Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ћ≥тературне пожнив€ 1848 року




—уто-пол≥тичний характер украњнського руху в √аличин≥ в добу Ђ¬есни Ќарод≥вї не спри€в особливому оживленню в культурн≥й, головнож л≥тературно-мистецьк≥й д≥л€йц≥. Ћ≥тература того року мала р≥зкий пропагандивно-ман≥фестац≥йний характер. “ак прим≥ром за почином ≥ працею коломийського пароха о. ≤вана ќзаркевича, станула то≠д≥ на дошках аматорського театру в  оломињ ЂЌаталка ѕолтавкаї ≤.  отл€ревсього (в перер≥бц≥ затитулована: Ђƒ≥вка на в≥дданнюї або ЂЌа милованЇ нема силован€ї), та Ђќтецької Ўерепер≥ (в перер≥бц≥: Ђ¬ес≥лЇї або ЂЌад цигана —магайла нема розумн≥шогої). ќт≥ перер≥бки, виконан≥ о. ќзаркевичем вийшли в 1849 р. у „ерн≥вц€х латинкою.

’арактеристичним €вищем дл€ атмосфери того переломового року була ц≥ла низка украњнських в≥рш≥в, писаних, в аг≥тац≥йних ц≥≠л€х, пол€ками. ќсобливо плодовитим у т≥й д≥л€нц≥ був Ѕальтазар ў у ц к ≥, автор поеми про мазурську р≥зню з 1846 р. п. з. Ђ√айда≠маччина тарн≥вськаї та  аспер ÷ЇнглЇв≥ч, позатим автор к≥лькох брошур, призначених дл€ повстанчоњ пропаганди серед украњн≠ського сел€нства. « украњнц≥в вдарив у той сам польоноф≥льський тон ћихайло ѕопельз —амбора, автор Ђ–усина на празникуї, що поширюваний у в≥дписах, вперше по€вивс€ друком у ‘ранковому Ђ∆иттю ≥ —лов≥ї з 1896 р.

Ђ—лово ѕересторогиї

Ћюдиною, що виручила чоловик≥в 1848 р. в оформленн≥ нац≥онально-п о л ≥ т и ч н и х ≥деал≥в украњнського народу пробудлсеного в √али≠чин≥ до нового житт€, був парох с. ¬етлина на Ћемк≥вщин≥ о. ¬асиль ѕодолинський. ” в≥дпов≥ди на украњножерн≥ статт≥ льв≥вського ЂƒзЇнн≥ка Ќародовогої написав ѕодолинський своЇ Ђ—лово ѕер есторогиї, в €кому, признаючи пол€кам право засидженн€ й гостинности на украњнськ≥й земл≥, зарекл€мував дл€ украњнського народу право автохтона й господар€. ѕерестер≥гаючи пол€к≥в перед безусп≥шн≥стю польон≥зац≥йноњ акц≥њ на украњнському сел≥ каже о. ѕо≠долинський, що Ђстотис€чне в≥йсько можна перемогти, але не можна спольщити одного украњнського села. ј хто хоче попсувати польську нац≥ональну справу, хай ≥де з њњ пропагандою на украњнськ≥ села. ’оч –ос≥€ висипала вже к≥лька бочок аргумент≥в на те, що украњнц≥ й моска≠л≥ це Ђодин народї то даремн≥ ѓѓ зусилл€ так само, €к ≥ польськ≥ зусилл€ в тому напр€м≥ засуджен≥ на повний неусп≥хї.

ЂЌ≥один украњнець не буде зрадником ”крањни. ”крањнц≥ знають гаразд, що ознака њх нац≥ональносте не криЇтьс€ в рел≥г≥њ. ћожна бути католиком, православним ≥ поганином, а залишитис€ украњнцемї.

