Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«она м≥шаних хвойно-широколист€них л≥с≥в




ћ≥сце розташуванн€ ѕ≥вн≥чна частина ”крањни знаходитьс€ в зон≥ м≥шаних л≥с≥в —х≥дноЇвропейськоњ крањни. ѕ≥вденна межа зони проходить по≠близу ¬олодимира-¬олинського, Ћуцька, на п≥вн≥ч в≥д –≥вного, Ќовограда-¬олинського, ∆итомира,  орнина,  иЇва, Ќ≥жина, Ѕатурина,  ролевц€, √лухова. «агальна прот€жн≥сть зони в≥д державного кордону до —ередньоруськоњ височини Ч понад 750 км. ¬она охоплюЇ понад 113 тис. км2, що становить близько 20 % територ≥њ ”крањни. ” ц≥й зон≥ знахо≠д€тьс€ б≥льш≥ частини ¬олинськоњ, –≥вненськоњ, Ћьв≥вськоњ, ∆ито≠мирськоњ ≥ „ерн≥г≥вськоњ областей, а також частина район≥в ’мель≠ницькоњ,  ињвськоњ та —умськоњ областей.
ќсобливост≥ рельЇфу «она м≥шаних л≥с≥в ”крањнизаймаЇ п≥вденну частину ѕол≥ськоњ низовини ≥ частково п≥вн≥чну частину ѕридн≥провськоњ низовини ” багатьох м≥сц€х, особливо на заход≥, вона маЇ вигл€д пологого ступу висотою в к≥лька метр≥в, переход€чи в≥д ѕод≥льськоњ, ¬олинськоњ ≥ ѕридн≥провськоњ височин до ѕол≥ськоњ низовини. ћенш €скраво межа зони пом≥тна на л≥вобережж≥ ƒн≥пра, де пол≥ськ≥ ланд≠шафти по широких терасах поступово переход€ть в л≥состепов≥. ” п≥вденно-зах≥дн≥й частин≥ зони, на п≥вдень в≥д Ћуцька ≥ –≥вно≠го, у вигл€д≥ п≥вострова розташована ¬олинська височина, де пану≠ють л≥состепов≥ ландшафти. “ому ≥нод≥ на цьому в≥др≥зку межу зони м≥шаних л≥с≥в провод€ть поблизу ¬олодимира-¬олинського, Ћуцька, –≥вного, в≥докремлюючи ћале ѕол≥сс€ в≥д зони м≥шаних л≥с≥в.
 л≥мат ” зон≥ м≥шаних л≥с≥в ”крањни р≥чний рад≥ац≥йний баланс становить 1700Ч1800 ћƒж/м2.  ≥льк≥сть сон€чних годин зростаЇ ≥з заходу на сх≥д в≥д 1500 до 1800 годин на р≥к. ѕерес≥чна темпе≠ратура с≥чн€ зм≥нюЇтьс€ ≥з заходу на сх≥д в≥д -4,5 ∞— до -8 ∞—, с≥чнев≥ ≥зотерми мають майже мерид≥ональний напр€мок, а липнев≥ ≥зотерми зростають з п≥вноч≥ на п≥вдень в≥д +17 ∞— до +19 ∞—. ¬≥д цих середн≥х багатор≥чних показник≥в в окрем≥ роки бувають значн≥ в≥дхиленн€. ћ≥н≥мальн≥ температури, заф≥ксован≥ в с≥чн≥ Ч лютому, с€гають -32...-39 ∞—, а максимальн≥ температури липн€ Ч серпн€ дор≥вню≠ють +33...+39 ∞—. ¬егетац≥йний пер≥од триваЇ в≥д другоњ декади кв≥тн€ до третьоњ декади жовтн€. —ередн€ тривал≥сть безморозного пер≥оду коливаЇтьс€ в≥д 180 дн≥в на заход≥ до 160 дн≥в на сход≥. ѕогодн≥ умови зони значною м≥рою визначаютьс€ поширенн€м атлантичних, континентальних ≥ арктичних пов≥тр€них мас; незначна роль нале≠жить масам троп≥чного походженн€. јтлантичн≥ пов≥тр€н≥ маси, знач≠но поширен≥ взимку, несуть з собою потепл≥нн€ та в≥длигу. јрктичн≥ пов≥тр€н≥ маси спричин€ють значне похолоданн€ взимку, а навесн≥ зумовлюють п≥зн≥ заморозки. ¬л≥тку спостер≥гаЇтьс€ трансформац≥€ атлантичних пов≥тр€них мас у континентальн≥, €к≥ зумовлюють зро≠станн€ температури. Ќайб≥льше опад≥в принос€ть атлантичн≥ цикло≠ни. «она м≥шаних л≥с≥в Ї найб≥льш зволоженою територ≥Їю р≥внин≠ноњ частини ”крањни. “ут у середньому випадаЇ 600Ч650 мм опад≥в на р≥к, а в окремих м≥сц€х Ч понад 700 мм.  ≥льк≥сть опад≥в за рока≠ми значно коливаЇтьс€. ¬ипаровуван≥сть не перевищуЇ 400Ч450 мм, що зумовлюЇ значне зволоженн€ зони. ѕереважна к≥льк≥сть опад≥в випадаЇ у вигл€д≥ дощу (75Ч80 %) ≥ т≥льки 20Ч25 % у вигл€д≥ сн≥гу.Ѕ≥льш≥сть опад≥в припадаЇ на теплу половину року (кв≥тень Ч жов≠тень), а максимум Ч на червень Ч липень.  оеф≥ц≥Їнт зволоженн€ зм≥нюЇтьс€ в≥д 1,9 на сход≥ до 2,6 ≥ б≥льше на заход≥. ѕроте тут можлив≥ пер≥одичн≥ ірунтов≥ посухи, зумовлен≥ властивост€ми п≥щаних ірунт≥в, €к≥ по≠гано затримують вологу ≥ не нагромаджують њњ. Ќайчаст≥ше йдуть неве≠лик≥ дощ≥, €к≥ тривають к≥лька дн≥в (зокрема восени), ≥нод≥ бувають значн≥ зливи. —н≥говий покрив утримуЇтьс€ 90Ч100 дн≥в. ѕереважа≠ють в≥три зах≥дного напр€мку ≥з середньою швидк≥стю 3Ч5 м/с. ≤нод≥ бувають в≥тровали значноњ сили, €к≥ руйнують споруди, ламають де≠рева, нав≥ть п≥дн≥мають воду з озер. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ пори року до другоњ в≥дбуваЇтьс€ поступово, але стан ландшафт≥в, процес≥в ≥ €вищ у них досить контрастний за сезонами. «има м'€ка, хмарна, з частими в≥длигами. ѕ≥д час в≥длиг тане сн≥г, ≥нод≥ повн≥стю. јле через де€кий час сн≥говий покрив встанов≠люЇтьс€ знову. ¬ окрем≥ зими це може повторюватис€ к≥лька раз≥в. ¬насл≥док цього ≥нод≥ на поверхн≥ ірунт≥в утворюЇтьс€ льодова к≥рка. ѕромерзають ірунти в середньому до 60Ч70 см, залежно в≥д типу ірунту ≥ характеру зими. ¬есна зат€жна, нест≥йка, з частою зм≥ною холодноњ ≥ теплоњ пого≠ди. ” березн≥ ще холодно, часто бувають в≥д'Їмн≥ добов≥ температу≠ри, а в окрем≥ роки температура знижуЇтьс€ до -20...-25 ∞—. ѕочат≠ком весни вважають дату ст≥йкого переходу середньодобовоњ тем≠ператури через 0 ∞—, що буваЇ наприк≥нц≥ другоњ або на початку тре≠тьоњ декади березн€. ” кв≥тн≥ й травн≥ при швидкому п≥двищенн≥ температури ≥нод≥ трапл€ютьс€ значн≥ зниженн€ њњ, що негативно позначаЇтьс€ на с≥льськогосподарських культурах. „ерез значну л≥сист≥сть сн≥г тане пов≥льно. ¬ода довго стоњть у зниженн€х, напов≠нюЇ р≥чки, що заливають заплави долин. ” п≥вн≥чних районах на≠прик≥нц≥ березн€ значн≥ площ≥ покрит≥ водою. —ередн€ тривал≥сть сн≥готаненн€ Ч 15Ч20 дн≥в. « переходом наприк≥нц≥ кв≥тн€ до ста≠лих середньодобових температур понад +10 ∞— пов'€зан≥ ≥нтенсив≠ний р≥ст б≥льшост≥ рослин, а також середн≥ строки с≥вби теплолюб≠них с≥льськогосподарських культур. Ћ≥то тепле, але не жарке, дощове. ’арактерним €вищем Ї грози, €к≥ в цю пору бувають тут 5Ч7 раз≥в на м≥с€ць, ≥нод≥ супроводжу≠ютьс€ градом. ѕерех≥д в≥д л≥та до осен≥ поступовий, з частим поверненн€м теп≠лоњ погоди. ѕерша половина осен≥ суха ≥ тепла. ѕохмура дощова погода настаЇ наприк≥нц≥ жовтн€. ” листопад≥ починаЇ випадати сн≥г. ” ц≥лому кл≥матичн≥ умови зони спри€тлив≥ дл€ д≥€льност≥ лю≠дини, зокрема дл€ с≥льського господарства.
