Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕон€тт€ про увагу. ¬иди уваги




”¬ј√ј Ц спр€мован≥сть ≥ зосереджен≥сть псих≥чноњ д≥€льност≥ на певному обТЇкт≥.

ѕ≥д спр€мован≥стю псих≥чноњ д≥€льност≥ сл≥д розум≥ти њњ виб≥рковий характер, тобто вид≥ленн€ ≥з оточенн€ значущих дл€ субТЇкта конкретних предмет≥в, €вищ або виб≥р певноњ псих≥чноњ д≥€льност≥. ƒо пон€тт€ спр€мованост≥ також входить збереженн€ д≥€льност≥ прот€гом певного часу. Ќедостатньо лише обрати певну д≥€льн≥сть, щоб бути уважним, необх≥дно утримати цей виб≥р, зберегти його.

ѕ≥д зосереджен≥стю розум≥Їтьс€ певна заглиблен≥сть у д≥€льн≥сть. „им складн≥ше завданн€, тим б≥льшою повинна бути ≥нтенсивн≥сть ≥ напружен≥сть уваги, тобто заглиблен≥сть. « ≥ншого боку, зосереджен≥сть повТ€зана з в≥двол≥канн€м в≥д усього стороннього.

¬иди уваги

ћимов≥льна увага Ї найб≥льш простим видом уваги. ѓњ часто називають пасивною або вимушеною, оск≥льки виникаЇ ≥ п≥дтримуЇтьс€ незалежно в≥д св≥домост≥ людини.

ѕричини, що викликають мимов≥льну увагу:

- особливост≥ подразника: сила, ≥нтенсивн≥сть, р≥зк≥сть тощо;

- в≥дпов≥дн≥сть зовн≥шн≥х подразник≥в внутр≥шньому станов≥ людини, њњ потребам;

- спр€мован≥сть особистост≥: те, що нас ц≥кавить б≥льш за все ≥ що входить до кола наших ≥нтерес≥в, у тому числ≥ й профес≥йних, €к правило, привертаЇ увагу.

ƒов≥льна увага повТ€зана з волею ≥ вироблена в результат≥ трудових зусиль, виникла в процес≥ св≥домоњ д≥€льност≥. ƒов≥льна увага також повТ€зана з почутт€ми, ≥нтересами, минулим досв≥дом. јле вплив цих процес≥в маЇ опосередкований характер. ¬≥н зумовлюЇтьс€ св≥домо поставленими ц≥л€ми, тому в даному випадку ≥нтереси виступають €к ≥нтереси ц≥л≥, ≥нтереси результату д≥€льност≥.

ѕ≥сл€дов≥льна увага характеризуЇтьс€ тим, що спочатку маЇ ц≥леспр€мований характер ≥ потребуЇ вольових зусиль, а пот≥м людина захоплюЇтьс€ д≥€льн≥стю наст≥льки, що ц≥кавим й значущим стаЇ зм≥ст ≥ процес д≥€льност≥, а не лише њњ результат.

«овн≥шн€ увага Ц мимов≥льна, дов≥льна чи п≥сл€дов≥льна зосереджен≥сть ≥ндив≥да на обТЇкт≥ сприйманн€ ≥ спостереженн€.

¬нутр≥шн€ увага Ц зосереджен≥сть на у€вленн€х памТ€т≥, почутт€х, думках, умовах задач≥ тощо.

 

2. ¬ластивост≥ уваги

—т≥йк≥сть уваги пол€гаЇ в здатност≥ прот€гом певного часу зосереджуватись на одному й тому ж обТЇкт≥.

Ќайб≥льш суттЇвою умовою ст≥йкост≥ уваги Ї можлив≥сть в≥дкрити в предмет≥ нов≥ звТ€зки.  оли поставлене завданн€ потребуЇ в≥д нас зосередженост≥ на певному предмет≥ ≥ ми розкриваЇмо в ньому нов≥ аспекти в њхн≥х взаЇмозвТ€зках, увага може прот€гом тривалого часу залишатис€ ст≥йкою. ” тих випадках, коли зм≥ст предмета не даЇ можливост≥ подальшого його вивченн€, ми легко в≥двол≥каЇмос€, наша увага коливаЇтьс€.

