Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема 12. Ќаукове п≥знанн€, його форми та методи




ѕлан.

  1. ‘≥лософ≥€ ≥ методолог≥€ науки. –≥вн≥ ≥ форми наукового п≥знанн€.
  2. ѕон€тт€ методу, класиф≥кац≥€ метод≥в.

 

 лючов≥ пон€тт€: ≤ндукц≥€, ≥нтуњц≥€, наука, метод, факт науковий.

“еми допов≥дей та реферат≥в

1. ѕроблема сп≥вв≥дношенн€ науки ≥ ф≥лософ≥њ в р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи розвитку Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ.

2.‘≥лософ≥€ ≥ класична наука.

3.—п≥вв≥дношенн€ ф≥лософ≥њ ≥ науки з погл€ду позитив≥зму.

4.ѕроблема взаЇмозвТ€зку ф≥лософ≥њ ≥ науки в д≥алектико-матер≥ал≥стичн≥й ф≥лософ≥њ.

5.‘≥лософ≥€ €к рефлекс≥€ над наукою.

6.‘≥лософ≥€ €к спос≥б включенн€ наукового пошуку в соц≥окультурний контекст.

7.‘≥лософ≥€ ≥ самосв≥дом≥сть ученого.

 

 

ѕитанн€ дл€ контролю та самоперев≥рки знань

  1. як≥ визначальн≥ характеристики науки?
  2. як≥ характерн≥ риси наукового п≥знанн€?
  3. ¬ чому пол€гають характерн≥ ознаки р≥вн≥в наукового п≥знанн€? „и повТ€зан≥ вони м≥ж собою?
  4. яка специф≥ка основних форм наукового п≥знанн€: проблеми, г≥потези, теор≥њ?
  5. ўо таке метод ≥ методолог≥€?
  6. «а €кими критер≥€ми ≥ на €к≥ основн≥ групи под≥л€ютьс€ методи науково п≥знанн€?
  7. як≥ загальнонауков≥ методи застосовуютьс€ €к на емп≥ричному, так ≥ на теоретичному р≥вн€х наукового п≥знанн€?
  8. ќхарактеризуйте мета теоретичний р≥вень наукового п≥знанн€.

 

–екомендована л≥тература:

 

1. ≤стор≥€ украњнськоњ ф≥лософ≥њ: п≥дручник. Ч  .: јкадемвидав, 2008.Ч624 с.

2. ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни: хрестомат≥€:навч. пос≥б. /упор€д.: ћ.‘. “арасенко, ћ.ё. –усин, ј. . Ѕичко та ≥н. Ч  ., 1993. Ч 560 с.

3. ѕричеп≥й ™.ћ. ‘≥лософ≥€: п≥друч. дл€ студ. вищих навч. закл. / —ћ. ѕричеп≥м, A.M. „ерюй, Ћ.ј. „екань. Ч  .: јкадемвидав, 2006. Ч 592 с.

4. ‘≥лософ≥€: навч. пос≥б. / Ћ.¬. √уберський. ≤.‘. Ќадольний, ¬.ѕ. јндрущенко та ≥н.; за ред. ≤.‘. Ќадольного. - 6-те вид., виправл. ≥ доповн. Ч  .: ¬≥кар, 2006. Ч 466 с.

5. “аран ¬.ќ. —оц≥альна ф≥лософ≥€: навч. пос≥б. / ¬.ќ. “аран, ¬.ћ. «отов, Ќ.ќ. –езанов. Ч  .: ÷ентр навч. л-ри, 2009. Ч 272 с.

6. ‘≥лософський енциклопедичний словник / ред. кол: ¬.≤. Ўинкарук та ≥н. Ч  .: јбрис, 2002. Ч 800 с.

7. ‘≥лософ≥€: ѕ≥дручник / ќ.ѕ.—идоренко, —.—.  орлюк, ћ.—.‘≥л€н≥н та ≥н.; за ред.. ќ.ѕ.—идоренка. Ц 2-ге вид., переробл. ≥ доп..-  .: «нанн€, 2010.- 414с.

8. ящук “.≤. ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ: курс лекц≥й: навч. пос≥б. / “.≤. ящук.Ч  .: Ћиб≥дь, 2004. Ч 536 с.

