Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсновн≥ етапи розвитку ф≥лософ≥њ в —тародавн≥й ≤нд≥њ




‘≥лософська думка зародилас€ в епоху формуванн€ перших класових сусп≥льств ≥ ранн≥х держав. ÷е був час, коли в≥дходила в минуле м≥фолог≥чна культура, на ірунт≥ €коњ виникли перш≥ ре≠л≥г≥йно-ф≥лософськ≥ системи, що згодом стали справжньою ф≥ло≠соф≥Їю. ”IIЧ≤ тис. до н. е. цей процес охопив територ≥ю —та≠родавньоњ ≤нд≥њ, де й з'€вилис€ перш≥ ф≥лософськ≥ традиц≥њ та школи. ѕ≥дтвердженн€ цьому знаходимо в ранньому рел≥г≥йно-л≥тературному текст≥, (ген≥альн≥й пам'€тц≥ давньо≥нд≥йськоњ ду≠ховноњ культури) Ч Ђ¬едахї (приблизно 1500 р. до н. е.). ” них у м≥фолог≥чн≥й та рел≥г≥йн≥й форм≥ сконцентровано вс≥ ≥снуюч≥ на гой час знанн€, що характерн≥ дл€ цього пер≥оду ≥стор≥њ ≤нд≥њ, а також викладено практичн≥ рекомендац≥њ дл€ жерц≥в щодо прави≠льного виконанн€ рел≥г≥йних обр€д≥в тощо.

Ђ¬едиї складаютьс€ з чотирьох розд≥л≥в.

1. –≥гведа Ч зб≥рник рел≥г≥йних г≥мн≥в м≥фолог≥чного й кос≠молог≥чного зм≥сту.

2. —амаведа Ч з≥бранн€ насп≥в≥в, п≥сень, що ре≥нтерпретують тексти –≥гведи дл€ њх використанн€ в ритуально-обр€дов≥й д≥€ль≠ност≥.

3. яджурведа Ч опис ведичних ритуал≥в ≥ правил жертвопри≠ношенн€.

4. јтхарваведа Ч з≥бранн€ текст≥в маг≥чних закл€ть ≥ формул.

ƒо Ђ¬едї також належать тексти, €к≥ њх ≥нтепретують (тлума≠чать), наприклад, Ѕрахмани, у €ких по€снюютьс€ мета й посл≥до≠вн≥сть жертвоприношень, а також правильн≥сть њх виконанн€. ƒо такоњ л≥тератури належала й ≥нша частина ¬ед Ч ”пан≥шади, в €ких, власне, й м≥ст€тьс€ засадов≥ ≥дењ давньо≥нд≥йськоњ ф≥лософ≥њ, що згодом розробл€лис€ ф≥лософськими школами або окремими ф≥лософськими теч≥€ми (даршанами). ƒо таких ≥дей належали иченн€ про карму, про ре≥нкарнац≥ю душ≥, сансару, тотожн≥сть атмана й брахмана тощо.

÷≥ ≥дењ спонукали по€ву перших ф≥лософських систем, €к≥ до≠сл≥джували проблеми людського ≥снуванн€, житт€, ≥нтерес≥в, зд≥йснювали пошуки шл€х≥в подоланн€ тих труднощ≥в, що об'Їктивно ≥снували в людському житт≥. ¬они допомагали знайти в≥дпов≥д≥ на одв≥чн≥ ф≥лософськ≥ питанн€ про добро й зло, карти≠ну ¬сесв≥ту, сенс людського житт€, хоча загалом в≥дпов≥д≥ на них мали песим≥стичний характер. ѕерш≥ давньо≥нд≥йськ≥ мислител≥ вважали, що зло Ї дом≥нуючим атрибутом людського ≥снуванн€ в матер≥альному св≥т≥. Ћюдина усв≥домлюЇ своЇ стражданн€, а тому перебуваЇ в пост≥йному пошуку шл€х≥в його уникненн€ або подоланн€. √оловною причиною стражданн€ вважалас€ залеж≠н≥сть людини в≥д впливу на нењ ¬сесв≥тнього закону (карми).

