Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобливост≥ та основн≥ етапи розвитку ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥




≤стор≥€ ф≥лософськоњ думки ”крањни починаЇтьс€ з етапу м≥форел≥г≥йного св≥тогл€ду, притаманного вс≥м культурам. Ќа характерн≥ особливост≥ украњнських м≥ф≥в звертали увагу митрополит ≤лар≥он (≤.ќг≥Їнко), ≤. Ќечуй-Ћевицький, ƒ. „ижевський. ¬≥ра давн≥х украњнц≥в розвивалась зг≥дно з розвитком сусп≥льних, господарських та культурних форм житт€. ¬≥руванн€ украњнц≥в були натурал≥стичними, т≥сно повТ€заними з природою, бо цього вимагав господарський побут.  ульт природи, в≥ра в њњ творч≥ сили були основою перв≥сного св≥тогл€ду нашихпредк≥в.

”крањнська м≥фолог≥€ маЇ таку особлив≥сть €к пантењзм (ототожненн€ бога ≥ природи). «адовго до введенн€ христи€нства наш≥ предки користувалис€ рел≥г≥йною терм≥нолог≥Їю. “ак≥ пон€тт€ €к УЅогФ, УмолитваФ, УнебоФ, УрайФ, УпеклоФ ≥ багато ≥нших були основою рел≥г≥йноњ св≥домост≥. ћитрополит ≤лар≥он, зауважуючи, що найважлив≥шим рел≥г≥йним пон€тт€м було слово УЅогФ, показуЇ, наск≥льки сильно воно розгалужене у народн≥й мов≥: УнебогаФ Ц той, ким не оп≥куЇтьс€ Ѕог, вирази УбознаФ (Ѕог знаЇ), Успасиб≥Ф (спаси Ѕог) та ≥нш≥.

‘≥лософськ≥ ≥дењ в ”крањн≥ почали формуватис€ приблизно з к≥нц€ X стол≥тт€. «начною м≥рою цьому спри€ла христи€н≥зац≥€ –ус≥, €ка зм≥нила св≥тогл€дн≥ та культурно-ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтири. 988 р≥к оф≥ц≥йно под≥лив ≥стор≥ю сх≥дних словТ€н на €зичницький ≥ христи€нський пер≥оди.

’ристи€нський св≥тогл€д став пан≥вним, в≥д≥гравши пров≥дну роль у культур≥ в ц≥лому, ≥ у формуванн€ ф≥лософського мисленн€, зокрема. « введенн€м христи€нства, з розповсюдженн€м письменства, грамотност≥, давньоруська культура отримала можлив≥сть знайомитис€ з≥ скарбами св≥товоњ ф≥лософськоњ думки.  ињвськ≥ книжники знали твори ≤оанна

ƒамаск≥на, ѕ≥фагора, ƒемокрита, ƒ≥огена, —ократа, ѕлатона, јр≥стотел€, —офокла та ≥нших мислител≥в. «начне м≥сце у формуванн≥ ф≥лософських ≥дей пос≥дала Ѕ≥бл≥€, перекладн≥ твори —в€того ѕисьма, твори Уотц≥в церквиФ.

¬ цей пер≥од основною стаЇ онтолог≥чна проблематика, €ка розгл€даЇтьс€ кр≥зь призму христи€нства: Ѕог Ц св≥т Ц людина. ѕров≥дною темою була ф≥лософ≥€ людини, суть €коњ пол€гала в тому, щоб навчити людину наблизитис€ до ≥деалу, спробувати визначити сенс свого житт€ та покликанн€. —в≥тогл€дна ор≥Їнтац≥€ зм≥щуЇтьс€ в духовний св≥т людини, €ка Ї зменшеною моделлю ¬сесв≥ту Ц м≥крокосмом. ¬≥дпов≥дно до цього формувались ≥ певн≥ моральн≥ норми, вимоги, ц≥нност≥, ор≥Їнтац≥њ та ≥деали.  онфл≥кт м≥ж добром ≥ злом проходив кр≥зь всю ф≥лософську проблематику давньоруських книжник≥в Ц ≤лар≥она  ињвського, Ћуки ∆ид€ти, ‘еодос≥€ ѕечерського, Ќестора, Ќикифора, ¬олодимира ћономаха,  лимента —мол€тича,  ирила “уровського та ≥нших.

’арактерною рисою ф≥лософ≥њ в цей час було неприйн€тт€ абстрактного, в≥д≥рваного в≥д житт€ ф≥лософуванн€, прагненн€ надати њй практичного спр€муванн€, що в≥дображено у творах ¬олодимира ћономаха Уѕовчанн€Ф та ƒанила «аточеника У—ловоФ (або Ућол≥нн€Ф). “ут постають питанн€ св≥тобудови, державноњ влади, сутност≥ людини, њњ моральност≥, розуму.

