Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнськ≥ меценати ≥ благод≥йники




“е, що верх≥вка украњнського сусп≥ль≠ства у своњй мас≥ перестала служити своЇму народов≥, п≥шла на службу ≥мпер≥€м, а нац≥ональна украњнська буржуаз≥€ була слаб≠кою, мало негативний вплив ≥ на розвиток культури. ќднак традиц≥њ благод≥йництва й меценатства, започаткован≥ ще кн€з€ми доби  ињвськоњ держави та гетьманами й полковниками ¬≥йська «апорозького, не вмерли. Ќаприк≥нц≥ 18 - на початку 19 ст. в≥дзначалис€ своЇю меценатською канцлер –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ граф ќлександр Ѕезбородько, ƒмитро “рощинський, п≥зн≥ше - √ригор≥й √алаган. ќстанн≥й заснував, на≠приклад, у с. —окиринц≥ ƒопомогово-ощадне товариство (надавши йому дл€ старто≠вого кап≥талу 3 тис. рубл≥в, а також кам'€ний будинок), рем≥сниче училище, ≥нтернат. …ого коштом було видано чимало книг, насамперед журнал≥в Ђ иевска€ старинаї та Ђќсноваї, з≥брано ц≥нну колекц≥ю книг, рукопис≥в, живописних полотен. ¬тра≠тивши сина ѕавла, √. √алаган створюЇ своњм коштом (понад м≥льйон карбованц≥в золо≠том!) знамениту √алаган≥вську колег≥ю (колег≥ю √алагана), €ка мала свою церкву, музей, лаборатор≥њ, спортзали, б≥бл≥отеку з 11 тис. том≥в, њдальню та гуртожиток (бур≠су) дл€ учн≥в ≥ стала зразковим навчальним закладом вс≥Їњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.

Ќе менше корист≥ принесла украњнськ≥й культур≥ д≥€льн≥сть ≥нших видатних меце≠нат≥в та благод≥йник≥в, насамперед ќлександра ѕол€, ™лизавети ћилорадович, родин “арновських, “ерещенк≥в, ’аненк≥в, ’аритоненк≥в та ≥н. јле особливоњ похвали заслуговують с≥м'€ —имиренк≥в (ѕлатон, Ћев, ¬асиль, ¬олодимир) та ™вген „икаленко (1861-1929). ѕерш≥ в≥дзначилис€ €к усп≥шн≥ п≥дприЇмц≥ й науковц≥ (так, Ћев виростив новий сорт €блук –енет —имиренка, €кий в≥домий практично кожному). ¬они активно допомагали д≥€чам укра≠њнськоњ культури, передали дл€ “овариства допомоги украњнськ≥й л≥тератур≥ вели≠чезний кап≥тал, але ѕерша св≥това в≥йна та б≥льшовицький режим не дозволили його використати. ™. „икаленко дом≥гс€ вели≠кого багатства за рахунок власних талант≥в €к практик с≥льського господарства. « к≥нц€ 19 ст. „икаленко став надавати система≠тичну допомогу украњнським ≥н≥ц≥ативам, вкладаючи в них б≥льшу частину своњх при≠бутк≥в. —аме в≥н ф≥нансував газети Ђ√ро≠мадська думкаї, Ђ–адаї, створив фонд до≠помоги украњнським письменникам при Ќауковому товариств≥ ≥м. Ўевченка, засну≠вав јкадем≥чний д≥м (гуртожиток дл€ украњнських студент≥в) у Ћьвов≥. „имало украњнських письменник≥в, ≥ насамперед ¬олодимир ¬инниченко, завд€чують йому виходом у св≥т своњх твор≥в. ¬с≥л€ко п≥д≠тримував „икаленко й украњнськ≥ пол≥тичн≥ сили, €к≥ прагнули домогтис€ самост≥йноњ ”крањнськоњ держави, а тому в 1919 р. мусив ем≥грувати.

ћузењ

«авд€ки зусилл€м меценат≥в ≥ благод≥й≠ник≥в створювалис€ значн≥ б≥бл≥отеки, з≥≠бранн€ рукопис≥в та ≥нших старовинних речей, колекц≥њ живопису, €к≥ були доступн≥ науковц€м, нер≥дко й широким масам. ” друг≥й половин≥ 19 - на початку 20 ст. на њх основ≥ формуютьс€ ≥сторичн≥ та художн≥ музењ, €к≥ д≥ють ≥ по сьогодн≥. ћеценати “арновськ≥ з  ачан≥вки („ерн≥г≥вщина) створили багатющий музей, €кий поповню≠вали за рахунок придбаних у р≥зних колек≠ц≥онер≥в ун≥кальних речей (шабл€ Ѕогдана ’мельницького, по€с ѕетра ƒорошенка та ≥н.), археолог≥чних розкопок.  атерина —каржинська створила у своЇму маЇтку на Ћубенщин≥ ≥сторико-етнограф≥чний музей.  олекц≥€ ’аненк≥в, нащадк≥в гетьмана ”крањни, л€гла в основу колекц≥й нин≥шн≥х Ќац≥онального ≥сторичного музею та ћу≠зею сх≥дного та зах≥дного мистецтва. ќстанн≥й у наш час (з 1999 р.) нарешт≥ д≥став свою справжню назву ћузей мис≠тецтв ≥м. Ѕогдана та ¬арвари ’аненк≥в. ” 1872 р. наполегливою працею ћиколи ѕетрова в  иЇв≥ при  ињвськ≥й духовн≥й академ≥њ було в≥дкрито ÷ерковно-археоло≠г≥чний музей. “ут збер≥галис€ ун≥кальн≥ предмети церковноњ старовини, в т. ч. хрест св. —ерг≥€ –адонезького, хрест Їрусалимсь≠кого патр≥арха ‘еофана (1620 p.), портрети та реч≥ церковного вжитку кињвських мит≠рополит≥в 16-18 ст., хрест гетьмана ѕетра —агайдачного. ÷ей музей ≥снував аж до його л≥кв≥дац≥њ та розграбуванн€ б≥льшовиками у 1922 р. ¬чений ≥ г≥рничопромисловець ќлександр ѕоль, €кий почав розробки кривор≥зькоњ руди, створив надзвичайно ц≥нний музей старовини ≥ запов≥в його м≥сту  ате≠ринославу. ” 1902 р. музей очолив видатний ≥сторик ƒмитро яворницький (1855-1940), ≥ через де€кий час цей осередок став найкращим у св≥т≥ з≥бранн€м речей козаць≠коњ старовини, а також середньов≥чних ко≠ч≥вник≥в. ¬еликою позитивною справою було створенн€ в губерн≥альних центрах ар≠х≥вних ком≥с≥й, €к≥ збирали й досл≥джували ц≥нн≥ документи, нер≥дко приречен≥ на загибель. ¬иникло й ≤сторичне товариство ≥м. св. Ќестора-л≥тописц€, €ке видало багато том≥в своњх наукових записок.

