Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬ихованн€ €к ц≥леспр€мований процес соц≥ал≥зац≥њ особистост≥




”€вленн€ про особист≥сть

ѕ≥д особист≥стю розум≥Їтьс€ конкретний людський ≥ндив≥д з притаманними т≥льки йому розумовими, емоц≥йними, вольовими та ф≥зичними властивост€ми. ѕон€тт€ особистост≥ конкретно-≥сторичне. ќсобист≥сть розвинулас€ внасл≥док сусп≥льно-≥сторичного розвитку людства. ѕсихолог≥чну та соц≥альну сутн≥сть њњ визначають належн≥сть до певного сусп≥льства, входженн€ в певну систему сусп≥льних в≥дносин, власна активна д≥€льн≥сть та сп≥лкуванн€ з ≥ншими людьми. ќсобист≥сть Ч це завжди соц≥альна ≥стота, суб'Їкт м≥жособових ≥ соц≥альних в≥дносин та св≥домоњ д≥€льност≥.

’арактерними ознаками особистост≥ Ї на€вн≥сть у нењ св≥домост≥, сусп≥льна спр€мован≥сть њњ д≥€льност≥, виконуван≥ нею соц≥альн≥ рол≥.

ќдн≥Їю ≥з суттЇвих характеристик особистост≥ Ї њњ ≥ндив≥дуальн≥сть, тобто своЇр≥дне, неповторне поЇднанн€ психолог≥чних особливостей (њњ характер, темперамент, переб≥г псих≥чних процес≥в, мотивац≥йна сфера, спр€мован≥сть тощо).

ќсобист≥сть, т аким чином, можна розгл€дати €к системну соц≥альну €к≥сть ≥ндив≥да, €ка формуЇтьс€ у сп≥льн≥й д≥€льност≥ та сп≥лкуванн≥ й в≥дображаЇ у€вленн€ в ньому сусп≥льних в≥дносин

—труктура особистост≥

≤снуЇ багато п≥дход≥в до визначенн€ структури особистост≥. —користаЇмос€ простою, зм≥стовною та спец≥ально адаптованою до потреб педагог≥чноњ практики концепц≥Їю особистост≥, €ку розробив в≥домий в≥тчизн€ний психолог  . ѕлатонов.

¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ концепц≥њ у структур≥ особистост≥ розр≥зн€ють чотири ≥Їрарх≥чно орган≥зован≥ п≥дструктури.

ѕерша п≥дструктура Ч спр€мованост≥ й ставлень (м≥стить так≥ взаЇмозумовлен≥ та ≥Їрарх≥чно орган≥зован≥ елементи, €к ≥нтереси, схильност≥, ≥деали, переконанн€, моральн≥ €кост≥, ц≥нност≥, установки тощо) Ч визначаЇтьс€ сусп≥льним бутт€м людини. –озвиток ц≥Їњ п≥дструктури Ї результатом соц≥ал≥зац≥њ особистост≥; у свою чергу, саме ц€ п≥дструктура зумовлюЇ особливост≥ ставлень людини до д≥йсност≥, њњ суб'Їктивну схильн≥сть вибирати т≥ чи ≥нш≥ форми повед≥нки.

ƒруга п≥дструктура Ч досв≥ду (знанн€, вм≥нн€, навички, звички). ЌабуваЇтьс€ досв≥д внасл≥док научуванн€, насамперед у процес≥ навчанн€ ≥ вихованн€.

“рет€ п≥дструктура Ч форм в≥дображенн€ Ч охоплюЇ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ п≥знавальних (в≥дчутт≥в, сприймань, уваги, пам'€т≥, мисленн€, у€ви) та емоц≥йно-вольових (емоц≥й, почутт≥в, вол≥) псих≥чних процес≥в.

„етверта п≥дструктура Ч б≥опсих≥чн≥ властивост≥, тобто б≥олог≥чно зумовлений аспект псих≥чних функц≥й особистост≥. ƒо ц≥Їњ п≥дструктури належать типолог≥чн≥ властивост≥ особистост≥, а також њњ статев≥ та в≥ков≥ особливост≥. Ѕ≥опсих≥чн≥ властивост≥ у сконцентрованому вигл€д≥ виражаютьс€ в тип≥ нервовоњ системи, тип≥ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ та темперамент≥.

