Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘орми чуттЇвого ≥ рац≥онального п≥знанн€




„уттЇве п≥знанн€ (живе спогл€данн€) зд≥йснюЇтьс€ за допомогою орган≥в чутт€ Ч зору, слуху, дотику та ≥н., €к≥ щодо людини Ї продуктами не т≥льки б≥олог≥чноњ еволюц≥њ, а й всесв≥тньоњ ≥стор≥њ. ќргани чутт€ Ч Їдин≥ Ђдвер≥ї, €к≥ в≥дкрит≥ дл€ ≥нформац≥њ про навколишн≥й св≥т, €ка потрапл€Ї до св≥домост≥. ∆иве спогл€данн€ €к момент чуттЇво-предметноњ д≥€льност≥ зд≥йснюЇтьс€ у трьох головних взаЇмопов'€заних формах. ÷е Ч в≥дчутт€, сприйн€тт€ та у€вленн€.

¬≥дчутт€ - в≥дображенн€ у св≥домост≥ людини певних стор≥н, €костей предмет≥в, €к≥ безпосередньо д≥ють на органи чутт€.

¬≥дчутт€ можна розд≥лити на зоров≥ (в≥д≥грають чи не найважлив≥шу роль), слухов≥, дотичн≥, смаков≥, нюхов≥. як правило, в≥дчутт€ Ї складовою б≥льш складного образу Ч сприйн€тт€.

—прийн€тт€ - ц≥л≥сний образ предмета, безпосередньо даний у живому спогл€данн≥ в сукупност≥ вс≥х його стор≥н, синтез певних окремих в≥дчутт≥в.

”€вленн€ - узагальнений чуттЇво-наочний образ предмета, €кий справл€в вплив на органи чутт€ в минулому, але вже не сприймаЇтьс€ зараз.

ƒо у€влень в≥днос€ть образи пам'€т≥ (куполи —в€тоњ —оф≥њ чи Ћаврська дзв≥ниц€), образи у€ви (мавка, л≥совик) тощо. ѕор≥вн€но ≥з сприйн€тт€м в у€вленн≥ немаЇ безпосереднього зв'€зку з реальним об'Їктом. ÷е аморфний, неч≥ткий образ предмета, але в ньому на€вне елементарне узагальненн€ з вид≥ленн€м певних загальних ознак та в≥дкиданн€м не≥стотних.

∆ивому спогл€данню властиве в≥дображенн€ зовн≥шнього св≥ту в наочн≥й форм≥, присутн≥сть безпосереднього (без пром≥жних ланок) зв'€зку людини з д≥йсн≥стю, в≥дображенн€ переважно зовн≥шн≥х стор≥н та зв'€зк≥в, початок зануренн€ у внутр≥шн≥ законом≥рност≥ та зв'€зки на основ≥ первинного узагальненн€ чуттЇвих даних. ќтже, немаЇ Ђчистоњї чуттЇвост≥, €ка була б в≥льною в≥д впливу мисленн€. јле роль чуттЇвого в≥дображенн€ в п≥знанн≥ Ї особливою, нав≥ть €кщо зважати на значне зростанн€ рол≥ мисленн€, абстрактно-≥деал≥зованих об'Їкт≥в у сучасн≥й науц≥.

–ац≥ональне п≥знанн€ найб≥льш повно й адекватно виражене в мисленн≥.

ћисленн€ - активний процес узагальненн€ й опосередкованого в≥дображенн€ д≥йсност≥, €кий забезпечуЇ розгортанн€ на основ≥ чуттЇвих даних законом≥рних зв'€зк≥в ц≥Їњ д≥йсност≥ та вираженн€ њх у системах пон€ть.

¬≥дбуваЇтьс€ воно в найт≥сн≥шому зв'€зку з мовою, а його результати ф≥ксуютьс€ в мов≥ €к у певн≥й знаков≥й систем≥, що може бути природною та штучною (математична, формально-лог≥чна мова, х≥м≥чн≥ формули тощо). ћисленн€ людини Ї не т≥льки природною €к≥стю, але набуваЇтьс€ людиною €к соц≥альним суб'Їктом у процес≥ ≥стор≥њ, предметноњ д≥€льност≥ та сп≥лкуванн€. ѕевною м≥рою р≥вень соц≥ального бутт€ зумовлюЇ спос≥б мисленн€ конкретноњ епохи, своЇр≥дн≥сть лог≥чних структур та зв'€зк≥в на кожному њњ етап≥.

