Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«авданн€ 6. —ульфатна кислота




6.1.¬заЇмод≥€ сульф≥т≥в ≥ сульфат≥в з BaCl2

Ќалийте в дв≥ проб≥рки по 1-2 см3 розчин≥в:у першу - натр≥ю сульф≥ту, у другу - натр≥ю сульфату ≥ додайте в кожну проб≥рку по 1-2 см3 розчину бар≥ю хлориду. ƒо осад≥в, що утворились, додайте розбавленоњ хлоридноњ кислоти. ѕо€сн≥ть, чому в одному випадку осад розчинивс€, а в другому - н≥.

 

6.2.ќксидац≥йн≥ властивост≥ сульфатноњ кислоти

6.2.1.¬заЇмод≥€ сульфатноњ кислоти з металами

¬ три проб≥рки внес≥ть по 1-2 см3 розведеноњ H2SO4 ≥ по два шматочки наступних метал≥в: цинку, зал≥за, м≥д≥. ƒосл≥д повторити з концентрованою H2SO4. ќпиш≥ть спостереженн€ та напиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

6.2.2.ƒ≥€ сульфатноњ кислоти на пап≥р

Ќа лист≥ ф≥льтрувального паперу за допомогою скл€ноњ палички, змоченоњ розведеною H2SO4, зроб≥ть напис. Ћист висуш≥ть. —постер≥гайте почорн≥нн€. яку властив≥сть про€вл€Ї сульфатна кислота?

 

«авданн€ 7. ¬ластивост≥ т≥осульфат≥в

а) ¬ проб≥рку з 2 см3 розчину натр≥ю т≥осульфату додайте р≥вний об'Їм розбавленоњ хлоридноњ кислоти. ¬изнач≥ть продукти реакц≥њ. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

б) ƒо 1-2 см3 йодноњ води додайте крапл€ми розчин натр≥ю т≥осульфату. —постер≥гайте зникненн€ забарвленн€.

в) ƒо 1-2 см3 розчину натр≥ю т≥осульфату додайте крапл€ми хлорну воду. ¬и€вте в отриманому розчин≥ сульфат-йон, додавши розчин BaCl2. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

«јЌя““я є24

 

“≈ћј: р-≈лементи VIA групи. ќксиген, —ульфур, —елен, “елур.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ елемент≥в V≤ј п≥дгрупи та њх б≥олог≥чну роль дл€ застосуванн€ в наступн≥й фармацевтичн≥й практиц≥.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ ф≥зичних ≥ х≥м≥чних властивост≥ елемент≥в V≤ј п≥дгрупи. ќзнайомленн€ з б≥олог≥чним значенн€м елемент≥в VIA п≥дгрупи та њх застосуванн€м в медичн≥й ≥ фармацевтичн≥й практиц≥.

 

«Ќј“»: -загальну характеристику елемент≥в VIA п≥дгрупи;

-сполуки ќксигену та —ульфуру з √≥дрогеном;

-б≥олог≥чну роль сполук ќксигену, —ульфуру, —елену, “елуру.

 

¬ћ≤“»: -записувати оксидац≥йно-в≥дновн≥ реакц≥њ за участю елемент≥в VIA

п≥дгрупи;

-скласти електронн≥ формули елемент≥в VIA п≥дгрупи в нормальному

та збудженому стан≥;

-по€снювати утворенн€ х≥м≥чних звТ€зк≥в в молекулах ќксигену,

—ульфуру та њх сполук за допомогою методу ¬алентних «вТ€зк≥в.

 

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.Ѕ≥нарн≥ сполуки ќксигену: надпероксиди, пероксиди, оксиди, озон≥ди.

2.ћетоди добуванн€ елемент≥в VIA п≥дгрупи у промисловост≥ та лаборатор≥њ.

3.—полуки —ульфуру з в≥дТЇмними ступен€ми оксидац≥њ.

4.—ульфатна кислота, сульфати. ¬икористанн€ в промисловост≥.

5.’лороводень, що вид≥ливс€ внасл≥док взаЇмод≥њ концентрованоњ сульфатноњ кислоти з 11,7 г кристал≥чноњ сол≥, розчинили в 42,7 г води. яка масова частка добутого розчину хлоридноњ кислоти?

6. 10 г сум≥ш≥ натр≥й карбонату та натр≥й сульфату обробили надлишком розчину хлоридноњ кислоти, отримавши при цьому 1,12 дм3 газу. як≥ масов≥ частки солей у сум≥ш≥?

7.« 400 г 60%-њ сульфатноњ кислоти випарували 200 г води. „ому дор≥внюЇ масова частка розчину, що залишивс€?

8.—плавили 0,48 г с≥рки та 1,040 г цинку. ƒо сплаву додали надлишок хлоридноњ кислоти. ¬изначте склад сплаву та обТЇми газопод≥бних речовин, що вид≥лились при взаЇмод≥њ сплаву з кислотою.

9.Ќа розчин, €кий м≥стить 50 г натр≥ю хлориду та натр≥ю н≥трату, под≥€ли надлишком розчину аргентуму н≥трату. ѕри цьому утворилось 28,7 г осаду. ¬изначте масов≥ частки солей натр≥ю у сум≥ш≥.

10.ќбчисл≥ть масу сульфуру, що м≥ститьс€ в 10 т м≥дноњ руди, масова частка CuFeS2 в €к≥й становить 73%.

