Політична еліта та політичене лідерство

1. СУТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ ТА ЇЇ ГОЛОВНІ ОЗНАКИ Влада, у будь-якому випадку, є намагання одних людей впливати на інших, нав’язати їм свою волю. Головні ознаки політичної влади: Pнаявність апарату управління; P суверенність; P верховенство відносно інших видів суспільної влади; P публічність, легальність (здійснення на підставі правових норм); P легітимність (визнання спільнотою, домінування підпорядкування над спротивом.

2. КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ jМіфічна концепція – влада є божественною основою гармонійного впорядкованого космосу. kТеологічна концепція– влада має божественне походження. lБіологічна концепція–влада має у своїй основі біологічне намагання домінувати над особами свого виду. mКонцепція «волі до влади» (Ф. Ніцше) – основою людини є «воля до влади» (прагненням до переваг і панування над іншими людьми), яка є цілком природною, а все, що їй заважає, має бути відкинутим. n Психоаналітична концепція – влада є результатом сублімації енергії агресивного і сексуального інстинктів. oСтруктурно-функціональна концепція– влада необхідна для підтримки порядку в соціумі. pКонфліктна концепція – боротьба за владу є головним чинником розвитку суспільства. qСоціологічна концепція– влада допомагає людям об’єднуватися у суспільство. rДіяльнісна концепція – влада необхідна для організації виробництва. sЕкономічна концепція – влада слугує матеріальному збагаченню окремих людей. 11. Концепція суспільної домовленості – існування влади є результатом угоди між людьми.

3. СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ

Анархізм – політична філософія, що визнає можливість і необхідність побудови суспільства без влади

4. ТИПИ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ

За суб’єктом: - одноосібна; - групова; - влада всіх. За рівнем поширення - мегавлада (ООН, НАТО, ЕС тощо); - макровлада (центральні органи держави); - мезовлада (регіональні органи); - мікровлада (малі групи, організації). За сферами: - державна; - партійна; - профспілкова; - армійська; - духовна тощо.

За характером примусу: - насильницька; - узаконена; - правова. За легітимністю: - традиційна (визнається згідно з усталеними традиціями); - правничо-раціональна (визнається відповідно до чинних законів); - ціле-раціональна (визнається відповідно до її доцільності та ефективності); - харизматична (визнається виключна

роль політичного лідера); - національно-патріотична (визнання національних символів, традицій та ритуалів. За ступенем публічності: - прозора; - напівприхована; - прихована. За інституціональністю: - абсолютна; - обмежена; - централізована; - децентралізована.

За носієм (джерелом): - монархічна; - аристократична; - олігархічна; - демократична; - тиранічна (як різновид фобократична); - тимократична; - теократична; - охлократична; - партократична; - бюрократична; - технократична; За розподілом: - єдина; - розгалужена (найчастіше законодавча, виконавча, судова).

Олександр Киричок

ПОЛІТОЛОГІЯ

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

Полтава, 2013

УДК 32-027.2

ББК С 562.21

К 43 Киричок О.Б. Політологія: робочий зошит / О.Б. Киричок. – Полтава, 2013. – 19 с.

Рецензенти: Мовчан М.М. – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та політології Полтавського університету економіки і торгівлі

Усанов І.В. – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та політології Полтавського університету економіки і торгівлі

Робочий зошит містить таблиці, структурно-логічні схеми та вправи із курсу «Політологія» для вищих навчальних закладів.

Обговорено та затверджено на засіданні кафедри філософії та суспільних наук

Вищого державного навчального закладу України

«Українська медична стоматологічна академія»

(протокол № ____ від __.___.2013 р.).

^© О.Б. Киричок, 2013

ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА

1. ЩО ТАКЕ ПОЛІТОЛОГІЯ?

2. ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТОЛОГІЇ

3. МЕТОДИ ПОЛІТОЛОГІЇ

4. ПОЛІТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

Політологія – це наука про політику. Її назва походить від грецьких слів: «πολίτικά» – в буквальному перекладі «управління полісом та знання і вміння ним управляти» та «λόγος» – «наука», «вчення». Об’єктом політології – є політика. Предметом політології (за рішенням Міжнародного колоквіуму ЮНЕСКО з політичної науки 1948 р. (Париж, Франція) визнано: 1) політичну теорію (теорію політики та історію політичних ідей); 2) політичні інститути (влада, держава тощо); 3) політичні групи (партії, рухи, асоціації, вибори, виборчі системи, громадську думку тощо). 4) світову політику (міжнародні відносини, світовий порядок, міжнародні організації). Функції політології: P світоглядна – утверджує цінності, ідеали, норми, політичну культуру; P прогностична – політологія дозволяє прогнозувати політичні явища і процеси; P методологічна – розробляє методи дослідження політики і практичної реалізації набутих знань; P політичної соціалізації – забезпечує процес інтеграції людини в політичну сферу; P прикладна – полягає у застосуванні політологічних дій на практиці; P нормативна – полягає у встановленні норм і правил політичного життя; P ідеологічна – полягає у розробці та впровадженні певних політичних ідеологій.

1. Філософський період (бл. VIII ст. до н.е. – середина ХІХ ст., визначальний для всієї політичної науки). Політичне знання не виділялося із філософського знання і майже не мало експериментальної основи. Даний період характеризується постановкою та спробою філософського вирішення політичних проблем: божественного походження влади (давньоєгипетські тексти ІІІ-ІІ тис до н.е. гебрайський «Танах», Аврелій Авґустін, Тома Аквінський та критикою таких поглядів (Сідхартха Гаутама Будда, Каутіль’я тощо), пріоритету суспільства над індивідом чи навпаки (Руссо, Монтеск’є), закону і традиції (конфуціанці, легісти тощо), форм правління і державного ладу (Геродот та ін.), справедливості і закону (Сократ, Ксенофон), суспільної домовленості, природного права тощо. В цей період були побудовані перші завершені політичні вчення (Платон, Арістотель), якими політична наука користується дотепер.

2. Науковий період (середина ХІХ ст. – 1948 р.). Політична наука відділяється від філософії стає емпіричною. У 1857 р. Ф. Лібер починає читати курс політичної науки у Колумбійському коледжі, де створюється кафедра історії і політичної науки, а у 1880 р. – школа політичної науки (засн. Дж. Берджес). 1872 р. виникає «Приватна школу політичної освіти» (Франції), а 1885 р. – Лондонська школа економічних і політичних наук.

3. Інституціональний період (з 1948 дотепер). Становлення політичної науки завершується. У 1948 році в Парижі відбувся організований ЮНЕСКО міжнародний колоквіум, де було визначено назву дисципліни («політична наука») та її зміст, а також рекомендовано запровадити її як обов’язковий предмет в усі університети світу. У 1949 р. була заснована Міжнародна асоціація політичних наук, з 1950 р. раз на три роки проводяться конгреси МАПН.

1. Історичний– полягає у вивченні політики в історичному вимірі. 2. Інституційний – дослідження політичних інститутів (історично-сформованих правил і норм соціальної поведінки). 3. Соціологічний – полягає у з'ясуванні соціальної зумовленості політичних явищ і процесів. 4. Емпіричний (прикладний) – об’єднує групу експериментальних методів (спостереження, сфокусоване групове інтерв'ю, аналіз документів, анкетування тощо). 5. Системний – забезпечує цілісне сприйняття об'єкта та дослідження його складових частин (елементів). 6. Структурно-функціональний – передбачає вивчення взаємозв’язків між елементами політики та функцій кожного з цих елементів. 7. Соціально-психологічний – вивчає поведінку груп, класів, мас і особистостей, включених в політичну діяльність. 8. Порівняльний (компаративний) – полягає у порівнянні політичних явищ. 9. Політичного моделювання – припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політичних подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення.

10. Антропологічний – являє собою вивчення впливу на політику людської природи.