√еолого-геоморфо-лог≥чна будова Ќа заход≥ вона займаЇ частину ¬олино-ѕод≥льськоњ плити ≥ √алицько-¬олинськоњ западини, у середн≥й частин≥ Ч п≥вн≥ч ”крањн≠ського кристал≥чного щита, а на сход≥ Ч частину ƒн≥провсько-ƒонецькоњ западини ≥ схил ¬оронезького кристал≥чного масиву. “аке геоструктурне положенн€ позначаЇтьс€ на сучасних природних умо≠вах ≥ ландшафтних особливост€х зони. «а рельЇфом зона займаЇ пол≥генну низовинну р≥внину, в будов≥ €коњ головна роль належить алю≠в≥альним, льодовиковим, водно-льодовиковим, еоловим в≥дкладам. « окремих генетичних тип≥в велика роль належить р≥чковим доли≠нам з широкими терасами, моренно-зандровим, моренним ≥ зандровим р≥внинам, денудац≥йним р≥внинам, еоловому ≥ карстовому рельЇфу.
¬нутр≥шн≥ води ¬елика роль у природних умовах зони належить поверхневим ≥ п≥дземним водам.  л≥матичн≥ умови, орограф≥€ ≥ геолог≥чна будова спри€ють значному обводненню територ≥њ зони. —ередн€ густота р≥чковоњ мереж≥ становить 0,29 км/км2. ћодуль стоку Ч 3,5 м/с км2, з коливанн€ми в окрем≥ роки в≥д 2,2 до 4,5 м/с км2. ” зон≥ прот≥каЇ ƒн≥про в≥д п≥вн≥чного кордону ”крањни до  иЇва. ¬ище  иЇва знаходитьс€ велике  ињвське водосховище, €ке справл€Ї значний вплив на г≥дролог≥чний режим ƒн≥пра. Ќай≠б≥льшими притоками ƒн≥пра на цьому в≥др≥зку Ї ѕрип'€ть ≥ ƒесна. ѕрав≥ притоки ѕрип'€т≥ Ч “ур≥€, —тох≥д, —тир, √оринь, ”борть ≥ ”ж мають широк≥ заболочен≥ долини, €ким належить значна роль у при≠родному середовищ≥ ѕол≥сс€. Ќа заход≥ зони прот≥каЇ прикордонна р≥ка «ах≥дний Ѕуг. ¬одному режимов≥ цих р≥к властива тривала вес≠н€на пов≥нь, €ка супроводжуЇтьс€ широким розливом. ” зон≥ поши≠рен≥ озера р≥зного походженн€ Ч долинного (озеро “ур Ч 13,5 км2, Ќобель Ч 5,1 км2, Ћюб€зь Ч 5,19 км2); карстового (—в≥т€зь Ч 27,5 км2, ѕулемецьке Ч 16,0 км2, Ћуки Ч 7,0 км2). «начна к≥льк≥сть води зосереджена в болотах, €к≥ живл€тьс€ р≥чко≠вими ≥ ірунтовими водами. Ќайб≥льш широко розвинен≥ низинн≥ (евтрофн≥) болота з р≥чковим живленн€м.
•рунтовий покрив «ональними типами ірунт≥в зони м≥шаних л≥с≥вЇ р≥зн≥ дерново-п≥дзолист≥ й болотн≥. ¬они разом займають близько 95 % територ≥њ зони.  р≥м того, тут зустр≥чаютьс€ перегн≥йно-карбонатн≥, с≥р≥ л≥сов≥ та зр≥дка оп≥дзолен≥ чорноземи. ’арактерна риса ірунтового по≠криву зони Ч значна њх строкат≥сть. ќкрем≥ типи ірунт≥в, не займа≠ючи великих суц≥льних масив≥в, часто зм≥нюютьс€ ≥ншими типами. ÷е впливаЇ на строкат≥сть ландшафт≥в та ускладнюЇ њх використанн€. ѕан≥вними ірунтами Ї дерново-п≥дзолист≥, €к≥ найчаст≥ше пред≠ставлен≥ дерново-слабоп≥дзолистими ≥ дерново-середньоп≥дзолистими. ƒерново-слабоп≥дзолист≥ ірунти поширен≥ на п≥щаних р≥чкових те≠расах ≥ зандрових р≥внинах. “ому вони мають високу водопроникн≥сть, що негативно впливаЇ на њх водно-ф≥зичн≥ властивост≥. √умусу в них 1Ч1,5 %. «начн≥ площ≥ цих ірунт≥в зайн€т≥ л≥сом, частина вико≠ристовуЇтьс€ дл€ пос≥в≥в с≥льськогосподарських культур. ƒерново-середньоп≥дзолист≥ ірунти займають переважно водод≥льн≥ простори, складен≥ суп≥щаними водно-льодовиковими та льодовиковими в≥дкла≠дами. ÷≥ ірунти мають кращ≥ водно-ф≥зичн≥ властивост≥ й б≥льш ро≠дюч≥, н≥ж слабоп≥дзолист≥. Ќегативною властив≥стю цих ірунт≥в Ї п≥дви≠щена кислотн≥сть. ≤нод≥ серед дерново-середньоп≥дзолистих ірунт≥в пл€мами зустр≥чаютьс€ сильноп≥дзолист≥. ” зон≥ розвинен≥ також дерново-п≥дзолист≥ глеюват≥ й глейов≥ ірунти. ќглеЇнн€ в≥дбуваЇтьс€ в умовах надм≥рного зволоженн€ за на€вност≥ глинистого водотриву. Ќавесн≥ ≥ восени на таких ірунтах застосовуЇтьс€ вода й озим≥ пос≥ви часто вимокають, а ранн≥ €р≥ не можна вчасно пос≥€ти. Ќа л≥вобережж≥ ƒн≥пра в р≥чкових долинах ≥ зниженн€х трапл€≠ютьс€ засолен≥ й солонцюват≥ дерново-глейов≥ та лучн≥ ірунти, бо≠лотн≥ ірунти займають в основному сучасн≥ й давн≥ р≥чков≥ долини та улоговини. ¬елик≥ масиви болотних ірунт≥в зосереджен≥ в п≥вн≥чних районах ¬олинськоњ ≥ –≥вненськоњ областей, п≥вн≥чно-зах≥дн≥й частин≥ ∆итомирськоњ област≥ та на „ерн≥г≥вщин≥. ” при≠родному стан≥ болотн≥ ірунти малопридатн≥ дл€ використанн€, але п≥сл€ проведенн€ обірунтованих мел≥оративних роб≥т вони пере≠творюютьс€ в родюч≥ земл≥. –одючими ірунтами ”крањнського ѕол≥сс€ Ї дернов≥ карбонатн≥, с≥р≥ л≥сов≥ та оп≥дзолен≥ чорноземи. ƒернов≥ карбонатн≥ ірунти по≠ширен≥ в п≥вденн≥й ≥ п≥вденно-зах≥дн≥й частин≥ ¬олинського ѕол≥сс€ на продуктах вив≥трюванн€ крейдових мергел≥в ≥ крейди. ÷≥ ірун≠ти мають в≥д 3Ч6 до 8Ч12 % гумусу. —≥р≥ л≥сов≥ ірунти найб≥льш≥ площ≥ займають на —ловечансько-ќвруцькому кр€ж≥, на п≥вдн≥ ∆итомирського ѕол≥сс€, на правобережж≥ ƒесни.  
