Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“еор≥€ п≥знанн€ њњ предмет ≥ метод




“еор≥€ п≥знанн€ (гносеолог≥€, еп≥стемолог≥€) Ч це

розд≥л ф≥лософ≥њ, €кий досл≥джуЇ процес п≥знанн€ в його ц≥л≥сност≥, тобто загальн≥ механ≥зми ≥

законом≥рност≥ людськоњ п≥знавальноњ д≥€льност≥. «вичайно, гносеолог≥€ акцентуЇ увагу на

вивченн≥ одн≥Їњ форми п≥знанн€ Ч науковому п≥знанн≥. ѕредметом гносеолог≥њ €к

ф≥лософськоњ дисципл≥ни стають: процес дос€гненн€ ≥стинного знанн€; способи доведенн€

≥стини; структура, форми ≥ методи п≥знавальноњ д≥€льност≥. √носеолог≥њ притаманний

методолог≥чний плюрал≥зм, в≥дсутн≥сть обмежень на використанн€ будь-€ких метод≥в ≥

прийом≥в п≥знанн€, прагненн€ використовувати т≥ з них, €к≥ ви€вл€ютьс€ найб≥льш

ефективними в дан≥й п≥знавальн≥й ситуац≥њ. ƒо них в≥днос€тьс€: ф≥лософськ≥ методи

(д≥алектичний, герменевтичний, феноменолог≥чний та ≥н.); загальнонауков≥ методи

(структурно-функц≥ональний, системний, ≥мов≥рн≥сний та ≥н.); загальнолог≥чн≥ прийоми

(анал≥з ≥ синтез, ≥ндукц≥€ та дедукц≥€, моделюванн€ та ≥н.) тощо.

ѕ≥знанн€ Ч процес ц≥леспр€мованого, активного в≥дображенн€ д≥йсност≥ в св≥домост≥

людини, зумовлений сусп≥льно-≥сторичною практикою людства. ¬≥н Ї предметом

досл≥дженн€ такого розд≥лу ф≥лософ≥њ, €к теор≥€ п≥знанн€.

“еор≥€ п≥знанн€ (гносеолог≥€) Ч це розд≥л ф≥лософ≥њ, що вивчаЇ природу п≥знанн€,

законом≥рност≥ п≥знавальноњ д≥€льност≥ людини, њњ п≥знавальн≥ можливост≥ та зд≥бност≥;

передумови, засоби та форми п≥знанн€,'а також в≥дношенн€ знанн€ до д≥йсност≥, закони його

функц≥онуванн€ та умови й критер≥њ його ≥стинност≥ й достов≥рност≥.

√оловним у теор≥њ п≥знанн€ Ї питанн€ про в≥дношенн€ знанн€ про св≥т до власне св≥ту, чи

спроможна наша св≥дом≥сть (мисленн€, в≥дчутт€, у€вленн€) давати адекватне в≥дображенн€

д≥йсност≥.

¬ченн€, що заперечуЇ можлив≥сть достов≥рного п≥знанн€ сутност≥ д≥йсност≥, д≥стало назву

агностицизму/ѕомилковим Ї у€вленн€ про агностицизм €к про вченн€, що заперечуЇ п≥знанн€

взагал≥. јгностики вважають, що п≥знанн€ можливе лише €к знанн€ про €вища ( ант) або про

власн≥ в≥дчутт€ (ём). √оловною ознакою агностицизму Ї запереченн€ можливост≥ п≥знанн€

саме сутност≥ д≥йсност≥, €ка прихована видим≥стю.

ѕроте сл≥д зазначити, що агностицизм ви€вив важливу проблему гносеолог≥њ Ч що € можу

знати? ÷е питанн€ стало пров≥дним у прац≥  анта " ритика чистого розуму" ≥ дос≥

залишаЇтьс€ актуальним. —права в тому, що справд≥ людське п≥знанн€ €к будь-€кий процес,

що ≥сторично розвиваЇтьс€, на кожному конкретному етап≥ свого розвитку маЇ обмежений,

в≥дносний характер. јгностицизм абсолютизуЇ цю в≥дносн≥сть, стверджуючи, що людське

п≥знанн€ в принцип≥ не спроможне проникнути в сутн≥сть €вищ. ¬се знанн€ зводитьс€ ним

або до звички, пристосуванн€, специф≥чноњ орган≥зац≥њ псих≥чноњ д≥€льност≥ (ём), або до

конструктивноњ д≥€льност≥ розсудку ( ант), утил≥тарноњ корист≥ (прагматизм), до про€ву

специф≥чноњ енерг≥њ орган≥в чутт€ (ћюллер), до "символ≥в", "≥Їрогл≥ф≥в" (√ельмгольц.

ѕлеханов), до результат≥в угоди м≥ж вченими (конвенц≥онал≥зм), до в≥дображенн€ в≥дношень

м≥ж €вищами, а не њхньоњ природи (ѕуанкаре, Ѕергсон), до правдопод≥бност≥, а не об'Їктивноњ

≥стинност≥ його зм≥сту (ѕоппер). —п≥льна ≥де€ Ч знанн€ Ч не даЇ в≥дображенн€ сутност≥

д≥йсност≥, а в кращому випадку обслуговуЇ утил≥тарн≥ потреби та запити людини.