Ќаука ≥ л≥тература

„имало украњнських патр≥от≥в активно вивчало ≥стор≥ю свого народу ≥ крањни, розум≥ючи вин€ткове значенн€ розвитку ≥сторичноњ св≥домост≥ народу. ” минулому вони знаходили натхненн€ дл€ своЇњ д≥€ль≠ност≥, осмислювали ≥сторичний досв≥д. —праву ƒмитра Ѕантиш- аменського про≠довжив ћикола ћаркевич (1804-1860), представник в≥домого козацького роду, творець Ђ≤стор≥њ ћалорос≥њї, у котр≥й ≥стор≥€ ”крањни знайшла €скраве й поетичне висв≥тленн€ з найдавн≥ших час≥в до к≥нц€ 18 ст. Ќе менш усп≥шно д≥€в ћихайло ћаксимович (1804-1873), учений, €кий поЇднав у соб≥ природознавч≥ та гуман≥тарн≥ зац≥кавленн€, був членом-кореспондентом ѕетербурзькоњ јкадем≥њ наук, першим ректором  ињвського ун≥верситету. —аме в≥н спростував сумнозв≥сну теор≥ю рос≥йського ≥сторика ћ. ѕогод≥на, €ка заперечувала причетн≥сть украњнц≥в до  ињвськоњ держави 9-13 ст. та оголошувала њх прибульц€ми. ѕод≥Їю в науковому й культурному житт≥ ”крањни стали зб≥рники украњнських народних п≥сень ≥ дум, з≥браних ≥ виданих ћак≠симовичем, а також його прац≥, €к≥ ствер≠джували самобутн≥сть украњнськоњ мови. як ≥сторик ћаксимович був надзвичайно ерудованим ≥ талановитим, його прац≥ охоп≠люють ≥стор≥ю ”крањни з час≥в  ињвськоњ –ус≥ по  ол≥њвщину. ўе б≥льшим був внесок в украњнську культуру ѕантелеймона  ул≥ша (1819-1897), культурно-осв≥тнього д≥€ча, письменника, поета, перекладача й ≥сторика. ¬≥н створив знаменитий ≥сторич≠ний роман Ђ„орна радаї, присв€чений в≥домим под≥€м у Ќ≥жин≥ 1663 p., видав р€д ц≥нних ≥сторичних праць та джерельних публ≥кац≥й.  ул≥ш збагатив украњнську культуру чудовими перекладами зах≥дноЇвро≠пейських класик≥в (Ўексп≥р, √ете, Ўиллер та ≥н.). —аме  ул≥ш зд≥йснив переклад Ѕ≥бл≥њ украњнською (його завершував ≤ван ѕулюй).

«начним був внесок в ≥стор≥ограф≥ю до≠сл≥дника ≥стор≥њ —лоб≥дськоњ ”крањни ƒмит≠ра Ѕагал≥€ (1857-1932), ректора ’арк≥в≠ського ун≥верситету. ќдну ≥з своњх фунда≠ментальних роб≥т в≥н присв€тив ≥стор≥њ ’аркова та його ун≥верситету. Ќе менших усп≥х≥в дос€гнув його при€тель ƒмитро яворницький. котрий в≥дзначивс€ ≥ €к фольклорист, археолог ≥ письменник. ¬≥н створив класичну працю Ђ≤стор≥€ запо≠розьких козак≥вї, написав цикл важливих роб≥т з ц≥Їњ ж проблематики (книги Ђ≤ван ƒмитрович —≥рко - кошовий отаман запо≠розьких козак≥вї, Ђ«апорожж€ у залишках старовини та народних переказахї та ≥н.).

” ќдес≥ зусилл€ми јполлона —кальковського (1808-1898) було створено пер≠ше в украњнськ≥й науц≥ досл≥дженн€ з ≥стор≥њ запорозького козацтва (Ђ≤стор≥€ Ќовоњ —≥ч≥ї), €ке побачило св≥т у 1841 p., вида≠валис€ Ђ«аписки ќдесского общества исто≠рии и древностейї.

«ростала й нова генерац≥€ украњнських ≥сторик≥в, представлена ≥менами ≤. ƒжиджори, ≤.  рип'€кевича, ¬. Ћипинського та ≥н. ‘ед≥р ¬овк (1847-1918) був загаль≠новизнаним у ™вроп≥ антропологом та ар≠хеологом, причому головн≥ зусилл€ зосере≠див €краз на вивченн≥ украњнц≥в. ¬≥н вперше р≥зноб≥чно охопив украњнський народний побут ≥ переконливо дов≥в на етнограф≥чному матер≥ал≥, що украњнський народ ≥ в даному в≥дношенн≥ Ї самобутн≥м. јгатангел  римський (1871-1942), ф≥лолог та ≥сторик, поет, перекладач, письменник став визнаним у св≥т≥ авторитетом у сходознав≠ств≥ (араб≥стика, тюрколог≥€, ≥ран≥стика, сем≥толог≥€). ¬олод≥ючи 68 ≥ноземними мовами, в≥н глибоко досл≥див арабську л≥те≠ратуру, ≥стор≥ю ќсманськоњ ≥мпер≥њ, пере≠клав украњнською р€д класичних твор≥в арабськоњ, перськоњ й турецькоњ л≥тератур. ¬≥н же Ї автором ориг≥нальних поез≥й (зб≥рка Ђѕальмове лист€ї), роману з житт€ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ „орноморц≥ (Ђјнд≠р≥й Ћаговськийї). ”родженець ’арк≥вщини ћихайло “уган-Ѕарановський (1865-1919) став одним з пров≥дних Ївропейських економ≥ст≥в.

