Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнськ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ та громадськ≥ орган≥зац≥њ




ѕо€ва украњнських нац≥ональних пол≥тичних парт≥й ≥ громадських орган≥зац≥й була прискорена соц≥альним напруженн€м початку XX ст., €ке вилилось у масов≥ революц≥йн≥ рухи сел€н ≥ роб≥тник≥в, опозиц≥йно-визвольний рух ≥нтел≥генц≥њ ≥ зрештою завершилос€ 1905 р. вибухом демократич≠ноњ революц≥њ. Ќовостворюван≥ парт≥њ так чи ≥накше прагнули привернути на св≥й б≥к ц≥ рухи, спр€мува≠ти њхню могутню нищ≥вну силу дл€ зд≥йсненн€ своњх парт≥йно-програмних вимог. “ак, створена 1900 р. з ≥н≥ц≥ативи кер≥вник≥в студентських громад ’аркова Ч ƒмитра јнтоновича (сина в≥домого ≥сторика-"старогромад≥вц€") та ћихайла –усова Ч разом з представниками таких же громад  иЇва, ѕолтави, „ерн≥гова –еволюц≥йна украњнська парт≥€ (–”ѕ), ще не маючи н≥ статуту, н≥ програми, в≥дразу ж проголо≠сила себе виразником ≥нтерес≥в сел€нства, в €кому вбачала основу украњнськоњ нац≥њ.

—воњ визвольн≥ й перебудовн≥ ≥дењ руп≥вц≥ викла≠дали на стор≥нках нелегальних пер≥одичних видань Ч газети "—ел€нин" ≥ журналу "√асло".

” руп≥вськ≥й аг≥тац≥њ охоронц≥ царського режиму вбачали чи не головну причину антипом≥щицьких се≠л€нських виступ≥в 1902 р. на ѕолтавщин≥ ≥ ’арк≥в≠щин≥. “од≥ цей рух охопив 337 с≥л з населенн€м по≠над 150 тис. чолов≥к. —ел€ни в≥дмовл€лис€ працювати на пом≥щик≥в, удавалис€ до бойкот≥в ≥ страйк≥в, не до≠пускали н≥кого, хто приходив найматис€ до пом≥щи≠цьких маЇтк≥в.

ќдин з л≥дер≥в руп≥вц≥в харк≥вський юрист ћи≠кола ћ≥хновський у програмн≥й прац≥ парт≥њ "—амост≥йна ”крањна" висунув гасло "”крањна дл€ украњнц≥в". „ерез р≥зн≥ погл€ди щодо цього питанн€ серед руп≥вц≥в ставс€ розкол. ћ≥хновського п≥дтри≠мала незначна група однодумц≥в, €ка, вийшовши 1902 р. з –”ѕ, заснувала в≥дверто шов≥н≥стичну Ќародну украњнську парт≥ю (Ќ”ѕ). 1903 р. з –”ѕ вийшло ще одне угрупованн€, очолене Ѕ.ярошевським. ¬оно найменувало себе ”крањнською соц≥ал≥≠стичною парт≥Їю (”—ѕ). як Ќ”ѕ, так ≥ ”—ѕ були нечисленними ≥, не маючи ск≥льки-небудь масо≠воњ опори у сусп≥льств≥, скоро занепали.

∆ивуч≥шим ви€вилос€ руп≥вське угрупуванн€, очолюване студентами ћарк≥€ном ћеленевським-Ѕаском ≥ ќлександром —коропис-»олтуховським. ¬оно, вийшовши з –”ѕ, 1904 р. проголосило себе ”крањнсько —оц≥ал-демократичною —п≥лкою (скорочена назва —п≥лка). Ќаступного року —п≥лка на правах автономноњ секц≥њ влилас€ до очолюваноњ √е≠орг≥Їм ѕлехановим та ёл≥Їм ћартовим (÷едербаумом) меншовицькоњ фракц≥њ –ос≥йськоњ соц≥ал-демократичноњ роб≥тничноњ парт≥њ (–—ƒ–ѕ).

1904р. у  иЇв≥ було створено ще дв≥ украњнськ≥ нац≥ональн≥ парт≥њ: ”крањнську демократичну парт≥ю (”ƒѕ) на чол≥ з пом≥ркованими громадськими д≥€ча≠ми ќлександром Ћотоцьким ≥ ™вгеном „икаленком та ”крањнсьу радикальну парт≥ю (”–ѕ) на чол≥ з письменниками Ѕорисом √р≥нченком та —ерг≥Їм ™фремовим. ќбидв≥ парт≥њ Ч зовс≥м нечисленн≥ за складом Ч сто€ли на л≥беральних позиц≥€х, обстою≠вали встановленн€ у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ конституц≥йноњ монарх≥њ, €ка б надала ”крањн≥ право на автоном≥ю. ¬же наступного року вони злилис€ в ”крањнську де≠мократично-радикальну парт≥ю (”ƒ–ѕ).

