Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќеортодоксальн≥ ф≥лософськ≥ системи




«найомство з ф≥лософ≥Їю —тародавньоњ ≤нд≥њ почнемо з анал≥зу найв≥дом≥ших неортодоксальних ф≥лософських систем1, насампе≠ред, буддизму, €кий в епоху —ередньов≥чч€ пос≥в пан≥вне стано≠вище в ≥нд≥йськ≥й ф≥лософ≥њ.

Ѕуддизм €к рел≥г≥йно-ф≥лософська система виник у VIЧV ст. до н. е. ” ньому виокремлюють три площини: рел≥г≥йне вченн€ (феномен атењстичноњ рел≥г≥њ без Ѕога), культову психотехн≥чну практику та ориг≥нальний ф≥лософський дискурс.

¬≥домо, що засновником буддизму була реальна ≥сторична по≠стать Ч принц —≥ддхартха √аутама, €кий народивс€ приблизно в 567 р. до н. е. ≤снуЇ легенда, зг≥дно з €кою в≥н з раннього дитин≠ства жив у палац≥ ≥зольовано в≥д ус≥х, а тому н≥коли не стикавс€ з проблемами, €к≥ ≥снували в повс€кденному житт≥ перес≥чних лю≠дей. ќдного разу в≥н випадково став св≥дком тих нещасть, €к≥ ≥с≠нують у житт≥, (зустр≥в жалобну процес≥ю, невил≥ковного хворо≠го, л≥тню людину). ѕринц зрозум≥в, що люди хвор≥ють, стар≥ють ≥ вмирають, ≥ Ї мудрец≥ (аскети), €к≥ шукають шл€х≥в подоланн€ тих нещасть, що ≥снують у житт≥.

”с≥ ц≥ зустр≥ч≥ так вразили —≥ддхартху, €кому тод≥ було 29 ро≠к≥в, що в≥н залишив св≥й палац ≥ п≥шов шукати шл€х≥в подоланн€ нещаст€, що пануЇ в св≥т≥. „ерез ш≥сть рок≥в пошук≥в п≥д час ме≠дитац≥њ принц отримав просв≥тленн€ (у 527 р. до н. е.), ≥ в≥дтод≥ його стали називати Ѕуддою (Ђтой, хто отримав остаточну муд≠р≥сть св≥туї). —аме слово ЂЅуддаї походить в≥д слова Ђпробу≠дженийї, Ђпросв≥тленийї (Ђбудхї Ч Ђбудитиї).

–ел≥г≥йно-ф≥лософська концепц≥€, що стала засадовою в буд≠дизм≥, Ї ориг≥нальною й водночас ген≥ально простою. ”ченн€ Ѕу≠дди про стражданн€ та способи його подоланн€ складаЇтьс€ з чо≠тирьох благородних ≥стин.

1. ∆итт€ Ї стражданн€, що притаманне вс≥м живим ≥стотам на «емл≥.

2. ѕричину стражданн€ закладено в самому народженн≥ лю≠дини в матер≥альному т≥л≥, а отже, у њњ прив'€заност≥ до всього

 

—учасна ≥сторико-ф≥лософська традиц≥€ умовно под≥л€Ї давньо≥нд≥йськ≥ ф≥лософськ≥ системи за принципом њх ставленн€ до ¬ед: ортодоксальн≥ (астика), €к≥ визнавали авто≠ритет ¬ед €к результат одкровенн€, та неортодоксальн≥ (настика), €к≥ оф≥ц≥йно не визна≠вали њхнього авторитету. јле, €к св≥дчить ≥стор≥€, останн≥ також спиралис€ на ¬еди й ло≠г≥чно виходили з них. ƒо ортодоксальних належать санкх'€, йога, нь€€," вайшешика, м≥манса, веданта. Ќеортодоксальн≥ Ч джайн≥зм, чарвака-лока€та, буддизм. ÷€ класиф≥≠кац≥€ даЇ змогу б≥льш ефективно засвоњти згадан≥ ф≥лософськ≥ вченн€, теч≥њ та школи.

 

матер≥ального, земного. «рештою, людське стражданн€ Ч це ре≠зультат незнанн€ ≥стини.

3. —тражданн€ можна позбутис€, л≥кв≥дувавши залежн≥сть в≥д матер≥альних пут св≥ту, уникнувши д≥њ ¬сесв≥тнього закону (ка-рми) ≥ тим самим зупинивши подальш≥ переродженн€ (сансару).

4. ™ спос≥б зв≥льненн€, €кий даЇ змогу подолати стражданн€ в матер≥альному св≥т≥.