« пад≥нн€м  ињвськоњ –ус≥ (середина XIII ст.) починаЇтьс€ новий пер≥од в житт≥ украњнц≥в Ц колон≥альна залежн≥сть в≥д ”горщини, ѕольщ≥, Ћитви, “урецькоњ (ќсманськоњ) держави,  римського ханства, ћосковськоњ держави. ўо стосуЇтьс€ останньоњ, вона у 1480 роц≥ за€вила своњ претенз≥њ на украњнськ≥ земл≥, вважаючи себе спадкоЇмницею  ињвськоњ держави. “ака ситуац≥€ негативно вплинула на духовну культуру украњнського народу, однак не призвела до повного культурного занепаду: ≥дентичн≥сть збер≥галас€ через збереженн€ мови,

традиц≥й, звичањв. «Т€вл€Їтьс€ перший украњнський прозовий тв≥р Ц √алицько-¬олинський л≥топис. √уман≥стично спр€мований, цей тв≥р м≥стить ≥дењ служ≥нн€ ¬≥тчизн≥, њњ захисту в≥д ворог≥в, необх≥дност≥ обТЇднанн€ украњнських земель. ’оробр≥сть, мужн≥сть, лицарська чесн≥сть Ц найкращ≥ риси, €кими автори л≥топису над≥л€ють своњх героњв.

XV стол≥тт€ в ”крањн≥ позначилос€ культурно-л≥тературним пожвавленн€м, гуртуванн€м сил, близьких до гуман≥зму. ¬ цей пер≥од зТ€вл€ютьс€ перекладн≥ твори суто ф≥лософського зм≥сту Ц УЋог≥ка јв≥асафаФ, Ујр≥стотелев≥ вратаФ та ≥нш≥. ќнтолог≥чн≥ та гносеолог≥чн≥ питанн€ розгл€даютьс€ в них з позиц≥њ ар≥стотел≥зму. ÷ентральне м≥сце в царин≥ морально-етичних проблем пос≥дають питанн€ добра ≥ зла, таких чеснот €к справедлив≥сть, простота, м≥ра, пом≥ркован≥сть, засудженн€ скупост≥, заздрост≥ тощо.

Ќайвизначн≥шими гуман≥стами XV Ц першоњ половини XVI ст. були ёр≥й ƒрогобич, ѕавло –усин, —тан≥слав ќр≥ховський-–оксолан та ≥нш≥. √оловними њх ≥де€ми були критичне ставленн€ до догм христи€нства, зверненн€ до реального житт€ людини, проголошенн€ сили розуму, здатност≥ п≥знанн€ закон≥в природи. ¬ њх творчост≥ на першому м≥сц≥ Ц особист≥сть, €ка повинна мати право на повноц≥нне житт€, на свободу сов≥ст≥, слова, в≥ри. ѓњ чеснотами повинн≥ бути не багатство, посади, титули, а розум, в≥двага, мужн≥сть.

ѕер≥од другоњ половини XVI Ц початок XVII ст. сучасн≥ в≥тчизн€н≥ досл≥дники називають украњнським ¬≥дродженн€м, тенденц≥€ми €кого було утвердженн€ св≥тського начала в духовн≥й культур≥, становленн€ ≥ формуванн€ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ украњнського народу.

ƒл€ становленн€ ≥ розвитку культурно-осв≥тнього процесу в ”крањн≥ велике значенн€ мала  иЇво-ћогил€нська академ≥€, засновником ≥ фундатором €коњ був ѕетро ћогила. ¬≥дчувши нагальну потребу у створенн≥ вищоњ школи, в≥н поЇднуЇ  ињвську ≥ Ћаврську школи Ц ≥ у 1632

роц≥ створюЇ  ињвську колег≥ю. Ћише 1684 року за клопотанн€м гетьмана ≤вана ћазепи цей навчальний заклад оф≥ц≥йно отримав царську грамоту, €ка фактично констатувала статус  ињвськоњ академ≥њ €к вищого навчального закладу. ѕрот€гом свого двохсотл≥тнього ≥снуванн€  иЇво-ћогил€нська академ≥€ в≥д≥грала важливу роль у сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ ”крањни, у в≥дродженн≥ њњ культури, в прилученн≥ украњнськоњ молод≥ до джерел св≥товоњ науки й мистецтва, в боротьб≥ за ≥сторичне право на ≥снуванн€ своЇњ церкви й держави. Ѕудучи визначним центром ѕросв≥тництва, академ≥€ п≥днесла на високий щабель значенн€ науки, осв≥ти в громадському житт≥.

