Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—ел€нське ополченн€ в 1848Ч49 pp




ѕротиавстр≥йське повстанн€ мад€р≥в змоб≥л≥зувало проти себе не т≥льки загрожену в своњх основах двоЇдину монарх≥ю, але й увесь немад€рський св≥т, що найшовс€ в межах Ђкрањв корони св. —тефанаї.

«апротестували проти мад€рськоњ гегемон≥њ хорвати, словаки, румуни, а п≥вденн≥ слов€не, п≥д проводом ™л€ч≥ча станули на прю з мад€рами, з≥ зброЇю в руц≥. –≥вночасно на мад€рському пограниччю в —тир≥њ, ƒо≠л≥шн≥й јвстр≥њ, ћорав≥њ та ≤стр≥њ зорган≥зувалис€ добровольч≥ кур≥н≥, що мали охорон€ти т≥ крањ перед ≥нваз≥Їю мад€рських повстанчих ва≠таг. ¬ т≥й то концентрац≥йн≥й самооборонн≥й систем≥, не забракло й орган≥зац≥њ украњнських с≥л. ѕрикордонн≥ округи Ч с€н≥цький, самб≥рський, стрийський, станислав≥вський та коломийський, змоб≥л≥зували украњнське сел€нство в ополченськ≥, нап≥в в≥йськов≥ в≥дд≥ли, що њх зав≠данн€м було Ч спинювати натиск мад€рських повстанц≥в на √аличину, та не допустити до обЇднанн€ њх з повстанчими загонами пол€к≥в з цьо≠го боку  арпат.

Ќапади мад€рських повстанц≥в на прикордонн≥ галицьк≥ м≥сцевости, почалис€ вже в листопад≥ 1848 р. але де дал≥, вони ставали част≥ш≥ та нагальн≥ш≥. –егул€рн≥ в≥йськов≥ частини, €ких б≥льш≥сть вимаршерувала з краю до ≤тал≥њ, не всил≥ були забезпечити √аличини й тому ур€д попав на думку використати дл€ т≥Їњ мети украњнських, прикордонних сел€н, —ел€не, що в польсько-мад€рськ≥й, повстанч≥й сп≥лц≥ бачили останню спробу р€тунку пан≥в-д≥дич≥в перед демократизац≥Їю устрою, п≥шли з запалом на заклик австр≥йських Ђкрайсгавптман≥вї ≥ виставили ц≥лу низку озброЇних загон≥в, що з нараженн€м здоровл€ й житт€ оборон€ли карпатське пограничч€ перед мад€рською ≥нваз≥Їю. ¬истане зав≠важити, що один т≥льки станислав≥вський округ виставив 17.810 опол≠ченц≥в, озброЇних в стар≥ крем€н≥ рушниц≥, списи, коси й сокири. ƒальш≥ напади мад€рських повстанц≥в на √аличину, що в зустр≥ч≥ з ав≠стр≥йськими регул€рними в≥йськами йшли в≥д перемоги до перемоги, натрапили на р≥шучий оп≥р украњнських сел€н ≥ њм то мус≥в австр≥йський ур€д завд€чувати, що повстанче полум€ не огорнуло собою й √аличини. сучасника, в 15. ч. Ђ«ор≥ √алицькоњї з 1849 p.:

