Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤нтелект та його структура 2 страница




“аблиц€ 10

‘≥з≥олог≥чна теор≥€ (за ≤.ѕ. ѕавловим)

’арактеристика тип≥в темпераменту у в≥дпов≥дност≥ до властивостей центральноњ нервовоњ системи
’олерик сильний невр≥вноважений рухливий
—ангв≥н≥к сильний вр≥вноважений рухливий
‘легматик сильний вр≥вноважений малорухливий
ћеланхол≥к слабкий невр≥вноважений ≥нертний

ѕон€тт€ про характер

’ј–ј “≈– Ц псих≥чне утворенн€, що складаЇтьс€ з численних ст≥йких властивостей особистост≥, що виражають њњ ставленн€ до навколишньоњ д≥йсност≥, прац≥, ≥нших людей ≥ до самоњ себе.

ѕ≥д рисами характеру розум≥ють псих≥чн≥ властивост≥ людини, що визначають њњ повед≥нку.

≤снуЇ багато класиф≥кац≥й рис характеру. ” психолог≥чн≥й л≥тератур≥ найб≥льш часто зустр≥чаютьс€ два п≥дходи. «г≥дно з першим,риси характеру повТ€зують ≥з псих≥чними процесами ≥ тому вид≥л€ють вольов≥, емоц≥йн≥, ≥нтелектуальн≥ риси. ƒо вольових рис в≥днос€ть р≥шуч≥сть, наполеглив≥сть, самост≥йн≥сть, активн≥сть, самовладанн€, орган≥зован≥сть тощо. ƒо емоц≥йних рис належать вразлив≥сть, байдуж≥сть, емпат≥йн≥сть, чуйн≥сть. ƒо ≥нтелектуальних зараховують дотепн≥сть, винах≥длив≥сть, допитлив≥сть. «г≥дно з другим п≥дходом, риси характеру розгл€даютьс€ у в≥дпов≥дност≥ до спр€мованост≥ особистост≥, причому зм≥ст спр€мованост≥ ви€вл€Їтьс€ у ставленн≥ до людей, д≥€льност≥, навколишнього св≥ту й до себе самоњ.

–иси характеру можна умовно розд≥лити на мотивац≥йн≥ та ≥нструментальн≥. ћотивац≥йн≥ спонукають ≥ спр€мовують д≥€льн≥сть, а ≥нструментальн≥ надають њй певного стилю. ’арактер може ви€вл€тис€ у вибор≥ ц≥лей д≥њ, тобто €к мотивац≥йна риса особистост≥. ѕроте, коли ц≥ль визначена, характер виступаЇ в ≥нструментальн≥й рол≥, тобто визначаЇ засоби дос€гненн€ поставленоњ мети.

 

3. јкцентуац≥њ характеру

јкцентуац≥њ рис характеру Ц крайн≥ вар≥анти норми €к результат п≥дсиленн€ окремих рис характеру.

јкцентуац≥€ рис характеру виробл€Їтьс€ за сусп≥льних умов житт€ п≥д впливом сусп≥льноњ спр€мованост≥ ≥нтерес≥в, специф≥ки контакт≥в у колектив≥, але, €к св≥дчать досл≥дженн€, засадовими стосовно них Ї своЇр≥дн≥ природжен≥ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥, що ≥ створюють ірунт дл€ виникненн€ акцентуац≥њ за в≥дпов≥дних соц≥альних умов.

–озгл€немо найхарактерн≥ш≥ про€ви акцентуац≥њ.

«астр€ванн€ в стан≥ збудженн€ базуЇтьс€ на впертост≥, недов≥рливост≥, нетерпимост≥ до заперечень у дискус≥€х. ” спок≥йному стан≥ так≥ люди ви€вл€ють в≥дпов≥дальн≥сть ≥ розсудлив≥сть при розгл€д≥ справ.

ѕедантизм ви€вл€Їтьс€ в крайньому, н≥чим не виправданому формал≥зм≥ при вир≥шенн≥ питань, у дотриманн≥ Ђбуквиї, хоча це й шкодить справ≥, у м≥ркуванн≥ типу Ђколи б чого не трапилос€ї.

ƒемонстративн≥ особистост≥ ви€вл€ють амб≥ц≥йн≥сть, њм властиве хизуванн€, зухвал≥сть, де потр≥бно погодитис€, вони заперечують очевидне: Ђце неможливої, Ђ€ цього не розум≥юї. «а звичайних умов так≥ особистост≥ здатн≥ погоджуватис€, дос€гати значних творчих усп≥х≥в.

≈кзальтован≥ особистост≥ надм≥рно захоплюютьс€, вихвал€ють те, що на це не заслуговуЇ, легко збуджуютьс€ в радощах або сумують аж до розпачу, њхн≥ реакц≥њ на вчинки (своњ або ≥нших людей) загострено емоц≥йн≥, афективн≥.

“ривожн≥ особистост≥ в усьому чекають небезпеку, ви€вл€ють п≥двищену бо€злив≥сть, соромлив≥сть, розгублен≥сть, здатн≥ ховатис€, поступитис€ нав≥ть слабшому, втекти в≥д нього, €кщо в≥н чимось ЂпогрожуЇї.

≤нтровертован≥ особистост≥ замкнут≥, своњ думки та переживанн€ спр€мовують на самих себе, на св≥й внутр≥шн≥й св≥т, уникають контакт≥в з ≥ншими, не пристосован≥ до обставин. ¬важають, що аутизм п≥дл≥тк≥в б≥льше властивий ≥нтровертованим особистост€м.

