Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ћюдина €к суб'Їкт ≥ об'Їкт пол≥тики




ѕерв≥сним ≥ основним нос≥Їм пол≥тичних ≥ владних в≥дносин в сусп≥льств≥ Ї людина. ѓњ ≥нтереси, ц≥л≥, устремл≥нн€, ≥нтегрован≥ в р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ ≥ економ≥чн≥ структури, визначають в к≥нцевому рахунку напр€мки пол≥тичного розвитку сусп≥льства.

ѕроблема особистост≥ маЇ в пол≥тичн≥й науц≥ три головних аспекти:

1) власне людина з притаманними њй рисами ≥ €кост€ми: ≥нтелектуальними, емоц≥йними ≥ вольовими;

2) особист≥сть €к представник групи: статусноњ, класовоњ, соц≥ально-етн≥чноњ, член орган≥зац≥њ, парламентар≥й;

3) особист≥сть €к св≥домий, активний учасник сусп≥льного ≥ пол≥тичного житт€, людина, €ка звичайно взаЇмод≥Ї з владою ≥ виступаЇ суб'Їктом ≥ об'Їктом впливу пол≥тики.

ћ≥сце людини в пол≥тичному житт≥ в загальному план≥ розгл€далось в багатьох пол≥тичних вченн€х. ”же в стародавн≥ часи по€вл€ютьс€ вченн€, по-р≥зному оц≥нююч≥ в≥дношенн€ особистост≥ до пол≥тики ≥ держави. Ќайб≥льш впливов≥ серед них Ц вченн€  онфуц≥€, ѕлатона ≥ јристотел€.

 онфуц≥й розробив патернал≥стську концепц≥ю держави, зг≥дно з €кою держава зображувалась €к одна велика патр≥архальна с≥м'€, в €к≥й вс€ повнота влади належить правителю-батьку. ¬ патернал≥стськ≥й концепц≥њ влади р€дов≥й людин≥ вид≥л€Їтьс€ роль простого виконавц€ царськоњ вол≥, тобто пасивного, безсв≥домого учасника пол≥тики.

¬ пол≥тичн≥й концепц≥њ ѕлатона розроблена тотал≥тарна трактовка особистост≥. ѕри такому розум≥нн≥ особистост≥ питанн€ про њњ автоном≥ю ≥ пол≥тичн≥ рол≥ св≥домо виключаЇтьс€ ≥ людина виступаЇ лише об'Їктом влади.

” вченн≥ јристотел€ пол≥тичне житт€ сусп≥льства розгл€далос€ в сп≥вв≥дношенн≥ з природою людини. јристотель вважав ≥ндив≥да ≥стотою пол≥тичною за своЇю природою в силу њњ приреченост≥ жити в сусп≥льств≥, колектив≥. ¬ держав≥ €к вищ≥й форм≥ сп≥лкуванн€ людей реал≥зуЇтьс€ природа людини Ц ≥ндив≥д стаЇ орган≥чною частиною живого ≥ ц≥л≥сного орган≥зму. ’оча јристотель ≥ виступав за пр≥оритет держави у в≥дношенн€х з громад€нами, але на в≥дм≥ну в≥д ѕлатона в≥н Ц противник одержавленн€ сусп≥льства. ¬ ц≥лому ж јристотель, €к ≥ його попередники, не в≥докремлюЇ особист≥сть ≥ сусп≥льство в≥д держави.

¬ пол≥тичн≥й концепц≥њ ћак≥авелл≥ людина розгл€далась €к начало негативне, а в≥дносини м≥ж людьми характеризувались формулою "людина людин≥ Ц вовк". Ћюди об'Їднувалис€ в натовп темних ≥ неосв≥чених людей. ѕо ћак≥авелл≥, правитель повинен вважати вс≥х людей злими. ѕроте ћак≥авелл≥ був ≥ теоретиком орган≥зац≥йноњ повед≥нки людей. « його ≥менем пов'€зана теор≥€ ел≥т, технолог≥њ ефективного л≥дерства.

