Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ультурно-≥нтелектуальне в≥дродженн€ в ”крањн≥ XIX- початку XX ст




–озвиток ≥ндустр≥њ ≥ пов'€зане з ним п≥двищенн€ р≥вн€ грамотност≥ та за≠гальноњ культури населенн€ зумовили пом≥тний нац≥онально-духовний п≥дйом. ќкремого соц≥ального статусу набула ≥нтел≥генц≥€ ”крањни, розширилис€ дже≠рела њњ формуванн€, зростав ≥нтелектуальний р≥вень. ≤нтел≥генц≥€ зв≥льн€лас€ в≥д т≥лесних покарань, ≥нтел≥гент у третьому покол≥нн≥ м≥г здобути двор€н≠ський титул, волод≥ти п≥дприЇмствами.

« точки зору професора ѕ. ћагоч≥, нац≥ональне в≥дродженн€ слов'€нства пройшло три стад≥њ розвитку, починаючи з XIX ст., п≥сл€ визначенн€ вченими (п≥д час ¬еликоњ ‘ранцузькоњ буржуазноњ революц≥њ) сучасного пон€тт€ нац≥њ. ƒл€ ”крањни воно розвивалос€ за неспри€тливих умов, хоча б тому, що 1804 р. указом ќлександра ≤ було заборонене навчанн€ в школах на Ђмалорос≥йському нар≥чч≥ї.

ѕочаток украњнського ≥нтелектуального п≥днесенн€ пов'€заний з≥ —лобо≠жанщиною, де п≥сл€ попередн≥х 11 спроб 17 с≥чн€ 1805 р. завд€ки пожертвуван≠н€м двор€н, купц≥в, обивател≥в, зусилл€м ¬.  араз≥на було оф≥ц≥йно в≥дкрито перший в п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ ун≥верситет. ’арк≥вський ≥мператорський ун≥≠верситет було створено ран≥ше, н≥ж ун≥верситети в  иЇв≥, ¬аршав≥, ѕетербурз≥, Ѕерл≥н≥, Ћондон≥. « самого початку в≥н уз€в на себе м≥с≥ю пров≥дника високоњ культури, став науково-осв≥тн≥м центром ’арк≥вського навчального округу, €кий охоплював тод≥ територ≥ю восьми губерн≥й, ƒонського й  убан≠ського („орноморського) в≥йськ. ѕри ун≥верситет≥ працювала друкарн€, €ка лише за перш≥ дес€ть рок≥в випусти≠ла 210 р≥зних видань Ч половину вс≥х книг, виданих за цей час в ≥мпер≥њ. ” 1812 р. вийшло друком перше пер≥≠одичне виданн€ в п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ Ч Ђ’арьковский еженедельникї, 12 його номер≥в побачили св≥т (пер≠ша газета на теренах ”крањни вийшла 1749 р. польською мовою Ч ЂKurjer Lwowskiї). ” ньому вм≥щувалис€ ма≠тер≥али ≥сторичного, економ≥чного, етнограф≥чного характеру, бюлетен≥ метеоролог≥чних спостережень стан≠ц≥њ ¬.  араз≥на в сел≥  ручик.

« 1816 р. в ун≥верситетськ≥й дру≠карн≥ письменник ¬. √. ћаслович видавав перший ≥ Їдиний тод≥ в ”крањн≥ жур≠нал гумору й сатири Ђ’арьковский ƒемокритї. ”продовж 1816Ч1818 ≥ 1820Ч 1823 pp. харк≥вський журнал≥ст (п≥зн≥ше Ч професор-ф≥лолог) ќ. ¬ербицький редагував Ђ’арьковские извести€ї. ” щом≥с€чнику Ђ”краинский вестникї (1816Ч1819) уперше вм≥стив своњ критичн≥ та л≥тературознавч≥ прац≥ украњн≠ською мовою професор (пот≥м Ч ректор) ’арк≥вського ун≥верситету ѕ. √улак-јртемовський. ÷ей науковий, л≥тературний ≥ сусп≥льно-пол≥тичний журнал обс€гом до 350 стор≥нок мав €скраво виражену украњнознавчу л≥н≥ю. ќкрасою Ђ”краинского вестникаї стали чудов≥ подорожн≥ й етнограф≥чн≥ нариси та роз≠думи ≤. ¬еркета Ч швейцарц€, закоханого в природу ”крањни та њњ народ.