–ослинн≥сть Ѕотан≥ки встановили, що тепер флора зони м≥шаних л≥с≥в нал≥чуЇ близько 1500 вид≥в рослин, €к≥ утворюють л≥сову, лучну ≥ болотну рослинн≥сть. њњ розм≥щенн€ пов'€зане з рельЇфом, ірунтами, зволо≠жен≥стю та м≥крокл≥матом. ќсобливо р≥зко в≥др≥зн€Їтьс€ рослинн≥сть р≥чкових долин, моренних ≥ денудац≥йних р≥внин та знижень на них. ѕров≥дну роль в≥д≥грають л≥си, €к≥ займають близько 30 % те≠ритор≥њ. ” минулому л≥сист≥сть ѕол≥сс€ була значно б≥льшою, вона зменшилас€ внасл≥док д≥€льност≥ людини. ќснов≠ними л≥соутворюючими породами Ї: сосна (близько 60 % л≥сопокритоњ площ≥), дуб (понад 20 %), береза (10 %), в≥льха (6,5 %), осика (2,3 %), граб (2 %). «устр≥чаютьс€ також липа, клен, €лина, топол€, в'€з, берест. —основ≥ л≥си (бори) займають надзаплавн≥ тераси та п≥щан≥ ма≠сиви з дерново-слабоп≥дзолистими ірунтами. «а ступенем зволоже≠ност≥ та видовим складом п≥дл≥ску њх под≥л€ють на лишайников≥ (сух≥ бори) та зеленомохов≥ (св≥ж≥ бори). —осново-дубов≥ л≥си (субори) займають найб≥льш≥ площ≥ та по≠ширен≥ на моренно-зандрових р≥внинах з дерново-п≥дзолистими су≠п≥щаними ≥ частково суглинистими ірунтами. ” них розвинен≥ ор-л€ково-злаковий р≥знотравний та орл€ково-чорничний покрив. Ќа б≥льш родючих ірунтах зустр≥чаютьс€ сосново-дубово-грабов≥ л≥си (сугрудки) з трав'€нисто-чагарниковим покривом. ƒубово-грабов≥ л≥си (груди) ростуть на дерново-п≥дзолистих су≠глинкових або с≥рих оп≥дзолених ірунтах, мають добре розвинений п≥дл≥сок. Ќайб≥льше вони поширен≥ в п≥вденн≥й частин≥ ѕол≥сс€, на лесових островах ∆итомирського та  ињвського ѕол≥сс€ й на Ћ≥во≠бережному ѕол≥сс≥, де трапл€ютьс€ також дубово-липов≥ л≥си. ¬≥льшн€ки займають знижен≥ волог≥ та сир≥ д≥л€нки з дерново-п≥дзолисто-глейовими ірунтами. Ќайчаст≥ше зустр≥чаютьс€ чист≥ в≥льхов≥ або березово-в≥льхов≥ л≥си, значно р≥дше Ч €линово-в≥льхов≥, €сенево-в≥льхов≥, дубово-грабово-в≥льхов≥. Ѕерезов≥ л≥си (березн€ки) мають здеб≥льшого вторинне похо≠дженн€. ¬они в основному сформувалис€ зам≥сть вирубаних сосно≠вих ≥ сосново-дубових л≥с≥в. ялинов≥ л≥си зустр≥чаютьс€ окремими невеликими д≥л€нками на п≥вденн≥й меж≥ свого поширенн€. Ћуки займають близько 10 % територ≥њ ≥ Ї важливими природни≠ми кормовими уг≥дд€ми. ƒуже поширен≥ так зван≥ материков≥ луки, €к≥ мають вторинне походженн€ ≥ розвинулись на м≥сц≥ вирубаних л≥с≥в. « них суход≥льн≥ луки не займають великих площ, низькопро≠дуктивн≥. Ќизинн≥ луки займають знижен≥, добре зволожен≥ д≥л€н≠ки. “ут основними угрупованн€ми Ї щучников≥, мол≥н≥Їв≥, др≥бно-осоков≥ з переважанн€м осоки. Ќизинн≥ луки характеризуютьс€ б≥льшою врожайн≥стю та дещо вищою кормовою ц≥нн≥стю. «аплавн≥ луки займають велик≥ площ≥ в заплавах приток ƒн≥пра та ѕрип'€т≥. ” заплавах менших р≥чок переважають болота. Ќа цих луках переважають р≥знотравно-злаков≥, р≥знотравно-др≥бно-осоково-злаков≥ та бобово-р≥знотравно-злаков≥ угрупованн€. ’арактерним елементом природи ѕол≥сс€ Ї болота. —ередн€ заболочен≥сть ”крањнського ѕол≥сс€ становить 8 % з перезволоже≠ними земл€ми. —еред торфових бол≥т ”крањнського ѕол≥сс€ перева≠жають низинн≥, зустр≥чаютьс€ перех≥дн≥ та частково верхов≥. Ќайб≥льш р≥зно≠ман≥тний ≥ багатий рослинний покрив мають низинн≥ болота, тут переважають безл≥с≥ осоков≥, осоково-сфагнов≥ та п≥дсушен≥ злаково-осоков≥ угрупованн€. –≥дко трапл€ютьс€ л≥сов≥ в≥льхов≥, березов≥ та чагарников≥ лозов≥ болота. ¬ерхов≥ болота розташован≥ звичайно серед п≥ск≥в в улоговинах на межир≥чч€х або на п≥щаних терасах, зр≥дка в притерасних частинах долинних бол≥т, в умовах поганого м≥нерального живленн€, у зв'€зку з чим њх рослинний покрив дуже б≥дний та одноман≥тний. ƒл€ них характерний суц≥льний сфагновий покрив, низькоросл≥ пригн≥чен≥ соснов≥ деревостани. « трав'€нистих рослин та чагарник≥в тут рос≠туть лише к≥лька вид≥в Ч пух≥вка, багно, буд€ки, кремена, журавлина, росичка, на дуже зволожених м≥сц€х Ч шейхцер≥€, очерет€нка. ѕерех≥дн≥ болота мають суц≥льний сфагновий покрив, на них пе≠реважають л≥сов≥ сосново-березово-сфагнов≥ угрупованн€. «начно р≥дше трапл€ютьс€ безл≥с≥ угрупованн€ Ч осоково-сфагнов≥, пух≥вково-осоково-сфагнов≥, шейхцер≥Їво-осоково-сфагнов≥, зр≥дка очере≠т€но-сфагнов≥. Ќа слабозакр≥плених п≥сках переважають злаково-р≥знотравн≥ угрупованн€. –≥дше п≥ски вкрит≥ пригн≥ченими, покривленими сосонками. «нижен≥ д≥л€нки бувають ц≥лком вкрит≥ вересовими пустищами. ѕерес≥чно 42 % площ≥ зони займають с≥льськогоспо≠дарськ≥ уг≥дд€. ¬ирощують зернов≥ колосов≥ культури, кукурудзу, люпин, картоплю, льон-довгунець, конопл≥, гречку, просо, овочев≥ й баштанн≥ культури, розвиваютьс€ хмел€рство, сад≥вництво, €г≥д≠ництво.
“варинний св≥т “иповими ссавц€ми Ї лось, козул€, бобри, видра, норка та завезена ондатра. ѕодекуди зустр≥чаЇтьс€ бурий ведм≥дь ≥ рись. ƒосить р≥зно≠ман≥тна о рн≥тофауна: качки, кулики, мартини, кр€чки, д€тли, бере≠гов≥ ласт≥вки, голуби, рибалочки та ≥н. ” водоймах водитьс€ понад 30 вид≥в риб, частина з них маЇ промислове значенн€: короп, л€щ, карась, сом, щука, окунь. ≤з птах≥в поширен≥ р€бчик, тетер≥в, глухар, шпак, з плазун≥в Ц гадюка звичайна, вуж, €щ≥рка, болот€на черепаха. ’арактерними шк≥дниками польових куль≠тур Ї дрот€ники, льонова ≥ конопл€на блохи, люпиновий довгоносик, попелиц€, колорадський жук.
Ќеспри€тлив≥ ф≥зико-географ≥чн≥ процеси та €вища ¬одна ероз≥€, заболочен≥сть, дефл€ц≥€, карстов≥ процеси
‘≥зико-географ≥чне районуванн€ «она м≥шаних л≥с≥в у межах ”крањни представлена одним ланд≠шафтним краЇм Ч ѕол≥ським. ѕол≥сс€ под≥л€Їтьс€ на три окрем≥ частини: п≥вн≥чну (л≥вобережж€ ѕрип'€т≥), п≥вденну (правобережж€ ѕрип'€т≥ й ƒн≥пра), сх≥дну (л≥вобережж€ ƒн≥пра). ”крањнське ѕол≥сс€ охоплюЇ б≥льш значну територ≥ю ѕ≥вденного та сх≥дного ѕол≥сс€. «а ландшафтними особливост€ми ”крањнське ѕол≥сс€ под≥л€Їтьс€ на п'€ть ф≥зико-географ≥чних областей: ¬олинське, ∆итомирське,  ињвське, „ерн≥г≥вське та Ќовгород-—≥верське ѕол≥сс€.
ћ≥сце розташуванн€ ¬олинське ѕол≥сс€ ÷€ природна область знаходитьс€ м≥ж р≥чками «ах≥дний Ѕуг на заход≥ та —луч на сход≥. ƒо складу ¬олинського ѕол≥сс€ входить б≥льша частина ¬олинськоњ та п≥вн≥чно-зах≥дна частина –≥вненськоњ област≥. —х≥дна межа проходить по в≥дслоненн€х кристал≥чних пор≥д ”крањнського кристал≥чного щита поблизу м≥ст  орець, —основе,  льос≥в.
ќсновн≥ особливост≥ ќсновними ф≥зико-географ≥чними особливост€ми ¬олинського ѕол≥сс€, €к≥ в≥др≥зн€ють його в≥д ≥нших пол≥ських областей, Ї на≠€вн≥сть крейдових пор≥д, що зал€гають п≥д четвертинними в≥дкла≠дами, значний розвиток льодовикових форм рельЇфу (¬олинське моренне пасмо), на€вн≥сть карсту (хозерн≥ улоговини, л≥йки та ≥н.), широкий розвиток долинних ландшафт≥в, б≥льш теплий ≥ вологий кл≥мат, н≥ж в ≥нших пол≥ських ф≥зико-географ≥чних област€х, знач≠на поширен≥сть бол≥т ≥ заболочених земель, б≥льша л≥сист≥сть, €ка дос€гаЇ 45 % вс≥Їњ площ≥ област≥.