ƒещо осторонь в≥д названих п≥дструктур перебувають так≥ особист≥ш≥ компоненти, €к характер та зд≥бност≥, оск≥льки в них про€вл€ютьс€ ≥ б≥опсих≥чн≥ властивост≥, ≥ дос€гнутий р≥вень розвитку псих≥чних процес≥в, ≥ засвоЇний соц≥альний досв≥д, ≥ спр€мован≥сть та ставленн€ особистост≥ (п≥д характером розум≥ють комплекс сталих псих≥чних властивостей людини, що ви€вл€ютьс€ в њњ повед≥нц≥, д≥€льност≥ та ставленн€х, а п≥д зд≥бност€ми Ч властивост≥ людини, що Ї передумовою усп≥шного виконанн€ певних вид≥в д≥€льност≥).

’арактеристики особистост≥

ќсобист≥сть характеризуЇтьс€ спр€мован≥стю, тобто ст≥йко дом≥нуючою системою мотив≥в (≥нтерес≥в, переконань, ≥деал≥в, смак≥в тощо), у €ких ви€вл€ютьс€ потреби людини; глибинними смисловими структурами ("динам≥чними смисловими системами", що зумовлюють њњ св≥дом≥сть ≥ повед≥нку, що Ї ст≥йкими до вербальних вплив≥в, але перетворюютьс€ у сп≥льн≥й д≥€льност≥ у груп≥ (принцип д≥€льн≥сного опосередкуванн€); р≥внем усв≥домленост≥ своњх ставлень до д≥йсност≥: ставленн€ (за ¬. ћ'€сищевим), установки (за ƒ. ”знадзе), диспозиц≥њ (за ¬. ядовим).

–озвинен≥й особистост≥ притаманна розвинута самосв≥дом≥сть. Ќа суб'Їктивному р≥вн≥ дл€ ≥ндив≥да особист≥сть Ї його "я" ("образ я", "я-концепц≥€"), тобто система у€влень про себе, €ка конструюЇтьс€ ≥ндив≥дом у процесах сп≥льноњ д≥€льност≥ та сп≥лкуванн€ з ≥ншими ≥ндив≥дами.

ќтже, зазначимо:

Х €дро особистост≥, њњ смислова сфера Ї в≥дносно ст≥йким утворенн€м, €ке реально визначаЇ св≥дом≥сть ≥ повед≥нку людини;

Х основний канал впливу на смислову сферу, тобто власне вихованн€, Ч це насамперед участь особистост≥ у сп≥льн≥й д≥€льност≥ групи, тод≥ €к словесн≥ форми впливу, €к правило, неефективн≥;

Х одн≥Їю з властивостей розвиненоњ особистост≥ Ї осмисленн€ нею власноњ смисловоњ сфери, принаймн≥ в њњ найважлив≥ших рисах.

Ќерозвинена особист≥сть або не знаЇ власного "я", або не замислюЇтьс€ над ц≥Їю проблемою.

–озвиток особистост≥

ѕон€тт€ "розвиток" використовують насамперед дл€ характеристики процесу руху в≥д нижчого (простого) до вищого (складного). ѕ≥д розвитком розум≥ють к≥льк≥сн≥ та €к≥сн≥ зм≥ни людськоњ ≥стоти, зм≥ни необх≥дн≥, посл≥довн≥, пов'€зан≥ з певними етапами њњ життЇвого шл€ху, та прогресивн≥, що характеризують њњ структурне ≥ функц≥ональне вдосконаленн€.

–азом з розвитком часто використовують пон€тт€ "дозр≥ванн€" та "становленн€". ѕ≥д дозр≥ванн€м розум≥ють зм≥ни ≥ндив≥да чи його окремих функц≥й ≥ процес≥в внасл≥док д≥њ внутр≥шн≥х природжених фактор≥в. “ак, можна говорити про дозр≥ванн€ орган≥чних функц≥й людини чи њњ орган≥зму.

—тановленн€ вказуЇ на набутт€ нових ознак та форм у процес≥ розвитку. ћожна говорити, наприклад, про становленн€ характеру людини, њњ мисленн€ тощо, тобто це пон€тт€ доц≥льно застосовувати тод≥, коли йдетьс€ про розвиток €коњсь риси чи €кост≥ особистост≥ €к процес наближенн€ до певного стану.

—оц≥ал≥зац≥€ особистост≥

—оц≥альний розвиток, тобто розвиток людськоњ ≥стоти п≥д впливом зовн≥шн≥х соц≥альних фактор≥в, називають ще соц≥ал≥зац≥Їю (формуванн€м) особистост≥. ѕ≥д соц≥ал≥зац≥Їю розум≥ють процес ≥ результат засвоЇнн€ та подальшого активного в≥дтворенн€ ≥ндив≥дом соц≥ального досв≥ду, у переб≥гу €кого в≥н стаЇ особист≥стю, здобуваЇ необх≥дних дл€ житт€ серед людей знань, ум≥нь та навичок, тобто здатност≥ сп≥лкуватис€ та взаЇмод≥€ти з ними п≥д час розв'€занн€ тих чи ≥нших завдань.

