Висновки до практичного заняття. Висновки до практичного заняття

Висновки до практичного заняття

Глибокий гіпноз зараз використовується для психокорекції тільки у виключних випадках. Натомість легші стани зміненої свідомості, названі трансом використовуються доволі широко, так як вважаються не такими небезпечними як гіпноз, проте не менш ефективними.

При формуванні трансу, чи при навіюванні, треба уникати конкретних речей і деталей, а старатися використовувати загальні слова і фрази, що відбивають події, котрі мають місце при будь якому розгортанні навіюваних подій, щоб не було розходження між тим, що уявляє людина і тим, що звучить у командах оператора. Крім цього необхідно узгоджувати зміст команд із способом їх промовляння, підстроюватися під дихання клієнта і обирати темп власного дихання, темп мовлення і силу звуку під час приєднання та перехідні слова при веденні.

 

 

Вступ

В своїй книжці «Опыт дурака, или путь к прозрению….» відомий психолог Мирзакарим Норбеков розповідає про випадок, коли в Криму було три санаторії для хворих на цукровий діабет дітей. В усіх трьох санаторіях було аналогічне лікування, але виліковувалися діти лише в одному. Як потім з’ясувалося, в цьому санаторії лікували дітей з дитячого будинку. Ще однією дивиною в цьому санаторії було те як розважалися тут діти. Працівники санаторію дозволяли дітям купатися у ванночках із нагрітою сонцем водою. Дітки залазили у ванночки, плюскалися у воді і примовляли: «Я цукор, я цукор, я цукор…». Це була єдина різниця, яку зуміли помітити. Як видумаєте, така різниця у іграх могла стати причиною ви здоровлення?

 

І питання: Медитаційний підхід М. Норбековата ідеї Луізи Хей.

__________________________________________________________________

Теоретична частина:

Ці діти весь час запитували виховательку коли у них будуть мама і тато, а та у відповідь говорила, що зараз вони хворіють, а коли вилікуються тоді їх батьки приїдуть за ними. Перше, чим відрізнялися діти цього санаторію від дітей інших, було те, що їм дуже треба було вилікуватися, натомість домашні діти, як правило тільки за допомогою хвороби домагаються ласки і уваги від своїх зайнятих батьків.

Коли маленьку дівчинку запитали, що таке її хвороба, вона відповіла: «у мене всередині багато-багато кусочків цукру, які ходять в мені один за одним і тому за мною батьки не приїжджають». «А чому тоді ти примовляєш, купаючись, що ти цукор?», ─ поцікавився Норбеков. «Як ти такий дорослий і не знаєш, що цукор щезає у теплій воді? Ти що ніколи не пив чаю з цукром?» ─ зверхньо відповіла дівчинка.

Пізніше вихователька, якій про це розповіли, зрозуміла, чому діти відмовлялися вдруге залізати у ванночку, у якій уже купалися. Вони боялися, що цукор знов до них причепиться, як з’являється він знов у горнятку із залишками холодного чаю. Спілкуючись між собою дітки ділилися технологією «здобування батьків» і у санаторії з’явилась «епідемія» виздоровлювання.

Дитяча едейтична фантазія, велика потреба вилікуватися і віра у свою метафору робили чудеса. Властиво, діти інтуїтивно відкрили механізм дії будь-якої медитації. Уява у дітей працює буквально. Діти думають образами. Дорослі частіше використовують другу сигнальну систему ─ це слова. Мова є посередником в сприйнятті оточуючого світу і себе самого. Вербальне спілкування вимагає найменше зусиль від того, хто передає інформацію. Ми дорослі часто застрягаємо в цьому примітивному спілкуванні. Насправді, друга сигнальна система ─ це протигаз. Через який ми намагаємось нюхати квіти. Уявіть, що хтось каже вам: «Понюхай який прекрасний аромат у цієї духмяної квітки». А ви намагаєтесь нюхати через протигаз і нічого не розумієте. «Поясни мені, що це за аромат» ─ просите ви. Але ж це неможливо. Коли ж ми думаємо образами, ми можемо відчути аромат квітки, ми без протигазу. Дуже часто ми ставимо перед підсвідомістю задачу, на зразок «хочу бути здоровим». Особливо часто це роблять хронічно хворі. Для того, щоб зрозуміти в чому помилка, зробимо невеличку вправу.