«годом ’арк≥в став м≥сцем виходу таких пер≥одичних видань, €к Ђ”краин≠ский журналї (1823Ч1825), Ђ’арьковска€ музаї, Ђ”краинский музыкальный журналї, Ђ”тренн€€ звездаї та ≥н. ” 1834 р. тут було видано украњнською мовою Ђћалорос≥йськ≥ пов≥ст≥ї √.  в≥тки-ќснов'€ненка, батька украњнськоњ прози. як директор ≥ режисер м≥сцевого профес≥йного театру, в≥н додав до його реперту≠ару своњ невмирущ≥ твори: Ђ—ватанн€ на √ончар≥вц≥ї, ЂЎельменко-денщикї, ЂЎельменко Ч волосний писарї. ¬ивченню й попул€ризац≥њ украњнськоњ народ≠ноп≥сенноњ творчост≥ присв€тили своњ прац≥ ћ.  остомаров, ≤. —резнЇвський. “ри зб≥рки украњнських народних п≥сень видав перший ректор  ињвського ун≥≠верситету, в≥дкритого 1834 p., M. ћаксимович. ” 20Ч40-х роках XIX ст. сту≠денти ќ. ћетлинський, ѕ. Ѕоровиковський, ј.  орсун та ≥нш≥ створили гурток Ђхарк≥вських романтик≥вї. ” своњх поез≥€х вони осп≥вували подвиги запорожц≥в, козацький сусп≥льний лад €к ≥деал соц≥альноњ справедливост≥.

” 80-х роках з'€вивс€ Ђсамвидавї (Ђзахал€вн≥ книжечкиї) Ч Ђ обзарї “. Ўевченка без цензурних купюр, твори ѕ.  ул≥ша, ≤.  отл€ревського, √.  в≥тки-ќснов'€ненка, ™. √реб≥нки, ћ.  остомарова. ≤снував ≥ Ђтамвидавї (заборонена л≥тература, видана за кордоном). ѕ≥драховано, що в 1882Ч1883 pp. п≥дрос≥йською ”крањною роз≥йшлос€ 7200 прим≥рник≥в Ђсамвидавуї.

ќдн≥Їю з особливостей розвитку культури XIX ст. було переважанн€ Ђантик≠варнихї досл≥джень украњнськоњ старовини, другою Ч сприйн€тт€ романтизму на украњнському ірунт≥ в рос≥йськ≥й редакц≥њ. «в≥дси й по€ва низки ≥сторичних твор≥в рос≥йською мовою на теми славетного минулого ћалорос≥њ. ” 1817 р. ‘. √л≥нка опубл≥кував роман Ђ«иновий Ѕогдан ’мельницкий, или ќсвобож≠денна€ ћалоросси€ї, у 1827Ч1833 pp. вийшли два романи ≤. √олоти. «алиши≠лас€ в рукопис≥ ≥сторична епопе€ ѕ. Ѕ≥лецького-Ќосенка Ђ«иновий Ѕогдан ’мельницкий. »сторическа€ картина событий, нравов и обычаев XVII века в ћалороссииї. ѕрихильник пом≥рковано-монарх≥чних погл€д≥в, ≥сторик ƒ. Ѕантиш- аменський у чотиритомн≥й прац≥ з ≥стор≥њ ”крањни обстоював ≥дею автономного козацького самоуправл≥нн€. –≥шуче доводив правом≥рн≥сть само≠ст≥йного управл≥нн€ в ”крањн≥ ≥сторик ћ. ћаркевич (його п'€титомна прац€ вийшла друком в 1842Ч1843 pp.).