Ѕуло б помилковим думати, що украњнського народу розкривавс€ виключно у сфер≥ гуман≥тарних наук, поез≥њ та образотворчому мистецтв≥. ƒосить назвати ≥ме≠на мореплавц€ та географа ёр≥€ Ћис€нського (1773-1837), мандр≥вника та етногра≠фа ћиколи ћиклухи-ћакла€ (1846-1888), винах≥дника бойових ракет ќлександра «ас€дька (1779-1837), основоположника в≥т≠чизн€ного акушерства Ќестора јмбодик-ћаксимовича (1744-1812), св≥точа ѕетер≠бурзькоњ ћедико-х≥рург≥чноњ академ≥њ ака≠дем≥ка ƒанила ¬елланського (1773-1847), засновника культурного пас≥чництва ѕетра ѕрокоповича (1775-1850), корифе€ мате≠матики ћихайла ќстроградського (1801Ч 1862). ќстанн≥й походив ≥з старовинного козацького роду ѕолтавщини. ¬сесв≥тнЇ ви≠знанн€ здобули прац≥ ќстроградського в галуз≥ математики, математичноњ ф≥зики та анал≥тичноњ механ≥ки, ≥ не випадково його було обрано академ≥ком р€ду академ≥й наук у —тарому й Ќовому —в≥т≥.

«начно зб≥льшилас€ частка вчених з украњнських земель, €к≥ дос€гли великих усп≥х≥в у точних ≥ природничих науках у друг≥й половин≥ 19 - на початку 20 ст. ƒосить назвати ≥мена лауреата Ќобел≥вськоњ прем≥њ б≥олога ≤лл≥ ћечникова (1845-1916), ф≥зика ћихайла јвенар≥уса (1835-1895), винах≥дника електрозварюванн€ ћиколи Ѕенардоса (1842-1905), видатного ав≥акон≠структора ≤гора —≥корського (1889-1972), €кий зробив величезний внесок у розвиток л≥такобудуванн€ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ (створив у 1913 р. найб≥льший на той час у св≥т≥ л≥так Ђ≤лл€ ћуромецьї), ‘ранц≥њ та —Ўј. ”родженець “ерноп≥льщини ≤ван ѕулюй (1845-1918) був видатним ф≥зиком, ректором ѕол≥техн≥чного ун≥верситету в ѕраз≥, деканом першого в ™вроп≥ електро≠техн≥чного факультету. —аме в≥н сконстру≠ював трубку дл€ ви€вленн€ Ђ’-промен≥вї, €кою скориставс€ ≥нший вчений - –ентген ≥ в≥д ≥мен≥ €кого ц≥ промен≥ д≥стали назву. Ќова генерац≥€ украњнських учених та мис≠лител≥в дала св≥ту знаменитого ¬олоди≠мира ¬ернадського (1863-1945) - творц€ теор≥њ про б≥осферу та ноосферу, заснов≠ника геох≥м≥њ, б≥огеох≥м≥њ та рад≥огеолог≥њ.

«-пом≥ж низки л≥тератор≥в почесне м≥с≠це належить ™вгену √реб≥нц≥ (1818-1848). ѕисьменник, украњнець за походженн€м, писав романи та пов≥ст≥ рос≥йською мовою, б≥льш≥сть €ких сп≥ткало забутт€. —правжню л≥тературну славу здобув к≥льк≥сно неве≠ликим украњномовним доробком - байками.  ≥лька дес€тк≥в цих твор≥в були наст≥льки ориг≥нальними й мовно вишуканими, що стали окрасою класичноњ украњнськоњ л≥те≠ратури.

 

”крањнська л≥тература продовжувала розвиватис€, незважаючи на т€жк≥ умови ≥снуванн€. ” друг≥й половин≥ 19 ст. розкв≥тнув талант ц≥лоњ пле€ди класик≥в украњн≠ськоњ л≥тератури: найвидатн≥шоњ украњнськоњ поетеси Ћес≥ ”крањнки (1871-1913), ≤вана Ќечу€-Ћевицького (1838-1918), ѕанаса ћирного (1849-1920), Ѕориса √р≥нченка (1863-1910), ћихайла  оцюбинського (1864-1913) та ≥н. ≤. Ќечуй-Ћевицький утвердив в украњнськ≥й л≥тератур≥ жанр со≠ц≥альноњ пов≥ст≥ й соц≥ального роману (Ђћикола ƒжер€ї), написав р€д гуморис≠тичних (Ђ айдашева с≥м'€ї, Ђ—таросв≥тськ≥ батюшки ≥ матушкиї) та ≥сторичних (Ђ≤ван ¬иговськийї) твор≥в. ѕеру Ќечу€-Ћевиць≠кого належать твори, насамперед роман Ђ„орн≥ хмариї, в €ких викривалас€ пол≥≠тика русиф≥кац≥њ. ѕанас ћирний - творець роман≥в Ђ’≥ба ревуть воли, €к €сла повн≥?ї. Ђѕов≥€ї та ≥н. був визнаним майстром психолог≥чноњ прози. “алант Ѕ. √р≥нченка був меншим, зате в≥н в≥дзначивс€ €к пуб≠л≥цист, автор ЂЋист≥в з ”крањни Ќаддн≥пр€нськоњї, котр≥ скеровували нов≥ покол≥нн≥ борц≥в за волю ”крањни. ¬≥н створив соб≥ справжн≥й пам'€тник, уклавши чотиритомний Ђ—ловарь украњнськоњ мовиї.

ћ.  оцюбинський став одним ≥з фундатор≥в нов≥тньоњ украњнськоњ л≥тератури творцем соц≥ального роману ЂFata morganaї, ≥сторичноњ пов≥ст≥ Ђƒорогою ц≥ноюї р€ду новел та опов≥дань, €к≥ ув≥йшли до скарбниц≥ украњнськоњ л≥тератури. ѕодорож у  арпати надихнула  оцюбинського на створенн€ пов≥ст≥ Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї (1911).  оцюбинський глибоко ц≥кавивс€ житт€м ≥ побутом молдаван, циган, крим≠ських татар, дол€ €ких м≥цно пов'€зана з долею украњнського народу. ¬≥н написав зокрема цикл опов≥дань з житт€ кримських татар, змалювавши з симпат≥Їю цей народ, €кий збер≥г про украњнського класика вд€ч≠ну пам'€ть.