Ќе бентеживс€ ѕодолинський ≥ тим, що вороги сплетничали на тему в≥дродженого украњнства, €к московськоњ чи н≥мецькоњ ≥нтриги: Ђѕри≠пуст≥м, що ми ще н≥коли не були народом, т≥льки завс≥ди пров≥нц≥онал≥змом, але це чейже не в≥дбираЇ нам права бути народом в≥д сьогодн€. ћи в≥римо сильно в в≥дродженн€ в≥льноњ, незалежноњ ”крањни й нас зовс≥м не бентежить речинець, в €кому нам та вол€ й незалежн≥сть су≠дилас€. Ѕо чимже Ї стол≥тт€ в життю нац≥њ? ’очемо бути народом ≥ бу≠демо ним, бо голос народу, це голос божийї.

Ќад≥њ на визволенн€ ”крањни зв€зував ѕодолинський з над≥€ми на визволенн€ усењ —лов€нщини, що њњ у€вл€в соб≥, сл≥дом за  ирилої метод≥њвц€ми, €к л≥беральну федерац≥ю вс≥х в≥льних слов€нських наро≠д≥в.

Ќа польську концепц≥ю накиненн€ украњнц€м польськоњ мови, бо мовл€в, украњнська мова це те саме що польська, в≥дпов≥в ѕодолинсь≠кий: Ђ оли украњнц€м треба спольщитис€, щоби ѕольща була сильна, то чи не краще, щоби пол€ки зукрањнщилис€?  оли украњнц≥, то пол€ки ≥ навпаки Ч пол€ки, то украњнц≥, то чи не краще завести по школах украњнську мову навчанн€ ≥ хай ус≥м здаЇтьс€, що вони твор€ть по польськи?  олиж така наша претенс≥€ до пол€к≥в видаЇтьс€ кому см≥шна, то €к можна трактувати поважно претенс≥ю пол€к≥в до нас, щоби ми вире≠клис€ своЇњ мови тому, що вона ≥ так польська?ї

ƒумка про пол≥тичну незалежн≥сть ”крањни, €кнебудь не в≥йшла тод≥ ще в кров ≥ к≥сть загалу галицькоњ ≥нтел≥генц≥њ, к≥льчилас€ в пол≥тич≠ному св≥тогл€д≥ не одного т≥льки о. ѕодолинського. √убернатор √олу-ховск≥, денунц≥юючи украњнський нац≥ональний рух перед в≥денським ур€дом, писав м. ≥: Ђѕерем≥г ц≥сарський ур€д польську шл€хту, що зма≠гала до самост≥йноњ ѕольщ≥ з≥ столицею у ¬аршав≥, а тепер готов п≥дтри≠мувати украњнський сепаратизм, що змагаЇ до незалежноњ держави з≥ столицею в  иЇв≥ї. Ќажаль на самому к≥льченню таких думок мус≥ло, покищо, пок≥нчитис€. –еволюц≥йний бурев≥й, що примусив габсбурську династ≥ю до уступок дл€ народ≥в монарх≥њ, притих. ѕовстанн€ мад€≠р≥в, здавлене при допомоз≥ в≥йськ цар€ ћиколи ≤, було перемогою австр≥йськоњ реакц≥њ й гаслом повороту до Ђстарих добрих час≥вї абсо≠лютизму. Ђ¬есна Ќарод≥вї не розвинулас€ в палке, сон€шне л≥то.

