Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕерша австр≥йська конституц≥€




Ђƒн€ 15 березн€ в≥д народженн€ ’риста 1848 p. а нашого пануванн€ 8-гої Ч писав австр≥йський ц≥сар ‘ердинанд ≤ Ч ЂвидаЇмо тепер роз≠пор€дженн€, €к≥ ми признали потр≥бними дл€ сповненн€ бажань наших в≥рних народ≥вї. ј сповненн€м тих бажань було наданн€ конституц≥њ, тобто свободи слова, друку, збор≥в ≥ запевненн€ впливу на владу й зако≠нодавство народньому представництву. ѕерша ур€дова в≥стка про кон≠ституц≥йний патент ц≥сар€, добрила до льв≥вськоњ Ђгуберн≥њї щойно 18 березн€, але вже на другий день сконсигнувала вона всю льв≥вську ѕольон≥ю. ¬она кинулас€ масово п≥дписувати мемор≥€л до ц≥сар€; в йо≠го 13 точках змальовано колишню ѕольщу, €к забороло Ївропейськоњ культури й цив≥л≥зац≥њ, що його треба в≥дбудувати й тим Ђнаправити по≠милку Ївропейських дипльомат≥в з 1772 рї. ¬ зам≥ну за в≥дбудову ѕоль≠щ≥ в њњ великодержавних границ€х, галицьк≥ пол€ки об≥цювали јвстр≥њ союз. ѕокищо домагалис€ легал≥зуванн€ нашвидку створеного ЂЌародового  ом≥тетуї, що мавби скласти конституц≥ю дл€ √аличини, заве≠денн€ Ђнародовоњ гвард≥њї, пол≥тичних своб≥д ≥ т. д.

ј хоч у мемор≥€л≥, що його склав молодий ще тод≥ ‘ранц —молька, не було н≥ слова про украњнц≥в ≥ њх нац≥ональну окрем≥шн≥сть, то до його п≥дписуванн€ вт€гнуто й украњнц≥в. “их, типових дл€ того часу Ђз роду украњнц≥в по нац≥ональности пол€к≥вї, що, €к питомц≥ грекокатолицькоњ семинар≥њ у Ћьвов≥, приймали дотепер участь у польських консп≥рац≥€х ≥ носили конфедератки, хоча дл€ в≥др≥жненн€ в≥д польських, черво≠них Ч блакитньоњ краски. “а найшовс€ м≥ж тими, що мали п≥дписати мемор≥€л чолов≥к, адвокат др.  ирило ¬≥нковський, що ви≠слухавши тексту петиц≥њ, запропонував уставити в нењ хочби слово про украњнц≥в та њх культурно-нац≥ональн≥ асп≥рац≥њ. Ђћоскаль, зрадник, не≠ма тут н≥€ких украњнц≥в!ї Ч зашум≥ло зв≥дус≥ль. ≤ щойно т≥ крики при≠мусили культурно спольон≥зованих украњнц≥в в≥дсунутис€ в≥д польськоњ пол≥тичноњ акц≥њ та призадуматис€ над власною орган≥зац≥Їю. « того й почалос€ наше пол≥тичне в≥дродженн€.