1905 р. в≥дбулас€ й реорган≥зац≥€ залишк≥в –”ѕ, €ка п≥сл€ цього прийн€ла назву Ч ”крањнська соц≥ал-демократична роб≥тнича парт≥€ (”—ƒ–ѕ). ѓњ пров≥дники Ч мистецтвознавець ƒмитро јнтонович, письменник ¬олодимир ¬инниченко (його прозов≥ й драматичн≥ твори стали класикою украњнськоњ л≥тера≠тури XX ст.), журнал≥ст —имон ѕетлюра ≥ вчений-соц≥олог ћикола ѕорш.

„исленн≥шою (близько 6 тис. член≥в) на той час була ”крањнська соц≥ал-демократична сп≥лка. ¬она за≠кликала пролетар≥в м≥ста ≥ села розгортати страйковий рух. «бройного повстанн€ €к форми революц≥йноњ боротьби вона не схвалювала. «емельне питанн€ во≠на пропонувала розв'€зати демократичним шл€хом: постановою спец≥ально дл€ цього скликаноњ всенарод≠ноњ конституц≥йноњ ради. Ќайактивн≥ше сп≥лк≥вц≥ сп≥впрацювали з бунд≥вц€ми Ч членами "«агально≠го Їврейського роб≥тничого союзу в Ћитв≥, ѕольщ≥ ≥ –ос≥њ" (скорочено Ч "Ѕунд", що у переклад≥ з Ївропейськоњ означаЇ Ч"союз"). —п≥лк≥вська газе≠та "ѕравда" друкувалас€ у Ћьвов≥, а розповсюд≠жувалас€ в Ќаддн≥пр€нщин≥. Ќайб≥льшою попу≠л€рн≥стю преса й лист≥вки "—п≥лки" користувалис€ серед роб≥тник≥в-зал≥зничник≥в ≥ с≥льськогосподарсь≠ких роб≥тник≥в.

¬ умовах неослабного пересл≥дуванн€ царськими власт€ми украњнська соц≥ал-демократ≥€ в особ≥ ”—ƒ–ѕ ≥ —п≥лки не змогла виробити ч≥ткоњ такти≠ки своЇњ д≥€льност≥ та сп≥лкуванн€ з ≥ншими парт≥€ми ≥ громадськими орган≥зац≥€ми. 1909 р. —п≥лка розпалас€, а св≥й друкований орган Ч "ѕравду" передавала Ћьву “роцькому, €кий з≥ своњми приб≥чниками вий≠шов з –—ƒ–ѕ ≥ створив власну фракц≥йно-центристську соц≥ал-демократичну пол≥тичну групу.  ер≥вники ж ”—ƒ–ѕ —имон ѕетлюра ≥ ¬алентин —адовський стали шукати союзника у новоорган≥зованому 1908р. м≥жпарт≥йному пол≥тичному блоц≥ украњнських л≥беральних д≥€ч≥в (здеб≥льшого з ко≠лишн≥х член≥в ”крањнськоњ демократично-радикальноњ парт≥њ, €ка самол≥кв≥дувалас€) Ч “овариств≥ ук≠рањнських поступовц≥в (“”ѕ), €ке обстоювало конституц≥йно парламентський шл€х боротьби за "украњнську справу".

ѕров≥дники “”ѕ ћихайло √рушевський, —ерг≥й ™фремов, ƒмитро ƒорошенко на той час уже мали певний парламентський досв≥д. ‘ормально вони не були депутатами н≥ першоњ, н≥ другоњ, н≥ третьоњ ƒер≠жавних дум –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, що зм≥нювали одна одну прот€гом короткого пер≥оду Ч 1906-1907 pp. ѕроте вони керували д≥€льн≥стю створеного за њх ≥н≥ц≥ативою петербурзького припарламентського пол≥тичного клубу Ч "”крањнська думська громада". Ќа його зас≥данн€х, в €ких добров≥льно брали участь думськ≥ депутати в≥д украњнських губерн≥й, обговорю≠валис€ питанн€ парламентськоњ тактики, зм≥ст виголошених ≥ майбутн≥х промов. —п≥лкуванн€ в "”к≠рањнськ≥й думськ≥й громад≥" нац≥онально св≥домоњ осв≥ченоњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ з нер≥дко малопись≠менними сел€нськими депутатами з ”крањни було корисним дл€ обох стор≥н. « думськоњ трибуни ста≠ли виголошувати промови €к проти соц≥ального, так ≥ проти нац≥онального гнобленн€ украњнського наро≠ду в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, зокрема обстоювалос€ його право на осв≥ту р≥дною мовою.

