Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќдержанн€ хрому(III) оксиду 3 страница




15.ƒо 50 см3 розчину з масовою часткою феруму (III) хлориду 10% (ρ=1,09 г/см3) додали кал≥ю г≥дроксид масою 5,0 г. ќсад, що утворивс€, в≥дф≥льтрували ≥ прожарили. ќбчисл≥ть масу осаду.

16.„и випаде в осад ферум (II) сульф≥д при зм≥шуванн≥ р≥вних обТЇм≥в 0,0001ћ розчин≥в ферум (II) сульфату та натр≥ю сульф≥ду? ƒ–FeS=3,7Х10-18.

17.¬изнач≥ть у в≥дсотках масов≥ частки сум≥ш≥ зал≥за й ср≥бла, €кщо при обробц≥ 10 г њњ розчином хлоридноњ кислоти, вид≥лилось 2,24 дм3 водню?

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.–≥вн€нн€ дисоц≥ац≥њ феруму (III) г≥дроксиду €к кислоти ≥ основи.

2.Ќайважлив≥ш≥ комплексн≥ сполуки ‘еруму.

3.–еакц≥њ добуванн€ Уберл≥нськоњ лазур≥Ф ≥ Утурнбулевоњ синькиФ.

4.–оль кобальту (III) г≥дроксиду в оксидац≥йно-в≥дновних процесах.

5.¬заЇмод≥€ кобальту з простими речовинами та розбавленими кислотами.

6.ѕриклади м≥нерал≥в, у вигл€д≥ €ких зустр≥чаютьс€ в природ≥ кобальт та н≥кол.

7.¬заЇмод≥€ н≥колу з монооксидом карбону (утворенн€ тетракарбон≥лн≥колу).

8.¬заЇмод≥€ сполук н≥келю з концентрованими та розбавленими розчинами хлоридноњ, сульфатноњ та н≥тратноњ кислот.

9.«астосуванн€ сполук елемент≥в VIIIЅ п≥дгрупи в медицин≥ та фармац≥њ.

10.який обТЇм газу вид≥литьс€ при розчиненн≥ 11 г кобальту (III) г≥дроксиду в концентрован≥й хлоридн≥й кислот≥? який обТЇм ц≥Їњ кислоти (ρ=1,18 г/см3) витратитьс€?

11.” розчин м≥дного купоросу занурили зал≥зну пластинку. яка маса м≥д≥ вид≥лилась на пластинц≥, €кщо маса пластинки зб≥льшилась на 0,4 г?

12.ѕри проведенн≥ лабораторного анал≥зу зразка сплаву зал≥за з м≥ддю ви€вилось, що при обробц≥ 20 г цього сплаву хлоридною кислотою вид≥л€Їтьс€ 1,12 дм3 газу. ќбчисл≥ть масов≥ частки метал≥в у сплав≥.

13.який обТЇм с≥рчистого газу (н.у.) утворитьс€ при випалюванн≥ 12 г п≥риту FeS2, що м≥стить 12% дом≥шок?

14.як≥ маси зал≥зного купоросу ≥ води необх≥дн≥ дл€ приготуванн€ 400 г розчину з масовою часткою ферум (II) сульфату 19%?

 

15.Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ х≥м≥чних реакц≥й:

а) FeCl3 + Na2CO3 + H2O →

б) FeCl3 + H2S →

в) FeCl3 + KI →

г) FeCl3 + (NH4)2S + H2O →

д) K3[Fe(CN)6 + FeSO4

е) FeCl3 + K4[Fe(CN)6

Ї) NiCl2 + NaOH + Br2

ж) CoCl2 + KNO2 + CH3COOH →

з) Ni(OH)3 + HCl →

16.” розчин купрум (II) хлориду занурили зал≥зну пластинку масою 100 г. „ерез де€кий час маса пластинки зб≥льшилась до 106 г. —к≥льки грам≥в м≥д≥ вид≥лилось на пластинц≥?

17.ѕри взаЇмод≥њ 2 г сум≥ш≥ порошк≥в зал≥за та магн≥ю з надлишком хлоридноњ кислоти вид≥лилос€ 0,05 моль водню. ¬изначте х≥м≥чний склад вих≥дноњ сум≥ш≥ у масових частках.

18.який обТЇм 0,2н розчину лугу треба витратити дл€ повного осадженн€ йон≥в ‘еруму ≥з 100 см3 0,15ћ розчину Fe(NO3)3?

