Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема 13 —оц≥альна ф≥лософ≥€: людина ≥ ≥сторичний процес




ѕлан

  1. ѕон€тт€ природи. ƒ≥алектика сусп≥льства ≥ природи.
  2. —усп≥льство ≥ сучасна глобал≥стика
  3. ћетодолог≥чн≥ принципи вивченн€ сусп≥льства.

 лючов≥ пон€тт€: природа, сусп≥льство, географ≥чне середовище, б≥осфера, ноосфера, геопол≥тика, географ≥чний детерм≥н≥зм, демограф≥€, мальтуз≥анство.

 

“еми допов≥дей та реферат≥в

  1. —усп≥льство €к система та життЇд≥€льн≥сть сусп≥льства: методолог≥чн≥ п≥дходи.
  2. –≥зноман≥тн≥сть та Їдн≥сть ≥сторичного процесу в контекст≥ глобальних проблем сучасноњ цив≥л≥зац≥њ.
  3. —оц≥альний прогрес: цив≥л≥зац≥њ та формац≥њ. “еор≥њ локальних цив≥л≥зац≥й.
  4. ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ: проблеми пер≥одизац≥њ. ѕон€тт€ пост≥ндустр≥ального сусп≥льства.
  5. ≈тносоц≥альна культура €к чинник гармон≥зац≥њ нац≥ональних ≥ м≥жнац≥ональних в≥дносин.

 

ѕитанн€ дл€ контролю та самоперев≥рки знань

  1. Ќазв≥ть основн≥ сфери сусп≥льного житт€. ќхарактеризуйте њх, покаж≥ть взаЇмозвТ€зок та взаЇмообумовлен≥сть.
  2. „им обумовлюютьс€ конфл≥кти? ƒайте оц≥нку концепц≥й соц≥ального конфл≥кту. ¬и€в≥ть њх методолог≥чний потенц≥ал.
  3. ўо виступаЇ основним соц≥альним мотивом розвитку продуктивних сил сусп≥льства?
  4. ѕроанал≥зуйте д≥алектику взаЇмод≥њ продуктивних сил та виробничих в≥дносин в ≥стор≥њ ”крањни. ¬ид≥л≥ть основн≥ етапи перетворень виробничих в≥дноси та просл≥дкуйте, €к вони повТ€зан≥ з≥ зм≥нами в техн≥ц≥ та технолог≥њ виробництва.
  5. ” чому пол€гаЇ специф≥ка закон≥в розвитку сусп≥льства пор≥вн€но з законами розвитку природи?
  6. —усп≥льство Ц частина природи. «акони загального д≥ють на його складов≥ частини. „ому закон≥в природи недостатньо дл€ функц≥онуванн€ та розвитку сусп≥льства?
  7. ƒайте характеристику основних концепц≥й ≥стор≥њ, розкрийте њх св≥тогл€дне та методолог≥чне значенн€ дл€ сусп≥льствознавства.
  8. ѕроанал≥зуйте еволюц≥ю погл€д≥в на природу. „им обумовлюютьс€ глобальн≥ еколог≥чн≥ проблеми та €к≥ можливост≥ њх розвТ€занн€?
  9. –озкрийте сутн≥сть концепц≥й Ђгеограф≥чного детерм≥н≥змуї та Ђгеопол≥тикиї. ¬ чому пол€гають методолог≥чн≥ вади цих концепц≥й?

 

 

–екомендована л≥тература:

 

1. ≤стор≥€ украњнськоњ ф≥лософ≥њ: п≥дручник. Ч  .: јкадемвидав, 2008.Ч624 с.

2. ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни: хрестомат≥€:навч. пос≥б. /упор€д.: ћ.‘. “арасенко, ћ.ё. –усин, ј. . Ѕичко та ≥н. Ч  ., 1993. Ч 560 с.

3. ѕричеп≥й ™.ћ. ‘≥лософ≥€: п≥друч. дл€ студ. вищих навч. закл. / —ћ. ѕричеп≥м, A.M. „ерюй, Ћ.ј. „екань. Ч  .: јкадемвидав, 2006. Ч 592 с.

4. ‘≥лософ≥€: навч. пос≥б. / Ћ.¬. √уберський. ≤.‘. Ќадольний, ¬.ѕ. јндрущенко та ≥н.; за ред. ≤.‘. Ќадольного. - 6-те вид., виправл. ≥ доповн. Ч  .: ¬≥кар, 2006. Ч 466 с.

5. “аран ¬.ќ. —оц≥альна ф≥лософ≥€: навч. пос≥б. / ¬.ќ. “аран, ¬.ћ. «отов, Ќ.ќ. –езанов. Ч  .: ÷ентр навч. л-ри, 2009. Ч 272 с.