–оль особистост≥ в пол≥тиц≥ в загальному план≥ розгл€далась в багатьох пол≥тичних вченн€х. ѕроте переважно розгл€далась роль видатних пол≥тик≥в в сп≥вв≥дношенн≥ з д≥€льн≥стю народних мас, клас≥в ≥ нав≥ть натовпу. ¬ пол≥тичних вченн€х мова йшла переважно про пол≥тичну роль видатних особистостей Ц державних д≥€ч≥в, кер≥вник≥в пол≥тичних рух≥в, ≥деолог≥в, вожд≥в, тобто тих, хто зд≥йснював пом≥тний вплив на пол≥тику ≥ маси. “ому пол≥тика часто персон≥ф≥куЇтьс€, одержуЇ ≥м'€ того, хто њњ визначив або зд≥йснив. ѕри цьому менш за все ви€вилось розробленим питанн€ про роль "р€довоњ" або "масовоњ" особистост≥. ≤ т≥льки в друг≥й половин≥ ’’ ст. п≥д впливом краху тотал≥тарних режим≥в ≥ подальшоњ демократизац≥њ сусп≥льного житт€ цьому напр€мку в пол≥тичних вченн€х стали прид≥л€ти достатньо серйозну увагу.

ѕол≥тика в любому про€в≥ так чи ≥нше в≥дображаЇтьс€ в дол€х простих людей. ¬ цьому сенс≥ завжди можна сказати, що к≥нцевим об'Їктом пол≥тики завжди виступаЇ р€довий громад€нин. ÷€ обставина обумовлюЇ активну позиц≥ю р€дового громад€нина в пол≥тичному житт≥, тобто щоб в≥н виступав в €кост≥ суб'Їкта пол≥тики.

јктивне включенн€ особистост≥ в пол≥тичний процес потребуЇ певних передумов. ѓх можна розд≥лити на три групи: матер≥альних, соц≥о-культурних ≥ пол≥тико-правових. ƒосв≥д показуЇ, що дл€ участ≥ людини в нормальн≥й пол≥тичн≥й д≥€льност≥ необх≥дно перв≥сне задоволенн€ його життЇвих потреб. —постереженн€ показують, що чим б≥льш багате сусп≥льство, тим б≥льше воно в≥дкрито демократичним формам функц≥онуванн€. –≥вень добробуту зд≥йснюЇ пом≥тний вплив на пол≥тичн≥ переконанн€ ≥ ор≥Їнтац≥њ людини.

Ќеобх≥дною умовою забезпеченн€ ефективних можливостей впливу особи на державу ≥ њњ органи Ї пол≥тична культура людини, особливо такий фактор культури, €к осв≥та. Ќеграмотна людина стоњть поза особисто усв≥домленою пол≥тикою, Ї об'Їктом пол≥тичних д≥й, а не њх суб'Їктом. ≤ навпаки, чим вищий р≥вень осв≥ти людини, тим краще вон6а пол≥тично ор≥Їнтована ≥, головне, схильна до демократичних ор≥Їнтац≥й, установлень ≥ вчинк≥в.

—уттЇвою передумовою активноњ пол≥тичноњ участ≥ Ї також пол≥тико-правов≥ фактори. ƒо них в≥днос€тьс€ демократичний пол≥тичний режим, дом≥нуванн€ в сусп≥льств≥ демократичноњ пол≥тичноњ культури, правова забезпечен≥сть демократичних процедур формуванн€ вс≥х структур влади, участь член≥в сусп≥льства на вс≥х стад≥€х пол≥тичного р≥шенн€.

“аким чином, пол≥тична д≥€льн≥сть особистост≥ ірунтуЇтьс€ на сукупност≥ певних передумов, €к≥ або спри€ють розвитку пол≥тичноњ активност≥, розкриттю потенц≥альних €костей людини €к сусп≥льно-пол≥тичного д≥€ча, формуванню особистост≥, €к д≥йсного суб'Їкта пол≥тичного житт€ сусп≥льства, або суттЇво утруднюють вс≥ ц≥ процеси ≥ консервують пол≥тичну апат≥ю ≥ пасивн≥сть.

