Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—истемн≥сть в робот≥ мозку




 

 ора великих п≥вкуль головного мозку завжди д≥Ї €к Їдине ц≥ле, €к складна динам≥чна система, що прагне до об"Їднанн€ (≥нтеграц≥њ) своЇњ д≥€льност≥.

” кор≥ мозку в кожний момент Ї певна система зв'€зк≥в, що склалис€ там. “ому реакц≥њ на зовн≥шн≥ подразненн€ залежать не лише в≥д самих подразник≥в, а й в≥д того, €к≥ зв"€зки Ї в кор≥ мозку, €ку систему вони там утворюють. „им б≥льше розвинена кора, тим б≥льше диференц≥йован≥ њњ функц≥њ ≥ тим б≥льше вона виступаЇ €к Їдина динам≥чна система.

—истемн≥сть у робот≥ кори великих п≥вкуль ви€вл€Їтьс€ в тенденц≥њ до стереотип≥њ в д≥€льност≥, до утворенн€ динам≥чних стереотип≥в.

—лово стереотип св≥дчить про пост≥йн≥сть закр≥плених реакц≥й, а "динам≥чним" його названо тому, що в≥н рухливий, може зм≥нюватис€, хоч звичайно ц€ переробка стеоретипу даЇтьс€ важко.

—истему умовних нервових зв"€зк≥в, в основ≥ €коњ лежить ст≥йкий розпод≥л осередк≥в збуджен€ ≥ гальмуванн€ в кор≥ головного мозку ≥ €ка обумовлюЇ в≥дносну ст≥йк≥сть повед≥нки в даних умовах, ѕавлов назвав динам≥чним стереотипом.

ƒинам≥чний стереотип - результат пристосуванн€ до повторюваних, одноман≥тних вплив≥в навколишнього середовища.

—тереотип≥€ лежить в основ≥ звичних способ≥в д≥€нн€. ¬она полегшуЇ д≥€льн≥сть людини ≥ тварин. якщо в кор≥ мозку Ї динам≥чн≥ стереотипи, системи рефлекс≥в в≥дтворюютьс€ легко, без зусиль.

„им складн≥ший ≥ м≥цн≥ший стереотип, тим важче в≥н п≥ддаЇтьс€ зм≥н≥. Ќав≥ть при важких умовах нервов≥й систем≥ легше повторити звичний спос≥б д≥€нн€, н≥ж зм≥нити його ≥ виробити новий стереотип. «м≥на стереотипу - це зм≥на життЇвих в≥дношень орган≥зму до його середовища. “ому вона буваЇ важким дл€ людини ≥ тварин завданн€м, проходить не байдуже, а стаЇ джерелом р≥зноман≥тних переживань позитивного ≥ негативного характеру.

ѕ≥д впливом сусп≥льних умов житт€ у людини утворюютьс€ ц≥л≥ системи стереотипних зв"€зк≥в надзвичайноњ складност≥. ѕри цьому одн≥ стереотипи нашаровуютьс€ на ≥нш≥, нов≥, складн≥ш≥ виникають на основ≥ старих, прост≥ших.

ѕсих≥ка та орган≥зм, св≥дом≥сть та п≥дсв≥дом≥сть

2.1. ѕсих≥ка, сигнальн≥ системи, повед≥нка людини

2.2.—в≥дом≥сть та њњ характеристики: несв≥доме, п≥дсв≥доме, надсв≥доме.

2.3. Ўтучний ≥нтелект.

 

2.1. ѕсих≥ка, сигнальн≥ системи, повед≥нка людини

” прац≥ Ђ–ефлексы головного мозгаї(1863 р.) ≤.ћ.—Їченов д≥йшов висновку, що Ђ...вс≥ акти св≥домого ≥ несв≥домого житт€ за способом походженн€ Ї рефлексиї.

ѕсих≥чн≥ €вища за ≤.ћ.—Їченовим трактуютьс€ €к регул€тори в≥дпов≥д≥ мозку на зовн≥шн≥ (навколишнЇ середовище) ≥ внутр≥шн≥ (стан орган≥зму) д≥њ (подразники).

÷е приводить до активност≥ людини, €ка опосередковуЇтьс€ ≥ншими псих≥чними €вищами (почутт€, вол€, пам'€ть тощо) ≥ про€вл€Їтьс€ в р≥зн≥й повед≥нц≥ людей.

÷≥ важлив≥ теоретичн≥ положенн€ були експериментальне) п≥дтверджен≥ й конкретизован≥ ≤.ѕ.ѕавловим (1849-1936). —укупн≥сть погл€д≥в ≤.ѕ.ѕавлова на ц≥ законом≥рност≥ називають ученн€м про дв≥ сигнальн≥ системи.

