Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕочаток украњнського культурного в≥дродженн€




–озвиток народного господарства ”крањни супроводжувавс€ значним духовно-культурним JI, п≥днесенн€м.  олон≥заторська пол≥тика рос≥йського царизму викликала в украњнському сусп≥льств≥ дедал≥ наростаючу захисну реакц≥ю, що про€вилос€ у ц≥лому комплекс≥ под≥й ≥ €вищ, €к≥ св≥дчили про засвоЇнн€ ≥нтел≥генц≥Їю ≥ поширенн€ у масах нац≥ональноњ св≥домост≥, про актив≥зац≥ю ук≠рањнського нац≥онального руху в ус≥х його формах, €к культурницьких, так ≥ пол≥тичних, про розвиток ус≥х галузей культурного житт€ украњнц≥в.

” сукупност≥ ц≥ процеси д≥стали назву украњнсько≠го нац≥онального в≥дродженн€ XIX Чпочатку XX ст. ѕершим осередком його стала —лобожанщина, де 1805 р. з ≥н≥ц≥ативи осв≥ченоњ м≥ськоњ громади ’ар≠кова в≥дкрили ун≥верситет. ÷е був на той час Їдиний вищий навчальний заклад на вс≥х п≥двладних –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ украњнських земл€х. ’арк≥вський ун≥верситет став не просто науково-осв≥тн≥м центром —лоб≥дськоњ ≥ Ћ≥вобережноњ ”крањни, а й пров≥дником украњнськоњ культури. ѕри ун≥верситет≥ була засно≠вана друкарн€ ≥ книгарн€, започатковано виданн€ газет, журнал≥в, альманах≥в.

÷≥ виданн€ висв≥тлювали не т≥льки соц≥ально-економ≥чне й пол≥тичне житт€ рег≥ону, а й ≥сторичне минуле украњнського народу, самобутн≥сть украњнськоњ культури.

ѕерший в ”крањн≥ масовий попул€рний часопис Ђ”краинский вестникї, що випускавс€ у ’арков≥ з 1816 до 1819 p., проголосив своњм дев≥зом: Ђ—при€≠ти всеб≥чному п≥днесенню науки й л≥тературиї. „асопис наполегливо попул€ризував знанн€ з ≥стор≥њ, етнограф≥њ, географ≥њ ”крањни, висм≥ював рабол≥пне схил€нн€ багатьох украњнських двор€н ≥ м≥щан перед ус≥м ≥ноземним, виховував шанобливе ставленн€ до нац≥ональноњ культури, радив широко використову≠вати украњнську мову на стор≥нках друкованих видань, публ≥кувати нею друкован≥ прац≥ вчених, €к≥, Ђмож≠ливо, змагатимутьс€ з найосв≥чен≥шими народами ™вропиї.

Ђ”краинский вестникї першим започаткував дру≠куванн€ украњнською мовою. «окрема, професор (п≥зн≥ше ректор) ’арк≥вського ун≥верситету ѕетро √улак-јртемовський друкував тут украњнською мо≠вою своњ поетичн≥ й л≥тературознавч≥ твори.

ћолод≥ украњнськ≥ патр≥оти јмврос≥й ћетлинський, Ћевко Ѕоровиковський, ќлександр  орсун та ≥нш≥ ще студентами створили в 20Ч40-х pp. л≥тера≠турне об'Їднанн€, €ке сучасники, назвали гуртком харк≥вських романтик≥в. ” своњх поетичних творах вони осп≥вували лицарськ≥ подвиги запорозьких ко≠зак≥в €к найактивн≥ших самов≥дданих захисник≥в батьк≥вщини, козацьк≥ громадськ≥ пор€дки €к за≠гальнолюдський ≥деал сусп≥льно-пол≥тичного устрою ≥ соц≥альноњ справедливост≥. Ђ’арк≥вськ≥ романти≠киї були впевнен≥, що своњми творами, написаними по-украњнському, р€тують Ђумираючу мовуї. « цим вони пов'€зували спод≥ванн€ €кщо не на повне в≥днов≠ленн€ автономного сусп≥льно-пол≥тичного устрою ”крањни, то принаймн≥ на непохитне збереженн€ звич≠ного побуту ≥ давн≥х традиц≥й духовноњ культури.