ѕол≥тична участь

ѕроблема особистост≥ €к суб'Їкта пол≥тичноњ д≥€льност≥ не зводитьс€ т≥льки до умов, в €ких зд≥йснюютьс€ њњ пол≥тичн≥ функц≥њ. Ѕагато залежить в≥д пол≥тичноњ активност≥ людини, в≥д м≥ри реал≥зац≥њ нею своЇњ рол≥ суб'Їкта пол≥тики. ¬ цьому в≥дношенн≥ за звичаЇм вид≥л€ють два аспекти Ц участь р€дових громад€н в сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ ≥ пол≥тичну д≥€льн≥сть ос≥б, дл€ €ких пол≥тика стала практично профес≥йним зан€тт€м.

ƒл€ визначенн€ д≥й р€дових громад€н в сфер≥ пол≥тики використовуЇтьс€ пон€тт€ " пол≥тична участь ". ѕ≥д ним розум≥Їтьс€ участь в пол≥тиц≥ автономних громад€н, €к≥ не €вл€ютьс€ н≥ пол≥тичними л≥дерами, н≥ функц≥онерами владних структур чи пол≥тичних парт≥й. ѕол≥тична участь передбачаЇ подоланн€ в≥дчуженн€ особистост≥ в≥д влади ≥ пол≥тики, њњ активне залученн€ в пол≥тичний процес.

ѕол≥тична активн≥сть громад€н р≥зна. ¬ сучасних демократ≥€х пол≥тична активн≥сть громад€н про€вл€Їтьс€ головним чином участю в голосуванн≥ на виборах, референдумах, в р≥зних формах тиску на владн≥ структури при прийн€тт≥ ≥ реал≥зац≥њ тих чи ≥нших важливих р≥шень.

Ќайважлив≥шим механ≥змом залученн€ громад€н в пол≥тичний процес Ї д≥€льн≥сть пол≥тичних парт≥й, громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й ≥ рух≥в. —аме вони виступають част≥ш за все ≥н≥ц≥аторами й орган≥заторами таких д≥й громад€н, €к участь в виборчих компан≥€х, демонстрац≥€х, м≥тингах, зб≥р п≥дпис≥в п≥д петиц≥€ми ≥ т.п. ќсновна маса населенн€ про€вл€Ї пом≥рний ≥нтерес до пол≥тики ≥ обмежуЇтьс€ голосуванн€м на виборах ≥ еп≥зодичною участю в заходах м≥сцевих орган≥в. –≥зке п≥двищенн€ пол≥тичноњ активност≥ в≥дбуваЇтьс€ в пер≥оди пол≥тичноњ нестаб≥льност≥. ѕроте така активн≥сть може носити деструктивний характер.

”часть громад€н у пол≥тиц≥ Ї одним ≥з центральних ≥ндикатор≥в €к≥сних особливостей пол≥тичних систем, м≥ри њх демократизац≥њ. ¬ демократичному сусп≥льств≥ ц€ участь масова, свободна ≥ д≥Їва в вир≥шенн≥ питань, що торкаютьс€ суттЇвих ≥нтерес≥в громад€н. ¬ авторитарному сусп≥льств≥ частина населенн€ повн≥стю або частково в≥дсторонена в≥д участ≥ в пол≥тиц≥. “отал≥тарне ж, навпаки, прагне до моб≥л≥зац≥йного залученн€ в ритуальн≥ д≥њ п≥дтримки режиму максимальною часткою населенн€.

 ритер≥њ класиф≥кац≥њ пол≥тичноњ участ≥ ‘орми пол≥тичноњ участ≥
«а ступенем активност≥ активна
пасивна
«а масштабами м≥сцевий р≥вень
рег≥ональний р≥вень
державний р≥вень
м≥жнародний р≥вень
«а силою пол≥тичного впливу пр€ма
опосередкована
загальна
обмежена
«а системою використаних пол≥тичних засоб≥в мирна
насильницька
добров≥льна
примусова
традиц≥йна
≥нновац≥йна
«а критер≥Їм законност≥ конвенц≥альна
неконвенц≥альна

ћалюнок 13.1 ‘орми пол≥тичноњ участ≥

ѕол≥тична участь класиф≥куЇтьс€ пол≥тологами за такими критер≥€ми:

- за масштабами участь зд≥йснюЇтьс€ на р≥вн≥ м≥сцевоњ, рег≥ональноњ, державноњ, чи м≥жнародноњ пол≥тики;

