Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕон€тт€ про науку. ѕроблема виникненн€ науки




Ќаука Ч форма духовноњ д≥€льност≥

людей, €ка скерована на отриманн€ ≥стинних знань про св≥т (природу, сусп≥льство, мисленн€),

на в≥дкритт€ обТЇктивних закон≥в св≥ту ≥ передбаченн€ тенденц≥й його розвитку. Ќаука Ч це

процес творчоњ д≥€льност≥ по отриманню нового знанн€, ≥ результат ц≥Їњ д≥€льност≥ у вигл€д≥

ц≥л≥сноњ системи знань, сформульованих на основ≥ певних принцип≥в. Ќаука Ї соц≥окультурна

д≥€льн≥сть, своЇр≥дне сусп≥льне €вище. ќсновне завданн€ науки Ч ви€вленн€ обТЇктивних

закон≥в д≥йсност≥, а њњ головна мета Ч ≥стинне знанн€.  ритер≥€ми науковост≥, €к≥

в≥др≥зн€ють науку в≥д ≥нших форм п≥знанн€ Ї: обТЇктивн≥сть, системн≥сть, практична

нац≥лен≥сть, ор≥Їнтац≥€ на передбаченн€, сувора доказов≥сть, обірунтован≥сть ≥ достов≥рн≥сть

результат≥в. Ќаука €к Їдина система знань под≥л€Їтьс€ на певн≥ галуз≥ (окрем≥ науки). «а

предметом ≥ методом п≥знанн€ розр≥зн€ють науки про природу Ч природнич≥; науки про

сусп≥льство Ч сусп≥льн≥; техн≥чн≥ науки. —воЇр≥дною наукою Ї сучасна математика. «а

сп≥вв≥дношенн€м ≥з практикою вид≥л€ють фундаментальн≥ науки (€к≥ не мають пр€моњ

практичноњ ор≥Їнтац≥њ) ≥ прикладн≥ науки (нац≥лен≥ на безпосереднЇ практичне використанн€

наукових результат≥в). Ѕудь-€ка наукова п≥знавальна д≥€льн≥сть передбачаЇ взаЇмод≥ю

субТЇкту (учений, науковий колектив) ≥ обТЇкту науки (предметна область, що вивчаЇтьс€), в

процес≥ €коњ використовуЇтьс€ певна система метод≥в, прийом≥в досл≥дженн€ ≥ мови даноњ

науки (знаки, символи, формули тощо).

¬ епохи античност≥ та середньов≥чч€ науки €к ц≥л≥сноњ системи знанн€ ще не було, ≥снували

лише њњ передумови, елементи. як своЇр≥дна форма п≥знанн€ - специф≥чний тип духовного

виробництва ≥ соц≥альний ≥нститут - наука виникла в ™вроп≥, в Ќовий час, у XVI-XVII ст., ¬

епоху становленн€ кап≥тал≥стичного способу виробництва та диференц≥ац≥њ (под≥лу) Їдиного

ран≥ше знанн€ на ф≥лософ≥ю ≥ науку. ¬она (спочатку у форм≥ природознавства) починаЇ

розвиватис€ в≥дносно самост≥йно.

¬ античний ≥ середньов≥чний пер≥оди ≥снували лише елементи, передумови, "шматочки"

науки, але не сама наука. ѕричина такого положенн€, зрозум≥ло, коренитьс€ в тих реальних

сусп≥льно-≥сторичних, соц≥окультурних чинниках, €к≥ ще не створили об'Їктивних умов дл€

формуванн€ власне науки. —аме в XVII ст. сталос€ те, що дало п≥дставу говорити про наукову

революц≥ю - радикальну зм≥ну основних компонент≥в зм≥стовноњ структури науки, висуненн€

нових принцип≥в п≥знанн€, категор≥й ≥ метод≥в. ¬ цей пер≥од пон€тт€ УнаукаФ ≥

УприродознавствоФ практично ототожнювалис€, бо формуванн€ сусп≥льствознавства почалос€

п≥зн≥ше ≥ йшло пов≥льн≥ше. ¬ своЇму розвитку наука проходить р€д пер≥од≥в, вид≥ленн€ €ких

зд≥йснюють за р≥зними критер≥€ми (засадами). Ќайб≥льш поширеним критер≥Їм пер≥одизац≥њ

науки Ї сп≥вв≥дношенн€ обТЇкта ≥ субТЇкта наукового п≥знанн€. ƒаний критер≥й дозволив

вид≥лити три основн≥ пер≥оди розвитку науки: класичний, некласичний, постнекласичний. ¬

кожному пер≥од≥ розробл€лис€ певн≥ ≥деали, норми ≥ методи наукового досл≥дженн€,

формувавс€ своЇр≥дний стиль мисленн€, специф≥чн≥ пон€тт€.

