Лекции.Орг


Поиск:




Причини виникнення сором'язливості у дітей молодшого віку




На причини сором'язливості по-різному дивилися представники різних психологічних напрямків.

1. Теорія вродженої сором'язливості.

Лондонський лікар звинуватив в походженні сором'язливості гени батьків. Цю теорію підхопив психолог Р. Кеттел. У своєму 16-факторному особистісному питальнику він виділив шкалу “H” з двома протилежними властивостями особистості - сміливість-самовпевненість і боязкість-чутливість до загрози.

Низькі оцінки з даного фактору свідчать про надчутливу нервову систему, гостре реагування на будь-яку загрозу, про боязкість, невпевненість у своїй поведінці, силі, стриманості у вираженні почуттів. Діти з такими показниками краються почуттям власної неповноцінності, тобто є соромливими. [3; 192c.]

Прихильники даної теорії вважають, що, оскільки сором'язливість є вродженою якістю, то ніщо не в змозі змінити стан справ.

2. Теорія біхевіоризму

Біхевіористи виходять з того, що психіка дитини впливає на форми поведінки, а поведінка - це реакція на стимули зовнішнього середовища. Вони вважають, що сором'язливість виникає тоді, коли діти не можуть опанувати соціальні навички - в даному випадку навички спілкування. Але якщо за таких дітей взятися як слід, створити певну виховну середу, то все можна виправити.

Власне, що таке сором'язливість? На думку біхевіористів, реакція страху на соціальні стимули. Варто змінити форми спілкування, зробити їх "правильними", і зникне усіляка стислість. [13; 55c.]

3. Психоаналітична теорія

Сором'язливість розцінюється як реакція на незадоволені первинні потреби інстинкту. Вона зв'язується з відхиленнями у розвитку особистості внаслідок порушення гармонії між інстинктом, пристосуванням до реальності і розумом, який охороняє моральні норми.

Крім того, сором'язливість - це зовнішній прояв глибокого несвідомого конфлікту. Психоаналітичні міркування базуються на прикладах патологічної сором'язливості, яку дійсно необхідно лікувати. [15; 16c.]

4. Концепція А. Адлера

А. Адлер - представник індивідуальної психології. І саме він ввів термін "комплекс неповноцінності".

Психолог вважав, що всі діти відчувають комплекс неповноцінності через фізичну недосконалість, брак можливостей і сил. Це може ускладнити їх розвиток. Кожна дитина вибирає свій життєвий стиль в силу наявного у нього характеру і своїх уявлень про себе і в світі в цілому.

Адлер вважав, що дитина ніколи не стане невротиком, якщо вона співпрацює з людьми. А ті, хто не здатний до співпраці, виявляються самотніми істотами і невдахами.

Діти можуть стати такими за різних причин: органічна неповноцінність, часті хвороби, що не дозволяють їм змагатися з іншими. Така доля може бути уготована розбещеним дітям, яким не вистачає впевненості у своїх силах, оскільки все роблять за них, і, нарешті, в цю компанію потрапляють знедолені діти, у яких немає досвіду співпраці, тому що вони не спостерігали цього явища у власній родині. [11; 349c.]

Ці три категорії дітей замикаються на собі, не взаємодіють із суспільством, а тому приречені на поразку.

Адлер ввів поняття "невпевнена поведінка", яке зумовлене страхом критики, страхом сказати "ні", страхом контакту, страхом наполягти на своєму, обережністю. Діти з "невпевненою поведінкою" залежні, несамостійні, пасивні, тобто сором'язливі. Їх антиподи - незалежні, самостійні й активні особистості. [7; 143c.]

5. Причинні фактори

Останнім часом сором'язливість стали позначати як "високу реактивність". Часто у високореактивних дітей сором'язливість виступає як інстинктивна поведінка, направлена на захист від фізіологічного і емоційного перевантаження. [4; 326c.] При цьому можливі два варіанти інстинктивної поведінки:

Перший - дитина, чимось незадоволена, обирає "стратегію уникнення" (вид психологічного захисту) і стає сором'язливою.

Другий - дитина включається в суперництво і стає самовпевненою.

Прийнято виділяти природні та соціальні чинники, що формують сором'язливість:

Природний чинник

Це темперамент, зумовлений типом нервової системи.

На перший погляд може здатися, що сором'язливість - пріоритет інтровертів - людей, спрямованих на свій внутрішній світ, що не потребують численних зовнішніх контактів, що віддають перевагу усамітненню. До таких належать флегматики і меланхоліки. Думається, що серед цієї категорії соромливих дійсно більше. І це зовні сором'язливі особистості. [9; 68c.]

Але, як не дивно, існують і сором'язливі екстраверти - люди, "вивернуті навиворіт", що прагнуть до спілкування і численними контактами. Це холерики і сангвініки. Серед них зустрічаються внутрішньо сором'язливі.

У силу рис свого темпераменту (наполегливість, рішучість, сміливість, оптимізм) їм вдається боротися з внутрішньої сором'язливістю. А навіть якщо не вдається, то зовні вони виглядають вельми розкутими. Звичайно, це коштує їм певних емоційних витрат. [14; 267c.]





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 502 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Начинать всегда стоит с того, что сеет сомнения. © Борис Стругацкий
==> читать все изречения...

835 - | 667 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.