11.який обТЇм 34%-њ сульфатноњ кислоти густиною 1,24 г/см3 витратитьс€ на розчиненн€ 6,0 г цинку? який обТЇм H2S при цьому утворитьс€?

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.’≥м≥чн≥ основи застосуванн€ с≥рки та њњ сполук в медицин≥, фармац≥њ, фармацевтичному анал≥з≥.

2. ислотн≥ властивост≥ сульф≥дноњ кислоти. ѕор≥вн€нн€ сили ц≥Їњ кислоти з кабонатною кислотою.

3.яка геометрична форма молекул O3, SO2, SO3, сульфат- ≥ сульф≥т-йон≥в?

4.ќксидац≥йно-в≥дновна двоњст≥сть сульф≥тноњ кислоти.

5.ќксигеновм≥сн≥ кислоти —ульфуру, —елену, “елуру.

6.√раф≥чн≥ формули надкислот —ульфуру.

7.Ѕ≥олог≥чна роль —ульфуру (сульфг≥дрильн≥ групи ≥ дисульф≥дн≥ м≥стки в б≥лках).

8.” €к≥й мас≥ води необх≥дно розчинити 25 г CuSO4Х5H2O, щоб одержати 8%-ий розчин CuSO4?

9.ѕри розчиненн≥ 0,4 г де€коњ речовини у 10 г води, температура замерзанн€ розчину знижуЇтьс€ на 1,25˚—. ќбчислити мол€рну масу розчиненоњ речовини.

10.¬изначте масову частку насиченого розчину с≥рководню, €кщо в≥домо, що при н.у. в 1 дм3 води розчин€Їтьс€ 2,63 дм3 с≥рководню.

11.який обТЇм с≥рководню необх≥дно розчинити в 293,3 см3 води, щоб добути сульф≥дну кислоту з масовою часткою с≥рководню 1,2%?

12.” вод≥ обТЇмом 2 дм3 розчинили 5,6 дм3 с≥рководню. ќбчисл≥ть масову частку, мол€рну та мол€льну концентрац≥њ H2S у розчин≥.

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

¬≥дпов≥дати на запитанн€ з використанн€м запис≥в на дошц≥ та виконати тестов≥ завданн€ з теми У р-≈лементи VIA групи. ќксиген, —ульфур, —елен, “елурФ за вар≥антом, запропонованим викладачем.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

16.яцимирський  .Ѕ., яцимирський ¬. . ’≥м≥чний звТ€зок.  .: ¬ища школа, 1993. Ц309 с.

17.‘римантл ћ. ’ими€ в действии: ¬ 2-х ч. / ѕер. с англ. Цћ.: ћир, 1991. Ц„.1.-528 с.; „.2. Ц622 с.

18.«агальна та неорган≥чна х≥м≥€: ѕ≥друч. дл€ студ. вищ. навч. закл. („.2) // ќ.ћ.—тепаненко, Ћ.√.–ейтер, ¬.ћ.Ћедовських, —.¬.≤ванов. Ц .: ѕед. ѕреса, 2000. -784 с.

19.ќганес€н Ё.“. Ќеорганическа€ хими€ дл€ фармацевтических вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1983. Ц523 с.

20.ѕерепелиц€ ќ.ѕ. ¬ластивост≥ та еколог≥чний вплив х≥м≥чних елемент≥в: ƒов≥дник. Ц .: ¬ентур≥, 1997. Ц192 с.

 

«јЌя““я є25

 

 

“≈ћј: р-≈лементи VA групи. јзот. —полуки Ќ≥трогену та ‘осфору в додатньому та в≥дТЇмному ступен≥ окисненн€. Ћабораторна робота.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: Ќ≥троген ≥ ‘осфор в≥днос€тьс€ до групи органогенних елемент≥в, тому майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ та б≥олог≥чну роль цих елемент≥в дл€ застосуванн€ в подальш≥й фармацевтичн≥й практиц≥.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ х≥м≥чних властивостей Ќ≥трогену, ‘осфору та њх сполук. ќзнайомленн€ з б≥олог≥чним значенн€м та використанн€м найважлив≥ших сполук Ќ≥трогену та ‘осфору в народному господарств≥ в медицин≥.

 

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ азоту та фосфору;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ Ќ≥трогену та ‘осфору;

-алотропн≥ видозм≥ни ‘осфору, њх х≥м≥чну активн≥сть.

 

¬ћ≤“»: -записувати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ Ќ≥трогену, ‘осфору та њх

сполук;

-записувати електронн≥ конф≥гурац≥њ та валентн≥ можливост≥ азоту й

фосфору;

-складати молекул€рн≥ та граф≥чн≥ формули оксид≥в н≥трогену.

 

 

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.≈лектронна структура зовн≥шнього електронного шару Ќ≥трогену й ‘осфору в нормальному ≥ збудженому стан≥.

2.–озповсюдженн€ та методи добуванн€ азоту й фосфору.

3.јм≥ак, будова молекули, методи одержанн€ ≥ властивост≥.

4.¬ластивост≥ водних розчин≥в ам≥аку.

5.‘осф≥н, його одержанн€ ≥ властивост≥.