6. ‘≥лософський енциклопедичний словник / ред. кол: ¬.≤. Ўинкарук та ≥н. Ч  .: јбрис, 2002. Ч 800 с.

7. ‘≥лософ≥€: ѕ≥дручник / ќ.ѕ.—идоренко, —.—.  орлюк, ћ.—.‘≥л€н≥н та ≥н.; за ред.. ќ.ѕ.—идоренка. Ц 2-ге вид., переробл. ≥ доп..-  .: «нанн€, 2010.- 414с.

8. ящук “.≤. ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ: курс лекц≥й: навч. пос≥б. / “.≤. ящук.Ч  .: Ћиб≥дь, 2004. Ч 536 с.

 

 

ћетодичн≥ поради:

 

—л≥д зазначити, що соц≥альна ф≥лософ≥€ вивчаЇ сутн≥сть сусп≥льства,м≥сце людинив складн≥й структур≥ соц≥альних в≥дносин, сенс та спр€мован≥сть ≥стор≥њ, джерела соц≥альноњ динам≥ки.

ќдним ≥з обТЇкт≥в досл≥дженн€ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ Ї сусп≥льство в його безперервн≥й зм≥н≥ та розвитку. јле сусп≥льство не ≥снуЇ само по соб≥. ¬ид≥лившись ≥з природи, воно взаЇмод≥Ї з нею. ѕрирода виступаЇ €к середовище ≥снуванн€, пост≥йна умова бутт€ людини. “ому зрозум≥ла теоретична та практична зац≥кавлен≥сть людини до природи, €ка стала предметом вивченн€ багатьох наук. ‘≥лософ≥€ в свою чергу досл≥джуЇ природу п≥д особливим кутом зору, виокремлюючи р€д соц≥ально-ф≥лософських ≥, власне, соц≥олог≥чних проблем, а саме: в чому пол€гаЇ схож≥сть ≥ р≥зниц€ природи ≥ сусп≥льства; €кий характер взаЇмозвТ€зку ≥снуЇ м≥ж ними; €к≥ основн≥ напр€мки ≥ перспективи цього взаЇмозвТ€зку.

—тудент маЇ знати, що ф≥лософ≥€ вивчаЇ природу впродовж ус≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ. ќдну ≥з перших згадок про природу зберегли ≥ донесли до нас памТ€тки античност≥. ¬ той час формувалос€ загальне у€вленн€ про ¬сесв≥т, його будову, м≥сце земл≥ у ¬сесв≥т≥, роль людини та сусп≥льства. њњ зв'€зок з  осмосом. ¬≥д ѕ≥фагора йде у€вленн€ про землю €к кулепод≥бне утворенн€. јр≥стотель ЂпокриваЇї «емлю кришталевим куполом, на €кому тримаютьс€ з≥рки. ѕрирода не протиставл€Їтьс€ людин≥, вона трактуЇтьс€ €к осередок логосу, еталон орган≥зац≥њ. осередок мудрост≥.

—уттЇво зм≥нюЇтьс€ ставленн€ до природи з утвердженн€м христи€нства, €ке розгл€даЇ њњ €к вт≥ленн€ матер≥ального першопочатку, €к Ђнизї, що протистоњть абсолютному духовному, тобто Ѕогу. —холастична ф≥лософ≥€, €ка опиралас€ на вченн€ грецького астронома, математика ≥ географа  лавд≥€ ѕтолеме€, вважала «емлю нерухомим центром ¬сесв≥ту.

¬ епоху ¬≥дродженн€€ одним ≥з головних дос€гнень ф≥лософськоњ думки був розвиток натурф≥лософ≥њ, представлений ћиколою  оперн≥ком, ƒжордано Ѕруно, √ал≥лео √ал≥леЇм. —тудент маЇ проанал≥зувати низку матер≥ал≥стичних та д≥алектичних ≥дей епохи ¬≥дродженн€.

” Ќовий час природа вперше стала обТЇктом ретельного наукового анал≥зу. «авданн€ науки пол€гаЇ у посиленн≥ вади людини над природою.

” друг≥й половин≥ ’’ стол≥тт€ п≥д впливом науково-техн≥чноњ революц≥њ значно зросли масштаби ≥ зм≥нивс€ сам характер взаЇмод≥њ м≥ж природою ≥ людиною.

—учасна ф≥лософ≥€ трактуЇ терм≥н Ђприродаї у двох значенн€х Ц в широкому й вузькому.