Вправа 1:

 

1.1. Сядьте зручно. Якщо захочеться, закрийте очі. Перенесіться у стан внутрішньої зосередженості і уявіть стиглий лимон. Уявіть як виберете його в руку, відчуваєте його прохолодну, трошки вологу поверхню. Піднесіть його до обличчя, вдихніть аромат. А тепер відкрийте рот і відкусіть великий кусок. Цілий рот наповнюється соком, проковтніть його і тепер продовжуйте їсти відкушений кавалок лимону із шкіркою без цукру. А тепер відкрийте очі і подивіться в дзеркало.

Що ви там побачили? Що виникає в тілі і у голові? Слина виділилася? Виникло відчуття протесту? А ви ж нічого не робили. Тільки уявили, що кусаєте лимон. Все інше зробив ваш організм без участі вашої свідомості. Більше того ваш шлунок, не без відрази, уже теж приготувався і тепер з образою зазирає знизу у ваш стравохід: «Обіцяли лимон, де ж він? Я ж уже приготувався.».

1.2. Сядьте зручно. Закрийте очі, якщо захочеться. Подумайте про здоров’я. Уявіть собі своє абсолютне здоров’я. Думайте, думайте. Зосереджено. Подивіться у дзеркало.

А тепер, що ви побачили? Трошки здивування. Трошки розгубленості і нічого особливого. Майже без змін.

Що виникає в тілі і у голові? Теж нічого. То ж то й воно.

1.3. Сядьте зручно і закрийте очі. Уявіть собі великий стиглий… бенгальський горіх. Відкусіть від нього великий кусень і намагайтеся з’їсти. Добре старайтеся. Відкрийте очі і подивіться у дзеркало.

Що таке бенгальський горіх? Не знаю і ніхто не знає. Бо такого не буває.

Що ви побачили у дзеркалі у цей раз? Розгубленість? Те ж саме, або щось подібне як і у випадку із здоров’ям.

Ви виходите із водопаду, і дивитеся на власне тіло. Я: ноги, руки

Коли ставиться перед організмом завдання не зразок «я мушу бути здоровим», організм знаходиться в такій же розгубленості як і ви у випадку з бенгальським горіхом. Хвора людини, коли медитує на тему «я здорова», ставить організм в глухий кут і організм «перегорає». Ситуація тільки погіршується. Організм відгукується на знайомі образи. Для того, щоб організм прореагував, необхідно думати едейтичними образами. Тому для ефекту оздоровлення необхідно, до певної міри, стати дітьми. Це не проста задача для дорослої людини. Для того, щоб її полегшити, використовують тематичні медитації.

Мирзакарим Норбеков стверджує, що в ході роботи він прийшов до висновку, що у разі, коли людина щодня спрямовує свою увагу у нездоровий орган, вкладає в цей процес позитивні емоції і відслідковує результат, то запускається механізм одужання. Проте, людина не може охопити своєю увагою одразу все тіло, тобто одночасно працювати, наприклад з очима, печінкою, суглобами тощо неефективно. В цьому проявляється обмеженість фокусу уваги. Необхідно повільно і поступово просуватися від одного хворого органу до іншого, затримуючись певний час у кожному. І друге ─ хворий починає одужувати тоді, коли у нього є мета, внутрішній потяг і намагання одужати. Поставте чітку конкретну задачу і організм одразу почне її виконувати.

Дехто помиляється, коли думає, що результат, який ми отримуємо в процесі медитації і одразу після її завершення триватиме довго. Для цього необхідно, щоб сформувався умовний рефлекс. Він виникає впродовж 20-40 діб.

Уявіть собі. Ви почали працювати над своїм здоров’ям переконуючи свій організм, що він здоровий. На символічному рівні це означає, що приходить інвентаризаційна комісія з книгою обліку і говорить:

─ У нас записано ─ очі, дві штуки, катаракта. Пред’явіть.

Ви заперечуєте:

─ У Вас там помилка, очі ─ зрячі.