Ќаголосимо, що таке засвоЇнн€ не в≥дбуваЇтьс€ механ≥чно, воно завжди суб'Їктивне. ќднаков≥ ситуац≥њ по-р≥зному сприймаютьс€ ≥ по-р≥зному переживаютьс€ р≥зними людьми. –≥зн≥ особистост≥ з однакових ситуац≥й отримують р≥зний соц≥альний досв≥д.

” процес≥ соц≥ал≥зац≥њ виокремлюють дв≥ фази Ч соц≥альну адаптац≥ю та ≥нтер≥оризац≥ю. ѕершу в науков≥й л≥тератур≥ визначають €к пристосуванн€ дитини до рольових функц≥й (члена с≥м'њ, шк≥льного колективу тощо) та норм, що ≥снують в оточуючому середовищ≥. ƒруга фаза Ч це процес включенн€ соц≥альних норм ≥ ц≥нностей у внутр≥шн≥й св≥т дитини.

√. јндрЇЇва вважаЇ, що соц≥ал≥зац≥€ Ї двоб≥чним процесом. « одного боку, ≥ндив≥д засвоюЇ соц≥альний досв≥д шл€хом входженн€ у соц≥альне середовище, систему соц≥альних зв'€зк≥в, з ≥ншого Ч активно в≥дтворюЇ систему соц≥альних зв'€зк≥в завд€ки його власн≥й активн≥й д≥€льност≥, активному включенню в соц≥альне середовище.

≤ндив≥дуал≥зац≥€ особистост≥

—оц≥альний досв≥д, €кий покладено в основу соц≥ал≥зац≥њ особистост≥, не лише суб'Їктивно засвоюЇтьс€, а й активно трансформуЇтьс€, стаючи основою ≥ндив≥дуал≥зац≥њ особистост≥, тобто процесу набутт€ людиною власноњ ≥ндив≥дуальност≥, неповторност≥ псих≥ки та особистост≥, своЇр≥дного поЇднанн€ ф≥зичних та псих≥чних особливостей.

≤нститути соц≥ал≥зац≥њ

ѕроцес соц≥ал≥зац≥њ нерозривно пов'€заний ≥з сп≥лкуванн€м та сп≥льною д≥€льн≥стю людей. «д≥йснюЇтьс€ в≥н €к у спец≥альних соц≥альних ≥нститутах, так ≥ через вплив на людину р≥зних нексрованих, випадкових фактор≥в, наприклад неформальних компан≥й, реклами, моди, музики тощо.

ƒо соц≥альних ≥нститут≥в, одн≥Їю з основних функц≥й €ких Ї саме соц≥ал≥зац≥€ особистост≥, належать школа, профес≥йн≥ навчальн≥ заклади (профтехучилища, техн≥куми, коледж≥, вузи тощо), дит€ч≥ та молод≥жн≥ орган≥зац≥њ та об'Їднанн€. Ќадзвичайно важливим ≥нститутом соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ Ї с≥м'€.

ћехан≥зми соц≥ал≥зац≥њ

ќдним з основних механ≥зм≥в соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ Ї ≥дентиф≥кац≥€ (ототожненн€), тобто процес ≥ результат упод≥бненн€ дитиною повед≥нки та своњх псих≥чних характеристик психолог≥њ та повед≥нц≥ ≥нших людей. як насл≥док дитина переймаЇ риси характеру та форми повед≥нки людей, з €кими себе ототожнюЇ.

ќсновним джерелом ≥дентиф≥кац≥њ особистост≥ у ранньому дитинств≥ Ї батьки. ѕот≥м до них додаютьс€ ≥нш≥ доросл≥, однол≥тки, д≥ти старшого в≥ку. —аме завд€ки ≥дентиф≥кац≥њ дитина опановуЇ р≥зн≥ види соц≥альноњ та статево-рольовоњ повед≥нки. ≤дентиф≥кац≥€ починаЇтьс€ у ранньому дитинств≥ й триваЇ все житт€ людини.

¬ажливим механ≥змом ≥дентиф≥кац≥њ, завд€ки €кому дитина опановуЇ психолог≥ю та повед≥нку, що характерн≥ дл€ людей певноњ стат≥, Ї статево-рольова тип≥зац≥€. ќсновнуроль при цьому в≥д≥грають батьки. —аме вони Ї реальними модел€ми дл€ опануванн€ д≥тьми тих чи ≥нших форм статево-рольовоњ повед≥нки у с≥м'њ.