Ќаприклад, образ предмета (зоровий, слуховий тощо) дл€ тварин Ї сигналом €когось безумовного подразника, що спричинюЇ зм≥ну повед≥нки за типом умовного рефлексу.

“варини у своњй повед≥нц≥ керуютьс€ сигналами, що њх ≤. ѕ. ѕавлов назвав сигналами першоњ сигнальноњ системи (Ђперш≥ сигналиї). ”с€ псих≥чна д≥€льн≥сть тварин зд≥йснюЇтьс€ на р≥вн≥ першоњ сиг-кальноњ системи.

” людини сигнали першоњ сигнальноњ системи (конкретн≥ образи, у€вленн€) також в≥д≥грають дуже важливу роль, регулюючи ≥ скеровуючи њњ повед≥нку.

“ак, скаж≥мо, червоне св≥тло св≥тлофора Ї дл€ вод≥€ автомоб≥л€ сигнальним подразником, €кий викликаЇ низку рухальних акт≥в, унасл≥док €ких вод≥й гальмуЇ ≥ зупин€Ї машину.

” людини, на в≥дм≥ну в≥д тварин, пор€д ≥з першою сигнальною системою Ї друга сигнальна система, €ка маЇ вин€ткову перевагу.

—игнали другоњ сигнальноњ системи - це —Ћќ¬ј (Ђдруг≥ сигналиї), €к≥ вимовл€ютьс€, чуютьс€, читаютьс€. « допомогою сл≥в можуть бути сигнал≥зован≥, зам≥щен≥ сигнали першоњ сигнальноњ системи, образи-сигнал й. —лово њх заступаЇ, узагальнюЇ ≥ може викликати вс≥ т≥ д≥њ. що њх ≥н≥ц≥юють перш≥ сигнали.

ќтже, —Ћќ¬ќ - це Ђ—»√ЌјЋ —»√ЌјЋ≤¬ї.

ѕ—»’≤ ј - —”Ѕ'™ “»¬Ќ»… ќЅ–ј« ќЅ'™ “»¬Ќќ√ќ —¬≤“”, ¬≤ƒќЅ–ј∆≈ЌЌя ƒ≤…—Ќќ—“≤ ¬ ћќ« ”.

ѕсих≥ка характеризуЇтьс€ активн≥стю, необх≥дною часткою €коњ Ї спонуканн€, активний пошук найкращого вар≥анту р≥шенн€, доб≥р вар≥ант≥в можливоњ повед≥нки.

јктивне регулюванн€ повед≥нки передбачаЇ механ≥зм зворотного зв'€зку, тобто оц≥нку повед≥нки мозком п≥д кутом зору поставленого завданн€.

« допомогою механ≥зму зворотного зв'€зку в≥дбуваЇтьс€ з≥ставленн€ результату д≥њ з образом, виникненн€ €кого випереджаЇ цей результат, передбачаЇ його €к своЇр≥дну модель д≥йсност≥.

 

 

2.2. —в≥дом≥сть та њњ характеристики, несв≥доме, п≥дсв≥доме, надсв≥доме

–озкриЇмо суть пон€тт€ Ђсв≥дом≥стьї ≥з к≥лькох оф≥ц≥йно прийн€тих визначень. —в≥дом≥сть - властива людин≥ функц≥€ головного мозку, €ка пол€гаЇ у в≥дображенн≥ об'Їктивних властивостей предмет≥в ≥ €вищ навколишнього св≥ту, процес≥в, що в≥дбуваютьс€ в ньому, своњх д≥й у попередньому мисленому накресленн≥ њх ≥ передбаченн≥ насл≥дк≥в, у регулюванн≥ взаЇмов≥дносин людини з природою ≥ соц≥альною д≥йсн≥стю.

—в≥дом≥сть склалас€ €к властив≥сть високоорган≥зованоњ матер≥њ -мозку.

¬она криЇ в соб≥ в≥дображенн€ д≥йсност≥ з допомогою в≥дчутт≥в ≥ абстрактного мисленн€.

—труктурними елементами св≥домост≥ Ї також емоц≥њ, вол€, самосв≥дом≥сть, ≥нтуњц≥€.

Ћюдин≥, ≥ т≥льки њй, властива вища форма про€ву св≥домост≥ - пон€т≥йне мисленн€.

Ћюдська св≥дом≥сть маЇ сусп≥льний характер, оск≥льки сама людина Ї сусп≥льною ≥стотою.