ѕриборканн€ революц≥њ

јвстр≥йський фельдмаршал –адецк≥, висланий на приборканн€ ≥та≠л≥йських повстанц≥в, зайн€в зревольтований ћед≥ол€н ≥ розгромив повстанч≥ в≥йська п≥д  устоццою. “имчасом у ¬≥дн≥ кинулис€ на бари≠кади роб≥тники, зв≥льнен≥ в≥д публичних роб≥т. ƒн€ 13 серпн€ прийшло до кривавоњ зустр≥ч≥ пом≥ж роб≥тниками ≥ нац≥ональною гвард≥Їю й в≥й≠ськом. ¬пало тод≥ 18 роб≥тник≥в а 282 було ранених; гвард≥€ залишила на пол≥ бою 4 трупи й 56 ранених. ƒн€ 5 жовтн€ д≥стали в≥йська в≥≠денського гарн≥зону наказ до вимаршу ≥ проти угорських повстанц≥в. ≤тал≥йськ≥ гренадир≥ в≥д≥йшли на дв≥рець п≥д ескортою кавалер≥њ, але в≥денськ≥ гренадир≥ збунтувалис€. ¬исланий проти збунтованих генерал Ѕреда з частиною полку Ќассав, пол€г один з перших. ёрба кинулас€ до м≥н≥стерства в≥йни, вхопила м≥н≥стра Ћ€тура й заколовши багнета≠ми, пов≥сила на л≥хтарн≥. ƒн€ 7 жовтн€ ц≥сар ут≥к з Ўенбруну, залиша≠ючи на пол≥ бою кн. ¬≥нд≥шгреца, що вже мав за собою приборканн€ зревольтованоњ ѕраги. ѕрава частина парл€менту розб≥глас€, л≥ва проголосила себе в перманенц≥њ. ѕеред проголошенн€м революц≥йного тимчасового ур€ду спинило в≥денц≥в т≥льки випробуване прив€занн€ до династ≥њ. ¬≥денц≥ Ч в≥рн≥ династ≥њ, але збунтован≥ проти дв≥рськоњ камарил≥, пробували ставити оп≥р в≥йськам ¬≥нд≥шгреца. ѕро завз€т≥сть того опору св≥дчить ок. 4.000 жертов по сторон≥ революц≥онер≥в та б≥л€ 1.200 по сторон≥ ¬≥нд≥шгреца, що 30 жовтн€ таки вмаширував до нап≥взруйнованого ¬≥дн€.

Ѕомбардац≥€ Ћьвова.

ѕольська народова гвард≥€, певна перемоги революц≥њ, вважала себе вже кадрами в≥йська новоњ ѕольщ≥ й супроти австр≥йськоњ влади ≥ в≥йська поводилас€ надм≥ру визиваюче. —амопевн≥сть галицьких пол€к≥в змоглас€ особливо з моменту, коли до Ћьвова прињхав: повстанчий генерал Ѕем ≥ заоф≥рував гвард≥њ моральну й матер≥альну п≥дтримку ‘ранц≥њ, €кщо пол€ки повстануть проти јвстр≥њ, ѕруси та –ос≥њ. ѕом≥ж гвард≥Їю та в≥йськом, у €кому переважав украњнський елемент, почало приходи≠ти до чимраз гостр≥ших сутичок. ¬решт≥ дн€ 1 листопада прийшло до р≥шучоњ розправи. √вард≥€ й академ≥чна лег≥€, спровокована €кимсь др≥бним ≥нцидентом, кинулис€ ставити по вулиц€х барикади. ¬иступило в≥йсько й по безусп≥шних переговорах командант≥в, почавс€ б≥й, за €ким посл≥дувала бомбардац≥€ обсаджених гвард≥Їю обЇкт≥в, з гармат. ¬≥д гарматнього вогню зайн€вс€ новий тод≥ ратуш, ун≥верситет з б≥бл≥оте≠кою, старий театр та багато приватних дом≥в. ѕри- тому погибло 55 ос≥б, а 75 було ранених. ƒн€ 2 листопада зревольтоване м≥сто кап≥тулювало. Ђ¬есна Ќарод≥вї зак≥нчилас€ й на льв≥вському ірунт≥.

ѕро людське око радив ще €кийсь час австр≥йський парл€мент, пе≠ренесений з ¬≥дн€ до  ромерижа на ћорав≥њ, але дн≥ конституц≥йних своб≥д були почислен≥. ƒн€ 2 грудн€ абдикував ц≥сар ‘ердинанд у ко≠ристь свого 18-л≥тнього братанича ‘ранца »осифа. ѕравда, в ман≥≠фест≥ нового ц≥сар€ Ђдо моњх в≥рних народ≥вї була мова про Ђпотре≠бу в јвстр≥њ своб≥дних ≥ в≥дпов≥даючих духов≥ часу установї, але це вже були т≥льки слова, за €кими чањлас€ реакц≥€.