- за силою пол≥тичного впливу участь под≥л€ють на пр€му (безпосередню) чи опосередковану, загальну й обмежену;

- за ступенем активност≥ Ц пасивна ≥ активна;

- за системою використаних пол≥тичних засоб≥в виокремлюють мирн≥ й насильницьк≥, добров≥льн≥ й примусов≥, традиц≥йн≥ й ≥нновац≥йн≥ р≥зновиди пол≥тичноњ участ≥;

- за критер≥Їм законност≥ прийн€то вид≥л€ти конвенц≥альна та неконвенц≥альна форми пол≥тичноњ участ≥.

 онвенц≥альна участь Ц повед≥нка, €ка використовуЇ законн≥ або т≥, що в≥дпов≥дають загальноприйн€тим нормам форми вираженн€ ≥нтерес≥в ≥ впливу на владу. ќсновною формою конвенц≥ональноњ повед≥нки Ї участь у виборах. ”часть у виборах дозвол€Ї обмежити про€в небезпечних дл€ пол≥тичноњ системи форм масовоњ активност≥, спр€мувавши њх в ≥нституц≥ональне (регульоване нормами) русло, коли невдоволен≥ пол≥тикою ур€ду люди виражають св≥й протест, голосуючи за перем≥ни. ј ≥нша частина громад€н завд€ки виборам демонструЇ п≥дтримку ур€довому курсу. ¬же на цьому приклад≥ можна побачити, що конвенц≥йна участь ор≥Їнтована на дос€гненн€ р≥зних завдань.

јмериканськ≥ пол≥тологи  . ƒжандра, ƒж. Ѕерр≥ та ƒж. √олдман вид≥лили два види д≥й:

- д≥њ, що демонструють п≥дтримку влади ≥ пол≥тичноњ системи Ц участь у св€ткових заходах з приводу будь-€ких под≥й, робота в €кост≥ спостер≥гача на виборах. Ќав≥ть п≥дн≥маючи державний прапор у св€тков≥ дн≥, прикр≥плюючи на од€г знаки з державною символ≥кою, людина демонструЇ п≥дтримку крањн≥ ≥ поб≥жно њњ пол≥тичн≥й систем≥;

- д≥њ, засобом €ких громад€ни намагаютьс€ вплинути на владу ≥ зм≥нити певн≥ сторони сусп≥льного житт€.

¬ цю групу об'Їднан≥ так≥ форми участ≥:

- голосуванн€ за парт≥њ ≥ пол≥тик≥в, €к≥ виражають ≥нтереси певноњ групи виборц≥в;

- контакти з оф≥ц≥йними особами (найчаст≥ше з представниками м≥сцевих орган≥в влади), щоб привернути њх до будь-€ких проблем;

- ≥н≥ц≥ативн≥ рухи (зб≥р п≥дпис≥в за проведенн€ референдуму з €ких-небудь питань, письмов≥ зверненн€ в органи влади, в «ћ≤);

- участь у санкц≥онованих м≥тингах, демонстрац≥€х;

- особлив≥ форми участ≥ Ц лоб≥юванн€, ф≥нансуванн€ виборчих компан≥й.

Ќеконвенц≥альна участь Ц незаконна або така, що суперечить загальноприйн€тим пол≥тичним нормам повед≥нка. ¬она про€вл€Їтьс€ у формах протесту, у непокор≥ державн≥й влад≥. ƒо под≥бних акц≥й громад€ни вдаютьс€ у тих випадках, коли в≥дсутн≥ ≥нш≥ канали вираженн€ њх ≥нтерес≥в, або традиц≥йн≥ форми участ≥ ви€вл€ютьс€ неефективними, а сам≥ люди в≥дчувають недов≥ру до пол≥тичноњ системи.

Ќеконвенц≥йна повед≥нка под≥л€Їтьс€ на ненасильницьк≥ ≥ насильницьк≥ види. ƒо перших можна в≥днести м≥тинги ≥ марш≥ протесту проти €ких-небудь д≥й оф≥ц≥йноњ влади, п≥кети, сид€ч≥ страйки у громадських м≥стах ≥ п≥д в≥кнами ур€дових буд≥вель, перекритт€ транспортних маг≥стралей. ÷≥ д≥њ можуть зд≥йснюватис€ з порушенн€м д≥ючого законодавства.