Ђ«наЇте вже про те Ч читаЇмо там Ч що в ц≥лому нашому краю, в горах ≥ поп≥д гори, зорган≥зований л€ндштурм (краЇва оборона). ¬ кожному сел≥, що належить до л€ндштурму мусить бути кождий в≥д 20Ч50 л≥т озброЇний ≥ на даний знак маЇ збиратис€ на визначене м≥сце; у кожному сел≥ Ї один командант, а к≥лька, або к≥льканац€ть с≥л мають свого надкоманданта ≥ твор€ть один л€ндштурмовий округ. ƒо округа Ѕогородчан належить б≥льше чим 10 с≥л, що можуть поставити б≥льше чим 5.000 людей. Ќин≥ (17 с≥чн€) посходилис€ вони вс≥ озброЇн≥ в спи≠си й коси та ждуть на генерала, що маЇ њх перегл€нути. ƒосить значний в≥дд≥л в≥йська твор€ть м≥ськ≥ хлопц≥. ’оча слота, сн≥говиц€ з дощем, вс≥ оживлен≥ та весел≥. ѕри€вний при тому окружний ком≥сар опов≥дав, що в горах, на дел€тинському гостинц≥, стоњть кр≥м л€ндштурму, 1000 стр≥льц≥в-гуцул≥в з гарматою, вилитою нашим ƒуткевичем. “ому почу≠ваЇмос€ досить сильн≥, щоби ставити оп≥р кожному напоров≥ з боку ћад€рщиниї.

« ≥ншого допису Ђ√алицькоњ «ор≥ї, що по€вивс€ вже при нагод≥ роз-в€занн€ орган≥зац≥њ сел€нськоњ самооборони дов≥дуЇмос€, що Ђоборона була под≥лена на округи, з одним надкомандантом в окружному центр≥ “ак≥ округи складалис€ з 10Ч14 с≥л.  ожне село мало свого команданта ≥ старшин, в≥дпов≥дно до ск≥лькости озброЇних людей, а також дес€тник≥в ≥ сотник≥в.  ожне село висилало до окружного центра одно≠го або двох озброЇних людей, т. зв. ордонанс, щоби, €к будуть €к≥ ос≥бн≥ прикази в≥д команданта, пов≥домл€ти комендант≥в у сел≥. ¬ кожному се≠л≥ була також варта, що стримувала проњзших, а незнайомих питала за паспортами.  р≥м цього, в≥д самоњ границ≥, в≥д села до села, були розставлен≥ стовпи тривоги, пообвиван≥ соломою й запускан≥ смолою й живицею. Ќа випадок наближуванн€ ворога њх запалювали, а озбро≠Їн≥ сел€не зб≥ралис€ на призначен≥ м≥сц€.

 ожне село становило ос≥бний в≥дд≥л; б≥льш≥ мали своњ прапори, в м≥стах мали й барабани. Ѕув нав≥ть в≥дд≥л к≥ннотиї.

ѕро перегл€д ополченцв у Ѕогородчанах, пише в своњх спогадах сучасник под≥й о. ј. ѕ. Ўанковський:

ЂЌа правому крил≥ уставилос€ поверх 300 гуцул≥в з рушниц€ми через плеч≥, на маленьких г≥рських кониках.  оло них уставлено 600 п≥ших гуцул≥в ≥ п≥дг≥р€н, озброЇних власними гв≥нт≥вками, крем€ними кр≥сами та стр≥льбами, в≥д≥браними в≥д польськоњ гвард≥њ. ƒал≥ сто€ло, в трьох р€дах, до 8.000 сел€н, под≥лених уже не на сотн≥, а на громади, а кожним таким в≥дд≥лом проводив сел€нин, вислужений жовн≥р. Ќа л≥вому крил≥ уставилос€ б≥л€ 400 к≥нних сел€н з р≥внин, озброЇних у коси й списиї. ƒва тижн≥ по перегл€д≥ в≥дбувс€ св€точний вимарш ополченц≥в з Ѕогородчан. √оловну увагу звертала на себе гармата на жовто-син≥й л€фет≥ з обслугою, од€гнутою в син≥ кабати з жовтими ви≠логами, с≥р≥ шаравари та баранков≥ шапки з жовтими верхами.

ѕо кап≥тул€ц≥њ мад€рських повстанц≥в (13 серпн€ 1849) перед ро≠с≥йським генералом –≥д≥гером, ополченська орган≥зац≥€ прикордонних сел€н сталас€ зайвою. —повнивши своЇ призначенн€ вповн≥, вона ще €кийсь час в≥дбувала пограничну сторожу й щойно в п≥зну ос≥нь 1849 р, була розв€зана. —ел€не склали зброю й роз≥йшлис€ по хатах у переко≠нанню, що не т≥льки сповнили св≥й обов€зок перед державою, але й за-ман≥фестували св≥й украњнський патр≥отизм.