¬идатний поет ≥ драматург ќлександр ќлесь (1878-1944) належав до молодшоњ генерац≥њ украњнських д≥€ч≥в культури. …ого мистецьке кредо концентрувалос€ в словах Ђкрасаї ≥ Ђвол€ї. ”же першою зб≥ркою в≥рш≥в Ђ« журбою рад≥сть обн€ласьї (1907) в≥н здобув загальне визнанн€. …ому суди≠лос€ бути сп≥вцем двох революц≥й (1905 ≥ 1917 pp.), в≥дродженн€ незалежноњ ”крањнськоњ держави. ¬≥н був батьком ≥ншого ви≠датного украњнського поета ≥ борц€ за само≠ст≥йну украњнську державу ќлега ќльжича (1907-1944). ¬олодимир ¬инниченко (1880-1951) був одним з ч≥льних украњн≠ських письменник≥в ≥ драматург≥в 20 ст. ¬ л≥тературу в≥н ув≥йшов 1902 р., в доре≠волюц≥йний пер≥од в≥дзначивс€ реал≥стич≠ними опов≥данн€ми, €к≥ р≥зко протистави≠лис€ народницьк≥й проз≥. ¬≥н змалював по≠чаток руйнац≥њ традиц≥йного украњнського села, зобразив р≥зн≥ типи украњнського сусп≥льства, зокрема ≥нтел≥гента-революц≥онера. …ого творча спадщина багатюща, тут знаходимо п'Їси, фантастичн≥ романи, пол≥тичн≥ памфлети тощо.

Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥ пл≥дно працювали члени Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї, а також ћикола ”сти€нович, ќлександр ƒухнович - автор в≥домого в≥рша, г≥мну закарпатц≥в Ђя русин був, Їсьм ≥ будуї, а в п≥зн≥ш≥ часи - ќсип ћаковей (1867-1925). –озкв≥тнув талант ≥ Ђбуковинського  обзар€ї - ёр≥€ ‘едьковича (1834Ч1888), одного з пров≥дник≥в на≠ц≥онального в≥дродженн€ у цьому рег≥он≥. ¬≥н першим з буковинських л≥тератор≥в став писати украњнською мовою ≥ створив цикл л≥ричних та героњко-романтичних пое≠з≥й (поеми Ђƒовбушї, ЂЋук'€н  обилиц€ї та ≥н.). ƒо класик≥в украњнськоњ л≥тератури належать ≥ члени т. зв. Ђпокутськоњ тр≥йц≥ї -¬асиль —тефаник, Ћесь ћартович, ћарко „еремшина. Ќайталановит≥шим з них був ¬асиль —тефаник (1871-1936), €кий с€гнув вершин у новел≥стиц≥ (Ђ ам≥нний хрестї, Ђ—тративс€ї, Ђ—ин€ книжечкаї та ≥н.). ѕередаючи т€жке сел€нське житт€, нер≥дко сповнене траг≥зму, —тефаник прагнув писати, за визначенн€м сучасник≥в, Ђстисло, талановито й страшної.  ритики називали його Ђсел€нським Ѕетховеномї.

“еатр ≥ музика

–озвивалис€ в ”крањн≥ й традиц≥њ на≠родного театру й так званоњ шк≥льноњ драми, €ка попул€рною була серед спудењв  иЇво-ћогил€нськоњ академ≥њ (першу в≥дому з них Ђѕро »осифа ѕрекрасногої на б≥бл≥йний сюжет вони поставили ще на початку 30-х рок≥в 17 ст.). ” 18 ст. виникають аматорськ≥ театри при пом≥щицьких резиденц≥€х, не≠р≥дко з участю актор≥в-кр≥пак≥в, у навчальних закладах, по ”крањн≥ гастролюють про≠фес≥йн≥ трупи (≥тал≥йськ≥, французьк≥, поль≠ськ≥), €к≥ не могли не вплинути на м≥сцев≥ традиц≥њ. “ак, наприк≥нц≥ 18 ст. ц≥ трупи да≠вали вистави у палац≥ ѕон€товських у  орсун≥, д≥€ли польськ≥ театри у Ѕердичев≥,  ам'€нц≥-ѕод≥льському та ≥н. ” 1789 р. в ’арков≥ побудували пост≥йний театр. Ѕ≥л€ виток≥в украњнського профес≥йного театру сто€ли ген≥альн≥ актори й драматурги. ћа≠ютьс€ на уваз≥ насамперед ћикола √оголь, ћихайло ўепк≥н (1788-1863) та  арпо —оленик (1815-1851). ѕерший починав св≥й шл€х у театр≥, виконуючи рол≥ в лю≠бительських спектакл€х п≥д впливом свого батька ¬асил€ √огол€, котрий керував до≠сить попул€рним аматорським театром ƒ. “рощинського на ѕолтавщин≥. ƒругий теж був украњнцем за походженн€м, але не двор€нином, €к √оголь, а сел€нином-кр≥паком. “ак само, €к ≥ Ўевченка, з котрим вони м≥цно здружилис€, його викупили з невол≥ передов≥ представники громадськост≥ (на≠самперед ≤.  отл€ревський, €кий спец≥ально дл€ цього актора написав роль ¬иборного у ЂЌаталц≥ ѕолтавц≥ї). ўепк≥н працював спочатку в театрах ’аркова, ѕолтави й  и≠Їва (1816-1824), п≥сл€ чого пов'€зав свою творчу долю з ћалим театром у ћоскв≥, час в≥д часу прињжджаючи з гастрол€ми на Ѕать≠к≥вщину. —оленик усе своЇ житт€ присв€тив служ≥нню саме украњнському театру, в≥дмовившись вступати на рос≥йську ≥мпера≠торську сцену. ¬≥н грав переважно в театрах —лобожанщини та Ћ≥вобережноњ ”крањни. ќдин з таких театр≥в, що був у ’арков≥, очолив класик украњнськоњ л≥тератури √ри≠гор≥й  в≥тка-ќснов'€ненко. …ого репертуар складавс€ переважно з рос≥йських п'Їс. ќднак час в≥д часу в ньому, €к ≥ в ≥нших по≠д≥бних, ставилис€ украњнськ≥ п'Їси, лунали украњнськ≥ п≥сн≥, тут танцювали украњнськ≥ танц≥.