¬чен≥-професори јкадем≥њ активно спри€ли становленню профес≥йноњ ф≥лософ≥њ. ‘≥лософський курс зм≥стовно под≥л€вс€ на три частини: ф≥лософ≥€ мисленн€ (лог≥ка), ф≥лософ≥€ природна (ф≥зика), ф≥лософ≥€ божественна (метаф≥зика). Ќев≥дТЇмною частиною осв≥тнього процесу в јкадем≥њ було богословТ€. ¬  ињвськ≥й академ≥њ воно викладалос€ професорами ф≥лософ≥њ, €к≥ вчили студент≥в ≥ в богословТњ спиратис€ на науковий доказ, критично анал≥зувати р≥зн≥ теолог≥чн≥ точки зору. —уттЇвою рисою богословського курсу академ≥њ було ≥деолог≥чне (тобто рел≥г≥йне) протисто€нн€ католицьк≥й експанс≥њ. ÷е обумовило полем≥чний характер лекц≥й, в €ких викладач≥ спростовували католицьк≥ догмати, в≥дстоюючи православне тлумаченн€ б≥бл≥йних ≥стин.

¬≥тчизн€на ф≥лософська думка була т≥сно повТ€зана з теолог≥Їю. ќднак пор€д з теолог≥чними положенн€ми утверджувавс€ рац≥онал≥стичний погл€д на реальний св≥т. ÷е давало можлив≥сть п≥днести роль ф≥лософ≥њ у вивченн≥ ¬сесв≥ту, природи, людини ≥ визначити њњ самост≥йн≥сть щодо теолог≥њ. ћабуть у цьому ≥ про€вл€Ї себе риса украњнського характеру Ц вм≥нн€ знаходити компром≥с.

„ас виникненн€ јкадем≥њ Ц це козацька доба в ≥стор≥њ ”крањни, що суттЇво вплинуло на всю культуру ≥ науку, зокрема, на ф≥лософ≥ю. ≤дењ залежност≥ сусп≥льного прогресу в≥д поширенн€ осв≥ти надихали козацьких л≥дер≥в на особливе п≥клуванн€ про розвиток украњнськоњ культури. ≤дењ ц≥нност≥ людини, п≥днесенн€ њњ самосв≥домост≥ та утвердженн€ г≥дност≥ особи, концепц≥€ осв≥ченого абсолютизму €скраво засв≥дчують на€вн≥сть у культур≥ козацькоњ доби ≥дей, сп≥взвучних ≥деолог≥њ раннього просв≥тництва «ах≥дноњ ™вропи того часу. ≤дењ трьох Ївропейських сусп≥льних теч≥й Ц гуман≥зму, реформац≥њ та раннього просв≥тництва Ц у складному синтез≥ на€вн≥ у ф≥лософських курсахпрофесор≥в јкадем≥њ Ц ….  ононовича-√орбацького, ≤. √≥зел€, Ћ.Ѕарановича, —т. яворського, ‘. ѕрокоповича, √.  ониського та ≥нших.

ќсновною ф≥лософською проблематикою в цей час були питанн€ гносеолог≥њ, онтолог≥њ, натурф≥лософ≥њ.

ѕочаток XIX ст. в житт≥ ”крањни позначений зм≥ною полон≥зац≥њ русиф≥кац≥Їю. ≤дењ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ через розвиток осв≥ти, збереженн€ мови ≥ л≥тератури, через боротьбу за незалежн≥сть ”крањн≥ спов≥дували представники  ирило-ћефод≥њвського товариства ћикола  остомаров, ѕантелеймон  ул≥ш, “арас Ўевченко та ≥нш≥. ¬ њх творчост≥

€скраво ви€вила себе ф≥лософ≥€ украњнського романтизму, що спри€ла пробудженню нац≥ональноњ св≥домост≥ украњнського народу, прагненню нац≥онального в≥дродженн€ ”крањни. ≤деолог≥чний документ товариства Ц У нига бутт€ украњнського народуФ Ц м≥стить образ ≥стор≥ософськоњ концепц≥њ, в центр≥ €коњ головна, з огл€ду на ф≥лософ≥ю нац≥ональноњ ≥дењ, проблема У”крањна ≥ св≥тФ обірунтовуЇтьс€ традиц≥€ми тогочасного романтизму, сполученого з ≥де€ми христи€нськоњ ф≥лософ≥њ.