─ Нічого не знаємо, ─ відповідають Вам, ─написано, що катаракта. Перевірили, все на місці. Пішли далі. Це ─ перший етап, який називається «запуск» і триває 2-3 дні.

Ви продовжуєте працювати. З’явилися перші результати. При наступній перевірці:

─ Т-а-к! У нас записано ─ очі, дві штуки, катаракта.

Звіряють.

─ Очі здорові.

─ А де катаракта? Вона в нас числиться під № 761200-08. Швидко повернути її на місце!

Організм починає противитися і відстоювати статус-кво. На фізичному рівні це проявляється у виді загострення хвороби. Це другий етап ─ відновлення здоров’я. Він триває дуже індивідуально. У когось 2 дні чи менше, у когось ─ 8. Як правило, 8-ми днів достатньо, і на 9-му дні починається третій етап. Дуже важливо власне у цей момент не припинити роботи. Ви щодня приходите до комісії та продовжуєте наполягати, що очі здорові. І в якійсь момент комісії набридає. Вона робить виправлення у книзі обліку. Перекреслює «очі, дві штуки, катаракта» і надписує ─ «очі, дві штуки, здорові, зрячі». Приймає здорові очі на баланс. Це відбувається, зазвичай, на 40-й день.

Якщо ви перестаєте медитувати, то на символічному рівні це означає, що ви знов приходите до комісії і кажете:

─ Я помилився, катаракта є.

─ Нічого не знаємо, ─ відповідають Вам. ─ у нас записано, що очі, дві штуки, зрячі.

Тепер навіть якщо якась проблема з очима і виникає, організм одразу усуне її, бо в «обліковій книзі» записано, що очі здорові.

Американка Луіза Хей стала всесвітньо відомою через те, що написала ряд книг, у яких наполягає на тому, що у радянського психолога Ю. М. Орлова називається саногенним мисленням. Вона стверджує, що коли ми постійно, в повсякденному житті думаємо позитивно, на зразок «я здорова», «проблема скоро вирішиться і вже вирішується», «я успішна», то життя дійсно змінюється на краще.

Висновки до 1-го питання

Отже: Якщо послідовно і на яскравому образному уявленні опрацьовувати послідовно всі проблемні органи, робити це щоденно і не пропускати жодного разу, то можна значно покращити своє здоров’я чи психологічний стан. Позитивне мислення в повсякденному житті теж дуже корисне. Виглядає, що в обох випадках діє той самий механізм.

__________________________________________________________________

ІІ питання Медитативні техніки в рамках системи ДЕІР.

__________________________________________________________________

Теоретична частина:

Система ДЕИР теж використовує медитації. Проте, використовує їх не тільки для покращення здоров’я. Суть цих медитацій більше подібна до способу використання психотерапевтичних метафор у сучасному юнгіанстві. Вважається, що підсвідомість сама впізнає символи процесу вирішення психологічних проблем, якщо розповідати клієнту історії, котрі у символічному значенні відповідають необхідному процесу подолання цих проблем. Психотерапевтичні метафори подібні до персоналізованих, «олюднених» казок. У них діють головний герой чи головна героїня, котра наділена тими ж характерними рисами, що і клієнт, вони стикаються з тими ж проблемами, що і він та, на відміну від клієнта знаходять шлях вирішення проблеми. При розповіді таких історій немає необхідності рефлексії, чи встановлення моралі. Їх, заздалегідь, спеціально складають для конкретної ситуації конкретного клієнта. Достатньо ці історії просто розповісти клієнту і залишити відкритим відповідь на запитання про те, для чого Ви це розповіли.

Люди часто почуваються винними у тому, що мають певну проблему та відчувають незручність при розмові про неї. Часто включається механізми спротиву і коли Ви починаєте розмову про болюче, вони закриваються і переходять на інші теми. Слухати історію значно легше. На психолога можна спроектувати власну некомпетентність. Можна слухати, дізнаватися щось нове, щось спів ставляти, порівнювати героя з собою. Ідентифікуватися з ним без будь-якого психологічного дискомфорту. Особливо цей спосіб доречний при роботі з маленькими дітьми. Дітям слухати історії значно цікавіше ніж нотації та лекції. Діти можуть відчути, що вони не самотні у своїх почуттях. Крім того сама ситуація, коли їм розповідають казки є позитивним якорем і заспокоює. Але цей метод ефективний і для дорослих. Причому для дорослих історія може бути і про те, як ростуть овочі на городі, і про будь-що інше. ЇЇ може замінити доречний анекдот.

