Геополітика та Міжнародні відносини

1. ЩО ТАКЕ ГЕОПОЛІТИКА

2. ГОЛОВНІ ШКОЛИ В ДОСЛІДЖЕННІ ГЕОПОЛІТИКИ

3. СВІТОВИЙ ПОРЯДОК

Геополітика(гр. γη - земля, πολιτική - політика) – світова політика, теорія і практика здійснення контролю над територією земної кулі, формування центрів впливу та міжнародних політичних відносин, на основі взаємопов’язаних географічних, економічних, військових, екологічних, демографічних, культурно-релігійних, етнічних та інших чинників. .

засновники геополітичних

досліджень

j Німецька школа вважає головною роль географічних чинників в політичному житті. Держава є організмом (Ф. Ратцель), котрий народжується і розвивається, прагнучи до територіального розширення і самодостатності (Р. Челлен). Ідея «надрегіонів» (насамперед сухопутного і морського (К. Хаусхофер). k Англо-американська школа подібно ні- мець-кій, виділяє дві макрогеографічні зони планети – океанічну півкулю (Захід і Британські острови) і континентальну півкулю (Євразія і Африка), центром якої є Харт ленд – зона, недоступна для морського проникнення (Російська рівнина, Західний Сибір, Середня Азія). Хартленд є джерелом «континентальної сили» і становить головну загрозу для морських держав (Х. Маккіндер). Глобальною геополітичною стра- тегією, зокрема для США, має стати «принцип Анаконди» – придушення противника шляхом морської блокади його стратегічних об’єктів (А. Мехен). Згодом ця концепція перетворилась у концепцію домінування на всьому геополітичному просторі, шляхом встановлення однополярності і протидії багатополярному світу (С. Коен, С. Хантінгтон). l Французька школа вважала головним чинником геополітики не географію, а людину («посібілізм» П. Відаля де ла Блаша). Геополітика має були цивілізуючою, а не завойовницькою. Концепція триполярного світу: Європа, США і Японія (А. Деманжон). m «Слов’янська» школа висувала ідеї «панславізму», слов’янської єдності, федерації, євразійства тощо (Н. Данилевський, М. Бакунін, Кирило-Мефодіївці й ін.).

Світовий порядок – геополітична будова світу та міжнародних зв’язків, що відображає баланс сил в той чи інший період.

	Довестфальский	Вестфальский (1648 р.)	Віденський світовий порядок (1813 р.)	Версальський (1919)	Постдамський (1945 р.)	Новий світовий порядок (після 1991 р.)
Суб’єкти	теокр. імперії	суверенні держави	«великі держави»	нац. держави	нац. держави	нац. держави
Центри впливу	теокр. імперії	суверенні держави	«великі держави»	колишні «великі держави» + США, Японія	СРСР, США, Англія	США, Китай, Євросоюз
Джерела стабільності	сила імператора	військова сила	баланс сил між «великими державами»	баланс сил між національними державами	ядерна зброя	ядерна зброя
міжнародні відносини	військова сила	військова сила	дипломатична домовленість	спільні домовленості	розподіл зон впливу	представницька
Міжнародні союзи	тимчасові військові домовл.	тимчасові військові домовл.	союзи «великих держав» (Антанта й ін.)	Ліга Націй тощо.	ООН, НАТО тощо.	ООН, НАТО, Євросоюз та ін.
Дипломатія	двостороння	двостороння	багатостороння	представницька	представницька	представницька