19.Ќа повну оксидац≥ю розчину ферум (II) сульфату в кислому середовищ≥ витрачено 40 см3 0,1н розчину кал≥ю перманганату. ¬изначте масу FeSO4, що м≥стилас€ у вих≥дному розчин≥.

20.¬икористовуючи термодинам≥чн≥ дан≥, визначте можлив≥сть переб≥гу реакц≥њ за стандартних умов:

Fe3O4 (т) + 4H2 (г) = 3Fe (т) + 4H2O (р).

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

¬≥дпов≥дати на запитанн€ з використанн€м запис≥в на дошц≥ та виконати тестов≥ завданн€ з теми У’≥м≥€ елемент≥в VIIIЅ п≥дгрупиФ за вар≥антом, запропонованим викладачем.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

16.яцимирський  .Ѕ., яцимирський ¬. . ’≥м≥чний звТ€зок.  .: ¬ища школа, 1993. Ц309 с.

17.‘римантл ћ. ’ими€ в действии: ¬ 2-х ч. / ѕер. с англ. Цћ.: ћир, 1991. Ц„.1.-528 с.; „.2. Ц622 с.

18.«агальна та неорган≥чна х≥м≥€: ѕ≥друч. дл€ студ. вищ. навч. закл. („.2) // ќ.ћ.—тепаненко, Ћ.√.–ейтер, ¬.ћ.Ћедовських, —.¬.≤ванов. Ц .: ѕед. ѕреса, 2000. -784 с.

19.ќганес€н Ё.“. Ќеорганическа€ хими€ дл€ фармацевтических вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1983. Ц523 с.

20.ѕерепелиц€ ќ.ѕ. ¬ластивост≥ та еколог≥чний вплив х≥м≥чних елемент≥в: ƒов≥дник. Ц .: ¬ентур≥, 1997. Ц192 с.

«јЌя““я є37

“≈ћј: d-≈лементи ≤Ѕ та ≤≤Ѕ груп. Ћабораторна робота.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ елемент≥в ≤Ѕ ≥ ≤≤Ѕ п≥дгруп та њх б≥олог≥чну роль дл€ застосуванн€ в фармацевтичн≥й практиц≥ та в народному господарств≥.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ х≥м≥чних властивостей елемент≥в ≤Ѕ та ≤≤Ѕ п≥дгруп. ќзнайомленн€ з застосуванн€м сполук елемент≥в ≤Ѕ та ≤≤Ѕ п≥дгруп у народному господарств≥ та медицин≥.

 

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ елемент≥в IЅ та ≤≤Ѕ п≥дгруп;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в IЅ та ≤≤Ѕ п≥дгруп в

нормальному та збудженому стан≥;

-особливост≥ х≥м≥чних властивостей сполук елемент≥в IЅ та ≤≤Ѕ

п≥дгруп.

 

¬ћ≤“»: -записати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ елемент≥в IЅ та ≤≤Ѕ п≥дгруп;

-розраховувати значенн€ потенц≥алу йон≥зац≥њ;

-показати здатн≥сть до комплексоутворенн€ d-елемент≥в I-њ та ≤≤-њ

п≥дгруп;

-розв'€зувати типов≥ розрахунков≥ задач≥;

-за допомогою х≥м≥чних реакц≥й характеризувати властивост≥ d-

елемент≥в I-њ та ≤≤-њ груп.

 

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.«агальна характеристика елемент≥в IЅ п≥дгрупи. Ќайважлив≥ш≥ природн≥ сполуки.

2.ћетоди одержанн€ елемент≥в IЅ п≥дгрупи. ƒобуванн€ золота. ќхарактеризувати процеси за допомогою р≥вн€нь реакц≥й.

3.–оль  упруму в процесах, що в≥дбуваютьс€ в орган≥зм≥ людини.

4.’≥м≥чн≥ властивост≥ простих речовин.

5.ќксигеновм≥сн≥ сполуки елемент≥в IЅ п≥дгрупи, њх отриманн€ непр€мим шл€хом.

6.’≥м≥чн≥ властивост≥ оксид≥в елемент≥в IЅ п≥дгрупи, њх оксидац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥.

7.«ак≥нчити р≥вн€нн€ реакц≥й:

а) —u + HCl + O2

б) AgNO3

в) Cu(NO3)2

г) Au + HCl + HNO3

8.ѕри обробц≥ 10 г сплаву м≥д≥ з цинком розчином хлоридноњ кислоти вид≥лилось 2,24 дм3 (н.у.) газу. ¬изнач≥ть масов≥ частки метал≥в у сплав≥.

