розвиваютьс€ водночас, один над одним, в сум≥ш≥ одних ≥з ≥ншими, один проти ≥ншогої.

ЂЋюдина, що стала господарем сил природи, господарем власного дикунства, людина у пор≥вн€нн≥ ≥з долюдиною €вл€Ї собою колосальну к≥льк≥сть владиЕ ≤снуюча дос≥ людина Ц н≥би ембр≥он людини майбутнього; вона визначаЇ собою майбутнЇЕї

Ђя вчу вас про Ќадлюдину. Ћюдина Ї дещо, що треба подолатиЕ ўо Ї мавпа у пор≥вн€нн≥ ≥з людиною? —м≥ховисько або ганьба. ≤ тим самим повинна бути людина дл€ Ќадлюдини Ц см≥ховиськом або ганьбоюЕ Ћюдина Ц це канат, що прот€гнутий м≥ж твариною та ЌадлюдиноюЕ Ќин≥ вперше кидаЇтьс€ в пологах гора людського майбутнього. Ѕог помер: нин≥ хочемо, щоб жила Ќадлюдинаї.

 

ќстанн≥ положенн€ характеризують так звану Ђнадлюдинуї. ¬ чому вбачаЇ ‘. Ќ≥цше њњ найперш≥ особливост≥? « €кими €кост€ми повТ€зуЇ €вище надлюдини? як можна витлумачити тезу про те, що ЂЅог померї, але повинна жити надлюдина? —пробуйте також по€снити, чому серед прихильник≥в ‘. Ќ≥цше були не т≥льки приб≥чники фашизму, а й видатн≥ гуман≥сти.

 

10. ѕрокоментуйте твердженн€ ‘. Ќ≥цше: ЂЋюдина, €к вона повинна бути, - це звучить дл€ нас так само безглуздо, €к Удерево, €к воно повинно бутиФї. „и св≥дчить воно про те, що ‘. Ќ≥цше не визнавав н≥€ких ≥деал≥в людини? якщо це так, то це твердженн€ суперечить твердженн€ ‘. Ќ≥цше, щодо надлюдини. —пробуйте по€снити наведене твердженн€ в контекст≥ ≥нших вих≥дних ≥дей ф≥лософ≥њ ‘. Ќ≥цше.

яким було ставленн€ ‘.Ќ≥цше до христи€нства? «а що ‘.Ќ≥цше п≥ддавав критиц≥ христи€нську мораль?

 

11. ”важно перечитайте наведен≥ м≥ркуванн€ ‘. Ќ≥цше ≥ спробуйте застосувати њх до про€сненн€ сп≥вв≥дношенн€ класичноњ та некласичноњ ф≥лософ≥њ:

ЂЕћи повинн≥ переконатис€ у нањвност≥ наших ≥деал≥в та в≥дкрити, що ми, думаючи, що надаЇмо св≥ту найвище витлумаченн€, не надали нашому людському ≥снуванн≥ нав≥ть ≥ пом≥рковано в≥дпов≥дноњ йому ц≥нност≥Е“еза Ђвсе позбавлено сенсуї може бути передана так: неможливо провести до к≥нц€ тлумаченн€ св≥ту, на €ке була витрачена величезна сила; викликаЇ сумн≥в, чи не Ї хибними взагал≥ вс≥ тлумаченн€ св≥туї.

як≥ особливост≥ некласичного ф≥лософського баченн€ д≥йсност≥ та людини наголошен≥ в даних м≥ркуванн€х? —формулюйте та обірунтуйте своЇ до них ставленн€.

 

12. ќпрацюйте наведен≥ нижче фрагменти ≥з твор≥в ќ.  онта Ц засновника позитив≥зму Ц впливового напр€му у ф≥лософ≥њ ’≤’ та ’’ ст.

