Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ирило-ћефод≥њвське товариство.  риза кр≥посницького господарюванн€, поси≠ленн€ колон≥заторськоњ пол≥тики рос≥йського царизму в ”крањн≥ одночасно з ≥ншими чинни≠ками зумовлювали розвиток




 риза кр≥посницького господарюванн€, поси≠ленн€ колон≥заторськоњ пол≥тики рос≥йського царизму в ”крањн≥ одночасно з ≥ншими чинни≠ками зумовлювали розвиток нац≥онального руху. …ого найрадикальн≥ших учасник≥в уже не задоволь≠н€ли лише культурно-просв≥тницьк≥ заходи щодо виданн€ украњнських книжок ≥ журнал≥в, публ≥кац≥њ фольклорних запис≥в, фахового вивченн€ та попул€≠ризац≥њ знань з ≥стор≥њ ”крањни. Ќа передн≥й край боротьби проти нац≥онального гнобленн€ висунули≠с€ загальн≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ вимоги л≥кв≥дац≥њ самодержавно-кр≥посницького режиму, встановлен≠н€ демократично-республ≥канськоњ форми правл≥нн€, державноњ незалежност≥ ”крањни. Ќа початку 40-х pp. XIX ст. центром нац≥онально-визвольного руху став  ињв. —туденти ≥ молод≥ викладач≥ ун≥верситету ор≠ган≥зували тут таЇмний гурток Ђ ињвська молодаї, поставивши за мету спри€ти розвитку духовних сил украњнськоњ нац≥њ та зв≥льненню сел€н з кр≥пацтва. ѕропаганду своњх ≥деал≥в гуртк≥вц≥ мали вести на ос≠нов≥ Ївангельських запов≥дей. Ќа своњх зас≥данн€х гуртк≥вц≥, обговорюючи майбутнЇ ”крањни, залучали положенн€ праць французьких ф≥лософ≥в-утоп≥ст≥в Ч —ен-—≥мона, ‘ур'Ї, чеських, словацьких пропаган≠дист≥в ≥дей панслав≥зму яна  олара, ѕавела Ўафарика, ¬ацлава √анки. ѕроте вийти за меж≥ свого гуртка у пропагандистськ≥й д≥€льност≥ члени Ђ ињвськоњ молодоњї так ≥ не змогли. Ќайактивн≥ш≥ д≥€ч≥ кињвськоњ молод≥ вчитель з ѕолтави ¬асиль Ѕ≥лозерський, службовець канцел€р≥њ генерал-губер≠натора ћикола √улак ≥ професор  ињвського ун≥верситету ћикола  остомаров, умовивши ще к≥лькох гуртк≥вц≥в, а згодом залучивши и нових член≥в, створили навесн≥ 1846 p. справжню нелегальну пол≥тичну орган≥зац≥ю Ч  ирило-ћефод≥њвське то≠вариство (або братство). ¬оно д≥стало назву на честь в≥домих слов'€нських брат≥в-просв≥тител≥в, право≠славних св€тих  ирила ≥ ћефод≥€. ” зас≥данн€х товариства активну участь брали поет ≥ художник “арас Ўевченко, письменник ≥ педагог, автор Ђ”к≠рањнськоњ граматикиї та украњнськоњ абетки, €ка ув≥йшла в ≥стор≥ю п≥д назвою Ђкул≥ш≥вкаї ≥ €кою й до≠нин≥ друкують книжки, ѕантелеймон  ул≥ш, полтавський пом≥щик, педагог ≥ журнал≥ст, €кий здо≠був вищу осв≥ту в ѕариж≥, де й сформувавс€ €к непохитний прихильник ≥дењ ¬еликоњ французькоњ революц≥њ, ћикола —авич; поет ≥ перекладач ќлек≠сандр Ќавроцький; етнограф ≥ фольклорист ѕанас ћаркович; педагог ≤ван ѕос€да; поет ≥ публ≥цист, ав≠тор правознавчого трактату "≤деали держави" √еорг≥й јндрузький; педагог ќлександр “улуб; педагог ƒмитро ѕильчиков.