ƒл€ цього треба здолати в≥с≥м сходинок: правильна позиц≥€, правильна мова, правильна думка, правильний спос≥б житт€, пра≠вильна д≥€льн≥сть, правильне вм≥нн€, правильна увага й правильна концентрац≥€ думки.

ƒолаючи сходинки Ђвосьмискладового шл€хуї, адепт будди≠зму просувавс€ в≥д незнанн€ до знанн€ й, зрештою, отримував ≥стину просв≥тленого розуму, €ку називають станом н≥рвани Ч великого зв≥льненн€. ” результат≥ вс≥ переродженн€ мають бути зак≥нчен≥, а разом з ними Ч зникне саме стражданн€. ƒос€гнен≠н€ стану н≥рвани можливе лише за умови праведного житт€, що передбачаЇ п'€ть запов≥дей-ор≥Їнтир≥в: не вбий, не вкради, не бреши, будь цнотливим, не вживай наркотичних речовин та алкогольних напоњв. √оловним моральним ≥деалом у буддизм≥ Ї любов до всього живого й збереженн€ житт€ будь-€к≥й ≥стот≥ (ах≥мса).

–е≥нтерпретац≥€ буддистськоњ ≥стини про в≥чну зм≥ну бутт€ людини давала можлив≥сть посл≥довникам буддизму наблизитис€ до ф≥лософських висновк≥в:

 

”се в св≥т≥ зм≥нюЇтьс€, в ньому немаЇ н≥чого пост≥йного, все перебуваЇ в безперервному становленн≥ й зникненн≥; ус≥ пред≠мети зовн≥шнього св≥ту взаЇмопов'€зан≥ й взаЇмозалежн≥. Ќ≥що не ≥снуЇ само по соб≥; немаЇ жодноњ надсубстанцњњ, тому немаЇ н≥€кого Ѕога; одне житт€ за законами карми породжуЇ ≥нше, цей процес безк≥нечний.

Ѕуддизм ≥з сам≥с≥нького початку не прагнув до ф≥лософських узагальнень. Ѕудда вважав, що стражданн€ ор≥Їнтують людину не на ф≥лософськ≥ роздуми, а на щонайшвидший пошук практич≠них способ≥в њх подоланн€. як ≥люстрац≥ю ц≥Їњ ≥дењ в буддизм≥ на≠вод€ть приклад стр≥ли, €ку влучила у груди та €ку необх≥дно €к≠найшвидше вит€гти, а не розм≥рковувати над тим, з чого њњ зроблено, хто й дл€ чого њњ випустив тощо. Ѕезперспективними ф≥лософськими питанн€ми Ѕудда вважав так≥, €к ≥снуванн€ Ѕога, душ≥, в≥чност≥ тощо.

Ѕудда говорив, що зв≥льненн€ в≥д матер≥альних пут св≥ту може отримати будь-€ка людина, незалежно в≥д того, до €коњ касти1 во≠на належить. ¬≥н виступав за терпим≥сть, ненасильство, всепро≠щенн€ й стриман≥сть у повс€кденному житт≥.

ќсобливо в≥н напол€гав на необх≥дност≥ уникати дес€ти кай≠дан≥в, €к≥ заважають дос€гненню н≥рвани: ≥люз≥њ людини, сумн≥≠ви, марнов≥рство, т≥лесн≥ бажанн€, ненависть, прив'€зан≥сть до земл≥, прагненн€ насолоди, гордовит≥сть, самовдоволенн€, нев≥≠гластво. Ѕудда вчив, що дос€гненню н≥рвани перешкоджаЇ не слово й нав≥ть не т≥лесний вчинок, а думка.

Ѕудда пропов≥дував своЇ вченн€ ще впродовж сорока рок≥в. ѕ≥сл€ смерт≥ Ѕудди (паран≥рвани) його вченн€ передавали усно, письмово воно було заф≥ксоване лише у 80 р. до н. е. на ÷ейлон≥. √оловним джерелом раннього буддизму Ї Ђ“рип≥такаї (Ђтри ко≠шикиї), або Ђѕал≥йський канонї (III ст. до н. е.).