Подібні висновки можна зробити і з книги Д. Бретт “Жила-была девочка похожая на тебя…”. Вона називає метафори «історіями про Енні» та наводить правила побудови психотерапевтичних метафор для дітей:

1. Ім’я героїні чи героя має бути подібним до імені клієнта, проте не має бути ідентичним.

2. Необхідно побачити те, що відбувається очима дитини.

3. Розповідати про те, що дитину тривожить.

4. Попередньо необхідно поспостерігати за дитиною і визначити як власне вона сприймає оточуючий світ. Чи вона обережна зустрічаючи щось нове чи іде на пролом? Чи легко пристосовується до нового чи новий досвід викликає у неї тривогу? Якою вона себе вважає: сміливою чи не дуже, сором’язливою чи навпаки такою, що легко спілкується.

5. Починати треба з моделювання героя за образом клієнта і спостерігати за реакцією, можна спитати чи так все було насправді. Це допоможе ідентифікуватися з героєм.

6. Необхідно, щоб конкретні ситуації перегукувалися з реальними ситуаціями, які були в житті клієнта.

7. Не можна говорити складно. Необхідно враховувати показники стійкості уваги клієнта, пристосовуватися до його мови і термінології.

8. Не забувайте підкреслити сильні сторони клієнта у розповіді про героя, особливо перед розповіддю про страхи і проблеми.

9. Використовуйте гумор якнайчастіше. Він є засобом подивитися на себе з боку і ефективним засобом проти напруження. Тривоги, занепокоєння.

10. Помічайте моменти коли клієнт захоплений ходом історії, а коли йому скучно.

11. У разі, якщо Ви не впевнені як далі розвивати хід історії, запитайте у дитини: «Як ти думаєш, що зробила Енні потім? Як ти думаєш про що вона подумала? І що було потім?»

12. Якщо клієнт додає до історії щось своє, підтримайте його похвалою і зафіксуйте суть сказаного. Щоб використати у розповіді далі.

13. У «історій про Енні» завжди має бути щасливе і повчальне завершення. Інакше дитина, котра вважає, що у неї немає ніякого виходу із ситуації, зовсім здається і припиняє спроби вирішити проблему.

14. Не непокойтеся через помилки чи недосконалість розповіді клієнти як правило вдячні слухачі, та і. у крайньому разі, вони Вас виправлять.

15. Звертайте увагу і на Ваш власний емоційний стан. Якщо Ви втомлені чи чимось дуже занепокоєні, Ваш стан передасться клієнту. В цьому разі доручіть читати історію комусь із близьких дитини. А самі послухайте як вони це роблять, щоб потім доручити робити це і без Вас.

16. Якщо клієнт користується способом вирішення проблеми запозиченим із метафори у реальному житті і він виявляється не ефективним, те впадайте у відчай. Розповідайте наступну історію, точніше продовження попередньої, у якому пропонується інший вихід із ситуації.

17. Починайте з опису героя. Врахуйте чим головний герой має бути подібним на клієнта у його ресурсах і слабких сторонах. Опишіть спочатку історії суть конфлікту.

 

ДЕИР пропонує своїм адептам ряд медитацій. У яких в символічній формі описується подолання ряду проблем. Наприклад медитація про чарівне цілюще озеро, у якому зникають всі хвороби і проблеми. Подібну медитацію про лабораторію чарівника для вирішення проблемних ситуацій пропонують і у школі Сільве. У ДЕІР є також медитація про сад. У ній в символічній формі вирішується проблема відсутності результатів та власної непотрібності. У медитації про внутрішню дитину вводиться ресурс дорослого клієнта у емоційні стани, що перегукуються із станом «Дитина» за Е. Берном. Є хороша медитація на подолання негативних почуттів у конфлікті і у Луізи Хей.

 

Висновки до 2-го питання

Крім медитацій для покращення здоров’я та подолання психосоматичних проблем, можна використовувати символічні медитації та розповіді для вирішення великого спектру психологічних проблем.