—в≥дом≥сть Ї вища, ≥нтегральна форма псих≥ки, результат сусп≥льно-≥сторичних умов формуванн€ людини в процес≥ трудовоњ д≥€льност≥ за пост≥йного сп≥лкуванн€ (з допомогою мови) з ≥ншими людьми.

як≥ ж найважлив≥ш≥ психолог≥чн≥ характеристики св≥домост≥?

ѕ≈–Ўј њњ характеристика пол€гаЇ в здатност≥ акумулювати знанн€ про навколишн≥й св≥т. ÷е €вище в≥дбуваЇтьс€ на основ≥ п≥знавальних процес≥в: в≥дчутт€, сприйн€тт€, пам'€т≥, мисленн€, у€ви.

ƒ–”√ј характеристика св≥домост≥ - ч≥тко закр≥плене в н≥й розр≥зненн€ суб'Їкта ≥ об'Їкта, тобто розр≥зненн€ Ђяї ≥ ЂЌе-яї людини. Ћюдина Ї Їдиною з живих ≥стот, €ка здатна зд≥йснювати самоп≥знанн€, вивчати й досл≥джувати саму себе.

“–≈“я характеристика св≥домост≥ - забезпеченн€ ц≥леспр€мованоњ д≥€льност≥ людини. ƒо функц≥й св≥домост≥ належить формуванн€ мети д≥€льност≥. ѕри цьому зважуютьс€ њњ мотиви, приймаютьс€ вольов≥ р≥шенн€, беретьс€ до уваги переб≥г д≥й, внос€тьс€ корективи тощо.

„≈“¬≈–“ј характеристика св≥домост≥ - на€вн≥сть у њњ склад≥ певного ставленн€ до когось чи чогось. —тавленн€ про€вл€Їтьс€ в почутт€х, що њх можна назвати ≥ндикаторами м≥жособист≥сних стосунк≥в. Ќаприклад, п≥д час захворювань ≥з порушенн€м св≥домост≥ в≥дбуваЇтьс€ розлад саме у сфер≥ почутт≥в ≥ ставленн€: хворий може зненавид≥ти свою мат≥р, €ку доти гар€че любив. ќбов'€зковою умовою формуванн€ ≥ про€ву вс≥х зазначених вище специф≥чних €костей св≥домост≥ Ї ћќ¬ј.

—в≥дом≥сть - це вищий р≥вень функц≥онуванн€ псих≥ки.

Ќижчий р≥вень псих≥ки утворюЇ несв≥доме,

Ќесв≥доме - це сукупн≥сть псих≥чних процес≥в, акт≥в ≥ стан≥в, зумовлених €вищами д≥йсност≥, вплив €ких суб'Їкт не усв≥домлюЇ (ј.¬.ѕетровський).

«алишаючись псих≥чним, несв≥доме €вл€Ї собою таку форму в≥дображенн€ д≥йсност≥, за €коњ втрачаЇтьс€ повнота ор≥Їнтуванн€ в час≥ та м≥сц≥ д≥њ, порушуЇтьс€ мовленнЇве регулюванн€ повед≥нки.

” несв≥домому стан≥, на в≥дм≥ну в≥д св≥домого, неможлив≥ ц≥леспр€мований контроль людиною зд≥йснюваних нею д≥й та оц≥нка насл≥дк≥в цих д≥й.

ƒо сфери несв≥домого належать:

Х псих≥чн≥ €вища, €к≥ виникають п≥д час сну (сновид≥нн€);

Х реакц≥њ-в≥дпов≥д≥, спричинюван≥ нев≥дчутними, але реально д≥ючими подразниками (Усубсенсорн≥Ф, або Усубцептивн≥Ф реакц≥њ);

Х рухи, €к≥ були в минулому усв≥домлюваними, але з повторюванн€м стали автоматичними ≥ тому б≥льше не усв≥домлюютьс€;

Х де€к≥ спонуканн€ до д≥€льност≥, в €ких в≥дсутнЇ усв≥домленн€ мети.

ƒо несв≥домого в≥днос€ть ≥ де€к≥ паталог≥чн≥ €вища, €к≥ виникають у псих≥ц≥ хвороњ людини: маренн€, галюцинац≥њ тощо.

Ќесв≥доме - таке ж специф≥чне людське €вище, €к ≥ св≥дом≥сть, ≥ не протиставл€Їтьс€ йому. …ого (несв≥доме) по€снюють €к недостатньо адекватне в≥дображенн€ навколишньоњ д≥йсност≥ в мозку людини.

¬ир≥зн€ють чотири класи про€ву несв≥домого:

1. Ќадсв≥дом≥ €вища (надсв≥доме).

