Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«авданн€ 1.  арбон та його сполуки




1.1.јдсорбц≥йн≥ властивост≥ активованого вуг≥лл€

Ќалийте у проб≥рку 4-5 см3 (с≥рководневоњ, хлорноњ, йодноњ) води ≥ додайте порошку активованого вуг≥лл€, закрийте корком ≥ добре збовтайте, а пот≥м проф≥льтруйте. «верн≥ть увагу на в≥дсутн≥сть запаху, а у випадку йодноњ води - зникненн€ кольору. ѕророб≥ть те саме з водним розчином водорозчинного барвника, злегка нагр≥вайте, а пот≥м проф≥льтруйте. «верн≥ть увагу на те, що ф≥льтрат зовс≥м безбарвний. ƒе використовуЇтьс€ цей ефект в л≥кувальн≥й справ≥?

 

1.2.√≥дрол≥з карб≥ду кальц≥ю

” проб≥рку з газовив≥дною трубкою пом≥ст≥ть 5 см3 води ≥ вкиньте 0,1 г кальц≥ю карб≥ду. √аз, що вид≥л€Їтьс€, пропуст≥ть через бензольний розчин брому. —постер≥гайте €вища, що в≥дбуваютьс€ в результат≥ реакц≥њ, ≥ напиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й г≥дрол≥зу кальц≥ю карб≥ду та взаЇмод≥њ газу, що утворивс€, з бромом.

 

1.3.ќдержанн€ малорозчинних карбонат≥в бар≥ю, стронц≥ю, аргентуму

” три проб≥рки внес≥ть по 3-6 крапель розчину натр≥ю карбонату ≥ добавте 4-6 краплин розчин≥в: в одну - сол≥ Ѕар≥ю, в другу - сол≥ —тронц≥ю, в третю - сол≥ јргентуму. ¬≥дм≥тьте випаданн€ осад≥в ≥ њх кол≥р. ѕроб≥рку з осадом аргентуму карбонату п≥д≥гр≥йте. —постер≥гайте потемн≥нн€ осаду внасл≥док розкладу аргентуму карбонату з утворенн€м аргентуму оксиду. ƒо осад≥в бар≥ю карбонату ≥ стронц≥ю карбонату додайте по дек≥лька краплин 2н ацетатноњ кислоти. —постер≥гайте розчиненн€ осад≥в (в≥дм≥нн≥сть в≥д сульфат≥в). Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ в≥дпов≥дних реакц≥й.

 

1.4.ќдержанн€ карбонату ≥ г≥дрокарбонату кальц≥ю

¬ проб≥рку, до половини њњ обТЇму, налийте вапн€ноњ води. ≤з апарату  ≥ппа пропуст≥ть в проб≥рку карбону (IV) оксид до випаданн€ осаду кальц≥ю карбонату, ≥ дал≥ до утворенн€ кальц≥ю г≥дрокарбонату (розчиненн€ осаду). Ќапиш≥ть реакц≥њ утворенн€ карбонату ≥ г≥дрокарбонату кальц≥ю.

 

1.5.√≥дрол≥з солей карбонатноњ кислоти

а) ƒодайте до 2-3 см3 розчину натр≥ю карбонату краплю розчину фенолфталењну. ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ г≥дрол≥зу.

б) ƒо 1 см3 феруму (≤≤≤) хлориду додайте 1 см3 розчину натр≥ю карбонату ≥ нагр≥йте. —постер≥гайте ≥ по€сн≥ть €вища (випаданн€ осаду ≥ вид≥ленн€ газу), що при цьому в≥дбуваютьс€. Ќаписати р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

1.6.ƒ≥€ високоњ температури на карбонати

” чотири проб≥рки пом≥ст≥ть по 0,5 г амон≥ю карбонату, натр≥ю карбонату, кальц≥ю карбонату та натр≥ю г≥дрокарбонату. ” вс≥х випадках проб≥рки закривайте корком з газовив≥дною трубкою, що занурена в розчин з вапн€ною водою. ¬м≥ст кожноњ проб≥рки нагр≥йте в полумТњ газового пальника. ¬изначте, чи в ус≥х випадках спостер≥гаЇтьс€ помутн≥нн€ вапн€ноњ води? як≥ сол≥ карбонатноњ кислоти не розкладаютьс€ при нагр≥ванн≥? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