” широкому розум≥нн≥ слово Ђприродаї - це бутт€, ¬сесв≥т, обТЇктивний св≥т у неск≥нченн≥й р≥зноман≥тност≥ його форм. ” цьому значенн≥ сусп≥льство Ї частиною природи. ” б≥льш вузькому розум≥нн≥ Ђприродаї - це частина обТЇктивного св≥ту, з €кою взаЇмод≥Ї сусп≥льство. ” ф≥лософ≥њ њњ переважно називають природним (географ≥чним середовищем). ѕон€тт€ Ђприродне середовищеї маЇ важливе практичне значенн€, оск≥льки акцентуЇ увагу на т≥й частин≥ природи, в центр≥ €коњ знаходитьс€ людина, дл€ котроњ ц€ природа ≥ Ї середовищем њњ житт€.

”загальнивши набут≥ ф≥лософ≥Їю знанн€ про природу, можна д≥йти певних висновк≥в.

ѕо-перше, природу не можна створити чи знищити. ¬она в≥чна, неск≥нченна ≥ безмежна, перебуваЇ в пост≥йному рус≥, зм≥н≥. ѕрирода с причиною самоњ себе. ¬она саморухома, розвиваЇтьс€ внасл≥док виникненн€ ≥ вир≥шенн€ внутр≥шн≥х суперечностей шл€хом взаЇмопереходу к≥льк≥сних ≥ €к≥сних зм≥н. ”с≥ об'Їкти, €вища ≥ процеси природи взаЇмопов'€зан≥. « ус≥Їњ р≥зноман≥тност≥ зв'€зк≥в у природ≥ ф≥лософ≥€ виокремлюЇ загальн≥, особлив≥ й одиничн≥, причини ≥ насл≥дку, необх≥дн≥ та випадков≥, зм≥сту ≥ форми, сутност≥ ≥ €вища, можливост≥ ≥ д≥йсност≥, ц≥лого ≥ частини, системи ≥ елемента, ≥нш≥ зв'€зки всезагального значенн€. ¬они с методолог≥чними принципами п≥знанн€ природи, людини ≥ людства.

ѕо-друге, жива природа Ч це особлива частина природи на планет≥ «емл€. ћатер≥ал≥стична ф≥лософ≥€ вс≥ висновки завжди зв≥р€Ї з даними науки. Ќ≥ в близькому, н≥ в далекому космос≥ ознак житт€ не ви€влено, хоча њх пошук зд≥йснюЇтьс€ системно ≥ ц≥леспр€мовано.

ѕо-третЇ, виникненн€ земного житт€ Ї законом≥рним результатом еволюц≥њ матер≥њ на наш≥й планет≥, у процес≥ €коњ в≥дбувс€ €к≥сний стрибок в≥д неживоњ природи до живоњ, а в≥д нењ Ч до соц≥ально орган≥зованоњ. ÷€ наукова г≥потеза впевнено перетворюЇтьс€ на наукову теор≥ю з допомогою б≥олог≥њ, €ка нин≥ продукуЇ основну масу знань про виникненн€ ≥ розвиток житт€. ”сп≥хи б≥олог≥чних наук очевидн≥. ƒос€гнут≥ вони ≥ в результат≥ њх взаЇмод≥њ з ф≥лософ≥Їю. “≥льки у ф≥лософ≥њ б≥олог≥чн≥ знанн€ набувають теоретико-св≥тогл€дного осмисленн€ ≥ моральноњ оц≥нки, т≥льки у ф≥лософ≥њ б≥олог≥чн≥ науки знаход€ть методолог≥чну опору досл≥дженн€ вс≥х р≥вн≥в житт€: в≥д живоњ кл≥тини до орган≥зму, б≥олог≥чного виду, живоњ природи в ц≥лому.

ѕо-четверте, людина ≥ сусп≥льство Ч це також частина природи, вищий ступ≥нь розвитку живих орган≥зм≥в на «емл≥, результат тривалого ≥ складного еволюц≥йного процесу. ѕерш≥ примати, численний заг≥н ссавц≥в, до €кого належить ≥ людина, з'€вилис€ на «емл≥ приблизно 70 млн. рок≥в тому, незабаром п≥сл€ зникненн€ динозавр≥в.  романьйонц≥ (њх останки знайдено в грот≥  ро-ћаньйон у ‘ранц≥њ), ≥стор≥€ €ких розпочалас€ 40 тис€ч рок≥в тому вважаютьс€ безпосередн≥ми попередниками сучасноњ людини.

–еволюц≥йним стрибком у людськ≥й перед≥стор≥њ стало використанн€ перв≥сними людьми вогню (сл≥ди його знайдено п≥д час розкопок сто€нок синантропа). « того часу людина виокремилас€ з решти тваринного св≥ту, в њњ розвитку природний в≥дб≥р втратив своЇ колишнЇ значенн€, а пр≥оритетною стала прац€.