Ѕуддизм розвивавс€ в р≥зних напр€мах: школи тхераваду (букв. Ч Ђшкола староњ мудрост≥ї, ≥нша назва Ч Ђмала кол≥с≠ниц€ї), €к рел≥г≥йне вченн€ дл€ ченц≥в (небагатьох обраних); школи маха€на (Ђвелика кол≥сниц€ї, або Ђширокий шл€х спа≠с≥нн€ї) дл€ мир€н ≥ вс≥х бажаючих. «годом у маха€н≥ формуЇть≠с€ вченн€ про верховне й абсолютне божество, п≥д €ким розум≥≠ли Ѕудду. ¬важалос€, що ≥ндив≥д може заручитис€ на своЇму шл€ху до спас≥нн€ п≥дтримкою Ѕодх≥сатв (≥стот, €к≥ через лю≠бов до людей в≥дмовилис€ в≥д к≥нцевого просв≥тленн€). “рет≥м напр€мом буддизму стала ваджра€на (або Ђд≥амантова кол≥сни≠ц€ї), ≥нша назва тантризм Ч таЇмниче вченн€ про шл€хи дос€≠гненн€ н≥рвани за допомогою маг≥чних заклинань ≥ сп≥ритуал≥с≠тичноњ практики, що своњм кор≥нн€м с€гали давньо≥нд≥йських землеробних культ≥в.

 

ќтже, буддизм, що в≥д самого зародженн€ був опозиц≥йним до брахман≥зму, став основою розвитку вс≥Їњ духовноњ культури ≤нд≥њ. ¬плив буддизму на св≥тову рел≥г≥йно-ф≥лософську думку довол≥ значний.2 Ѕуддистська рел≥г≥йно-ф≥лософська думка створила ориг≥нальний ментально-духовний св≥т з≥ специф≥ч≠ною арх≥тектурою, живописом, л≥тературою та способом житт€.

 аста (португ. сазЎ Ч Ђраса, р≥дї) Ч замкнута й в≥докремлена соц≥альна група з ч≥тко визначеним способом житт€, д≥€льност≥, традиц≥€ми тощо, приналежн≥сть до нењ визначалас€ фактом народженн€ та сп≥льн≥стю походженн€.

¬≥домим фактом Ї захопленн€ буддизмом ј. Ўопенгауера, ¬. —олов'йова, ћ. Ѕер-д€Їва та багатьох ≥нших ф≥лософ≥в ≥ видатних людей, наприклад, ј. ≈йнштейна.

 

ƒо неортодоксальних ф≥лософських систем ƒавньоњ ≤нд≥њ та≠кож належить джайн≥зм (виник приблизно у 500 р до н. Ї). …ого посл≥довники вважають, що засновником њх ученн€ був ¬ардха-мана, або ћахав≥ра (ƒжина-ѕереможець Ч власне в≥д цього ≥ме≠н≥ походить слово джайн≥зм). ≤стор≥€ доносить до нас де€к≥ в≥до≠мост≥ про ћахав≥ру. ¬≥н народивс€ в аристократичн≥й с≥м'њ, у 28 рок≥в залишив дом≥вку й упродовж 12 рок≥в подорожував ≤нд≥Їю я  пропов≥дник-аскет, отримав прозр≥нн€ (≥стину), а пот≥м ще ш≥родовж 30 рок≥в активно пропов≥дував своњ погл€ди серед чис≠т≥ших посл≥довник≥в.

—ам ћахав≥ра не вважав себе творцем ориг≥нального вченн€, а п≥ше ≥нтерпретатором догмат≥в попередн≥х мудрец≥в Ч т≥ртхан-кар≥в, ≥, таким чином, виступав €к реформатор уже ≥снуючих ре-м≥≥йно-ф≥лософських систем. ћахав≥ра вчив, що дос€гти ≥стини Ђитт€ можуть лише чолов≥ки, ж≥нки на це не здатн≥. ѕосл≥довни≠ки ƒжини не мали канон≥чних книг. √оловн≥ догмати джайн≥зму передавались усно та лише у VЧX ст. були вперше кодиф≥кован≥ п тф≥ксован≥ в текстах (наприклад, у Ђ…огашастр≥ї).

«агалом рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ засади джайн≥зму ірунтуютьс€ на своЇр≥дн≥й метаф≥зиц≥, €ка визнаЇ ≥снуванн€ двох в≥чних, н≥≠ким не створених субстанц≥й: дживи (букв, Ђживоњ душ≥, св≥до≠мост≥, в≥чност≥, активност≥, д≥њї) та адживи (Ђнеживоњ матер≥њ^ простору й еф≥руї). ≤снуюч≥ субстанц≥њ перебувають у певн≥й взаЇмод≥њ, де головною тенденц≥Їю Ї зв≥льненн€ душ≥ в≥д мате≠р≥альноњ залежност≥.