≈кстравертован≥ особистост≥ прагнуть до сп≥лкуванн€, контакт≥в з ≥ншими, багато говор€ть про себе, хвалькуват≥, зосереджуютьс€ переважно на зовн≥шн≥х €вищах, а не на соб≥, схильн≥ погоджуватис€ з ус≥м, що њм пропонують.

 

4. ѕон€тт€ про зд≥бност≥. ¬иди зд≥бностей

«ƒ≤ЅЌќ—“≤ Ц ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ людини, що в≥дпов≥дають вимогам певноњ д≥€льност≥ та Ї умовою усп≥шного њњ виконанн€.


ѕитанн€ дл€ самоконтролю

1. ƒайте визначенн€ пон€тт€ про темперамент.

2. ƒайте характеристику теор≥й темпераменту.

3. ƒайте характеристику тип≥в темпераменту.

4. Ќазв≥ть типолог≥ю характер≥в.

5. Ќазв≥ть особливост≥ формуванн€ характеру.

6. ќхарактеризуйте типи акцентуац≥й характеру.

7. ƒайте визначенн€ пон€тт€ про зд≥бност≥.

8. –озкрийте сп≥вв≥дношенн€ пон€ть задатки та зд≥бност≥.

9. ќхарактеризуйте види зд≥бностей.

10. Ќазв≥ть умови реал≥зац≥њ та розвитку зд≥бностей.

–ќ«ƒ≤Ћ 6. ќ—Ќќ¬» ¬≤ ќ¬ќѓ “ј ѕ≈ƒј√ќ√≤„Ќќѓ ѕ—»’ќЋќ√≤ѓ

ЌемаЇ н≥чого практичн≥шого,

н≥ж хороша теор≥€.

–.  ирхгоф, н≥м. вчений

 

ћетодичн≥ вказ≥вки

” розд≥л≥ Ђќснови в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њї поставлено завданн€ зТ€сувати предмет в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ, њњ завданн€ на сучасному етап≥ розвитку науки, специф≥ку метод≥в досл≥дженн€.

ѕсих≥чне житт€ людини в≥д народженн€ до старост≥ зазнаЇ багатьох зм≥н, €к≥ впливають на здобутт€ нею ≥ збагаченн€ њњ соц≥ального досв≥ду, форми ≥ способи самореал≥зац≥њ, функц≥онуванн€ в соц≥ум≥. Ќа рубеж≥ XVIII-XIX ст. було започатковано науковий п≥дх≥д до психолог≥њ розвитку, розвинутий у подальшому багатьма психологами, €к≥ займалис€ проблемами еволюц≥њ псих≥чного житт€ ≥ псих≥чноњ д≥€льност≥ людини. « часом в≥кова ≥ педагог≥чна психолог≥€ виокремилис€ у самост≥йн≥ галуз≥ психолог≥чноњ науки, €к≥ найт≥сн≥ше повТ€зан≥ з загальною психолог≥Їю.

—тудентов≥ необх≥дно зТ€сувати, що в≥кова психолог≥€ Ї багатогалузевою академ≥чною наукою, €ка вивчаЇ псих≥чний розвиток людини в≥д народженн€ до старост≥, маючи ч≥тко окреслений предмет досл≥дженн€, послуговуючись загальнонауковими ≥ специф≥чними методами, методиками, критер≥€ми, описуючи св≥й предмет у спец≥альних терм≥нах та категор≥€х.

ќбТЇктом досл≥дженн€ в≥ковоњ психолог≥њ Ї людина на вс≥х етапах њњ житт€. …ого специф≥ка пол€гаЇ у тому, що прот€гом житт€ у псих≥ц≥ людини в≥дбуваютьс€ р≥зн≥ €к≥сн≥ перетворенн€, досл≥дженн€ €ких потребуЇ системного зТ€суванн€ загальних законом≥рностей в≥кового розвитку. ѕредметом досл≥дженн€ в≥ковоњ психолог≥њ Ї в≥кова динам≥ка, законом≥рност≥, фактори, умови, механ≥зми становленн€, формуванн€ та розвитку особистост≥.

¬≥кова психолог≥€ вивчаЇ загальн≥ законом≥рност≥, особливост≥ виникненн€ ≥ розвитку псих≥чних процес≥в ≥ псих≥чних властивостей у д≥тей, п≥дл≥тк≥в, юнак≥в, дорослих ≥ зумовлену в≥ком динам≥ку сп≥вв≥дношень м≥ж ними; причини та законом≥рност≥ переходу в≥д одного в≥кового пер≥оду до наступного; становленн€ р≥зних вид≥в д≥€льност≥; формуванн€ псих≥чних €костей ≥ властивостей особистост≥.

¬≥кова психолог≥€ ви€вл€Ї структурн≥ зм≥ни, новоутворенн€, що формуютьс€ з в≥ком у псих≥ц≥ та д≥€льност≥ людини; розкриваЇ передумови та умови, що визначають процес розвитку, сп≥вв≥дношенн€ в ньому природних ≥ сусп≥льних фактор≥в, а також роль ≥сторично сформованих сусп≥льством ц≥нностей у становленн≥ особистост≥. ќсобливу увагу звертаЇ на руш≥йн≥ сили ≥ндив≥дуального розвитку людськоњ псих≥ки, ≥ндив≥дуально-типолог≥чн≥ в≥дм≥нност≥ у псих≥чному розвитку д≥тей, п≥дл≥тк≥в, дорослих ≥ людей похилого в≥ку, чинники, що њх детерм≥нують.