1.7.ƒ≥€ кислот на сол≥ карбонатноњ кислоти

” чотири проб≥рки, що м≥ст€ть 0,5 г амон≥ю карбонату, натр≥ю карбонату, кальц≥ю карбонату та натр≥ю г≥дрокарбонату, додайте по 5 см3 хлоридноњ кислоти. як≥ €вища спостер≥гаютьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

«авданн€ 2. —ил≥ц≥й та його сполуки

2.1.ƒосл≥дженн€ кислотних властивостей сил≥катноњ кислоти

” проб≥рку з розчином натр≥ю сил≥кату пропуст≥ть карбону (IV) оксиду ≥з апарату  ≥ппа. —постер≥гайте утворенн€ гелю сил≥катноњ кислоти. ѕор≥вн€йте константи дисоц≥ац≥њ карбонатноњ та сил≥катноњ кислоти. ƒо €коњ групи кислот сл≥д в≥днести сил≥катну кислоту? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

2.2.√≥дрол≥з сил≥кату натр≥ю

а) ƒо 1 см3 розчину натр≥ю сил≥кату, додайте 2-3 крапл≥ фенолфталењну. ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

б) 2-3 см3 розчину натр≥ю сил≥кату зм≥шати з подв≥йним об'Їмом розчину амон≥ю хлориду ≥ п≥д≥гр≥йте. —постер≥гайте утворенн€ осаду гелю сил≥катноњ кислоти. ¬изнач≥ть за запахом, €кий газ при цьому вид≥л€Їтьс€. —клад≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

2.3.јдсорбц≥€ розчинених речовин сил≥кагелем.

Ќалийте в проб≥рку 4-5 см3 розчину водорозчинного барвника, додайте трохи сил≥кагелю, закрийте проб≥рку корком ≥ добре збовтайте, а пот≥м в≥дф≥льтруйте розчин. «верн≥ть увагу на те, що в≥дф≥льтрований розчин зовс≥м безбарвний.

ѕророб≥ть те саме, вз€вши зам≥сть розчину барвника с≥рководневу, хлорну чи йодну воду. «верн≥ть увагу на те, що в≥дф≥льтрований розчин без запаху. ƒе використовуЇтьс€ дана процедура в л≥кувальн≥й справ≥?

2.4.¬ит≥сненн€ сильними кислотами сил≥катноњ кислоти з њњ сол≥

Ќалийте в проб≥рку 4-5 см3 20%-ного розчину натр≥ю сил≥кату ≥ додайте крапл€ми розбавлену (1:1) хлоридну кислоту при старанному перем≥шуванн≥ розчину скл€ною паличкою. як т≥льки по€витьс€ каламуть, припин≥ть додаванн€ кислоти та перем≥шуванн€ розчину. —постер≥гайте утворенн€ через де€кий час гелю сил≥катноњ кислоти. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

2.5.ƒ≥€ води на звичайне ≥ кварцове скло

ћаленьк≥ кусочки звичайного ≥ кварцового скла роз≥тр≥ть окремо в ступц≥, насипте в окрем≥ проб≥рки, додайте дек≥лька крапель дистильованоњ води ≥ 1-2 крапл≥ фенолфталењну. ¬ €к≥й ≥з проб≥рок ≥ €к зм≥нилось забарвленн€ фенолфталењну? який йон визначаЇ зм≥ну забарвленн€ фенолфталењну? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ, що обумовлюЇ зм≥ну забарвленн€.

 

2.6.ќдержанн€ гелю метасил≥катноњ кислоти

ƒо 2-3 см3 розчину натр≥ю сил≥кату додати р≥вний обТЇм концентрованоњ сульфатноњ кислоти (крапл€ми). „ерез де€кий час спостер≥гайте випаданн€ драглистого осаду метасил≥катноњ кислоти. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

«авданн€ «. —танум, ѕлюмбум та њх сполуки.