 

ћетодичн≥ поради:

 

 

ѕеред тим €к безпосередньо перейти до розгл€ду першого питанн€ необх≥дно звернути увагу студент≥в, що буденне, або стих≥йно-емп≥ричне п≥знанн€ зд≥йснюЇтьс€ людьми в процес≥ вс≥х вид≥в њхньоњ життЇд≥€льност≥. Ќа певному етап≥ ≥сторичного розвитку людства виникаЇ наукове п≥знанн€. ќтже, з€совуЇмо, що наука Цце ≥сторично форма людськоњ д≥€льност≥, спр€мована на п≥знанн€ ≥ перетворенн€ обТЇктивноњ д≥йсност≥. ¬она знаходить св≥й ви€в ≥ €к певний результат д≥€льност≥ у вигл€д≥ системи знань, ≥ €к њхнЇ духовне виробництво, тобто науковий процес. Ќаведен≥ визначенн€ зосереджують увагу на тому, що таке складне розум≥нн€ науки приводить до по€ви наукових дисципл≥н, €к≥ вивчають саму науку, серед них Ц ф≥лософ≥€ науки. ≈п≥стем≥олог≥€ /в≥д грецькоњ Ђеп≥стемосї - знанн€/- ученн€ про наукове знанн€, €к Ї складовою частиною гносеолог≥њ. ≈п≥стем≥олог≥€ розгл€даЇ процес виробництва наукових знань, €к особливий вид п≥знавальноњ д≥€льност≥, €кий пов'€заний з продукуванн€м наукового методу у в≥дпов≥дност≥ з науковою рац≥ональн≥стю.

јнал≥зуючи специф≥ку наукового п≥знанн€, сл≥д охарактеризувати основн≥ типи науковоњ рац≥ональност≥. ѕ≥д рац≥ональн≥стю в еп≥стемолог≥њ розум≥ють пост≥йне зверненн€ людини до доказ≥в розуму ≥ максимальне виключенн€ емоц≥й. пристрастей, при прийн€тт≥ р≥шень у процес≥ п≥знанн€.

«а своњм предметом науки под≥л€ютьс€ на природно-техн≥чн≥, т≥, що вивчають р≥зн≥ сусп≥льн≥ €вища ≥ закони њх розвитку, а ткож самоњ людини €к соц≥альноњ ≥стоти (гуман≥тарий цикл). —тудент маЇ знати, що предмет науки визначаЇ њњ метод. ” природничих науках одним з головних метод≥в досл≥дженн€ Ї експеримент, а в сусп≥льних Ц таким методом Ї статистика. Ќеобх≥дно також звернути увагу студент≥в на в≥дм≥нност≥ що ≥снують м≥ж буденним та науковим п≥знанн€м:

по-перше, буденне п≥знанн€ водночас Ї ≥ формою практичноњ д≥€льност≥, воно безпосередньо втелено в нењ. Ќаукове п≥знанн€ в≥докремлене в≥д практичноњ д≥€льност≥, воно безпосередно вт≥лено в нењ. ¬оно зд≥йснюЇтьс€ спец≥ально п≥дготовленими груами людей, €к≥ дос€гли певного р≥вн€ знань, навичок, розум≥нн€, виробили в≥дпов≥дн≥ св≥тогл€дн≥ та метоолог≥чн≥ установки з приводу своЇњ профес≥йноњ д≥€льност≥.

ѕо-друге, в≥др≥зн€ютьс€ вони також за обс€гом, методами ≥ засобами досл≥дженн€, ступенем обірунтованост≥ знань. Ќа в≥дм≥ну в≥д буденного п≥знанн€ наука аЇ справу не т≥льки з реальними, але ≥ з так званими абстрактними, ≥деальними обТЇктами. ÷е обумовлюЇ на€вн≥сть у науц≥ специф≥чних засоб≥в опису обТЇкт≥в, њх досл≥дженн€.

ѕо-третЇ, засобом буденного п≥знанн€ виступаЇ наша Ђприроднаї мова, знар€дд€ прац≥. …ого методи ≥ прийоми, €к правило, не усв≥домлюютьс€ субТЇктом. ≤ навпаки, наукове п≥знанн€ маЇ усв≥домлений, планом≥рний характер.