ѕедагог≥чна психолог≥€ досл≥джуЇ психолог≥чн≥ проблеми таких головних механ≥зм≥в спр€мованоњ соц≥ал≥зац≥њ людини, €к вихованн€ й навчанн€ особистост≥.

ѕредметом педагог≥чноњ психолог≥њ Ї досл≥дженн€ психолог≥чних законом≥рностей процесу спр€мованоњ соц≥ал≥зац≥њ, тобто перетворюванн€ б≥олог≥чноњ ≥стоти в людську особист≥сть у соц≥альному, спец≥ально орган≥зованому середовищ≥.

“акий погл€д на предмет педагог≥чноњ психолог≥њ, перш за все, зумовлено розум≥нн€м непод≥льноњ Їдност≥ ≥снуванн€ й розвитку таких соц≥альних утворень, €кими Ї сусп≥льство й людська особист≥сть, а також безперечною зац≥кавлен≥стю будь-€кого сусп≥льства в самов≥дтворюванн≥ через п≥дготовку нових покол≥нь компетентних нос≥њв ≥ розбудовник≥в його матер≥альноњ й духовноњ культури.

—учасна педагог≥чна психолог≥€ €вл€Ї собою самост≥йну галузь наукового п≥знанн€, €ка базуЇтьс€ на знанн€х загальноњ, соц≥альноњ, в≥ковоњ психолог≥њ, психолог≥њ особистост≥ та педагог≥чних дисципл≥н.

” процес≥ вивченн€ теми сл≥д звернути увагу на ≥стор≥ю виникненн€ та розвитку в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ €к спец≥альних областей психолог≥чноњ науки, що мають велике значенн€ дл€ оптим≥зац≥њ процес≥в навчанн€ та вихованн€ п≥дростаючого покол≥нн€.

—тудентам необх≥дно ознайомитис€ з теоретичними концепц≥€ми, €к≥ ув≥йшли в арсенал св≥товоњ психолого-педагог≥чноњ науки (Ћ.—. ¬иготський, —.Ћ. –уб≥нштейн, ј.—. ћакаренко, ƒ.Ѕ. ≈лькон≥н, ќ.ћ. ЋеонтьЇв, √.—.  остюк, ќ.¬. «апорожець, ѕ.я. √альпер≥н та ≥н.).

¬≥кова та педагог≥чна психолог≥€ використовуЇ широкий арсенал р≥зноман≥тних метод≥в вивченн€ псих≥чного та особист≥сного розвитку ≥ндив≥да, кожен з €ких нерозривно повТ€заний з теор≥Їю та методолог≥чними принципами психолог≥чноњ науки.

¬ивченн€ даноњ теми маЇ велике практичне та теоретичне значенн€. «нанн€ динам≥ки та законом≥рностей псих≥чного розвитку дитини та особливостей формуванн€ њњ особистост≥ необх≥дно дл€ ефективноњ орган≥зац≥њ навчально-виховного процесу на р≥зних етапах шк≥льного навчанн€. «нанн€ психолог≥чних особливостей в≥кових пер≥од≥в та законом≥рностей переходу в≥д одного в≥кового пер≥оду до ≥ншого Ц необх≥дна умова педагог≥чно зумовленого впливу на особист≥сть учн€. ѕ≥д час вивченн€ теми Ђ«аконом≥рност≥ псих≥чного розвитку особистост≥ в онтогенез≥ї необх≥дно звернути увагу на правильне розум≥нн€ псих≥чного розвитку €к безперервного процесу, що ви€вл€Їтьс€ в к≥льк≥сних та €к≥сних зм≥нах людськоњ ≥стоти.

—учасна психолог≥€ вбачаЇ причини розвитку псих≥ки людини в конкретних ≥ суперечливих умовах, найр≥зноман≥тн≥ших аспектах њњ взаЇмод≥њ з навколишн≥м середовищем. –уш≥йними силами процесу розвитку вона проголошуЇ притаманн≥ йому внутр≥шн≥ суперечност≥. –озв`€занн€ њх Ї основою розвитку, €кий визначаЇтьс€ взаЇмод≥Їю р≥зних передумов, обставин, умов, чинник≥в, що св≥дчить про можлив≥сть опосередкованого керуванн€ ним.

” процес≥ онтогенезу людина долаЇ р€д в≥кових пер≥од≥в, п≥д час €ких зм≥нюютьс€ њњ ф≥з≥олог≥чн≥, морфолог≥чн≥, б≥ох≥м≥чн≥, соц≥ально-психолог≥чн≥ особливост≥. ÷≥ пер≥оди Ї певними епохами, циклами, ступен€ми розвитку. «агальн≥ закони розвитку в кожному в≥ц≥ мають специф≥чн≥ особливост≥.

—тановленн€ дитини €к особистост≥ зд≥йснюЇтьс€ на основ≥ њњ активноњ взаЇмод≥њ з соц≥альним середовищем, у €кому вона черпаЇ необх≥дн≥ дл€ њњ соц≥ал≥зац≥њ засоби. ” процес≥ взаЇмод≥њ з оточенн€м створюЇтьс€ ≥ндив≥дуальна ситуац≥€ розвитку, €ка зумовлюЇ своЇр≥дн≥сть кожноњ особистост≥ ≥ значною м≥рою визначаЇ шл€х њњ розвитку.