«а родом фахових зан€ть б≥льш≥сть з них Ч вик≠ладач≥ або студенти в≥ком в≥д 19 до «ќ рок≥в. «а походженн€м Ч переважно д≥ти др≥бномаЇткових двор€н. «годом ≥мена доброњ половини цих братчик≥в ув≥йшли в ≥стор≥ю украњнськоњ культури з≥рками пер≠шоњ величини.

√оловною метою своЇњ д≥€льност≥  ирило-ћефод≥њвське товариство вважало утвердженн€ нац≥онально-державноњ незалежност≥ ”крањни з демо≠кратичним ладом за зразком —получених Ўтат≥в јмерики або ‘ранцузькоњ –еспубл≥ки у конфедера≠тивн≥й сп≥лц≥, таких же незалежних слов'€нських держав.  ожна з цих держав мала б становити окре≠мий штат або ще розпод≥л€тис€ на к≥лька штат≥в.  ињв мав стати центральним м≥стом конфедеративноњ сп≥лки, в €кому раз на чотири роки збиравс€ б най≠вищий сп≥льний консультативно-регулюючий м≥ждержавн≥ взаЇмини орган Ч собор (або сейм). ƒл€ загального захисту федерац≥њ в≥д зовн≥шн≥х во≠рог≥в передбачалос€ мати невелике регул€рне в≥йсько, а кожний штат мав би своњ збройн≥ сили, упор€дко≠ван≥ пост≥йними м≥л≥цейськими формуванн€ми. ¬с≥ громад€ни мали навчатис€ в≥йськов≥й справ≥, щоб бути готовими в раз≥ в≥йни стати на захист батьк≥вщи≠ни. ўодо громад€нських прав населенн€ ¬се≠слов'€нськоњ федерац≥њ й ”крањни в н≥й, то передбача≠лис€ скасуванн€ стан≥в, смертноњ кари ≥ т≥лесних покарань, обов'€зкове початкове навчанн€, свобода в≥роспов≥данн€, заборона "будь-€коњ пропаганди €к марноњ при свобод≥".

≤дењ визволенн€ слов'€нських народ≥в з-п≥д ≥ноземного гн≥ту та њх державно-федеративного Їднанн€ мали поширюватис€ шл€хом л≥тературно-просв≥тниць≠коњ пропаганди. „лени братства виступали за пова≠ленн€ царського самодержавства й л≥кв≥дац≥ю кр≥пац≠тва в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ.

ѕрограму товариства викладено в " низ≥ бутт€ украњнського народу", або "«акон≥ Ѕожому". ÷ей ≥сторико-публ≥цистичний тв≥р братчики склали сп≥льно, обірунтувавши весь його зм≥ст запов≥д€ми ™вангел≥€ ’ристового. –озробили вони ≥ статут ор≠ган≥зац≥њ. ¬ ньому конкретизувалис€ ≥дењ р≥вно≠правност≥ народ≥в, держав ≥ громад€н майбутньоњ слов'€нськоњ республ≥канськоњ конфедерац≥њ ≥ викла≠далис€ статутн≥ права й обов'€зки член≥в  ирило-ћефод≥њвського товариства.