ѕо-четверте, в≥др≥зн€ютьс€ ц≥ види п≥знанн€ ≥ за ступенем проникненн€ в суть природних ≥ сусп≥льних €вищ. якщо наука Ц система обірунтованого, достов≥рного знанн€, то буденне п≥знанн€ Ї сукупн≥стю фрагментарних знань, догадок, рецепт≥в народноњ мудрост≥, €к≥ Ї результатом практичного досв≥ду покол≥нь, воно ф≥ксуЇ в основному зовн≥шн≥ звТ€зки м≥ж €вищами. ƒостов≥рн≥сть цих знань встановлюЇтьс€ в ход≥ повс€кденноњ практики. ≤ навпаки, наукове знанн€ проходить через особлив≥ процедури оведенн€, обірунтуванн€, перев≥рки через експерименти ≥ т≥льки пот≥м широко впроваджуЇтьс€ в практику.

ƒал≥ зазначаЇмо, що наукове п≥знанн€ €вл€Ї собою в≥дносно самост≥йну, ц≥леспр€мовану п≥знавальну д≥€льн≥сть, що складаЇтьс€ ≥з взаЇмод≥њ таких компонент≥в:

а) субТЇкта п≥знанн€, тобто особистост≥ чи групи людей, що мають певний р≥вен знань, навичок, св≥тогл€дн≥ ≥ методолог≥чн≥ установки з приводу своЇњ д≥€льност≥;

б) обТЇкта п≥знанн€, тобто фрагмента обТЇктивного св≥ту, на €кий спр€мована думка ≥ д≥њ субТЇкта п≥знанн€.

в) предмета п≥знанн€, тобто конкретних аспект≥в п≥знанн€, що детерм≥нуюютьс€ обТЇктом п≥знанн€ ≥ визначаютьс€ у певних лог≥чних формах;

г) певних форм п≥знанн€ ≥ мовних засоб≥в;

д) результат≥в п≥знанн, що виражаютьс€ головним чином у законах, теор≥€х, наукових г≥потезах;

е) ц≥лей п≥знанн€, спр€мованих на дос€гненн€ ≥стини ≥ достов≥рного систематизованого знанн€, здатного по€снити нев≥дом≥ науц≥ факти.

Ќеобх≥дно також звернути увагу студента, що наукове п≥знанн€ ≥ сам процес його отриманн€ характеризуютьс€ системн≥стю ≥ структурн≥стю. ѕередус≥м у структур≥ наукового п≥знанн€ виокремлюютьс€ емп≥ричний ≥ теоретичний р≥вн≥. ¬они в≥др≥зн€ютьс€ глибиною, повнотою, всеб≥чн≥стю о€гненн€ обТЇкта; ц≥л€ми, методами дос€гненн€ та способами вираженн€ знань; ступенем значущост≥ в них чуттЇвого та рац≥онального момент≥в.

¬арто зазначити, що в загальному розум≥нн≥ емп≥ричне досл≥дженн€ Ї знанн€м про €вище. а теоретичне Ц про його сутн≥сть. ≈мп≥ричне досл≥дженн€ Ц це такий р≥вень наукового п≥знанн€, зм≥ст €кого головним чином отримано з досв≥ду, ≥з безпосередньоњ взаЇмод≥њ людини ≥з обТЇктивною д≥йсн≥стю. Ќа емп≥ричному р≥вн≥ зд≥йснюЇтьс€ спостереженн€ обТЇкт≥в, ф≥ксуютьс€ факти, провод€тьс€ експерименти, встановлюютьс€ емп≥ричн≥ сп≥вв≥дношенн€ та законом≥рн≥ звТ€зки м≥ж окремими €вищами.

“еоретичний р≥вень наукового п≥знанн€ Ї б≥льш високим ступенем досл≥дженн€ д≥йсност≥, де обТЇкт постаЇ з боку тих звТ€зк≥в ≥ в≥дношень, €к≥ недоступн≥ безпосередньому чуттЇвому вивченню. Ќа цьому р≥вн≥ створюютьс€ системи знань. теор≥й, у €ких розкриваютьс€ загальн≥ ≥ необх≥дн≥ звТ€зки, формулюютьс€ закони в њх системн≥й Їдност≥ та ц≥л≥сност≥.