ћайже одночасно сформувалис€ ама≠торськ≥ гуртки на «ах≥дн≥й ”крањн≥. ѕрофе≠с≥йна сцена тривалий час тут була зайн€та н≥мц€ми, пол€ками та угорц€ми. “ак, у 1772 р. з ¬≥дн€ до Ћьвова було переведено н≥мецький державний театр √еттерсдорфа, €кий ≥снував майже сто рок≥в. ”крањнський аматорський театр бере початок з 1794 р. в≥д гуртка студент≥в Ћьв≥вськоњ духовноњ сем≥≠нар≥њ, але украњнську мову на сцену було введено т≥льки в 1834 p., причому тут ставили пТЇси не т≥льки м≥сцевих, а и наддн≥пр€нських автор≥в (≤.  отл€ревського та ≥н.). ¬изначну роль у становленн≥ украњнського театру в √аличин≥ в≥д≥грав св€щеник з  о≠ломињ ≤ван ќзаркевич, €кий виступив ≥ €к орган≥затор, ≥ €к режисер, ≥ €к драматург.

Ќа певний час центр театрального жит≠т€ перем≥стивс€ до √аличини. —аме у Ћьвов≥ було в≥дкрито у 1864 р. перший украњнський театр ќмел€на Ѕачинського, в €кому грали й актори-наддн≥пр€нц≥.

ѕ≥сл€ певного спаду театральне житт€ в п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ знову актив≥зувалос€. √оловним його осередком стало пров≥нц≥йне м≥сто ™лизаветград у степах ÷ентральноњ ”крањни. ўе з 1864 р. тут активно д≥€в са≠мод≥€льний театр, у €кому робили своњ перш≥ кроки майбутн≥ творц≥ украњнського театру. ≈мський указ 1876 р. призупинив розвиток украњнського театру, але в 1882 р. Їлисаветградц≥ створили першу профес≥йну театральну трупу, €ка ставила на сцен≥ ви≠ключно украњнський репертуар. Ѕ≥л€ њњ дже≠рел сто€ла група драматург≥в та актор≥в, за котрою м≥цно закр≥пилос€ визначенн€ Ђко≠рифењ украњнського театруї. ÷е - ћарко  ропивницький ≥ брати та сестри “об≥левич≥, €к≥ д≥€ли п≥д р≥зними псевдон≥мами (≤ван  арпенко- арий, ѕанас —аксаганський, ћикола —адовський та —оф≥€ —адовська-Ѕар≥лотт≥). ѕ≥зн≥ше до них долучилис€ найвидатн≥ша украњнська актриса ћар≥€ «аньковецька, драматург ћихайло —тарицький, актриса √анна «атиркевич та ≥н. —аме вони створила класичний репертуар украњнського театру. ƒо них долучились драматурги нового покол≥нн€, €к≥ зробили ≥ св≥й внесок у створенн€ украњнських п'Їс: Ћюдмила —тарицька-„ерн€х≥вська, Ћюбов яновська ≥ особливо ¬олодимир ¬инниченко. ÷€ трупа ≥ њњ ф≥л≥њ об'њздили майже всю ”крањну (щоправда, на ѕравобережж≥, частково й Ћ≥вобережж≥ у 1883-1893 pp. влада заборонила њм грати ≥ тому вони му≠сили обмежуватись у цей час переважно те≠ритор≥Їю ѕ≥вденноњ ”крањни та „орномор≥њ). ” 1885 р. трупа розпалас€ на дв≥ час≠тини: одн≥Їю керував ћарко  ропивниць-кий, другою - ћихайло —тарицький. «а њх прикладом п≥шли ≥нш≥ ≥ вже через к≥лька рок≥в на ”крањн≥ д≥€ло понад 30 мандр≥вних театр≥в. јле т≥льки з 1905 р. украњнський профес≥йний театр д≥став своЇ перше пост≥йне прим≥щенн€ (у  иЇв≥), ≥ тут усп≥шно д≥€ла трупа ћиколи —адовського.

Ќа родючому украњнському театрально≠му ірунт≥ виростало перше покол≥нн€ ак≠тор≥в к≥но. ” передреволюц≥йн≥ роки у Ћоцманськ≥й  ам'€нц≥ було зн€то перший украњнський к≥ноф≥льм ЂЌапад орди на —≥чї. ” той же час низка к≥ноактор≥в-украњнц≥в стають широков≥домими в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ. ƒо них належить насамперед з≥рка н≥мого к≥но ¬≥ра ’олодна.

 

ƒоба нац≥онального в≥дродженн€ по≠ставила перед украњнськими д≥€чами музич≠ноњ культури нов≥ завданн€ ≥ вони з ними з честю упоралис€. —п≥вак, актор ≥ компози≠тор —емен √улак-јртемовський (1813-1873) написав знамениту оперу Ђ«апоро≠жець за ƒунаЇмї ≥ р€д ≥нших твор≥в (Ђ”крањнське вес≥лл€ї, ЂЌ≥ч п≥д ≤вана  у≠палаї). —п≥взвучною з ним була д≥€льн≥сть ≥ншого вихованц€  ињвськоњ духовноњ ака≠дем≥њ, поета й композитора ѕетра Ќ≥щинського (1832-1896), автора обробок народ≠них дум (Ђѕро Ѕайдуї, Ђѕро козака —офронаї), п≥сн≥ Ђ«акувала та сива зозул€ї та ≥н. ” 40-≥ роки 19 ст. були створен≥ в ”крањн≥ перш≥ —имфон≥чне й ‘≥лармон≥чне това≠риства. Ќа зах≥дноукрањнських земл€х без≠заперечним л≥дером у ц≥й галуз≥ був осно≠воположник профес≥йноњ музичноњ куль≠тури в √аличин≥ ћихайло ¬ербицький (1815-1870), творець музики украњнського нац≥онального (нин≥ й державного) г≥мну Ђўе не вмерла ”крањни...ї, автор понад 20 музично-сцен≥чних твор≥в, зокрема мело≠драми Ђѕ≥дгор€ниї, та б≥льш €к 30 л≥тур≠г≥йних хорових твор≥в, р€ду симфон≥чних твор≥в.

