Формування політичної культури

Політична культура – продукт природного історичного розвитку. При цьому значну роль у формуванні політичної культури кожної країни грають такі фактори, як її геополітичне положення; соціальна й політична структура суспільства; характер суспільних відносин; політичні традиції, особливості національної культури й національної психології.

Умовою формування політичної культури людей є їх включення у політичний процес, взаємодія з політичною реальністю. У політичному процесі діє цілий ряд інститутів. З політичною системою взаємодіють різні сфери громадського життя, всі вони в тій або іншій мірі беруть участь у формуванні політичної культури, визначають основні напрямки цього процесу.

Основні шляхи формування політичної культури:

· діяльність держави,

· діяльність політичних партій,

· вплив церкви на політичне життя,

· інформаційно-комунікативна діяльність засобів масової інформації,

· діяльність суспільно-політичних організацій і рухів,

· вплив родини, кола друзів, трудового колективу й т.д.

На характеристиці деяких з перерахованих шляхів варто зупинитися особливо. Так, діяльність держави по визначенню моделей політичної поведінки, формуванню й закріпленню національних політичних символів за допомогою прийняття законодавчих актів визначає відповідно й найважливіші параметри політичної культури. Коли ж держава приймає на себе ідеологічні функції, вона самим безпосереднім образом активно включається в процес формування політичної культури. Історія має у своєму розпорядженні приклади того, що саме державі належить не просто значна, а визначальна роль у формуванні національної політичної культури. Досить активно цю роль виконували держави в колишніх соціалістичних країнах. Буває й так, що держава протягом багатьох десятиліть може обмежуватися функцією "нічного сторожа", як, наприклад, у США. Однак й у цих умовах національна політична культура була у величезному ступені дітищем своєї держави. Конституція, Білль про права, доповнення до конституції, інші закони, звід загальнонаціональних символів, офіційні свята із символічним підтекстом як невід'ємні риси американської політичної культури створювалися під егідою цього самого "нічного сторожа".

Інший, не менш важливий шлях формування політичної культури – політична, ідеологічна й організаційна діяльність політичних партій. Вони закладають основи політичної свідомості громадян, їхнього мислення й поводження. Саме діяльність політичних партій формує в громадян відношення до партій і партійних систем, уявлення про місце партій у політичній системі суспільства, про відносини між партіями й державою, про можливості партій у висуненні й захисті інтересів громадян і т.п.

На політичну культуру багатьох країн зробила глибокий вплив, а в ряді країн робить й у цей час церква. У деяких державах вона бере активну участь у політичному житті, але навіть там, де діяльність церкви не настільки активна, вона однаково впливає на політичне мислення й особливо – на політичну поведінку громадян.

У сучасних умовах одним з найбільш ефективних шляхів формування політичної культури є інформаційно-комунікативна діяльність засобів масової інформації (ЗМІ). До ЗМІ відноситься преса, масові кишенькові довідники, радіо, телебачення, кіно- і звукозапис, відеозапис. В останні десятиліття засоби комунікації перетерплюють істотні зміни внаслідок поширення супутникових засобів зв'язку, кабельного радіо й телебачення, електронних текстових комунікаційних систем (відео-, екранних і кабельних текстів), а також індивідуальних засобів нагромадження й відтворення інформації (касет, дискет, дисків). ЗМІ часто називають "четвертою владою". За цією метафорою ховається реальна здатність ЗМІ формувати основні політико-культурні цінності громадян, стереотипи політичної поведінки.

Ефективність впливу ЗМІ на формування політичної культури громадян визначається, по-перше, їхньою здатністю впливати на максимальне число людей; по-друге, можливістю впливу в найкоротші проміжки часу. Найбільш масовий і сильний політичний вплив роблять аудіовізуальні ЗМІ, і, насамперед, радіо й телебачення.

Стихія суспільно-політичних рухів, як показує досвід багатьох країн, нерідко народжує ідеї, установки, моделі поведінки, які міцно входять у національну політичну культуру. Це ще один шлях формування політичної культури. Як приклад можна привести вплив майдану на прийняття політичних рішень під час президентської виборчої кампанії в Україні 2004 р.

На один зі шляхів формування політичної культури вказував у свій час Конфуцій. Він затверджував, що принципи сімейних відносин переносяться на політичне життя, визначаючи тим самим його культурний зміст.

Стихійний вплив на формування політичної культури особистості на рівні повсякденної свідомості відбувається в колі друзів, родичів, у трудовому колективі й т.п. Процес формування політичної культури йде практично протягом всього життя людини.

У формуванні політичної культури громадян особлива роль приділяється політичній символіці. Символ у широкому змісті слова – це образ. Він призначений для впливу на людину, на якій би стадії політичної соціалізації та не перебувала. У політичному житті суспільства політична символіка є в наявності в найрізноманітніших формах. До основних й найпоширеніших форм політичної символіки відносяться наступні:

1. Національно-державна символіка. Кожен народ створює й поважає власні національно-державні символи. У таких символах проявляються вікові традиції його політичної культури. До національно-державної символіки відносяться, насамперед, прапори, герби, гімни, конституції, грошові знаки й ін. Ціль подібної символіки – привернути увагу громадян, об'єднати їх навколо якоїсь масштабної ідеї й відповідно спонукати їх на певні дії.