—л≥д в≥др≥зн€ти пон€тт€ Ђемп≥ричнеї та Ђтеоретичнеї в≥д пон€ть ЂчуттЇвеї та Ђрац≥ональнеї. ѕон€тт€ ЂчуттЇвеї та Ђрац≥ональнеї характеризують п≥знавальн≥ зд≥бност≥ людини, а Ђемп≥ричнеї та Ђтеоретичнеї - в≥дносно самост≥йн≥ етапи та р≥вн≥ наукового п≥знанн€. „уттЇве та рац≥ональне Ц це етапи ц≥л≥сногопрцесу п≥знанн€. ¬они не в≥докремлен≥ в час≥, отже ≥золювати њх можна лише в абстракц≥њ. Ќаприклад, у людини не буваЇ в≥дчутт≥в без њх осмисленн€, рац≥онального Ц без супроводженн€ його почутт€ми. Ќаприклад, коли хворий в≥дчуваЇ б≥ль, в≥н одночасно п≥дводить його п≥д певн≥ пон€тт€ (б≥ль гострий, пульсуючий).

≈мп≥ричн≥ знанн€, досл≥дн≥ дан≥ не тотожн≥ н≥ сум≥ в≥дчутт≥в, н≥ сприйн€ттю. ÷е особливий вид знань, €кий Їрезультатом довгочасноњ попередньоњ обробки, спостережень, узагальнених даних прилад≥в, експеримент≥в. «авданн€м емп≥ричного р≥вн€ п≥знанн€ Ї отриманн€ наукових факт≥в. ѓх формуванн€ повТ€зане з д≥алектичною взаЇмод≥Їю чуттЇвоо ≥ рац≥онального в ход≥ емп≥ричного п≥знанн€.

“еоретичний етап Ц це також переплетенн€ чуттЇвого ≥ рац≥онального. ‘орми рац≥онального п≥знанн€ (пон€тт€. судженн€, умовиводи) дом≥нують у процес≥ теоретичного освоЇнн€ д≥йсност≥. јле при побудов≥ теор≥њ використовуютьс€ також наочн≥ модел≥ у€вленн€, €к≥ Ї формами чуттЇвого п≥знанн€. ќтже можна говорити лише про те, що на нижчих р≥вн€х емп≥ричного п≥знанн€ дом≥нуЇ чуттЇве, а на теоретичном р≥вн≥ Ц рац≥ональне.

Ќеобх≥дно також звернути увагу, що незважаючи на зазначен≥ в≥дм≥нност≥, ч≥ткоњ меж≥ м≥ж емп≥ричним ≥ теоретичним п≥знанн€м не ≥снуЇ. “ак емп≥ричне досл≥дженн€, хоча ≥ зор≥Їнтоване на п≥знанн€ ≥ ф≥ксац≥ю €вищ. пост≥йно прориваЇтьс€ на р≥вень сутност≥, а теоретичне досл≥дженн€ шукаЇ п≥дтвердженн€ правильност≥ своњх результат≥в у емп≥р≥њ. експеримент завжди теоретично навантажений, а будь-€ка абстрактна теор≥€ маЇ емп≥ричну ≥нтерпретац≥ю.

ƒал≥ сл≥д зазначити, що у науковому п≥знанн≥ формуютьс€ ≥ набувають в≥дносноњ самост≥йност≥ так≥ форми: факт, ≥де€, проблема, г≥потеза, теор≥€.

«б≥р факт≥в, њх первинне узагальненн€, анал≥з експериментальних даних та њх систематизац≥€ ≥ класиф≥кац≥€ Ц це специф≥чн≥ ознаки емп≥ричного п≥знанн€.

‘акт Ц це одиниц€ емп≥ричного знанн€, що сп≥вв≥дноситьс€ з г≥потезою ≥ теор≥Їю. ¬≥дкритт€ нових факт≥в,потреба в њх по€сненн≥, стимулюЇ теоретичне мисленн€. ‘акти ф≥ксуютьс€ у мов≥ науки. Ќаприклад: Ђб≥льш н≥ж половина опитуваних у м≥ст≥ незадоволен≥ еколог≥Їю м≥ського середовищаї.

’арактеризуючи теоретичний р≥вень п≥знанн€ важливо зрозум≥ти, що дл€ нього властиве переважанн€ рац≥онального моменту Ц пон€ть, теор≥й, закон≥в та ≥нших форм, повТ€заних ≥з д≥€льн≥стю мисленн€. ∆иве спогл€данн€ стаЇ п≥дпор€дкованим рац≥ональн≥й д≥€льност≥. “еоретичне п≥знанн€ в≥дображаЇ €вища в њх внутр≥шн≥х звТ€зках та законом≥рност€х, €к≥ ви€вл€ютьс€ в результат≥ рац≥ональноњ обробки даних емп≥ричного знанн€. ÷€ обробка зд≥йснюЇтьс€ за допомогою систем абстракц≥й /пон€ть, умовивод≥в, закон≥в, категор≥й, принцип≥в/ ≥ њњ мета розкрити сутн≥сть обТЇкту досл≥дженн€. ¬изначаЇмо, що структурними компонентами теоретичного п≥знанн€ Ї ≥де€, проблема, г≥потеза, концепц≥€, теор≥€.