Ќа опануванн€ д≥тьми нормативних статево-рольових установок та форм повед≥нки доросл≥ впливають через п≥дб≥р ≥грашок, в≥дм≥нност≥ в од€з≥, через розпод≥л обов'€зк≥в м≥ж д≥тьми р≥зноњ стат≥ тощо. ”се це спри€Ї культивуванню у хлопчик≥в чолов≥чих рис та форм повед≥нки, а у д≥вчаток Ч ж≥ночих. Ќа розв'€занн€ цього завданн€ спр€мован≥ також заохоченн€ та покаранн€ (осудженн€) дорослими, насамперед батьками, певних форм повед≥нки. јналог≥чн≥ вимоги п≥дтримують ≥ сам≥ д≥ти один щодо одного. Ќа формуванн€ њхньоњ повед≥нки суттЇво впливають також книги, засоби масовоњ ≥нформац≥њ, телебаченн€.

≈кспериментально доведено, що д≥ти схильн≥ ≥дентиф≥кувати себе насамперед з тими дорослими, €к≥ добре ставл€тьс€ до них.

” с≥м'њ, де дом≥нуЇ мати, д≥вчатка найчаст≥ше ≥дентиф≥кують себе з нею; водночас у хлопчик≥в можуть виникати проблеми, пов'€зан≥ з виробленн€м суто чолов≥чих рис характеру та форм повед≥нки. ƒл€ с≥мей, де дом≥нуЇ батько, так≥ проблеми не характерн≥. ” таких с≥м'€х д≥вчатка також схильн≥ упод≥бнювати себе батьку, водночас у них виробл€Їтьс€ багато рис характеру, властивих матер≥.

ƒо ≥нших механ≥зм≥в соц≥ал≥зац≥њ належать насл≥дуванн€, нав≥юванн€, соц≥альна фас≥л≥тац≥€, конформн≥сть та дотриманн€ норм.

ѕ≥д насл≥дуванн€м розум≥ють св≥доме або неусв≥домлене в≥дтворенн€ людиною досв≥ду ≥нших людей, зокрема њх манер, рух≥в, вчинк≥в та д≥й. ¬ основ≥ насл≥дуванн€ лежать вроджен≥ механ≥зми. Ќайб≥льш €скраво насл≥дуванн€ ви€вл€Їтьс€ у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ д≥тей дошк≥льного в≥ку. ѕ≥зн≥ше воно в≥д≥граЇ допом≥жну роль пор€д з ≥ншими механ≥змами.

Ќасл≥дуванн€ т≥сно пов'€зане з нав≥юванн€м, тобто процесом, внасл≥док €кого людина несв≥домо в≥дтворюЇ внутр≥шн≥й досв≥д, думки, почутт€, психоемоц≥йний стан людей, з €кими сп≥лкуЇтьс€. Ќав≥юванн€ допомагаЇ краще зрозум≥ти ≥нших людей, ос€гти њхн≥й психоемоц≥йний стан та переживанн€.

—оц≥альна фасил≥таи≥€ ( полегшенн€) Ч це стимулюючий вплив повед≥нки одних людей на д≥€льн≥сть ≥нших, у результат≥ чого ц€ д≥€льн≥сть стаЇ активн≥шою, в≥льн≥шою ≥ розкут≥шою. Ќасл≥дуванн€ та нав≥юванн€, €к правило, супроводжують фасил≥тац≥ю. ќстанн€ про€вл€Їтьс€ насамперед серед р≥дних ≥ близьких людей.

¬одночас треба передбачувати можлив≥сть протилежного €вища Ч соц≥альноњ ≥нг≥б≥ц≥њ (гальмуванн€). “ак, у кол≥ незнайомих д≥ти часто стають тривожними ≥ невпевненими, що призводить до гальмуванн€ њхньоњ повед≥нки. —оц≥альна ≥нг≥б≥ц≥€ заважаЇ процесу соц≥ал≥зац≥њ, Ї перешкодою на шл€ху освоЇнн€ дитиною нового соц≥ального досв≥ду.

¬ажливе м≥сце серед механ≥зм≥в соц≥ал≥зац≥њ належить конформност≥, тобто так≥й повед≥нц≥, коли людина всупереч власн≥й думц≥ погоджуЇтьс€ з оточуючими, пристосовуЇтьс€ до них з метою уникненн€ труднощ≥в у сп≥лкуванн≥ та взаЇмод≥њ з ними.