3.1.¬≥дношенн€ олова до кислот

¬ п'€ть проб≥рок пом≥ст≥ть невелик≥ кусочки метал≥чного олова. ¬ першу додайте 5-10 крапель 2н розчину хлоридноњ кислоти. як прот≥каЇ реакц≥€? ѕ≥д≥гр≥йте проб≥рку. який газ вид≥л€Їтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ з утворенн€м стануму (≤≤) хлориду. „и зм≥нитьс€ характер реакц≥њ при взаЇмод≥њ олова з концентрованоњ хлоридною кислотою?

” другу проб≥рку додайте 2н сульфатну кислоту, в третю - концентровану H2SO4. ” четверту - розбавлену HNO3, в п'€ту - концентровану HNO3. —постер≥гайте, що в≥дбуваЇтьс€ в кожному випадку. Ќапиш≥ть оксидац≥йно-в≥дновн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й, враховуючи, що в р€ду напруг —танум розм≥щений до √≥дрогену.

 

3.2.¬≥дношенн€ свинцю до кислот.

ѕоклад≥ть у три проб≥рки по невеликому кусочку свинцю ≥ досл≥д≥ть його в≥дношенн€ до розбавлених хлоридноњ, сульфатноњ, н≥тратноњ кислот спочатку на холод≥, а пот≥м при нагр≥ванн≥.

ѕророб≥ть те саме з концентрованими кислотами. —винець в концентрован≥й HNO3 розчин€Їтьс€ г≥рше, н≥ж в розбавлен≥й, що зумовлюЇтьс€ незначною розчинн≥стю Pb(NO3)2 в концентрован≥й HNO3. який газ вид≥л€Їтьс€ в ход≥ цих реакц≥й? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

3.3.¬заЇмод≥€ олова з г≥дроксидом натр≥ю

ѕоклад≥ть у проб≥рку невеличкий кусочок олова, додайте 4-5 см3 концентрованого розчину натр≥ю г≥дроксиду ≥ нагр≥йте до кип≥нн€. —постер≥гайте поступове розчиненн€ олова ≥ вид≥ленн€ пухирц≥в газу. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

3.4.¬заЇмод≥€ свинцю з натр≥ю г≥дроксидом

ѕоклад≥ть у проб≥рку к≥лька кусочк≥в свинцю, додайте 3-4 см3 концентрованого розчину натр≥ю г≥дроксиду ≥ кип'€т≥ть прот€гом 5-10 хв. —постер≥гайте поступове розчиненн€ свинцю з вид≥ленн€м газу. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

3.5.јмфотерн≥ властивост≥ г≥дроксид≥в стануму(≤≤) та плюмбуму(≤≤)

ƒо 1-2 см3 розчин≥в солей стануму (≤≤) та плюмбуму (≤≤) додайте крапл€ми розчин натр≥ю г≥дроксиду до утворенн€ стануму (≤≤) г≥дроксиду ≥ плюмбуму (I≤) г≥дроксиду. ƒовед≥ть њх амфотерн≥сть, д≥ючи на окрем≥ частини осад≥в надлишком розчину натр≥ю г≥дроксиду ≥ розчину хлоридноњ кислоти. яку кислоту треба брати дл€ розчиненн€ осаду плюмбуму (≤≤) г≥дроксиду ≥ чому? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й одержанн€ стануму (≤≤) г≥дроксиду ≥ плюмбуму (I≤) г≥дроксиду, њх розчинн≥сть у кислотах ≥ лугах.

 

3.6.√≥дрол≥з солей стануму (≤≤) ≥ плюмбуму (≤≤)

ƒо 1-2 см3 розчин≥в стануму (II) хлориду та плюмбуму (≤≤) н≥трату додайте 2-3 крапл≥ метилоранжу. ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ г≥дрол≥зу. ¬каж≥ть рЌ середовища.