ƒо середини XIX ст. б≥льш≥сть л≥тератор≥в сприймала ≥стор≥ю украњнських земель, п≥сн≥ та думи украњнц≥в майже виключно €к рег≥ональну етнограф≥чну екзотику. ѕерелом у цьому питанн≥ пов'€заний ≥з початком роботи (1842) Ђ о≠м≥с≥њ по розбору давн≥х акт≥вї ≥ виходом у 1856Ч1857 pp. Ђ«аписок о ёжной –усиї ѕ.  ул≥ша, де переважав досл≥дницький ухил, прид≥л€лась увага в≥рог≥д≠ност≥ ≥сторичних джерел. ћайже документально в≥дтворен≥ под≥њ червн€ 1663 р. в пов≥ст≥ ѕ.  ул≥ша Ђ„орна радаї, де достов≥рно передано колорит епохи ≥ наведено психолог≥чно точн≥ характеристики д≥йових ос≥б. «агалом автори ≥с≠торичних твор≥в XIX ст. намагалис€ вс≥л€ко дистанц≥юватис€ в≥д пол≥тики, але все одно пол≥тичний чинник впливав на њхню роботу, найчаст≥ше Ч негативно. ƒо того ж визначальним стрижнем розвитку украњнськоњ ≥сторичноњ концепц≥њ став етико-рел≥г≥йний принцип.

” перш≥й чверт≥ XIX ст. в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ склалас€ пол≥тико-≥деолог≥чна формула трьох начал Ч Ђправослав'€, самодержавство, народн≥стьї. «усилл€≠ми м≥н≥стр≥в осв≥ти ќ. Ўишкова та —. ”варова ц€ тр≥ада впроваджувалас€ €к ≥нструмент абсолютноњ монопол≥њ держави на все духовне житт€ окремого громад€нина та сусп≥льства загалом. ўе в настанов≥ ќ. Ўишкова дл€ –ади ’арк≥вського ун≥верситету (1825) ≥шлос€, що народне вихованн€ в ≥мпер≥њ маЇ бути, незалежно в≥д р≥зниц≥ в≥рувань, лише рос≥йським, а вс≥ ≥нородц≥ зобов'€≠зан≥ вивчати передус≥м ≥стор≥ю та закони –ос≥йськоњ держави. «акладена в цю триЇдину формулу мета Ч перекинути м≥сток через пр≥рву м≥ж осв≥ченими верствами сусп≥льства та безграмотним сел€нством, створити з р≥зних етно≠с≥в пол≥тичну рос≥йську нац≥ю Ч так ≥ не була реал≥зована через в≥дсутн≥сть справжнього стрижн€ Ђнародност≥ї.

Ќа початку XIX ст. з'€вилис€ науков≥ досл≥дженн€ украњнськоњ мови, по≠с≥бники з мовознавства, першим ≥з них стала Ђ√рамматика малороссийского наречи€...ї ќ. ѕавловського, що вийшла в —анкт-ѕетербурз≥ 1818 р. ѕ≥зн≥ше спроби довести самобутн≥сть украњнськоњ мови робили ≤. ¬ойцехович, ≤. —резнЇвський, а в≥домий байкар Ћ. √л≥бов орган≥зував Ђ“овариство кохаючих р≥дну мовуї, куди ув≥йшли ќ. ћаркович, ќ. Ћазаревський. ћ. ¬ербицький та ≥нш≥ ентуз≥асти. ќднак серед б≥льшост≥ вчених переважала думка про непридатн≥сть украњнськоњ мови дл€ використанн€ в техн≥чн≥й, медичн≥й, ≥нш≥й спец≥альн≥й л≥тератур≥, науц≥ взагал≥ через в≥дсутн≥сть украњнськоњ терм≥нолог≥чноњ лекси≠ки. ћ.  остомаров, наприклад, за€вл€в: ЂЌаша малорусска€ литература есть исключительно мужицка€ї Ч тому н≥бито неможливо перекласти украњнською мовою н≥ ¬. Ўексп≥ра, н≥ ƒж. Ѕайрона. ћ. ƒрагоманов назвав рос≥йську мову Ђр≥дною й природноюї дл€ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ та украњноф≥л≥в-романтик≥в. “ак≥ хибн≥ висновки були спричинен≥ реал≥зац≥Їю заход≥в царизму, розрахова≠них на звуженн€ сфери користуванн€ украњнською мовою. «г≥дно з ѕравилами 1870 р. Ђѕро засоби до осв≥ти ≥нородц≥в, що насел€ють –ос≥юї, вс≥ етноси в ≥мпер≥њ под≥л€лис€ на так≥ категор≥њ: народи, €к≥ вельми мато обрус≥ли; народи, €к≥ мешкають у районах, населених рос≥€нами; народи, €к≥ достатньо обрус≥≠ли, тому навчати њх необх≥дно лише рос≥йською мовою. Ђ“имчасов≥ правила про ст€гненн€ в ѕ≥вденно-зах≥дних губерн≥€хї 1892 p.. розрахован≥ саме на ”крањну, €ка вважалас€ достатньо русиф≥кованою, передбачати категоричну заборону викладанн€ украњнською мовою п≥д загрозою грошового штрафу або ув'€зненн€. ”т≥м, у середин≥ XIX ст. 98 % д≥тей у п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ взагал≥ не в≥дв≥дували школу.