Ћандшафти Ќа п≥вноч≥ област≥, у верх≥в'њ ѕрип'€т≥ та на њњ при≠токах, поширен≥ молод≥ природно-територ≥альн≥ комплекси Ч за≠плавн≥ лучно-болотн≥ ландшафти. Ўирина заплави ѕрип'€т≥ в се≠редньому тут становить 3Ч5, а м≥сц€ми до 10 км. ¬она маЇ два р≥вн≥: низький, з висотами 0,5Ч2,0 м над р≥внем води в русл≥, ≥ високий Ч 2Ч3 м, €кий заливаЇтьс€ водою не щороку. “ут переважають лучн≥ урочища з р≥знотравно-злаковим травостоЇм. «начн≥ площ≥ зайн€т≥ болотами ≥ заболоченими земл€ми, особливо на заплавах низького р≥вн€. „асто зустр≥чаютьс€ стариц≥, озера, протоки та густа мережа решток меандр. Ќа прируслових урочищах поширен≥ п≥ски, зайн€т≥ чагарниками, а центральн≥ частини заплав покрит≥ луками, €к≥ вико≠ристовують п≥д с≥нокоси. «аплави високого р≥вн€ використовуютьс€ п≥д овочево-городн≥ культури, особливо п≥сл€ проведенн€ мел≥оратив≠них заход≥в. “ут д≥Ї ¬ерхньо-ѕрип'€тська мел≥оративна система. Ќаступний ландшафтний р≥вень утворюють м≥сцевост≥ надза≠плавних терас ≥ давн≥х долин. Ќа ѕрип'€т≥ та њњ великих притоках Ї дв≥ надзаплавн≥ тераси. ѕерша, борова, маЇ середню висоту 5Ч8 м, а в де€ких м≥сц€х Ч 10Ч12 м. Ќа ѕрип'€т≥ вона дос€гаЇ ширини 10Ч15 км. “ут значну роль в≥д≥грають боров≥ м≥сцевост≥ з дерново-слабоп≥дзолистими ірунтами, зайн€т≥ сухими боровими л≥сами з п≥ща≠ними валами, пасмами та розв≥юваними п≥сками. ўе б≥льш≥ площ≥ в цьому ландшафтному р≥вн≥ займають м≥сцевост≥ слабодренованих надзаплавних терас з≥ слабоп≥дзолистими суп≥щаними ≥ дерново-ілейовими ірунтами. ¬они зайн€т≥ орними земл€ми, луками, в≥льхо≠во-осиковими л≥сами ≥ болотами. ќсобливо це поширено на других надзаплавних терасах, €к≥ мають висоту в≥д 12 до 22 м. њњ ширина на правобережж≥ ѕрип'€т≥ дос€гаЇ 8Ч24 км. ƒо цього ландшафтно≠го р≥вн€ належать давн≥ долини ≥, зокрема, велика прадолина —тир Ч—ловечна, що прост€гаЇтьс€ в субширотному напр€м≥ в≥д сучасноњ долини —тоходу в район≥ с. √олови через все ѕ≥вденне ѕол≥сс€. њњ довжина понад 400 км при ширин≥ 20Ч25 км. ” њњ межах знахо≠д€тьс€ смт  олки, с. —тарий „арторийськ, м. —арни та ≥нш≥ насе≠лен≥ пункти. “ут поширен≥ ландшафти, под≥бн≥ до ландшафт≥в ≥нших надзаплавних терас, але з≥ значною часткою болотних масив≥в, зок≠рема бол≥т Ћютемецького (м≥ж р≥ками —тох≥д ≥ —тир), √ало ≥ Ћебедь Ч м≥ж р≥ками √оринь ≥ —твига. Ѕ≥льш високий ландшафтний р≥вень пов'€заний з моренно-зандровими р≥внинами переважно з дерново-середньоп≥дзолистими ірун≠тами, зайн€тими суборами, сугрудками та с≥льськогосподарськими уг≥дд€ми (зернов≥ культури, картопл€, льон). ” середн≥й частин≥ ¬олинського ѕол≥сс€ в≥д м. Ћюбомл€ до м. ƒубровиц≥ прост€гаютьс€ ландшафтн≥ м≥сцевост≥, пов'€зан≥ з ¬о≠линським моренним пасмом. “ут поширен≥ моренн≥ горби, вали, складен≥ п≥щаними ≥ суп≥щаними в≥дкладами з гран≥тним, кварци≠товими ≥ кремн≥Ївими валунами, та м≥жпасмов≥ зниженн€ ≥ долини. Ѕлизько до денноњ поверхн≥ зал€гають крейдов≥ в≥дклади, €к≥ по≠л≥пшують €к≥сть дерново-п≥дзолистих ірунт≥в ≥ використанн€ в с≥льському господарств≥. „астина з них мають щебенюватий харак≠тер. ” л≥сах переважають сосна ≥ дуб, зустр≥чаЇтьс€ €лина. ћ≥жпас≠мов≥ зниженн€ зайн€т≥ заболоченими земл€ми. Ќа п≥вдн≥ ¬олинського ѕол≥сс€, особливо на межир≥чч€х «ах≥д≠ний Ѕуг Ч “ур≥€ Ч —тох≥д Ч —тир, переважають ландшафтн≥ м≥сце≠вост≥ денудац≥йних хвил€стих р≥внин з дерново-карбонатними ірун≠тами на крейдових в≥дкладах та дерново-середньоп≥дзолистими ірун≠тами, €к≥ широко використовують дл€ вирощуванн€ зернових та городн≥х культур ≥ нав≥ть цукрових бур€к≥в. Ќевеликими масивами тут збереглис€ дубово-грабов≥ та дубово-соснов≥ л≥си. Ѕлизько до поверхн≥ зал€гають крейдов≥ в≥дклади, њх тр≥щинуват≥сть ≥ значна к≥льк≥сть опад≥в спри€ли розвитков≥ карстових процес≥в, зокрема карстових озер, л≥йок, карстових "джерел-в≥кон".
–ослинн≥сть «агальна площа л≥с≥в ¬олинського ѕол≥сс€ перевищуЇ 2300 тис. га. Ќа бори припадаЇ близько 23 %, субори Ч 47, сугрудки Ч понад 21, груди Ч 3 %.
 орисн≥ копалин ≤з корисних копалин використовуЇтьс€ м≥не≠ральна сировина дл€ буд≥вельних матер≥ал≥в Ч мергель, крейда, глини, п≥ски й, особливо, базальти (–≥вненська область), а з горючих Ч торф.  
ѕриродоохоронн≥ територ≥њ ” п≥вн≥чно-зах≥дн≥й частин≥ област≥ розки≠нувс€ Ўацький природний нац≥ональний парк (створено в 1983 р.) у Ћюбомльському адм≥н≥стративному район≥, загальною площею 32,5 тис. га. ” парку збер≥гаютьс€ природн≥ комплекси району Ўацьких озер, провод€тьс€ науков≥ досл≥дженн€, п≥дтримуЇтьс€ еколог≥чний баланс, ведетьс€ пропаганда природоохоронних знань. Ќа територ≥њ парку знаходитьс€ 22 озера, переважно карстового ≥ льодовикового походженн€. Ќайб≥льш≥ з них —в≥т€зь, ѕулемецьке, Ћюцимир,  римне. ћайже половина територ≥њ парку покрита сосновими, сосново-дубовими, грабово-дубовими, в≥льховими ≥ березо≠вими л≥сами. «начн≥ площ≥ займають луки ≥ болота. ‘лора парку нал≥чуЇ 825 вид≥в судинних рослин. ” ірунтовому покрив≥ перева≠жають дерново-п≥дзолист≥ ірунти. ™ також дерново-карбонатн≥, луч≠но-болотн≥, болотн≥ й торф'€нист≥. –≥зноман≥тний тваринний св≥т: тут вод€тьс€ лось, косул€, дикий кабан, б≥лка, ондатра, ласка, вовк, видра, куниц€, багато птах≥в та риб, серед останн≥х Ч вугор Ївро≠пейський. “еритор≥€ парку, зокрема береги озер, використовуЇтьс€ дл€ рекреац≥њ. Ќа ¬олинському ѕол≥сс≥ Ї також ландшафтн≥ заказники (Ќечимне, ѕочањвський), г≥дролог≥чн≥ заказники (ќстровський, ƒубровський) та ун≥кальний геолог≥чний об'ЇктЧ базальтов≥ стовпи Ч у –≥в≠ненськ≥й област≥ (села Ѕерестовець, «лазне, ≤ванова ƒолина) у район≥ м.  остопол€. «начн≥ площ≥ займають запов≥дн≥ болотн≥ масиви: ѕереброди (19 600 га) у ƒубровицькому район≥ –≥вненськоњ област≥, —ира ѕогон€ (10 000 га) в –акитн≥вському район≥ –≥вненськоњ област≥.
–озташуванн€ ∆итомирське ѕол≥сс€ займаЇ б≥льшу частину ∆ито≠мирськоњ ≥ сх≥дну частину –≥вненськоњ адм≥н≥стративних областей. «ах≥дна межа ∆итомирського ѕол≥сс€ проходить поблизу населених пункт≥в  лес≥в, —основе,  орець, Ўепет≥вка, а сх≥дна Ч поблизу Ќародич≥в, ћалина, –адомишл€,  орнина. ÷≥ меж≥ пов'€зан≥ з виходами на денну поверхню пор≥д ”крањнського докембр≥йського щита, €кий, головним чином, зумовив виокремленн€ ∆итомирського ѕол≥сс€.
