Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕер≥одизац≥€ науки. ѕон€тт€ класичноњ, некласичноњ та постнекласичноњ науки




¬ епохи античност≥ та середньов≥чч€ науки €к ц≥л≥сноњ системи знанн€ ще не було, ≥снували

лише њњ передумови, елементи. Ќаука €к ц≥л≥сний феномен виникаЇ в Ќовий час внасл≥док

в≥докремленн€ в≥д ф≥лософ≥њ ≥ проходить у своЇму розвитку три основних етапи: класичний,

некласичний, постнекласичний (сучасний). Ќа кожному з цих етап≥в розробл€ютьс€

в≥дпов≥дн≥ ≥деали, норми ≥ методи наукового досл≥дженн€, формулюЇтьс€ певний стиль

мисленн€, своЇр≥дний пон€т≥йний апарат ≥ т.п.  ритер≥Їм (п≥дставою) даноњ пер≥одизац≥њ Ї

сп≥вв≥дношенн€ (протир≥чч€) об'Їкта ≥ суб'Їкта п≥знанн€:

1.  ласична наука (XVII-XIX ст.), ƒосл≥джуючи своњ об'Їкти, прагнула при њх опис≥ ≥

теоретичному по€сненн≥ усунути по можливост≥ все, що в≥дноситьс€ до суб'Їкта, засоб≥в,

прийом≥в та операц≥й його д≥€льност≥. “аке усуненн€ розгл€далос€ €к необх≥дна умова

отриманн€ об'Їктивно-≥стинних знань про св≥т. “ут пануЇ об'Їктний стиль мисленн€,

прагненн€ п≥знати предмет сам по соб≥, безв≥дносно до умов його вивченн€ суб'Їктом.

«акр≥пленн€ самост≥йного статусу науки в XVI-XVII ст було пов'€зано з д≥€льн≥стю ц≥лоњ

пле€ди великих учених. —аме до цього часу математика стаЇ ун≥версальною мовою науки,

базисом анал≥тичних досл≥джень (–. ƒекарт), а центральне м≥сце починають займати

методолог≥њ, заснован≥ на досл≥дному встановленн≥ в≥дносин м≥ж фактами ≥ надал≥ њх

узагальненн≥ ≥ндуктивними методами (‘. Ѕекон). ¬их≥дним пунктом формуЇтьс€ класичноњ

науки стала гел≥оцентрична система св≥ту (ћ.  оперник).

” Ќовий час склалас€ механ≥чна картина св≥ту, €ка стверджуЇ: весь ¬сесв≥т - сукупн≥сть

великоњ к≥лькост≥ незм≥нних ≥ непод≥льних частинок, що перем≥щаютьс€ в абсолютному

простор≥ ≥ час≥, пов'€заних силами т€ж≥нн€, п≥дпор€дкованих законами класичноњ механ≥ки;

природа виступаЇ в рол≥ простоњ машини, частини €коњ жорстко детерм≥нован≥; вс≥ процеси в

н≥й зведен≥ до механ≥чних.

2. Ќаукова революц≥€, що ознаменувала перех≥д до некласичного етапу в ≥стор≥њ

природознавства, в першу чергу, пов'€зана з ≥менами двох великих учених XX стол≥тт€ - ћ.

ѕланком ≥ ј. ≈йнштейном. ѕерший вв≥в у науку у€вленн€ про кванти електромагн≥тного

пол€, але по ≥стин≥ революц≥йний переворот у ф≥зичн≥й картин≥ св≥ту зробив великий ф≥зик-

теоретик ј. ≈йнштейн (1879-1955), €кий створив спец≥альну (1905) ≥ загальну (1916) теор≥ю

в≥дносност≥.

¬ механ≥ц≥ Ќьютона ≥снують дв≥ абсолютн≥ величини - прост≥р ≥ час. ѕрост≥р незм≥нний ≥ не

пов'€заний з матер≥Їю. „ас - абсолютний ≥ н≥€к не пов'€заний н≥ з простором, н≥ з матер≥Їю.

≈йнштейн в≥дкидаЇ ц≥ положенн€, вважаючи, що прост≥р ≥ час орган≥чно пов'€зан≥ з матер≥Їю ≥

м≥ж собою.

3. ѕостнекласична наука формуЇтьс€ в 70-х роках XX ст. ÷ьому спри€ють революц≥€ в

збер≥ганн≥ та отриманн≥ знань (комп'ютеризац≥€ науки), неможлив≥сть вир≥шити р€д наукових

задач без комплексного використанн€ знань р≥зних наукових дисципл≥н, без урахуванн€ м≥сц€

≥ рол≥ людини у досл≥джуваних системах. “ак, в цей час розвиваютьс€ генн≥ технолог≥њ,

заснован≥ на методах молекул€рноњ б≥олог≥њ ≥ генетики, €к≥ спр€мован≥ на конструюванн€

нових, ран≥ше в природ≥ не ≥снували ген≥в.

 ожна з названих стад≥й маЇ свою парадигму (сукупн≥сть теоретико-методолог≥чних ≥ ≥нших

установок), свою картину св≥ту, своњ фундаментальн≥ ≥дењ.  ласична стад≥€ маЇ своЇњ

парадигмою механ≥ку, њњ картина св≥ту будуЇтьс€ на принцип≥ жорсткого (лапласовского)

детерм≥н≥зму, њй в≥дпов≥даЇ образ св≥тобудови €к годинникового механ≥зму. « некласичноњ

наукою пов'€зана парадигма в≥дносност≥, дискретност≥, квантуванн€, ймов≥рно, додатковост≥.

ѕостнекласичноњ стад≥њ в≥дпов≥даЇ парадигма становленн€ ≥ самоорган≥зац≥њ. ќсновн≥ риси

нового (постнекласичного) образу науки виражаютьс€ синергетикою, що вивчаЇ загальн≥

принципи процес≥в самоорган≥зац≥њ, що прот≥кають в системах самоњ р≥зноњ природи

(ф≥зичних, б≥олог≥чних, техн≥чних, соц≥альних та ≥н.) ќр≥Їнтац≥€ на "синергетичне рух" - це

ор≥Їнтац≥€ на ≥сторичний час, системн≥сть (ц≥л≥сн≥сть) ≥ розвиток €к найважлив≥ш≥

характеристики бутт€.

ѕри цьому зм≥ну класичного образу науки некласичним, а останнього - постнекласичн≥ не

можна розум≥ти спрощено у тому сенс≥, що кожен новий етап призводить до повного

зникненн€ у€влень ≥ методолог≥чних установок попереднього етапу. Ќавпаки, м≥ж ними ≥снуЇ

спадкоЇмн≥сть. ” на€вност≥ "закон субординац≥њ": кожна з попередн≥х стад≥й входить в

перетвореному, модерн≥зованому вигл€д≥ в наступну. Ќекласична наука зовс≥м не знищила

класичну, а т≥льки обмежила сферу њњ д≥њ. Ќаприклад, при вир≥шенн≥ р€ду задач небесноњ

механ≥ки не було потр≥бно залучати принципи квантовоњ механ≥ки, а достатньо було

обмежитис€ класичними нормативами досл≥дженн€.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1114 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2190 - | 2046 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.