 

9.¬изначте масову частку купрум (II) сульфату у розчин≥, одержаному при розчиненн≥ 25 г м≥дного купоросу в 275 г води.

10.як одержати оксиди типу ≈2ќ (≈ Ц Cu, Ag, Au) та €к≥ њхн≥ властивост≥? „и в≥дом≥ г≥дроксиди, що в≥дпов≥дають цим оксидам?

11.як одержати сполуки јргентуму ≥з ступенем оксидац≥њ +2? Ќавед≥ть приклади цих сполук ≥ назв≥ть способи њх одержанн€.

12.Ќаписати в молекул€рн≥й та йонн≥й форм≥ р≥вн€нн€ реакц≥њ г≥дрол≥зу купруму сульфату в присутност≥ натр≥ю карбонату.

13.який обТЇм розчину н≥тратноњ кислоти з масовою часткою HNO3, що дор≥внюЇ 0,08 (ρ=1,07 г/см3), необх≥дний дл€ розчиненн€ 12 м≥д≥?

14.” результат≥ розчиненн€ 3 г сплаву м≥д≥ з≥ ср≥блом у концентрован≥й н≥тратн≥й кислот≥ добули 7,24 г н≥трат≥в. ¬изначте масов≥ частки метал≥в у сплав≥.

15.яку масу м≥дного купоросу ≥ води треба вз€ти дл€ виготовленн€ 40 кг розчину з масовою часткою купруму (II) сульфату 20%?

16. 1 г двовалентного металу вит≥снив з кислоти 560 см3 водню, вим≥р€ного за н.у. який це метал?

17.яка маса ферум (II) сульфату була в розчин≥, €кщо при взаЇмод≥њ цинку з розчином ц≥Їњ сол≥ маса металу зменшилас€ на 0,04 г?

18.ѕо€сн≥ть, чому дл€ лужних метал≥в в≥дбуваЇтьс€ планом≥рне зменшенн€ першого потенц≥алу йон≥зац≥њ ≥з зб≥льшенн€м њхнього пор€дкового номеру, а дл€ метал≥в п≥дгрупи  упруму Ц найб≥льший перший потенц≥ал йон≥зац≥њ маЇ јурум?

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.≈лектронна структура атом≥в елемент≥в IЅ п≥дгрупи.

2.’≥м≥чн≥ властивост≥ г≥дроксид≥в купруму, аргентуму, ауруму. „ому AgOH не ≥снуЇ у в≥льному стан≥?

3.—полуки  упруму (I) та  упруму (II), њх кислотно-основна та оксидац≥йно-в≥дновна характеристики, здатн≥сть до комплексоутворенн€.

4.¬заЇмод≥€ елемент≥в IЅ п≥дгрупи з водою, лугами та кислотами. Ќавести р≥вн€нн€ реакц≥й з сульфатною та н≥тратною кислотами р≥зних концентрац≥й.

5. омплексн≥ сполуки  упруму (II) з ам≥аком, ам≥нокислотами, багатоатомними спиртами.

6.ѕрирода забарвленн€ сполук  упруму.

7. омплексний характер купрумвм≥сних фермент≥в та х≥м≥зм њх д≥њ в метабол≥чних реакц≥€х.

8. омплексн≥ сполуки  упруму.

9.Ѕ≥олог≥чна та ф≥з≥олог≥чна роль  упруму та јргентуму.

10.’≥м≥чн≥ основи застосуванн€ сполук  упруму та јргентуму в медицин≥ та фармац≥њ.

11.ѕрепарати купруму, що застосовуютьс€ в медичн≥й практиц≥.

12.—плав, що складавс€ з 10% цинку ≥ 90% м≥д≥, обробили розчином хлоридноњ кислоти. ѕри цьому вид≥лилось 4,48 дм3 (н.у.) газу. ¬изнач≥ть масу сплаву.

13.яку масу аргентуму н≥трату треба вз€ти, щоб приготувати 10 г 2%-го розчину очних крапель? „и буде цей розчин ≥зотон≥чним?

14.яка ≥з солей (AgCl чи AgBr) б≥льш розчинна у вод≥? AgCl чи Ag2CrO4? ” ск≥льки раз≥в?

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.¬иконанн€ досл≥д≥в, описаних в даних методичних вказ≥вках.