√ромадська д≥€льн≥сть  ирило-мефод≥њвц≥в зосе≠реджувалас€ навколо осв≥ти народу ≥ шл€х≥в п≥днесенн€ економ≥ки ”крањни. «окрема, вони збира≠ли кошти дл€ виданн€ попул€рних книжок з практичними рекомендац≥€ми с≥льським господар€м, склали проект запровадженн€ в ”крањн≥ широкоњ ме≠реж≥ початкових навчальних заклад≥в. Ќаполегливо обстоював необх≥дн≥сть поширенн€ осв≥ти в народних масах “.Ўевченко, сам бравс€ за складанн€ шк≥льних п≥дручник≥в. ј Ўевченков≥ поетичн≥ твори, пере≠дус≥м ще не надрукован≥, але вже в≥дом≥ багатьом з поширюваними рукописними списками, поеми пол≥тичноњ тематики "—он", " авказ", "≤ мертвим ≥ живим", "¬еликий льох" та ≥нш≥, справл€ли значний вплив на формуванн€ нац≥ональноњ св≥домост≥ народ≠них мас. ÷≥ твори пр€мо закликали до боротьби проти нац≥онального та соц≥ального гн≥ту, €кий пану≠вав тод≥ в ”крањн≥. “а й сам Ўевченко багато њздив по ”крањн≥ й пропагував серед народу визвольно-де≠мократичн≥ ≥дењ.

Ѕлизькою Ўевченку була й ≥де€ Їднанн€ слов'€нських народ≥в. ” поем≥ "™ретик" в≥н вислов≠лював свою найсокровенн≥шу мр≥ю: "щоб ус≥ слов'€ни стали добрими братами". ÷ю поему Ўевченко присв'€тив ѕавелу Ўафарику. —в≥дки розпов≥да≠ли, що Ўафарик, одержавши цей рукопис, плакав вд€чними сльозами. “ак само, коли один з  ирило-мефод≥њвц≥в тимчасово вињздив за кордон, Ўевченко ≥ ним передав рукопис своЇњ поеми " авказ" дл€ вру≠ченн€ великому польському поету ≥ революц≥онеру јдаму ћ≥цкевичу.

 ирило-мефод≥њвське товариство про≥снувало трохи б≥льше року. Ќавесн≥ 1847 р. царськ≥ власт≥ за≠арештували у  иЇв≥ вс≥х 12 пост≥йних учасник≥в зас≥дань товариства ≥ п≥д конвоЇм в≥дправили до ѕе≠тербурга. Ўеф жандарм≥в граф ќрлов роз≥слав у

вс≥ губерн≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ таЇмного листа, в €ко≠му хваливс€ що л≥кв≥дував у  иЇв≥ небезпечну антиур€дову орган≥зац≥ю, програмн≥ документи €коњ м≥стили "революц≥йн≥ ≥ комун≥стичн≥ правила".

—л≥дством над кирило-мефод≥њвц€ми керував сам ћикола ≤. ¬≥н же затверджував вирок кожному. ¬с≥х учасник≥в  ирило-ћефод≥њвського товариства по≠карали без ус€кого суду засланн€м до р≥зних м≥сць –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. Ќайт€жче покарали Ўевченка, бо п≥д час арешту в нього знайшли рукописи його антицаристських ≥ антикр≥посницьких твор≥в. ѕоета-революц≥онера заслали у малозаселен≥ тод≥ ќренбурзьк≥ степи, р€довим солдатом з найсуров≥шою забороною писати й малювати.

«вичайно, розгром  ирило-ћефод≥њвського то≠вариства завдав в≥дчутних втрат лавам активних д≥€ч≥в украњнського нац≥онального руху. ќднак остаточно його поховати царизм не зм≥г. ¬ одному з лист≥в, над≥сланих Ўевченку на засланн€, говорило≠с€: "Ѕагацько тут таких, що згадують ¬ас...що ¬ас не стало, а натом≥сть стало б≥льше людей Ч аж до 1000, готових сто€ть за все, що ¬и казали..." ќтже, п≥дп≥лл€ украњнського нац≥онального руху продов≠жувало д≥€ти.

