Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤ндекс заборонених книгї Ч перел≥к твор≥в (ви≠дававс€ ¬атиканом у 1559Ч1966 рр.), €к≥ заборон€лос€ читати в≥руючим п≥д загрозою в≥длученн€ њх в≥д церкви




ƒ≥дро критикував ≥дењ триЇдинства Ѕога, в≥ру в рел≥г≥йн≥ чуде≠са, загострював увагу на протир≥чч€х ≥ розб≥жност€х новоЇван-гельських ≥стор≥й тощо. ¬≥н одним з перших порушив проблему необх≥дност≥ реал≥зац≥њ в сусп≥льств≥ принцип≥в свободи сов≥ст≥, в≥докремленн€ церкви в≥д держави та школи в≥д церкви. √оло≠вним завданн€м ѕросв≥тництва в≥н вважав подоланн€ негативно≠го впливу рел≥г≥њ та церкви на людину. ƒо к≥нц€ житт€ ƒен≥ ƒ≥дро залишавс€ на позиц≥€х матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ й войовничого атењзму. ќстанн≥ми словами ƒен≥ ƒ≥дро були: Ђѕерший крок до ф≥лософ≥њЧ це в≥дсутн≥сть в≥риї.

¬≥домим представником ф≥лософ≥њ ѕросв≥тництва був ∆ан-∆ак –уссо (1712Ч1778 рр.), письменник, теоретик мистецтва. —воњми ≥де€ми в≥н розвивав пол≥тичну ф≥лософ≥ю (з позиц≥й ре≠волюц≥йноњ демократ≥њ). ƒе€кий час –уссо сп≥впрацював з енцик≠лопедистами, поки м≥ж ними не виникла суперечка. ќсновними прац€ми, що репрезентували його ф≥лософськ≥ погл€ди, були Ђћ≥ркуванн€ про науки ≥ мистецтвої, Ђћ≥ркуванн€ про похо≠дженн€ та основи нер≥вност≥ м≥ж людьмиї, Ђёл≥€, або Ќова ≈лоњзаї, Ђѕро сусп≥льний догов≥рї, Ђ≈м≥ль, або про вихованн€ї.

” цих прац€х ф≥лософ порушував важливе дл€ себе питанн€: €к захистити людину в≥д соц≥альноњ несправедливост≥? ¬≥дпов≥дь на нього в≥н шукав, анал≥зуючи сенс людського ≥снуванн€ в су≠часних йому ≥сторичних реал≥€х.

–уссо акцентував увагу на тому, що природним станом люд≠ського ≥снуванн€ Ї свобода. ” межах ц≥Їњ свободи людина в≥дчу≠ваЇ себе ≥ндив≥дуальн≥стю, а отже, певною м≥рою самотньою лю≠диною. ¬она переживаЇ (драматизуЇ) свою самотн≥сть через рефлекс≥ю, що ускладнюЇ њњ житт€, створюЇ внутр≥шн≥й диско≠мфорт (стражданн€), атмосферу потреби Ђсамозаглибленн€ї у власну долю. ¬их≥д з такого дискомфортного стану ф≥лософ вбачав у конструктивн≥й любов≥ людини до самоњ себе. ÷€ любов, на його думку, стимулюЇ по€ву позитивних людських рис (люд≠ських почутт≥в), наприклад, почутт€ милосерд€ до ≥нших. “ому –уссо вважав, що любов людини до самоњ себе Ї основою побу≠дови позитивних взаЇмов≥дносин м≥ж людьми, що, зрештою, спри€тиме розвитку свободи особистост≥.

–уссо зазначав, що соц≥альне оточенн€ перетворюЇ здорову любов людини до самоњ себе на егоцентризм, на €кий спираютьс€ соц≥альна нер≥вн≥сть, приватна власн≥сть ≥ конкурентна боротьба. ¬плив соц≥ального оточенн€ загалом негативний ≥ деструктив≠ний.  ультура, своЇю чергою, стаЇ ≥нструментом пол≥тики, на≠приклад, правова культура спри€Ї ≥снуванню майновоњ нер≥вност≥ (через систему правосудд€), п≥дтримуЇ позиц≥ю багатих (додаючи њм багатства), нехтуЇ ≥нтересами б≥дних (робл€чи њх ще б≥дн≥шими).

јнал≥зуючи сучасне йому житт€, вчений чи не одним з пер≠ших ф≥лософ≥в порушив проблему в≥дчуженн€ людини в≥д резуль≠тат≥в њњ прац≥.  ультура (пол≥тика й право) ЂконсервуЇї в≥дчу≠женн€, €ке за певних умов стаЇ причиною конкретних конфл≥кт≥в м≥ж людьми, насильства й агрес≥њ.