—ецес≥€ св≥дом≥шого украњнського елементу не перешкодила пол€≠кам, п≥д проводом ренегата ≤вана ƒобр€нського, предложити адресу га≠лицькому губернаторов≥ —тад≥онов≥. √убернатор дав згоду на орган≥за≠ц≥ю народовоњ гвард≥њ, об≥ц€в зв≥льнити пол≥тичних в€зн≥в, а що до реш≠ти домагань в≥дложив справу до вир≥шенн€ Ђтронуї. ƒва чергов≥ дн≥ ходила льв≥вська вулиц€ ходором в≥д безупинних ман≥фестац≥й, а вечо≠рами гор≥ли вс≥ в≥кна в≥д ≥люм≥нац≥й. –озбурхану юрбу огорнуло Ђпети≠ц≥йне божев≥лл€ї, €к кажуть сам≥ польськ≥ ≥сторики 1848 року. Ђ’ай живе ѕольща в межах зперед 1772 року!ї Ч вигукувано на вс≥х уличних рогах, а народова гвард≥€, що прис€гаючи ц≥сарев≥, зм≥нила його титул Ђкорол€ √аличини й ¬олодимириї на Ђпольского корол€ї, гостри≠ла шабл≥ й чистила мушкети до загального повстанн€. “а одного разу приб≥г до губернатора проводир вулиц≥ ƒобр€нський ≥ з острахом почав домагатис€ зброњ дл€ товпи, бо... украњнське сел€нство суне лавою на Ћьв≥в. ¬ д≥йсности це була т≥льки безосновна чутка, в €к≥й в≥джила жах≠лива примара мазурськоњ р≥зн≥ шл€хти з 1846 р. —правжн€ небезпека дл€ польськоњ супремац≥њ в √аличин≥ наближувалас€ зовс≥м не збоку затурканого й несв≥домого п≥д кожним огл€дом украњнського сел€нства. ¬иросла вона й змогутн≥ла в тих колах украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що устами д-ра  ирила ¬≥нковського даремне домагалас€ вставленн€ в петиц≥ю до Ђтронуї хоч одного слова про украњнський народ у √аличин≥, та його побажанн€.

Ђ√либш≥ уми Ч пише в своњй ≥стор≥њ 1848 року пол€к Ўтаркель Ч вже тод≥ передбачували сепаратистичну д≥€льн≥сть украњнц≥в.  оли в день св. »осифа на галицьк≥й площ≥ у Ћьвов≥ п≥дписувано адресу до ц≥сар€, а ёл≥й √орошкевич, тод≥ секретар кн€з€ Ћьва —ап≥ги, прийшов сказати кн€зев≥, що д≥Їтьс€ в м≥ст≥ та завважив, що в перш≥й статт≥ адреси поставлено домаганн€ завести польську мову в ус≥х школах ≥ ур€дах, задумавс€ кн€зь —ап≥га й сказав: Ђ÷е зле, це недобре. “епер украњнц≥ виступл€ть з такими самими домаганн€миї.

Ќа св€тоюрськ≥й гор≥

”крањнц≥ справд≥ виступили, а ≥де€ протид≥ланн€ польськ≥й ≥мпер≥€л≥стичн≥й гар€чц≥ зродилас€ на Ђсв€тоюрськ≥й гор≥ї у Ћьвов≥. ¬≥дс≥л€ пролунали перш≥ гасла й рознеслис€ перш≥ ун≥версали по краю, в≥д≠т≥л€, в≥дк≥л€ ще дес€ть л≥т тому закидувано цензорськ≥ с≥ти на Ђ–усал≠ку ƒн≥стровуї. “ут то, дн€ 19 кв≥тн€ 1848 р. з≥бралис€ що видн≥ш≥ га≠лицьк≥ патр≥оти з перемиським владикою, п≥зн≥шим митрополитом яхимовичем, крилошанином а в≥дтак холмським Їпископом  уземським, крилошанином Ћотоцьким, Ћевицьким ≥ другими в провод≥, що вир≥≠шили вислати ос≥бну адресу до ц≥сар€ та заснувати окрему в≥д пол€к≥в Ђ√оловну–уську–ад уї. ”крањнська адреса до Ђтронуї об≥ймала всього с≥м точок. ¬ противенств≥ до польськоњ, сепаратистичноњ в в≥дно≠шенню до јвстр≥њ й ≥мпер≥€л≥стичноњ в в≥дношенн≥ до украњнц≥в, вона станула на становищ≥ безогл€дноњ льо€льности супроти австр≥йського ц≥сар€ й держави. Ќедалеко вона с€гала ≥ в домаганн€х: заведенн€ ук≠рањнськоњ мови навчанн€ в школах, там, де все населенн€ або його б≥льш≥сть признаЇтьс€ до украњнськоњ нац≥ональности; заведенн€ ук≠рањнських виклад≥в на вищих школах, зг≥дно з нац≥ональним катастром молод≥; оголошуванн€ в украњнськ≥й мов≥ закон≥в ≥ розпор€джень; зобов€занн€ ур€дник≥в прид≥лених до служби в √аличин≥, навчитис€ ≥ вжи≠вати украњнськоњ мови в ур€дуванню; п≥днесенн€ осв≥ти украњнського духовенства в р≥дн≥й мов≥, щоби воно не в≥дчужувалос€ в≥д народу, серед €кого працюЇ; зр≥внанн€ духовенства вс≥х трьох обр€д≥в у правах, привиле€х ≥ титулах, та допущенн€ украњнц≥в до вс≥х публичних ур€д≥в...