ƒалеко не вс≥ акц≥њ протесту дос€гають результату, б≥льше того, вони можуть перерости у форми конфронтац≥њ з використанн€м насильства. Ќеконвенц≥альн≥ насильницьк≥ форми участ≥ охоплюють спектр д≥й в≥д масових безпор€дк≥в ≥ псуванн€ майна до тероризму.

” широкому контекст≥ п≥д тероризмом розум≥ють пол≥тичний терор держави проти свого народу чи пол≥тичних д≥€ч≥в ≥нших крањн. ¬бивства пол≥тичних конкурент≥в. ” б≥ль конкретному розум≥нн≥ тероризм розгл€даЇтьс€ €к опозиц≥йна д≥€льн≥сть екстрем≥стських орган≥зац≥й чи окремих ос≥б, метою €ких Ї систематичне або одиничне застосуванн€ насилл€(чи його загрози) дл€ зал€куванн€ населенн€ ≥ погроз ур€дов≥. ’арактерною в≥дм≥нн≥стю пол≥тичного тероризму в≥д суто крим≥нальних злочин≥в Ї проведенн€ таких насильницьких акц≥й, €к≥ мають викликати шок у сусп≥льств≥, широкий негативний резонанс та цим вплинути на прийн€тт€ пол≥тичних р≥шень ≥ на весь пол≥тичний процес.

ƒо заход≥в ≥ метод≥в тероризму належать: вбивства пол≥тичних д≥€ч≥в; викраденн€; погрози; шантаж; орган≥зац≥€ вибух≥в у громадських м≥сц€х; захопленн€ споруд ≥ орган≥зац≥й; захопленн€ ≥ утриманн€ заручник≥в; провокуванн€ озброЇних з≥ткнень, викраденн€ л≥так≥в та ≥нших транспортних засоб≥в. „лени терористичних угруповань намагаютьс€ виправдати своњ д≥њ, €к правило, €кимись "високими ц≥л€ми", неможлив≥стю ≥накше вплинути на ситуац≥ю. ќднак мотивац≥€ терористичноњ д≥€льност≥ насправд≥ ширше Ц тут Ї ≥ матер≥альна зац≥кавлен≥сть, ≥ соц≥альна невдоволен≥сть, ≥ психопатолог≥€ агент≥в тероризму, ≥, безперечно, ≥дейно-пол≥тичн≥ настанови.

ѕол≥тичн≥й участ≥ протистоњть такий тип пол≥тичного повед≥нки €к пол≥тичне в≥дчуженн€.

ѕол≥тичне в≥дчуженн€ Цпроцес, €кий характеризуЇтьс€ сприйн€тт€м пол≥тики, держави, влади €к сторонн≥х, чужих сил, €к≥ панують над людиною, пригн≥чують њњ.

¬≥дчуженн€ може бути насл≥дком впливу об'Їктивних умов пол≥тичного житт€, пол≥тичноњ системи, пол≥тичного режиму. ¬оно пов'€зане з≥ структурними в≥дносинами пануванн€ й п≥дкоренн€, присвоЇнн€ та експлуатац≥њ, влади й контролю в сусп≥льств≥.

ѕол≥тичне в≥дчуженн€ зумовлене й такими причинами, €к втрата соц≥альних ≥деал≥в, знев≥ра в будь-€ких владних структурах, психолог≥чна втома в≥д неск≥нченного потоку пол≥тичноњ демагог≥њ, непродуманих р≥шень та в≥дверто цин≥чноњ брехн≥.

—учасну пол≥тичну апат≥ю можна розгл€дати ≥ п≥д кутом зору прагненн€ людини до само в≥дгородженн€ в≥д пол≥тики. ќдним ≥з чинник≥в такого ставленн€ Ї обмеженн€, що њх влада накладаЇ на свободу слова й вираженн€ особистих погл€д≥в. ≤снують ≥ ≥нш≥ причини. Ќа ≥ндив≥да може впливати слабка пол≥тична активн≥сть ≥нших член≥в сусп≥льства. ¬≥н може належати до групи, де пол≥тична апат≥€ Ї позитивною моделлю повед≥нки.