≤снуЇ д≥алектичний взаЇмозв`€зок зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х умов псих≥чного розвитку. «овн≥шн≥ми умовами Ї природа ≥ сусп≥льство, необх≥дн≥ дл€ ≥снуванн€ ≥ндив≥да, його життЇд≥€льност≥,навчанн€ ≥ прац≥, реал≥зац≥њ можливостей розвитку. ¬они завжди впливають на псих≥чний розвиток через внутр≥шн≥ умови, €к≥ Ї в самому ≥ндив≥д≥. ¬≥д природи ≥ндив≥да, його потреб та ≥нших суб`Їктивних умов залежить, що саме ≥з зовн≥шнього, об`Їктивного оточенн€ дл€ нього значуще, що впливаЇ на нього ≥ стаЇ фактором його активност≥ та розвитку.

—п≥вв≥дношенн€ внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього зм≥нюЇтьс€ у процес≥ розвитку ≥ндив≥да, набуваЇ своњх специф≥чних особливостей на р≥зних його етапах.

¬ажливими умовами псих≥чного розвитку Ї спадков≥сть ≥ соц≥альне оточенн€, врахуванн€ €ких спри€Ї ефективному використанню природних задатк≥в ≥ передумов розвитку дитини.

 

6.1. ѕ–≈ƒћ≈“, «ј¬ƒјЌЌя ≤ ћ≈“ќƒ» ¬≤ ќ¬ќѓ “ј ѕ≈ƒј√ќ√≤„Ќќѓ ѕ—»’ќЋќ√≤ѓ

 

ћета:

- навчальна: ознайомити студент≥в з предметом в≥ковоњ ≥ педагог≥чноњ психолог≥њ, њњ завданн€ми на сучасному етап≥ розвитку, методами досл≥дженн€ та њх специф≥кою;

- розвивальна: розвивати ум≥нн€ ор≥Їнтуватис€ в сучасних теоретичних п≥дходах та концепц≥€х в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ;

- виховна: виховувати педагог≥чну спостережлив≥сть.

—тудент маЇ:

знати етапи розвитку в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ; завданн€, функц≥њ, структуру в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ; основн≥ категор≥њ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ; методи в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ;

вм≥ти анал≥зувати сучасн≥ теоретичн≥ концепц≥њ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ; визначати методи психолог≥чного досл≥дженн€; ≥нтерпретувати псих≥чн≥ €вища в≥ковими аспектами њх розвитку.

ѕлан

1. ѕредмет ≥ завданн€ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ.

2. —учасн≥ теоретичн≥ концепц≥њ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ.

3. ћетоди в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ.

ќсновн≥ пон€тт€: предмет в≥ковоњ психолог≥њ, предмет педагог≥чноњ психолог≥њ, принцип детерм≥н≥зму, принцип Їдност≥ св≥домост≥ та д≥€льност≥, принцип розвитку, методи орган≥зац≥њ досл≥дженн€, методи збиранн€ фактичного матер≥алу та опрацюванн€ результат≥в досл≥дженн€, ≥нтерпретац≥йн≥ методи.

 

Ћ≥тература

ќсновна:

1. ¬≥кова та педагог≥чна психолог≥€: навч. пос≥б. / [ќ.¬. —крипченко, Ћ.¬. ƒолинська, «.¬. ќгородн≥йчук та ≥н.]. Ц  .: ѕросв≥та, 2001. Ц —. 5-40.

2. ¬ласова ќ.≤. ѕедагог≥чна психолог≥€: навчальний пос≥бник / ќ.≤. ¬ласова. Ц  .: Ћиб≥дь, 2005. Ц —. 6-47.

3. «аброцький ћ.ћ. ѕедагог≥чна психолог≥€: курс лекц≥й / ћ.ћ. «аброцький. Ц  .: ћј”ѕ, 2000. Ц —. 3-13.

4. «аброцький ћ.ћ. ќснови в≥ковоњ психолог≥њ: навч. пос≥б. / ћ.ћ. «аброцький. Ц “ерноп≥ль: Ќавчальна книга, 2009. Ц —. 5-19.

5. «имн€€ ».ј. ѕедагогическа€ психологи€: учебник [дл€ вузов] / ».ј. «имн€€. Ц ћ.: Ћогос, 2002. Ц —.7-41.

6.  ут≥шенко ¬.ѕ. ¬≥кова та педагог≥чна психолог≥€: курс лекц≥й / ¬.ѕ.  ут≥шенко. Ц  .: ÷ентр навчальноњ л≥тератури, 2005. Ц —. 5-14.

7. ѕсихологический словарь / [под ред. ¬.ѕ. «инченко, Ѕ.√. ћещер€кова]. Ц ћ.: ѕедагогика-ѕресс, 2001. Ц 440 с.

8. —авчин ћ.¬. ¬≥кова психолог≥€: навч. пос≥б. / ћ.¬. —авчин, Ћ.ѕ. ¬асиленко. Ц  .: јкдемвидав, 2005. Ц —. 7-39.

9. —тол€ренко Ћ.ƒ. ѕедагогическа€ психологи€ / Ћ.ƒ. —тол€ренко. Ц –остов н/ƒ: Ђ‘ениксї, 2004. Ц —. 3-12.

ƒопом≥жна:

1.  рысько ¬.√. ѕсихологи€ и педагогика в схемах и таблиц€х / ¬.√.  рысько. Ц ћ., 1999. Ц 384 с.