¬имоги розм≥рно скромн≥ й обмежен≥ виключно до культурноњ д≥л€н≠ки житт€, мали вс≥ вигл€ди на те, щоби њх австр≥йський ур€д прихиль≠но полагодив.

Ђ√оловна –уська –адаї

ƒн€ 2 травн€ 1848 р. в консисторськ≥й сал≥ св€тоюрських забудувань у Ћьвов≥ з≥бралас€ вперше Ђ√оловна –уська –адаї. ћолодший товариш ћарк≥€на Ўашкевича Ч ћикола ”сти€нович прочитав Ђ«гадку за ћарк≥€на Ўашкевичаї, п≥сл€ чого крилошанин  уземський по≥нформував з≥браних про завданн€ –ади та дороги й засоби дл€ нац≥ональноњ прац≥ й боротьби, що њх отвирала перед галицькими украњнц€ми конституц≥€. –еферат про пол≥тичне положенн€ виголосив парох петропавл≥вськоњ церкви о. ≤ван ∆ук≥вський. ѕо реферат≥ забрав слово насланий пол€ками аг≥татор —уск≥. ѕоки в≥н говорив про вигл€ди польсько-украњнськоњ згоди, серед з≥браних панував с€кий-такий спок≥й. “а коли в≥н заговорив про в≥днову ѕольщ≥ в межах зперед 1772 p., на сал≥ закип≥ло; пол€ки мус≥ли покинути з≥бранн€.

ѕо виход≥ пол€к≥в, обрано «ќ пост≥йних член≥в –ади, до €коњ р≥шено запросити й перемиського владику яхимовича.  р≥м цього р≥шено про≠голосити в≥дозву до украњнського народу √алицькоњ «емл≥, €ку й зреда≠говано на тайному зас≥данню –ади з дн€ 10 травн€.

ЂЅудьмо народом!ї

Ђћи галицьк≥ украњнц≥ Ч читаЇмо в в≥дозв≥ Ч належимо до велико≠го украњнського народу, що одною говорить мовою ≥ 15 м≥льйон≥в вино≠сить, з €ких п≥втрет€ м≥льйона «емлю √алицьку заселюЇ. Ќаш народ був колись самост≥йний, р≥вн€вс€ в слав≥ з наймогутн≥шими народами в ≈вроп≥, мав свою л≥тературну мову, своњ власн≥ закони, своњх власних володар≥в, одним словом: був у добробут≥ ≥ сил≥. „ерез неприв≥тн≥ умови й пол≥тичн≥ нещаст€, розпавс€ наш великий народ, стратив свою само≠ст≥йн≥сть ≥ прийшов п≥д чужу владу. “ак≥ нещаст€ склонили з часом ба≠гато можних пан≥в в≥дступити в≥д обр€ду батьк≥в своњх, а з ними вирек≠тис€ украњнськоњ мови й в≥дцуратис€ свого народу; але та зм≥на обр€ду не могла перем≥нити нац≥ональности, а украњнська кров не перестала плисти в њхн≥х жилахї.