Ќа зас≥данн€х ƒержавноњ думи четвертого скли≠канн€, €ка розпочала свою роботу 1912 р., про "украњнське питанн€" заговорили й депутати в≥д народник≥в,

€к≥ под≥л€в у юнацьк≥ роки, не сприймав також ≥ досить попул€рного серед багатьох своњх осв≥чених сучасник≥в соц≥ал≥стичного вченн€ мар≠ксизму. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ юридичного факультету ’арк≥вського ун≥верситету в≥н повернувс€ до р≥дноњ “авр≥њ, щоб пропагувати серед сел€н запровадженн€ р≥зних форм виробничоњ та споживчоњ кооперац≥њ Ч добров≥льного об'Їднанн€ людей дл€ сп≥льноњ гос≠подарськоњ д≥€льност≥.

јвторський виклад цих принцип≥в -"умов" Ч було видано окремою брошурою у Ћьвов≥. Ћв≥вськ≥ часописи "Ќарод", "∆итт€ ≥ слово" та особисто њх ре≠дактор, в≥домий украњнський письменник, учений ≥ громадський д≥€ч ≤ван ‘ранко, широко попул€ризували кооперативн≥ ≥дењ Ћевитського, рекомендували запроваджувати њх в практику. Ќа той час сотн≥ арт≥лей д≥€ли в селах ≥ м≥стах б≥льшост≥ губерн≥й ”к≠рањни.

 ооперативний рух пос≥в важливе м≥сце у ма≠сов≥й боротьб≥ проти нац≥онального гнобленн€. јдже за своЇю природою в≥н мав спиратис€ на м≥сцеве самовр€дуванн€ ≥ добров≥льну самод≥€льн≥сть, був наочним запереченн€м державного колон≥заторсь≠кого централ≥зму, на €кому трималас€ –ос≥йська ≥мпер≥€. ќтже, ц≥лком природно, що украњнський нац≥ональний рух був пр€мо пов'€заний з коопера≠тивним.

—ам же Ћевитський казав: " ооперац≥€, засно≠вана на велик≥й, по-справжньому демократичн≥й ≥дењ братерського Їднанн€ ≥ на народн≥й самод≥€льн≥ст≥, Ї певною пров≥дною зорею до економ≥чного ≥ духовно≠го в≥дродженн€ р≥дного краю й народу". “ож не випадково царськ≥ власт≥ чинили вс≥л€к≥ перепони кооперативному рухов≥: пересл≥дували ватажк≥в, за≠л€кували р€дових учасник≥в, п≥д пост≥йним пол≥тичним нагл€дом тримали його ≥н≥ц≥атора, намагалис€ обме≠жити в≥дкритт€ нових арт≥лей, п≥д р≥зними прич≥пками закривали на€вн≥.

Ќе склав рук ≥ ƒрагоманов. ¬≥н сам п≥д власним пр≥звищем чи псевдон≥мами продовжував активну д≥€льн≥сть €к за кордоном, так ≥ на батьк≥вщин≥. 3-п≥д його пера вийшло чимало твор≥в: "ѕро украњнських козак≥в, татар ≥ турк≥в, "Ўевченко, украњноф≥ли ≥ соц≥ал≥зм", "„удацьк≥ думки про украњнську нац≥ональну справу", "Ћисти на Ќаддн≥пр€нську ”крањну", "≤сторична ѕольща ≥ великоруська демо≠крат≥€", "Ћ≥берал≥зм ≥ земство в –ос≥њ" тощо. ¬ них в≥н виступав проти соц≥ального ≥ нац≥онального поневоленн€ народ≥в рос≥йським царизмом ≥ австро-угорською монарх≥Їю, обстоював право украњнсько≠го народу на нац≥ональне самовизначеннн€, попул€ризував культурн≥ надбанн€ украњнського на≠роду, засуджував будь-€кий централ≥зм €к загалом несум≥сний з демократизмом.

ƒрагоманов на стор≥нках ем≥грантськоњ рос≥йсь≠коњ газети "¬ольное слово", €ку сам ≥ редагував, розгорнув критику внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥ти≠ки –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ќстанн≥ роки свого житт€ в≥н пров≥в у Ѕолгар≥њ на посад≥ професора —оф≥йського ун≥верситету.

Ќайпом≥ркован≥ш≥ стар≥ громад≥вц≥ у 80Ч90-х pp. згрупувалис€ навколо редакц≥њ часопису " иевска€ старина", що з 1882 р. видававс€ в  иЇв≥. “ут та в ≥нших м≥стах ”крањни вони продовжували займатис€ культурно-осв≥тньою д≥€льн≥стю. ј коли на початку XX ст. почали орган≥зовуватис€ украњнськ≥ нац≥ональн≥ парт≥њ, то колишн≥ громад≥вц≥ стали всту≠пати до њх лав.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 570 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2270 - | 2079 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.