2.  улагина ».ё. ¬озрастна€ психологи€ / ».ё.  улагина, ¬.Ќ.  олюцкий. Ц ћ.: Ћогос, 2001. Ц 237 с.

3. Ћеонтьев ј.Ќ. ѕроблемы развити€ психики / ј.Ќ. Ћеонтьев. Ц ћ., 1972. Ц 496 с.

4. ѕоливанова  .Ќ. ѕсихологи€ возрастных кризисов /  .Ќ. ѕоливанова. Ц ћ.: Ћогос, 2000. Ц 184 с.

5. ’рестомати€ по психологии / [под ред. ј.¬. ѕетровского]. Ц ћ., 1985. Ц 447 с.

6. Ўвалб ё.ћ. ¬озрастна€ психологи€: учебное пособие / ё.ћ. Ўвалб, ».‘. ћуханова. Ц ƒонецк: Ќорд-ѕресс, 2005. Ц 303 с.

—тислий зм≥ст теми

1. ѕредмет ≥ завданн€ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ

ѕредметом в≥ковоњ психолог≥њ €к галуз≥ психолог≥чноњ науки Ї в≥кова динам≥ка псих≥ки людини, законом≥рност≥ та факти розвитку псих≥чних процес≥в ≥ псих≥чних властивостей особистост≥ на р≥зних етапах њњ ≥ндив≥дуального житт€.

” загальн≥й структур≥ в≥ковоњ психолог≥њ традиц≥йно виокремлюють психолог≥ю дитинства, психолог≥ю молодшого школ€ра, психолог≥ю п≥дл≥тка, психолог≥ю юност≥, психолог≥ю дорослост≥, геронтопсихолог≥ю (психолог≥ю старост≥). «важаючи на те, що основи псих≥чного житт€ особистост≥ формуютьс€ в пренатальному (утробному) пер≥од≥ њњ ≥снуванн€, ц≥лком лог≥чним Ї вид≥ленн€ ≥ психолог≥њ пренатального пер≥оду.

ѕредметом педагог≥чноњ психолог≥њ Ї психолог≥чн≥ законом≥рност≥ навчанн€ ≥ вихованн€.  онкретизуючи цю тезу, зазначимо, що педагог≥чна психолог≥€ вивчаЇ п≥знавальну д≥€льн≥сть ≥ розумовий розвиток учн€, законом≥рност≥ формуванн€ особистост≥ €к св≥домого субТЇкта п≥знанн€, сп≥лкуванн€ ≥ прац≥.

√алуз€ми педагог≥чноњ психолог≥њ Ї психолог≥€ навчанн€, психолог≥€ вихованн€ психолог≥€ педагог≥чноњ д≥€льност≥.

¬≥кова психолог≥€ нерозривно повТ€зана з педагог≥чною. ÷€ Їдн≥сть по€снюЇтьс€ сп≥льним обТЇктом досл≥дженн€ Ц особист≥стю, €ка розвиваЇтьс€. ≤ в≥кова, ≥ педагог≥чна психолог≥€ розгл€дають взаЇмод≥ю дитини ≥ дорослого: дитина анал≥зуЇтьс€ в процес≥ навчанн€ ≥ вихованн€. ¬одночас навчанн€ ≥ вихованн€ не можуть розгл€датис€ поза основним обТЇктом цих процес≥в Ц дитиною, €ка розвиваЇтьс€.

«авданн€ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ можна розд≥лити на 3 групи:

- методолог≥чн≥;

- теоретико-п≥знавальн≥;

- практичн≥.



2. —учасн≥ теоретичн≥ концепц≥њ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ

«упинимось на характеристиц≥ основних напр€м≥в сучасноњ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ.