“аким чином, культура не т≥льки зумовлюЇ поширенн€ в≥дчу≠женн€ в м≥жлюдських в≥дносинах, а й деформуЇ особист≥сть че≠рез нав'€зуванн€ фальшивоњ повед≥нки, через обман ≥ моральну спустошен≥сть людини тощо. “акими негативними чинниками Ї наукове знанн€ й розум, €к≥ разом з культурою також обмежують в≥дчутт€ свободи й р≥вност≥, поЇднуючись з багатством ≥ приват≠ною власн≥стю, вони робл€ть людину безсилою перед суперечно≠ст€ми житт€.

 

ƒеструктивному впливу культури –уссо пропонував проти≠ставити (кр≥м повноц≥нноњ любов≥ людини до самоњ себе) реал≥≠зац≥ю в житт≥ ≥деал≥в свободи, використовуючи дл€ цього ме≠тоди педагог≥чного (оптим≥стичного) впливу.

ќсновою концепц≥њ педагог≥чного оптим≥зму ф≥лософа стала ≥де€ ненасильства над дитиною в процес≥ вихованн€, гармон≥йне поЇднанн€ внутр≥шнього бажанн€ ≥з зовн≥шньою необх≥дн≥стю. √оловною умовою вихованн€ мала стати нейтрал≥зац≥€ негатив≠ного впливу на людину з боку сусп≥льства. –уссо говорив про ви≠хованн€ Ђсерц€ людиниї шл€хом негативноњ педагог≥ки, €ка мала навчити людину правильноњ любов≥ до ≥нших ≥ тим самим допо≠могти знайти шл€х до самоњ себе через створенн€ власного пози≠тивного досв≥ду житт€. ¬ ≥деал≥ любов людини до самоњ себе по≠винна була перерости в любов до Ѕатьк≥вщини.

Ѕажаному стану свободи спри€тиме й практична ф≥лософ≥€, €ка, на думку –уссо, орган≥зуЇ доц≥льну взаЇмод≥ю сусп≥льства й держави на основ≥ сусп≥льного договору. ѕ≥дкор€ючись загальн≥й вол≥, кожна людина гарантуЇ свободу вол≥ соб≥ та ≥ншим люд€м. ћислитель вважав, що в загальну волю входить ≥ приватна, а то≠му кожна людина повинна беззаперечно п≥дкор€тис€ њй €к своЇму власному закону.

—усп≥льний догов≥р мав стати не т≥льки основою розвитку держави й сусп≥льства, а й суверен≥тету окремого народу, його ц≥л≥сност≥ та прогресивного розвитку. —усп≥льний догов≥р Ч головний закон держави, до €кого адаптуютьс€ ≥ з €ким узгоджу≠ютьс€ вс≥ ≥нш≥ закони. якщо такого узгодженн€ немаЇ, зазначав –уссо, то закони перетворюютьс€ на прост≥ постанови (укази). “аким чином вол€ сусп≥льства, народу ф≥ксуЇтьс€ в законах з ме≠тою њх реал≥зац≥њ в соц≥альн≥й практиц≥ виконавчою владою.

≤деальною державою вчений вважав республ≥ку. ќрганом управл≥нн€ такоњ республ≥ки мав стати не парламент, а народн≥ збори (сходи), €к≥ в≥ддзеркалювали б р≥вн≥ права громад€н на участь у влад≥. √оловними характеристиками республ≥канськоњ влади повинн≥ бути реальна свобода й р≥вн≥сть ус≥х громад€н (з ор≥Їнтац≥Їю на встановленн€ майновоњ р≥вност≥). ћайно громад€≠нам необх≥дне не дл€ багатства, а дл€ задоволенн€ матер≥альних ≥ духовних потреб.

јле було б помилкою вважати ∆ан-∆ака –уссо пропов≥дни≠ком ≥дей утоп≥чного соц≥ал≥зму (Ђмайновоњ зр≥вн€л≥вкиї). “их, хто порушуЇ принципи сусп≥льного договору, в≥н пропонував ка≠рати на смерть, незважаючи на те, що загалом ф≥лософ пропов≥≠дував принципи ненасильства. ¬одночас в≥н розвивав ≥дею про право народу на повстанн€ тод≥, коли пригн≥чена частина грома≠д€н (без прав ≥ власност≥) маЇ можлив≥сть скинути паразитуючу менш≥сть (владу) й створити те сусп≥льство, €ке вони вважають за потр≥бне.