јле тепер, коли дл€ вс≥х блиснуло сонце вол≥, Ђпробудивс€ ≥ наш украњнський лев ≥ гарне нам ворожить майбутнЇ. ¬станьте брат€, але не до звади й незгоди! Ѕудьмо тим, чим бути можемо, будьмо Ч Ќаро≠дом!ї

ЂѕерепоЇн≥ почуванн€м нац≥ональности Ч читаЇмо в продовженн≥ в≥дозви,Ч в цьому нам≥ренн≥ ми з≥бралис€ й працюватимем у такий спо≠с≥б:

1. ѕершим нашим завданн€м буде збер≥гати в≥ру й поставити наш обр€д ≥ права наших св€щеник≥в ≥ церкви нар≥вн≥ з правами ≥нших об≠р€д≥в. 2. –озвивати нашу нац≥ональн≥сть у вс≥х напр€мках: досконаленн€м нашоњ мови, заведенн€м њх у школах вищих ≥ низших, видаванн€м часопис≥в, утримуванн€м зв€зк≥в €к з нашими так ≥ чужими письменни≠ками, що належать до слов€нського племени, поширенн€м добрих та корисних книжок в украњнськ≥й мов≥, та усильним змаганн€м завести нашу мову в ус≥х публичних установах ≥ т. п. 3. Ѕудемо берегти наших конституц≥йних прав, п≥знавати потреби нашого народу й шукати спо≠соб≥в на поправу його житт€, на конституц≥йному шл€ху, а наш≥ пра≠ва, пост≥йно й непохитно будемо боронити перед ус€кою напастю й зневагоюї. ј все те, очевидно, проходитиме в тому сильному переко≠нанн≥, що т≥льки Ђп≥д охороною јвстр≥њ можуть скр≥питис€ й розвинути наш≥ права й нац≥ональн≥стьї...

Ќа зразок Ђ√оловноњ –уськоњ –адиї почали повставати ќкружн≥ –а≠ди по б≥льших галицьких м≥стах. Ѕули вони.експозитурами льв≥вськоњ централ≥, а де€к≥, за почином станислав≥вськоњ, завели довол≥ ≥нтензивну в≥чеву й пропагандистичну акц≥ю. Ќа в≥чах по€снювано конституц≥ю, поучувано народ про ц≥ль ≥ засоби культурно-осв≥тньоњ прац≥, при чому головний натиск покладено на парал≥жуванн€ польськоњ повстанчоњ аг≥тац≥њ серед украњнських мас.

Ђ–уский —оборї

¬ противагу √оловн≥й –уськ≥й –ад≥ заснували пол€ки Ђ–уский —о≠борї, у €кому почали прикидатис€ украњнц€ми нащадки колись украњн≠ських род≥в, €к ѕузини, ƒ≥душицьк≥, —тецьк≥, Ўумл€нськ≥, √ол≥њвськ≥ й ≥нш≥. њх речником став збирач украњнських п≥сень, а позатим польсь≠кий патр≥от ≥ консп≥ратор  аспер ÷ЇнглЇв≥ч. Ќа першому зас≥данн≥ Ђ—оборуї, дн€ 15 червн€ 1848 р. виголосив ёл≥й √орошкевич промову, в €к≥й сказав м≥ж ≥ншими: Ђ”крањнц≥, пол€ки, в≥рмени й жиди повинн≥ станути проти ур€ду й корол€ й у так≥й сил≥ п≥дтримати своњ домаганн€. ¬пала ѕольща через гнобленн€ сов≥сти ≥ своб≥д –уси, впаде украњнська справа, коли неприхильно й вороже стане супроти природженоњ нац≥о≠нальностеї.