ќсобливост≥ ќсоблив≥сть його природного середовища ви€вл€Їтьс€ в б≥льш висо≠кому г≥псометричному положенн≥ (180Ч200 м), будов≥ й глибин≥ роз≠членуванн€ рельЇфу, г≥дролог≥чних ≥ г≥дрогеолог≥чних особливост€х, менш≥й заболоченост≥ й зал≥сеност≥ пор≥вн€но з ≥ншими пол≥ськими област€ми, своЇр≥дност≥ корисних копалин, пов'€заних з кристал≥ч≠ним щитом. ѕом≥тний вплив на сучасн≥ ландшафти мають палеогео≠граф≥чн≥ умови територ≥њ в антропоген≥. «ах≥дна, б≥льш висока части≠на ∆итомирського ѕол≥сс€, не покривалас€ льодовиком ≥ морени тут немаЇ. Ќа сх≥д в≥д л≥н≥њ, що проходить поблизу населених пункт≥в —ловечно, —тар≥ ¬еледники, Ћугини,  ривотин, ∆итомир, ≤вниц€ зна≠ходитьс€ моренна частина област≥, де зустр≥чаютьс€ льодовиков≥ фор≠ми рельЇфу (моренн≥ горби, ками, ози), переважають суп≥щан≥ дерново-середньоп≥дзолист≥ ірунти та сосново-дубов≥ л≥си.
–ельЇф –≥чков≥ долини ∆итомирського ѕол≥сс€ глибоко вр≥зан≥ в до≠кембр≥йськ≥ породи ≥ на окремих д≥л€нках мають характер долин прориву. “ак р. “етер≥в б≥л€ ƒениш≥в, ∆итомира ≥  оростишева маЇ вузьку долину з≥ стр≥мкими скел€стими схилами висотою до 25Ч 30 м. ѕод≥бн≥ д≥л€нки долини маЇ ”ж у  оростен≥, —луч б≥л€ Ќовограда-¬олинського, ”борть в ќлевську, ≤рша у ¬олодарську-¬олинському,  ам'€нка б≥л€ ∆итомира та ≥н. Ќа лесових "островах" у район≥ —ловечансько-ќвруцького кр€жа, поблизу Ќовограда-¬олинського, √ородниц≥,  оростишева розвинут≥ ероз≥йн≥ форми рельЇфу, Ќа —ловечансько-ќвруцькому кр€ж≥ €ри мають глибину 20Ч30 м, а довжину до 3Ч3,5 км.
¬нутр≥шн≥ води –≥чки ∆итомирського ѕол≥сс€ в≥др≥зн€ютьс€ в≥д ≥нших пол≥ських р≥чок швидкою теч≥Їю, а на окремих д≥л€нках Ч перекатами ≥ поро≠гами, вищим п≥дйомом води п≥д час повен≥. –ослинний покрив тут збер≥гс€ менше, розоран≥сть територ≥њ зм≥нюЇтьс€ в≥д 15Ч«0 % у п≥вн≥чно-зах≥дн≥й частин≥ до 50 % у сх≥дн≥й ≥ центральн≥й. « ус≥х пол≥ських областей ∆итомирське ѕол≥сс€ найменш заболочене. «а≠гальна площа бол≥т становить лише 2,9 % територ≥њ. ¬елик≥ болотн≥ масиви поширен≥ лише на п≥вн≥чному заход≥ й п≥вноч≥ област≥.
 л≥мат  л≥мат ∆итомирського ѕол≥сс€ за своњми особливост€ми займаЇ пром≥жне положенн€ м≥ж б≥льш вологим ≥ теплим кл≥матом ¬о≠линського ѕол≥сс€ ≥ б≥льш континентальним кл≥матом сх≥дних областей.
Ћандшафти –≥внинно-зандров≥ на кристал≥чн≥й основ≥ з переважанн€м дерново-слабоп≥дзолистих ірунт≥в п≥д л≥сами борового ≥ суборового тип≥в. ¬одно-льодовиков≥ п≥ски мають потужн≥сть 4Ч6 м ≥ зал€≠гають на гран≥тах, гнейсах або продуктах њх вив≥трюванн€. ћ≥сц€≠ми зустр≥чаютьс€ п≥щан≥ вали ≥ горби еолового походженн€, а в зниженн€х Ч невелик≥ болота та заболочен≥ земл≥. Ќайб≥льше ц≥ м≥сцевост≥ поширен≥ на п≥вн≥чному заход≥ в район≥ –акитного, √о≠родниц≥, ≈м≥льчина. –≥внинно-зандров≥ та долинно-зандров≥ заболочен≥ м≥сцевост≥ з дерново-слабоп≥дзолистими глеюватими ≥ болотними ірунтами на докембр≥йських кристал≥чних, крейдових ≥ палеогенових осадочних породах п≥д л≥сами борового типу поширен≥ в район≥ ќлевська, ѕер≠ги, р. Ѕолотниц€. “ут зустр≥чають верхов≥ й перех≥дн≥ болота пло≠щею понад 1000 га, з потужн≥стю торф'€ного шару до 4Ч5 м. Ќайб≥льш≥ з бол≥т ќзер€нське ≥ √воздь. ” зниженн€х ≥ долинах роз≠винен≥ осоково-г≥пнов≥ болота. ¬ цих районах проведено мел≥ора≠тивн≥ роботи. ћоренно-зандров≥ та моренно-горбист≥ з дерново-слабоп≥дзолис≠тими ≥ дерново-середньоп≥дзолистими ірунтами ландшафтн≥ м≥сцевост≥ поширен≥ в сх≥дн≥й п≥добласт≥ ∆итомирського ѕол≥сс€ побли≠зу ѕот≥Ївки, √орбулева, ћодилева, ƒ≥вочок, “орчина та ≥н. ƒенудац≥йн≥ хвил€сто-р≥внинн≥ на кристал≥чних породах з дер≠ново-слабоп≥дзолистими щебенюватими ірунтами м≥сцевост≥ мають значне поширенн€ на межир≥чч€х з високим зал€ганн€м докембр≥й≠ських пор≥д. ¬одно-льодовиков≥ п≥ски тут малопотужн≥ або в≥дсутн≥ взагал≥, зустр≥чаютьс€ елюв≥ально-делюв≥альн≥ щебенюват≥ в≥дкла≠ди Ч продукти вив≥трюванн€ кристал≥чних пор≥д. “ак≥ ландшафтн≥ м≥сцевост≥ поширен≥ в район≥ м.  оростен€, поблизу с≥л  раЇвщи-ни, “опорищ, ѕекерщина та в ≥нших районах. ” ∆итомирському ѕол≥сс≥, на в≥дм≥ну в≥д ¬олинського, поширен≥ ландшафтн≥ м≥сцевост≥ лесових остров≥в ≥з с≥рими л≥совими ірунта≠ми, збезл≥сен≥ й зайн€т≥ переважно с≥льськогосподарськими уг≥дд€≠ми. Ќа них розвинен≥ €ри ≥ балки, в≥дбуваютьс€ ≥нтенсивн≥ ероз≥йн≥ процеси. ÷≥ м≥сцевост≥ мають риси л≥состепових ландшафт≥в. ¬они зустр≥чаютьс€ на —ловечансько-ќвруцькому кр€ж≥, у район≥ м≥ст Ќовограда-¬олинського, ∆итомира,  оростишева та ≥н.
ѕриродоохоронн≥ територ≥њ Ќа територ≥њ ∆итомирського ѕол≥сс€ знаход€тьс€ один держав≠ний запов≥дник, ѕол≥ський, ≥ р€д заказник≥в. ѕол≥ський державний запов≥дник створено в 1968 р. в ќлевському й ќвруцькому районах. …ого площа становить 20,1 тис. га, з них л≥си займають 73 %, болота ≥ заболочен≥ земл≥ Ч 22, луки Ч 2 %. ‘лора запов≥дника включаЇ 528 вид≥в вищих рослин. —еред природноњ рослинност≥ рел≥ктов≥ та ен≠дем≥чн≥ види: рододендрон жовтий, дуб скельний, плющ звичайний та ≥н. Ѕагатий ≥ р≥зноман≥тний тваринний св≥т, €кий включаЇ лос≥в, косуль, диких кабан≥в, вовк≥в, рисей, бобр≥в, видр та 90 вид≥в птах≥в. Ћандшафтний заказник ѕлотниц€ (464 га) Ї в ќлевському райо≠н≥ з ун≥кальними природно-територ≥альними комплексами. √≥дро≠лог≥чний заказник ƒ≥дове озеро з озерними екосистемами (54 га) знаходитьс€ в ќвруцькому район≥. Ћ≥совий заказник ѕо€сковський (113 га) в ќлевському район≥ з дубово-грабовими л≥сами засновано в 1926 р. “ут збереглис€ дуби-велетн≥ в≥ком 300Ч400 рок≥в.