ѕон€тт€ Ђкармиї стаЇ одним з найважлив≥ших у давньо≥нд≥й≠ськ≥й ф≥лософ≥њ. ¬оно в≥ддзеркалюЇ ≥дею про те, що результати повс€кденноњ д≥€льност≥ й учинк≥в людини впливають на майбут≠ню форму њњ переродженн€. ѕри цьому вважалос€, що карма не обмежуЇ можливост≥ ≥ндив≥дуального волеви€вленн€ людини, во≠на детерм≥нуЇ (визначаЇ) њњ долю, але це не Ї чимось абсолютним, бо, зм≥нюючи обставини свого житт€ й свого м≥сц€ в ньому, лю≠дина може вплинути й на свою карму.

“аким чином, сенсом людського ≥снуванн€ стаЇ прагненн€ управл€ти своЇю кармою, аби подолати зло, €ке дом≥нуЇ в реаль≠ному житт≥ та Ї небезпечним дл€ майбутнього. ≤накше кажучи, кожну мить свого житт€ людина маЇ використовувати дл€ ке≠руванн€ своЇю кармою, щоб забезпечити соб≥ щасливе майбутнЇ.

–озм≥рковуючи над причинами ≥снуванн€ зла у св≥т≥, давньо≥н≠д≥йськ≥ ф≥лософи зробили висновок: головна причина зла Ч це незнанн€ ≥стини про справжн≥ причинно-насл≥дков≥ зв'€зки, що ≥снують у житт≥ людини та ¬сесв≥т≥. ќтже, стверджували вони, зв≥льненн€ в≥д зла, страждань можлив≥ т≥льки через п≥≠знанн€ ≥стини та адекватних њй правил повед≥нки.

≤стини людина отримуЇ €к одкровенн€, €ке приходить до нењ за певних умов особистого житт€ (використанн€ правил самокон≠тролю, дисципл≥ни, аскетичних ц≥нностей, €к≥ допомагають €к≥с≠но зм≥нити стан своЇњ душ≥, псих≥ки й дос€гти стану просв≥тлено≠ст≥, отримати остаточну мудр≥сть про св≥т, ≥стину Ч мокшу).

≤стина (самоконтроль) необх≥дна дл€ того, щоб зв≥льнити людину в≥д матер≥альних Ђкайдан≥вї св≥ту (людських бажань, чуттЇвих потреб тощо), €к≥ Ї безпосередньою причиною ≥сну≠ванн€ зла (страждань). ћатер≥альний св≥т не даЇ душ≥ можли≠вост≥ поЇднатис€ з в≥чним абсолютом (Ѕрахмою), €кий перебу≠ваЇ в стан≥ в≥чного незм≥нного спокою, щаст€ й блаженства (€кий у буддизм≥ отримав назву Ђн≥рванаї).

¬ищ≥ ≥стини ор≥Їнтують людину на те, що Ђнижч≥ї потреби людського житт€ (в њх матер≥альн≥й форм≥) мають п≥дкор€тис€ вищим. Ќа практиц≥ це означаЇ, що в повс€кденному житт≥ лю≠дина маЇ прагнути жити житт€м ≥ ц≥нност€ми аскета, щоб прибо≠ркати своњ природн≥ потреби й бажанн€. Ќа цих ≥де€х побудовано етику д≥€льност≥ й повед≥нки в давньо≥нд≥йському сусп≥льств≥.

ѕриблизно з 500 р. до н.е. починаЇтьс€ епоха становленн€ класичних ф≥лософських систем. ‘≥лософ≥€ долаЇ обмеженн€ брахман≥зму й отримуЇ п≥дтримку найширших верств населенн€. ≤сторики рел≥г≥йно-ф≥лософськоњ думки —тародавньоњ ≤нд≥њ нази≠вають ш≥сть класичних систем: санкх'€ та йога; иь€€ та вай-шешика; м≥манса та веданта. ƒо некласичних систем умовно в≥д≠нос€ть буддизм, джайн≥зм ≥ чарваку-лока€ту.