ѕереломне значенн€ дл€ розвитку ук≠рањнськоњ нац≥ональноњ класичноњ музики мала творч≥сть њњ основоположника ћиколи Ћисенка (1842-1912). «добувши тех≠н≥чну осв≥ту в  ињвському ун≥верситет≥, в≥н круто зм≥нив св≥й життЇвий шл€х, вир≥≠шивши стати композитором. «ак≥нчив Ћейпцизьку та ѕетербурзьку консерватор≥њ ≥ енерг≥йно вз€вс€ п≥дн≥мати майже неорану ц≥лину украњнського народного мелосу. —аме в≥н в≥дкрив народну п≥сню €к нац≥о≠нальний чинник у музиц≥. …ого доробок охоплюЇ практично вс≥ музичн≥ жанри. “≥льки з “араса Ўевченка Ћисенко поклав на музику понад 60 твор≥в, а кр≥м того, твори ≤вана ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, Ѕориса √р≥нченка, написав чимало романс≥в, п≥≠сень, перш≥ украњнськ≥ дит€ч≥ опери (Ђ оза-дерезаї, Ђѕан  оцькийї) та ≥н. ¬ершиною творчост≥ композитора стала його героњко-патр≥отична драма Ђ“арас Ѕульбаї, в≥н на≠писав нову музику до опери ЂЌаталка ѕол≠тавкаї ≥ саме в так≥й верс≥њ вона в≥дома нам сьогодн≥. Ћисенко був св≥домим украњнсь≠ким патр≥отом, людиною демократичних переконань ≥ через це перебував п≥д нагл€≠дом пол≥ц≥њ. «≥ школи ћиколи Ћисенка ви≠йшла €скрава пле€да молодих украњнських композитор≥в: ћикола Ћеонтович (1877-1921), чий Ђўедрик-ведрикї став народ≠ною р≥здв€ною п≥снею в ус≥х христи€нсь≠ких крањнах,  ирило —теценко (1 882Ч 1922) та ќлександр  ошиць (1875-1944).

ќстанн≥й записав масу украњнських п≥сень серед кубанських козак≥в-чорноморц≥в, створив хор ЂЅо€нї у  иЇв≥, п≥зн≥ше - першу ”крањнську республ≥канську капелу, з котрою тр≥умфально об'њхав увесь св≥т. ќдночасно з Ћисенком творив в≥домий украњнський громадський д≥€ч ћикола јркас (1852-1909), €кий п≥д впливом творчост≥ ¬еликого  обзар€ написав оперу Ђ атеринаї.

” п≥давстр≥йськ≥й ”крањн≥ розкв≥тнув талант Ђсп≥вак≥в з Ѕожоњ ласкиї ќлександра ћишуги (1853-1922), ћодеста ћенцинського (1876-1935) ≥ особливо —олом≥њ  рушельницькоњ (1872-1952) - найвидатн≥шоњ ≥ всесв≥тньо в≥домоњ украњнськоњ сп≥вачки.

ћузичн≥ критики називали њњ Ђнеперевершеною —аломеЇюї, ставили њњ ≥м'€ в один р€д з ≈нр≥ко  арузо й “ито –уффо.  рушельницька вчилас€ у Ћьв≥вськ≥й консер≠ватор≥њ, у в≥домих педагог≥в у ћ≥лан≥ та ¬≥дн≥, сп≥вала в знаменит≥й ЂЋ€ —калаї в ћ≥лан≥, у Ћьв≥вськ≥й,  рак≥вськ≥й та ¬ар≠шавськ≥й операх. ƒо репертуару сп≥вачки входило понад 60 парт≥й св≥товоњ оперноњ класики, за парт≥ю мадам Ѕатерфл€й в опер≥ ƒж. ѕуччин≥ Ђ„≥о-„≥о-—анї сам композитор в≥ддав њй пальму першост≥ серед ≥нших сп≥вачок.  рушельницька прот€гом усього житт€ пропагувала твори украњнських ком≠позитор≥в, украњнську народну п≥сню.

∆ивопис

¬ ”крањн≥ тривав розвиток ≥конописних традиц≥й, бурхливо набирало сили св≥тське образотворче мистецтво. ѕерших 30 рок≥в свого житт€ пров≥в на р≥дн≥й ”крањн≥ ¬олодимир Ѕоровиковський (1757-1825), син миргородського художника-≥конописц€ Ћуки Ѕоровика. ¬≥н уже був зр≥лим майстром, про що св≥дчать його ≥кони Ђ’ристосї ≥ ЂЅогомат≥рї. ѕ≥д час подорож≥ цариц≥  атерини II до  риму у 1787 р. вона випадково зустр≥лас€ в  одац≥ з д€дьком Ѕоровиковського, ветераном рос≥йсько-турецьких в≥йн. ” розмов≥ було згадано про молодого ≥конописц€, €кий через нещасне коханн€ вир≥шив податис€ в рекрути. ÷е й вир≥шило подальшу долю живописц€. Ѕоровиковського викликали до ѕетербурга, де в≥н став найкращим портретистом, а згодом ≥ академ≥ком јкадем≥њ мистецтв.

ѕетербург з його јкадем≥Їю мистецтв став найпотужн≥шим тогочасним осередком украњнського живопису, де активно д≥€ла група пров≥дник≥в реал≥стичного напр€му. —еред них ¬асиль “роп≥н≥н, виходець ≥з сел€н-кр≥пак≥в, ј. ћокрицький, ≤. —ошенко та ≥н. ≤вану —ошенку випало пом≥тити ≥ допо≠могти визволитис€ з кр≥пацтва молодому “арасу Ўевченку. ¬еликий  обзар ≥ €к художник дос€г вражаючих усп≥х≥в. ¬≥н створив сер≥ю офорт≥в Ђћальовнича ”кра≠њнаї, змалював пам'€тки старовини, напи≠сав галерею портрет≥в ≥ картин. “вори Ўевченка-художника проклали нов≥ шл€хи в украњнському мистецтв≥.