≤де€ Ц це форма наукового п≥знанн€, €ка в≥дображаЇ звТ€зки, законом≥рност≥ д≥йсност≥ ≥ спр€мована на њњ перетворенн€. ¬изначте, €к≥ функц≥њ в науковому п≥знанн≥ виконуЇ ≥де€.

ѕроблема - форма знанн€, зм≥стом €коњ Ї те, що не п≥знане людиною, але потребуЇ свого п≥знанн€. ≤накше кажучи Ц це знанн€ про незнанн€, питанн€, або комплекс питань, що виникаЇ в ход≥ п≥знанн€ ≥ потребуЇ в≥дпов≥д≥. ‘≥лософи вважають, що ус€ наша наука починаЇтьс€ з≥ знанн€ власного незнанн€ Ц не незнанн€ всього, а незнанн€ конкретноњ реч≥: походженн€ парламенту, причин раку, х≥м≥чного складу —онц€. Ќаука Ц це пошук.

ќтже, без проблем немаЇ науки, але зм≥ст науки н зводитьс€ до невир≥шених завдань. ¬она спираЇтьс€ на проблеми, €к≥ були усп≥шно розвТ€зан≥.

“аким чином, наука починаЇтьс€ з проблем, а њњ розвиток Ї переходом в≥д одних проблем до ≥нших Ц в≥д менш глибоких до б≥льш глибоких. –озвТ€занн€ певноњ проблеми Ї суттЇвим моментом розвитку знанн€, п≥д час €кого виникають нов≥ проблеми, висуваютьс€ р≥зн≥ г≥потези.

√≥потеза Ц форма знанн€, основою €кого Ї передбаченн€, сформульоване за допомогою певних факт≥в, але це знанн€ Ї невизначеним ≥ потребуЇ доведенн€ √≥потеза залучена в першу чергу по€снити факти, що суперечать стар≥й теор≥њ, а знанн€, що застосовуЇтьс€ на г≥потезах маЇ ймов≥рний характер. Ќаприклад, н≥мецький ф≥зик ¬ернер √айзенберг висунув г≥потезу про сп≥вв≥дношенн€ невизначеностей, що означало обмеженн€ використанн€ класичних пон€ть у квантов≥й механ≥ц≥. ѕ≥зн≥ше ц€ г≥потеза перетворилась не нев≥домий компонент теор≥њ квантовоњ механ≥ки. ѕерев≥рена г≥потеза переходить до зр€ду достов≥рного, ≥стинного знанн€, стаЇ науковою теор≥Їю.

 онцепц≥€ Ц це форма наукового п≥знанн€, €ка Ї способом розум≥нн€, по€сненн€, тлумаченн€ основноњ ≥дењ, теор≥њ, це науково обірунтований та в головному доведений вираз основного зм≥сту теор≥њ, але на в≥дм≥ну в≥д теор≥њ в≥н не може бути вт≥леним у лог≥чну систему точних наукових пон€ть.

“еор≥€ Ц найрозвинут≥ша форма наукового знанн€, €ка даЇ ц≥л≥сне, системне в≥дображенн€ законом≥рних та сутн≥сних звТ€зк≥в певноњ сфери д≥йсност≥. Ќаприклад Ц класична механ≥ка ≤.Ќьютона, еволюц≥йна теор≥€ „.ƒарв≥на, теор≥€ в≥дносност≥ ј.≈нштейна, теор≥€ ц≥л≥сних систем, що самовпор€ковуютьс€.

–озкриваЇмо головн≥ елементи теор≥њ, до €ких в≥дносимо Ц вих≥дн≥ засади, ≥деал≥зований обТЇкт, лог≥ку теор≥њ, сукупн≥сть закон≥в та тверджень, виведених ≥з засад певноњ теор≥њ, в≥дпов≥дно до певних принцип≥в. «вертаЇмо увагу на те, що важливим елементом теор≥њ Ї закон.

«акон Ц обТЇктивний, ≥стотний, необх≥дний, сталий зв'€зок або в≥дношенн€ м≥ж €вищами. “еор≥ю певним чином можна розгл€дати €к систему закон≥в, €к≥ в≥дображають сутн≥сть обТЇкта, що досл≥джуЇтьс€.