2. Політична ритуально-процесуальна символіка. Політичні ритуали й процедури займають у суспільно-політичному житті особливе місце. За допомогою таких ритуалів прості смертні перетворюються в президентів і монархів. Наприклад, за допомогою церемонії інаугурації (тобто врочистого вступу на посаду) президента України або коронації королів в Англії.

У суспільно-політичному житті ритуально-процесуальна символіка представлена також з'їздами й зборами політичних партій і рухів, політичними демонстраціями, мітингами, пікетами. Високим рівнем символічності відрізняються також і святкування історичних подій державної важливості, які відзначаються також салютами й феєрверками. Політико-ритуальна символіка використовується в процесі покладання вінків і квітів до національних святинь, під час святкування урочистих дат, у почесних вартах і т.д.

3. Скульптурно-архітектурна політична символіка. У сучасному світі політична символіка самим широким образом втілена в безлічі пам'ятників, статуй, скульптур й архітектурних споруджень.

Символами влади й держави виступають палаци, урядові будинки, площі. Наприклад, Білий дім у США, Кремль і Червона площа в Росії. Після жовтогарячої революції в Україні до таких можна віднести й майдан Незалежності у Києві.

Політико-національними символами можуть виступати й скульптури.

4. Умовно-графічна політична символіка. У сучасному світі багато політичних символів найчастіше зображуються графічно. До таких символів можна віднести зірки різної варіації, християнський хрест, мусульманський півмісяць, серп і молот, підкову, зображення голуба, колосків пшениці й інших рослин та ін.

Подібна символіка представлена також і певними кольорами. Так білий колір символізує миролюбство, чистоту помислів, добрі наміри; блакитні кольори – символ спільності миру, захисту; зелений – символ життя й екології; червоні кольори – символ боротьби, стійкості, опору; чорний – символ уболівань, втрати, поразки й т.д.

Умовно-графічна політична символіка широко відображається також у вигляді емблем, значків, партійних квитків, почесних грамот і дипломів, а також у державних орденах, медалях й інших нагородах.

5. Наглядно-агітаційна політична символіка. Політичне життя сучасного суспільства даним різновидом політичної символіки оснащені удосталь. У суспільно-політичному житті така символіка представлена: гаслами, художньо оформленими закликами, транспарантами, портретами політичних діячів, листівками, прапорцями, шарфиками, політичною карикатурою й багато чим іншим.

Найбільш інтенсивно подібна символіка застосовується в період виборної компанії, під час державних свят, ювілейних торжеств, партійних заходів, політичних демонстрацій, акцій протесту або підтримки.

6. Політико-музична символіка. Вона виступає музичним еквівалентом політичних емоцій, пристрастей, позицій і традицій суспільства або його окремих класів і соціальних груп. До такої символіки, насамперед, відносяться державні й партійні гімни.

Політико-музична символіка є практично в будь-якій державі нашої планети. Її емоційний, патріотичний вплив на людей є важливим чинником, що впливає на формування їхньої політичної культури. Дана символіка сприяє консолідації суспільства і його громадян навколо певних політико-культурних, патріотичних цінностей.

7. Політична мода. У суспільно-політичному житті країни вона представлена надзвичайно багатообразно. Політичні переваги людей можуть бути виражені:

а) одягом (наприклад, через наслідування конкретним політичним лідерам і діячам у їхній манері одягатися й поводитися);

б) перевагою окремих кольорів – білого, жовтогарячого, блакитного, червоного й т.п.;

в) доповненням свого вбрання значками, емблемами, написами й іншими символами політичного сенсу;

г) використанням у процесі спілкування особливої політичної термінології (наприклад, починаючи зі звернень: "пан", "товариш" і т.д.);

д) жестикуляцією.

Політична мода, як правило, концентрує в собі кілька форм політичної символіки. Вона дозволяє вже на візуальному рівні здійснювати початкову політичну ідентифікацію (визначення) політичних позицій громадянина або груп громадян.

8. Політична мова. Відомо, що мова являє собою особливу знаково-символічну систему. Коли виникає необхідність її використання у світі політики – це робиться за допомогою спеціальної політичної термінології й жестикуляції.

Політична мова може надавати політичне фарбування дуже багатьом словам, що споконвічно не відносяться до світу політики. Це такі слова як "боротьба", "насильство", "рівність", "об'єднання" й ін.

Складовою частиною політичної мови є політична жестикуляція. Ті або інші індивідуальні або колективні жести відіграють істотну роль у суспільно-політичному житті. До подібних до жестів і дій, наприклад, відносять: а) оплески; б) голосування; в) вітання в різних варіантах – підняття руки зі стислим кулаком, рукостискання й ін.; г) вираження несхвалення й протесту за допомогою свисту, тупоту, закидання якими-небудь предметами того, хто викликав невдоволення й т.п.; д) демонстративний вихід у знак протесту з політичного заходу; е) демонстративне спалення в знак протесту яких-небудь політичних символів – прапорів, партквитків, портретів і т.д.

Таким чином, політична символіка, з одного боку, фіксує певну політичну культуру як у матеріальних предметах, так й у духовних формах. З іншого боку, дана символіка відіграє значну роль у процесі зближення, об'єднання громадян і соціальних груп навколо певних політичних цінностей й ідеалів. Політична символіка помітно сприяє твердженню в суспільстві ідей патріотизму й державно-політичної ідентичності.