Ќа в≥дм≥ну в≥д без≥менноњ рел≥г≥йно-м≥фолог≥чноњ думки ведичноњ епохи нов≥ св≥тогл€дн≥ системи позначилис€ конкретними ≥сторич≠ними датами й ≥менами. —тають в≥домими так≥ ≥мена, €к Ѕр≥хаспат≥, ¬ардхаман, √отама, Ѕудда,  анада,  ап≥ла, ѕатанджал≥ та ≥н. «азви≠чай це були ≥сторичн≥ постат≥, засновники тих чи тих рел≥г≥йно-ф≥лософських систем, €к≥ залишили по соб≥ так зван≥ сутри (букв, Ђнитка, на €ку нанизано намистинкиї). —утри Ч коротк≥ практичн≥ рекомендац≥њ, що в≥дображали сутн≥сть њх ученн€. «годом вони ста≠ли правовими принципами, конкретними рекомендац≥€ми до вико≠нанн€ ритуал≥в, жертвоприношень, способ≥в орган≥зац≥њ повс€к≠денного житт€, виконанн€ громадських обов'€зк≥в. —утри ставали об'Їктом подальших коментар≥в, вони розвивалис€ й критично пе≠реосмислювалис€ зг≥дно з новими ≥сторичними умовами. “аким чи≠ном, даршани, сутри й прагненн€ знайти спос≥б зв≥льненн€ в≥д стражданн€ лежали в основ≥ ф≥лософ≥њ —тародавньоњ ≤нд≥њ.

≤сторичну добу п≥сл€ 1000 р. н. е. визначають €к пер≥од пост-класичноњ ≥нд≥йськоњ ф≥лософ≥њ. ј з початку XIX ст. говор€ть про сучасний етап розвитку ф≥лософ≥њ ≤нд≥њ з характерною особлив≥с≠тю подоланн€ њњ само≥зол€ц≥њ, входженн€ до кола зах≥дноњ культу≠ри. –епрезентували цей пер≥од так≥ в≥дом≥ мислител≥, €к √ададхар „аттердж≥ (–амакришна) (1834Ч1886 рр.), ¬≥веканда —вам≥ (1863Ч1902 р.), јуроб≥ндо √хош (1872Ч1950 рр.), “агор –аб≥н-дранат (1861Ч1941 рр.),  ришнамурт≥ ƒжидду (1895Ч1986 рр.).

 

”загальнюючи, зауважимо, що давньо≥нд≥йська ф≥лософ≥€ пройшла к≥лька етап≥в розвитку. Ќазвемо њх. ¬едичний пер≥од (1500Ч600 рр. до н. е.), €кий зб≥гаЇтьс€ в час≥ з розселенн€м ар≥йц≥в ≥ поширенн€м њхньоњ духовноњ культури, виникненн€м ведичноњ рел≥г≥њ, брахман≥зму й формуванн€м ¬ед. ≈п≥чний етап (VI ст. Ч II ст. до н. е.) Ч це пер≥од в≥д ранн≥х ”пан≥шад до даршан≥в (систем ф≥лософ≥њ). Ќайв≥дом≥шими першодже≠релами були епоси Ђћахабхаратаї та Ђ–ама€наї. ” цей час виникають буддизм, джайн≥зм, чарвака-лока€та й класичн≥ ф≥лософськ≥ школи Ч санкх'€, йога, веданта, вайшешика, нь€€, м≥манса, веданта. ≈ра сутр (II ст. до н.е. Ч VII ст. н. е.), що м≥стить у соб≥ скорочен≥ та узагальнен≥ ф≥лософськ≥ сис≠теми. ¬она завершуЇ пер≥од давньо≥нд≥йськоњ ф≥лософ≥њ.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 941 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќадо любить жизнь больше, чем смысл жизни. © ‘едор ƒостоевский
==> читать все изречени€...

2098 - | 1825 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.