Ђ–озгл€нуте спочатку в його найб≥льш старому та загальному смисл≥ слова Ђпозитивнеї означаЇ реальне у протилежн≥сть химерному, - ≥стинно доступне нашому розуму та таке, що неодм≥нно виключаЇ непроникнен≥ таЇмниц≥, €кими цей розум, переважно, займавс€ у пер≥од дитинстваЕ ” другому значенн≥ воно вказуЇ на контраст м≥ж корисним та непридатнимЕ ” своЇму третьому значенн≥Е це слово часто використовують дл€ позначенн€ протилежност≥ м≥ж достов≥рним та сумн≥внимЕ „етвертеЕ значенн€ пол€гаЇ у протиставленн≥ точного заплутаномуЕ Ќарешт≥, сл≥д визначити пТ€те застосуванн€, коли слово Ђпозитивнеї використовуЇтьс€ €к протилежн≥сть негативномуЕ ÷е слово вказуЇ на найб≥льш важливу властив≥сть новоњ ф≥лософ≥њ,.. призначену не руйнувати, але орган≥зовуватиЕї.

 

¬думайтесь у наведен≥ визначенн€ позитивного, спробуйте точно визначити виправдан≥сть його введенн€ у ф≥лософ≥ю €к вих≥дного пон€тт€. як≥ це могло пот€гти за собою насл≥дки? ќпрацюйте подальш≥ тези позитив≥зму:

Ђўоби незалежною м≥рою по€снити ≥стинну природу та особливий характер позитивноњ ф≥лософ≥њ, необх≥дно кинути загальний погл€д та поступовий х≥д людського розумуЕ ¬ивчаючи весь х≥д розвитку людського розумуЕ, €, €к мен≥ здаЇтьс€, в≥дкрив великий основний законЕ ÷ей закон пол€гаЇ в тому, що кожна ≥з наших основних концепц≥й, кожна галузь наших знань посл≥довно проходить три р≥зн≥ теоретичн≥ стани: стан теолог≥чний або ф≥ктивний; стан метаф≥зичний або абстрактно-в≥дсторонений; стан науковий або позитивнийї.

 

„и виражають, на вашу думку, вид≥лен≥ ќ.  онтом стани людського розуму справжн≥й закон його розвитку? якщо так, то в чому може пол€гати значенн€ цього закону? „и не вважаЇте ви, що в≥н був введений ќ.  онтом задл€ п≥дкр≥пленн€ своЇњ ф≥лософськоњ позиц≥њ?

ЂЕ ” позитивному стан≥ людський розум, визнавши неможлив≥сть дос€гнути абсолютних знань, в≥дмовл€Їтьс€ в≥д досл≥дженн€ походженн€ та призначенн€ ¬сесв≥туЕ та ц≥лком зосереджуЇтьс€Е на вивченн≥ њх д≥йсних закон≥в, тобто незм≥нних в≥дношень посл≥довност≥ та залежност≥Е ќтже, першим та пр€мим результатом позитивноњ ф≥лософ≥њ повинно бути винайденн€ шл€хом досв≥ду закон≥вЕ ≤стинний позитивний дух пол€гаЇ, переважно, у зам≥н≥ вивченн€ перших або к≥нцевих причин €вищ вивченн€м њх незаперечних закон≥в; ≥ншими словами Ц в зам≥н≥ слова Ђчомуї словом Ђ€кїї.

¬ид≥л≥ть у зм≥ст≥ даного фрагмента те, що найб≥льш €скраво характеризуЇ позиц≥ю позитив≥зму. як ви вважаЇте, це Ї позиц≥€ максимал≥зму чи м≥н≥мал≥зму? „им була зумовлена причина проголошенн€ саме такоњ програми ф≥лософських та наукових досл≥джень? ƒл€ зТ€суванн€ даного питанн€ зверн≥тьс€ до наступних м≥ркувань ќ.  онта:

Ђƒоки позитивн≥ науки були мало розвинут≥, њх взаЇмне в≥дношенн€ не мало такого значенн€, щоби викликати по€ву особливого виду науковоњ роботи. јле тепер кожна з цих наук розвинулась наст≥льки, що вивченн€ њх взаЇмних в≥дношень може надати матер≥ал дл€ ц≥лого р€ду досл≥джень, ≥ ц€ нова наука стаЇ необх≥дною дл€ попередженн€ розпорошеност≥ людських пон€ть. —аме так € розум≥ю призначенн€ позитивноњ ф≥лософ≥њ в загальн≥й систем≥ наукЕ  оли вс≥ наш≥ пон€тт€ стануть однор≥дними, ф≥лософ≥€ остаточно дос€гне позитивного стануї.

