Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 онцепц≥€ ≥стини в ф≥лософ≥њ та проблема њњ критер≥њв




≤стина Ч адекватна ≥нформац≥€ про об'Їкт (ним може бути ≥ сам суб'Їкт), отримана завд€ки його чуттЇвому чи ≥нтелектуальному ос€гненню або завд€ки св≥дченню (пов≥домленню) про нього.

Ќайхарактерн≥шою ознакою ц≥Їњ ≥нформац≥њ Ї њњ достов≥рн≥сть. ≤стина ≥снуЇ €к певна духовна реальн≥сть в њњ ≥нформац≥йному та ц≥нн≥сному вим≥рах. ÷≥нн≥сть знанн€ вим≥рюЇтьс€ його ≥стинн≥стю. ” н≥й ви€вл€Їтьс€ зустр≥чна тотожн≥сть знанн€ з предметом ≥ предмета з≥ знанн€м.  оли, наприклад, стверджують про людину €к ≥стинного патр≥ота, мають на думц≥ особист≥сть, €ка чинить патр≥отично, на користь власноњ держави, народу.

≤стор≥њ ф≥лософ≥њ в≥дом≥ найр≥зноман≥тн≥ш≥ концепц≥њ ≥стини. ¬≥дм≥нност≥ м≥ж ними зумовлен≥ р≥зним розум≥нн€м д≥йсност≥. ѕлатон розгл€дав њњ €к незм≥нн≥ надлюдськ≥ ≥дењ; Ѕеркл≥ й ћах Ч €к комб≥нац≥њ (комплекси) в≥дчутт≥в; √егель Ч €к св≥товий розум, що розвиваЇтьс€. ћатер≥ал≥стичн≥ вченн€ тлумачать д≥йсн≥сть €к об'Їктивну реальн≥сть, що ≥снуЇ поза людиною й незалежно в≥д нењ.

ќск≥льки ≥стина не ≥снуЇ окремо в≥д знанн€, тому, згадуючи про нењ, людина маЇ в думц≥ ≥стинне знанн€, виражене в пон€тт€х, судженн€х, теор≥€х та ≥нших його формах. ¬насл≥док одноб≥чного сприйн€тт€ об'Їкта, посп≥шних узагальнень, тлумачень в≥рог≥дн≥сного знанн€ €к достов≥рного або в результат≥ використанн€ недосконалих п≥знавальних засоб≥в виникаЇ помилкове знанн€. ¬оно може бути фактичним (за зм≥стом) ≥ лог≥чним (пов'€заним з некоректним рухом думки, з порушенн€м лог≥чних правил). ѕомилкове знанн€ Ї неминучим. “ому метою п≥знанн€ Ї ви€вленн€ та вит≥сненн€ його з≥ сфери знанн€.

 р≥м класичноњ концепц≥њ ≥стини, €ка розгл€даЇ п≥знанн€ €к взаЇмод≥ю та взаЇмозалежн≥сть об'Їкта ≥ суб'Їкта, довод€чи, що п≥знанн€ не Ї коп≥юванн€м об'Їкта, ≥снують й ≥нш≥ концепц≥њ.

«г≥дно з неопозитив≥стською концепц≥Їю когерентноњ ≥стини, знанн€ Ї ≥стинним, €кщо воно Ї внутр≥шньо узгодженим, несуперечливим. …ого ≥стинн≥сть пол€гаЇ не в адекватност≥ об'Їкту, а в самоузгодженост≥. «авд€ки цьому все знанн€ Ї самоузгодженою системою.

ѕрихильники кореспондентноњ концепц≥њ ≥стини виход€ть з того, що твердженн€ повинн≥ в≥дпов≥дати зовн≥шн≥й д≥йсност≥. …детьс€ про твердженн€, що м≥ст€ть пон€тт€, €к≥ в≥дображають доступн≥ дл€ сприйманн€ органами в≥дчутт€ (спогл€данн€) €кост≥ та в≥дношенн€ (Ђчервонийї, Ђкулепод≥бнийї, Ђсолодкийї). ќднак наука часто послуговуЇтьс€ абстрактними пон€тт€ми, €к≥ в≥дображають пон€тт€ ≥ в≥дношенн€, недоступн≥ дл€ безпосереднього сприйманн€ органами в≥дчутт≥в (Ђсп≥нї, Ђвалентн≥стьї тощо). ” зв'€зку з цим прихильники кореспондентноњ концепц≥њ ≥стини под≥л€ють мову науки на мову спогл€данн€, мову теор≥њ та кореспондентну мову (мову ≥нтерпретац≥њ). «авд€ки використанню мови ≥нтерпретац≥њ теоретичн≥ пон€тт€, €к≥ не п≥ддаютьс€ безпосередньому спогл€данню, ≥нтерпретуютьс€ мовою спогл€данн€, зам≥нюютьс€ пон€тт€ми, що описують в≥дчутт€.