—уттЇво позначаЇтьс€ на пол≥тичн≥й повед≥нц≥ й усв≥домленн€ пол≥тичноњ ефективност≥. “обто маЇтьс€ на уваз≥ особисте в≥дчутт€ ≥ндив≥да, пов'€зане з реальним впливом на пол≥тичний процес, на основ≥ чого особист≥сть задаЇтьс€ питанн€м, а чи Ї сенс виконувати своњ громадськ≥ обов'€зки?

ѕро€вами в≥дчуженн€ Ї конформ≥зм (пристосовництво, пасивне беззаперечне прийн€тт€ ≥снуючих пор€дк≥в), соц≥альна апат≥€, абсентењзм (ухиленн€ виборц≥в в≥д участ≥ в голосуванн≥ на виборах парламенту, президента, м≥сцевих орган≥в влади тощо), в≥дсутн≥сть ≥нтересу до пол≥тичних знань, под≥й, в≥дмова в≥д виконанн€ громадського обов'€зку €к форма протесту проти пол≥тики, влади, њњ л≥дер≥в.

ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥€

—тановленн€ особистост≥ в €кост≥ суб'Їкта пол≥тики проходить поступово по м≥р≥ розвитку соц≥альноњ природи людини в процес≥ њњ пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ.

ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥€ Ц процес засвоЇнн€ ≥ндив≥дом упродовж житт€ пол≥тичних знань, норм ≥ ц≥нностей сусп≥льства до €кого в≥н належить.

ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥€ Ц частина загальноњ соц≥ал≥зац≥њ особистост≥, њњ залученн€ до соц≥ального досв≥ду, накопиченого попередн≥ми покол≥нн€ми людей.. другими словами, мова йде про формуванн€ життЇвоњ позиц≥њ людини на баз≥ засвоЇнн€ соц≥ального досв≥ду, њњ громад€нського становленн€.

¬ процес≥ пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ особист≥сть одержуЇ певн≥ знанн€ про пол≥тичне житт€, набуваЇ навик≥в сусп≥льно-пол≥тичноњ д≥€льност≥, котр≥ дозвол€ють њй стати повноправним учасником пол≥тичних в≥дносин. –азом з тим в≥дбуваЇтьс€ процес формуванн€ певних ор≥Їнтац≥й, переваг, установок особистост≥ в сфер≥ пол≥тичноњ реальност≥.

¬ результат≥ пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ формуЇтьс€ пол≥тична св≥дом≥сть, закладаютьс€ основи дл€ њњ пол≥тичноњ повед≥нки. ѕроте соц≥ал≥зац≥€ особистост≥ не передбачаЇ пасивного засвоЇнн€ культивуЇмих пол≥тичною системою ц≥нностей. ¬ажливе значенн€ мають пол≥тична практика, власний соц≥альний досв≥д особистост≥ ≥ виробленн€ на ц≥й основ≥ рац≥ональноњ, адекватноњ створоючимс€ реал≥€м пол≥тичноњ повед≥нки.

ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥€ Ц складний ≥ багатофакторний процес. “емпи ≥ р≥вень соц≥ал≥зац≥њ обумовлюютьс€ багатьма факторами. ¬ њх числ≥ вплив:

а) макросередовища Ц сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ, держави, класу, нац≥њ, ≥нших соц≥альних груп, пол≥тичноњ культури сусп≥льства;

б) м≥кросередовища Ц ≥нституц≥йних ≥ неформальних сп≥льностей, школи, родини, окремих особистостей;

в) б≥опсихолог≥чних характеристик;

г) самовихованн€.

ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥€ зд≥йснюЇтьс€ двома шл€хами.

ѕерший Ц це ц≥ле направленн≥ зусилл€ пол≥тичноњ системи по пол≥тичному осв≥ченню населенн€. —юди в≥днос€тьс€ перш за все соц≥ал≥зуючий вплив вивченн€ пол≥тичноњ науки, ≥сторичних ≥ сусп≥льствознавчих дисципл≥н в осв≥тн≥х установах, вплив оф≥ц≥йноњ пропаганди, пропаганди пол≥тичних парт≥й ≥ рух≥в, особливо в пер≥од передвиборчих компан≥й.