ѕерша украњнська в≥йськова формац≥€ в √аличин≥ ¬ ун≥версал≥ з 1 с≥чн€ 1849 р. писала √оловна –уська –ада м.≥.: Ђћир вам брат€! јле.,, хто хоче спокою, хай бере за зброю!  оли в сус≥да хата горить, год≥ у власн≥й спати! Ѕутн≥ мад€ри, забажали нараз п≥днестис€ коштом пониженн€ злучених з ними слов€нських народ≥в. ѕ≥дн€ли бунт проти свого монарха й цар€ нашого й примусили його виступити зброй≠ною силою, в оборон≥ слабших, своЇњ поваги й ц≥лости та слави јв≠стр≥йськоњ ƒержави, «а нашою ст≥ною розгор≥лас€ страшна в≥йна. ј по≠жар той дл€ нас тим небезпечн≥ший, що й на нашому об≥стю вже тл≥Ї. Ѕо й у нас, €к знаЇте, Ї так≥, що задумують под≥бний неспок≥й. Ѕагато з них п≥шло за гори, помагати мад€рам. ј колиб вони, що неправдопо≠д≥бне, перемогли, то вернутьс€ до нас. ј щож тод≥ буде з нашим спо≠коЇм? “ому треба завчасу подумати й так, €к це зробили ≥нш≥ народи, що межують з мад€рами, поставити полк у к р а њ н с ь к и х д о б-р о в о л ь ц ≥ в, щоби обсадити наш≥ гори, не ждучи аж страшний во≠гонь, що розгор≥вс€ в наших сус≥д≥в, об≥йме й наш≥ хатиї.

“ака була пров≥дна думка моб≥л≥зац≥йного ун≥версалу √оловноњ –уськоњ –ади, що своЇчасно зрозум≥ла, що без м≥л≥тарноњ сили нема забезпеки дл€ здобутк≥в њњ пол≥тичноњ й культурноњ прац≥. ѕолк украњнських добровольц≥в, орган≥зований н≥би в допомогу монарх≥њ проти мад€рськоњ революц≥њ, був насправд≥ подуманий, €к орган нац≥≠ональноњ самооборони, а при спри€тливих умовах нац≥ональноњ а р м ≥ њ. “ак бодай зрозум≥ли заходи –ади наш≥ пол≥тичн≥ противники.

 оли п≥зн≥ше, по сформуванню першого добровольчого кур≥н€, √о≠ловна –уська –ада почала заходи над формац≥Їю другого кур≥н€, то≠гочасний губернатор √аличини гр. √олуховск≥ писав дн€ 28 кв≥тн€ 1849 р. до ради м≥н≥стр≥в: ЂЌе можу поминути завваги, що формуванн€ даль≠ших украњнських кур≥н≥в сл≥д признати згори недопустимим, бо € до≠в≥давс€, що украњнц≥ нос€тьс€ з невисловленим ще дотепер отверто зам≥ром виЇдкати ступнево ц≥сарский дозв≥л на помноженн€ корпусу до 10.000 людей. Ќе заперечуючи льо€льности украњнц≥в, вважаю це надто см≥ливим, а нав≥ть небезпечним дл€ держави кроком, щоби, без потреби, дозвол€ти на помноженн€ корпусу, оживленого н а ц ≥-овальними, в остаточн≥й консеквенц≥њ сепаратистичними змаганн€ми, корпусу, що бувби наче з б р о йного репрезентац≥Їю народуї.