 

3.7.¬≥дновн≥ властивост≥ сполук —тануму (≤≤)

ƒо 2-3 см3 розчину стануму (≤≤) хлориду додайте крапл€ми розчин натр≥ю г≥дроксиду до утворенн€ осаду стануму (≤≤) г≥дроксиду, пот≥м розчин≥ть його в надлишку натр≥ю г≥дроксиду ≥ додайте розчин сол≥ Ѕ≥смуту (≤≤≤). ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

3.8.ќксидац≥йн≥ властивост≥ плюмбуму (IV) оксиду

” проб≥рку, що м≥стить 5-6 см3 розчину сульфатноњ кислоти ≥ 2 крапл≥ розчину мангану (≤≤) сульфату, додайте 0,1 г порошку плюмбуму (≤V) оксиду. ¬м≥ст проб≥рки прокип'€т≥ть. —постер≥гайте зм≥ну забарвленн€ розчину. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

3.9.як≥сн≥ реакц≥њ на йон ѕлюмбуму (≤≤)

а) –еакц≥€ з кал≥ю йодидом

ƒо 4-5 крапель розчину сол≥ ѕлюмбуму (≤≤) додавайте крапл€ми розчин кал≥ю йодиду до утворенн€ осаду. –озд≥л≥ть осад на дв≥ частини. ƒо одноњ частини додайте ще кал≥ю йодиду до розчиненн€ осаду. ƒругу нагр≥йте до кип≥нн€ в присутност≥ 3-5 см3 ацетатноњ кислоти. ѕ≥сл€ охолодженн€ розчину спостер≥гайте утворенн€ блискучих золотистих кристал≥в плюмбуму (≤≤) йодиду. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

б) –еакц≥€ з кал≥ю хроматом

ƒо 4-5 крапель розчину сол≥ ѕлюмбуму (≤≤) додайте 5-6 крапель розчину натр≥ю (або кал≥ю) хромату. ќсад розд≥л≥ть на три проб≥рки. ƒо одн≥Їњ додайте дек≥лька крапель розчину хлоридноњ кислоти, до другоњ Ц ацетатноњ кислоти, до третьоњ Ц розчину лугу. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

3.10.ћалорозчинн≥ сол≥ ѕлюмбуму (≤≤)

¬ ш≥сть проб≥рок налийте по 1-2 см3 плюмбуму н≥трату (або ацетату) ≥ додайте по 0,5 см3 розчин≥в наступних солей: 1) K2CrO4; 2) Na2SO4; 3) KCl; 4) CH3COONa; 5) (NH4)2S; 6) Na2CO3. —постер≥гайте, в €к≥й ≥з проб≥рок випав осад ≥ €кого кольору. ¬рахуйте те, що в останн≥й проб≥рц≥ утворилась основна с≥ль ѕлюмбуму Pb3(OH)2(CO3)2. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

ќформити ≥ захистити протокол.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

«јЌя““я є28

 

“≈ћј: р-≈лементи IVA групи.  арбон ≥ —ил≥ц≥й. ѕ≥дгрупа √ерман≥ю (√ерман≥й, —танум, ѕлюмбум)

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ елемент≥в ≤Vј п≥дгрупи та њх сполук. ¬ивченн€ вказаних елемент≥в буде спри€ти спец≥ал≥сту-фармацевту в б≥льш глибокому розум≥нню механ≥зм≥в б≥олог≥чних процес≥в ≥ оптим≥зац≥њ њх прот≥канн€.

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ ф≥зичних ≥ х≥м≥чних властивостей елемент≥в IVA п≥дгрупи. ќзнайомленн€ з б≥олог≥чною роллю елемент≥в IVA п≥дгрупи та застосуванн€м њх сполук в народному господарств≥, медицин≥ та фармац≥њ.

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ сполук елемент≥в IVј п≥дгрупи;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в IVј п≥дгрупи;

-сполуки елемент≥в IVј п≥дгрупи з киснем та воднем, њх добуванн€ ≥

застосуванн€;

-сполуки елемент≥в IVA п≥дгрупи з галогенами та с≥ркою, њх

добуванн€, властивост≥ ≥ застосуванн€.

 

¬ћ≤“»: -записати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ елемент≥в IVј п≥дгрупи;

-зд≥йснити посл≥довн≥ перетворенн€ молекул та йон≥в елемент≥в

IVј п≥дгрупи;

-ур≥внювати оксидац≥йно-в≥дновн≥ реакц≥њ за участю елемент≥в IVј

п≥дгрупи;

-ви€вл€ти за допомогою характерних реакц≥й кат≥они ѕлюмбуму в

розчинах.

 

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј.

1.≈лектронна структура атом≥в елемент≥в IVA п≥дгрупи в нормальному ≥ збудженому стан≥. ’арактерн≥ ступен≥ оксидац≥њ.