2.ќбговоренн€ результат≥в та оформленн€ висновк≥в.

3.ќформленн€ та захист протоколу.

4.¬≥дпов≥д≥ на запитанн€, запропонован≥ викладачем, з використанн€м запис≥в на дошц≥.

5.–озв'€зуванн€ розрахункових задач, запропонованих викладачем.

 

≈кспериментальна частина

«авданн€ 1.  упрум, ћ≥дь.

1.1.ќдержанн€ порошку м≥д≥.

Ќалийте в фарфорову чашку 10-15 см3 насиченого розчину купруму (≤≤) сульфату ≥ додайте невеликими порц≥€ми обчислену к≥льк≥сть порошку цинку, перем≥шуючи розчин скл€ною паличкою.  оли реакц≥€ зак≥нчитьс€, злийте р≥дину, оброб≥ть осад розбавленою хлоридною кислотою. ўоб розчинити залишки цинку, промийте осад к≥лька раз≥в водою методом декантац≥њ, перенес≥ть його на л≥йку Ѕюхнера, проф≥льтруйте ≥ ще раз промийте на л≥йц≥ до нейтральноњ реакц≥њ. ќдержаний порошок м≥д≥ висуш≥ть м≥ж аркушами ф≥льтрувального паперу, перенес≥ть у банку ≥ щ≥льно закрийте корком. Ќа чому базуЇтьс€ ефект вит≥сненн€ м≥д≥ ≥з њњ солей цинком? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

«авданн€ 2. —полуки  упруму (≤)

2.1.ќдержанн€ купруму (≤) йодиду

Ќалийте в проб≥рку дек≥лька крапель розчину купруму сульфату, розбавте його водою ≥ долийте розчин кал≥ю йодиду. «верн≥ть увагу на зм≥ну забарвленн€ розчину ≥ утворенн€ б≥лого осаду купруму (≤) йодиду. ¬≥длийте частину розчину в ≥ншу проб≥рку. –озбавте його водою ≥ долийте розчин крохмалю. ўо при цьому спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

2.2.ќдержанн€ комплексного купруму (≤) т≥осульфату

¬ибер≥ть п≥петкою р≥дину над осадом купруму (≤) йодиду, одержаного в попередньому досл≥д≥. ƒодайте в проб≥рку з осадом к≥лька крапель натр≥ю т≥осульфату. ўо в≥дбуваЇтьс€ з осадом? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ, €ка супроводжуЇтьс€ утворенн€м добре розчинноњ комплексноњ сполуки Ц натр≥ю дит≥осульфатокупрату (≤) (Na2[Cu(S2O3)2]).

 

2.3.ќдержанн€ купруму (≤) родан≥ду

ƒо 1-2 крапель розчину купруму сульфату додайте 2-3 крапл≥ кал≥ю (або амон≥ю) родан≥ду. —постер≥гайте утворенн€ чорного осаду купруму (≤≤) родан≥ду. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ. ƒодайте 2-3 крапл≥ сульфатноњ кислоти ≥ 2-3 крапл≥ натр≥ю сульф≥ту (Na2SO3) ≥ спостер≥гайте зм≥ну чорного кольору осаду на б≥лий внасл≥док в≥дновленн€ йона купруму (≤≤) до йона купруму (≤).

 

«авданн€ 3. —полуки  упруму (≤≤)