6.Ќапиш≥ть продукти терм≥чного розкладу н≥трат≥в:

а) KNO3

б) Zn(NO3)2

в) AgNO3

7.«ак≥нчити р≥вн€нн€ реакц≥й:

а) NaNO2 + KMnO4 + H2SO4

б) NaNO2 + KI + H2SO4

в) Zn + HNO3 (к.) →

г) Zn + HNO3 (р.) →

д) Au + HNO3 + HCl →

е) Cu + HNO3 (к.) →

Ї) Cu + HNO3 (р.) →

ж) NaNO2 + K2Cr2O7 + H2SO4

8.«найд≥ть масу сол≥, €ка утворюЇтьс€ в результат≥ зливанн€ 0,5 дм3 розчину з масовою часткою натр≥й г≥дроксиду 15% (густина розчину 1,17 г/см3) ≥ 0,5 кг розчину з масовою часткою н≥тратноњ кислоти 12,6%.

9.«найд≥ть масу сол≥, €ка утворюЇтьс€ в результат≥ зливанн€ 200 см3 розчину з масовою часткою кальц≥ю г≥дроксиду 20% (густина розчину 1,25 г/см3) ≥ 200 см3 розчину з масовою часткою н≥тратноњ кислоти 10,2% (густина розчину 1,12 г/см3).

10.який обТЇм ам≥аку (н.у.) необх≥дно розчинити в 529 г води дл€ одержанн€ розчину з масовою часткою ам≥аку 34%?

11. альц≥й оксид масою 14 г обробили 50 см3 50%-го розчину н≥тратноњ кислоти (ρ=1,2 г/см3). яка маса кальц≥й н≥трату утворитьс€?

12.” 1 дм3 води при температур≥ 20˚— та тиску 101,3 кѕа розчинили 10 дм3 ам≥аку. ѕри €к≥й температур≥ почне замерзати добутий розчин? ¬заЇмод≥Їю води з ам≥аком знехтуйте.

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.Ќ≥триди s-елемент≥в I-њ ≥ II-њ груп, њх взаЇмод≥€ з водою.

2.“ерм≥чний розклад солей амон≥ю:

а) без зм≥ни ступен€ оксидац≥њ елемент≥в (NH4Cl, (NH4)2CO3, (NH4)3PO4).

б) з≥ зм≥ною ступен€ оксидац≥њ (NH4NO3, NH4NO2).

3.јм≥ди метал≥в, њх добуванн€, властивост≥.

4.√≥дразин, г≥дроксилам≥н, азидна кислота, њх одержанн€ ≥ застосуванн€.

5.ќксидац≥€ фосфору киснем ≥ н≥тратною кислотою.

6.ќртофосфатна кислота та њњ сол≥. ƒисоц≥ац≥€ ортофосфатноњ кислоти.

7.ћета- та п≥рофосфатна кислоти. ‘осфатн≥ добрива, њх роль в народному господарств≥.

8.ћехан≥зм утворенн€ кат≥ону амон≥ю.

9.Ѕ≥олог≥чне значенн€ Ќ≥трогену ≥ ‘осфору.

10.який обТЇм газу (н.у.) вид≥литьс€ при обробц≥ надлишком розбавленоњ н≥тратноњ кислоти 320 мг м≥д≥?

11.яку масу 50%-го розчину HNO3 можна одержати з 1 м3 ам≥аку (н.у.), €кщо виробнич≥ втрати становл€ть 10%?

12.ќбчисл≥ть нормальн≥сть 33%-го розчину н≥тратноњ кислоти, €кщо його питома густина дор≥внюЇ 1,14 г/см3.

13.як реагуЇ н≥тратна кислота з металами? ќхарактеризуйте залежн≥сть складу продукт≥в њњ в≥дновленн€ в≥д концентрац≥њ кислоти та активност≥ металу. „и може така реакц≥€ в≥дбуватис€ без вид≥ленн€ газу? „и бувають випадки практичноњ в≥дсутност≥ взаЇмод≥њ де€ких досить активних метал≥в з н≥тратною кислотою? ѕри позитивн≥й в≥дпов≥д≥ дайте необх≥дн≥ по€сненн€.

14.як реагуЇ ортофосфатна кислота з металами? „и в≥др≥зн€Їтьс€ вона за х≥м≥чною д≥Їю в цих перетворенн€х в≥д н≥тратноњ кислоти? ƒайте необх≥дн≥ по€сненн€. Ќазв≥ть ус≥ можлив≥ вар≥анти взаЇмод≥њ H3PO4 з металами та зроб≥ть передбаченн€ щодо повноти перетворень.

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.¬иконанн€ досл≥д≥в, описаних в даних методичних вказ≥вках.

2.ќбговоренн€ результат≥в та оформленн€ висновк≥в.

3.ќформленн€ та захист протоколу.

4.¬≥дпов≥д≥ на запитанн€, запропонован≥ викладачем, з використанн€м запис≥в на дошц≥.

5.–озв'€зуванн€ розрахункових задач, запропонованих викладачем.

 

≈кспериментальна частина

«авданн€1. јзот та його сполуки

1.1.ќдержанн€ азоту при д≥њ ам≥аку на хлорне вапно (оксидац≥€ ам≥аку хлорним вапном)

Ќасипте в колбу ¬юрца 2-2,5 г хлорного вапна, закрийте њњ корком ≥ закр≥п≥ть в затискач≥ штатива. Ќалийте в крапельну л≥йку дек≥лька см3 концентрованого розчину ам≥аку. ¬≥дрегулюйте кран л≥йки так, щоб розчин ам≥аку вит≥кав з л≥йки крапл€ми. ’лорне вапно оксидуЇ ам≥ак до в≥льного азоту. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ. ƒе використовуЇтьс€ дана реакц≥€?