—права под≥лу √аличини

¬же в пропам€тному письм≥ √оловноњ –уськоњ –ади до ц≥сар€ ‘ер≠динанда з 9 червн€ 1848 р. поставлено м.≥. домаганн€, щоби Ђт≥ просто≠ри √аличини, що Ї заселен≥ украњнц€ми, творили дл€ себе пров≥нц≥ю з ос≥дком пол≥тичноњ краЇвоњ управи у Ћьвов≥. ÷€ частина об≥ймаЇ сх≥дн≥ округи √аличини з украњнським населенн€м, так €к ц€ частина краю бу≠ла перв≥сно самост≥йним кн€з≥вством, пот≥м √алицьким  орол≥вством, та вк≥нц≥ „ервоноруським ¬оЇв≥дством; та щоби т≥ части краю, €к≥ заселюють мазури в≥дд≥лити в≥д украњнськоњ пров≥нц≥њ. ÷€ частина краю об≥ймаЇ зах≥дню частину √аличини ≥ маЇ польське населенн€ї. Ќа спротив польського Ђ–уского —оборуї проти под≥лу √аличини видала √оловна –ада обширно умотивований мемор≥€л до м≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ (17 липн€) а р≥вночасно в≥звала громад€нство до п≥дписуванн€ петиц≥њ в т≥й справ≥. ¬ черговому мемор≥€л≥ з 28 жовтн€ названо справу под≥лу √аличини Ђпитанн€м житт€ дл€ украњнц≥вї. Ќарешт≥ дн€ 6 листопада 1848 за€вилас€ перед ц≥сарем ‘ердинандом депутац≥€ √оловноњ –уськоњ –ади (о.  уземський, Ѕорисикевич, о. √ри≠гор≥й Ўашкевич ≥ и.) й предложила йому мемор≥€л, що його перша й основна точка говорила про под≥л √аличини на украњнську й польську частину. “. зв. —х≥дна √аличина з частиною ¬олин≥ й Ћемк≥вщиною, украњнською частиною Ѕуковини й «акарпатт€м, повин≠на була утворити окремий коронний край з власним соймом ≥ влас≠ним краЇвим ур€дом (вид≥лом). ”крањнц≥ мотивували своЇ домаганн€ б≥льше менше так:

Ђ’оча пол€ки належать до великого слов€нського племени, але украњнц≥ р≥жн€тьс€ в≥д них мовою, письмом, звича€ми, обича€ми й ре≠л≥г≥Їю. ¬они засел€ють одну з найплодовитших полос ≈вропи й числ€ть 15 м≥льйон≥в населенн€. ”крањнська нац≥€ творить зовс≥м окрему ц≥≠л≥сть, под≥бно €к москал≥, пол€ки, чехи, хорвати, болгари й ≥нш≥ слов€нськ≥ племена. ј хочаб заборонено науку вс€коњ ≥стор≥њ, спалено вс≥ книжки, то знищити великого народу н≥кому н≥коли не вдастьс€ї.