3.1 ќдержанн€ ≥ властивост≥ купруму (≤≤) г≥дроксиду

Ќалийте в проб≥рку 4-5 см3 розчину купруму сульфату ≥ додайте такий самий обТЇм розбавленного розчину натр≥ю г≥дроксиду. —постер≥гайте утворенн€ драглистого блакитного осаду купруму (≤≤) г≥дроксиду. «бовтайте вм≥ст проб≥рки ≥ розд≥л≥ть його на чотири проб≥рки. ƒодайте до першоњ розбавленоњ хлоридноњ кислоти ≥ спостер≥гайте розчиненн€ осаду. ƒо другоњ проб≥рки додайте такий самий обТЇм концентрованого розчину лугу ≥ нагр≥йте.  упруму г≥дроксид в концентрованому розчин≥ лугу розчин€Їтьс€ частково з утворенн€м куприту (натр≥ю або кал≥ю), внасл≥док чого розчин над осадом забарвлюЇтьс€ в ф≥олетовий кол≥р (про€вл€ютьс€ амфотерн≥ властивост≥ купруму (≤≤) г≥дроксиду). ѕри розбавленн≥ розчину в≥н розкладаЇтьс€ ≥ ф≥олетовий кол≥р зникаЇ. ƒо третьоњ проб≥рки додайте крапл€ми розчин ам≥аку до розчиненн€ осаду внасл≥док утворенн€ комплексноњ сполуки - сол≥ тетраам≥нкупруму (≤≤) г≥дроксиду ([Cu(NH3)4](OH)2) ≥нтенсивного синього кольору. ѕри п≥дкисленн≥ розчину кислотою комплекс розкладаЇтьс€ ≥ син≥й кол≥р перетворюЇтьс€ у блакитний. ¬м≥ст четвертоњ проб≥рки нагр≥йте до кип≥нн€. —постер≥гайте зм≥ну кольору осаду з блакитного на чорний внасл≥док перетворенн€ купруму (≤≤) г≥дроксиду в купруму (≤≤) оксид. «лийте обережно з осаду р≥дину, а осад розд≥л≥ть на три проб≥рки. ƒо першоњ додайте концентрованоњ HCl, до другоњ Ц конц. H2SO4, до третьоњ Ц конц. HNO3 ≥ спостер≥гайте за реакц≥€ми спочатку на холод≥, а пот≥м при нагр≥ванн≥. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

3.2. √≥дрол≥з солей купруму (≤≤)

Ќалийте в три проб≥рки по 1-2 см3 води ≥ вкиньте по дек≥лька кристалик≥в: у першу проб≥рку Цкупруму (≤≤) хлориду, у другу Цкупруму(≤≤) сульфату, у третю Цкупруму (≤≤) н≥трату. ќдержан≥ розчини досл≥д≥ть ун≥версальним ≥ндикатором. ўо при цьому спостер≥гаЇтьс€? ƒодайте до проб≥рок крапл€ми розчин натр≥ю карбонату. —постер≥гайте утворенн€ зеленого осаду купруму (≤≤) г≥дроксокарбонату (малах≥ту), вид≥ленн€ пухирц≥в карбону (≤V) оксиду. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

3.3.«абарвленн€ сол€ми купруму полумТ€

„истий платиновий або н≥хромовий дротик занурте в розчин сол≥  упруму, а пот≥м прожарте в безбарвн≥й частин≥ полумТ€ пальника. —постер≥гайте забарвленн€ полумТ€ в зелений або син≥й кол≥р.

 

3.4.ќдержанн€ купруму (≤≤) сульф≥ду

¬нес≥ть у проб≥рку 2-3 крапл≥ розчину купруму (≤≤) сульфату ≥ додайте дек≥лька крапель св≥жоприготованоњ с≥рководневоњ води. який кол≥р осаду купруму (≤≤) сульф≥ду? ƒодайте до осаду дек≥лька крапель концентрованоњ хлоридноњ кислоти. ўо в≥дбуваЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

3.5.ќдержанн€ купруму (≤≤) гексац≥аноферату (≤≤)

ƒо невеликоњ к≥лькост≥ (0,5 см3) розчину купруму (≤≤) сульфату додайте (0,5 см3) розчину кал≥ю гексац≥аноферату (≤≤) (K4[Fe(CN)6]). —постер≥гайте випаданн€ червоно-бурого осаду купруму (II) гексац≥аноферату (≤≤). Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

«авданн€ 4. јргентум. —р≥бло

4.1. ќдержанн€ ср≥бла (реакц≥€ Уср≥бного дзеркалаФ)

¬ добре вимиту проб≥рку налийте 1-2 см3 розбавленого розчину аргентуму н≥трату ≥ до нього крапл€ми долийте розбавленого розчину ам≥аку до розчиненн€ осаду, що утворивс€, пот≥м додайте 0,5 см3 розчину глюкози ≥ нагр≥йте вм≥ст проб≥рки на вод€н≥й ванн≥ при температур≥ не вище 60о —. —постер≥гайте покритт€ внутр≥шньоњ поверхн≥ проб≥рки блискучим шаром метал≥чного ср≥бла. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

4.2.¬ит≥сненн€ ср≥бла з його солей м≥ддю

¬≥зьм≥ть м≥дний др≥т або пластинку ≥ старанно очист≥ть його поверхню наждачним папером, а пот≥м занурте в 0,1н розчин аргентуму н≥трату. —постер≥гайте поступове вид≥ленн€ метал≥чного ср≥бла у вигл€д≥ чорного порошку. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