 

Висновки до практичного заняття

Судячи з того, що подібні підходи щодо результативності образного уявлення та саногенного мислення зустрічаються віддавна у різних народних і релігійних практиках, а також те, що вони запозичені багатьма сучасними авторами та практиками, можна вважати, що медитації є дійсно корисними я засіб психокорекції.

Існує багато правил, використання та знання яких забезпечує ефективність подібних методів психокорекції.

 

Ми вже навчилися формувати трансовий стан, відслідковувати його глибину, калібрувати невербальні реакції клієнта та невербально зчитувати відповіді «так», «ні». Сьогодні ми навчимося якорити певні ситуації та знімати надлишковий емоційний заряд із спогадів про стресову ситуацію.

 

 

І питання: Техніка встановлення якорів.

__________________________________________________________________

Теоретична частина:

Засновники методу нейролінгвістичного програмування Д. Гриндер та Р. Бэндлер у своїй книжках наголошують на тому, що закони роботи свідомості і закони, за якими працює підсвідоме не співпадають. Наприклад, якщо свідомо ми зустрічаємо зелене яблуко з червоточиною і скуштувавши його відчуваємо кислуватий смак, то свідомість запам’ятовує наступне ─ яблука бувають зеленими. бувають кислуватими, і навіть тоді їх можуть їсти хробаки. Для підсвідомості ж спогад про цю ситуацію матиме приблизно такий вигляд: яблуко ─ це те ж саме, що і зелене, теж саме, що і кругле, те ж саме, що і кислувате, те ж саме, що і хробак. І зустріч із будь якою із цих ознак ─ чи то зелений колір, чи кругла форма, чи кислуватий смак, чи зустріч з хробаком, або думка про щось із переліченого, «витягує» весь спогад про згадану ситуацію, у всій її повноті. Весь наступний досвід про кожну із ознак ситуації, сумується з уже перерахованим. Тому, якщо б ми свідомо, пригадуючи певну ситуацію штучно вводимо у неї додатковий конкретний елемент, наприклад ─ дотик. То потім, за допомогою цього дотику, ми можемо витягувати з підсвідомості всі відчуття, всі фізіологічні вияви, котрі супроводжували згадану ситуацію. Таке свідоме введення у спогад про ситуацію чітко фіксованого додаткового елементу і називають якорінням. Процес якоріння використовують перш за все для забезпечення легкого контакту з ресурсними, тобто позитивними ситуаціями.

Для того, щоб заякорити позитивну ситуацію, необхідно:

· за допомогою легкого трасового стану навіяти клієнту спогад про цю ситуацію;

· контролюючи глибину стану зміненої свідомості, з метою створити максимально можливу яскравість спогаду, накласти на провідну модальність всі інші аспекти спогаду у решті модульностей;

· довести переживання цієї ситуації до максимуму і на максимумі приєднати спеціальний дотик;

· повернути клієнта у стан «тут і тепер» і перевірити дію «якоря».

Висновки до 1-го питання

Отже, з метою спростити доступ клієнта до позитивний почуттів, відчуттів та фізіологічних реакцій у нейролінгвістичному програмуванні використовують техніку якоріння.

Ми вже навчилися формувати трансовий стан, відслідковувати його глибину, калібрувати невербальні реакції клієнта та невербально зчитувати відповіді «так» і «ні», якорити певні ситуації та знімати надлишковий емоційний заряд із спогадів про стресову ситуацію. Сьогодні ми познайомимося ще з двома способами впливу методом NLP, які отримали назву комбінованих технік, так як використовують весь арсенал навичок NLP. Для того, щоб Ви самі могли використовувати ці техніки необхідно пройти спеціальне навчання, яке передбачає значно більше часу, ніж той, що передбачений програмою даного курсу і отримати сертифікат Але, щоб ви мали уявлення що це за методи, я продемонструю їх на добровольцях і ми запишемо алгоритм. Ще раз застерігаю Вас від того, щоб експериментувати з використанням цих методів без додаткового навчання. Особливо з рефреймінгом.

 

І питання: Зміна особистої історії та організації.