 онцентрац≥€ уваги Ц ступ≥нь або ≥нтенсивн≥сть зосередженост≥ уваги.

–озпод≥л Ц властив≥сть уваги, з €кою повТ€зана можлив≥сть одночасного виконанн€ ≥ндив≥дом д≥й ≥з р≥знор≥дними обТЇктами.

”м≥нн€ розпод≥л€ти увагу виробл€Їтьс€ на практиц≥. √оловною умовою усп≥шного сум≥щенн€ д≥€льностей Ї достатнЇ оволод≥нн€ людиною певними видами д≥€льност≥. ”сп≥хи значно зростають, €кщо виконанн€ одн≥Їњ або к≥лькох д≥й б≥льш або менш автоматизоване й не натрапл€Ї на серйозн≥ перешкоди.

ѕереключенн€ Ц властив≥сть уваги, €ка ви€вл€Їтьс€ при дов≥льному переход≥ ≥ндив≥да в≥д одн≥Їњ д≥њ до ≥ншоњ. «датн≥сть до переключенн€ Ї характеристикою гнучкост≥ уваги, що ≥стотно в≥др≥зн€Ї одну людину в≥д ≥ншоњ.

¬≥двол≥канн€ Ц мимов≥льне перем≥щенн€ уваги з одного обТЇкта на ≥нший. ¬оно виникаЇ при д≥њ сторонн≥х подразник≥в на особист≥сть, що зайн€та певним видом д≥€льност≥.

¬≥двол≥канн€ може бути зовн≥шн≥м або внутр≥шн≥м. «овн≥шнЇ в≥двол≥канн€ виникаЇ п≥д впливом зовн≥шн≥х подразник≥в, внутр≥шнЇ Ц п≥д впливом сильних переживань, емоц≥й, через в≥дсутн≥сть ≥нтересу ≥ почутт€ в≥дпов≥дальност≥ за справу.

Ќеуважн≥сть Ц здатн≥сть переносити увагу з одного обТЇкта на ≥нший, не затримуючи њњ на певному обТЇкт≥. Ќебажана у практичн≥й д≥€льност≥, неуважн≥сть може привести до профес≥йних помилок.

ќбс€г уваги Ц властив≥сть, що визначаЇтьс€ к≥льк≥стю обТЇкт≥в, €к≥ можна охопити одночасно. ќбс€г уваги Ї величиною, що ≥ндив≥дуально зм≥нюЇтьс€, але зазвичай показник дор≥внюЇ 7 ± 2.

 

3. ¬≥дчутт€ €к первинна форма п≥знанн€ д≥йсност≥. ¬иди в≥дчутт≥в

¬≥дчутт€ Ї найб≥льш простою п≥знавальною д≥€льн≥стю, за допомогою €коњ ≥ людина, ≥ тварина отримують елементарн≥ в≥домост≥ про навколишнЇ середовище ≥ стан свого орган≥зму. Ќа в≥дчутт€х, €к на п≥дірунт≥, базуютьс€ ≥нш≥ п≥знавальн≥ процеси.

¬≤ƒ„”““я Ц це псих≥чний процес в≥дображенн€ в мозку окремих властивостей та €костей предмет≥в ≥ €вищ навколишньоњ д≥йсност≥, а також внутр≥шн≥х стан≥в орган≥зму при безпосередн≥й д≥њ подразник≥в на рецептори.