«авершуючи вивченн€ першого питанн€, доходимо висновку, що наукове п≥знанн€ постаЇ €к усв≥домлене та св≥домо орган≥зоване, тобто €к знанн€ про те, €к продукувати, нагромаджувати та пол≥пшувати знанн€. ¬оно зд≥йснюЇтьс€ на основ≥ науковоњ рац≥ональност≥ ≥ в≥дбуваЇтьс€ на двох р≥вн€х: емп≥ричному ≥ теоретичному.

≈мп≥ричний та теоретичний р≥вн≥ наукового п≥знанн€ в≥др≥зн€ютьс€ гносеолог≥чною спр€мован≥стю досл≥джень, п≥знавальними функц≥€ми, характером ≥ типом одержуваних наукових результат≥в, методами одержанн€ знань, сп≥вв≥дношенн€м чуттЇво-сенситивного та рац≥онального компонент≥в уп≥знанн≥. јле, разом з тим, межа м≥ж ними умовна ≥ рухома. Ќакопиченн€ емп≥ричних даних, стимулюЇ розвиток теоретичного п≥знанн€, а теоретичне п≥знанн€, розвиваючись на основ≥ емп≥ричного досл≥дженн€, розкриваЇ ширш≥ обр≥њ дл€ емп≥ричноњ д≥€льност≥.

ѕриступаючи до вивченн€ другого питанн€ теми, визначаЇмо, що метод Ц це система принцип≥в, прийом≥в, правил, вимог, €кими необх≥дно користуватись в процес≥ п≥знанн€. ƒо складу метода, €к виду д≥€льност≥ вход€ть так≥ елементи: обТЇкт, субТЇкт, мета п≥знанн€, засоби п≥знанн€, умови п≥знанн€, результати п≥знавальноњ д≥€льност≥. —туденту необх≥дно зрозум≥ти, що неможливо ≥гнорувати ц≥ елементи при науковому обірунтуванн≥ метод≥в. ћетодолог≥€ Ц це теор≥€ п≥знавальноњ д≥€льност≥. теоретичне обірунтуванн€ метод≥в ≥ форм наукового п≥знанн€.

ƒал≥ розкрийте основн≥ аспекти метода: предметно-зм≥стовн≥сть, операц≥ональн≥сть, акс≥олог≥чн≥сть. ќхарактеризуйте кожен ≥з цих аспект≥в. ѕодумайте, €ким чином вони сп≥вв≥днос€тьс€ м≥ж собою?

«верн≥ть увагу на те, що методи наукового п≥знанн€ р≥зноман≥тн≥ ≥ суттЇво в≥др≥зн€ютьс€ м≥ж собою.

—пец≥альн≥ методи Ц застосовуютьс€ лише в межах окремих наук /метод €к≥сного анал≥зу в х≥м≥њ, метод спектрального анал≥зу у ф≥зиц≥/.

«агальнонауков≥ методи Ц характеризують х≥д п≥знанн€ у багатьох науках. ѓх обТЇктивною основою Ї загальнометодолог≥чн≥ законом≥рност≥ п≥знанн€ /методи експерименту ≥ спостереженн€, моделюванн€, акс≥оматичний метод, г≥потетико-дедуктивний метод/.

”н≥версальн≥ методи - характеризують людське мисленн€ в ц≥лому ≥ застосовуютьс€ у вс≥х сферах п≥знавальноњ д≥€льност≥ людини. ѓх обТЇктивною основою виступають загально ф≥лософськ≥ законом≥рност≥ розум≥нн€ св≥ту, що нас оточуЇ, осмисленн€ людини та процесу п≥знанн€ ≥ перетворенн€ св≥ту. ƒо цих метод≥в в≥днос€тьс€ ф≥лософськ≥ методи Ц д≥алектичний та метаф≥зичний, принцип мисленн€ Ц д≥алектичноњ суперечност≥, д≥алектичного запереченн€, принцип ≥сторизму.

ƒал≥ розгл€немо загальнонауков≥ методи п≥знанн€. ¬ивчаючи перше питанн€ теми, ми визначили, що в науковому п≥знанн≥ розр≥зн€ють два р≥вн≥: емп≥ричний ≥ теоретичний, на €ких вир≥шуютьс€ р≥зн≥ завданн€. “ому методи, що використовуютьс€ на цих р≥вн€х будуть суттЇво в≥др≥зн€тись.