” ц≥й держав≥ знайшлос€ м≥сце й рел≥г≥њ. « погл€ду ф≥лософа, Ѕог Ї уособленн€м св≥товоњ вол≥ й св≥тового розуму, людина по≠мираЇ лише своњм т≥лом, душа њњ залишаЇтьс€ безсмертною. «≥ скасуванн€м рел≥г≥њ можуть зникнути моральн≥ п≥двалини сусп≥≠льства, тому –уссо пропонував створити зам≥сть христи€нства нову, штучну рел≥г≥ю Ч Ђгромад€нськуї (Ђкульт великоњ ≥сти≠ниї) з метою осв€ченн€ сусп≥льного договору й ефективн≥шого виконанн€ людьми чинних закон≥в.

≤дењ ∆ан-∆ака –уссо вплинули не т≥льки на формуванн€ ф≥ло≠софськоњ думки ѕросв≥тництва, а й стали практичними рекомен≠дац≥€ми в соц≥альних реформах пер≥оду ‘ранцузькоњ революц≥њ (1789Ч1794 рр.). якоб≥нц≥ впроваджували своњ радикальн≥ соц≥а≠льн≥ перетворенн€ п≥д прапором Ђруссоњзмуї, €коб≥нський  он≠вент ув≥в дењстичний культ (громад€нську рел≥г≥ю) тощо. «годом ≥дењ –уссо стали використовуватис€ майже вс≥ма соц≥ал-демократичними рухами.

ќдним ≥з засновник≥в школи французького матер≥ал≥зму та атењ≠зму був французький ф≥лософ ѕоль-јнр≥ √ольбах (1723Ч1789рр.). Ќайв≥дом≥шими прац€ми, €к≥ репрезентують його ф≥лософськ≥ ≥н≠тереси, були Ђ—истема природиї, Ђ–озв≥нчане христи€нствої, Ђ ишенькове богослов'€ї, Ђ«доровий глуздї, Ђ”н≥версальна мо≠раль, або ѕрава людини, основан≥ на природ≥ї та ≥н.

” своЇму головному доробку Ђ—истема природиї √ольбах дав ф≥лософську картину ¬сесв≥ту, де ≥снувала Їдн≥сть взаЇмопо≠в'€заних матер≥альних елемент≥в. ¬≥н стверджував, що об'Їктив≠но ≥снуЇ первинна матер≥€ (природа), €ка Ї самопричиною, безк≥≠нечною в простор≥ й час≥. ¬≥н одним з перших намагавс€ дати ви≠значенн€ матер≥њ: матер≥€ Ч це все, що д≥Ї на наш≥ органи чутт€, а рух Ї способом ≥снуванн€ матер≥њ. ” природ≥ д≥Ї в≥чний, неми≠нучий необх≥дний пор€док (причинно-насл≥дковий зв'€зок), зго≠дом ц≥ ≥дењ стали основою косм≥чноњ теор≥њ Ћапласа. ” розум≥нн≥ людини √ольбах сто€в на позиц≥€х еволюц≥он≥зму. ¬≥н вважав, що людина Ї витвором природи й ≥снуЇ т≥льки в њњ межах, п≥дко≠р€Їтьс€ лише законам природи (≥ не може зв≥льнитис€ в≥д нењ на≠в≥ть подумки). Ћюдина Ї ф≥зична ≥стота, сутн≥сть њњ ви€вл€Їтьс€ в потреб≥ самозбереженн€, отриманн€ особистого задоволенн€ в≥д реал≥зац≥њ матер≥альних ≥ духовних потреб.

√ольбах довол≥ критично ставивс€ до рел≥г≥њ та церкви. ¬≥н вважав, що головною причиною ≥снуванн€ рел≥г≥њ Ї в≥дсутн≥сть наукових знань про природу. ≤накше кажучи, людина в≥рить у Ѕога через власне нев≥гластво, через страх, побоюванн€ можливоњ б≥ди. “ривога й страх спричин€ють виникненн€ фантаз≥й, при≠мар, в≥д €ких можуть ур€тувати лише наукове знанн€ й просв≥та. √ольбах зазначав, що словом ЂЅогї люди послуговуютьс€ тод≥, коли забувають слово Ђприродаї. “ому, €кщо незнанн€ природи породило в≥ру в Ѕога, то, навпаки, њњ п≥знанн€ приведе до зник≠ненн€ рел≥г≥йноњ в≥ри.