 

Ћише окрем≥ представники ”крањни мали змогу здобути фундаментальну осв≥ту. “ак, май≠бутн≥й директор –≥шельЇвського л≥цею в ќдес≥ ≤. ќрлай у жовтн≥ 1806 р. захистив у “ар≠туському ун≥верситет≥ (у 1802Ч1893 pp. Ч це ƒерптський, пот≥м аж до 1918 р. Ч ёр≥њвський ун≥верситет) докторську дисертац≥ю з медицини. Ќавчавс€ в≥н також у Ћьв≥вському, ѕештському (Ѕудапештському), ¬≥денському, ѕетербурзькому ун≥верситетах, у  ен≥г≠сберз≥ здобув званн€ доктора ф≥лософи. ≤. ќрлай очолив 1821 р. Ќ≥жинську г≥мназ≥ю ви≠щих наук, листувавс€ з …. ¬. •ете. ” “артуському ун≥верситет≥ навчалис€ ћ. «акревський (1805Ч1871) Ч ≥сторик, фольклорист, етнограф, €кий жив у “алл≥нн≥, та учений, педагог, громадський д≥€ч, член  ирило-ћефод≥њвського братства ћ. √улак (1821Ч1899). ѕершим украњнським професором цього ун≥верситету став слав≥ст 0.  отл€ревський (1837Ч1881). Ќавчавс€ у “арту також майбутн≥й ≥сторик, пол≥тичний д≥€ч, один з ≥н≥ц≥атор≥в створен≠н€ ”крањнськоњ јкадем≥њ наук та Ќац≥ональноњ б≥бл≥отеки, ћ. ¬асиленко (1866Ч1925). ¬исокоосв≥чененими украњнц€ми були голова „ерн≥г≥вськоњ пов≥товоњ земськоњ управи ќ. “ищинський (1835Ч1896), п≥онер розробки поклад≥в зал≥зноњ руди в  ривор≥жж≥ архе≠олог 0. ѕоль (1832Ч1890), майбутн≥й академ≥к, ф≥лософ, правознавець Ѕ.  ≥ст€к≥вський (1868Ч1920), енциклопедист, ф≥зик, етнограф, письменник Ч брат Ћес≥ ”крањнки ћ.  о≠сач (1869Ч1903) та ≥н.

 

 ≥нець XIX ст. в≥дзначивс€ в≥дкритт€м краЇзнавчих, етнограф≥чних, цер≠ковних, церковно-археолог≥чних музењв, експозиц≥њ €ких мали спри€ти не лише русиф≥кац≥њ, а й формуванню у€вленн€ про меншоварт≥сть украњнц≥в, створен≠ню образу безтурботноњ нац≥њ, €ка проводить час у сп≥вах ≥ танц€х.

” 1888 р. пам'€тник Ѕогдану ’мельницькому п≥сл€ довгого перебуванн€ б≥л€ дверей пол≥цейськоњ д≥льниц≥ (скульптор ќ. ћ≥кешин привласнив соб≥ м≥дь, що призначалас€ дл€ оздобленн€ пам'€тника) було встановлено в  иЇв≥ перед храмом —в€тоњ —оф≥њ.