ѕрац€ ц≥леспр€мована д≥€льн≥сть людей з мстою зм≥ни ≥ пристосуванн€ предмет≥в природи дл€ задоволенн€ своњх матер≥альних потреб (в њж≥, од€з≥, житл≥).

Ќа в≥дм≥ну в≥д тварин, люди змушен≥ дл€ свого ≥снуванн€ виробл€ти продукти харчуванн€, од€г, житло, ≥нш≥ матер≥альн≥ засоби житт€. ѕрац€ з виробництва цих засоб≥в завжди Ї сусп≥льною, отже, вир≥шальною умовою формуванн€ ≥ розвитку сусп≥льства. —творила сусп≥льство ≥ пост≥йно його в≥дтворюЇ також прац€.

ќтже, жива природа виникла з неживоњ природним шл€хом, у тому числ≥ за власними законами. —фера взаЇмод≥њ живоњ природи з неживою в науц≥ одержала назву б≥осфери (грец. житт€ ≥ кул€) Ч сфери житт€, комплексноњ земноњ оболонки, охопленоњ ≥ орган≥зованоњ житт€м. —ам терм≥н Ђб≥осфераї вперше застосовував австр≥йський геолог ≈дуард «юсс, називаючи ним окрему оболонку «емл≥, наповнену житт€м. «а сучасними у€вленн€ми, б≥осфера включаЇ: живу природу, тобто рослинний ≥ тваринний св≥т; б≥ок≥сткову речовину, створену взаЇмод≥Їю живоњ ≥ неживоњ природи (воду, атмосферу); речовину, створену ≥ перероблену живою природою (нафту, кам'€не вуг≥лл€, торф тощо); л≥тосферу Ч земну кору глибиною до 5 км.

«вертаЇмо увагу студент≥в, що значний внесок у вченн€ про б≥осферу зробив в≥тчизн€ний мислитель ≥ досл≥дник природи, орган≥затор багатьох наукових установ в ”крањн≥, перший президент јкадем≥њ наук ”крањни, академ≥к ¬.I. ¬ернадський Ч основоположник генетичноњ м≥нералог≥њ, геох≥м≥њ, б≥огеох≥м≥њ, рад≥огеолог≥њ та г≥дрогеолог≥њ, вченн€ про живу речовину. ” 1926 роц≥ в≥н написав книгу, €ка мала назву ЂЅ≥осфераї ¬ ц≥й прац≥ ¬ернадський показав, що б≥осфера Ц це оболонка земноњ кул≥, в €к≥й ≥снуЇ або ≥снувало житт€.

” контекст≥ вченн€ про б≥осферу ¬.≤. ¬ернадський гуман≥стично переосмислив пон€тт€ ноосфери (грец. розум ≥ кул€) Ч сфери взаЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства, де людська д≥€льн≥сть с головним фактором њх розвитку (њњ визначають ще терм≥нами "техносфера", "антропосфера", "соц≥осфера"). ” ноосфер≥ людина зд≥йснюЇ свою розумну, тобто прогресивну, ефективну ≥ моральну д≥€льн≥сть з використанн€ ≥ перетворенн€ б≥осфери в ≥нтересах людини ≥ сусп≥льства на основ≥ об'Їктивних заков≥в њхнього розвитку та наукових програм.

Ћюдина ≥ сусп≥льство Ї частиною б≥осфери та њњ €дра Ч ноосфери. ¬они взаЇмод≥ють, нерозривно взаЇмопов'€зан≥ ≥ взаЇмозалежн≥. ѕоза природою ≥ без природи людини та сусп≥льства не ≥снуЇ. ѕрирода Ч це джерело знань людей, всезагальний зас≥б ≥ предмет прац≥, "комора" дл€ виробництва матер≥альних засоб≥в житт€. „им багатша в крањн≥, рег≥он≥ природа матер≥алами ≥ ресурсами, тим р≥зноман≥тн≥ш≥ можлив≥ галуз≥ виробництва, торг≥вл≥, обм≥ну, вище спец≥ал≥зац≥€ ≥ продуктивн≥сть прац≥, €к≥сть житт€ населенн€. ќднак вплив природи на сусп≥льство не сл≥д переб≥льшувати. япон≥€, наприклад, на власн≥й територ≥њ майже не маЇ корисних копалин, але в сучасному св≥т≥ перебуваЇ на передових рубежах науково-техн≥чного прогресу.