√ригор≥й  в≥тка-ќснов'€ненко дов≥в, що ук≠рањнською мовою можна писати й високохудожн≥ прозов≥ твори. …ого Ђћалорос≥йськ≥ пов≥ст≥ї, ви≠дан≥ в ’арков≥ 1834 p., мали величезний усп≥х в осв≥дченоњ публ≥ки, €ка назвала њх автора батьком ук≠рањнськоњ прози. ј прост≥ сел€ни, багато з €ких на ’арк≥вщин≥ також були знайом≥ з творами  в≥тки-ќснов'€ненка, шанобливо називали його народним письменником.

Ќавколо  в≥тки-ќснов'€ненка, авторитет €кого €к народознавц€ був дуже високим серед сучасник≥в, гуртувалась передова народолюбна молодь ’аркова. як директор ≥ режисер, в≥н керував роботою стац≥онарного профес≥онального театру, репертуар €кого поповнював своњми власними драматург≥чними комед≥€ми "—ватанн€ на √ончар≥вц≥", "Ўельменко-денщик", "Ўельменко-волосний писар". √л€дач≥в захоплювала блискуча гра актора  арпа —оленика у цих та ≥нших виставах ’арк≥вського театру. « попу≠л€рними п'Їсами ≤вана  отл€ревського "Ќаталка ѕолтавка" та "ћоскаль-чар≥вник" гастролювала у ’арков≥ трупа ѕолтавського стац≥онарного театру.

ѕ≥д безпосередн≥м впливом  в≥тки-ќснов'€нен≠ка зайн€вс€ л≥тературною творч≥стю украњнською мовою випускник ’арк≥вського ун≥верситету ћи≠кола  остомаров, €кий п≥зн≥ше здобув славу ≥сторика ”крањни. “а й ус≥ написан≥ ним у молод≥ роки драми й поеми Ч це художн≥ твори ≥сторичноњ тематики. 1843 р. в≥н опубл≥кував, а наступного року захистив дисертац≥ю на здобутт€ вченого ступен€ маг≥стра, спец≥ально присв€чену вивченню украњнськоњ народ≠но-поетичноњ творчост≥ €к важливого джерела достов≥рних в≥домостей про ≥сторичне минуле ”к≠рањни. ўе один талановитий вихованець, згодом професор ’арк≥вського ун≥верситету, ≤змањл —резневський започаткував записи з народних уст та наукове вивченн€ украњнських народних п≥сень ≥ дум на ≥сторичн≥ теми. ¬ 30-х pp. XIX ст. у ’арков≥ вийшла в св≥т трьома випусками його фольклорна зб≥рка "«апорозька старовина". ¬≥н же першим вис≠тупив 1834 р. у прес≥ за €кнайширше використанн€ украњнськоњ мови, висловивши тверде переконанн€ в тому, що њњ чекаЇ л≥тературна слава. ƒо справи ук≠рањнського нац≥онально-культурницького в≥дродженн€ долучаЇтьс€ й  ињвський ун≥верситет, заснований 1834 р. …ого перший ректор ћихайло ћаксимович упор€дкував ≥ видав три зб≥рки украњнських народних п≥сень. ” так≥й же упор€дкован≥й ѕлатоном Ћукаше≠вичем зб≥рц≥, що побачила св≥т 1836 p., уперше разом були подан≥ фольклорн≥ записи, зроблен≥ €к у —х≥дн≥й, так ≥ в «ах≥дн≥й ”крањн≥. ”крањнська п≥сн€, дума, каз≠ка, переказ так захоплюють молодь, що вона бажаЇ самост≥йно й з перших уст робити записи украњнсько≠го фольклору ≥ знайомити з ними широку громадськ≥сть, публ≥куючи њх у пер≥одичних виданн€х чи окремими книжками. ѕоступово удосконалюЇтьс€ справа опрацюванн€ та попул€ризац≥њ фольклорних твор≥в. ¬≥д простого записуванн€ досл≥дники перехо≠д€ть до глибокого наукового анал≥зу кожного окремого твору. “ож у традиц≥€х культурних надбань народних мас нац≥ональне в≥дродженн€ в ”крањн≥ д≥ставало мо≠гутн≥й ≥мпульс дл€ подальшого розвитку. ј це додавало наснаги подвижникам нац≥онального духу, €к≥ дбали про масове поширенн€ нац≥ональноњ са≠мосв≥домост≥. як д≥Їве знар€дд€ у ц≥й справ≥ њм добре прислужилас€ видана 1840 p. в ѕетербурз≥ зб≥рка по≠ез≥й " обзар" тод≥ ще нев≥домого широкому загалу "читач≥в автора Ч“араса Ўевченка.  нига стала €вищем украњнського нац≥онального в≥дродженн€.

