Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Історичні уявлення про громадянське суспільство




Довгий час поняття "громадянське суспільство" і "держава" не розрізнялись, використовувались як рівнозначні. Так, мислителі Античності Платон, Аристотель, Цицерон під громадським суспільством, по суті, розуміли політичну державу, яка поєднувала у собі такі найважливіші сфери суспільства, як сім'я, релігія, освіта, культура та ін.

В середині ХVII ст. Т. Гоббс в двох своїх працях – "Про громадянина" (1642) і "Левіафан" (1651) виклав принципово нову концепцію громадянського суспільства, виникаючого при переході від природного натурального стану загальної ворожнечі і страху до упорядкованого культурного суспільства, громадяни якого дисципліновані владою держави.

Дж. Локк трактує "громадянське суспільство" як форму державності, яка володіє певним соціально-економічним і духовним змістом. Він першим поставив людину вище суспільства і держави, а свободу проголосив головною суспільною цінністю. В його розумінні свобода потребує, перш за все, захисту від держави і досягається ця ціль створенням суспільного договору, який служить захисною структурою між індивідом і державою. Основою свободи індивіда, гарантією його політичної самостійності, по Локку, є приватна власність.

Для Т. Пейна громадянське суспільство являло собою сферу саморегуляції приватних інтересів. Держава, вважав він, виникає услід за об'єднанням людей в суспільство, бо згуртовані індивіди не в змозі самі зберігати справедливість у відносинах між собою. Вона створюється за суспільним договором – єдино можливим засобом створити державу. Тому верховна влада в ній повинна належати народу. Відстоюючи ідею народного суверенітету, Т. Пейн обґрунтував право народу засновувати або знищувати любу форму правління. Як і інші представники природно-правової теорії, Т. Пейн розрізняв природні і громадянські права людини. Таким чином, уже у витоків появи концепції було поставлено питання про взаємодію громадянського суспільства і держави.

Ш. Л. Монтеск'є розглядав громадянське суспільство як результат історичного розвитку, четвертий щабель людської історії після природного стану, сім'ї й героїчного часу. Вчений розрізняв закони громадянські й державні: перші регламентують відносини, притаманні громадянському суспільству (власності, добровільних об'єднань громадян тощо); другі – переважно політичні права і свободи.

Головна заслуга у розробці концепції громадянського суспільства належить Г. Гегелю, який розглядав цей феномен як особливу стадію в діалектичному русі від сім'ї до держави в складному процесі історичної трансформації від Середньовіччя до Нового часу. На думку Гегеля, громадянське суспільство – це комплекс приватних осіб, класів, груп, інститутів, взаємодія яких регулюється цивільним правом, і які прямо не залежать від політичної держави. Громадське суспільство характеризується системою потреб, правосуддям, поліцією і корпораціями. Воно спирається на приватну власність, загальну рівність людей і виникає одночасно з буржуазним ладом. У трактовці Гегеля, громадянське суспільство постає як опосередкована працею система потреб, яка ґрунтується на системі приватної власності і всезагальній рівності.

К. Маркс розглядав громадянське суспільство виходячи із матеріалістичного розуміння історії, згідно з яким держава і політика є відображенням економічних виробничих відносин; держава при цьому – інструмент політичного володарювання класу, володіючого засобами виробництва. Буржуазне суспільство, реалізуючи волю економічно володарюючого класу, перешкоджає вільному розвитку індивідів, поглинає громадянське суспільство. Подолати розрив між громадянським суспільством і державою, на думку К. Маркса, можна шляхом створення нового суспільства – комуністичного, в як5ому вільний розвиток кожного індивіда є умовою розвитку суспільства. Ця ціль досягається ліквідацією приватної власності, що дозволяє досягати не тільки юридичної, правової рівності буржуазного суспільства, але і фактичної економічної рівності всіх індивідів. Держава уступає місце комуністичному самоврядуванню, і проблема протистояння громадянського суспільства і держави вирішується сама собою.

При всій несхожості цих (і багатьох інших) підходів до концепції громадянського суспільства одна думка проступає виразно: становлення громадянського суспільства – цивілізований процес, в якому одночасно цивілізуються і громадяни, і цивільні відносини і сама держава. В цьому процесі формуються і створюються нові, більш упорядковані, менш конфліктні відносини в суспільстві.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 532 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Стремитесь не к успеху, а к ценностям, которые он дает © Альберт Эйнштейн
==> читать все изречения...

2206 - | 2159 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.