Ќауковими методами емп≥ричного досл≥дженн€ Ї спостереженн€, вим≥рюванн€, експеримент.

—постереженн€ Ц ц≥леспр€моване вивченн€ предмет≥в, що спираЇтьс€, в головному, на так≥ чуттЇв≥ здатност≥ людини €к в≥дчутт€, сприйманн€ та у€вленн€. «а допомогою спостереженн€ науковець отримуЇ знанн€ про зовн≥шн≥ риси, властивост≥ та ознаки €вищ,що вивчаютьс€. –езультати спостереженн€ ф≥ксуютьс€ у граф≥ках, схемах, цифрах, допов≥д€х.

специф≥чним типом спостереженн€ Ї вим≥рюванн€. ¬им≥рюванн€ Ц це процес визначенн€ в≥дносин одн≥Їњ величини, €ку беремо за одиницю вим≥ру до ≥ншоњ, що вим≥рюЇтьс€. ѕрикладом може бути вим≥р ваги людини.

≈ксперимент Ц активне ц≥леспр€моване вивченн€ €вищ у ф≥ксованих умовах њх зд≥йсненн€, €к≥ можуть в≥дтворюватис€ та контролюватис€ самим досл≥дником. –озр≥зн€Їмо техн≥чн≥, педагог≥чн≥, соц≥альн≥, б≥олог≥чн≥ та ≥нш≥ види експеримент≥в, визначаЇмо њх специф≥ку.

ƒал≥ приступаЇмо до вивченн€ метод≥в теоретичного п≥знанн€. ¬ажливо зрозум≥ти, що вони Ї загально лог≥чними та загально гносеолог≥чними операц≥€ми, €к≥ використовуютьс€ людським мисленн€м. Ќеобх≥дно розрити њх сутн≥сть ≥ специф≥ку.

≤деал≥зац≥€ Ц метод, що пов'€заний з утворенн€м абстрактних, ≥деал≥зованих обТЇкт≥в, €ких не маЇ в д≥йсност≥ /матер≥альна крапка, ≥деальний газ, абсолютне чорне т≥ло/.

јбстрагуванн€ Ц процес вид≥ленн€ окремих ознак, властивостей, в≥дносин конкретних речей та €вищ, €к≥ ц≥кавл€ть людину, ≥з метою њх глибокого вивченн€.

‘ормал≥зац≥€ Ц в≥дображенн€ зм≥стовного знанн€ у формал≥зован≥й мов≥, €ка створюЇтьс€ дл€ точного вираженн€ думок ≥з метою запоб≥ганн€ можливост≥ неоднозначного розум≥нн€.

”загальненн€ Ц це метод наукового п≥знанн€, за допомогою €кого ф≥ксуютьс€ загальн≥ ознаки та властивост≥ певного класу обТЇкт≥в та зд≥йснюЇтьс€ перех≥д в≥д одиничного до особливого та загального.

јкс≥оматичний метод Ц вид≥ленн€ вих≥дних сп≥вв≥дношень сфери п≥знанн€ та встановленн€ з њх допомогою зм≥сту звТ€зк≥в ц≥Їњ форми.

√≥потетико-дедуктивний метод Ц формуванн€ г≥потез, що по€снюють сукупн≥сть факт≥в, виведенн€ з г≥потез часткових тверджень та њх по€сненн€.

ћетод сходженн€ в≥д абстрактного до конкретного Ц вид≥ленн€ елементарних характеристик факт≥в та зведенн€ њх у Їдину систему тверджень.

ћетод поЇднанн€ ≥сторичного та лог≥чного Ц досл≥дженн€ ≥сторичного процесу певноњ сфери, вид≥ленн€ у ньому необх≥дних звТ€зк≥в, €к≥ звод€тьс€ в Їдину систему тверджень.

—истемно-структурний метод Ц вивченн€ обТЇкта €к у ц≥л≥сност≥ його структури, так ≥ його складник≥в.

ѕ≥сл€ визначенн€ основних метод≥в теоретичного п≥знанн€, методично доц≥льно приступити до вивченн€ загальних метод≥в п≥знанн€, охарактеризувати њх, показати њх специф≥ку. ƒо метод≥в загальнонаукового п≥знанн€ в≥днос€тьс€: анал≥з ≥ синтез, ≥ндукц≥€ ≥ дедукц≥€, аналог≥€, моделюванн€.