 

1.2.ќдержанн€ ≥ властивост≥ ам≥аку

а) ” фарфоров≥й ступц≥ розтерти 2-3 г амон≥ю хлориду з кальц≥ю г≥дроксидом (у вит€жн≥й шаф≥). який газ вид≥л€Їтьс€? який запах маЇ сум≥ш? « допомогою змочених водою червоного лакмусового пап≥рцю або ун≥версального ≥ндикаторного пап≥рцю перев≥рте реакц≥ю газу, що вид≥л€Їтьс€. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ в≥дпов≥дних реакц≥й.

 

б) ƒо 2-3 см3 реактиву Ќеслера додайте дек≥лька крапель ам≥аку. яке забарвленн€ маЇ осад? який склад реактиву Ќеслера? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

1.3.«м≥щенн€ р≥вноваги в розчин≥ ам≥аку

ƒо розчину ам≥аку додайте дек≥лька крапель фенолфталењну. «абарвлений розчин розлийте в 4 проб≥рки. ¬ першу додайте трохи кристал≥чного амон≥ю ацетату, в другу - розбавленого розчину Ќ—l, третю проб≥рку нагр≥йте до кип≥нн€, а четверту залиш≥ть дл€ пор≥вн€нн€. —постер≥гайте €к впливаЇ добавленн€ розчин≥в CH3COONH4, Ќ—l ≥ нагр≥ванн€ на зм≥щенн€ р≥вноваги в систем≥ ам≥ак-вода?

 

1.4.¬≥дновн≥ властивост≥ ам≥аку.

1.4.1.¬≥дновленн€ ам≥аком йоду.

¬нес≥ть у проб≥рку 3-4 крапл≥ йодноњ води ≥ 2-3 крапл≥ 25%-ного розчину ам≥аку. —постер≥гайте зм≥ну забарвленн€ йодноњ води. ѕо€сн≥ть причину цього €вища. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ, враховуючи, що ам≥ак оксидуЇтьс€ йодом до в≥льного азоту.

 

1.4.2.¬≥дновленн€ кал≥ю перманганату

¬ проб≥рку внес≥ть 3-4 крапл≥ розчину перманганату кал≥ю ≥ 3-5 крапель 25%-ного розчину ам≥аку. —ум≥ш злегка п≥д≥гр≥йте в полум'њ пальника. як зм≥нилос€ забарвленн€ розчину? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ, враховуючи, що ам≥ак оксидуЇтьс€ до в≥льного азоту, а осад представл€Ї собою мангану (II) оксид.

 

1.5.—убл≥мац≥€ амон≥ю хлориду

ѕоклад≥ть у довгу суху проб≥рку к≥лька кристал≥в амон≥ю хлориду, закр≥п≥ть њњ затискачем штативу в нахиленому положенн≥ ≥ нагр≥йте. —постер≥гайте субл≥мац≥ю хлориду амон≥ю й утворенн€ б≥лого нальоту на ст≥нках верхньоњ (холодн≥шоњ) частини проб≥рки.

 

1.6.√≥дрол≥з солей амон≥ю

” дв≥ проб≥рки з нейтральним розчином лакмусу (3-5 крапель), внес≥ть: в одну - м≥крошпатель кристал≥в амон≥ю хлориду, в другу - амон≥ю сульфату. як зм≥нивс€ кол≥р ≥ндикатора? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ г≥дрол≥зу амон≥ю хлориду ≥ амон≥ю сульфату.

 

1.7.–еакц≥€ на йон NH4+

Ќалийте в проб≥рку 1-2 см3 розчину сол≥ амон≥ю ≥ додайте 1-2 см3 розчину натр≥ю г≥дроксиду ≥ п≥д≥гр≥йте. «моч≥ть пап≥рець ун≥версального ≥ндикатора ≥ потримайте його над отвором проб≥рки. ўо спостер≥гаЇтьс€? ѕо€сн≥ть причину цього €вища. «моч≥ть скл€ну паличку концентрованою хлоридною кислотою ≥ потримайте над отвором проб≥рки. ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

1.8.ќксндац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥ HNO2

а) ƒо п≥дкисленого сульфатною кислотою розчину KMnќ4 додайте 2-3 см3 кал≥ю н≥триту. ўо спостер≥гаЇтьс€? яка реакц≥€ проходить? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

б) ƒо розчину  ≤, п≥дкисленого H2SO4, долийте розчину натр≥ю н≥триту. як забарвлюЇтьс€ розчин? „им це по€снити? —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

1.9.ќдержанн€ н≥тритноњ кислоти ≥ њњ розклад

ƒо 4-6 крапель насиченого розчину кал≥ю (або натр≥ю) н≥триту додайте 1-3 краплини 2н сульфатноњ кислоти. ¬≥дм≥тьте по€ву в розчин≥ синього забарвленн€ н≥тритного анг≥дриду ≥ по€сн≥ть утворенн€ бурого газу над розчином.

Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й: а) взаЇмод≥њ натр≥ю н≥триту з сульфатною кислотою; б) розкладу н≥тритноњ кислоти; в) розкладу анг≥дриду. „ому розклад називаЇтьс€ реакц≥Їю самооксидацњњ-самов≥дновленн€?