–озташуванн€  ињвське ѕол≥сс€ ÷€ природна область розташована м≥ж ∆итомирським ≥ „ерн≥г≥в≠ським ѕол≥сс€м. «ах≥дна межа проходить по виходах на денну по≠верхню докембр≥йських кристал≥чних пор≥д, характерних дл€ ∆итомирського ѕол≥сс€. ѓњ провод€ть на сх≥д в≥д населених пункт≥в Ќародич≥, ћалин, –адомишль, ’олодк≥в. —х≥дна межа проходить по ƒн≥пру.
√еолог≥€, рельЇф геоструктурному в≥дношенн≥  ињвське ѕол≥сс€ займаЇ п≥вн≥чно-сх≥дний схил ”крањнського кристал≥чного щита до ƒн≥провсько-ƒонецькоњ западини.  ристал≥чний фундамент поступово знижуЇтьс€ до долини ƒн≥пра, де знаходитьс€ на глибин≥ 300Ч400 м. Ќа ньому зал€гають морськ≥ осадочн≥ в≥дклади юри, крейди ≥ палеогену, а та≠кож континентальн≥ утворенн€ неогену й антропогену. ¬ище м≥сце≠вого базису ероз≥њ зустр≥чаютьс€ в≥дклади палеогену, неогену й ан≠тропогену, €к≥ беруть безпосередню участь у ландшафтах. ќсобливо значна роль належить антропогеновим в≥дкладам, €к≥ в основному представлен≥ льодовиковими, водно-льодовиковими, алюв≥альними, озерними та еоловими утворенн€ми. «агальна потужн≥сть њх у се≠редньому дор≥внюЇ 15Ч20 м. ѕоверхн€  ињвського ѕол≥сс€ Ч це акумул€тивна низовина з пан≥вними абсолютними висотами 120Ч 170 м ≥ глибиною розчленуванн€ широкими р≥чковими долинами Ч 25Ч50 м. √оловн≥ з р≥к Ч ƒн≥про, ѕрип'€ть, ”ж, “етер≥в, «движ.
 л≥мат  л≥матичн≥ умовиобласт≥ мають типов≥ пол≥ськ≥ риси. «окрема, б≥льша частина рад≥ац≥йного тепла (до 60Ч70 %) витрачаЇтьс€ на випаровуванн€, ч≥тко ви€вл€Їтьс€ сезонн≥сть кл≥матичних процес≥в ≥ €вищ. «има в  ињвському ѕол≥сс≥ м'€ка ≥ триваЇ з к≥нц€ листопада до березн€. —ередн≥ температури с≥чн€ зм≥нюютьс€ в≥д -6,4 ∞— („ор≠нобиль) до Ч5,9 ∞— ( ињв), а м≥н≥мальн≥ доход€ть до Ч37 ∞—. ¬зимку часто бувають в≥длиги. —н≥говий покрив утримуЇтьс€ до 100 дн≥в, ≥з середньою висотою 25Ч30 см. ¬есна триваЇ 2Ч2,5 м≥с. ѕерех≥д се≠редньодобовоњ температури через 0 ∞— припадаЇ на другу половину березн€, а через +10 ∞— Ч на к≥нець кв≥тн€ Ч початок травн€. Ћ≥то триваЇ з к≥нц€ травн€ до початку вересн€. —ередньом≥с€чна темпе≠ратура в липн≥ дор≥внюЇ +18... + 19,5 ∞—, а максимальна Ч +37...+39 ∞—. ¬л≥тку випадаЇ близько 40 % р≥чноњ к≥лькост≥ опад≥в, €ка становить 530Ч570 мм. ќс≥нь триваЇ ≥з середини вересн€ до третьоњ декади листопада. ƒл€ нењ характерн≥ облогов≥ дощ≥ та тумани.
¬нутр≥шн≥ води ¬нутр≥шн≥ води ињвського ѕол≥сс€ складаютьс€ з густоњ г≥дро≠граф≥чноњ мереж≥ р≥к,  ињвського водосховища, озер, бол≥т, ірунто≠вих ≥ п≥дземних вод.
•рунти ќсновними типами ірунт≥вЇ р≥зн≥ види дерново-п≥дзолистих, що Ї пан≥вними, торф'€но-болотн≥ та с≥р≥ л≥сов≥ на лесових островах.
–ослинн≥сть —еред природноњ рослинност≥ головну роль в≥д≥грають соснов≥, грабово-дубово-соснов≥, в≥льхов≥ л≥си, чагарники, лучна та болотна рослинн≥сть. Ћ≥си ≥ чагарники займають близько 50 %, луки Ч 2,2, болота ≥ заболочен≥ земл≥ Ч 3,2 % територ≥њ. –озоран≥сть с€гаЇ 36,8 %. ¬насл≥док „орнобильськоњ катастрофи 1986 р. значн≥ площ≥ с≥льськогосподарських уг≥дь, л≥сових масив≥в, водних об'Їкт≥в  ињв≠ського ѕол≥сс€ виведено з господарського використанн€ у зв'€зку ≥з забрудненн€м рад≥оактивними елементами.
Ћандшафти ” ландшафтн≥й структур≥ ињвського ѕол≥сс€ найб≥льш≥ площ≥ займають моренно-зандров≥ слабохвил€ст≥ низовинн≥ р≥внини з дерново-середньоп≥дзолистими ірунтами, покрит≥ боровими ≥ суборовими л≥сами, моренно-горбист≥ р≥внини з дерново-середньоп≥дзолистими ірунтами ≥з суборовими ≥ сугрудковими л≥сами, зандров≥ низовинн≥ р≥внини з дерново-слабоп≥дзолистими ірунтами ≥ боровими л≥сами, надзаплавно-терасов≥ низовини з дерново-слабоп≥дзолистими ірун≠тами ≥ л≥сами переважно борового типу, заплавн≥ лучно-болотн≥ ни≠зовинн≥ з≥ слабоп≥дзолистими ≥ болотними ірунтами та лесов≥ еро≠дован≥ "острови" ≥з с≥рими л≥совими ірунтами. Ќа моренно-зандрових низовинах дуже поширен≥ водно-льодо≠виков≥ п≥ски, €к≥ здеб≥льшого зал€гають на морен≥. Ќа поверхн≥ зустр≥чаютьс€ блюдцепод≥бн≥ зниженн€ з оглеЇними ірунтами. Ќа зандрових д≥л€нках л≥си складаютьс€ переважно ≥з сосни, а на мо≠ренних ростуть дуб ≥ граб. ћоренно-горбист≥ р≥внини характеризу≠ютьс€ на€вн≥стю льодовикових ≥ водно-льодовикових форм у ви≠гл€д≥ моренних горб≥в ≥ пасом типу кам≥в ≥ оз≥в з в≥дносною висо≠тою 15Ч20 м. «ниженн€ м≥ж горбами ≥ пасмами зайн€т≥ луками, ≥нод≥ низинними болотами. ÷≥ ландшафтн≥ м≥сцевост≥ поширен≥ поблизу с≥л „истогол≥вки, Ћельова,  орогода, јндр≥Ївки неподал≥к „орнобил€. «андров≥ р≥внини займають значн≥ площ≥ в  ињвсько≠му ѕол≥сс≥, особливо в п≥вн≥чн≥й частин≥. Ќа поверхн≥ зандровоњ р≥внини вид≥л€ютьс€ п≥щан≥ вали ≥ пасма, верхн€ частина €ких перероблена в≥тром. ” б≥льшост≥ зандров≥ р≥внини зал≥сен≥ сосною, березою, в≥льхою або осикою. ќкрем≥ д≥л€нки зайн€т≥ суход≥льни≠ми луками. ≤з с≥льськогосподарських культур переважають жито ≥ картопл€. ” багатьох м≥сц€х зандров≥ р≥внини переход€ть у над≠заплавн≥ п≥щан≥ тераси р≥к ѕрип'€ть, ”ж, “етер≥в, ≤рп≥нь та ≥н. «аплавно-лучно-болотн≥ ландшафти займають заплави, €к≥ дос€га≠ють ширини в≥д 1,5Ч2 до 7Ч8 км. ” багатьох долинах проведено мел≥оративн≥ заходи (≤рп≥нь, «движ), €к≥ дали можлив≥сть викори≠стовувати ц≥ земл≥ дл€ вирощуванн€ овочевих культур. Ћесов≥ "ост≠рови" трапл€ютьс€ невеликими д≥л€нками поблизу населених пункт≥в: „орнобил€, ≤ванкова, ѕриборська, Ѕород€нки, ƒимера, ¬ишгорода та ≥н.
ѕриродоохоронн≥ обТЇкти ≤з природоохоронних об'Їкт≥в  ињвського ѕол≥сс€ найб≥льш≥ ƒн≥провсько-“етер≥вське державне л≥сомисливське господарство (площа понад 30 тис. га), ≤льњнський г≥дролог≥чний заказник (понад 2 тис. га).