ќрганом Ђ–уского —оборуї ставс€ друкований кирилицею й латин≠кою Ђƒневник –ускийї, що його по€вилос€ всього 9 чисел (в≥д «ќ.VIII. до 24. X. 1848 р.) п≥д редакц≥Їю... колишнього члена Ђ–уськоњ “р≥йц≥ї Ч ≤вана ¬агилевича. “ой битий злидн€ми чолов≥к, заманений в≥з≥Їю польсько-украњнського братанн€, а може й гр≥шми (на випадок упадку Ђƒневникаї йому об≥ц€ли 600 ринських досмертноњ ренти), ки≠нув своњ душпастирськ≥ обов€зки, згодом нав≥ть перейшов на про≠тестантизм, та вислугуючись до к≥нц€ житт€ пол€кам, помер у злид≠н€х (1866 р.)

Ђ«ор€ √алицка€ї

«аки можна було приступити до видаванн€ Ђѕчели √алицкоњї, що на нењ мала вже льв≥вська —тавроп≥г≥€ дозв≥л губерн≥њ, умови нац≥онально-пол≥тичного житт€ √аличини зм≥нилис€, мов у калейдоскоп≥. ѕ≥д поди≠хом революц≥њ прийшла конституц≥€, а з нею прийшла свобода слова й друку. ћ≥сце л≥тературно-науковоњ Ђѕчели √алицкоњї зайн€ла тепер пол≥тична Ђ«ор€ √алицка€ї. ѕерше њњ число по€вилос€ 15 травн€ 1848 р. а до к≥нц€ того року по€вилос€ 33 числа. Ќаклад доходив до 4.000 прим≥рник≥в, з чого 2.100 припадало на льв≥вську, 1.200 на перемиську д≥Їцез≥ю, а 250 прим, на Ѕуковину. –едактором часопису був мо≠лодий правник јнт≥н ѕавенцький, видавцем льв≥вська —тавроп≥г≥€.

—лов€нський «'њзд у ѕраз≥

ƒн€ 1 травн€ 1848 р. по€вилас€ в ѕраз≥ в≥дозва, що закликала пред≠ставник≥в ус≥х слов€нських народ≥в јвстр≥њ на всеслов€нський з'њзд до ѕраги. «апросини на з'њзд прочитано на одному з чергових зас≥дань √о≠ловноњ –уськоњ –ади, що вислала своњми представниками до ѕраги Ч заступника голови –ади Ч ≤вана Ѕорисикевича, перемиського крилошанина √ригор≥€ √инилевича та ук≥нченого богослова ќлексу «аклинського. —воњм представникам доручила –ада п≥дкреслити на зњзд≥ нац≥ональну окрем≥шн≥сть украњнського народу та його змаганн€ до самост≥йности.

ƒн€ 31 травн€ з≥бралос€ в ѕраз≥ 340 представник≥в австр≥йськоњ —лов€нщини, при чому з самоњ √аличини вињхало аж 61 делегат≥в.

ѕрац≥ зњзду почалис€ дн€ 2 червн€ богослужени€м при в≥втар≥ св.  и≠рила ≥ ћетод≥€; предс≥дником зњзду обрано чеського ≥сторика ѕал€цкого, його заступником пол€ка кн. ёр≥€ Ћюбомирського. ћ≥ж промов≠ц€ми на ≥навгурац≥йному з≥бранню найшовс€ й украњнець Ѕорисикевич. ¬≥н говорив, що хоч дотепер не було украњнц≥в нав≥ть на папер≥, але вони тепер, розбуджен≥ подихом ¬есни Ќарод≥в, нар≥вн≥ з ≥ншими слов€нами домагаютьс€ права на самоозначенн€, а в≥д решти брат≥в-слов€н вимагають запоруки своЇњ повноњ самост≥йности й вол≥.