ќднак далеко не вс≥ теоретичн≥ пон€тт€, твердженн€, €к≥ з них складаютьс€, п≥ддаютьс€ так≥й ≥нтерпретац≥њ чи спрощенню до пон€ть, що описують в≥дчутт€. јбстракц≥њ (особливо ф≥лософськ≥ категор≥њ) не п≥двладн≥ чуттЇвост≥, спогл€данню.  ореспондентна теор≥€ Ї безсилою ≥ щодо визначенн€ ≥стинност≥ чи помилковост≥ знанн€ багатьох розд≥л≥в вищоњ математики.

—вого часу ≤.  ант переконував, що питанн€ про природу ≥стини нерозривно пов'€зане з питанн€м про критер≥й (м≥рило) ≥стини. якщо прихильники когерентноњ концепц≥њ шукають критер≥й ≥стини в лог≥чному доведен≥, а творц≥ кореспондентноњ концепц≥њ знаход€ть його в пр€мому спогл€данн≥, то зг≥дно з прагматистською концепц≥Їю ≥стини в≥н пол€гаЇ в њњ практичн≥й корисност≥, ефективност≥. “обто, ≥стинн≥сть знань перев≥р€Їтьс€ усп≥хом у певн≥й д≥€льност≥. Ќаголошуючи на активн≥й рол≥ суб'Їкта, представники прагматизму пов'€зують ≥стину з практичною корисн≥стю, вигодою, сп≥вв≥днос€ть њњ з д≥€льн≥стю людини.

≤з розум≥нн€м ≥стини €к процесу пов'€зана проблема абсолютного та в≥дносного в н≥й. «а словами √.-¬.-‘. √егел€, ≥стину не можна розгл€дати €к дану в готовому вигл€д≥ ≥ сховану в кишен≥ в≥дкарбовану монету, адже п≥знанн€ весь час розвиваЇтьс€. ”точнюючи та поповнюючи знанн€, долаючи помилки, воно рухаЇтьс€ в≥д ≥стин в≥дносних до ≥стин абсолютних. ѕрикладом в≥дносноњ ≥стини Ї вченн€ античного ф≥лософа ƒемокр≥та про атоми Ч найдр≥бн≥ш≥ непод≥льн≥ часточки матер≥њ, з €ких складаютьс€ ус≥ т≥ла. Ћюди вважали це вченн€ абсолютною ≥стиною до к≥нц€ XIX ст., поки не було винайдено електрон, €кий входить до складу атому. Ќатепер в≥домо понад сто елементарних часток, хоча й ц≥ в≥дкритт€ не Ї межею розвитку знань про них.

ќб'Їкт п≥знанн€ (наприклад, держава) можна розгл€дати з точки зору загальних, сутн≥сних ознак, на в≥дм≥ну в≥д конкретноњ держави, €ка маЇ притаманн≥ т≥льки њй, ≥сторично зумовлен≥ ознаки. ÷е даЇ п≥дстави дл€ висновку, що загальне положенн€ Ї ≥стинним лише у конкретних просторових ≥ часових межах, за €кими воно €к певна абсолютна ≥стина стаЇ хибним знанн€м. Ќаприклад, судженн€ про температуру води, за €коњ вона перетворюЇтьс€ на пару, дор≥внюЇ 100 ∞—, Ї ≥стинним лише тод≥, коли атмосферний тиск становить 760 мм. ртутного стовпчика.

ќтже, зв'€зок ≥стини з конкретними умовами м≥сц€ й часу, з певною системою координат (точкою в≥дл≥ку) зумовлюЇ њњ конкретн≥сть. ј це означаЇ, що ≥стина завжди конкретна.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1703 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

2109 - | 1916 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.