јбсолютизац≥€ впливу природних чинник≥в (корисн≥ копалини, розм≥р територ≥њ, кл≥мат, родюч≥сть ірунту ≥ т. ≥н.) на розвиток ≥ життЇд≥€льн≥сть сусп≥льства Ї основою ф≥лософськоњ концепц≥њ "географ≥чного детерм≥н≥зму". Ѕ≥л€ њњ виток≥в сто€в давньогрецький ф≥лософ ѕлатон, €кий доводив вир≥шальний вплив на сусп≥льство кл≥матичних умов. ” XVIII ст. под≥бну позиц≥ю займав французький просв≥тник Ў.-Ћ ћонтеск'Ї. «г≥дно з його вченн€м, кл≥мат визначаЇ св≥дом≥сть, повед≥нку ≥ звичањ людей, закони њхнього розвитку. « середини XIX ст. концепц≥€ "географ≥чного детерм≥н≥зму" стала пол≥тизованим виправданн€м колон≥альних загарбань ≥ несправедливих в≥йн. ” XX ст. ц€ концепц≥€ п≥д назвою "геопол≥тика" набула теоретичного розробленн€, зокрема у прац€х н≥мецького професора географ≥њ ‘. –атцел€, ≥ практичного застосуванн€ в обірунтуванн≥ расистських ≥ фашистських пол≥тичних доктрин. ¬она ≥ нин≥ перебуваЇ на озброЇнн≥ сил, €к≥ ставл€ть за мету розширенн€ "життЇвого простору" шл€хом пограбуванн€ та завоюванн€ ≥нших держав ≥ народ≥в.

 онцепц≥њ' "географ≥чного детерм≥н≥зму" ≥ "геопол≥тики" Ч безп≥дставн≥. ¬плив природи на сусп≥льство маЇ ≥стотне значенн€, але не абсолютне. —усп≥льство саме створюЇ ≥ перетворюЇ географ≥чне середовище, розширюЇ меж≥ освоЇнн€ природи, в≥дкриваЇ ≥ використовуЇ дос≥ нев≥дом≥ х≥м≥чн≥ елементи, властивост≥ речовин, закони розвитку, впливаЇ на природу з усе б≥льшою ≥нтенсивн≥стю. Ћюдство зм≥нюЇ природне середовище, але, на жаль, не т≥льки в позитивному напр€м≥, очевидними Ї руйн≥вн≥ насл≥дки воЇн ≥з застосуванн€м зброњ масового знищенн€. Ќе допустити розв'€занн€ таких воЇн Ч найв≥дпов≥дальн≥ше завданн€ сучасного сусп≥льства, у тому числ≥ украњнського.

ћи розгл€нули вплив природного середовища на сусп≥льство. јле взаЇмод≥€ сусп≥льства з природою зд≥йснюЇтьс€ ≥ шл€хом його зворотного впливу. ÷е про€вл€Їтьс€ в таких напр€мках:

1) сусп≥льство розширюЇ обс€г ≥ кордони використанн€ природного середовища. ћайже вс€ поверхн€ земноњ кул≥ освоЇна людиною. ¬она вийшла в космос ≥ почала використовувати його в своњх ц≥л€х;

2) сусп≥льством вивчаЇтьс€ ≥ засвоюЇтьс€ природа в Ђглибинуї ÷е виражаЇтьс€, з одного боку, у вивченн≥ вже в≥домих природних €вищ на р≥вн≥ м≥кропроцес≥в,а з другого Ц у в≥дкритт≥ ≥ промисловому використанн≥ нев≥домих ран≥ше властивостей та закон≥в природи;

3) сусп≥льство посилюЇ ≥нтенсивн≥сть використанн€ природних ресурс≥в (зб≥льшенн€ видобуванн€ корисних копалин, розширенн€ пос≥вних площ, культивац≥€ земл≥, б≥льш повне використанн€ м≥неральноњ сировини)

4) сусп≥льство впливаЇ на структуру навколишнього природного середовища Ц зм≥нюЇтьс€ не лише ландшафт, але в≥дбуваютьс€ також зм≥ни в тепловому та енергетичному баланс≥ середовища;

5) сусп≥льство спр€мовуЇ своњ зусилл€ на в≥дтворенн€ природи. ÷е викликано так званим соц≥ально-еколог≥чними проблемами, до €ких належать: проблеми достатност≥ природних ресурс≥в; проблема небезпечного дл€ здоровТ€ людей забрудненн€ навколишнього середовища; проблема росту народонаселенн€ «емл≥.

 оротко необх≥дно проанал≥зувати ц≥ проблеми.

≤нтенсивний розвиток промисловост≥ на початку ’≤’ стол≥тт€ швидко ≥ у великих масштабах вт€гнув людство у природно-перетворюючу д≥€льн≥сть. —тали пом≥тними не т≥льки позитивн≥, а й негативн≥ насл≥дки науково-техн≥чного прогресу. “од≥ ж у 60-х роках ’≤’ стол≥тт€, н≥мецький натурал≥ст ≈рнст √енкель вводить пон€тт€ Ђеколог≥€ї, обТЇктами досл≥джень €кого Ї орган≥зм, попул€ц≥€ та екосистема в нерозривн≥й Їдност≥ з природним середовищем Ц все, що становить б≥осферу.

