Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсновн≥ функц≥њ ф≥лософ≥њ




«начущ≥сть певних знань залежить в≥д њх рол≥ ≥ м≥сц€ в сусп≥льному та ≥ндив≥дуальному людському бутт≥, тобто в≥д њх функц≥й. ‘≥лософ≥€ виконуЇ найр≥зноман≥тн≥ш≥ сусп≥льн≥ функц≥њ, що ≥ забезпечуЇ њњ буттЇв≥сть ось уже понад дв≥ з половиною тис€ч≥ рок≥в. —еред них:

Ч св≥тогл€дна функц≥€, пов'€зана передус≥м ≥з системним абстрактно-теоретичним, пон€т≥йним по€сненн€м св≥ту;

Ч загальнометодолог≥чна функц≥€, що пол€гаЇ у формуванн≥ загальних принцип≥в ≥ норм одержанн€ знань, њњ координац≥њ та ≥нтеграц≥њ;

Ч п≥знавальна (гносеолог≥чна) функц≥€, що пол€гаЇ в по€сненн≥ найб≥льш загальних принцип≥в бутт€ та вих≥дних основ нашого мисленн€;

Ч прогностична функц≥€, €ка розкриваЇ загальн≥ тенденц≥њ (передбаченн€) розвитку людини ≥ св≥ту;

Ч критична функц≥€ з њњ принципом Ђп≥ддавай усе сумн≥вуї, виконуючи антидогматичну роль у розвитку знань;

Ч акс≥олог≥чна функц≥€ з њњ вимогою досл≥дженн€ об'Їкта з точки зору найр≥зноман≥тн≥ших ц≥нностей;

Ч соц≥альна функц≥€, завд€ки €к≥й соц≥альне бутт€ не лише одержуЇ необх≥дну ≥нтерпретац≥ю, а й може зазнати зм≥н;

Ч гуман≥стична функц≥€, €ка шл€хом утвердженн€ позитивного сенсу ≥ мети житт€, формуванн€ гуман≥стичних ц≥нностей та ≥деал≥в виконуЇ роль ≥нтелектуальноњ терап≥њ.

Ч осв≥тн€ функц≥€, пов'€зана з впливом ф≥лософ≥њ на св≥дом≥сть людей. ≤снуючи в певному сусп≥льному середовищ≥, ф≥лософ≥€ пр€мо чи опосередковано впливаЇ на умонастроњ цього сусп≥льства. ¬одночас осв≥тню функц≥ю не сл≥д у€вл€ти спрощено, вузько. …детьс€ не про формуванн€ однотипних погл€д≥в ≥ переконань, Їдиного св≥тобаченн€, спр€мованого на ун≥ф≥кац≥ю особи, своЇр≥дну Ђп≥дгонкуї вс≥х п≥д Їдиний стандарт. ћета вивченн€ ф≥лософ≥њ в систем≥ вищоњ осв≥ти пол€гаЇ не лише в засвоЇнн≥ певного обс€гу ф≥лософських знань ≥ формуванн≥ вм≥нн€ њх застосовувати (що Ї дуже важливим ≥ бажаним), а й у тому, щоб актуал≥зувати ≥нтелектуально-творчу д≥€льн≥сть людини, адже справжн€ ф≥лософ≥€ Ч це завжди теоретизуванн€, завжди прац€ думки. ќпануванн€ зм≥стом ф≥лософ≥њ Ї важливою передумовою нашого духовного збагаченн€, ≥нтелектуального розвитку, св≥тогл€дно-методолог≥чноњ культури, здатност≥ €к до адекватного розум≥нн€ найскладн≥ших ≥ найр≥зноман≥тн≥ших проблем сучасного людського бутт€, так ≥ участ≥ в њх розв'€занн≥.