 

ќтже, €к≥ завданн€ повинн≥ виконувати ф≥лософ≥€ з точки зору позитив≥зму? „и вважаЇте ви њх справд≥ вважливими ≥ вагомими? јргументуйте свою позиц≥ю.

 

13. ≤нший напр€м ф≥лософ≥њ ’≤’ ст., €кий надихавс€ пафосом створенн€ науковоњ ф≥лософ≥њ, був марксизм. ќпрацюйте де€к≥ вих≥дн≥ тези марксизму:

Ђ—учасний матер≥ал≥зм узагальнюЇ найнов≥тн≥ш≥ усп≥хи природознавства; в≥н бачить в ≥стор≥њ процес розвитку людства ≥ ставить соб≥ завданн€ в≥дкрити закони руху даного процесуЕ “епер ус€ природа прол€гаЇ перед нами €к де€ка система звТ€зк≥в ≥ процес≥в, по€снена та осмислена у своњх основних рисахЕ ѕрирода також моЇ свою ≥стор≥ю в час≥Е ¬ обох випадках сучасний матер≥ал≥зм (що визнаЇ неск≥нченн≥сть процес≥в розвитку) постаЇ за суттю д≥алектичним та не потребуЇ б≥льше н≥€коњ ф≥лософ≥њ, що сто€ла би над ≥ншими наукамиЕ ≤з вс≥Їњ попередньоњ ф≥лософ≥њ самост≥йне ≥снуванн€ збер≥гаЇ ще вченн€ про мисленн€ та його закони Ц формальна лог≥ка та д≥алектика. ¬се ≥нше входить у позитивну науку про природу та ≥стор≥юї. (‘. ≈нгельс)

 

Ђ“ам, де припин€Їтьс€ спекул€тивне (розумоспогл€дальне) мисленн€ Ц перед обличч€м д≥йсного житт€, - там €краз ≥ починаЇтьс€ д≥йсно позитивна наукаЕ «ображенн€ самоњ д≥йсност≥ позбавл€Ї самост≥йну ф≥лософ≥ю њњ життЇвого середовища. ” кращому випадку њњ може зам≥нити зведенн€ в Їдине ц≥ле найб≥льш загальних результат≥в, що абстрагуютьс€ ≥з ≥сторичного розвитку людства. јбстракц≥њ сам≥ по соб≥, у в≥дрив≥ в≥д реальноњ ≥стор≥њ, не мають н≥€коњ ц≥нност≥ї. ( . ћаркс)

 

«верн≥ть увагу на принципове сп≥впаданн€ де€ких терм≥н≥в ≥ тез марксизму та позитив≥зму, вид≥л≥ть ц≥ тези. «Т€суйте також ≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж цими напр€мами так званоњ Ђнауковоњ ф≥лософ≥њї.

«верн≥ть увагу й на те, €к доводили представники марксизму свою позиц≥ю:

Ђ“аким Ї психолог≥чний закон, що теоретичний дух, €кий дос€гнув внутр≥шньоњ свободи, перетворюЇтьс€ на практичну енерг≥ю ≥Е обертаЇтьс€ проти земноњ ≥снуючоњ поза ним, реальн≥стюЕ ” той час, €к ф≥лософ≥€ в €кост≥ практичноњ вол≥ постаЇ проти €вленого св≥ту, вона набуваЇ характеру ц≥л≥сност≥ ≥ стаЇ одн≥Їю стороною св≥ту, €к≥й протистоњть його друга сторона. Ќатхненна прагненн€м зд≥йснити себе, вона вступаЇ у напружене в≥дношенн€ до всього ≥ншого. “е, що було внутр≥шн≥м св≥тлом, перетворюЇтьс€ пожираюче полумТ€, обернене назовн≥. ќтже виходить, що тою м≥рою, €кою св≥т стаЇ ф≥лософським, ф≥лософ≥€ стаю мирською, що њњ зд≥йсненн€ постаЇ у той же час њњ втратоюЕї ( . ћаркс)