2. Ќеусв≥домлюван≥ спонуканн€ до д≥йсност≥ (неусв≥домлюван≥ мотиви ≥ смислов≥ установки), коли вит≥снен≥ в п≥дсв≥доме (несв≥доме) бажанн€ мотивують реальну повед≥нку (3. ‘рейд).

3. Ќеусв≥домлюван≥ регул€тори способ≥в виконанн€ д≥€льност≥ (операц≥ональн≥ установки ≥ стереотипи автоматизованоњ повед≥нки), зумовлен≥ образами неусв≥домлено передбачуваних под≥й ≥ способ≥в д≥€нн€, що спираютьс€ на минулий досв≥д повед≥нки.

4. ѕро€ви субсенсорного сприйн€тт€.

“лумаченн€ пон€ть Ђп≥дсв≥домеї ≥ Ђнадсв≥домеї

ѕ≥дсв≥доме - псих≥чн≥ процеси, €к≥ в≥дбуваютьс€ п≥д порогом св≥домост≥. ” ф≥лософськ≥й та психолог≥чн≥й л≥тератур≥ п≥дсв≥доме нер≥дко ототожнюють ≥з несв≥домим. ѕроте ц≥ пон€тт€ сл≥д розр≥зн€ти.

“ерм≥н Ђнесв≥домеї - ширший. ¬≥н охоплюЇ вс≥ псих≥чн≥ €вища, що не усв≥домлюютьс€ людиною (≥нстинкти, ≥нтуњц≥ю, автоматизми, лунатизм, г≥пноз, гар€чку та ≥нш≥ хвороблив≥ стани нест€мност≥).

ѕон€тт€м Ђп≥дсв≥домеї позначають лише т≥ феномени псих≥ки, €к≥ на даний момент перебувають поза фокусом св≥домост≥, проте щ≥льно з нею пов'€зан≥, впливають на њњ переб≥г ≥ з в≥дпов≥дною зм≥ною умов пор≥вн€но легко переход€ть у њњ сферу.

Ќадсв≥доме - р≥вень псих≥чноњ активност≥ особистост≥ п≥дчас виконанн€ творчих завдань, €кий не п≥ддаЇтьс€ усв≥домлено-вольовому контролю.

 . —. —тан≥славський першим запропонував розгл€дати цей р≥вень €к вищий етап творчого процесу, що в≥др≥зн€Їтьс€ €к в≥д св≥домих, так ≥ в≥д несв≥домих компонент≥в.

Ќадал≥ ѕ. ¬. —имонов ≥нтерпретував надсв≥дом≥сть €к механ≥зм творчоњ ≥нтуњц≥њ, за €кого в≥дбуваЇтьс€ рекомб≥нац≥€ колишн≥х вражень, але на вищому псих≥чному р≥вн≥,

–езультатом взаЇмод≥њ вражень Ї художн≥ образи, науков≥ в≥дкритт€, €к≥ не усв≥домлюютьс€ суб'Їктом (творцем), але мають об'Їктивно (реально) значимий зм≥ст.

 

2.3. ѕро можливост≥ створенн€ штучного ≥нтелекту

Ќа меж≥ двох наук - експериментальноњ науки про нервову систему ≥ к≥бернетики - пост≥йно закладаЇтьс€ п≥дірунт€ дл€ створенн€ таких пристроњв, €к≥, врешт≥-решт, зможуть в≥дтворити окрем≥ етапи збору та опрацюванн€ ≥нформац≥њ у складному процес≥ розумовоњ д≥€льност≥ людини.

ќдн≥ вчен≥ пробують закласти в комп'ютери програми повед≥нки, щоб отримати компетентн≥ш≥ та Ђлюдинопод≥бн≥ї системи.

≤нш≥ прагнуть створити машинн≥ модел≥ передбачуваних механ≥зм≥в роботи мозку, виход€чи з особливостей повед≥нки тварин або зм≥ни активност≥ пов'€заних один з одним нейрон≥в. ѕот≥м модель п≥ддають перев≥рц≥, намагаючись передбачити, €к система реагуватиме на нов≥ умови.

Ќе виключено, що в майбутньому ми зможемо Ђп≥дключатиї св≥й мозок до комп'ютера ≥ ф≥ксувати в його непомильн≥й пам'€т≥ вс≥ наш≥ переживанн€.

 омп'ютери можуть бути влаштован≥ так, що прийматимуть лог≥чн≥ р≥шенн€, причому будуть робити це бездоганно ≥ невпинно. јле, на думку б≥льшост≥ вчених, мисленн€ ≥ взагал≥ духовна д≥€льн≥сть властив≥ виключно людському мозков≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1013 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬елико ли, мало ли дело, его надо делать. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2277 - | 1951 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.024 с.