4.3.ќдержанн€ ≥ властивост≥ оксиду аргентуму

Ќалийте у три проб≥рки по 1-2 см3 розбавленого розчину лугу ≥ додайте по дек≥лька крапель аргентуму н≥трату. —постер≥гайте утворенн€ бурого розчину аргентуму оксиду. ƒодайте до першоњ проб≥рки н≥тратноњ кислоти, а до другоњ Ц розчину лугу. ўо при цьому спостер≥гаЇтьс€? який висновок можна зробити про х≥м≥чний характер аргентуму оксиду? ƒо третьоњ проб≥рки додайте розчин ам≥аку до розчиненн€ осаду внасл≥док утворенн€ комплексноњ сполуки [Ag(NH3)2]OH. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

4.4.ќдержанн€ ≥ властивост≥ аргентуму сульф≥ду

ƒо 1-2 см3 с≥рководневоњ води додайте дек≥лька крапель розчину аргентуму н≥трату ≥ спостер≥гайте утворенн€ чорного осаду аргентуму сульф≥ду. «лийте р≥дину з осаду ≥ под≥йте на осад розбавленою н≥тратною кислотою. —постер≥гайте розчиненн€ осаду. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

4.5.ќдержанн€ ≥ властивост≥ галоген≥д≥в аргентуму

Ќалийте в три проб≥рки по 1-2 см3 розчин≥в: у першу Ц натр≥ю хлориду; у другу Цкал≥ю бром≥ду, в третю − кал≥ю йодиду. ƒодайте в кожну проб≥рку по дек≥лька крапель розчину аргентуму н≥трату. «верн≥ть увагу на те, €кий кол≥р одержаних осад≥в. ¬м≥ст кожноњ проб≥рки розд≥л≥ть на дв≥ частини.

ƒо одержаних осад≥в в перших проб≥рках додайте по 1-2 см3 розбавленоњ хлоридноњ, сульфатноњ або н≥тратноњ кислот ≥ переконайтесь, що галоген≥ди аргентуму в розбавлених кислотах не розчин€ютьс€. «лийте з осад≥в р≥дину ≥ до кожного з них додайте по 2-3 см3 розбавленого розчину ам≥аку. «верн≥ть увагу на те, що на в≥дм≥ну в≥д аргентуму хлориду, аргентуму йодид не розчин€Їтьс€ зовс≥м, а аргентуму бром≥д розчин€Їтьс€ лише частково. ƒодайте до розчину диам≥наргентуму хлориду [Ag(NH3)2]Cl розбавленоњ кислоти до слабокислого середовища ≥ спостер≥гайте ос≥данн€ аргентуму хлориду. ƒолийте трохи н≥тратноњ кислоти також у проб≥рку з аргентуму бром≥дом. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

«авданн€ 5. —полуки ÷инку ≥  адм≥ю

1.1.–озчиненн€ цинку ≥ кадм≥ю в кислотах ≥ лугах

а) ¬ чотири проб≥рки пом≥ст≥ть по 1 м≥крошпателю цинкового пилу ≥ додайте по 0,5 см3 розбавленого розчину: в першу Ц хлоридноњ, в другу Ц сульфатноњ, в третю Ц н≥тратноњ кислоти, в четверту Ц розчину лугу. ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ. ѕовтор≥ть досл≥д з концентрованими розчинами кислот ≥ лугу. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

б) ѕовтор≥ть вказан≥ досл≥ди з метал≥чним кадм≥Їм. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

1.2.ќдержанн€ г≥дроксид≥в цинку ≥ кадм≥ю та досл≥дженн€ њх властивостей

” дв≥ проб≥рки налийте по 3-4 крапл≥ розчину сол≥ ÷инку, у дв≥ ≥нш≥ Ц розчину сол≥  адм≥ю. ƒо кожноњ проб≥рки додайте 1 краплю натр≥ю г≥дроксиду ≥ спостер≥гайте утворенн€ б≥лих драглистих осад≥в г≥дроксид≥в. ѕерев≥рте њх розчинн≥сть в розбавлен≥й хлоридн≥й кислот≥ ≥ надлишку лугу. як≥ властивост≥ про€вл€ють г≥дроксиди обох метал≥в? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

1.3.ќдержанн€ комплексних сполук ÷инку ≥  адм≥ю

ѕом≥ст≥ть в одну проб≥рку 0,5 см3 розчину сол≥ ÷инку, в другу Ц сол≥  адм≥ю ≥ додайте крапл€ми розбавлений розчин ам≥аку до розчиненн€ осад≥в.