“аблиц€ 6

¬иди в≥дчутт≥в

 

≈кстероцептивн≥ (в≥дображають властивост≥ предмет≥в та €вищ зовн≥шнього св≥ту)
дистантн≥ (зоров≥, слухов≥, нюхов≥) контактн≥ (дотиков≥, смаков≥, больов≥)
≤нтероцептивн≥ (сигнал≥зують про внутр≥шн≥й стан орган≥зму: в≥дчутт€ голоду, спраги, болю, втоми тощо)
ѕропр≥оцептивн≥ (в≥дображають рухи орган≥в т≥ла ≥ його стан)
к≥нестетичн≥ (в≥дображають рухи та стани окремих частин т≥ла) статичн≥ (в≥дображають положенн€ т≥ла в простор≥)

4. «аконом≥рност≥ та властивост≥ в≥дчутт≥в

«аконом≥рност≥ в≥дчутт≥в

як≥сть в≥дчутт≥в Цознака сенсорного образу, €ка дозвол€Ї в≥др≥зн€ти його в≥д такого ж образу ≥ншоњ модальност≥ (в≥д лат. modusЦ спос≥б).

ѕросторова локал≥зац≥€ в≥дчутт≥в Ц в≥дтворенн€ у в≥дчутт€х м≥сцезнаходженн€ д≥ючого подразника.

“ривал≥сть в≥дчутт≥в Ц залежн≥сть в≥д часу, прот€гом €кого сенсорний образ не зм≥нюЇ своЇњ €кост≥. ¬≥дчутт€ виникають не в≥дразу п≥сл€ початку д≥њ подразника, а через певний пер≥од, що називають латентним, тривал≥сть €кого залежить в≥д спец≥ал≥зац≥њ анал≥затора. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ д≥њ подразника в≥дчутт€ в≥дразу ж не зникають. ≤нерц≥€ в≥дчутт≥в називаЇтьс€ п≥сл€д≥Їю.

≤нтенсивн≥сть в≥дчутт≥в Цк≥льк≥сна характеристика ступен€ €скравост≥, виразност≥ в≥дображенн€ людиною властивостей предмет≥в ≥ €вищ.

„утлив≥сть Ц здатн≥сть анал≥затора певним чином реагувати на по€ву подразника ≥ зм≥ну його ф≥зичних параметр≥в.

 

ѕороги в≥дчутт≥в

јбсолютн≥

Ќижн≥й пор≥г в≥дчутт≥в Ц м≥н≥мальна сила подразника, що викликаЇ ледве пом≥тн≥ в≥дчутт€.

¬ерхн≥й пор≥г в≥дчутт≥в Ц максимальна сила подразника, при €к≥й виникають адекватн≥ д≥ючому подразнику в≥дчутт€. ѕодальше зб≥льшенн€ сили подразника викликаЇ неадекватн≥ в≥дчутт€, наприклад больов≥

ƒиференц≥йн≥

(пороги розр≥зненн€)

ѕор≥г розр≥зненн€ Ц найменша в≥дм≥нн≥сть м≥ж подразниками, при €к≥й вони в≥дчуваютьс€ €к р≥зн≥:

Ц св≥тло 1/100

Ц вага 1/30

Ц звук 1/10


«акон ¬ебера-‘ехнера

E = k lgR + c:

Ц ≥нтенсивн≥сть в≥дчутт≥в;

R Ц сила подразника;

k, с Ц константи.

≤нтенсивн≥сть в≥дчутт≥в пропорц≥йна логарифмов≥ сили подразника (закон правом≥рний дл€ подразник≥в середньоњ сили, без наближенн€ до порог≥в).

«≥ зростанн€м сили подразника в геометричн≥й прогрес≥њ ≥нтенсивн≥сть в≥дчутт€ зб≥льшуЇтьс€ в арифметичн≥й прогрес≥њ.

¬ластивост≥ в≥дчутт≥в

јдаптац≥€ Ц зм≥на чутливост≥ анал≥затора п≥д д≥Їю подразника.

¬заЇмод≥€ Ц зм≥на чутливост≥ одного анал≥затора п≥д впливом стану ≥ншого.

—инестез≥€ Ц виникненн€ в≥дчутт≥в, не лише специф≥чних дл€ певного анал≥затора, а й ≥нших, без впливу додаткового подразника.