 

1.10.ќксидац≥йн≥ властивовст≥ н≥тратноњ кислоти

а) ¬ дв≥ проб≥рки поклад≥ть к≥лька кусочк≥в м≥дноњ дротинки. ¬ одну з них додайте розбавленоњ HNO3 (ρ=1,12 г/см3), в другу Ц концентрованоњ кислоти (ρ=1,4 г/см3). ўо спостер≥гаЇтьс€? —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

б) ” проб≥рку внес≥ть 0,5 г цинкового порошку, додайте 2-3 см3 0,1н розчину HNO3 ≥ перем≥шайте. „и спостер≥гаютьс€ €к≥-небудь зм≥ни? «лийте розчин над осадом в ≥ншу проб≥рку ≥ за допомогою реактиву Ќесслера перев≥рте, чи на€вн≥ в розчин≥ йони амон≥ю? —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

в) ƒо св≥жоприготованого розчину сол≥ ‘еруму (≤≤) додайте концентрованоњ н≥тратноњ кислоти, перем≥шайте розчин ≥ за допомогою амон≥ю родан≥ду ви€в≥ть в розчин≥ йони ‘еруму (≤II). —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

1.11.“ерм≥чний розклад н≥трат≥в

¬ суху проб≥рку внес≥ть натр≥ю н≥трату ≥ нагр≥йте до розплавленн€ сол≥. який газ вид≥л€Їтьс€? як це п≥дтвердити? ѕророб≥ть аналог≥чний досл≥д з н≥тратами магн≥ю та плюмбуму. —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ ≥ запиш≥ть, €ка законом≥рн≥сть спостер≥гаЇтьс€ при терм≥чному розклад≥ н≥трат≥в.

 

«авданн€ 2. ‘осфор ≥ його сполуки

2.1.ќксидац≥€ фосфору киснем

” фарфоров≥й чашц≥ запал≥ть трохи червоного фосфору ≥ накрийте њњ скл€ною л≥йкою. ѕродукт залиш≥ть дл€ наступного досл≥ду. —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ гор≥нн€ фосфору.

 

2.2.√≥дратац≥€ фосфорного анг≥дриду

«верн≥ть увагу на зм≥ну зовн≥шнього вигл€ду продукту, отриманого в досл≥д≥ (2.1.). ѕо€сн≥ть це €вище. ќдержаний продукт змийте в чисту проб≥рку дистильованою водою ≥ розд≥л≥ть на дв≥ частини. ƒовед≥ть за допомогою реакц≥њ з розчином AgNO3 на€вн≥сть у розчин≥ метафосфат (V)-йону (утворенн€ б≥лого осаду аргентуму метафосфату в нейтральному середовищ≥). ƒо другоњ частини розчину додайте дек≥лька крапель HNO3 ≥ прокип'€т≥ть. Ќейтрал≥зуйте розчин ам≥ачною водою ≥ докаж≥ть на€вн≥сть в ньому ортофосфат (V)-йону (утворенн€ жовтого осаду Ag3PO4). —клад≥ть р≥вн€нн€ г≥дратац≥њ ≥ електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ одержаноњ кислоти, привед≥ть значенн€ констант йон≥зац≥њ.

 

2.3.ќксидац≥€ фосфору н≥тратною кислотою

¬нес≥ть у проб≥рку на к≥нчиком ножа червоний фосфор ≥ додайте 2 см3 30%-оњ н≥тратноњ кислоти. «акр≥п≥ть проб≥рку в штатив ≥ обережно прокип'€т≥ть до розчиненн€ фосфору. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ. ¬ €к≥й кислот≥, кр≥м н≥тратноњ, можна розчинити фосфор?

 

2.4.–еакц≥€ ≥дентиф≥кац≥њ ортофосфат(V)-йону.

ƒо розчину ортофосфатноњ кислоти додайте 2 см3 мол≥бденовоњ р≥дини ≥ п≥д≥гр≥йте його у полум'њ газового пальника. ўо спостер≥гаЇтьс€? який кол≥р осаду? —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ. ¬каж≥ть назву одержаноњ сол≥.

 

2.5.√≥дрол≥з солей фосфатноњ кислоти

” три проб≥рки налийте в≥дпов≥дно: кал≥ю ортофосфат, кал≥ю г≥дроортофосфат ≥ кал≥ю диг≥дроортофосфат. ѕерев≥рте рЌ розчину за допомогою ун≥версального ≥ндикаторного пап≥рц€ ≥ склад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ г≥дрол≥зу солей. ѕо€сн≥ть р≥зн≥ значенн€ рЌ середовища в розчинах цих солей.

 

2.6.–озчинн≥сть кальц≥Ївих солей ортофосфатноњ кислоти

Ќалийте в три проб≥рки по 1-2 см3 розчину кальц≥ю хлориду ≥ додайте так≥ сам≥ об'Їми розчин≥в: у першу - натр≥ю ортофосфату, в другу - натр≥ю г≥дроортофосфату, в третю - натр≥ю диг≥дроортофосфату. —постер≥гайте утворенн€ осад≥в у перших двох проб≥рках. ѕо€сн≥ть, чому в трет≥й проб≥рц≥ осад не утворивс€? ƒодайте в перш≥ дв≥ проб≥рки трохи розчину ортофосфатноњ кислоти ≥ спостер≥гайте розчиненн€ осад≥в. ¬ €к≥й проб≥рц≥ осад розчин€Їтьс€ швидше ≥ чому? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

ќформити ≥ захистити протокол.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

16.яцимирський  .Ѕ., яцимирський ¬. . ’≥м≥чний звТ€зок.  .: ¬ища школа, 1993. Ц309 с.

17.‘римантл ћ. ’ими€ в действии: ¬ 2-х ч. / ѕер. с англ. Цћ.: ћир, 1991. Ц„.1.-528 с.; „.2. Ц622 с.