“аблиц€ 11

ќсновн≥ напр€ми сучасноњ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ

ѕсихоанал≥з («. ‘рейд) ѕредмет досл≥дженн€: глибинн≥ почутт€ ≥ переживанн€ людини. ќснову концепц≥њ становл€ть в≥дкритт€ несв≥домого та сексуальноњ основи людини. «. ‘рейд вид≥лив стад≥њ психосексуального розвитку дитини: оральна (перший р≥к); анальна (другий р≥к); фал≥чна (3-6 рок≥в); латентна (6-12 рок≥в); ген≥тальна (12-18 рок≥в). јвтор вважав, що особист≥сть розвиваЇтьс€ на основ≥ чотирьох джерел напруги: процес≥в ф≥з≥олог≥чного росту, фрустрац≥й, конфл≥кт≥в ≥ погроз. ≤дентиф≥кац≥€ та зам≥щенн€ Ц два методи, завд€ки €ким ≥ндив≥д долаЇ джерела напруги.
 онцепц≥€ ≈. ≈р≥ксона ѕредмет досл≥дженн€: становленн€ особистост≥ п≥д впливом соц≥альних, ≥сторичних ≥ культурних чинник≥в. ќснова концепц≥њ: розвиток особистост≥ Ц це законом≥рна зм≥на етап≥в, на кожному з €ких людина переживаЇ специф≥чну кризу, в основ≥ €коњ лежить конфл≥кт. ≈. ≈р≥ксон вид≥лив стад≥њ психосоц≥ального розвитку людини: 1. ќрально-сенсорна стад≥€ (перший р≥к житт€) Ц конфл≥кт м≥ж дов≥рою ≥ недов≥рою до навколишнього св≥ту. якщо в≥н вир≥шуЇтьс€ позитивно, формуЇтьс€ над≥€. 2. ћТ€зово-анальна стад≥€ (в≥д 1 до 3 рок≥в) Ц конфл≥кт м≥ж почутт€м незалежност≥ та в≥дчутт€м сорому ≥ сумн≥ву (формуЇтьс€ вол€). 3. Ћокально-ген≥тальна стад≥€ (в≥д 4 до 5 рок≥в) Ц конфл≥кт м≥ж ≥н≥ц≥ативн≥стю ≥ почутт€м провини (формуЇтьс€ ц≥леспр€мован≥сть). 4. Ћатентна стад≥€ (в≥д 6 до 11 рок≥в) Ц конфл≥кт м≥ж працелюбством ≥ почутт€м неповноц≥нност≥ (формуЇтьс€ ум≥нн€). 5. ѕ≥дл≥тковий в≥к ≥ ранн€ юн≥сть (в≥д 11 до 20 рок≥в) Ц конфл≥кт м≥ж розум≥нн€м приналежност≥ до певноњ стат≥ та нерозум≥нн€ форм повед≥нки, €ка њй в≥дпов≥даЇ (формуЇтьс€ в≥рн≥сть). 6. –анн€ доросл≥сть (в≥д 20 до 40 Ц 45 рок≥в) Ц конфл≥кт м≥ж прагненн€м до ≥нтимних в≥дносин ≥ в≥дчутт€ ≥зольованост≥ в≥д оточуючих (формуЇтьс€ любов). 7. ƒоросл≥сть (в≥д 40 Ц 45 до 60 рок≥в) Ц конфл≥кт м≥ж життЇвою активн≥стю ≥ зосереджен≥стю на соб≥ та своњх проблемах (формуЇтьс€ турбота). 8. «р≥л≥сть (понад 60 рок≥в) Ц конфл≥кт м≥ж в≥дчутт€м повноти житт€ ≥ в≥дчаЇм (формуЇтьс€ мудр≥сть).
Ѕ≥хев≥оризм (ƒж.”отсон, ƒж. √одфруа,  .‘лейк-’обсон, Ѕ.—к≥ннер) ѕредмет досл≥дженн€ Ц повед≥нка людини в≥д народженн€ до смерт≥. ќснова концепц≥њ: за умови оволод≥нн€ зовн≥шн≥м ≥ внутр≥шн≥м середовищем спр€мовуЇтьс€ формуванн€ будь-€коњ дитини по визначеному шл€ху. ћан≥пулюючи зовн≥шн≥ми подразниками, можна Ђвиготовитиї людину з будь-€кими рисами. –озвиток псих≥ки залежить в≥д стимул≥в, €к≥ забезпечуЇ середовище. Ѕ≥хев≥ористи заперечують на€вн≥сть етап≥в розвитку дитини. ќсновне завданн€ Ц вивчати умови, що спри€ють або заважають науч≥нню. ≤снуЇ три способи формуванн€ повед≥нки: позитивне ≥ негативне п≥дкр≥пленн€, покаранн€, в≥дсутн≥сть п≥дкр≥пленн€.
√уман≥стична психолог≥€ ( . –оджерс, ј. ћаслоу, ¬. ‘ранкл, —. —ат≥р, Ў. Ѕюлер) ѕредмет досл≥дженн€: особист≥сть €к ун≥кальна ц≥л≥сна система, в≥дкрита дл€ самоактуал≥зац≥њ. ќснова концепц≥њ: прагненн€ до самоактуал≥зац≥њ Ї Їдиною мотивуючою силою. ќсновн≥ ≥дењ гуман≥стичноњ психолог≥њ: 1) людина Ц ц≥л≥сна ун≥кальна система ≥ повинна вивчатис€ в њњ ц≥л≥сност≥; 2) людина в≥дкрита св≥ту, переживанн€ людиною св≥ту ≥ себе Ї основною психолог≥чною реальн≥стю; 3) людське житт€ потр≥бно розгл€дати €к Їдиний процес становленн€ ≥ бутт€ людини; 4) людина волод≥Ї потенц≥€ми до безперервного розвитку ≥ самореал≥зац≥њ, що Ї частиною њњ природи; 5) людина волод≥Ї певним ступенем свободи в≥д зовн≥шньоњ детерм≥нац≥њ завд€ки смислам ≥ ц≥нност€м, €кими вона керуЇтьс€ у своЇму вибор≥; 6) людина Ї активною, творчою ≥стотою.

 