ћихайло √рушевський ознайомившись з ма≠тер≥алами сл≥дчоњ справи кирило-мефод≥њвц≥в, п≥дсумував њх д≥€льн≥сть так: "÷е покол≥нн€ ук≠рањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ сто€ло п≥д впливом роботи сењ кињвськоњ лаборатор≥њ", що "гадки ≥ плани кирило-мефод≥њвц≥в п≥шли широко в громад€нство". —имон ѕетлюра наголошував, що украњнський рух "ц≥лком виходить ≥з стад≥њ не€сних устремл≥нь ≥ кристал≥зуЇтьс€ у програм≥ першоњ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ Ч  ирило-ћефод≥њвського братства". ј —ерг≥й ™фремов нав≥ть почув у д≥€льност≥ кирило-мефод≥њвц≥в "перший голос≠ний крик збудженоњ до житт€ украњнськоњ нац≥њ", €ка њх устами проголосила своЇ прагненн€ до зд≥йсненн€ пол≥тичних ≥деал≥в державност≥, народоправства, фе≠дерал≥зму.

√ромад€нський рух

ѕовернувшись наприк≥нц≥ 50-х pp. ≥з заслан≠н€, пров≥дники  ирило-ћефод≥њвського товариства оселилис€ на пост≥йне мешканн€ в столиц≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ Ч —анкт-ѕетербурз≥. “ут вони продовжили нац≥онально-визвольну пропаган≠дистську д≥€льн≥сть, але вже не в пол≥тичному кон≠сп≥ративному, а в культурно-просв≥тницькому ле≠гальному русл≥. ѕантелеймон  ул≥ш заснував друкарню дл€ виданн€ украњнських книжок. ¬асиль Ѕ≥лозерський уз€вс€ за виданн€ публ≥цистичного та л≥тературно-художнього украњнознавчого часопису "ќснова" украњнською та рос≥йською мовами. ћи≠кола  остомаров зайн€вс€ написанн€м монограф≥чних досл≥джень та упор€дковуванн€м зб≥рник≥в доку≠ментальних джерел з ≥стор≥њ ”крањни. √енератором визвольних ≥дей у петербурзьк≥й украњнськ≥й зем≠л€цьк≥й громад≥ був непримиренний “арас Ўевченко, але 1861 р. в≥н помер (спочатку його поховали там же Ч у ѕетербурз≥, а через к≥лька м≥с€ц≥в перепоховали в ”крањн≥ понад ƒн≥пром на „ернеч≥й гор≥ б≥л€  анева).

Ќаступного року через матер≥альн≥ нестатки ≥ не≠прихильне ставленн€ ур€дових к≥л та б≥льшост≥ столичноњ рос≥йськоњ громадськост≥, в переддень сум≠нозв≥сного валуЇвського циркул€ра 1863 р. припи≠нилос€ виданн€ часопису "ќснова". ќднак на той час журнал уже значною м≥рою виконав благородну м≥с≥ю пробуджувача украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥. ¬  иЇв≥, ’арков≥, ѕолтав≥, „ерн≥гов≥, ќдес≥ л≥бераль≠на ≥ демократична ≥нтел≥генц≥€ почала гуртуватис€ у самод≥€льн≥ нап≥в- чи ц≥лком нелегальн≥ орган≥зац≥њ, назван≥ громадами.

ѕевних програм ≥ статут≥в, €к правило, громади не мали. ¬с≥х њх Їднала нац≥ональна украњнська ≥де€ на демократичному ірунт≥, натхненна в≥ра у мож≠лив≥сть дос€гненн€ нац≥онального самовизначенн€, любов до р≥дноњ земл≥ ≥ украњнського народу, горд≥сть за багат≥ духовн≥ надбанн€. √ромади займалис€ пере≠важно проведенн€м культурноосв≥тн≥х заход≥в. „имало њх учасник≥в брали участь у робот≥ нед≥льних шк≥л, ви≠давали украњнськ≥ п≥дручники, збирали ≥ публ≥кували зб≥рки усноњ народноњ творчост≥.