≤сторична наука

ѕоширенн€ ≥сторичних знань про минуле ”к≠рањни було чи не найзначн≥шим чинником утвердженн€ масовоњ нац≥ональноњ самосв≥до≠мост≥. ¬оно Їднало людей усв≥домленн€м сп≥льност≥ њх ≥сторичноњ дол≥, викликало почутт€ любов≥ до Ѕатьк≥вщини, до славного й водночас т€жкого мину≠лого, в≥дроджувало в пам'€т≥ образи ≥сторичних д≥€ч≥в. «найомство з ≥сторичним минулим показувало, що ук≠рањнський народ маЇ давн≥ традиц≥њ визвольноњ боротьби за нац≥ональну незалежн≥сть ≥ соц≥альну справедлив≥сть. «нанн€ з ≥стор≥њ ”крањни черпали≠с€ з козацьких л≥топис≥в XVIIЧXVIII ст.Ч —амовидц€, ¬еличка, √раб€нки, "≤стор≥њ –ус≥в". –у≠кописи цих твор≥в переписувалис€ й поширювалис€ серед осв≥ченоњ громадськост≥. 1822 р. у св≥т вийш≠ла перша узагальнююча, багато документована чотиритомна прац€ з ≥стор≥њ ”крањни ƒмитра Ѕантиш- аменського. јвтор обстоював право ”крањни на автономне козацьке самовр€дуванн€. ўе б≥льше ориг≥нал≥в документ≥в (правда, у тому числ≥ й недостов≥рних) ум≥щено у п'€титомн≥й прац≥ з ≥стор≥њ ”крањни ћиколи ћаркевича, що вийшла у св≥т 1842Ч1843 pp. ” н≥й широко використано в≥до≠мост≥ козацьких л≥тописц≥в XVIIЧXVIII ст. Ќа в≥дм≥ну в≥д пом≥ркованого монарх≥ста Ѕантиш- аменського ћаркевич належав до демократичних к≥л украњнського двор€нства, ≥ його прац€ р≥шуч≥ше ≥ ви≠разн≥ше обстоювала правом≥рн≥сть державноњ незалежност≥ ”крањни. —аме за цю працю ћаркеви≠ча розкритикував в≥домий рос≥йський критик ¬≥ссар≥он ЅЇл≥нський. ” своњй реценз≥њ, опубл≥кован≥й у часо≠пис≥ Ђќтечественные запискиї, в≥н засудив автора за прагненн€ викладати ≥стор≥ю ”крањни €к самост≥йну, незалежну в≥д ≥стор≥њ –ос≥њ. ќднак н≥ ц€ критика, н≥ те, що обидв≥ прац≥ Ч Ѕантиш- аменського ≥ ћар≠кевича було надруковано поза межами ”крањни Ч в ћоскв≥, не завадило њм набути досить широкоњ попул€рност≥ серед украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. ¬они спри€ли утвердженню у сучасник≥в самосв≥домост≥ належ≠ност≥ до окремого народу з славним та героњчним ≥сторичним минулим. «≥ зростанн€м у широкого гро≠мадського загалу ≥нтересу до украњнськоњ минувшини розгорнув активну д≥€льн≥сть щодо виданн€ руко≠писних пам'€ток ќсип Ѕод€нський. —ам украњнець, родом з ѕолтавщини, в≥н став слов'€нознавцем за осв≥тою ≥ фахом, професором ћосковського ун≥вер≠ситету. ” 1846-1848 pp. в≥н очолював часопис "„тени€ в императорском ќбществе истории и древ≠ностей российских при ћосковском университете". Ќа його стор≥нках завд€ки ќсипу Ѕод€нському упер≠ше побачили св≥т так≥ пам'€тки украњнськоњ ≥стор≥ограф≥њ, €к "Ћ≥топис —амовидц€", л≥тописн≥ прац≥ ј. –≥гельмана, ѕ. —имоновського, а серед них ≥ блискучий анон≥мний за авторством ≥сторико-публ≥цистичний памфлет "≤стор≥€ рус≥в", що з демократичних позиц≥й засуджував запровадженн€ кр≥пацтва ≥ л≥кв≥дац≥ю