Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥лософ≥€ серц€ї ѕ. ёркевича




Ђ‘≥лософ≥€ серц€ї €к св≥тогл€дна основа украњнського романтизму ц≥л≥сно за€вила про себе у творчост≥ одного з найвидатн≥ших украњнських ф≥лософ≥в Ч ѕамф≥ла ёркевича (1827Ч1874), зокрема в його прац≥ Ђ—ерце ≥ його значенн€ у духовному житт≥ людини за вченн€м слова Ѕожогої. —имвол Ђсерц€ї у ф≥лософ≥њ ёркевича багатозначний. Ќайпоширен≥ш≥ значенн€ Ч серце €к душевний стан людини (джерело всього доброго ≥ злого Ч в словах, думках та вчинках людини); серце €к ц≥л≥сний св≥т людини (це не т≥льки моральн≥ переживанн€, почутт€, пристраст≥, а й акти п≥знанн€, вз€т≥ не €к процес дискурсивного мисленн€, а €к акти ос€гненн€); серце €к неусв≥домлений досв≥д, позасв≥доме, що й породжуЇ €вища душ≥.

” серц≥ людини, за переконанн€м ѕ. ёркевича, знаходитьс€ основа того, що њњ у€вленн€, почутт€ ≥ вчинки набувають т≥Їњ особливост≥, в €к≥й виражаЇтьс€ душа ц≥Їњ, а не ≥ншоњ людини, ≥ такого особист≥сного спр€муванн€, за силою €кого вони Ї ви€вом не загальноњ (абстрактноњ) духовноњ ≥стоти, а окремоњ живоњ, справд≥ ≥снуючоњ людини. “≥льки серце здатне виражати, знаходити й розум≥ти так≥ душевн≥ стани, €к≥ за своЇю н≥жн≥стю, особливою духовн≥стю ≥ життЇдайн≥стю не доступн≥ абстрактному мисленню, розуму. ѕ. ёркевич доводить, що пон€тт€, абстрактне знанн€ розуму ви€вл€Ї або актуал≥зуЇ себе не в голов≥, а в серц≥, оск≥льки воно стаЇ душевним станом людини, а не залишаЇтьс€ абстрактним образом зовн≥шн≥х предмет≥в. ўоб стати д≥€льною силою ≥ руш≥Їм нашого духовного житт€, воно (знанн€) мусить проникнути саме в цю внутр≥шню глибину. “ож розум, за твердженн€м ёркевича, маЇ значенн€ св≥тла, €ким ос€ваЇтьс€ Ѕогом створене житт€ людського духу. “обто духовне житт€ виникаЇ ран≥ше, н≥ж розум, €кий може бути х≥ба що вершиною, але аж н≥€к не кор≥нн€м духовного житт€ людини. «акон дл€ душевноњ д≥€льност≥, зазначав ёркевич, не творитьс€ силою розуму, а належить людин≥ €к готовий, незм≥нний, Ѕогом установлений пор€док морально-духовного житт€ людини ≥ людства. ѕеребуваЇ цей закон у серц≥ €к найглибшому куточку людського духу.

ѕ. ёркевич, за словами √. Ўпета, розум≥в сенс ≥сторичного моменту, що мав м≥сце перед його очима, усв≥домлював його значенн€ дл€ всього ф≥лософського розвитку, бачив, у €кому напр€м≥ маЇ розвиватис€ ф≥лософ≥€. ¬≥н вважав, що рац≥онал≥зм в його класичних формах вичерпав можливост≥ свого подальшого ≥снуванн€, а тому поступ ф≥лософ≥њ в цьому напр€м≥ безперспективний. –езультатом творчих пошук≥в ѕ. ёркевича Ї його ориг≥нальна Ђф≥лософ≥€ серц€ї, породжена €к глибоким духовним кор≥нн€м автора, так ≥ њњ генетичним зв'€зком з украњнською нац≥онально-культурною традиц≥Їю, в €к≥й емоц≥йний елемент переважаЇ над рац≥ональним ≥ €ка зор≥Їнтована на ос€гненн€ внутр≥шн≥х глибин ≥ндив≥дуального Ђяї.

ѕ. ёркевич був украњнцем не лише за своњм походженн€м (уродженець ѕолтавщини, вихованець  ињвськоњ духовноњ академ≥њ), а й за своњм св≥тов≥дчутт€м ≥ св≥тобаченн€м, характером ф≥лософуванн€ (примат емоц≥йно-чуттЇвого над рац≥ональним, ≥ндив≥дуального над загальним, елементи романтизму) був украњнським ф≥лософом. …ого Ђф≥лософ≥€ серц€ї Ї продовженн€м одн≥Їњ з найсуттЇв≥ших рис украњнськоњ ф≥лософ≥њ, традиц≥њ украњнськоњ духовност≥. ≤ €кщо у  . —тавровецького, √. —ковороди ц€ традиц≥€ ви€вилас€ постановкою ч≥тко окресленоњ проблеми, ≥дењ, а в ћ. √огол€, ѕ.  ул≥ша, “. Ўевченка Ч на р≥вн≥ л≥тературно-художнього ос€гненн€ д≥йсност≥, то у ѕ. ёркевича вона стала особливим предметом ф≥лософськоњ рефлекс≥њ, завершеною ф≥лософсько-антрополог≥чною концепц≥Їю. Ѕудучи украњнським ф≥лософом, ѕ. ёркевич своЇю творч≥стю вплинув на ф≥лософськ≥ ор≥Їнтири рос≥йських ф≥лософ≥в ¬олодимира —оловйова, ™вгена “рубецького (1863Ч1920), ћиколи Ѕерд€Їва (1874Ч1948), —емена ‘ранка (1877Ч1950), адже в≥н мислив не т≥льки категор≥€ми свого часу, а й пон€тт€ми, €к≥ випереджали той час, наближаючи його до п≥зн≥ших ф≥лософських напр€м≥в Ч екзистенц≥ал≥зму, персонал≥зму, ф≥лософ≥њ житт€. ¬. —оловйов, €кий вважав себе учнем ѕ. ёркевича, зазначав, що коли б висотою ≥ свободою думки, внутр≥шн≥м тоном погл€д≥в, а не ц≥л≥сн≥стю та обс€гом написаних книг визначалис€ роль ≥ значенн€ мислител≥в, то, поза сумн≥вом, почесне м≥сце пом≥ж них маЇ належати ѕ. ёркевичу.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1635 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

2002 - | 1967 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.