≈колог≥чний стан  ињвське ѕол≥сс€ зазнало значного рад≥оактивного забрудненн€ внасл≥док „орнобильськоњ катастрофи 1986 р. √оловна роль у за≠брудненн≥ рег≥ону належить довго≥снуючим рад≥оактивним елемен≠там з тривалим пер≥одом розпаду Ч цез≥ю-137, стронц≥ю-90, плуто-н≥ю-239. ¬ипаданн€ ≥ розпод≥л рад≥онукл≥д≥в на земн≥й поверхн≥ пов'€зане з рухом пов≥тр€них мас ≥ певним чином з морфолог≥Їю ≥ властивост€ми ландшафт≥в, особливо таких складових, €к рельЇф, зокрема експозиц≥€ схил≥в, характер рослинност≥ та ірунт≥в. Ќа≠приклад, п≥двищенн€ забрудненост≥ реЇструЇтьс€ в межах  ињвського ѕол≥сс€ на „орнобильсько-„истогол≥вському моренному пасм≥, бо≠лотних масивах, заплавах, в окремих л≥сових масивах. «начний вплив на м≥грац≥ю рад≥онукл≥д≥в мають ландшафтн≥ умови територ≥њ. «а≠брудненн€ ландшафт≥в цез≥Їм-137 становить 18,5-ё10Ч148-1010 Ѕк/км2, стронц≥Їм-90 Ч в≥д 3,7-ё10 до 11-1010Ѕк/км2. “ому геогра≠фи беруть активну участь у наукових досл≥дженн€х, спр€мованих на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в „орнобильськоњ катастрофи.
–озташуванн€ „ерн≥г≥вське ѕол≥сс€ ÷е ф≥зико-географ≥чна область зони м≥шаних л≥с≥в, €ка прост€≠гаЇтьс€ в≥д ƒн≥пра на заход≥ до њњ сх≥дноњ меж≥, що проходить побли≠зу гирла р. –евна (басейн р. —нов), на зах≥д в≥д смт ’олми ≥ ѕонорниц€, с. ќболонн€, на сх≥д в≥д смт.  ороп та на зах≥д в≥д м.  ролевець.
√еолог≥€, рельЇф ќбласть розташована в межах ƒн≥провсько-ƒонецькоњ запа≠дини, що значною м≥рою зумовило њњ ф≥зико-географ≥чн≥ особливост≥.  ристал≥чний фундамент опускаЇтьс€ на глибину к≥лька тис€ч метр≥в ≥ перекритий палеозойськими, мезозойськими та кайнозойськими в≥дкладами. ¬ище м≥сцевих базис≥в ероз≥њ зал€гають палеогенов≥, неогенов≥ та антропогенн≥ в≥дклади. ќстанн≥ найчаст≥ше представ≠лен≥ льодовиковими (морена), водно-льодовиковими, алюв≥альними, озерними, еоловими та лесопод≥бними в≥дкладами. «а характером рельЇфу „ерн≥г≥вське ѕол≥сс€ Ч акумул€тивна низовина з≥ значни≠ми площами сучасних ≥ давн≥х р≥чкових долин.
 л≥мат  л≥мат„ерн≥г≥вського ѕол≥сс€ можна схарактеризувати €к по≠м≥рно континентальний, з≥ значним зволоженн€м прот€гом року, великою в≥дносною волог≥стю та слабкими в≥трами. ѕор≥вн€но ≥з зах≥дними област€ми „ерн≥г≥вське ѕол≥сс€ вир≥зн€Їтьс€ б≥льшою ампл≥тудою р≥чних температур, нижчими зимовими температурами, б≥льшою тривал≥стю пер≥оду з≥ сн≥говим покривом. —ередн€ р≥чна сума опад≥в Ч 500Ч610 мм.
¬нутр≥шн≥ води –≥чкова мережа област≥ густа. –≥чки характеризуютьс€ незнач≠ним пад≥нн€м, спок≥йною теч≥Їю ≥ меандруванн€м. ” долинах ƒн≥пра, ƒесни, —нову, —ейму багато заплавних озер. «аболочен≥сть „ерн≥г≥вського ѕол≥сс€ досить велика. ѕлоща торф'€≠них бол≥т становить понад 4,5 % вс≥Їњ територ≥њ. ћайже вс≥ болота належать до низовинного типу. ѕерех≥дн≥ й верхов≥ болота трапл€≠ютьс€ дуже р≥дко. Ќайб≥льшими болотами Ї «амглай (8334 га), ќстерське (10 558 га), —новське (9400 га), —мол€нка (4288 га), ƒоч-√али (3600 га), ¬идра (2458 га), ѕаристе (2340 га).
√рунти ” ірунтовому покрив≥ переважають дерново-п≥дзолист≥ ірунти, значн≥ площ≥ зайн€т≥ болотними та с≥рими л≥совими ірунтами; ос≠танн≥ найб≥льш родюч≥. ќсоблив≥стю природних умов „ерн≥г≥всько≠го ѕол≥сс€ Ї поширен≥ м≥сц€ми засолен≥ ірунти (лучн≥ содов≥ солон≠чаки й солонц≥). ÷≥ ірунти приурочен≥ до лесових "остров≥в" на терасах з близьким до поверхн≥ р≥внем ірунтових вод. ” долинах ƒесни ≥ ќстра розвинулись лучн≥ солонцюват≥ й осолод≥л≥ ірунти.
–ослинн≥сть Ћ≥сист≥сть „ерн≥г≥вського ѕол≥сс€ найменша пор≥вн€но з ≥ншими пол≥ськими област€ми ≥ становить 15Ч18 %.ќсновн≥ площ≥ зайн€т≥ сосновими та дубово-сосновими л≥сами. ћенш поширен≥ липа, клен, в'€з. ¬ област≥ проходить сх≥дна межа суц≥льного поширенн€ гра≠ба. Ќайб≥льш≥ л≥сов≥ масиви збереглис€ у межир≥чч≥ ƒн≥пра Ч ƒес≠ни, на л≥вобережн≥й терас≥ «амгла€, на межир≥чч≥ —нова Ч ƒесни. ¬елик≥ площ≥ займають заплавн≥ й суход≥льн≥ луки, €к≥ Ї значною кормовою базою. Ѕолотн≥ масиви вкрит≥ такими вологолюбами, €к р≥зн≥ осоки, очерет, рогоз≥в, ситник та ≥н.
«емельн≥ уг≥дд€ «емельн≥ уг≥дд€ област≥ розпод≥л€ютьс€ так: орн≥ земл≥ займа≠ють понад 42 %, сади ≥ €г≥дники Ч 0,7, с≥ножат≥ Ч15,5, вигони ≥ пасовиська Ч 6,5, л≥си ≥ чагарники Ч 21, болота Ч 4,5 %.
Ћандшафти —воЇр≥дн≥сть ландшафтноњ структуриобласт≥ пол€гаЇ в тому, що пол≥ськ≥ м≥сцевост≥ займають 63 % вс≥Їњ територ≥њ, а понад 18 % м≥сцевост≥ маЇ л≥состепов≥ рис и. ¬елика частка долинних ландшафт≥в. ћоренно-зандров≥ низовини з р≥зними дерново-п≥дзолистими ірун≠тами в комплекс≥ з глеюватими ≥ болотними значно розвинут≥ на п≥вноч≥ та п≥вн≥чному сход≥. ” багатьох м≥сц€х вони збезл≥сен≥ й зайн€т≥ с≥льськогосподарськими уг≥дд€ми. «андров≥ низовини характеризуютьс€ переважанн€м п≥щаних ≥ суп≥щаних дерново-середньоп≥дзолистих ірунт≥в у поЇднанн≥ з за≠болоченими. Ќа „ерн≥г≥вському ѕол≥сс≥ пор≥вн€но широко розвинен≥ надзаплавно-терасов≥ м≥сцевост≥ з дерново-середньоп≥дзолистими грунтами. ¬они широкими смугами прост€гаютьс€ вздовж р≥к ƒн≥пра, ƒесни, —нова, —ейму та ≥н. ѓх використовують п≥д с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд€, ≥ л≥си збереглис€ невеликими масивами. —воЇр≥дними ландшафтами характеризуютьс€ прох≥дн≥ п≥щано-болотн≥ долини. Ќайб≥льша з них Ц давн€ прох≥дна ƒн≥пра Ц «амглай. ¬она прот€гаЇтьс€ в субмерид≥ональному напр€м≥ в≥д ƒн≥пра до ƒесни на 60 км, при ширин≥ 8-10 км. ƒно долини зайн€то низинними болотами з торфовищами. ѕотужн≥сть торфу с€гаЇ в середньому 1.5-2 м, а максимально Ц до 5-6 м. Ћучно-болотн≥ м≥сцевост≥ сучасний заплав займають значн≥ площ≥ в долин≥ ƒн≥пра, ƒесни, —нова, ”бед≥, ћени, ќстра та њх приток. ¬исота њх Ц 1.52м над р≥внем води. Ќа поверхн≥ заплав багато озер-стариць, проток, замкнутих знижень. ¬ажливе господарське значенн€ мають заплавн≥ луки. ќдн≥Їю з характерних рис „ерн≥г≥вського ѕол≥сс€ Ї на€вн≥сть досить великих лесових Уостров≥вФ на водод≥лах ≥ терасах. Ќа них панують л≥состепов≥ ландшафти ≥з с≥рими л≥совими ірунтами, €к≥ майже повн≥стю використовуютьс€ п≥д с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд€. Ќа лесових УостровахФ розвиваЇтьс€ €ружна ероз≥€. Ќайб≥льшими за площею еродованими м≥сцевост€ми Ї ћихайло- оцюбинський, –≥пкинський, —едн≥всько-“упич≥вський та ћенський лесов≥ УостровиФ.