—енсиб≥л≥зац≥€ Ц п≥двищенн€ чутливост≥ в результат≥ взаЇмод≥њ анал≥затор≥в ≥ вправл€нн€.

 омпенсац≥€ Ц посиленн€ д≥€льност≥ одних анал≥затор≥в за в≥дсутност≥ або послаблен≥й д≥€льност≥ ≥нших.

 онтраст Ц протилежн≥сть в≥дчутт≥в.

 

5. ѕон€тт€ про сприйманн€. –≥зновиди та властивост≥ сприймань

—ѕ–»…ћјЌЌя Ц це псих≥чне в≥дображенн€ в мозку предмет≥в та €вищ навколишньоњ д≥йсност≥ в ц≥лому, в сукупност≥ њх €костей та властивостей при безпосередн≥й д≥њ на органи чутт€.

 

“аблиц€ 7

¬иди сприймань

 

 

«а зм≥стом «а пров≥дною д≥€льн≥стю анал≥затора «а ставленн€м до псих≥чного житт€
—прийманн€ простору —прийманн€ часу —прийманн€ руху «орове —лухове —макове Ќюхове –ухове ƒотикове Ѕольове ќрган≥чне ≤нтелектуальне ≈моц≥йне ≈стетичне  

 

¬ластивост≥ сприйманн€

÷≥л≥сн≥сть Ц властив≥сть перцептивного образу в≥дображати предмет у сукупност≥ притаманних йому рис.

—труктурн≥сть Ц властив≥сть перцептивного образу в≥дображати будову предмета сприйманн€.

¬иб≥рков≥сть Ц наданн€ переваги одним предметам або €вищам чи њх властивост€м перед ≥ншими. «алежить €к в≥д обТЇктивних властивостей предмет≥в, так ≥ в≥д субТЇктивноњ установки, зокрема в≥д апперцепц≥њ.

јпперцепц≥€ Ц залежн≥сть сприйманн€ в≥д зм≥сту псих≥чного житт€ людини, в≥д њњ досв≥ду, ≥нтерес≥в, спр€мованост≥.

 онстантн≥сть Ц в≥дносна пост≥йн≥сть властивостей предмет≥в та €вищ незалежно в≥д умов сприйманн€.

ѕредметн≥сть Ц отриманн€ в≥домостей ≥з навколишнього св≥ту про обТЇкт ≥ сп≥вв≥дношенн€ њх ≥з самим обТЇктом.

ќсмислен≥сть Ц розум≥нн€ сутност≥ обТЇкта, що сприймаЇтьс€, можлив≥сть позначити словом-пон€тт€м, в≥днести до певного класу, пом≥тити схож≥сть чи в≥дм≥нн≥сть з ≥ншими обТЇктами.

ѕитанн€ дл€ самоконтролю

1. Ќазв≥ть основн≥ характеристики в≥дчутт€.

2. як≥ ви знаЇте класиф≥кац≥њ в≥дчутт≥в?

3. ƒайте характеристику основним видам в≥дчутт≥в.

4. ќхарактеризуйте основн≥ законом≥рност≥ в≥дчутт≥в.

5. ќбірунтуйте взаЇмозвТ€зок в≥дчутт≥в ≥ сприйманн€.

6. Ќазв≥ть види сприйманн€ та дайте њм характеристику.

7. як≥ основн≥ властивост≥ сприйманн€? ќхарактеризуйте њх.

8. ќбірунтуйте значенн€ уваги в життЇд≥€льност≥ людини.

9. ќхарактеризуйте мимов≥льну, дов≥льну, п≥сл€дов≥льну увагу.

10. ѕор≥вн€йте зовн≥шню та внутр≥шню увагу.

11. Ќазв≥ть основн≥ властивост≥ уваги та розкрийте њх сутн≥сть.

12. –озкрийте причини неуважност≥.