¬раховуючи, що характерним координац≥йним числом дл€ обидвох йон≥в-комплексоутворювач≥в Ї 4, напиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й, р≥вн€нн€ дисоц≥ац≥њ комплекс≥в та вирази дл€ констант нест≥йкост≥. Ќазв≥ть вказан≥ комплексн≥ сполуки. «найд≥ть у дов≥днику значенн€ констант нест≥йкост≥. який комплексний йон б≥льш ст≥йкий ≥ чому?

 

1.4.¬≥дновлювальн≥ властивост≥ цинку

ѕом≥ст≥ть у фарфоровий тигель два м≥крошпател≥ цинкового пилу, 0,5 см3 розчину кал≥ю н≥трату ≥ 2-3 крапл≥ концентрованого розчину натр≥ю г≥дроксиду. ѕов≥льно нагр≥вайте на полумТњ пальника. ѕ≥днес≥ть пап≥рець ун≥версального ≥ндикатора ≥ визнач≥ть за запахом, €кий газ вид≥л€Їтьс€. яка с≥ль ÷инку утворюЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ ≥ визнач≥ть коеф≥ц≥Їнти р≥вн€нн€ методом електронного балансу.

 

ќдержанн€ цинку оксиду

ѕоклад≥ть у фарфоровий тигель дек≥лька м≥крошпател≥в цинкового пилу ≥ нагр≥вайте на полумТњ до утворенн€ б≥лого порошку цинку оксиду. ќдержаний порошок розд≥л≥ть на дв≥ проб≥рки ≥ до одноњ додайте розбавлений розчин хлоридноњ кислоти, до другоњ Ц розчин лугу. ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

1.6. ¬ит≥сненн€ кадм≥ю з його солей цинком

«анурте в стаканчик з розчином кадм≥ю сульфату цинкову пластинку ≥ спостер≥гайте вид≥ленн€ метал≥чного кадм≥ю у вигл€д≥ губчастоњ маси. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

1.7.ќдержанн€ ≥ властивост≥ кадм≥ю карбонату

«м≥шайте у фарфоров≥й чашц≥ по 25 см3 2н розчин≥в кадм≥ю хлориду ≥ амон≥ю карбонату, а пот≥м додайте такий самий обТЇм розбавленого розчину ам≥аку, щоб осад кадм≥ю карбонату повн≥стю розчинивс€. Ќагр≥йте одержаний розчин комплексноњ сол≥ [Cd(NH3)4]CO3 на вод€н≥й ванн≥. —постер≥гайте утворенн€ б≥лих блискучих кристал≥в кадм≥ю карбонату. «лийте р≥дину з осаду, промийте методом декантац≥њ осад. ѕерев≥рте розчинн≥сть одержаного розчину у вод≥, кислотах ≥ лугах.

ѕоклад≥ть один м≥крошпатель одержаного кадм≥ю карбонату в фарфоровий тигель ≥ прожарте. ўо при цьому спостер≥гаЇтьс€?  адм≥ю карбонат розкладаЇтьс€ при температур≥ близько 3500—. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

1.8.ќдержанн€ ≥ властивост≥ сульф≥д≥в цинку ≥ кадм≥ю

¬ одну проб≥рку налийте 1-2 см3 розчину кадм≥ю сульфату, а в другу Ц цинку хлориду. ƒодайте до обох проб≥рок надлишок розчину натр≥ю сульф≥ду. —постер≥гайте утворенн€ осад≥в. яке забарвленн€ мають осади в обох проб≥рках? «лийте р≥дину з осад≥в ≥ досл≥д≥ть розчинн≥сть сульф≥д≥в у розбавлених та концентрованих хлоридн≥й ≥ сульфатн≥й кислотах на холод≥ ≥ при нагр≥ванн≥. ўо при цьому спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

«авданн€ 6. ћеркур≥й. –туть

2.1.√≥дрол≥з сполук меркур≥ю (≤)

–озчин≥ть к≥лька кристалик≥в н≥трату меркур≥ю (≤) в 1-2 см3 дистильованоњ води. —постер≥гайте утворенн€ осаду основноњ сол≥ (або помутн≥нн€ розчину). ƒосл≥д≥ть розчин ун≥версальним ≥ндикатором. ƒодайте к≥лька крапель розбавленоњ н≥тратноњ кислоти ≥ спостер≥гайте розчиненн€ осаду. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