ѕро слушн≥сть таких п≥дозр≥нь говорить ледви не все, що було зв€зане з орган≥зац≥Їю першого кур≥н€ украњнських добровольц≥в, фор≠мально прозваних Ђруськими стр≥льц€м иї. ¬ першу чергу од≠ностр≥й. «г≥дно з пл€ном –ади, кожний доброволець мав д≥стати рушни≠цю ≥ багнет. Ђќд≥жжю буде гарно вшитий, короткий г≥рський с≥рачок з украњнсько-народн≥ми, жовто-син≥ми вилогами, червон≥ або син≥ штани, ходачки й крисан€; до того ташка й рем≥нь з лад≥вницеюї. ¬ практиц≥ цей одностр≥й не в≥дб≥г далеко в≥д перв≥сного пл€ну.  р≥м с≥роњ гуцуль≠ськоњ крисан≥ з перами на л≥вому боц≥, носили наш≥ перш≥ стр≥льц≥ складан≥ шапки з дашком ≥ жовтим обрамуванн€м.   абат мали червоний (старшини Ч бронзовий) з син≥м сто€чим ковн≥ром ≥ син≥ми Ђрогалькамиї на раменах, запинаний одним р€дом золотих гузик≥в. Ўтани син≥, з жовтими, шнуровими л€мпасами. ѕ≥дпер≥зувалис€ стр≥льц≥ звичайним в≥йськовим ременем, а ремен≥ лад≥вниць, що перехрещувалис€ на гру≠д€х, були, з гуцульська, ц€цькован≥ металевими набивками. «ам≥сць плаща носили стр≥льц≥ короткий с≥рак з син≥м обрамуванн€м, син≥ми, плетеними гузиками ≥ такимиж, шнуровими петл€ми. «ам≥сць перв≥сно задумуваних Ђходачк≥вї, носили стр≥льц≥ черевики. –€довики носили кр≥си з довгими багнетами, старшини б≥л≥ шабл≥.

Ќа загал, в однострою Ђруських стр≥льц≥вї не було нат€к≥в на ≥сто≠ричну традиц≥ю. …ого в≥друбн≥сть в≥д австр≥йського з€совувалас€, кр≥м вилог≥в, у де€ких елементах сел€нськоњ, головнож гуцульськоњ нош≥.

ћоб≥л≥зац≥йний ун≥версал –ади, опубл≥кований по украњнське, з н≥мецьким контекстом, був разом з поучени€ми роз≥сланий до вс≥х ок≠ружних –ад ≥ деканат≥в. –≥вночасно у Ћьвов≥ почала свою працю Ђ ом≥≠с≥€ дл€ утворенн€ полку добровольц≥вї, що подбала про легал≥зац≥ю своњх агенд льв≥вською генеральною командою, м≥н≥стерством в≥йни й нарешт≥ ц≥сарською, надв≥рною канцел€р≥Їю. ƒн€ 10 березн€ вийшла з ц≥сарськоњ канцел€р≥њ в≥дручна грамота про дозв≥л на орган≥зац≥ю добровольчого кур≥н€ та усталений дл€ нього Ђнародн≥й одностр≥йї.

¬же дн€ 16 лютн€ 1849 р. стан зголошених добровольц≥в виносив 1600 а в дн≥ 6 кв≥тн€ було њх 3460. –озпор€джаючи такою к≥льк≥стю зголошених, генеральна команда у Ћьвов≥ прид≥лила до кур≥н€ старшин, переважно украњнц≥в, ≥ вислала њх дл€ формуванн€ сотень по окруж≠них м≥стах Ч Ѕережанах,  оломињ, —таниславов≥, —трию й —амбор≥. –≥вночасно формувалас€ одна сотн€ у Ћьвов≥, де з≥бралис€ вс≥ сотн≥ кур≥н€ вже з початком травн€.

« 3460 добровольц≥в вибрано 1410. то Ї дещо б≥льше, €к третину зго≠лошених ≥ створено з них кур≥нь у ш≥сть сотень, п≥д начальним проводом майора ¬атерфл≥та. —таршинський корпус творили в б≥льшост≥ украњнц≥: поручн. √н≥дий в льв≥вськ≥й, сотн. Ѕарусевич ≥ поручи. ћатникевич у бережанськ≥й, надпор.  ривоносюк ≥ пор. —тол€рчук у самб≥рськ≥й, пор. ярмулевич ≥ пор. Ѕ≥линський в коломийськ≥й, пор. –одакевич у станислав≥вськ≥й та пор.-сотник Ѕонд€к у стрийськ≥й сотн≥.