јнал≥з Ц загальнонауковий метод п≥знанн€, повТ€заний з розкладом обТЇкта, що досл≥джуЇтьс€, на складов≥ частини, сторони, тенденц≥њ розвитку та способи функц≥онуванн€ з метою њх в≥дносно самост≥йного вивченн€.

—интез Цметод п≥знанн€, що пол€гаЇ у зТЇднанн≥ в≥докремлених частин в Їдине з метою отриманн€ знанн€ про ц≥ле шл€хом ви€вленн€ њх суттЇвих звТ€зк≥в ≥ в≥дношень.

≤ндукц≥€ Ц рух думки в≥д одиничного до загального, в≥д досв≥ду, факт≥в Ц до њх узагальненн€ та висновк≥в.

ƒедукц≥€ Ц установленн€ под≥бност≥, в≥дпов≥дност≥ певних стор≥н, властивостей та в≥дношень м≥ж обТЇктами.

ћоделюванн€ Ц метод досл≥дженн€, при €кому обТЇкт, що ц≥кавить досл≥дника зам≥нюЇтьс€ ≥ншим обТЇктом, €кий Ї под≥бним до першого обТЇкта. ѕерший обТЇкт називаЇмо Ц ориг≥нал, другий Ц модель. ¬ид≥л€ють дв≥ групи моделей:матер≥альн≥ та ≥деальн≥. ѕокаж≥ть, що матер≥альн≥ модел≥ Ц це природн≥ обТЇкти, що п≥дпор€дковуютьс€ у своЇму функц≥онуванн≥ природним законом≥рност€м у своЇму функц≥онуванн≥ природним законом≥рност€м, а ≥деальн≥ Цф≥ксуютьс€ у в≥дпов≥дн≥й знаков≥й форм≥ ≥ функц≥онують за законами лог≥ки.

јнал≥зуючи специф≥ку наукового п≥знанн€, доц≥льно звернути увагу на роль передбаченн€ та творчост≥ у цьому процес≥. —туденту важливо зрозум≥ти, що окр≥м розвинуто здатност≥ до абстрактного мисленн€ ≥ достатнього р≥вн€ профес≥йних знань, вченому необх≥дно мати здатн≥сть до творчоњ у€ви. ÷€ здатн≥сть необх≥дна на вс≥х р≥вн€х наукового п≥знанн€ ≥ на будь-€кому з його етап≥в /постанова проблем, висуванн€ г≥потези, обірунтуванн€ теор≥њ/. «начну к≥льк≥сть процес≥в, що в≥дбуваютьс€ у св≥т≥ не можна чуттЇво сприйн€ти €к ц≥ле, але њх можна у€вити, охопити в думках. ќтже, фантаз≥€, у€ва €кщо вони спираютьс€ на дан≥ реальних процес≥в,дозвол€ють людин≥ зрозум≥ти сутн≥сть речей ≥ процес≥в, що в≥дбуваютьс€ у св≥т≥. —творенн€ пон€ть, формулюванн€ закон≥в завжди повТ€зане з абстрагуванн€м ≥ ≥деал≥зац≥Їю, що дозвол€Ї досл≥днику зв≥льнитис€ в≥д другор€дного, несуттЇвого ≥ даЇ можлив≥сть у думках охопити глибинну сутн≥сть €вищ.

ѕ≥двод€чи п≥дсумки у вивченн≥ другого питанн€ ≥ теми в ц≥лому доходимо висновку, що наука це най розвинений, спец≥ал≥зований вид п≥знавальноњ д≥€льност≥. ¬она волод≥Ї системою ефективних засоб≥в продукуванн€, нагромадженн€ та використанн€ знань. Ќаукове п≥знанн€ виникаЇ тод≥, коли людина починаЇ усв≥домлювати значенн€ знанн€ дл€ своЇњ д≥€льност≥, св≥домо контролювати своњ п≥знавальн≥ функц≥њ. —аме тому науков≥ методи постають важливою складовою наукового п≥знанн€. ¬ сучасн≥й науц≥ методи п≥знанн€ складають ≥Їрарх≥чну систему, що функц≥онуЇ на р≥зних р≥вн€х наукового п≥знанн€ з особливими ц≥л€ми та завданн€ми.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 750 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © »осиф Ѕродский
==> читать все изречени€...

2246 - | 2158 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.032 с.