Ђ‘≥лософи т≥льки у р≥зн≥ способи по€снювали св≥т, а завданн€ пол€гаЇ в тому, щоби зм≥нити йогої. ( . ћаркс)

 

¬изнач≥ть, €к≥ ≥нтереси перебували на першому план≥ в м≥ркуванн€х раннього  .ћаркса Ц практичн≥ чи теоретичн≥? ¬ чому пол€гала особлив≥сть формулюванн€ та вираженн€ цих ≥нтерес≥в? „и можна в цих м≥ркуванн€х побачити подальше спр€муванн€ марксистськоњ ф≥лософ≥њ?

ЂЌаше розум≥нн€ ≥стор≥њ, на в≥дм≥ну в≥д ≥деал≥стичного, не в≥дшукуЇ в кожн≥й епос≥ €ку-небудь категор≥ю, а залишаЇтьс€ на ірунт≥ реальноњ ≥стор≥њ, по€снюЇ не практику ≥з ≥дей, а ≥дейн≥ утворенн€ ≥з матер≥альноњ практики. ¬насл≥док того воно приходить до результату, що вс≥ форми ≥ продукти св≥домост≥ можуть бути знищен≥ не духовною критикою, а лише практичним знищенн€м реальних сусп≥льних стосунк≥в,Е ўо не критика, а революц≥€ постаЇ руш≥йною силою ≥стор≥њ, а також рел≥г≥њ, ф≥лософ≥њ ≥ будь-€коњ ≥ншоњ теор≥њї. ( . ћаркс, ‘. ≈нгельс)

 

«верн≥ть увагу на пр€ме протиставленн€ засновниками марксизму своЇњ позиц≥њ ≥нш≥й Ц ≥деал≥стичн≥й. ўо таке в даному випадку матер≥ал≥зм, а що ≥деал≥зм? ¬раховуючи досв≥д ’’ ст. спробуйте аргументувати, чи можна матер≥альними чинниками винищити певн≥ ≥дењ? „и можна погодитись ≥з тим, що розвиток матер≥альних в≥дносин повн≥стю визначаЇ духовний розвиток сусп≥льства?

 

14. ќпрацюйте положенн€ марксизму, що стосуЇтьс€ ≥дењ комун≥стичноњ революц≥њ:

Ђўоби стати силою, проти €коњ робл€ть революц≥ю, необх≥дно щоби соц≥альне в≥дчуженн€ перетворило б≥льш≥сть людей у зовс≥м позбавлених власност≥, що протисто€ть св≥ту багатства та осв≥ченост≥. ј це передбачаЇ величезне зростанн€ продуктивних сил сусп≥льстваЕ ÷ей розвиток постаЇ необх≥дною передумовою тому, що лише ≥з цим ун≥версальним розвитком продуктивних сил встановлюЇтьс€ ун≥версальне сп≥лкуванн€ людейЕ, а м≥сцево обмежен≥ ≥ндив≥ди зам≥нюютьс€ всесв≥тньо-≥сторичними, ун≥версальнимиЕ  омун≥зм дл€ нас не стан, €кий повинен бути встановлений, не ≥деал, ≥ з €ким повинна узгоджуватись д≥йсн≥сть. ћи називаЇмо комун≥змом д≥йсний рух, що знищуЇ тепер≥шн≥й станЕ –еволюц≥€ необх≥дна не лише тому, що н≥€ким ≥ншим шл€хом не можна скинути пануючий клас, але й тому, що клас, що повстав, лише в революц≥њ зможе скинути ≥з себе усю стару мерзоту ≥ набути здатност≥ створити нову основу сусп≥льстваї. ( . ћаркс, ‘. ≈нгельс)