÷≥сар об≥ц€в Ђвз€ти соб≥ до серц€ї украњнськ≥ домаганн€, але тим-часом абдикував. …ого насл≥дников≥ ‘ранцов≥ …осифов≥ зложила при≠в≥т чергова украњнська депутац≥€, зложена з 21 найч≥льн≥ших д≥€ч≥в, п≥д проводом владики яхимовича, що знову пригадала йому справу под≥лу √аличини. јле щойно 22 с≥чн€ 1849 р. опинилас€ та справа на денному пор€дку конституц≥йноњ ком≥с≥њ парл€менту, що тод≥ радив у  ромериж≥. ƒомаганн€ под≥лу √аличини мотивував владика яхимович, бес≥дником Ђпротиї був пол€к «ем€лковск≥. ¬ оборон≥ украњнського становища промовл€ли м. ≥. чехи ѕал€цк≥ та –≥гер. јлеж у голосуван≠ню украњнський внесок перепав. ѕал€цк≥ й –≥гер, що промовл€ли за внесенн€м, порозум≥лис€ в кульоарах з пол€ками й здержалис€ в≥д голосуванн€. “а украњнц≥ не дали за виграну. Ќа зас≥данню √оловноњ –уськоњ –ади, 16 лютн€, 1849 р. вони постановили не уступати, а колиб австр≥йський парл€мент таки не допустив до под≥лу √аличини, р≥шили в≥дкликати своњх представник≥в з парл€менту, “а дальша бороть≠ба за под≥л √аличини на парл€ментарному грунт≥ ви€вилас€ неможли≠ва. ƒн€ 7 березн€ 1849 р. по€вивс€ ц≥сарський патент про розв€занн€ парл€менту. –≥вночасно проголошено т, зв. октройовану конституц≥ю дл€ јвстр≥њ, пом≥ж €коњ коронними кра€ми опинилос€ Ђкорол≥вствої √аличини й ¬олодимири' з воЇв≥дствами ќсвЇнц≥мським ≥ «аторським ≥ великим воЇв≥дством крак≥вськимї. ѕри укладанн≥ статут≥в дл€ корон≠них крањв ≥снував перв≥сно пл€н створен€ двох сейм≥в, украњнського й польського дл€ √аличини, але дальший розвиток под≥й т≥ пл€ни пере≠креслив. ¬ 1851 р. √оловна –уська –ада, разом з своњми пров≥нц≥ональними експозитурами перестала ≥снувати. —права под≥лу √аличини вер≠нула ще дв≥ч≥ на пор€док дн€; раз у незреал≥зованому проект≥ статуту дл€ нашого краю з вересн€ 1853 p., другий раз у розпор€дку австр≥й≠ського ур€ду з 24 кв≥тн€ 1854 р. ¬ проект≥ статуту дл€ √аличини й ¬олодимир≥њ говорилос€ про створенн€ трьох сеймовий кур≥й Ч льв≥вськоњ, крак≥вськоњ й станислав≥вськоњ, що мали радити окремо, але в загальнокраЇвих справах зб≥ратис€ разом та створити центральну екзекутиву в форм≥ краевого вид≥лу. « ур€дового розпор€дку про адм≥н≥страц≥йний под≥л √аличини на дв≥ нац≥ональн≥ области, ви≠даного 24 кв≥тн€ 1854 р. ув≥йшов у житт€ т≥льки под≥л на дв≥ области апел€ц≥йних суд≥в (льв≥вську ≥ крак≥вську). ўе раз в 1863 р. вернув австр≥йський ур€д до справи под≥лу √аличини, але тод≥ вбила справу штучно створена польська б≥льш≥сть галицького сойму. ѕерший ≥ основний, пол≥тичний постул€т √оловноњ –уськоњ –ади з 1848 p., що мав довести що еманципац≥њ галицького украњнства зп≥д поль≠ськоњ супремац≥њ, так ≥ не д≥ждавс€ своЇњ реал≥зац≥њ.

Ќац≥онально-пол≥тичний св≥тогл€д представник≥в галицьких украњн≠ц≥в у 1848Ч49 pp. з€совувавс€ б≥льш-менш у таких точках: св≥дом≥сть нац≥ональноњ окрем≥шности в≥д пол€к≥в та москал≥в, нац≥онально-територ≥€льний автоном≥зм у межах јвстр≥њ, непримирима опозиц≥€ супроти пол€к≥в ≥ австр≥йський патр≥отизм. ѕозиц≥€, €к на т≥ часи досить €сна ≥ колиб галицьк≥ украњнц≥ були дальше й посл≥довно йшли нам≥ченими дорогами, то напевне скорше й певн≥ше вийшлиб на широкий шл€х державно-творчих змагань. Ќажаль слаба пол≥тична п≥дготован≥сть ≥ надто велике дов≥р€ в добру волю ¬≥дн€, впар≥ з т€жкими умовами чергового дес€тил≥тт€, перекреслили неодно украњнське дос€гненн€ з бурхливоњ доби Ђ¬есни Ќарод≥вї.

¬пар≥ з зародинами пол≥тичного житт€ серед галицьких украњнц≥в, мав ще 1848 р. одну заслугу: в його атмосфер≥ зродилас€ перша в √а≠личин≥ украњнська, в≥йськова формац≥€ т.зв. ЂЅатал≥он руських стр≥льц≥вї.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 339 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

2009 - | 1949 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.