’≤’ стол≥тт€ в ≥стор≥њ украњнськоњ ф≥лософськоњ думки в≥дзначено ≥снуванн€м двох основних напр€м≥в ф≥лософ≥њ Ц Унеоф≥ц≥йноњФ, публ≥цистичноњ, €ка намагалас€ в≥дшукати самобутн≥сть украњнськоњ думки, але гр≥шила несистемн≥стю та Уоф≥ц≥йноњФ, чи профес≥йно-академ≥чноњ, предметом ф≥лософськоњ рефлекс≥њ €коњ були найактуальн≥ш≥ проблеми духовного житт€ сусп≥льства та здобутки природничих наук. ѕрофес≥йна ф≥лософ≥€ в ”крањн≥ була представлена у ’арк≥вському ун≥верситет≥, л≥це€х ќдеси та Ќ≥жина, в  ињвськ≥й духовн≥й академ≥њ та ун≥верситет≥ св. ¬олодимира в  иЇв≥.

« 30-х рок≥в ’≤’ стол≥тт€ в  иЇв≥ склалась рел≥г≥йно-ф≥лософська школа, представники €коњ в≥д≥грали значну роль в ≥стор≥њ не т≥льки украњнськоњ, але й рос≥йськоњ культури. ¬арто згадати ѕ. ёркевича, —. √огоцького, ѕ. јвсенЇва, ¬. «авитневича, ¬. «еньковського, ѕ.Ћ≥ницького, ќ. Ќовицького та ≥нших.

« ус≥Їњ ≥стор≥њ в≥тчизн€ноњ ф≥лософ≥њ найскладн≥шим Ї п≥сл€революц≥йний пер≥од Ц 20-80-т≥ роки ’’ стол≥тт€. —права в т≥м, що вс€ украњнська ф≥лософ≥€, €к ≥ ф≥лософ≥€ ≥нших рад€нських республ≥ктого часу, була УрозмитаФ, УрозчиненаФ в Їдин≥й пануюч≥й тод≥ марксистсько-лен≥нськ≥й ф≥лософ≥њ з Їдиними вимогами, завданн€ми, ц≥л€ми ≥ Їдиним св≥тогл€дом.  ожен ф≥лософ, вчений в –ад€нськ≥й ”крањн≥ зобовТ€заний був дотримуватис€ позиц≥й д≥алектичного та ≥сторичного матер≥ал≥зму. —клавс€ догматичний ≥ досить зашорений

погл€д на традиц≥йн≥ ф≥лософськ≥ проблеми, в тому числ≥, ≥ на саму ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ, €ка перетворилас€ в служницю пол≥тики ≥ оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ.

“аке закр≥паченн€ украњнськоњ культури, в тому числ≥ ≥ ф≥лософськоњ думки, почалос€ з к≥нц€ 1920 року, коли ”крањна втратила свою незалежн≥сть, ув≥йшовши до складу —–—– п≥д вигл€дом р≥вноправноњ республ≥ки, а фактично Ц колон≥њ –ос≥њ. ќднак нав≥ть в умовах системи

тотал≥тарного мисленн€ ф≥лософська думка ”крањни не згасала повн≥стю.

¬ 20-т≥ роки увагу привертають ф≥лософськ≥ розробки ¬. ёринц€, —. —емковського, ѕ. ƒемчука. √либоке ф≥лософське осмисленн€ бут€ характерне ≥ дл€ л≥тератор≥в, насамперед ћ. ’вильового, ћ. «ерова, ћ. ¬ороного, Ћ. —тарицькоњ-„ерн€х≥вськоњ та ≥нших, €к≥ прагнули зберегти украњнську нац≥ональну культуру. јле з середини 20-х рок≥в почалис€ репресивн≥ заходи, викликан≥ звинуваченн€ми у Узрад≥Ф, Ушпигунств≥Ф, Ув≥дступництв≥Ф в≥д марксизму-лен≥н≥зму.

¬ 60-х роках XX стол≥тт€ в ”крањн≥ почалос€ Удруге в≥дродженн€Ф ф≥лософ≥њ. 1958 р. ≥з ћоскви до  иЇва прињздить ѕавло ¬асильович  опн≥н (1922 Ц 1971). Ўкола  опн≥на розпочала тематику ф≥лософського гуман≥зму. ”вага науковц≥в була акцентована на онтолог≥њ людського бутт€, на проблемах, €к≥ повТ€зан≥ з д≥€льн≥стю людини. 60 Ц 70-т≥ роки позначаютьс€ виходом низки серйозних наукових св≥тогл€дно- гуман≥стичних досл≥джень з проблем ≥стор≥њ, лог≥ки, в тому числ≥, ≥сучасноњ св≥товоњ ф≥лософ≥њ. ќсобливий ≥нтерес становили досл≥дженн€ украњнських ф≥лософ≥в з ≥стор≥њ в≥тчизн€ноњ ф≥лософ≥њ, етики, естетики, ф≥лософ≥њ науки тощо.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1700 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2313 - | 2154 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.