__________________________________________________________________

Теоретична частина:

Інколи людину переслідують спогади про ситуації, котрі не можна назвати стресовими, але людина постійно думає про них і звинувачує себе за те, що поводила себе не найкращим чином, або просто не може забути цю неприємну ситуацію. Людина воліла би ще раз пережити цю ситуацію і змінити її, часто подібне супроводжується страхом, що вона знов потрапить у подібну ситуацію і виявиться не на висоті, людина починає уникати цього, збіднюючи тим самим своє життя. За таких обставин використовують техніку зміни особистої історії.

Людину питать, який би ресурс із інших ситуацій свого дорослого життя обмежується у цій ситуації. Далі людині якорять протилежну позитивну ситуацію, у якій у неї був цей ресурс. На цьму позитивному якорі людина пригадує нериємний спогад. При цьому вона уявляє, що поводить себе таким чином, яким, вона вважає, потрібно було себе поводити, або як, на її думку, поводив би себе хтось більше компетентний у подібних ситуаціях. Таким чином у віртуальній реальності клієнта з’являється ще один досвід переживання подібних ситуацій. Варіантів альтернативного розвиттку ситуації можна уявити декілька. Головне щоб це відбувалося в стані зміненої свідомості та на позитивному якорі наявності необхідного ресурсу. Потім людину просять уявити собі якусь можливу ситуацію у майбутньому, із таких які вона боїться і перевіряють отриманий ефект запитанням «що ви там робите?». Якщо все зроблене правильно. Людина скаже, наприклад, «просто їду по мосту», якщо вона раніше боялася мостів. Результат іду по мосту і отримую насолоду, що можу це робити. Не зовсім такий. Як треба. Бо людини у ситуації ще пам’ятає, що цього боялась. В такому разі все необхідно повторити ще раз.

 

Висновки до 1-го питання

Отже, з метою спростити доступ клієнта до позитивний почуттів, відчуттів та фізіологічних реакцій у нейролінгвістичному програмуванні використовують техніку якоріння та зміни особистої історії.

__________________________________________________________________

ІІ питання: Техніка роботи з травматичними ситуаціями.

__________________________________________________________________

Теоретична частина:

Ще одне теоретичне припущення, на якому грунтуються техніки нейролінгвістичного програмування, полягає в тому, що у разі накладання на спогади про негативні ситуації якорів позитивних ситуацій, то емоції при згадуванні і одних, і інших змінюються на більш нейтральні.

Якщо у пам’яті клієнта постійно випливають спогади про якусь неприємну ситуацію, то це погіршує якість емоційного життя клієнта, що, у свою чергу, впливає на його реакції на актуальні життєві ситуації. Якщо ситуація є трагічною і такою, яку не можна ніяк змінити, то є зміст пом’якшити постійне переживання негативних емоцій при її пригадуванні. З цією метою в нейролінгвістичному програмуванні розроблена спеціальна техніка.

Алгоритм роботи із стресовими ситуаціями:

· прокалібрувати клієнта;

· з метою забезпечення техніки безпеки, заякорити еталонний стан;

· обговорити з клієнтом особливості ситуації, проаналізувати аспекти почуттів, присутніх у ній;

· поросити клієнта пригадати ситуації, в котрих він почував емоції протилежні до негативних емоцій у ситуації стресу і заякорити їх;

· використовуючи позитивні якорі, попросити клієнта ще раз пережити у спогадах стресову ситуацію, довести почуття до максимуму і на піковому моменті поросити клієнта «викинути» ситуацію і «повісити» її не протилежну стіну;

· «порацювати» з ситуацією до тих пір поки не виникне смішок;

· «зняти картину» про ситуацію зі стіни, «поїхати» на останній поверх хмарочосу і «скинути картину» вниз;

· перевірити, що залишилося. «знищити» все до щенту, і якимось чином «позбутися залишків».

· «повернутися» плечима до напрямку зникнення «залишків», «піти» геть, «помити» руки, «прийняти» душ;

· повернути клієнта у стан «тут і тепер»;

· попросити його ще раз пригадати болючу ситуацію, якщо негативні емоції не послабли, знайти інші ситуації. Заякорити їх і повторити всю процедуру ще раз.