| ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ
|
| Антиномія
| (від грец. «проти» і «закон») — поєднання суперечливих тверджень про предмет, кожне з яких визнається логічно доведеним у цій системі
|
| Антропологізм
| філософська концепція, згідно 3 якою поняття людини є основною світоглядною категорією та завдяки якій розробляється система уявлень про буття, природу, суспільство, культуру, істину, добро, доброчинність, обов'язок і свободу
|
| Апостеріорі
| (від лат. а posteriori — «з наступного») — означає знання, добуте з досвіду, тобто знання, що є результатом досвіду
|
| Апріорі
| (від лат. а priori — «з попереднього») — знання, що передує досвіду, незалежне від нього, із самого початку присутнє у свідомості
|
| Відчуження
| філософсько-соціологічна категорія, що відбиває суспільний процес, у межах якого проходить перетворення результатів і продуктів діяльності людей у незалежну від них силу, яка стає над людьми й пригнічує їх
|
| Діалектика
| визнана в сучасній філософії теорія розвитку об'єктивної дійсності та заснований на ній філософський метод. Діалектика як теорія віддзеркалює розвиток матерії, духу, свідомості, пізнання й інших аспектів дійсності
|
| Зняття
| одна з центральних категорій філософії Ґ. Гегеля, яка означає одночасне знищення та збереження чогось. Ця категорія слугує поясненню зв'язків між певними рівнями розвитку
|
| Ірраціоналізм
| філософський напрям, який на основі критичного переосмислення раціонального способу пізнання протиставляє йому та обстоює домінуюче значення інтуїції, віри тощо
|
| Категоричний імператив
| основне поняття етики І. Канта для позначення морального наказу (припису), який є безумовним для виконання всіма людьми
|
| Ноумен
| філософське поняття, яке в давньогрецькій та середньовічній ідеалістичній філософії означає те, що осягається розумом, на противагу даному в чуттях (феномену). У філософії І. Канта це поняття віддзеркалює недосяжну для людського досвіду об'єктивну реальність, синонімом якого є поняття «річ у собі»
|
| Практика
| філософська категорія, що використовується для позначення матеріальної, чуттєво-предметної цілепокладальної діяльності людини, що має своїм змістом освоєння природних, соціальних об'єктів. У матеріалістичній філософії практика є основою, рушійною силою розвитку людського суспільства та пізнання
|
| Річ у собі
| філософський термін, що означає внутрішню сутність предмета, яка ніколи не буде пізнана розумом; це те, що існує саме по собі незалежно від людської практики та пізнання
|
| Річ для нас
| філософський термін, що означає внутрішню сутність предмета, яка розкривається людині в її практичній та пізнавальній діяльності
|
| Трансцендентальний
| поняття філософії І. Канта, яке означає — той, що зумовлює можливість пізнання
|
| Трансцендентний
| поняття філософії І. Канта, яке означає — той, що лежить за межами свідомості та пізнання
|
| Феномен
| філософське поняття, яке означає явище, що осягається за допомогою чуттєвого досвіду, але не дає істинного знання про дійсність, бо є лише суб'єктивним образом об'єктивного світу
|