«'њзд под≥ливс€ на секц≥њ; третю з черги створили украњнц≥ й пол€ки п≥д проводом польського письменника  арла Ћ≥бельта, €кого заступни≠ком був украњнець √инилевич. ”крањнц≥ висунули тезу под≥лу √а≠ли ч и н и на польську й украњнську, але проти того виступили пол€ки й привезен≥ ними украњнц≥-ренегати з Ђ–уского —оборуї. ќстаточно, за посередництвом чех≥в ≥ москал€ Ѕакун≥на, вдалос€ д≥йти до уст≥йненн€ компром≥совоњ петиц≥њ. ¬ н≥й домагалис€ пол€ки й украњнц≥ автоном≥њ дл€ ц≥лоњ √аличини, ур≥вноправненн€ обох краЇвих мов, сп≥льноњ на≠ц≥ональноњ гвард≥њ з в≥дзнаками обох нац≥ональностей та окремих народн≥х ≥ середн≥х шк≥л. Ќажаль дальш≥ наради зњзду, що обмеживс€ до зредагуванн€ ман≥фесту до народ≥в ≈вропи, перепинили вуличн≥ заворушенн€ в ѕраз≥.

ѕерш≥ галицьк≥ вибори

ƒн€ 5 червн€ проголосив австр≥йський ур€д тимчасову виборчу ординац≥ю до парл€менту; загальне число посл≥в означено на 363, в то≠му на √аличину випало 96, на Ѕуковину Ч«ќ. ¬иборче, пасивне й актив≠не право мав кожний, хто ск≥нчив 24 р≥к житт€.

ѕерша виборча кампан≥€, зааранжована √оловною –уською –а≠дою пройшла з повним усп≥хом дарма, що польська –ада Ќародова робила все можливе, щоби обмежити к≥льк≥сть украњнських мандат≥в. « √аличини й Ѕуковини вибрано 37 украњнц≥в, у чому було 26 сел€н; решту творили св€щеники й ур€довц≥. ƒн€ 12 липн€ в≥дбулос€ св€точне в≥дкритт€ австр≥йського парл€менту у ¬≥дн≥. “ри дн≥ згодом виступив наймолодший в≥ком посол Ч ян  удл≥х з≥ Ўлеська й поставив внесок на формальне й законне скасуванн€панщини. ¬несок прин€то одноголосно, а в дискус≥њ над ним забирала слово ц≥ла низка украњнських посл≥в-сел€н. ѕромовл€в сел€нин √ о й з «ал≥щиччини, Ѕ о д н а р з –адовець на Ѕуковин≥, але найб≥льше враж≥нн€ викликала промова ≤вана апущаказ с. Ћ€ховець у —танислав≥вщин≥. Ђ¬и≠сокий —ейме! Ч говорив  апущак ломаною, але загально зрозум≥лою Ќ≥меччиною.Ч ’очу говорити про в≥дшкодуванн€, що його домагаютьс€ пани-д≥дич≥ в √аличин≥ й на Ўлеську, за панщину. ¬≥чна справедлив≥сть вимагаЇ того, щоби кожний, хто в≥ддаЇ щось проти своЇњ вол≥, д≥став за те в≥дшкодуванн€. јле вона вимагаЇ також, щоби кожний, хто чимсь безправно користувавс€, дав в≥дшкодуванн€ за це безправне користу≠ванн€. ƒ≥дич≥ мали, по закону, домагатис€ в≥д нас панщини. јле чи вони вдовол€лис€ тим, що њм давав закон? Ќ≥, ≥ще раз н≥.  оли ми, за-м≥сць 100 дн≥в, мус≥ли працювати на пана 300 дн≥в, коли ми мус≥ли пра≠цювати по три, чотири дн≥, а то й ц≥лий тиждень, а д≥дич рахував нам

той тиждень за один законний день, то Ч хто тут маЇ заплатити в≥д≠шкодуванн€ Ч ми, чи вони?  ажуть, що д≥дич поводивс€ з п≥дданими ласкаво. √≥рка була ц€ Ђласкаї. Ѕо коли сел€нин напрацювавс€ ц≥лий тиждень, то в нед≥лю чи св€то мав трактамент: його заковували в кай≠дани й замикали в стайн≥, аби в≥н у понед≥лок не сп≥знивс€ до роботиї.