ѕроте нав≥ть легальна культурно-осв≥тницька д≥€льн≥сть громад насторожувала рос≥йський царизм. « ”крањни в ѕетербург йшли доноси охранки, що громад≥вц≥ прагнуть "зд≥йсненн€ виплеканоњ ними думки про свободу ћалорос≥њ" ≥, навчаючи простий народ грамоти, намагаютьс€ "поступово прищепити йому думки про колишню славу ћалорос≥њ ≥ переваги сво≠боди". ¬с≥х громадц≥в об'Їднувала Їдина мета: домогтис€ поваленн€ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, пок≥нчити з будь-€ким нац≥ональним гнобленн€м ≥ демократизу≠вати пол≥тичний режим в ”крањн≥. —в≥тогл€дн≥ позиц≥њ громадц≥в так характеризував активний учасник цьо≠го руху, п≥зн≥ше видатний учений-мовознавець ѕавло ∆итецький: Ђћи вже добре знали, що одн≥Їњ сво≠боди мало Ч без науки, без Ївропейськоњ осв≥ти... Ќам був дуже противний €к польський, так ≥ мос≠ковський нац≥онал≥зм з ≥нстинктами державного насильства".

√ромад≥вський рух у результат≥ наг≥нок царсько≠го самодержавства на мову ≥ культуру украњнського народу не т≥льки не згорнувс€, а й пожвавивс€. ¬≥н став орган≥зован≥шим ≥ ц≥леспр€мован≥шим. « найак≠тивн≥ших, найдосв≥дчен≥ших д≥€ч≥в громад≥вського руху з'њзди громадц≥в  иЇва, ѕолтави, ќдеси обра≠ли раду Ч центральний кер≥вний орган "федератив≠ного об'Їднанн€ громад" ус≥Їњ ”крањни. ƒо складу ради ув≥йшли видатн≥ д≥€ч≥ науки й культури, зокре≠ма ≥сторик, професор  ињвського ун≥верситету, неперевершений знавець середньов≥чноњ ≥стор≥њ ”крањни ¬олодимир јнтонович; засновник украњнськоњ стати≠стичноњ науки, ќлександр –усов; етнограф ѕавло „убинський. …ого в≥рш "ўе не вмерла ”крањна", по≠кладений на музику ћихайлом ¬ербицьким, став г≥мном борц≥в за нац≥ональне визволенн€ ”крањни.

—еред найактивн≥ших д≥€ч≥в громад≥вського руху були композитор ћикола Ћисенко Ч творець репер≠туару украњнськоњ оперноњ класики з такими шедев≠рами, €к "“арас Ѕульба" та "Ќаталка ѕолтавка"; письменник ≥ драматург ћихайло —тарицький, €кий уславив своЇ ≥м'€ ≥ €к один з фундатор≥в першого украњнського профес≥онального театру, в≥дкритого 1882 p. у ™лисаветгрд≥; ќлександр  ониський Ч автор першого фундаментального життЇпису ген≥€ украњнського народу Ч “араса Ўевченка; ¬олодимир —ам≥йленко Ч неперевершений в украњнськ≥й л≥тератур≥ майстер поетичноњ пол≥тичноњ сатири; ѕа≠нас –удченко, що п≥д псевдонимом ѕанаса ћирного, р€туючись в≥д царськоњ цензури, лише за кордоном зм≥г опубл≥кувати св≥й високохудожн≥й реал≥стичний тв≥р "’≥ба ревуть воли, €к €сла повн≥?". ÷ей перший в украњнськ≥й л≥тератур≥ роман соц≥альноњ тематики по≠бачив св≥т у ∆енев≥ (Ўвейцар≥€), де громад≥вц≥, профес≥йн≥ вчен≥ ≥сторик ћихайло ƒрагоманов ≥ соц≥олог —ерг≥й ѕодолинський, разом з украњнсько-галицьким письменником ћихайлом ѕавликом орган≥зували ем≥грантську в≥льну украњнську пресу, €ка публ≥кувала те, що не могло вийти у св≥т на при≠гноблен≥й –ос≥йською ≥мпер≥Їю ”крањн≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 573 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

2093 - | 1900 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.