 ультурно-≥сторична концепц≥€ Ћ.—. ¬иготського ѕредмет досл≥дженн€: розвиток вищих псих≥чних функц≥й людини. ќснова концепц≥њ: середовище Ї джерелом розвитку вищих псих≥чних функц≥й; ставленн€ до середовища зм≥нюЇтьс€ з в≥ком, а в≥дпов≥дно зм≥нюЇтьс€ ≥ роль середовища в розвитку; розвиток зд≥йснюЇтьс€ шл€хом засвоЇнн€ ≥сторично вироблених форм ≥ способ≥в д≥€льност≥; навчанн€ Ї руш≥йною силою розвитку особистост≥. ќсновна законом≥рн≥сть онтогенезу псих≥ки пол€гаЇ в ≥нтер≥оризац≥њ дитиною структури њњ зовн≥шньоњ, соц≥ально-символ≥чноњ (сп≥льноњ з дорослим ≥опосередкованоњ знаками) д≥€льност≥. јвтор прийшов до висновку: будь-€ка вища форма повед≥нки зТ€вл€Їтьс€ у своЇму розвитку дв≥ч≥ Ц спочатку в соц≥альному план≥ €к колективна форма повед≥нки, у сп≥вроб≥тництв≥ дитини з дорослим, пот≥м Ц €к функц≥€ ≥нтрапсих≥чна (всередин≥ дитини), €к певний спос≥б њњ повед≥нки. ” процес≥ ≥нтер≥ор≥зац≥њ складаЇтьс€ ≥ розвиваЇтьс€ св≥дом≥сть людини.
ѕсихолог≥€ в≥дношень (¬. ћ. ћТ€сищев) ѕредмет досл≥дженн€: субТЇктивно-оц≥нн≥ ставленн€ особистост≥ до д≥йсност≥. ќснова концепц≥њ: психолог≥чне ставленн€ Ї ц≥л≥сною системою ≥ндив≥дуальних, виб≥ркових ≥ св≥домих звТ€зк≥в особистост≥ з р≥зними сторонами д≥йсност≥. ѕитанн€ про розвиток людини нерозривно повТ€зане з формуванн€м њњ вид≥в ставленн€. ¬ихованн€ Ї процесом взаЇмод≥њ виховател€ ≥ вихованц€. ¬заЇмов≥дносини, що ≥снують м≥ж ними, в≥д≥грають ≥стотну роль у процес≥ взаЇмод≥њ та разом з тим Ї результатом ц≥Їњ взаЇмод≥њ.

 

3. ћетоди в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ

¬≥кова та педагог≥чна психолог≥€ €к галузь психолог≥чноњ науки використовуЇ комплекс загальноприйн€тих метод≥в досл≥дженн€ сучасноњ психолог≥њ. “ак, ≥з загальноњ психолог≥њ у в≥кову перейшли вс≥ методи, що використовуютьс€ дл€ вивченн€ когн≥тивних процес≥в ≥ особистост≥. ≤з соц≥альноњ Ц методи, за допомогою €ких вивчаЇтьс€ м≥жособист≥сн≥ в≥дносини в р≥зних дит€чих групах, а також взаЇмов≥дносини м≥ж д≥тьми ≥ дорослими. ”с≥ ц≥ методи адаптован≥ до в≥ку дитини.

 ласиф≥кац≥€ метод≥в в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ

«а метою ≥ завданн€ми досл≥дженн€:

1) описов≥ (не експериментальн≥):

- спостереженн€;

- бес≥да;

- анкета;

- вивченн€ продукт≥в д≥€льност≥;

2) д≥агностичн≥ (вим≥рювальн≥):

- тести;

3) по€снювальн≥ (експериментальн≥):

- природний експеримент;

- моделюючий експеримент;

- лабораторний експеримент;

4) перетворююч≥ (формуюч≥):

- навчаючий експеримент;

- виховуючий експеримент.

«а орган≥зац≥Їю досл≥дженн€:

1) лонг≥тюдний метод (продовжений) Ц вивченн€ одних ≥ тих самих досл≥джуваних упродовж тривалого пер≥оду;

2) метод поперечних зр≥з≥в Ц одночасне досл≥дженн€ р≥зних за в≥ком груп з метою ви€вленн€ особливостей даного моменту розвитку псих≥ки;

3) комплексне досл≥дженн€ Ц одночасне використанн€ ≥ поперечних, ≥ продовжених зр≥з≥в у досл≥дженн≥.

—пециф≥ка предмета психолого-педагог≥чних досл≥джень у в≥ков≥й ≥ педагог≥чн≥й психолог≥њ породжуЇ модиф≥кац≥ю у використанн≥ окремих метод≥в. “ак, спостереженн€ часто проводитьс€ €к щоденн≥ записи (щоденники матер≥) Ц посл≥довна ф≥ксац≥€ факт≥в, що св≥дчать про псих≥чний розвиток дитини.

Ћабораторний експеримент за частотою використанн€ у в≥ков≥й та педагог≥чн≥й психолог≥њ поступаЇтьс€ природному. ¬ажливим дл€ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ Ї формуючий (навчаючий та виховуючий) експеримент. —аме завд€ки йому зм≥ни псих≥чноњ д≥€льност≥ д≥тей розгл€даютьс€ в результат≥ активного впливу досл≥дника (часто педагога) на досл≥джуваного (учн€).

ќсобливе м≥сце серед метод≥в досл≥дженн€ ≥ндив≥дуальних ≥ в≥кових в≥дм≥нностей д≥тей пос≥даЇ близнюковий метод, запозичений з диференц≥йноњ психолог≥њ. «а допомогою цього методу досл≥джуЇтьс€ под≥бне ≥ в≥дм≥нне м≥ж гомозиготними й гетерозиготними близнюками, що дозвол€Ї вир≥шити одну з основних проблем в≥ковоњ психолог≥њ Ц взаЇмозвТ€зок б≥олог≥чноњ та соц≥альноњ зумовленост≥ розвитку псих≥ки.

ѕитанн€ дл€ самоконтролю

1. ќхарактеризуйте предмет в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ. як≥ групи соц≥ально-психолог≥чних €вищ вона вивчаЇ?

2. як≥ основн≥ завданн€ покликана вир≥шувати сучасна в≥кова психолог≥€?

3. ќхарактеризуйте структуру ≥ функц≥њ в≥ковоњ та педагог≥чноњ психолог≥њ.

4. яке м≥сце займаЇ в≥кова та педагог≥чна психолог≥€ в систем≥ психолог≥чних наук?