” процес≥ своЇњ д≥€льност≥ душа прит€гуЇ до себе частинки матер≥њ й водночас матер≥ю карми, €ка закр≥плюЇтьс€ на р≥вн≥ пюдського т≥ла бажанн€ми та прагненн€м до переродженн€. ƒжайни пропонують шл€х ≥ндив≥дуального спас≥нн€ душ≥ в≥д деструктивного впливу матер≥њ та њњ Їднанн€ з верховною ду≠шею.

ўоб дос€гти ц≥Їњ мети, душа повинна зв≥льнитис€ в≥д карми, а це дос€гаЇтьс€ шл€хом реал≥зац≥њ в повс€кденному житт≥ певних доброчинностей, аскетичних засад повед≥нки. «агалом джайн≥-стське зв≥льненн€ за зм≥стом дуже под≥бне до буддистськоњ н≥р-чани та стану мокш≥.

”ченн€ джайн≥в маЇ передус≥м етичний характер. √оловною ц≥нн≥стю, €ку воно пропагуЇ, Ї виконанн€ аскетичних зобов'€зань посл≥довника джайни, наприклад, г≥пертрофоване дотриманн€ принципу ах≥мси.

ƒжайни не в≥рили в ≥снуванн€ Ѕога, вони вважали, що необ≠х≥дно в≥рити лише у вченн€ джайн≥зму, доповнене обов'€зковими дл€ виконанн€ п'€тьма доброчинност€ми (ах≥мса, милосерд€, чес≠н≥сть, стриман≥сть у словах, думках ≥ справах, уникненн€ земних ≥ т≥лесних бажань), €к≥ приведуть душу до найвищого р≥вн€ бла≠женства й щаст€. ” результат≥ душа стане ѕараматманом (¬ерховною душею). Ѕог у джайн≥зм≥ стаЇ лише найвищим про≠€вом мудрост≥, €ка потенц≥йно ≥снуЇ в кожн≥й окрем≥й людин≥, тому вс≥ мудр≥ люди Ч це ви€в ≥снуванн€ божества. ћ≥сце Ѕога на земл≥ пос≥дають мудрец≥ (т≥ртханкари), €к≥ пор≥вн€но з ≥нши≠ми людьми Ї всесильними й всезнаючими.

Ќезважаючи на жорстк≥ аскетичн≥ та етичн≥ норми джайн≥зму, в≥н був надзвичайно поширеним в ≥нд≥йськ≥й культур≥, а згодом '≥ св≥тов≥й. Ќа його ≥де€х вир≥с й ћахатма √анд≥, з його пропов≥д≠дю ах≥мси, та багато ≥нших представник≥в ф≥лософ≥њ ненасиль-ства в сучасн≥й зах≥дн≥й культур≥.

Ўкола чарвака-лока€та (лока€та в переклад≥ ≥з санскриту означаЇ Ђцей св≥тї, або Ђвсе, що йде з цього св≥туї) Ч одна з давньо≥нд≥йських неортодоксальних ф≥лософських систем. њњ ще незр≥дка називають матер≥ал≥стичною, адже первинною дл€ нењ була реальн≥сть (¬сесв≥т), €ка виникла природним шл€хом без впливу Ѕога й складалис€ з чотирьох елемент≥в (земл≥, во≠ди, вогню, пов≥тр€), що вважалис€ першопричиною св≥ту. —в≥≠дом≥сть людини, зг≥дно з ученн€м чарвак≥в, Ї комб≥нац≥Їю ма≠тер≥альних елемент≥в. √оловним джерелом ≥стинного знанн€ про св≥т Ї чуттЇве сприйн€тт€. Ћюдина живе т≥льки один раз, тому вона повинна думати про щасливе житт€ не в майбутньо≠му, а в цьому житт≥.

¬ етичному сенс≥ метою людського ≥снуванн€ Ї багатство й насолода (Ђдоки живемо, доти щаслив≥ї). ƒуша людини Ч це модиф≥кац≥€ елемент≥в, що розпадаютьс€, €к т≥льки т≥ло вмираЇ. „арваки вважали, що рел≥г≥€ Ч це вигадка багат≥њв, €к≥ намага≠ютьс€ ввести в оману б≥дних. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших даршан, чар≠ваки джерелом зла й стражданн€ вважали жорсток≥сть, насильст≠во й несправедлив≥сть у людському житт≥.

 

«агалом чарваки-лока€ти заперечували всю систему рел≥г≥й≠но-ф≥лософських у€влень про ≥снуванн€ надприродного св≥ту (Їдност≥ душ≥ та Ѕога), а отже, й переселенн€ душ≥, ученн€ про карму.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 584 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1995 - | 1921 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.