«јЌя““я є26

 

“≈ћј: р-≈лементи VA групи. ‘осфор та його сполуки. ѕ≥дгрупа јрсену (јрсен, —тиб≥й, Ѕ≥смут)

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ ‘осфору, елемент≥в п≥дгрупи јрсену ≥ њх сполук, њх б≥олог≥чну роль дл€ практичного застосуванн€ в наступн≥й д≥€льност≥ пров≥зора.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ ф≥зичних ≥ х≥м≥чних властивостей ‘осфору та елемент≥в п≥дгрупи јрсену. ќзнайомленн€ з б≥олог≥чним значенн€м цих елемент≥в та њх застосуванн€м в медичн≥й ≥ фармацевтичн≥й практиц≥.

 

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ сполук ‘осфору та елемент≥в п≥дгрупи

јрсену;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в п≥дгрупи јрсену в

нормальному та збудженому стан≥;

-особливост≥ х≥м≥чних властивостей сполук елемент≥в п≥дгрупи

јрсену.

 

¬ћ≤“»: -записувати взаЇмод≥ю фосфору з кислотами;

-складати молекул€рн≥ та граф≥чн≥ формули кислот фосфору;

-визначати јрсен за методом ћарша;

-писати реакц≥њ посл≥довних перетворень молекул та йон≥в елемент≥в

п≥дгрупи јрсену;

-за допомогою х≥м≥чних реакц≥й характеризувати властивост≥

елемент≥в п≥дгрупи јрсену.

-розвТ€зувати типов≥ розрахунков≥ задач≥.

 

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.≈лектронна структура зовн≥шнього електронного шару ‘осфору в нормальному ≥ збудженому стан≥.

2.—полуки ‘осфору з галогенами.

3.ћасова частка фосфор (V) оксиду у де€кому кальц≥ю фосфат≥ становить 52,2%. ѕри сильному прожарюванн≥ с≥ль втрачаЇ 6,6% своЇњ маси внасл≥док вид≥ленн€ води. ¬изначити формулу фосфату ≥ дати њй ≥нтерпретац≥ю.

4.Ќазв≥ть в≥дом≥ галоген≥ди ‘осфору та охарактеризуйте њх х≥м≥чну д≥ю. як реагують ц≥ сполуки з водою? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

5.ќбчисл≥ть масову частку н≥тратноњ кислоти в 4,85н розчин≥, €кщо питома густина розчину дор≥внюЇ 1,16 г/см3.

6.«агальна характеристика елемент≥в п≥дгрупи јрсену. Ќайважлив≥ш≥ природн≥ сполуки.

7.ћетоди одержанн€ елемент≥в п≥дгрупи јрсену. ќхарактеризувати процеси за допомогою р≥вн€нь реакц≥й.

8.¬однев≥ сполуки јрсену, —тиб≥ю та Ѕ≥смуту в пор≥вн€нн≥ з ам≥аком та фосф≥ном.

9.’≥м≥чн≥ властивост≥ простих речовин п≥дгрупи јрсену. ¬≥дношенн€ до неметал≥в. ¬заЇмод≥€ з н≥тратною кислотою.

10.јрсин, його одержанн€ ≥ властивост≥. «астосуванн€ в х≥м≥ко-токсиколог≥чних досл≥дженн€х. –еакц≥€ ћарша.

11.—полуки јрсену (III), —тиб≥ю (III), Ѕ≥смуту (III) з киснем, њх добуванн€ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥.

12.Ќаписати електронн≥ формули атом≥в елемент≥в As, Sb, Bi. ¬казати њх валентн≥ можливост≥.

13.як реагують арсен, стиб≥й та б≥смут з хлором, киснем? Ќаписати в≥дпов≥дн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й.

14.ќхарактеризуйте в≥дношенн€ арсену, стиб≥ю та б≥смуту до хлоридноњ, сульфатноњ та н≥тратноњ кислот. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

15.Ѕ≥олог≥чна роль елемент≥в п≥дгрупи јрсену.

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.яка реакц≥€ використовуЇтьс€ дл€ одержанн€ фосфору? ƒо €кого типу в≥дноситьс€ ц€ реакц≥€ ≥ €ка роль SiO2 в процес≥?

2.–озчинн≥сть солей ортофосфатноњ кислоти та њх г≥дрол≥з.

3.«апиш≥ть молекул€рн≥ та граф≥чн≥ формули оксид≥в та галоген≥д≥в ‘осфору.

4.ќксиди ‘осфору, њх добуванн€ ≥ властивост≥.

5.—полуки ‘осфору, €к≥ застосовуютьс€ в медичн≥й та фармацевтичн≥й практиц≥.

6.ƒл€ отриманн€ ортофосфатноњ кислоти витратили 314 кг фосфориту з масовою часткою Ca3(PO4)2 50%. ћасова частка виходу ортофосфатноњ кислоти 95%. «найти масу отриманоњ кислоти.

7.≈лектронна структура атом≥в елемент≥в п≥дгрупи јрсену в нормальному та збудженому стан≥.

8.јрсен≥ти та арсенати, њх кислотно-основн≥ та оксидац≥йно- в≥дновн≥ властивост≥.

9.яку масу натр≥ю б≥смутату можна одержати при оксидац≥њ хлором в лужному середовищ≥ 4,66 г б≥смуту (III) оксиду?

10.«найд≥ть масову частку натр≥ю арсенату у 0,5ћ розчин≥ (ρ=1,07 г/см3).