ѕриродоохоронн≥ обТЇкти Ќайважлив≥шими природоохоронними обТЇктами „ерн≥г≥вського ѕол≥сс€ Ї: г≥дролог≥чний заказник —осинський (406 га) поблизу смт ќлеш≥вка „ерн≥г≥вського району, г≥дролог≥чний заказник ћох (98 га) у ўорс≥вському район≥ та  аморетський (515 га) зоолог≥чний заказник у ћенському район≥.
–озташуванн€ Ќовгород-—≥верське ѕол≥сс€ ÷€ природна область займаЇ сх≥дну частину ”крањнського ѕол≥с≠с€ й охоплюЇ п≥вн≥чно-сх≥дну частину „ерн≥г≥вськоњ област≥ та п≥вн≥чно-зах≥дну частину —умськоњ област≥.
Ћандшафти Ћандшафти Ќовгород-—≥верського ѕол≥сс€ мають перех≥дний ха≠рактер в≥д пол≥ських (79,2 %) до п≥вн≥чнол≥состепових (близько 15 %).
√еолог≥€, рельЇф Ќовгород-—≥верське ѕол≥сс€ розташоване на п≥вденно-зах≥дному схил≥ ¬оронезького кристал≥чного масиву. √либина фундаменту коливаЇтьс€ в≥д 100 (басейн р. «ноб≥вка) до 400Ч900 м (Ќовгород-—≥верський Ч 384 м, ’олми,  ороп). ‘ундамент перекритий мало≠потужними осадковими в≥дкладами верхнього палеозою ≥ мезо-кайнозою, що зал€гають монокл≥нально. ќсобливо характерн≥ дл€ об≠ласт≥ породи крейдового в≥ку, представлен≥ мергелем ≥ крейдою. ¬они високо п≥дн€т≥ над м≥сцевим базисом ероз≥њ, часто в≥дслонюютьс€ по р≥чкових долинах ≥ в багатьох м≥сц€х на крейд≥ збереглис€ палео≠генов≥ в≥дклади, €к≥ мають незначну потужн≥сть. Ќайчаст≥ше крей≠дов≥ в≥дклади перекриваютьс€ невеликою товщею антропогенових, €к≥ представлен≥ мореною, водно-льодовиковими, алюв≥альними в≥дкладами та лесопод≥бними суглинками. „астина Ќовгород-—≥верського ѕол≥сс€ за характером рельЇфу Ч еродована височина. –≥чков≥ долини тут глибоко вр≥зуютьс€ в кор≥нн≥ породи. Ќа схилах долин розвинут≥ €ри ≥ балки. Ќа крейдо≠вих в≥дкладах утворилис€ карстов≥ форми рельЇфу Ч л≥йки ≥ про≠вали. як ≥ в ≥нших ф≥зико-географ≥чних област€х, процеси глибин≠ноњ водноњ ероз≥њ розвиваютьс€ на лесових "островах" ≥ частково на прир≥чкових м≥сцевост€х моренно-зандрових р≥внин. ќсобливо ак≠тивно ероз≥йна д≥€льн≥сть ви€вл€Їтьс€ на правобережж≥ ƒесни та в≥дрогах —ередньорос≥йськоњ височини.
 л≥мат  л≥мат Ќовгород-—≥верського ѕол≥сс€ в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д ≥нших пол≥ських областей найб≥льшою континентальн≥стю. —ередн€ тем≠пература с≥чн€ знижуЇтьс€ до -7...-8 ∞—, пер≥од з≥ сталим сн≥говим покривом тут найдовший Ч до 110Ч115 дн≥в.
√≥дролог≥€ ¬насл≥док виход≥в тр≥щинних вод з крейдових горизонт≥в модул≥ стоку зростають до 4Ч4,5 л/с-км2.
–ельЇф ¬≥дм≥тною рисою ц≥Їњ област≥ Ї поширен≥сть ероз≥йних процес≥в. ≈родован≥ лесов≥ р≥внини з≥ змитими ірунтами, €рами ≥ балками поширен≥ на правобережж€х р≥чок —нов, Ѕ≥лоус, ”бедь, ƒесна. якщо р≥вень м≥сцевого базису ероз≥њ в „ерн≥г≥вському ѕол≥сс≥ маЇ показ≠ники 45Ч55 м, то на Ќовгород-—≥верщин≥ (правобережж€ ƒесни) в≥н зм≥нюЇтьс€ в≥д 50Ч70 до 85 м. «авд€ки цьому тут густота €руж≠но-балковоњ мереж≥ с€гаЇ 1Ч1,2 км/км2, що б≥льше, н≥ж в ≥нших пол≥ських област€х. Ќайб≥льшоњ ≥нтенсивност≥ ероз≥йн≥ процеси дос€гають у пер≥од сн≥готаненн€ ≥ злив. ≤нтенсивне змиванн€ зб≥днюЇ ірунти на гумус ≥ рухлив≥ поживн≥ речовини, зменшуЇ водотривк≥сть структури ≥ зв'€зн≥сть. ≈родован≥ м≥сцевост≥ в межах лесових "остров≥в " при њх освоЇнн≥ потребують застосуванн€ спец≥альних протиероз≥йних ≥нженерно-техн≥чних ≥ ф≥томел≥оративних заход≥в боротьби з глибинною еро≠з≥Їю, змиванн€м ірунт≥в, спец≥альноњ агротехн≥ки й орган≥зац≥њ те≠ритор≥њ (с≥возм≥ни, розм≥щенн€ л≥сосмуг, сп≥вв≥дношенн€ уг≥дь). ” межах моренно-зандрових р≥внин ероз≥€ ви€вл€Їтьс€ значно менше. Ќа розораних схилах тут спостер≥гаютьс€ площинне змиван≠н€ (≥нод≥ зустр≥чаютьс€ дерново-п≥дзолист≥ ірунти, в €ких змито не т≥льки гумусовий горизонт (15Ч25 см), а й весь ірунтовий проф≥ль). ÷е потр≥бно враховувати п≥д час вживанн€ протиероз≥йних заход≥в.
√рунти ” формуванн≥ ірунт≥в пом≥тну роль в≥д≥грають кор≥нн≥ породи, зокрема мергельно-крейдов≥ верхньоњ крейди. ¬они збагачують ірун≠ти поживними речовинами, зменшують кислотн≥сть дерново-п≥дзо≠листих ірунт≥в. Ќа лесопод≥бних в≥дкладах сформувалис€ с≥р≥ л≥сов≥ ірунти та оп≥дзолен≥ чорноземи. „астка б олотних ≥ торфово-болот≠них ірунт≥в незначна.
–ослинн≥сть Ћ≥си ≥ чагарники займають близько 33 % територ≥њ. ѕереважають субори ≥ сугрудки. Ќа с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд€ припадаЇ понад 46 % площ≥.
Ћандшафти ” ландшафтн≥й структур≥област≥ переважають моренно-зандров≥ м≥сцевост≥ з дерново-слабо- ≥ середньоп≥дзолистими ірунтами п≥д суборами ≥ борами. јлюв≥ально-зандров≥ м≥сцевост≥ на крейдов≥й основ≥ з≥ значною зал≥сен≥стю характерн≥ дл€ п≥вн≥чноњ ≥ п≥вн≥чно-сх≥дноњ частини. “ут розвинен≥ карстов≥ €вища. «начн≥ площ≥ за≠ймають м≥сцевост≥ лесових еродованих р≥внин ≥з с≥рими л≥совими ірунтами. ¬они поширен≥ в центральн≥й та п≥вденн≥й частинах ≥ на правобережж≥ ƒесни. яружно-балков≥ ландшафтн≥ м≥сцевост≥ роз≠винен≥ не т≥льки на лесових "островах", а й на п≥двищених д≥л€н≠ках крейдових пор≥д. “ут поширен≥ €ри, балки, лощини, делюв≥альн≥ схили з≥ змитими ірунтами. ƒосить р≥зноман≥тн≥ та своЇр≥дн≥ за≠плавн≥ м≥сцевост≥. ” долин≥ ƒесни заплава дос€гаЇ ширини в≥д 1 до 4 км. Ќа заплавах поширен≥ мокр≥ й сух≥ луки, болота, озера-стариц≥, л≥сов≥ й чагарников≥ д≥л€нки ≤стотних зм≥н зазнали ландшафти територ≥й, де розробл€ютьс€ родовища крейди, п≥ск≥в, що використовуютьс€ €к сировина дл€ буд≥вельних матер≥ал≥в.
ѕриродоохоронн≥ обТЇкти Ћ≥совий заказник ¬е≠ликий Ѕ≥р (1167 га), €кий знаходитьс€ б≥л€ с. —обичево Ўостк≥вського району —умськоњ област≥. “ут збер≥гс€ великий сосновий ма≠сив €к пам'€тка досл≥дного л≥с≥вництва.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2113 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © јристотель
==> читать все изречени€...

2018 - | 1998 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.