2.Ћ≥н≥йна будова молекули карбону (IV) оксиду, њњ дипольний момент ≥ валентний кут. ћетоди його добуванн€.

3.–еакц≥њ приЇднанн€ карбону (II) оксиду до галоген≥в (добуванн€ фосгену) та метал≥в (добуванн€ карбон≥л≥в).

4.‘≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ сил≥ц≥ю (IV) оксиду.

5.—тануму (II) ≥ (IV) оксиди, њх характерн≥ ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥. ¬≥дношенн€ до кислот ≥ луг≥в.

6.Ќайважлив≥ш≥ сол≥ плюмбуму та њх використанн€.

7.—полуки елемент≥в IVA п≥дгрупи, €к≥ застосовуютьс€ в медичн≥й та фармацевтичн≥й практиц≥.

8.ѕо€снити руйнуванн€ звичайного скла лугами та флуороводнем.

9.—класти р≥вн€нн€ розчиненн€ сплаву олова та свинцю: а) у розведен≥й н≥тратн≥й кислот≥; б) при нагр≥ванн≥ у концентрован≥й н≥тратн≥й кислот≥; в) в концентрован≥й та розведен≥й сульфатн≥й кислот≥.

10.ѕри пропусканн≥ 100 дм3 пов≥тр€ через розчин бар≥й г≥дроксиду утворилось 264 мг осаду. ¬изначте масову частку (в %) —ќ2 в пов≥тр≥.

11.який обТЇм 2н розчину натр≥ю г≥дроксиду необх≥дно додати до 200 г 5%-го розчину стануму (II) хлориду, щоб його преревести в натр≥ю стан≥т?

12.ѕри кипТ€т≥нн≥ 10 дм3 води, що м≥стить кальц≥ю г≥дрокарбонат, випав осад масою 0,45 г. яка маса сол≥ в розчин≥?

13.який обТЇм ацетилену (н.у.) можна одержати з 10 кг кальц≥й карб≥ду?

14.який обТЇм вуглекислого газу можна отримати з 210 г NaHCO3: а) прожарюванн€м; б) д≥Їю кислоти?

15.’≥м≥чний склад звичайного скла часто виражають формулою Na2OХCaOХ6SiO2. яку масу сил≥ц≥й (IV) оксиду, що м≥стить 15% дом≥шок, треба вз€ти дл€ виробництва 1 т скла?

16.¬углекислий газ, що добули при повному терм≥чному розклад≥ 4,2 г магн≥й карбонату, був поглинутий розчином, що м≥стить 2,4 г натр≥ю г≥дроксиду. ¬изначте сол≥ Ц продукти перетворенн€ та обчисл≥ть њх маси.

17.ѕ≥сл€ пропусканн€ вуглекислого газу кр≥зь 200 г розчину кальц≥й г≥дроксиду з масовою часткою 0,74% вид≥лилос€ 1,5 г осаду. ќбчисл≥ть обТЇм пропущеного газу за нормальних умов.

18.який обТЇм за нормальних умов займають 1,2Х1024 молекул вуглекислого газу?

19.ћаса 3,38 дм3 карбон (II) оксиду при температур≥ 27˚— та тиску 380 кѕа дор≥внюЇ 10,4 г. який обТЇм пов≥тр€ необх≥дний дл€ спалюванн€ цього газу?

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.ѕриклади реакц≥й, де елементи IVA п≥дгрупи про€вл€ють оксидац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥.

2.—полуки  арбону з азотом. ƒиц≥ан, його добуванн€, ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥. ¬заЇмод≥€ з водою ≥ лугами.

3.÷≥ан≥дна кислота, њњ сол≥, застосуванн€

4.÷≥анатна кислота (HCNO), њњ сол≥, застосуванн€. “аутомерн≥ форми.

5.–одан≥дна кислота (HCNS), њњ сол≥. ƒобуванн€ ≥ застосуванн€.

6.—ил≥катн≥ кислоти. Ќавести приклади орто- та метасил≥катних кислот.

7.–озчинн≥ ≥ нерозчинн≥ сил≥кати. ƒобуванн€, властивост≥, застосуванн€. який склад штучних сил≥кат≥в, де вони знаход€ть застосуванн€?