автономного самовр€дуванн€ на Ћ≥вобережж≥ та —лобожанщин≥ €к пр€мий насл≥док колон≥заторськоњ пол≥тики царизму в ”крањн≥. ÷≥ публ≥кац≥њ були важливим внеском не т≥льки в ≥сто≠ричну науку, а й у формуванн€ громадськоњ думки, що зумовлювало утвердженн€ украњнськоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥. ѕубл≥кац≥њ Ѕод€нського, потрапл€ю≠чи в ”крањну, розширювали сферу впливу на громадську думку ≥сторичних праць, до того в≥домих тут лише за рукописними списками, проте ц€ пл≥дна творча д≥€льн≥сть була перервана насильницьким зв≥льненн€м ¬олинського з ус≥х посад у ћоскв≥ за друкуванн€ в очолюваному ним часопис≥ записок "ѕро ћосковську державу в XVI ст." англ≥йського мандр≥вника ƒжона ‘летчера. ¬ умовах рево≠люц≥йних потр€с≥нь 1848 р. у крањнах «ах≥дноњ ™вропи, сел€нських заворушень ≥ пробудженн€ ан≠тикр≥посницькоњ та нац≥онально-визвольноњ сус≠п≥льно-пол≥тичноњ думки в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, царськ≥ власт≥ визнали небезпечною дл€ самодержавного ла≠ду його критику, нав≥ть з глибин трьохсотл≥тньоњ давност≥. Ѕ≥льше того, вони подбали, щоб ≥сторичну науку в ”крањн≥ п≥дпор€дкувати своњм пол≥тичним ≥нтересам. “ому перед “овариством ≥стор≥њ ≥ старожитностей рос≥йських, створеним 1839 р. в ќдес≥, ставилос€ передус≥м пол≥тичне завданн€: обірунтувати ≥сторичн≥ права рос≥йського царизму на ѕ≥вденну ”крањну, оф≥ц≥йно названу Ќоворос≥Їю. ќднак на практиц≥ це товариство зробило чимало корисного в ≥сторико-краЇзнавчому п≥знанн≥ даного рег≥ону. —творена 1843 р. при кињвському генерал-гу≠бернаторов≥ “имчасова археограф≥чна ком≥с≥€ так само у своњй д≥€льност≥ вийшла далеко за меж≥ го≠ловного завданн€, поставленого царськими владами: довести що ѕравобережна ”крањна ≥ ¬олинь, приЇднан≥ до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ наприк≥нц≥ XVII ст., Ч "край ≥стинно рос≥йський". ќднак величезна к≥льк≥сть ≥сторичних документ≥в, знайдених у гро≠мадських ≥ приватних арх≥вах членами ком≥с≥њ п≥д кер≥вництвом таких авторитетних ≥сторик≥в, €к ћи≠хайло ћаксимович, ћикола  остомаров, ћикола ≤ванишев та ≥н., засв≥дчили, що насправд≥ Ч це край споконв≥ку украњнський. ƒо широкого громадського загалу ц€ ≥стина була доведена виданн€м багатотом≠них зб≥рник≥в ≥сторичних документ≥в. “ож украњнська ≥сторична наука безпосередньо впливала на форму≠ванн€ у мас нац≥ональноњ самосв≥домост≥, набувала значенн€ першор€дного чинника цього об'Їктивно≠го процесу.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 646 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„тобы получилс€ студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без м€са и развести водой 1:10 © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2234 - | 2109 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.