√ольбах говорив, що вектор житт€ людини спр€мований в≥д нещаст€ до щаст€. –ел≥г≥€, рабство, страхи, демагог≥€, соц≥альне зло та ≥нше з розвитком науки й зростанн€м осв≥ченост≥ щонай≠ширших верств населенн€ повол≥ зникатимуть. ўоб бути щасли≠вою, людина повинна знати своЇ м≥сце в природ≥. ÷≥ та ≥нш≥ ф≥ло≠софськ≥ сентенц≥њ √ольбаха в≥д≥грали величезну роль у п≥дготовц≥ ‘ранцузькоњ революц≥њ XVIII ст.

” середин≥ XVIII ст. у ф≥лософ≥њ французького ѕросв≥тництва сформувались утоп≥чно-соц≥ал≥стичн≥ (комун≥стичн≥) ≥дењ, проек≠ти, €к≥ найб≥льшого поширенн€ набули п≥д час ¬еликоњ францу≠зькоњ революц≥њ. ѕрагненн€ вир≥шити проблему побудови ≥деаль≠ного сусп≥льства, заснованого на р≥вност≥ й соц≥альн≥й спра≠ведливост≥, стало основною рисою утоп≥чно-соц≥ал≥стичного на≠пр€му. ѕредставники цього напр€му з позиц≥й природного права критикували феодально-кап≥тал≥стичне сусп≥льство.

« метою в≥дродженн€ Ђзолотого в≥куї в середин≥ XVIII ст. французький ф≥лософ, письменник, ≥сторик √абр≥ель ћабл≥ ви≠ступив ≥з проектами побудови комун≥стичного сусп≥льства на ос≠нов≥ р≥вност≥ вс≥х людей ≥ права на працю.

Ќеаби€ку роль у розвитку французького утоп≥чного соц≥ал≥з≠му в≥д≥грали ≥дењ ‘рансуа Ѕабефа (псевдон≥м √ракх Ѕабеф), €кого вважали першим коммун≥стом (теоретиком ≥ практиком). ¬≥н розробив програму Ђ«мова в ≥м'€ р≥вност≥ї з практичним завдан≠н€м зд≥йснити комун≥стичну революц≥ю й вперше заф≥ксував не≠обх≥дн≥сть диктатури пролетар≥ату. ” 1797 р. Ѕабефа та де€ких його приб≥чник≥в було страчено.

ƒо найв≥дом≥ших представник≥в французького утоп≥чного со≠ц≥ал≥зму належав великий утоп≥ст  лод —ен-—≥мон, €кий став творцем критично-утоп≥чного соц≥ал≥зму (комун≥зму) ≥ чи не найпершим заф≥ксував можливу анарх≥ю в кап≥тал≥стичному ви≠робництв≥, ≥снуванн€ суперечност≥ м≥ж приватною власн≥стю та сусп≥льним ≥нтересом, дом≥нуванн€ паразитичних елемент≥в над безпосередн≥ми виробниками матер≥альних благ, моральний ре≠грес пан≥вних верств населенн€ та њхн≥й вплив на пад≥нн€ сусп≥льноњ морал≥ тощо.

ћетою сусп≥льного розвитку —ен-—≥мон вважав створенн€ промислового сусп≥льства, в основ≥ €кого мав лежати ≥Їрарх≥чний принцип побудови, де вс≥ державн≥ посади повинн≥ надаватис€ на основ≥ певноњ ≥Їрарх≥њ зд≥бностей. ” його ≥деальному сусп≥льств≥ головною ц≥нн≥стю мала стати прац€, право на працю й розумний розпод≥л вироблених продукт≥в з метою р≥вного задоволенн€ потреб член≥в сусп≥льства (найкраще сусп≥льство Ч це те, €ке надаЇ своњм членам ус≥ умови дл€ реал≥зац≥њ матер≥альних ≥ ду≠ховних потреб). ѕрацююче населенн€ (пролетар≥ат) з≥ллЇтьс€ з буржуаз≥Їю в один клас Ч клас ≥ндустр≥ал≥в. ”чений вважав, що нове сусп≥льство виникне не на основ≥ революц≥њ, а на ірунт≥ еволюц≥њ, розвитку економ≥ки й по€ви ≥деальних форм сусп≥льс≠тва. ¬≥н висунув ≥дею трансформац≥њ ≥снуючоњ рел≥г≥њ в рел≥г≥ю Ђнового христи€нстваї, сенсом €коњ стане гасло Ђ”с≥ люди Ч братиї.

”ченн€ —ен-—≥мона справило величезний вплив на розвиток сусп≥льно-пол≥тичноњ думки не т≥льки у ‘ранц≥њ, а й у Ќ≥меччин≥, ≤тал≥њ, –ос≥њ. «годом воно стало одним з ≥дейних джерел марксистсь≠коњ ф≥лософ≥њ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 536 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2300 - | 2146 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.