5. ќбірунтуйте принципи наукового вивченн€ в≥кового розвитку.

6. як≥ методи досл≥дженн€ використовуютьс€ при вивченн≥ в≥кового розвитку?

7. „и можна за допомогою тест≥в досл≥джувати психолог≥чн≥ законом≥рност≥ в≥кового розвитку?

8. —формулюйте основн≥ вимоги до бес≥ди та анкетуванн€, €ких необх≥дно дотримуватис€ досл≥дников≥, задл€ забезпеченн€ обТЇктивност≥ й над≥йност≥ результат≥в досл≥дженн€.

6.2. «ј ќЌќћ≤–Ќќ—“≤ ѕ—»’≤„Ќќ√ќ –ќ«¬»“ ” ќ—ќЅ»—“ќ—“≤ ¬ ќЌ“ќ√≈Ќ≈«≤

ћета:

- навчальна: ознайомити студент≥в ≥з законом≥рност€ми, основними умовами та руш≥йними силами розвитку псих≥ки, в≥ковою пер≥одизац≥Їю;

- розвивальна: розвивати анал≥тичне мисленн€;

- виховна: виховувати уважн≥сть студент≥в.

—тудент маЇ:

знати загальн≥ законом≥рност≥ псих≥чного розвитку особистост≥ в онтогенез≥, детерм≥нанти розвитку псих≥ки, взаЇмозвТ€зок навчанн€. вихованн€ та розвитку, пер≥одизац≥ю в≥кового розвитку;

вм≥ти обірунтовувати взаЇмозвТ€зок розвитку псих≥ки з навчанн€м та вихованн€м, визначати руш≥йн≥ сили розвитку псих≥ки та в≥ков≥ пер≥оди розвитку особистост≥.

ѕлан

1. «агальна характеристика розвитку псих≥ки людини.

2. ќсновн≥ умови псих≥чного розвитку.

3. ¬заЇмозвТ€зок навчанн€, вихованн€ та розвитку псих≥ки.

4. –оль д≥€льност≥ у псих≥чному розвитку дитини.

5. –уш≥йн≥ сили розвитку псих≥ки.

6. ѕроблема в≥ковоњ пер≥одизац≥њ.

ќсновн≥ пон€тт€: ф≥логенез, онтогенез, генотип, нер≥вном≥рн≥сть псих≥чного розвитку, сензитивн≥ пер≥оди псих≥чного розвитку, пластичн≥сть псих≥ки, внутр≥шн≥ суперечност≥ псих≥чного розвитку, соц≥альна ситуац≥€ псих≥чного розвитку, актуальний р≥вень псих≥чного розвитку, зона найближчого розвитку, в≥ков≥ пер≥оди, в≥ков≥ кризи, пров≥дна д≥€льн≥сть, новоутворенн€ в≥ку.

Ћ≥тература

Ѕазова:

1. ¬≥кова та педагог≥чна психолог≥€: навч. пос≥б. / [ќ.¬. —крипченко, Ћ.¬. ƒолинська, «.¬. ќгородн≥йчук та ≥н.]. Ц  .: ѕросв≥та, 2001. Ц —. 5-40.

2. √амезо ћ.¬. ¬озрастна€ и педагогическа€ психологи€ / ћ.¬. √амезо, ≈.Ћ. ѕетрова, Ћ.ћ. ќрлова. Ц ћ.: Ћогос, 2003. Ц —. 30-78.

3. «аброцький ћ.ћ. ќснови в≥ковоњ психолог≥њ: навч. пос≥б. / ћ.ћ. «аброцький. Ц “ерноп≥ль: Ќавчальна книга, 2009. Ц —. 19-33.

4. «имн€€ ».ј. ѕедагогическа€ психологи€: учебник [дл€ вузов] / ».ј. «имн€€. Ц ћ.: Ћогос, 2002. Ц —. 41-124.

5.  ут≥шенко ¬.ѕ. ¬≥кова та педагог≥чна психолог≥€: курс лекц≥й / ¬.ѕ.  ут≥шенко. Ц  .: ÷ентр навчальноњ л≥тератури, 2005. Ц —. 5-14.

6. ѕсихологический словарь / [под ред. ¬.ѕ. «инченко, Ѕ.√. ћещер€кова]. Ц ћ.: ѕедагогика-ѕресс, 2001. Ц 440 с.

7. —авчин ћ.¬. ¬≥кова психолог≥€: навч. пос≥б. / ћ.¬. —авчин, Ћ.ѕ. ¬асиленко. Ц  .: јкдемвидав, 2005. Ц —. 7-39.

8. —тол€ренко Ћ.ƒ. ѕедагогическа€ психологи€ / Ћ.ƒ. —тол€ренко. Ц –остов н/ƒ: ‘еникс, 2003. Ц —. 62-87.

ƒопом≥жна:

1. »стори€ зарубежной психологии: тексты / [под ред. ѕ.я.√альперина, ј.Ќ. ∆дан]. Ц ћ, 1986. Ц 344 с.

2.  рысько ¬.√. ѕсихологи€ и педагогика в схемах и таблиц€х / ¬.√.  рысько. Ц ћ., 1999. Ц 384 с.

3.  улагина ».ё. ¬озрастна€ психологи€ / ».ё.  улагина, ¬.Ќ.  олюцкий. Ц ћ.: Ћогос, 2001. Ц 237 с.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 414 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1991 - | 1896 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.102 с.