” друг≥й половин≥ ’’ стол≥тт€ внасл≥док бурхливого розвитку науково-техн≥чного прогресу в сотн≥ раз≥в зб≥льшилос€ техногенне навантаженн€ на навколишнЇ середовище. Ќин≥ людство включило у сферу виробництва 70% вс≥Їњ родючоњ земл≥, 70% основних попул€ц≥й ≥ндустр≥ально розвинених крањн, щор≥чно ≥з надр≥в «емл≥ видобуваЇтьс€ близько 30 млрд.т корисних копалин; 1-1,5% ц≥Їњ сировини приймаЇ форму продукту, що споживаЇтьс€, а 98,5% - становл€ть в≥дходи виробництва, б≥льш≥сть з €ких шк≥длив≥ дл€ людини. ¬чен≥ п≥драхували,що коли виробництво буде нарощуватись такими ж темпами. то зал≥за людству вистачить на 250. олова -35, м≥д≥ Цна 29 рок≥в. ƒо 2500 року людство використаЇ запаси вс≥х метал≥в, що Ї на наш≥й планет≥.

«агрозливих масштаб≥в на «емл≥ дос€гнув Ђпарниковий ефектї - концентрац≥€ вуглекислого газу та ≥нших х≥м≥чних речовин в атмосфер≥, йде руйнуванн€ озонового шару.

Ќебезпечне еколог≥чне становище склалос€ ≥ в ”крањн≥: „орнобильська трагед≥€ 1986 року, проблема „орного та јзовського мор≥в, загибель тис€ч≥ р≥чок. ѕод≥бних приклад≥в багато, вс≥ вони св≥дчать про те, що людство вступило в гостру суперечку з умовами свого ≥снуванн€.

ћи вс≥ воюЇмо з природою, а нам необх≥дне мирне сп≥в≥снуванн€ з нею. ≤ не лише в вузькопрактичному розум≥нн≥, але й у широкому моральному масштаб≥. јдже ми покликан≥ не панувати над природою (≥, безумовно, не п≥дкор€ти њњ), а, будучи њњ д≥тьми, - любити њњ, €к р≥дну мат≥р.

≤ншою важливою природною умовою ≥снуванн€ ≥ розвитку сусп≥льства Ї народонаселенн€. Ќародонаселенн€ Ц це сукупн≥сть людей, €к≥ живуть у межах визначеноњ територ≥њ, крањни чи «емноњ кул≥ в ц≥лому. ¬оно характеризуЇтьс€ р€дом динам≥чних €костей: чисельн≥стю, густотою та частотою поселенн€. темпами росту. складом за статтю, в≥ком, нац≥ональн≥стю, мовою, с≥мейним станом, культурним р≥внем. ¬с≥ ц≥ €кост≥ в≥д≥грають пом≥тну роль у житт≥ сусп≥льства. јдже дл€ його розвитку необх≥дний певний м≥н≥мум людей, без €кого неможлива н≥ матер≥альна, н≥ соц≥альн≥, н≥ духовна д≥€льн≥сть.

ƒинам≥ку населенн€ «емл≥ вивчаЇ спец≥альна наука Ц демограф≥€ (в≥д грец.demos Цнарод ≥ grapbo- пишу). ¬она досл≥джуЇ процеси в≥дтворенн€ народонаселенн€, п≥д €ким розум≥ють конкретно-≥сторичний процес житт€ населенн€, його безперервне бутт€, в≥дновленн€, ≥снуванн€ у вигл€д≥ сукупност≥ окремих ≥ндив≥д≥в та р≥зноман≥тних соц≥альних сп≥льностей, що Ї субТЇктами в≥дпов≥дних сусп≥льних в≥дносин. ќсновними завданн€ми сучасноњ демограф≥њ Ї зТ€суванн€ причин зм≥н чисельност≥ населенн€ у звТ€зку з коливанн€м народжуваност≥ ≥ смерт≥. процесами м≥грац≥њ, урбан≥зац≥њ, розпод≥лом населенн€ за соц≥ально-класовою структурою, расовим, мовним. нац≥ональним складом. ƒан≥ демограф≥чних досл≥джень використовуютьс€ у розробц≥ ефективноњ демограф≥чноњ пол≥тики, спр€мованоњ на подальше пол≥пшенн€ умов в≥дтворенн€ народонаселенн€.