 

3.3. ѕамТ€ть. 3.4. ћисленн€. 3.5. ћовленн€. 3.6. ”€ва

ћета:

- навчальна: ознайомити студент≥в з пон€тт€ми ЂпамТ€тьї, Ђмисленн€ї, Ђмовленн€ї, Ђу€ваї; розкрити взаЇмозвТ€зок мисленн€ та мовленн€, показати роль у€ви в житт≥ та профес≥йн≥й д≥€льност≥ людини;

- розвивальна: розвивати мнемотехн≥чн≥ прийоми, самост≥йн≥сть мисленн€, виразн≥сть мовленн€;

- виховна: виховувати культуру мовленн€ студент≥в.

—тудент маЇ:

знати основн≥ функц≥њ, види, процеси памТ€т≥, мнемотехн≥чн≥ прийоми; визначенн€ мисленн€, класиф≥кац≥ю вид≥в мисленн€; особливост≥ творчого мисленн€; визначенн€ мовленн€ ≥ його функц≥њ та властивост≥; взаЇмозвТ€зок мисленн€ та мовленн€; види, прийоми у€ви, роль у€ви в житт≥ та профес≥йн≥й д≥€льност≥ людини;

вм≥ти застосовувати мнемотехн≥чн≥ прийоми дл€ кращого запамТ€товуванн€ матер≥алу, пор≥внювати й анал≥зувати операц≥њ та форми мисленн€; визначати види мисленн€; ви€вл€ти ≥ндив≥дуальн≥ про€ви творчого мисленн€ та чинники, що перешкоджають творчому мисленню; давати пор≥вн€льну характеристику мовленню ≥ сп≥лкуванню; розвТ€зувати творч≥ задач≥.

ѕлан

1. ѕон€тт€ про памТ€ть. ѕроцеси памТ€т≥. ¬иди памТ€т≥.

2. ћнемотехн≥ка: пон€тт€ та прийоми.

3. ѕон€тт€ про мисленн€, його види.

4. ќперац≥њ та форми мисленн€.

5. ≤нтелект та його структура.

6. ѕон€тт€ про мовленн€. ¬иди та властивост≥ мовленн€.

7. ”€ва та њњ види. —пособи створенн€ образ≥в у€ви.

ќсновн≥ пон€тт€: памТ€ть, запамТ€танн€, збер≥ганн€, в≥дтворенн€, забуванн€, мнемотехн≥ка, мисленн€, пон€тт€, судженн€, умовив≥д, мова, мовленн€, у€ва, г≥пербол≥зац≥€, аглютинац≥€, схематизац≥€, аналог≥€, тип≥зац≥€.

Ћ≥тература

Ѕазова:

1. ¬≥тенко ≤.—. ќснови психолог≥њ / ≤.—. ¬≥тенко, “.≤. ¬≥тенко. Ц ¬≥нниц€: Ќова книга, 2001. Ц —. 131-143.

2.  рысько ¬.√. ѕсихологи€ и педагогика в схемах и таблицах / ¬.√.  рысько. Ц ћинск, 1999. Ц —. 107-123.

3. Ћозниц€ ¬.—. ѕсихолог≥€ ≥ педагог≥ка: основн≥ положенн€ / ¬.—. Ћозниц€. Ц  .: ≈ксќб, 2000. Ц —. 146-149.

4. ћаклаков ј.√. ќбща€ психологи€ / ј.√. ћаклаков. Ц —ѕб.: ѕитер, 2000. Ц —. 283-353.

5. ћаксименко —.ƒ. «агальна психолог≥€: навч. пос≥б. [дл€ студ. вищ. навч. закл.] / —.ƒ. ћаксименко. Ц  .: ÷ентр учбовоњ л≥тератури, 2008. Ц —. 167-179, 198-206, 185-194.

6. ћТ€соњд ѕ.ј. «агальна психолог≥€: навч. пос≥б. [дл€ студ. вищ. пед. навч. закл.] / ѕ.ј. ћТ€соњд. Ц  .: ¬ища школа, 2000. Ц —. 299-338.

7. ѕсихолог≥чна енциклопед≥€ / [авт.-упор€дник ќ.ћ. —тепанов]. Ц  .: јкадемвидав, 2006. Ц 424 с.