ƒругий шл€х Ц це стих≥йний вплив на пол≥тичну св≥дом≥сть ≥ повед≥нку особистост≥ соц≥альноњ ≥ пол≥тичноњ практики на макрор≥вн≥ Ц м≥жнародних ≥ внутр≥пол≥тичних реальностей, глобальних проблем сучасност≥, економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ ситуац≥њ, окремих пол≥тичних под≥й ≥ т.п. сл≥д сказати, що стих≥йн≥сть цього впливу в≥дносна: вона опосередковуЇтьс€ засобами масовоњ ≥нформац≥њ, €к≥ привнос€ть св≥й вклад в ≥нтерпретац≥њ соц≥альноњ ≥ пол≥тичноњ практики.

¬ажливим фактором пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ Ї особиста участь ≥ндив≥да в сусп≥льно-пол≥тичному житт≥. —аме в процес≥ практичноњ пол≥тичноњ активност≥ зд≥йснюЇтьс€ перех≥д одержаних знань в переконанн€, њх перев≥рка особистим досв≥дом, в≥дх≥д в≥д де€ких ≥люзорних у€влень. ќсобистий досв≥д допомагаЇ людин≥ коректувати ран≥ш одержан≥ у€вленн€, засвоювати нов≥ дл€ нењ ц≥нност≥ ≥ зразки пол≥тичноњ повед≥нки.

ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥€ особистост≥ розпочинаЇтьс€ в дитинств≥ ≥ продовжуЇтьс€ все житт€. ¬ н≥й можна вид≥лити два етапи соц≥ал≥зац≥њ Ц первинну ≥ вторинну.

ѕервинна соц≥ал≥зац≥€ починаЇтьс€ з раннього дитинства. —початку головними агентами соц≥ал≥зац≥њ Ї батьки, причому саме вони виступають дл€ дитини першими ф≥гурами влади. —истема заохоченн€ або покаранн€, €ка використовуЇтьс€ батьками, формуЇ перш≥ у€вленн€ про систему контролю ≥ санкц≥њ. ¬ с≥м'њ в≥дбуваЇтьс€ знайомство з моральними, соц≥альними, рел≥г≥йними ц≥нност€ми. Ќарешт≥ в≥д батьк≥в д≥ти д≥знаютьс€ про парт≥йну приналежн≥сть, про вибори, про пол≥тичних л≥дер≥в.

ѕервинна соц≥ал≥зац≥€ продовжуЇтьс€ у школ≥, де д≥ти д≥знаютьс€ про державн≥ символи, нац≥ональних героњв, отримують уроки патр≥отизму.

‘актором соц≥ал≥зац≥њ виступаЇ ≥ найближче оточенн€ ≥ндив≥да: друз≥, ровесники, сус≥ди. ѕричому ц≥нност≥ та установки, €к≥ формуютьс€ п≥д впливом цих агент≥в, можуть суперечити ц≥нност€м, €к≥ намагаютьс€ привити школа ≥ держава.

¬торинна (продовжена) соц≥ал≥зац≥€ характеризуЇтьс€ формуванн€м власного ставленн€ до пол≥тичноњ системи. ќсобист≥сть безпосередньо включена в пол≥тичне житт€, безпосередньо взаЇмод≥Ї з пол≥тичними ≥ владними структурами (парт≥€ми, органами влади, судами). Ќа основ≥ накопичених знань ≥ досв≥ду особист≥сть здатна зд≥йснювати в≥дб≥р певних пол≥тичних ц≥нностей, в≥дмовл€тис€ в≥д попередн≥х ≥ сприймати нов≥.

¬ажливими агентами вторинноњ соц≥ал≥зац≥њ виступають «ћ≤: газети, журнали, телебаченн€, рад≥о. —аме з них доросла людина отримуЇ б≥льшу частину ≥нформац≥њ про пол≥тичн≥ под≥њ. ќсобливо велика роль телебаченн€. „итанн€ сусп≥льно-пол≥тичних газет ≥ журнал≥в вимагаЇ ≥нтелектуальних зусиль, передбачаЇ певний осв≥тн≥й р≥вень. “елебаченн€ в цьому план≥ Ї б≥льш простим каналом передач≥ ≥нформац≥њ, що дозвол€Ї поЇднувати й усну мову й зображенн€. “еми, передан≥ у в≥зуальних формах, запам'€товуютьс€ част≥ше, н≥ж теми, передан≥ в письмов≥й чи усн≥й форм≥.