—пробуйте за наведеними цитатами просл≥дкувати поступову еволюц≥ю у погл€дах  . ћаркса та ‘. ≈нгельса Ц еволюц≥ю в≥д прихильност≥ до авторитету науки до соц≥альноњ революц≥йност≥. „и можете ви вказати на €к≥сь непосл≥довност≥ в м≥ркуванн€х класик≥в марксизму? як≥ њх ≥дењ видаютьс€ вам справедливими, а €к≥ заслуговують критики? яку загальну характеристику дали б ви ≥де€м марксизму?

 

15. ѕеречитайте також м≥ркуванн€ представника так званого Ђприродничого матер≥ал≥змуї та визначить, що в них Ї сп≥льного з ≥де€ми ≥нших представник≥в Ђнауковоњ ф≥лософ≥њї.

Ђ¬с≥ т≥, хто твердить про €кусь всесв≥тню або надприродну творчу силу, що створила св≥т ≥з себе самоњ або ≥з н≥чого, знаход€тьс€ у непримиренн≥й суперечност≥ ≥з вих≥дним принципом ф≥лософського досл≥дженн€ природи, що спираЇтьс€ на досв≥д та д≥йсн≥стьї.

(Ћ. Ѕюхнер)

Ђ“≥ ж сам≥ закони, що управл€ють макрокосмом, панують також ≥ в м≥крокосм≥, у св≥т≥ людиниЕ ¬с€ антрополог≥€, вс€ наука про людину Ц це неперервне доведенн€ нев≥дд≥льност≥ пон€тт€ мозку ≥ душ≥Е ¬≥домий висл≥в  . ‘огта про те, що Ђдумки знаход€тьс€ у такому ж в≥дношенн≥ до мозку, €к жовч до печ≥нкиїї, був сформульований щеЕ французьким л≥карем та ф≥лософом  абанисом. Ђћозок, - говорить в≥н, - призначений до мисленн€, €к шлунок дл€ травленн€ або печ≥нка дл€ вид≥ленн€ жовч≥ з кров≥їЕ ћи не можемо визнати пор≥вн€нн€ належним або вдало обранимЕ ƒумка же або мисленн€ не постають продуктами вид≥ленн€Е “айна мисленн€ пол€гаЇ не у речовинах мозку, а в особливому способ≥ њх поЇднанн€ та сум≥сноњ д≥€льност≥Еї. (Ћ. Ѕюхнер)

ѕроанал≥зуйте наведен≥ судженн€, зТ€суйте, €к тлумачить Ћ. Ѕюхнер особливост≥ науковоњ ф≥лософ≥њ та €ку роль у вир≥шенн≥ ф≥лософських проблем в≥н в≥дводить науц≥. як≥ слабкост≥ даноњ позиц≥њ ви можете в≥дзначити?

 

16. Ќа основ≥ пор≥вн€нн€ вих≥дних ≥дей класичноњ та некласичноњ ф≥лософ≥њ спробуйте навести приклади ≥з сучасних €вищ культурного житт€, де можна побачити про€ви €к класичного, так ≥ некласичного п≥дход≥в.

 

V. «авданн€ дл€ творчоњ роботи

 

Ќапиш≥ть есе на одну з тем:

1) Ќадлюдина Ќ≥цше Ц хто вона?

2) як € розум≥ю категор≥ю Ђвол€ до владиї.

3) ¬ чому пол€гаЇ гуман≥стичний потенц≥ал марксизму?

4) ЂЋюдина людин≥ Ц Ѕогї (Ћ.‘ейЇрбах).

5) ¬ чому пол€гаЇ евристичний потенц≥ал психоанал≥зу?





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 896 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

2032 - | 1882 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.052 с.