як на др≥жджах зростала попул€рн≥сть так званих передвижник≥в, художник≥в, €к≥ щиро прагнули поставити мистецтво на службу народу. Ѕеззаперечним л≥дером пе≠редвижник≥в був ≤лл€ –Їп≥н (1844-1928), уродженець „угуЇва. ’оча за своЇю нац≥ональною св≥дом≥стю –Їп≥н був рос≥€нином, але його украњнське кор≥нн€ час в≥д часу давало про себе знати. Ќайген≥альн≥шим ви€вом цього пот€гу до р≥дноњ земл≥ були знаменит≥ Ђ«апорожц≥ї (Ђ«апорожц≥ пи≠шуть листа турецькому султануї), –Їп≥н звертавс€ до украњнськоњ проблематики часто, св≥дченн€м чого Ї його картини Ђ¬е≠чорниц≥ї, Ђћотр€  очубењвнаї, Ђ озацьк≥ типиї та ≥н. ”крањнська д≥йсн≥сть знайшла своЇ глибоке в≥дбитт€ в творах таких ху≠дожник≥в, €к  ость “рутовський, ћикола ярошенко, —ерг≥й ¬асильк≥вський, ќпанас —ласт≥он, ќлександр ћурашко, √еорг≥й Ќарбут, ¬асиль  ричевський, певною м≥рою ћикола √е, ћикола ѕимоненко та ≥н. ” 1903 р. украњнськ≥ художники влаштували свою першу виставку в ѕолтав≥, п≥зн≥ше орган≥зували “овариство кињвських ху≠дожник≥в (1907-1916). Ќаприк≥нц≥ 19 - на початку 20 ст. при розписах нових кињвсь≠ких церков та при реставрац≥њ старих утво≠ривс€ потужний осередок, €кий дбайливо збер≥гав традиц≥њ давнього ≥конопису. ƒо цього осередку належали так≥ видатн≥ мит≠ц≥, €к ¬олодимир ¬аснЇцов, €кий виконав б≥льшу частину фресок у —в€то-¬олодимирському собор≥, та ћихайло ¬рубель (1856-1910), €кий уславивс€ фресками та ≥коностасом —в€то- ирил≥вськоњ церкви ≥ створив св≥й неповторний стиль у живопис≥.

”крањна на початку 20 ст. стаЇ одним з пров≥дних експериментальних центр≥в у живопис≥. ƒосить вказати на ки€нина  азимира ћалевича (1879-1935), учн€ ћ. ѕимоненка. јвтор картин на с≥льську тематику, в≥н став засновником супрема≠тизму. …ого картина Ђ„орний квадрат на б≥лому тл≥ї (1915) поклала початок абст≠рактному мистецтву у св≥т≥. ћалевич висту≠пив також ≥ €к визначний теоретик нового напр€мку. ћихайло Ѕойчук (1882-1937) народивс€ в с. –оман≥вка на “ерноп≥льщин≥. ¬≥н навчавс€ у ¬≥денськ≥й,  рак≥вський та ћюнхенськ≥й академ≥€х мистецтв, у ѕа≠риж≥, працював у √аличин≥, а пот≥м перењхав до  иЇва. “ут в≥н став засновником нового украњнського монументального мистецтва, в €кому вдало поЇднав сучасн≥сть з тради≠ц≥€ми ≥конопису й фресок давн≥х час≥в. ѕоет ≥ художник ƒавид Ѕурлюк (1882-1967) став теоретиком футуризму.

Ѕули значн≥ дос€гненн€ ≥ в монументальн≥й скульптур≥. ”родженець ≤чн≥ на „ерн≥г≥вщин≥, представник в≥домого ко≠зацького роду, ректор јкадем≥њ мистецтв у ѕетербурз≥ прот€гом 30 рок≥в академ≥к ≤ван ћартос (1752-1835) створив пам'€тник  . ћ≥н≥ну й ƒ. ѕожарському на  расн≥й площ≥ у ћоскв≥. ¬ ”крањн≥ в≥домий його пам'€тник ƒюку –≥шельЇ в ќдес≥. —кульп≠тор ћ. ћ≥кешин - творець Ђ“ис€чол≥тт€ –ос≥њї у Ќовгород≥, створив також пам'€т≠ник Ѕогдану ’мельницькому на —оф≥йсь≠кому майдан≥  иЇва. √аличанин ћ. ѕаращук (1878-1963) Ї автором галерењ скульп≠турних портрет≥в украњнських письмен≠ник≥в, брав участь у робот≥ ≥ над в≥домим пам'€тником јдаму ћ≥цкевичу у Ћьвов≥. ѕ≥зн≥ше в≥н став одним з пров≥дних скульп≠тор≥в Ѕолгар≥њ.

” п≥давстр≥йськ≥й ”крањн≥ широков≥до≠мим був уродженець Ѕ≥лоњ ÷еркви Ћука ƒолинський (1745-1824), €кий створив ≥ко≠ностас —в€тоюрського собору у Ћьвов≥, за що був нав≥ть нагороджений перснем ≥мпе≠ратора. Ќезважаючи на вс≥ випробуванн€, не в≥дмовл€лис€ в≥д своЇњ украњнськоњ ≥ден≠тичност≥ видатн≥ художники ≤ван “руш та ќлена  ульчицька, €ка особливо в≥дзначилас€ в галуз≥ граф≥ки. ”родженець ¬≥нничини ќлекса Ќовак≥вський (1872-1936) - учень одного з найвидатн≥ших польських художник≥в —. ¬исп€нського - ос≥в у Ћьвов≥ ≥ став л≥дером украњнського модерну в жи≠вопис≥, одним з найв≥дом≥ших у ÷ентральносх≥дн≥й ™вроп≥ художник≥в-пост≥мпрес≥он≥ст≥в.

јрх≥тектура

ѕрискоренн€ урбан≥зац≥њ змусило владу провести значн≥ зм≥ни в забудов≥ населених пункт≥в. ќск≥льки в мод≥ тод≥ був класичний стиль, то в≥дпов≥дно вимагалос€ робити квадратну площу в центр≥ м≥ста (за зразком м≥ста з магдебурзьким правом), в≥д €коњ йшли пр€м≥ вулиц≥, под≥л€ючи м≥сто на квадрати та пр€мокутники. «а ц≥Їю модою було забудовано ќдесу, ћиколањв, ’ерсон,  атеринослав та ≥н. Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥ з традиц≥йною м≥ською забудовою не було потреби в таких р≥шучих зм≥нах. “ам за≠звичай збер≥галос€ ≥сторичне €дро м≥ста, а вс≥ новац≥њ в арх≥тектур≥ виносилис€ за його меж≥.