ѕол≥тична соц≥ал≥зац≥€ Ц це процес, конкретно-≥сторичний зм≥ст €кого не в останню чергу визначаЇтьс€ типом пол≥тичного режиму в крањн≥. ¬ демократичних сусп≥льствах в≥н передбачаЇ формуванн€ пол≥тичноњ терпимост≥, толерантного ставленн€ до ≥ншоњ думки ≥ чужоњ пол≥тичноњ позиц≥њ, здатн≥сть до компром≥с≥в ≥ пол≥тичного консенсусу.

ѕринципи пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ у недемократичних, тотал≥тарних сусп≥льствах спр€мован≥ на забезпеченн€ Їдност≥ сусп≥льства через придушенн€ вол≥ ≥ндив≥да. ¬она зд≥йснюЇтьс€ через нав'€зуванн€ ≥ндив≥ду певноњ системи пол≥тичних та ≥деолог≥чних ц≥нностей та ор≥Їнтац≥й.

√оловна функц≥€ пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ Ц сформувати самост≥йного та в≥дпов≥дального суб'Їкта пол≥тики. ¬исокий р≥вень пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥д≥в Ї передумовою високого р≥вн€ розвитку сусп≥льних в≥дносин та њх стаб≥льност≥.

ѕитанн€ й завданн€

1. Ќазв≥ть основн≥ передумови включенн€ особистост≥ в пол≥тичний процес.

2. ” чому про€вл€ютьс€ особливост≥ пол≥тичноњ участ≥ за р≥зних тип≥в пол≥тичних режим≥в?

3. Ќавед≥ть приклади конвенц≥альноњ ≥ неконвенц≥альноњ форм пол≥тичноњ участ≥.

4. ¬ чому про€вл€Їтьс€ пол≥тичне в≥дчуженн€ особистост≥?

5. ¬ чому суть пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ?

6. „им в≥др≥зн€Їтьс€ пол≥тична участь в≥д пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ?

7. як≥ фактори впливають на пол≥тичну соц≥ал≥зац≥ю особи?

8. як сп≥вв≥днос€тьс€ пол≥тична соц≥ал≥зац≥€ ≥ пол≥тична в≥дчужен≥сть?

–екомендована л≥тература

1. Ѕаб≥Їва ј. ѕол≥тичне насилл€: теоретичний аспект // ѕол≥тичний менеджмент. Ц 2005. Ц є 5. Ц —. 161 -168.

2. ѕ≥ча ¬. ћ., ’ома Ќ. ћ. ѕол≥толог≥€: Ќавчальний пос≥бник. Ц  .- Ћ., Ц 2001.

3. ѕол≥толог≥€: ѕ≥дручник / ћ.≤. ѕанов (кер≥вн. авт. кол.), Ћ. ћ. √ерас≥на, ¬. —. ∆уравський та ≥н. Ц  ., 2005.

4. ѕочепцов √. √.  оммуникативные технологии двадцатого века. Ц ћ., 2001.

5. –отар Ќ. ё. ‘орми участ≥ населенн€ у пол≥тичних процесах. Ќавчальний пос≥бник. Ц „ерн≥вц≥, 2004.

6. –отар Ќ. ƒ≥алогов≥ форми пол≥тичноњ участ≥: передумови та перспективи становленн€ в ”крањн≥. // ѕол≥тичний менеджмент. Ц 2007. Ц є 1. Ц —. 75 Ц 92.

7. Ўабл≥нський ≤. –озум≥нн€ сили: насильство та ненасильство в пол≥тиц≥ // ѕол≥тичний менеджмент. Ц 2003. Ц є 1. Ц —. 120 Ц 127.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1172 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћучша€ месть Ц огромный успех. © ‘рэнк —инатра
==> читать все изречени€...

2043 - | 1925 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.04 с.