«малювавши €скравими фарбами Ђлюд€н≥стьї д≥дич≥в, загарбанн€ ними сел€нських ірунт≥в ≥ пасовиськ,  апущак полем≥зував з леген≠дою про те, н≥би д≥дич≥ Ђподагували сел€нам панщинуї:

Ђ“а €кий же це дарунок, коли за нього треба дати в≥дшкодуванн€ї? ≤ колиж то ставс€ той дарунок? „и може в 1846 роц≥? „и цього року в с≥чн≥? „и 8-го або 9-го березн€? Ќ≥. јж 17 кв≥тн€, коли сини н≥мецького народу пожертвували своњм житт€м за наш≥ права й свободу! Ќе панам д€кувати за Ђдарунокї, але н≥мецьк≥й молод≥, що примусила пан≥в пода≠тис€ перед духом часу! ѕанський Ђдарї прийшов зап≥зно!ї

ј к≥нчаючи свою промову, говорив  апущак: ЂЅатоги й канчуки, що обкручувалис€ довкола наших голов ≥ т≥л спрацьованих, хай њм будуть памТ€ткою по нас, хай це буде њм наше в≥дшкодуванн€!ї

Ѕур€ оплеск≥в сколихнула парл€ментом, коли  апущак ск≥нчив промову. ЂЌ≥€ка промова п≥дчас довгоњ дебати над знесенн€м пан≠щини й в≥дшкодуванн€м Ч говорить сучасник Ч не викликала та≠кого могутнього враж≥нн€, €к ц≥ слова простого галицького сел€нина. ¬≥д першого до останнього слова не було тут пустоњ балачки, а т≥льки правда й мужеський гн≥в; обуренн€ за кривду м≥льйон≥в виривалос€ з кожного реченн€ї.

«пом≥ж посл≥в-≥нтел≥гент≥в, найвизначн≥ше м≥сце зайн€в крилошанин √ригор≥й Ўашкевич, брат ћарк≥€на, що по розв€занн≥ австр≥йського парл€менту залишивс€ у ¬≥дн≥ на становищ≥ м≥н≥стер≥€льного радника дл€ украњнських справ √аличини.

«несенн€ панщини

ƒн€ 16 кв≥тн€ п≥дписано в ц≥сарськ≥й канцел€р≥њ, а в дн€х 23 ≥ 24 тогож м≥с€ц€, на сам ¬еликдень, проголошено патент Ђпро знесенн€ вс€коњ роботизни й ≥нших п≥дданчих повинностей в √аличин≥ї. “е, до чого змагав ≥ почав уже реал≥зувати ц≥сар …осиф II, у 80:их pp. XVIII ст. щойно тепер сталос€ живою д≥йсн≥стю. ѕравда, в супереч зам≥рам »осифа II, д≥дичам признано в≥дшкодуванн€ за панщину, але само зв≥льненн€ сел€нства в≥д понижуючого його людську г≥дн≥сть €рма, бу≠ло дл€ нього найц≥нн≥шим Ђдарунком ц≥сар€ї, на той пропам€тний ¬еликдень 1848 р. ¬ кров ≥ к≥сть украњнського сел€нства вщ≥плено тим Ђдарункомї м≥кроб беззастережного в≥дданн€ ≥ вд€чности јвстр≥њ та њњ династ≥њ, в душ≥ ц≥лих покол≥нь пос≥€но зерно австроф≥льства, що к≥льчилос€, сходило й давало сторицею цв≥т ≥ пл≥д дл€ јвстр≥њ. Ђ’рести свободиї, що виросли тод≥ на вс≥х галицьких дорогах ≥ роздор≥жж€х, дуже довго були дороговказами украњнськоњ пол≥тики в √аличин≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 399 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2147 - | 1896 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.021 с.