2.2.¬заЇмод≥€ кал≥ю йодиду з сол€ми меркур≥ю (≤)

ƒо 1-2 см3розчину меркур≥ю (≤) н≥трату додайте крапл€ми розчину кал≥ю йодиду ≥ спостер≥гайте утворенн€ жовто-зеленого осаду меркур≥ю (≤) йодиду. ÷€ сполука нест≥йка ≥ поступово розкладаЇтьс€ на ртуть ≥ меркур≥ю (≤≤) йодид, €ка в надлишку кал≥ю йодиду розчин€Їтьс€ внасл≥док утворенн€ комплексноњ сполуки. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

2.3.ќдержанн€ меркур≥ю (≤) хлориду (каломел≥)

ƒо 1-2 см3 розчину натр≥ю хлориду або хлоридноњ кислоти додайте крапл€ми розчину меркур≥ю (≤) н≥трату ≥ спостер≥гайте утворенн€ б≥лого осаду каломел≥. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

2.4.ќдержанн€ ≥ властивост≥ меркур≥ю (≤≤) оксиду

ƒо 1-2 см3 меркур≥ю (≤≤) н≥трату додайте 2-3 см3 розбавленого розчину лугу ≥ спостер≥гайте утворенн€ жовтого осаду меркур≥ю (≤≤) оксиду. –озд≥л≥ть одержаний осад з розчином у дв≥ проб≥рки, додайте до одноњ розбавленоњ кислоти, до другоњ Ц надлишок розчину лугу. ўо при цьому спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

2.5.ќдержанн€ ≥ властивост≥ аргентуму тетрайодомеркурату

ƒо 1-2 см3 розчину меркур≥ю (≤≤) н≥трату додайте крапл€ми розчину кал≥ю йодиду до розчиненн€ осаду, що утворюЇтьс€, а пот≥м розчину аргентуму н≥трату ≥ спостер≥гайте утворенн€ €сно-жовтого осаду комплексноњ сол≥ (Ag2[HgI4]). ¬≥дф≥льтруйте осад, промийте його на ф≥льтр≥ водою ≥ висуш≥ть м≥ж аркушами ф≥льтрувального паперу. ѕоклад≥ть невелику к≥льк≥сть одержаноњ комплексноњ сполуки в суху проб≥рку ≥ п≥д≥гр≥йте. —постер≥гайте зм≥ну €скраво-жовтого забарвленн€ сол≥ на оранжево-червоне. ѕри охолодженн≥ сполуки забарвленн€ знову стаЇ €скраво-жовтим.  омплексна сполука застосовуЇтьс€ €к теплочутлива фарба (термо≥ндикатор). Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

16.яцимирський  .Ѕ., яцимирський ¬. . ’≥м≥чний звТ€зок.  .: ¬ища школа, 1993. Ц309 с.

 

«јЌя““я є38

“≈ћј: d-≈лементи ≤Ѕ та ≤≤Ѕ груп.  упрум, јргентум, јурум. ÷инк,  адм≥й, ћеркур≥й.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ елемент≥в ≤Ѕ та ≤≤Ѕ п≥дгруп та њх б≥олог≥чну роль дл€ застосуванн€ в фармацевтичн≥й практиц≥ та в народному господарств≥.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ ф≥зичних та х≥м≥чних властивостей сполук елемент≥в ≤Ѕ та ≤≤Ѕ п≥дгруп. ќзнайомленн€ студент≥в ≥з застосуванн€м сполук елемент≥в ≤Ѕ та ≤≤Ѕ п≥дгруп у народному господарств≥, медицин≥ та фармац≥њ.

 

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ сполук елемент≥в IЅ та IIЅ п≥дгруп;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в IЅ та IIЅ п≥дгруп в

нормальному та збудженому стан≥;

-особливост≥ б≥олог≥чноњ рол≥ елемент≥в IЅ та IIЅ п≥дгруп;

-особливост≥ взаЇмод≥њ простих речовин з розчинами кислот.

 

¬ћ≤“»: -записати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ елемент≥в IЅ та IIЅ п≥дгруп;

-записати р≥вн€нн€ г≥дрол≥зу солей;

-показати здатн≥сть до комплексоутворенн€ d-елемент≥в I-њ та II-њ

груп;

-розв'€зувати типов≥ розрахунков≥ задач≥;





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 761 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент может не знать в двух случа€х: не знал, или забыл. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2557 - | 2151 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.098 с.