¬раховуючи, що ресурси «емл≥ обмежен≥, а в багатьох рег≥онах виникаЇ перенаселенн€, постаЇ питанн€: Ђяк ставитись до зростанн€ населенн€?ї ÷е питанн€ зац≥кавило вчених ще в XVIII стол≥тт≥. ѓх погл€ди на зб≥льшенн€ населенн€ в майбутньому стали називати мальтуз≥анством, в≥д ≥мен≥ автора ц≥Їњ теор≥њ “омаса ћальтуса. јнгл≥йський економ≥ст ≥ св€щеник ћальтус у своњй прац≥ Ђƒосв≥д про закон народонаселенн€Еї доводив. що чисельн≥сть населенн€ зб≥льшуЇтьс€ в геометричн≥й прогрес≥њ, а засоби дл€ проживанн€ Ц в арифметичн≥й. ќсновна причина цього Ц велика народжуван≥сть, €ка призводить до швидкого приросту населенн€ ≥ набагато швидше перекриваЇ зростанн€ виробництва, зокрема продукт≥в харчуванн€. ўоб така тенденц≥€ в зб≥льшенн≥ народонаселенн€ не прогресувала ≥ не призвела до демограф≥чного вибуху, ћальтус запропонував регулювати народжуван≥сть шл€хом зменшенн€ к≥лькост≥ д≥тей у с≥мТ€х незалежно в≥д тих обТЇктивних умов, €к≥ маЇ та чи ≥нша с≥мТ€, щоб прогодувати ≥ виховувати дитину.

ќтже, природа Ч це середовище, у €кому ≥снують людина ≥ сусп≥льство, поле њхньоњ перетворювальноњ д≥€льност≥ та п≥знанн€. ѕрирода Ч це ≥ сфера в≥дпов≥дальност≥ людини за б≥осферу ≥ ноосферу, а сусп≥льство - це частина матер≥ального св≥ту, що в≥докремилась в≥д природи ≥ €вл€Ї собою форму життЇд≥€льност≥ людей, €ка ≥сторично розвиваЇтьс€. Ћюдський розум мас бути спр€мований не на руйнуванн€, а на в≥дтворенн€ природи. —тавленн€ людей до природи визначаЇтьс€ через њх ставленн€ одне до одного, тому справжн€ Їдн≥сть людини ≥ природи передбачаЇ справжню Їдн≥сть самого людства.

ѕ≥д час п≥дготовки до другого питанн€ потр≥бно звернути увагу студента на те, що в ус≥ часи видатн≥ мислител≥ наполегливо шукали ≥ шукають шл€хи утвердженн€ серед людства "в≥чного миру", "загальносв≥тового дому", "Їдиного св≥тового простору". ” цих пошуках соц≥альна ф≥лософ≥€ завжди виконуЇ св≥тогл€дницьку, методолог≥чну та ≥нтегративну функц≥њ. —тудента маЇ знати, що в сучасних умовах зусилл€ ф≥лософ≥в ≥ вчених зосереджен≥ на трьох основних групах проблем.

ѕерша група включаЇ глобальн≥ проблеми, пов'€зан≥ з в≥дносинами м≥ж основними соц≥альними сп≥льнотами людства (—х≥д ≥ «ах≥д, багат≥ ≥ б≥дн≥ крањни, мир ≥ в≥йна, справедливий м≥жнародний економ≥чний пор€док тощо). ÷≥ проблеми називають ≥нтернац≥ональними.

ƒо другоњ групи належать проблеми, зумовлен≥ взаЇмод≥Їю сусп≥льства ≥ природи (енергетична, сировинна, еколог≥чна тощо). ¬они пов'€зан≥ з обмежен≥стю можливостей довк≥лл€ витримувати навантаженн€ антропогенного характеру, тобто спричинене д≥€льн≥стю людини.

“рет€ група включаЇ проблеми, зумовлен≥ системою "людина Ч сусп≥льство" та розвитком особистост≥ (морал≥, осв≥ти, охорони здоров'€, динам≥ки народонаселенн€ тощо).

Ќин≥ внасл≥док посиленн€ нер≥вном≥рност≥ соц≥ально-економ≥чного й науково-техн≥чного розвитку, а також ≥нтернац≥онал≥зац≥њ сусп≥льноњ д≥€льност≥ та ≥нтеграц≥њ людства вс≥ ц≥ проблеми набули планетарного характеру. “ак чи ≥накше вони зач≥пають ≥нтереси вс≥х людей, але не можуть бути повн≥стю вир≥шеними в межах окремих держав ≥ нав≥ть географ≥чних рег≥он≥в. ¬они Ч глобальн≥ (фр. всезагальний та лат. земна кул€), Ї сукупн≥стю загальнолюдських проблем, в≥д вир≥шенн€ €ких залежить соц≥альний прогрес ≥ збереженн€ земноњ цив≥л≥зац≥њ.