” центр≥ м≥ст прагнули поставити бу≠динки дл€ державних установ, храм≥в тощо. ” цей час особливий внесок у розвиток м≥стобудуванн€ в ”крањн≥ зробили арх≥тек≠тори “. де “омон, ¬. Ѕеретт≥, ј. ћеленський, скульптори ¬. ƒемут-ћалиновський, ѕ.  лодт, ќ. “он та ≥н. «авд€ки њхн≥м зусилл€м виникли величн≥ палаци й будин≠ки у класичному стил≥: Ђчервоний корпусї ун≥верситету св. ¬олодимира,  онтрактовий будинок на кињвському ѕодол≥, величн≥ палаци в “ульчин≥ й  ачан≥вц≥, пам'€тник кн€зю ¬олодимиру —в€тому в  иЇв≥. « к≥нц€ 18 ст. настаЇ пер≥од особливого захопленн€ парками та декоративними садами, €к≥ ви≠никають практично при кожн≥й садиб≥ б≥льш-менш багатого пом≥щика. ѕ≥д впли≠вом ≥дей романтизму тут будували руњни начебто давн≥х замк≥в, гроти, водоспади, робили ставки, вирощували р≥дк≥сн≥ породи дерев, розбивали оранжерењ. “ак≥ парки нин≥ Ї практично в кожн≥й област≥ ”крањни, найв≥дом≥шим з них Ї парк Ђ—оф≥њвкаї в ”ман≥, побудований руками украњнських кр≥пак≥в польського графа ѕотоцького дл€ його молодоњ дружини —оф≥њ. ¬ажлив≥ па≠м'€тки паркового мистецтва розташован≥ в Ѕ≥л≥й ÷еркв≥ (Ђќлександр≥€ї), „орторињ на ∆итомирщин≥, “ашан≥ на  ињвщин≥.

” перш≥й половин≥ 19 ст. на зм≥ну кла≠сицизму приход€ть нов≥ стил≥, так зван≥ на≠ц≥ональн≥. ” –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ нав'€зувавс€ казенний московський (Ђрусскийї) стиль, €кий дисгармон≥ював з м≥сцевими тради≠ц≥€ми. ” јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ стали попул€рними романський та готичний стил≥ (зазвичай у модерн≥зованому вигл€д≥), а в украњнських земл€х √абсбург≥в до них прим≥шувавс€ в≥зант≥йський стиль. ѕ≥зн≥ше в обох ≥мпер≥€х запанував еклектичний стиль, ≥ в цьому потоц≥ важко було знайти своЇ обличч€ украњнським нац≥ональним тради≠ц≥€м. ѕроте правильний шл€х в той пер≥од обрав художник ≥ арх≥тектор ¬асиль  ричевський (1872-1952). Ќа початку 20 ст. в≥н створив будинок ѕолтавського губерн≠ського земства, €кий став сенсац≥Їю. ÷ей будинок ув≥брав здобутки украњнського арх≥тектурного стилю. “акого типу буд≥вл≥ стали досить попул€рними. “ак, у  атеринослав≥ в центр≥ м≥ста й дос≥ ≥снуЇ величний будинок ¬олодимира ’р≥нникова, спору≠джений у 1910-1913 pp.

”крањнська земл€ дала св≥ту багато д≥€≠ч≥в не т≥льки украњнськоњ культури, а й ≥н≠ших, насамперед рос≥йськоњ, польськоњ, н≥мецькоњ, в≥рменськоњ, грецькоњ та ≥н. “ут, наприклад, народилис€ й творили ¬олоди≠мир  ороленко, јнна јхматова (√оренко), класик австр≥йськоњ л≥тератури, уродженець Ћьвова Ћеопольд фон «ахер-ћазох (1836Ч 1895), з пр≥звищем €кого пов'€зане пон€тт€ Ђмазох≥змї; класик англ≥йськоњ л≥тератури, уродженець с. “ерехового п≥д Ѕердичевом ƒжозеф  онрад (ёзеф  оженьовський) (1857-1924), класики Їврейськоњ л≥тератури Ўолом-јлейхем (1859-1916): уродженець Ѕучача, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ Ў. …. јгнон (1888-1970). письменник ≥ л≥≠дер с≥он≥стського руху ¬олодимир ∆аботинський (1880-1940). ” польськ≥й л≥тера≠тур≥ в перш≥й третин≥ 19 ст. виникла нав≥ть так звана украњнська школа, представники €коњ активно використовували украњнську народну творч≥сть, з захопленн€м писали про розк≥шну украњнську природу та козаць≠ку старовину (—. √ощинський, ё.-Ѕ. «алеський, ј. ћальчевський, “. ѕадура, ё. —ловацький, ћ. „айковський та ≥н.). Ќайвидатн≥ший б≥лоруський ≥сторик ћ. ƒовнар-«апольський (1867-1937) тривалий час на початку 20 ст. був професором  ињвського ун≥верситету.

”крањна стала могутн≥м джерелом на≠тхненн€ ≥ дл€ художник≥в неукрањнського походженн€, котр≥ тут народилис€ або три≠валий час жили на њњ земл≥. ÷е стосуЇтьс€ насамперед рос≥€н ј. ѕрахова та ¬. ¬ас≠нецова, ћ. √е, ¬. ¬ерещаг≥на, мар≥уполь≠ського грека јрхипа  уњндж≥ (1842-1910) - автора знаменитоњ картини Ђћ≥с€чна н≥ч на ƒн≥пр≥ї, у €к≥й в≥н в≥дкрив нов≥ гран≥ ро≠мантичного баченн€ св≥ту; в≥рменина з ‘ео≠дос≥њ ≤вана јйвазовського (јйваз€на) (1817-1900), найкращого Ївропейського художника-марин≥ста 19 ст. (Ђƒев'€тий валї, Ђћореї, Ђќчерет на ƒн≥пр≥ї та ≥н.); уро≠дженц€ ’арк≥вщини пол€ка √енрика —емирадського.


Ѕаран

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1530 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

2017 - | 1960 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.036 с.