ƒн€ 8 червн€ представивс€ старшинський корпус кур≥н€ √оловн≥й –уськ≥й –ад≥.  рилош.  уземський виголосив при т≥й нагод≥ в≥дпов≥дну промову, а майор ¬атерфл≥т запропонував –ад≥, щоби вона подбала про прапор ≥ музику дл€ кур≥н€. Ќажаль короткий тривок кур≥н€ не позволив зреал≥зувати н≥ одного н≥ другого. « проектованого прапору залишилас€ т≥льки лента, вишита власноручно мат≥рю ц≥сар€ ‘ранца »осифа, архикн€гинею —оф≥Їю, €ка насп≥ла до Ћьвова щойно в грудн≥ й збер≥гаЇтьс€ тепер у зб≥рках Ќароднього ƒому у Ћьвов≥. “имчасом кур≥нь вирушив з≥ Ћьвова вже 6 вересн€, а « с≥чн€ 1850 р. був уже в пово≠ротн≥й дороз≥ з галицько-угорського пограничч€. —права музики, також припинилас€ на перших орган≥зац≥йних кроках.

ѕробувши до 6 вересн€ у Ћьвов≥, вирушив кур≥нь в напр€м≥  ошиць на ћад€рщин≥. “а до €ких-небудь воЇнних операц≥й кур≥нь уже не був ужитий. ћад€рське повстанн€ було здавлене рос≥йськими в≥йськами майже р≥вночасно з вимаршем стр≥льц≥в з≥ Ћьвова.  ур≥нев≥ довелос€ т≥льки асистувати при остаточному замиренню краю; вже в с≥чн≥ в≥н був у поворотн≥й дороз≥ з ”горщини, а дн€ 26 с≥чн€ принесла Ђ«ор€ √алицькаї в≥стку про розв€занн€ кур≥н€. Ќаш≥ пол≥тичн≥ противники подбали вже про те, щоби не т≥льки не допустили до дальшого ≥снуванн€ ц≥Їњ в≥йськовоњ формац≥њ, але й по њњ розв€занн≥, неоправданный шиханами, в≥дстрашити добровольц≥в в≥д под≥бноњ акц≥њ в майбутньому. «в≥ль≠нених з≥ стр≥лецького кур≥н€ добровольц≥в позабирали в≥дтак силою до правильного в≥йська ≥ то, €к писала Ђ«ор€ї Ч Ђне огл€даючись на ж≥н≠ки, др≥бн≥ д≥ти й господарствої колишн≥х добровольц≥в. Ѕула це п≥мста наших пол≥тичних противник≥в, що по безусп≥шному зрив≥ й кооперац≥њ з мад€рами, заграли тепер в дутку австр≥йськоњ льо€-льности. ¬они то не допустили до орган≥зац≥њ другого кур≥н€ стр≥льц≥в у цв≥тн≥ 1849 р. вони теж, позаймавши впливов≥ становища в краевому й центральному ур€д≥, всп≥ли на довший час ос≥длати розбурхану ук≠рањнську стих≥ю.

¬сеж таки орган≥зац≥€ й короткий тривок кур≥н€ украњнських стр≥льц≥в, з власним уладом, одностроЇм ≥ власними завданн€ми, оживив на галицькому грунт≥ давно забуту традиц≥ю украњнського м≥л≥таризму й був передв≥стником орган≥зац≥њ ”крањнських —≥чових —тр≥льц≥в, що в 1914Ч1918 рр, промостили своњми багнетами шл€х до в≥дродженн€ ”крањнськоњ ƒержавности.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 320 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1995 - | 1920 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.