‘≥лософи часто порушують так≥ питанн€: куди пр€муЇ людство, чи не в≥дбуваЇтьс€ деградац≥€ культури, чи ≥стинн≥ ц≥нност≥ воно спов≥дуЇ тощо. ќц€ самокритика ц≥нностей (культури загалом) Ї одн≥Їю з найважлив≥ших функц≥й ф≥лософ≥њ. ‘≥лософи не т≥льки критикують певн≥ ц≥нност≥, а й пропонують свою систему ц≥нностей. јле в цьому питанн≥, €к практично в ус≥х ≥нших, у ф≥лософ≥њ, ≥снують розб≥жност≥. ќдн≥ ф≥лософи вважають, що розум ф≥лософа не здатний укоренити ц≥нност≥, в≥н спроможний лише усв≥домити систему ц≥нностей, що склалас€ стих≥йно. ≤нш≥ вважають творенн€ нових ц≥нностей основним завданн€м ф≥лософ≥њ. ” погл€дах на практичну роль ф≥лософ≥њ в житт≥ сусп≥льства ≥снуЇ два протилежних п≥дходи. ѕерший, сформульований √егелем у в≥домому афоризм≥ Ђ—ова ћ≥нерви вил≥таЇ в сут≥нкиї: ћ≥-нерва (јф≥на) Ї богинею мудрост≥, а њњ посланець (сова) Ч символ мудрост≥ Ч приходить тод≥, коли день уже ми≠нув, под≥њ зд≥йснились, Ч нац≥люЇ ф≥лософ≥ю на пасивну позиц≥ю. ¬она повинна т≥льки по€снювати те, що в житт≥ вже зд≥йснилось. “аких погл€д≥в дотримуютьс€ ≥ ф≥лософи, €к≥ вважають, що основою житт€ Ї вол€, ≥нстинкт (неп≥двладне розуму), в≥двод€чи розуму, ф≥лософ≥њ пасивну роль в житт≥.

≤нший погл€д на в≥дношенн€ ф≥лософ≥њ до житт€ сформульований у знаменит≥й 11 тез≥ ћаркса про ‘ейЇрбаха: ф≥лософи т≥льки по€снювали св≥т, а йдетьс€ про те, щоб його зм≥нити. ћаркс звинуватив попередню ф≥лософ≥ю в пасивно-спогл€дальному ставленн≥ до житт€, а свою ф≥лософ≥ю замислив €к теор≥ю революц≥йного перетворенн€ св≥ту. Ќасл≥дки такого зведенн€ ф≥лософ≥њ до революц≥йноњ теор≥њ в≥дом≥. ÷€ теор≥€, €ка оголосила себе спроможною розсудити ≥стор≥ю ≥ здатною дати теоретичну схему минулого ≥ майбутнього, ви€вилас€, врешт≥-решт, посоромленою ц≥Їю ж ≥стор≥Їю. ћожливост≥ розуму щодо перетворенн€ ≥ вдосконаленн€ д≥йсност≥ ви€вилис€ далеко не безмежними, а ≥сторична творч≥сть не такою безпроблемною, €кою здавалас€ вона творц€м цих ф≥лософських ≥дей. “ому ф≥лософ≥€, €ка претендувала на роль теор≥њ радикальних глобальних соц≥альних зм≥н, дискредитувала себе. ќднак не може задовольнити ≥ позиц≥€, зг≥дно з €кою ≥стор≥ю по€снюють задн≥м числом. “еор≥€, €ка не нац≥лена на майбутнЇ, втрачаЇ сенс.

—итуац≥€ глухого кута зумовлена тим, що ф≥лософ≥€ претендувала на невластив≥ њй функц≥њ творц€ ≥стор≥њ. «в≥дси песим≥стичн≥ (√егель) ≥ оптим≥стичн≥ (ћаркс) вар≥анти в≥дпов≥д≥. Ќасправд≥ ж роль ф≥лософ≥њ значно скромн≥ша. ¬она не повинна перетворюватись на ≥деолог≥ю. —уб'Їктом ф≥лософ≥њ Ї не маси, не пол≥тичн≥ парт≥њ, а окрема особа. ƒуховне вдосконаленн€ особи (сусп≥льства через особу) Ї основним завданн€м ф≥лософ≥њ. —аме через особу ф≥лософ≥€ виходить на сусп≥льство ≥ соц≥альн≥ проблеми.

‘≥лософ≥€ за своЇю суттю спр€мована на утвердженн€ демократичного сусп≥льства, побудованого на засадах свободи особи ≥ пошануванн€ загальних принцип≥в сп≥вжитт€ в≥льних людей. ¬ утвердженн≥ та функц≥онуванн≥ громад€нського сусп≥льства њй належить особлива роль. ¬она покликана розробл€ти принципи, на основ≥ €ких в≥дбуваЇтьс€ лег≥тим≥зац≥€ державноњ влади ≥ права, утверджуЇтьс€ соц≥альна справедлив≥сть, дос€гаЇтьс€ громад€нська злагода, формуютьс€ загальнолюдськ≥ ц≥нност≥.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1236 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1999 - | 1931 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.