 ласична наука (XVII-XIX ст.) прагнула п≥знати обТЇкт, що досл≥джуЇтьс€, сам по соб≥,

обТЇктивно; усунути з його опису ≥ теоретичного по€сненн€ все, що мало в≥дношенн€ до

субТЇкту п≥знанн€. ƒосл≥джуючи своњ об'Їкти, прагнула при њх опис≥ ≥ теоретичному по€сненн≥

усунути по можливост≥ все, що в≥дноситьс€ до суб'Їкта, засоб≥в, прийом≥в та операц≥й його

д≥€льност≥. “аке усуненн€ розгл€далос€ €к необх≥дна умова отриманн€ об'Їктивно-≥стинних

знань про св≥т. “ут пануЇ об'Їктний стиль мисленн€, прагненн€ п≥знати предмет сам по соб≥,

безв≥дносно до умов його вивченн€ суб'Їктом. «акр≥пленн€ самост≥йного статусу науки в

XVI-XVII ст було пов'€зано з д≥€льн≥стю ц≥лоњ пле€ди великих учених. —аме до цього часу

математика стаЇ ун≥версальною мовою науки, базисом анал≥тичних досл≥джень (–. ƒекарт), а

центральне м≥сце починають займати методолог≥њ, заснован≥ на досл≥дному встановленн≥

в≥дносин м≥ж фактами ≥ надал≥ њх узагальненн≥ ≥ндуктивними методами (‘. Ѕекон). ¬их≥дним

пунктом формуЇтьс€ класичноњ науки стала гел≥оцентрична система св≥ту (ћ.  оперник).

” Ќовий час склалас€ механ≥чна картина св≥ту, €ка стверджуЇ: весь ¬сесв≥т - сукупн≥сть

великоњ к≥лькост≥ незм≥нних ≥ непод≥льних частинок, що перем≥щаютьс€ в абсолютному

простор≥ ≥ час≥, пов'€заних силами т€ж≥нн€, п≥дпор€дкованих законами класичноњ механ≥ки;

природа виступаЇ в рол≥ простоњ машини, частини €коњ жорстко детерм≥нован≥; вс≥ процеси в

н≥й зведен≥ до механ≥чних.

Ќекласична наука (перша половина ’’ ст.) враховувала звТ€зки м≥ж знанн€ми про обТЇкт ≥

характером засоб≥в та операц≥й п≥знавальноњ д≥€льност≥ субТЇкту. Ќаукова революц≥€, що

ознаменувала перех≥д до некласичного етапу в ≥стор≥њ природознавства, в першу чергу,

пов'€зана з ≥менами двох великих учених XX стол≥тт€ - ћ. ѕланком ≥ ј. ≈йнштейном.

ѕерший вв≥в у науку у€вленн€ про кванти електромагн≥тного пол€, але по ≥стин≥

революц≥йний переворот у ф≥зичн≥й картин≥ св≥ту зробив великий ф≥зик-теоретик ј.

≈йнштейн (1879-1955), €кий створив спец≥альну (1905) ≥ загальну (1916) теор≥ю в≥дносност≥.

як ми пам'€таЇмо з попереднього розд≥лу, в механ≥ц≥ Ќьютона ≥снують дв≥ абсолютн≥

величини - прост≥р ≥ час. ѕрост≥р незм≥нно ≥ не пов'€зано з матер≥Їю. „ас - абсолютно ≥ н≥€к не

пов'€зане н≥ з простором, н≥ з матер≥Їю. ≈йнштейн в≥дкидаЇ ц≥ положенн€, вважаючи, що

прост≥р ≥ час орган≥чно пов'€зан≥ з матер≥Їю ≥ м≥ж собою.

¬она осмислюЇ зв'€зки м≥ж знанн€ми об'Їкта ≥ характером засоб≥в ≥ операц≥й д≥€льност≥

суб'Їкта. ≈кспл≥кац≥€ цих зв'€зк≥в розгл€даЇтьс€ в €кост≥ умов об'Їктивно-≥стинного опису ≥

по€сненн€ св≥ту.

ѕостнекласична наука (з другоњ половини ’’ ст.) осмислюЇ сп≥вв≥днесен≥сть характеру знань

про обТЇкт, що отримуютьс€, не т≥льки з особливост€ми засоб≥в та операц≥й д≥€льност≥

субТЇкту, а й з ц≥нн≥сно-ц≥льовими установками ц≥Їњ д≥€льност≥. ѕостнекласична наука

формуЇтьс€ в 70-х роках XX ст. ÷ьому спри€ють революц≥€ в збер≥ганн≥ та отриманн≥ знань

(комп'ютеризац≥€ науки), неможлив≥сть вир≥шити р€д наукових задач без комплексного

використанн€ знань р≥зних наукових дисципл≥н, без урахуванн€ м≥сц€ ≥ рол≥ людини у

досл≥джуваних системах. “ак, в цей час розвиваютьс€ генн≥ технолог≥њ, заснован≥ на методах

молекул€рноњ б≥олог≥њ ≥ генетики, €к≥ спр€мован≥ на конструюванн€ нових, ран≥ше в природ≥

не ≥снували ген≥в.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2104 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

2003 - | 1937 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.