—пециф≥чна ознака конформност≥ Ч на€вн≥сть внутр≥шнього конфл≥кту м≥ж тим, що людина думаЇ насправд≥, та њњ реальною повед≥нкою в соц≥ум≥.

” процес≥ соц≥ал≥зац≥њ конформн≥сть може в≥д≥гравати €к позитивну, так ≥ негативну роль. ” першому випадку йдетьс€ про корекц≥Їю помилкових суджень та повед≥нки п≥д впливом ≥нших людей, у другому Ч про труднощ≥, з €кими стикаЇтьс€ ≥ндив≥д, виробл€ючи власн≥, незалежн≥ судженн€ та повед≥нку.

ѕроцес соц≥ал≥зац≥њ може бути €к ц≥леспр€мований ≥ керований, так ≥ стих≥йний, нерегульований. ќднак, осмислюючи сп≥вв≥дношенн€ елемент≥в стих≥йност≥ та керованост≥ у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ особистост≥, треба уникати спрощеност≥. Ќе завжди в оф≥ц≥йних соц≥альних ≥нститутах, зокрема у школ≥, соц≥ал≥зац≥€ маЇ ц≥леспр€мований ≥ керований характер, €к ≥ не обов'€зково, що у неформальних об'Їднанн€х вона стих≥йна.

¬ихованн€ €к ц≥леспр€мований ≥ керований процес соц≥ал≥зац≥њ

–озгл€немо сп≥вв≥дношенн€ процес≥в соц≥ал≥зац≥њ та вихованн€ особистост≥. ¬ихованн€ часто трактують €к ц≥леспр€мований ≥ керований процес соц≥ал≥зац≥њ (я.  олом≥нський, ќ. –еан), €к керуванн€ з боку педагог≥в цим процесом. як бачимо, обс€г пон€тт€ "соц≥ал≥зац≥€" ширший, н≥ж "вихованн€".

 онкретизуючи розширене розум≥нн€ вихованн€, можна виокремити власне вихованн€ та навчанн€, €к≥ реал≥зуютьс€ сп≥льно, одночасно. Ќеможливо в≥докремити вихованн€ в≥д навчанн€, €к ≥ навчанн€ в≥д вихованн€. ќднак з анал≥тичною метою ц≥ процеси розгл€даютьс€ окремо, оск≥льки вони р≥зн€тьс€ ц≥л€ми, зм≥стом, методами та формами активност≥ особистост≥.

“ак, вихованн€ зд≥йснюЇтьс€ насамперед через м≥жособове сп≥лку-нанн€ людей, його основна мета Ч розвивати св≥тогл€д, мораль, мотивац≥ю, характер особистост≥, формувати в нењ риси та навички соц≥ально прийн€тноњ повед≥нки. Ќавчанн€ реал≥зуЇтьс€ через р≥зн≥ види предметноњ теоретичноњ та практичноњ д≥€льност≥; воно нац≥лене на розвиток ≥нтелектуальноњ, когн≥тивноњ сфери особистост≥. Ќавчанн€, таким чином, маЇ справу з п≥знавальними процесами особистост≥, а вихованн€ Ч з њњ почутт€ми та м≥жособовими взаЇминами.

«азначене зумовлюЇ також специф≥ку метод≥в вихованн€ та навчанн€. ѕерш≥ мають забезпечувати передаванн€ соц≥альних ц≥нностей та установок, формуванн€ почутт≥в, норм ≥ правил повед≥нки, друг≥ Ч передаванн€ знань, формуванн€ вм≥нь та навичок. ћетоди вихованн€ грунтуютьс€ на сприйманн≥ та розум≥нн≥ людиною людини, людськоњ морал≥ та духовноњ культури, методи навчанн€ Ч на сприйманн≥ та розум≥нн≥ людиною предметного св≥ту, матер≥альноњ культури.

”се викладене даЇ п≥дстави трактувати вихованн€ (у такому конкретизованому розум≥нн≥) €к процес орган≥зованого ≥ ц≥леспр€мованого впливу на особист≥сть ≥ повед≥нку дитини з метою формуванн€ в нењ певних властивостей ≥ €костей (≤. ќгородников, ћ. ѕЇтухов), €к специф≥чний процес формуванн€ соц≥альних ≥ духовних ц≥нностей (≤. ’арламов, ћ.  ась€ненко), системи ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й ≥ в≥дпов≥дноњ повед≥нки (√. Ѕалл, ј. ЅагаЇва), €к систему спр€мованих вплив≥в, за допомогою €ких у ≥ндив≥да формують бажан≥ риси та €кост≥ (≤.  он).

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2444 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

2089 - | 1941 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.019 с.