11.ќбчисл≥ть процентний вм≥ст: а) As в скородит≥ (FeAsO4Х2H2O); б) Sb в кермезит≥ (3Sb2S3ХSb2O3).

12.який обТЇм 0,5ћ розчину йоду необх≥дно вз€ти дл€ оксидац≥њ 450 см3 0,1н розчину натр≥ю арсен≥ту?

13.÷инкову пластинку масою 19,5 г занурили у розчин сол≥ б≥смуту. „ерез де€кий час њњ маса зб≥льшилас€ до 26,6 г. —к≥льки грам≥в б≥смуту вид≥лилос€? „им доводитьс€ нехтувати при розвТ€занн≥ задач≥?

14.Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й г≥дрол≥зу трихлорид≥в арсену, стиб≥ю, б≥смуту. ўо сп≥льного ≥ що в≥дм≥нного у перетворенн€х цих сполук п≥д д≥Їю води?

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

¬≥дпов≥дати на запитанн€ з використанн€м запис≥в на дошц≥ та виконати тестов≥ завданн€ з теми У р-≈лементи VA групи. ‘осфор та його сполуки. ѕ≥дгрупа јрсену (јрсен, —тиб≥й, Ѕ≥смутФ за вар≥антом, запропонованим викладачем.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

16.яцимирський  .Ѕ., яцимирський ¬. . ’≥м≥чний звТ€зок.  .: ¬ища школа, 1993. Ц309 с.

17.‘римантл ћ. ’ими€ в действии: ¬ 2-х ч. / ѕер. с англ. Цћ.: ћир, 1991. Ц„.1.-528 с.; „.2. Ц622 с.

18.«агальна та неорган≥чна х≥м≥€: ѕ≥друч. дл€ студ. вищ. навч. закл. („.2) // ќ.ћ.—тепаненко, Ћ.√.–ейтер, ¬.ћ.Ћедовських, —.¬.≤ванов. Ц .: ѕед. ѕреса, 2000. -784 с.

19.ќганес€н Ё.“. Ќеорганическа€ хими€ дл€ фармацевтических вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1983. Ц523 с.

20.ѕерепелиц€ ќ.ѕ. ¬ластивост≥ та еколог≥чний вплив х≥м≥чних елемент≥в: ƒов≥дник. Ц .: ¬ентур≥, 1997. Ц192 с.

«јЌя““я є27

 

“≈ћј: р-≈лементи IVA групи.  арбон ≥ —ил≥ц≥й. Ћабораторна робота.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ елемент≥в ≤Vј п≥дгрупи та њх сполук. ¬ивченн€ елемент≥в IVј п≥дгрупи спри€Ї майбутньому пров≥зору в б≥льш глибокому розум≥нню механ≥зм≥в багатьох б≥олог≥чних процес≥в ≥ оптим≥зац≥њ њх прот≥канн€.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ ф≥зичних ≥ х≥м≥чних властивостей елемент≥в IVA п≥дгрупи. ќзнайомленн€ з б≥олог≥чною роллю елемент≥в IVA п≥дгрупи та застосуванн€м њх сполук в народному господарств≥, медицин≥ та фармац≥њ.

 

 

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ елемент≥в IVј п≥дгрупи;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в IVј п≥дгрупи;

-алотропн≥ видозм≥ни елемент≥в IVј п≥дгрупи;

-сполуки елемент≥в IVA п≥дгрупи з воднем та киснем.

 

¬ћ≤“»: -записувати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ елемент≥в IVј п≥дгрупи;

-дати характеристику зм≥нам ф≥зичних та х≥м≥чних властивостей

елемент≥в IVA п≥дгрупи на основ≥ будови електронноњ оболонки

атом≥в ≥ положенн€ в пер≥одичн≥й систем≥ ƒ.≤.ћенделЇЇва;

-ур≥внювати оксидац≥йно-в≥дновн≥ реакц≥њ за участю елемент≥в IVј

п≥дгрупи.

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.≈лектронна структура атом≥в елемент≥в IVA п≥дгрупи в нормальному ≥ збудженому стан≥. ’арактерн≥ ступен≥ оксидац≥њ.

2.≤зотопи  арбону, його алотропн≥ видозм≥ни.

3.ќксиди елемент≥в IVA п≥дгрупи, њх будова ≥ властивост≥.

4.—полуки елемент≥в IVA п≥дгрупи, €к≥ застосовуютьс€ в медичн≥й та фармацевтичн≥й практиц≥.

5. арбонатна кислота та њњ сол≥. –озчинн≥ ≥ нерозчинн≥ карбонати. “ерм≥чний розклад солей карбонатноњ кислоти.

6.«ак≥нч≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й:

а) C + H2SO4 (к.) →

б) C + HNO3 (к.) →

в) Si + NaOH + H2O →

г) Si + HF →

д) Pb + H2SO4 (к.) →

е) Sn + H2SO4 (к.) →

Ї) SiO2 + NaOH (спл.) →

ж) Sn + HNO3 (к.) →

з) Sn + HNO3 (р.) →

7.¬изначити формулу звичайного скла, знаючи, що в ньому м≥ститьс€ 13,8% Na2O, 12,7% CaO, 73,5% SiO2.

8.як зд≥йснити наступне перетворенн€:

C → CH4 → CO2 → CaCO3 → Ca(HCO3)2 → CaCO3 → CaO → Ca(OH)2?