√лобальн≥ проблеми комплексн≥. ¬они взаЇмно зумовлюють одна одну, тому усп≥шне вир≥шенн€ њх ≥зольовано одна в≥д одноњ неможливе, њх наукове досл≥дженн€ може бути ефективним за умови сп≥вроб≥тництва ф≥лософ≥в ≥ вчених р≥зних спец≥альностей, представник≥в р≥зних сусп≥льних, природничих ≥ техн≥чних наук, на засадах д≥алектичноњ методолог≥њ та використанн€ таких метод≥в наукового п≥знанн€ соц≥альноњ д≥йсност≥, €к системний п≥дх≥д ≥, особливо, глобальне моделюванн€.

≤де€ глобального моделюванн€ виникла наприк≥нц≥ 60-х Ч початку 70-х pp. XX ст. Ѕ≥л€ њњ виток≥в сто€ли в≥дом≥ у всьому св≥т≥ вчен≥ ƒж. ‘оррестер, ј. ѕеччењ, Ѕ. янг, √. “≥мман, ћ. ћоњсеЇв та ≥н. ќсобливу роль у розробленн≥ ц≥Їњ ≥дењ в≥д≥грав створений у 1968 р. –имський клуб Ч м≥жнародна громадська орган≥зац≥€, метою €коњ було поглибленн€ розум≥нн€ особливостей розвитку людства в епоху науково-техн≥чноњ революц≥њ.

ћетод глобального моделюванн€ пол€гаЇ у теоретичн≥й ≥м≥тац≥њ динам≥ки глобальних процес≥в за допомогою математичних моделей ≥ комп'ютерноњ техн≥ки. ¬≥н даЇ можлив≥сть враховувати величезну к≥льк≥сть параметр≥в св≥тового розвитку ≥ на ц≥й п≥дстав≥ ви€вл€ти в≥ддален≥ насл≥дки сучасних д≥й. ” 1972 р. група вчених на чол≥ з ƒ. ћедоузом у допов≥д≥ –имському клубов≥ оприлюднила результати своњх досл≥джень, зг≥дно з €кими за умови збереженн€ тенденц≥й св≥тового розвитку, €к≥ на той час ви€вилис€, людство може зазнати загальноњ катастрофи вже в перш≥й чверт≥ третього тис€чол≥тт€.

—л≥д звернути увагу, що об'Їктивний науковий анал≥з сучасних глобальних проблем, хоч завершеним його не можна вважати, даЇ змогу людству зрозум≥ти те, що гору маЇ вз€ти почутт€ сучасност≥, тобто причетност≥ до всього важливого, що в≥дбуваЇтьс€ у св≥т≥ тепер, почутт€ в≥дпов≥дальност≥ за розвиток под≥й у наш≥ дн≥. ÷≥ почутт€ нев≥дд≥льн≥ в≥д почутт€ ≥стор≥њ: причетност≥ до минулого своЇњ в≥тчизни ≥ всього людства, в≥дпов≥дальност≥ за њх майбутнЇ. ќдне почутт€ називають горизонталлю сучасност≥, ≥нше Ч њњ вертикаллю, €ка йде в≥д минулого до тепер≥шнього ≥ майбутнього.  ожна людина маЇ розгл€дати себе €к точку перетину цих координат, €к живе осередд€, вт≥ленн€ зв'€зку ус≥х час≥в. якщо людство хоче вижити, воно маЇ реально оц≥нювати гостроту загальнолюдських проблем, ор≥Їнтуватис€ на довгочасну перспективу њх вир≥шенн€.

—кладн≥сть ≥ багатопланов≥сть сусп≥льного житт€ створюють значн≥ труднощ≥ дл€ його теоретичного по€сненн€. ¬оно завжди становить де€ке поЇднанн€ матер≥ального та ≥деального, об'Їктивного ≥ суб'Їктивного, стих≥йного ≥ планом≥рного. ” сусп≥льств≥ д≥ють люди, €ким притаманн≥ св≥дом≥сть ≥ вол€, њхн≥ вчинки завжди ц≥леспр€мован≥ незалежно в≥д того, €к вони зд≥йснюютьс€ Ч обдумано чи п≥д впливом пристраст≥. ” д≥€х людей Ї ≥ те, що н≥коли не входило до њхн≥х нам≥р≥в, а мета ≥ результати њхньоњ д≥€льност≥ часто не зб≥гаютьс€. ¬изначити причини такого феномену ≥ вказати шл€хи гармон≥зац≥њ вс≥х компонент≥в сусп≥льноњ системи маЇ ф≥лософ≥€.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 479 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„тобы получилс€ студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без м€са и развести водой 1:10 © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2243 - | 2123 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.028 с.