Визначень політики та підходів до її розуміння існує безліч. Головні категорії, котрі вживаються у міжнародній політичній термінології: Politics – політичний процес, (боротьба за владу, конкуренція і протидія партій, груп тиску тощо). Polity – політична організація того чи іншого суспільства. Policy – стратегія, спосіб дій влади, уряду, технологія прийняття політичних рішень («політика уряду» тощо.) Public policy – сфера політики, підконтрольна громадськості.

ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА

1. Вставте пропущені слова

Політологія – це наука про …. Назва цієї дисципліни походить від грецького слова... та грецького слова....

Об’єктом політології є.... Предметом політології є ………………………………………………………………………………………………..

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….....

Політологія виникла і почала інтенсивно розвиватися у середині … ст.

2. Заповніть порожні рамки

Функції політології	ð
ð
ð
ð
ð
ð
ð

3. Заповніть порожні рамки

Політологія тісно пов’язана із наступними науками	ð
ð
ð
ð
ð
ð
ð

4. Вставте пропущені дати, пов’язані з головними віхами становлення політології як науки

У … році Ф. Лейбер починає читати курс політичної науки у Колумбійському коледжі.

У … році у Франції засновують «Приватну школу політичної освіти»,

У Великобританії з … р. функціонує Лондонська школа економічних і політичних наук.

У … році виникає Американська асоціація політичних наук.

У … році в Парижі відбувся організований ЮНЕСКО міжнародний колоквіум з політичної науки.

У … році була заснована Міжнародна асоціація політичної науки.

З … року раз на три роки проводяться конгреси МАПН.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

1. СИСТЕМНИЙ І СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД	2. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА ЗА Д. ІСТОНОМ ТА Г. АЛМОНДОМ	3. ЕЛЕМЕНТИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ
Системний метод – це вивчення предметів дійсності як систем – сукупностей частин (елементів), поєднаних між собою зв’язками (структурою), а також дослідження зв’язків цих систем із зовнішнім середовищем. Структурно-функціональний аналіз – метод дослідження внутрішньої будови, організації (зв’язків) та ролі, призначення (функцій) елементів.	Політична система за Д. Істоном Політична система за Г. Алмондом
4. ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ
	Політичні системи поділяються: n за типом легітимного панування (М. Вебер) на традиційні, харизматичні та раціонально-легальні; n за типом суспільно-економічної формації (К. Маркс) на рабовласницькі, феодальні, капіталістичні та соціалістичні; n за характером зв'язків із навколишнім середовищем (К. Поппер) на закриті й відкриті; n за характером політичних цінностей, що становлять основу правління (Ж. Блондель) на ліберальні, традиційні, радикально-авторитарні, авторитарно-консервативні та популістські; n за типом політичної культури (Ґ. Алмонд) на англо-американську, європейсько-континентальну, доіндустріальну та тоталітарну.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

1. Вставте пропущені слова

Системний метод – це розгляд предметів дійсності як … – сукупностей частин, що називаються …, поєднаних між собою …, котрі називаються структурою, а також дослідження зв’язків цих систем із зовнішнім середовищем.

2. Вставте пропущені слова

Структурно-функціональний аналіз – це метод дослідження … …, організації (зв’язків) та ролі, … (…) елементів один відносно одного.

3. Впишіть слова, яких не вистачає у схемі політичної системи Д. Істона

4. Заповніть порожні рамки

Функції політичного процесу за Алмондом	ð
ð
ð
ð

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

1. Заповніть порожні рамки

Головні ознаки політичної влади	ð
ð
ð
ð
ð

2. З’єднайте назви концепцій влади у лівому стовбці з їх характеристиками у правому

Міфічна концепція	Влада має у своїй основі біологічне намагання домінувати над особами свого виду, або результатом вкоріненої в біологічну природу людини агресії.
Біологічна концепція	Влада необхідна для підтримки порядку в соціумі.
Структурно-функціоналістська концепція	Влада є головним моментом гармонійного і впорядкованого космосу і має божественне походження.

3. Заповніть порожні рамки

Типи влади за легітимністю	ð
ð
ð
ð
ð

4. Вставте пропущені слова

До суб’єктів влади відносяться …., …, …, …, …., до об’єктів влади відносяться: …, …, …., тощо.

ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА ТА ПОЛІТИЧЕНЕ ЛІДЕРСТВО

1. ЩО ТАКЕ ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА?

2. КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ

4. КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА

Політична еліта (фр. elite – найкраще, вибране) – це організована група, яка, безпосередньо або опосередковано, бере участь у прийнятті й організації виконанні політичних рішень.

Структура політичної еліти Pносії влади (лідери, вожді, керівники); Pбюрократична еліта (чиновники); Pгрупа тиску («комунікаційна еліта», лідери профспілок, релігійних організацій, неформальних груп, громадських рухів)

Вільфредо Парето (1848-1923) – один із засновників теорії еліт

Гаетано Моска (1858-1941)

j Мак’явелістьский підхід – наявність активної, творчої меншості і пасивної нетворчої більшості випливає з людської природи. Еліта, часто від природи, наділена особливими моральними, інтелектуальними та іншими перевагами (В. Парето, Г. Моска). k Концепція демократичного елітизму («елітарної демократії») –намагається сумістити елітизм і демократію (теорія «конкуруючих еліт» Й. Шумпетера, «відкритості еліти» Г. Лассуела, «рухливих еліт» Н. Боббіо, «рівних можливостей» К. Мангейма, «вертикальної демократії» Дж. Сарторі). l Концепція плюралізму еліт – заперечує існування еліти як єдиної групи й доводять наявність багатьох еліт: політичної, економічної, наукової, мистецької, релігійної тощо (Р. Міхельс й ін.) m Ліво-ліберальна теорія еліт – еліта не є не результатом інтелектуальних чи моральних переваг, а лише наслідком посідання командних позицій у суспільній ієрархії (Ч. Міллс). n Психологічний підхід – поділ людей на еліту і масу є продуктом людської психіки (бажання керувати і бажання підпорядковуватися Е.Фромм, А. Адлер та ін.) o Функціонально-технократична – необхідність існування еліти обґрунтовується виконанням функції управління. Еліта володіє доступом до знань та інформації (Дж. Берихем, А. Фріш). p Теорія партократичної еліти – ґрунтується на дослідженнях партійних еліт в Радянському Союзі, фіксує формування нової еліти, що походить із феномену спільної власності (М. Джілас й ін.) 3. ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ

j Теорія рис – лідерство є результатом наявності у лідера певних психологічних і соціальних рис (гострий розум, тверда воля, енергійність, компетентність, організаторські та ораторські здібності, готовність брати на себе відповідальність). k Ситуативна концепція – лідерство є функцією ситуації. Не риси, а конкретні обставини створюють лідерів. В сучасному суспільстві лідером є безпринципна людина. l Конституентальна концепція – лідерство створюється відносинами між керівником і його послідовником. Сам лідер залежить від послідовників. m Психологічна концепція – феномен лідерства є результатом волі до влади (Ф. Ніцше), сублімованої сексуальної і агресивної енергії (З. Фройд тощо). 5. ТИПОЛОГІЯ ЛІДЕРІВ За видами: - формальний; - неформальний. За відношенням до підлеглих: - авторитарний; - демократичний. За масштабами: - загальнонаціональний; - соціальних груп, класів. За стилем: - ідейний лідер; - лідер-службовець; - лідер, що підкуповує; - кризовий лідер; - лідер-одноосібник; - лідер-плутократ; - лідер-популіст; - лідер-професіонал. За відношенням до існуючої політичної системи: - лідер-консерватор; - лідер-реформатор; - лідер-революціонер. За соціальною природою авторитету: - традиційний; - харизматичний; - бюрократичний; - лідер-професіонал.

За місцем в політичній системі: - правляча; - опозиційна (контреліта). За часом і засобом утвердження: - традиційна; - сучасна. За системою формування: - крові; - власності; - інтелектуальна. За обсягом владиних повноважень: - вища; - середня; - адміністративна.

За способом формування - закрита; - відкрита. За масштабами діяльност:і - загальнонаціональна; - регіональна. За стилем правління (В. Парето:) - «леви»; - «лиси».