9.ѕри розчиненн≥ 1 г крейди в хлоридн≥й кислот≥ отримали 160 см3 газу (н.у.). ¬изнач≥ть масову частку кальц≥й карбонату в крейд≥.

10.« чим повТ€зане зниженн€ х≥м≥чноњ ст≥йкост≥ силан≥в пор≥вн€но з вуглеводн€ми? яка максимальна к≥льк≥сть атом≥в сил≥ц≥ю м≥ститьс€ в молекул≥ силану?

11.—ум≥ш свинцю та олова нагр≥ли в концентрован≥й н≥тратн≥й кислот≥. ѕ≥сл€ завершенн€ реакц≥њ осад вид≥лили, висушили й прожарили. який склад осаду? ўо знаходитьс€ в розчин≥? Ќапиш≥ть в≥дпов≥дн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й.

12.ѕри нагр≥ванн≥ 60 г сум≥ш≥ кал≥ю карбонату та кал≥ю г≥дрокарбонату вид≥лилось 5,6 дм3 газу (н.у.). ¬изначте масов≥ частки солей в сум≥ш≥.

13.¬изначити масову частку долом≥ту CaCO3ЈMgCO3 в руд≥, €кщо при розклад≥ 40 г њњ вид≥лилос€ 8,96 дм3 вуглекислого газу (н.у.).

14.яка маса сил≥ц≥ю використовуЇтьс€ дл€ добуванн€ 10 дм3 водню?

15.яка маса кальц≥ю карбонату випаде в осад, €кщо до 400 см3 0,5н розчину кальц≥ю хлориду додати надлишок соди?

16.який обТЇм 7%-го розчину оксалатноњ кислоти треба вз€ти дл€ повноњ оксидац≥њ 350 см3 0,25н с≥рчанокислого розчину кал≥й перманганату? ¬важайте, що густина розчину оксалатноњ кислоти дор≥внюЇ приблизно 1 г/см3.

17.Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ х≥м≥чних реакц≥й:

а) H2C2O4 + KMnO4 + H2SO4

б) HCOOK + KMnO4 + H2SO4

в) C6H12O6 + K2Cr2O7 + H2SO4

г) Si + HNO3 + H2O →

д) Mg2Si + HCl →

е) SnCl2 + K2Cr2O7 + HCl →

Ї) SnCl4 + Na2CO3 + H2O →

ж) PbO2 + Cr(NO3)3 + HNO3

з) SiO2 + Mg →

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.ѕриклади реакц≥й, де  арбон про€вл€Ї оксидац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥.

2. арб≥ди, њх класиф≥кац≥€, ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥.

3. арбону (II) оксид, його одержанн€, ф≥з≥олог≥чна д≥€, х≥м≥чн≥ властивост≥. ’≥м≥чн≥ основи його токсичност≥.

4. арбону (IV) оксид, будова молекули, поширенн€ в природ≥, ф≥з≥олог≥чна д≥€, ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥.

5.Ќайважлив≥ш≥ сол≥ карбонатноњ кислоти, њх застосуванн€. √≥дрол≥з солей.

6.—ил≥ц≥й, поширенн€ в природ≥, алотропн≥ видозм≥ни. ƒ≥€ луг≥в та флуору. ћетоди добуванн€ ≥ застосуванн€.

7.—ил≥циди, њх добуванн€, властивост≥, застосуванн€.

8.—полуки —ил≥ц≥ю з √≥дрогеном (силани), њх оксидац≥€ ≥ г≥дрол≥з.

9.√ерман≥й, знаходженн€ в природ≥, ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥.

10.јмфотерн≥сть герман≥ю (IV) оксиду.

11.—танум, поширенн€ в природ≥, ф≥зичн≥ властивост≥ ≥ алотропн≥ модиф≥кац≥њ.

12.’≥м≥чн≥ властивост≥ —тануму, його в≥дношенн€ до луг≥в ≥ кислот.

13.’лориди та сульф≥ди —тануму. ‘≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥. ¬икористанн€.

14.ѕлюмбум, природн≥ сполуки ≥ методи добуванн€.

15.’≥м≥чн≥ властивост≥ ѕлюмбуму, в≥дношенн€ до кислот ≥ луг≥в.

16.¬икористанн€ солей ѕлюмбуму в медицин≥ та анал≥тичн≥й робот≥ пров≥зора.

17.який обТЇм CO2 (н.у.) можна отримати з 1 кг мармуру, що м≥стить 89% кальц≥ю карбонату?

18.” 1 дм3 води розчинили 10 дм3 вуглекислого газу. ¬изнач≥ть масову частку отриманоњ карбонатноњ кислоти.

19.ѕри спалюванн≥ 20 дм3 сум≥ш≥ метану й етану утворилось 24 дм3 вуглекислого газу. ¬изнате обТЇмн≥ частки вуглеводн≥в у склад≥ сум≥ш≥.

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.¬иконанн€ досл≥д≥в, описаних в даних методичних вказ≥вках.

2.ќбговоренн€ результат≥в та оформленн€ висновк≥в.

3.ќформленн€ та захист протоколу.

4.¬≥дпов≥д≥ на запитанн€, запропонован≥ викладачем, з використанн€м запис≥в на дошц≥.

5.–озв'€зуванн€ розрахункових задач, запропонованих викладачем

 

≈кспериментальна частина





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1004 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент всегда отча€нный романтик! ’оть может сдать на двойку романтизм. © Ёдуард ј. јсадов
==> читать все изречени€...

2240 - | 1996 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.238 с.