якщо до 1850 р.  ињв був типово пров≥нц≥йним м≥стом, то з другоњ по≠ловини XIX ст. становище ≥стотно зм≥нилось. ≤де€ розбудови сучасного  и≠Їва вт≥лювалас€ за чотирма планами, розробка €ких почалас€ з 1837 року. «г≥дно з ними в≥дбулос€ злитт€ ¬ерхнього м≥ста з ѕечерськом, з'€вилис€ ве≠личн≥ адм≥н≥стративн≥ споруди, хоча дом≥нантами в м≥ст≥ лишалис€ собори та дзв≥ниц≥ Ч твор≥нн€ зодчих XVIII ст.: …. Ўедел€, —  овн≥ра, ј.  васова, ≤. √ригоровича-Ѕарського та ≥н. Ќа жаль, було втрачено стиль украњнського бароко ≥з властивою йому неповторною гармон≥Їю в розташуванн≥ будинк≥в у мальовничих ландшафтах, у поЇднанн≥ силует≥в храм≥в ≥з пластичними обриса≠ми пагорб≥в та звивистими л≥н≥€ми струмк≥в ≥ р≥чок. ”же в XX ст. сталас€ певна деестетизац≥€ образу  иЇва: водонап≥рн≥ веж≥, заводськ≥ димар≥, елеватори по≠рушували гармон≥ю м≥ського ландшафту та довколишньоњ природи.

Ќа «аход≥ посилена увага до ”крањни на початку XIX ст. виникла на ірунт≥ романтизац≥њ Ђкозацького народу Ч дикого й безпосередньогої. “акий п≥д≠х≥д позначивс€ на творах Ћеруа де ‘лажа,  . ћольњ-Ѕрюна, X. –ешберга, Ќ.-Ћ. ѕ≥ссо та ≥н. ” 1814 р. вийшла Ђ≤стор≥€ козак≥вї √. Ћез≥ра, де переважа≠ло екзотико-захоплене милуванн€ ”крањною, а козацтво упод≥бнювалос€ тим козачим полкам рос≥йськоњ арм≥њ, €к≥ п≥сл€ в≥йни з Ќаполеоном стали страхо≠вищем ™вропи. ” 1819 р. спершу ƒж. Ѕайрон, пот≥м ¬. √юго створили поеми про ≤. ћазепу, пройн€т≥ духом козако- та мазепоман≥њ, ≥ такий п≥дх≥д на де€кий час став загальноЇвропейською модою в л≥тератур≥, живопис≥, музиц≥. ѕот≥м до ц≥Їњ теми зверталис€ украњнськ≥ романтики 30-х рок≥в, тому в грудн≥ 1830 р. письменник ≤. –озковшенко дотепно писав ≤. —резнЇвському: Ђ”крањна Ч дже≠рело дл€ роман≥в у дус≥ ¬альтера —коттаї.

„имало робилос€ в галуз≥ краЇзнавства. ƒо ц≥Їњ справи були залучен≥: “им≠часова ком≥с≥€ з розгл€ду давн≥х акт≥в (археограф≥чна),  ом≥с≥€ з≥ статистич≠ного ≥ природничо-≥сторичного опису губерн≥й  ињвського навчального округу (працювала в 1851Ч1864 pp. при  ињвському ун≥верситет≥ ≥м. —в€того ¬олоди≠мира).  р≥м того, збиранн€м ≥сторичних документ≥в та матер≥альних пам'€ток займалис€ експедиц≥€ ≤мператорського –ос≥йського географ≥чного товариства п≥д кер≥вництвом ѕ. „убинського (1869Ч1870-т≥ роки), ѕ≥вденно-«ах≥дний в≥дд≥л ≤мператорського –ос≥йського географ≥чного товариства, 13 ≥сторичних наукових товариств, у тому числ≥ три ун≥верситетських. Ќизку краЇзнавчих програм було реал≥зовано в шести губерн≥€х ”крањни за спри€нн€ губернських статистичних ком≥тет≥в та арх≥вних ком≥с≥й.


 ульчицький





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 469 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

2082 - | 1932 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.