ѕринципову можлив≥сть п≥знанн€ визнають не лише матер≥ал≥сти, а й б≥льш≥сть ≥деал≥ст≥в.

ѕроте у вир≥шенн≥ конкретних гносеолог≥чних проблем матер≥ал≥зм ≥ ≥деал≥зм докор≥нно

в≥др≥зн€ютьс€. ÷€ р≥зниц€ про€вл€Їтьс€ €к у розум≥нн≥ природи п≥знанн€, так ≥ в самому

обгрунтуванн≥ можливост≥ дос€гненн€ об'Їктивно ≥стинного знанн€, а найкраще Ч у питанн≥

про джерела п≥знанн€. ƒл€ ≥деал≥зму, €кий заперечуЇ ≥снуванн€ св≥ту незалежно в≥д

св≥домост≥, п≥знанн€ у€вл€Їтьс€ €к самод≥€льн≥сть ц≥Їњ св≥домост≥. —в≥й зм≥ст знанн€ отримуЇ

не з об'Їктивноњ д≥йсност≥, а з д≥€льност≥ самоњ св≥домост≥; саме вона ≥ Ї джерелом п≥знанн€.

«г≥дно з матер≥ал≥стичною гноселог≥Їю джерелом п≥знанн€, сферою, зв≥дки воно отримуЇ св≥й

зм≥ст, Ї ≥снуюча незалежно в≥д св≥домост≥ (€к ≥ндив≥дуальноњ, так ≥ сусп≥льноњ) об'Їктивна

реальн≥сть. ѕ≥знанн€ ц≥Їњ реальност≥ Ч це процес творчого в≥дображенн€ њњ в св≥домост≥

людини. ѕринцип в≥дображенн€ виражаЇ сутн≥сть матер≥ал≥стичного розум≥нн€ процесу

п≥знанн€. «нанн€ за своЇю природою Ч це результат в≥дображенн€, суб'Їктивний образ

об'Їктивного св≥ту. ѕроте Ї принципова р≥зниц€ в розум≥нн≥ процесу п≥знанн€ €к

в≥дображенн€ д≥йсност≥ домарксистським матер≥ал≥змом та сучасною матер≥ал≥стичною

теор≥Їю п≥знанн€.

—учасна наукова гносеолог≥€ грунтуЇтьс€ на таких основоположенн€х.

1. ѕринцип об'Їктивност≥, тобто визнанн€ об'Їктивного ≥снуванн€ д≥йсност≥ €к об'Їкта

п≥знанн€, њњ незалежност≥ в≥д св≥домост≥ та вол≥ суб'Їкта.

2. ѕринцип п≥знаванност≥, тобто визнанн€ того факту, що людськ≥ знанн€ в принцип≥ здатн≥

давати адекватне в≥дображенн€ д≥йсност≥, њњ об'Їктивно ≥стинну картину; що п≥знанню людини

в принцип≥ немаЇ меж, хоч на кожному ≥сторичному етап≥ п≥знанн€ обмежене р≥внем розвитку

практичноњ д≥€льност≥ людства.

3. ѕринцип активного творчого в≥дображенн€, тобто визнанн€ того, що процес п≥знаванн€ Ч

це ц≥леспр€моване творче в≥дображенн€ д≥йсност≥ в св≥домост≥ людини. ѕ≥знанн€ Ї творчим

в≥дображенн€м д≥йсност≥, оск≥льки його результатом не Ї створенн€ ≥деальноњ коп≥њ на€вного

стану речей, "повторенн€" в ≥деальн≥й форм≥ того, що ≥снуЇ, €к це у€вл€лось спогл€дальному

матер≥ал≥зму. ѕ≥знанн€ ви€вл€Ї об'Їктивний зм≥ст реальност≥ €к д≥алектичноњ Їдност≥

д≥йсност≥ ≥ можливост≥, в≥дображаючи не т≥льки д≥йсно ≥снуюч≥ предмети та €вища, а й ус≥

њхн≥ можлив≥ модиф≥кац≥њ.

4. ѕринцип д≥алектики, тобто визнанн€ необх≥дност≥ застосуванн€ до процесу п≥знанн€

основних принцип≥в, закон≥в, категор≥й д≥алектики.

5. ѕринцип практики, тобто визнанн€ сусп≥льно-≥сторичноњ предметно-чуттЇвоњ д≥€льност≥

людини щодо перетворенн€ природи, сусп≥льства та самоњ себе основною, руш≥йною силою,

метою п≥знанн€ та критер≥Їм ≥стини.

6. ѕринцип ≥сторизму, €кий вимагаЇ розгл€дати ус≥ предмети та €вища в њхньому ≥сторичному

виникненн≥ ≥ становленн≥, а також через призму ≥сторичних перспектив њхнього розвитку,

через генетичний зв'€зок з ≥ншими €вищами та предметами д≥йсност≥.

7. ѕринцип конкретност≥ ≥стини, €кий наголошуЇ, що абстрактноњ ≥стини не може бути, ≥стина

завжди конкретна, кожне положенн€ наукового п≥знанн€ сл≥д розгл€дати в конкретних умовах

м≥сц€ та часу.


 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1333 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќе будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаютс€ великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Ќикола “есла
==> читать все изречени€...

2360 - | 2091 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.