8. ѕсихолог≥€: п≥дручник / [за ред. ё.Ћ. “роф≥мова]. Ц  .: Ћиб≥дь, 1999. Ц —. 270-331.

9. –убинштейн —.Ћ. ќсновы общей психологии / —.Ћ. –убинштейн. Ц —ѕб.: ѕитер, 2007. Ц 713 с.

ƒопом≥жна:

1. ¬еличковский Ѕ.ј. —овременна€ когнитивна€ психологи€ / Ѕ.ј. ¬еличковский. Ц ћ.: »зд-во ћоск. ун-та, 1982. Ц 336 с.

2. ¬ыготский Ћ.—. ¬оображение и его развитие в детском возрасте / Ћ.—. ¬ыготский // —обр. соч.: в 6-ти т. Ц ћ., 1982. Ц “. 2. Ц —. 363-465.

3.  винн ¬. ѕрикладна€ психологи€ / ¬.  винн. Ц —ѕб.: ѕитер, 2000. Ц —. 51-84, 120-148.

4. ’рестомати€ по психологии / [под ред. ј.¬. ѕетровского]. Ц [2-е изд. перер. и доп.] Ц ћ.: ѕросвещение, 1987. Ц 386 с.

5. ќбща€ психологи€: курс лекций [дл€ первой ступени педагогического образовани€] / [сост. ≈.». –огов]. Ц ћ.: √уманит. изд. центр ¬Ћјƒќ—, 1998. Ц 448 с.

6. —тат≥нова Ќ. ѕ. ќснови психолог≥њ та педагог≥ки / Ќ.ѕ. —тат≥нова, √.ѕ. —ень. Ц  .: јкадемвидав, 1999. Ц 317с.


—тислий зм≥ст теми

 

1. ѕон€тт€ про памТ€ть. ѕроцеси памТ€т≥. ¬иди памТ€т≥

ѕјћТя“№ Ц це псих≥чний процес, що пол€гаЇ в запамТ€товуванн≥, збереженн≥, в≥дтворенн≥ та забуванн≥ ≥нформац≥њ.

 

 


¬иди памТ€т≥

¬иди памТ€т≥



рухова, емоц≥йна, образна (зорова, нюхова, смакова тощо), словесно-лог≥чна

 

короткочасна, довготривала, оперативна

 

смислова, механ≥чна

 

 

мимов≥льна, дов≥льна

 

 


2. ћнемотехн≥ка: пон€тт€ та прийоми

ћнемотехн≥ка Ц система р≥зноман≥тних прийом≥в, що полегшують запамТ€товуванн€ та зб≥льшують обТЇм памТ€т≥.

ћнемотехн≥чн≥ прийоми вдосконаленн€ розумових операц≥й:

а) метод групуванн€ (цифри можна групувати, €к телефонн≥ номери, хронолог≥чн≥ дати тощо; слова Ц за приналежн≥стю);

б) метод рим (≥ншомовн≥ слова та назви римуютьс€ з≥ схожими словами р≥дноњ мови);

в) метод абрев≥атур (”–—–, ќќЌ, —Ќ≤ƒ, —Ќƒ);

г) метод акров≥рш≥в (в≥рш, в €кому перш≥ л≥тери кожного р€дка, прочитуван≥ згори вниз, утворюють слово або реченн€);

д) ланцюговий метод (з'Їднанн€ в складний сюрреал≥стичний образ чи картину пон€ть, €к≥ потр≥бно запам'€тати);

Ї) метод Ђм≥сцьї (ЂпривТ€зуванн€ї обТЇкт≥в дл€ запамТ€товуванн€ до певних реальних м≥сць);

ж) метод парних асоц≥ац≥й (використанн€ асоц≥ац≥й через паралел≥, символи або сп≥взвучч€).

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2236 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„тобы получилс€ студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без м€са и развести водой 1:10 © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2230 - | 2103 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.038 с.