«важаючи на давню ф≥лософську традиц≥ю, €ка с€гаЇ античност≥, вид≥л€ють два основн≥ р≥вн≥ мисленн€ Ч глузд ≥ розум.

√лузд - початковий р≥вень мисленн€, де оперуванн€ абстракц≥€ми в≥дбуваЇтьс€ в межах певноњ незм≥нноњ, наперед заданоњ схеми.

÷е здатн≥сть посл≥довно й коректно будувати своњ думки, класиф≥кувати й систематизувати факти. ѕон€тт€ тут розгл€даЇтьс€ €к стале, незм≥нне, поза його розвитком та взаЇмозв'€зками. √оловною функц≥Їю глузду Ї розкладанн€ та обчисленн€. √лузд Ї побутовою, повс€кденною формою мисленн€, ≥ншими словами Ч здоровим глуздом. Ћог≥ка глузду Ч це формальна лог≥ка, €ка б≥льше переймаЇтьс€ готовим знанн€м, н≥ж становленн€м його зм≥сту. ¬она вивчаЇ структуру висловлювань ≥ доведень.

–озум - вищий р≥вень рац≥онального п≥знанн€, €кому властив≥ творче оперуванн€ абстракц≥€ми та рефлекс≥Їю, спр€мован≥сть на усв≥домленн€ власних форм та передумов, самоп≥знанн€.

ѕон€тт€ тут берутьс€ до розгл€ду в њх взаЇмозв'€зку, розвитку й всеб≥чно. √оловним завданн€м розуму Ї поЇднанн€ р≥зноб≥чного, нав≥ть протилежного; зануренн€ у глибинн≥ причини та чинники досл≥джуваних €вищ. –озум формуЇ та розвиваЇ знанн€ в Їдност≥ з його формою та зм≥стом. ѕроцес розвитку мисленн€ передбачаЇ взаЇмозв'€зок та взаЇмоперех≥д глузду ≥ розуму.

ќсновою форм мисленн€ (лог≥чних форм) Ї пон€тт€, судженн€ та умовив≥д, на основ≥ €ких вибудовуютьс€ складн≥ш≥ форми.

ѕон€тт€ - форма мисленн€, €ка в≥дображаЇ загальн≥ ≥сторичн≥ зв'€зки, сутн≥сн≥ ознаки €вищ, поданих у њх визначенн€х.

Ќаприклад, у визначенн≥ Ђун≥верситет Ч вищий навчальний закладї в≥дображена така сутн≥сна ознака ц≥Їњ ≥нституц≥њ, €ка в≥др≥зн€Ї њњ в≥д ≥нших заклад≥в. ѕон€тт€ бувають спор≥днен≥ та протилежн≥ за зм≥стом, близьк≥ та в≥ддален≥ за р≥внем абстрагуванн€.

—удженн€ - форма мисленн€, €ка в≥дображаЇ €вища, процеси д≥йсност≥, њх зв'€зки.

÷€ у€вна конструкц≥€ вт≥люЇтьс€ в опов≥дне реченн€, €ке може бути ≥стинним (Ђ ињв розташований б≥л€ ƒн≥праї) або помилковим (Ђћосква Ї столицею ”крањниї).

« пон€ть та суджень складаЇтьс€ умовив≥д, €кий Ї рухом в≥д одних пон€ть до ≥нших ≥ в≥дображаЇ процес отриманн€ нових результат≥в у п≥знанн≥.

”мовив≥д - форма мисленн€, завд€ки €к≥й з попередньо здобутого знанн€ з одного чи дек≥лькох суджень виводитьс€ нове знанн€ теж у вигл€д≥ судженн€.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 858 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1968 - | 1935 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.007 с.