8.¬ластивост≥ оксид≥в √ерман≥ю.

9.¬заЇмод≥€ дисульф≥ду стануму з розчинами луг≥в ≥ амон≥ю сульф≥ду.

10.ѕлюмбатна кислота, њњ орто- та метаформи.

11.ќксидац≥йн≥ властивост≥ плюмбуму (IV) оксиду.

12.—ол≥ орто- та метаплюмбатних кислот, њх граф≥чне зображенн€ ≥ використанн€.

13.¬икористанн€ солей ѕлюмбуму в медицин≥ й анал≥тичн≥й практиц≥ пров≥зора.

14.’≥м≥зм токсичноњ д≥њ солей ѕлюмбуму.

15.¬изначити процентну та нормальну концентрац≥ю розчину стануму (II) хлориду, що був одержаний зм≥шуванн€м 2 дм3 20%-го розчину (ρ=1,19 г/см3) ≥ 1,5 дм3 5%-го розчину (ρ=1,04 г/см3).

16.ѕри розчиненн≥ де€коњ к≥лькост≥ кальц≥ю карбонату в хлоридн≥й кислот≥ вид≥ливс€ вуглекислий газ, €кий пропустили через розчин  ќЌ. ¬ результат≥ реакц≥њ утворилось 40 г кал≥ю карбонату. яка маса CaCO3 була розчинена в кислот≥?

17.–озкладом 14,2 г сум≥ш≥ кальц≥ю карбонату та магн≥ю карбонату одержали 6,6 г вуглекислого газу (н.у.). ќбчисл≥ть масу кальц≥ю карбонату та магн≥ю карбонату в сум≥ш≥.

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

¬≥дпов≥дати на запитанн€ з використанн€м запис≥в на дошц≥ та виконати тестов≥ завданн€ з теми У р-≈лементи IVA групи.  арбон ≥ —ил≥ц≥й. ѕ≥дгрупа √ерман≥ю (√ерман≥й, —танум, ѕлюмбум) Ф за вар≥антом, запропонованим викладачем.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

16.яцимирський  .Ѕ., яцимирський ¬. . ’≥м≥чний звТ€зок.  .: ¬ища школа, 1993. Ц309 с.

«јЌя““я є29

 

“≈ћј: р-≈лементи IIIA групи. Ѕор ≥ јлюм≥н≥й. Ћабораторна робота.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ елемент≥в ≤IIј п≥дгрупи та њх сполук. ¬ивченн€ вказаних елемент≥в буде спри€ти майбутньому пров≥зору в б≥льш глибокому розум≥нню механ≥зм≥в б≥олог≥чних процес≥в ≥ оптим≥зац≥њ њх прот≥канн€.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ х≥м≥чних властивостей сполук Ѕору та јлюм≥н≥ю. ќзнайомленн€ з б≥олог≥чною роллю елемент≥в ≤≤≤ј п≥дгрупи та њх застосуванн€ в медичн≥й практиц≥.

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ елемент≥в IIIј п≥дгрупи;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в IIIј п≥дгрупи;

-сполуки елемент≥в IIIA п≥дгрупи з киснем.

 

¬ћ≤“»: -записати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ елемент≥в IIIј п≥дгрупи;

-дати характеристику зм≥нам ф≥зичних та х≥м≥чних властивостей

елемент≥в IIIA п≥дгрупи на основ≥ будови електронноњ оболонки

атом≥в ≥ положенн€ в пер≥одичн≥й систем≥ ƒ.≤.ћенделЇЇва;

-розв'€зувати типов≥ розрахунков≥ задач≥.

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.≈лектронна структура атом≥в елемент≥в IIIA п≥дгрупи в нормальному ≥ збудженому стан≥. ’арактерн≥ ступен≥ оксидац≥њ.

2.ѕриродн≥ сполуки Ѕору.  ристал≥чний та аморфний бор, його х≥м≥чна активн≥сть.

3.ќксиди елемент≥в IIIA п≥дгрупи, њх будова ≥ властивост≥.

4.—полуки елемент≥в IIIA п≥дгрупи, €к≥ використовуютьс€ в медичн≥й та фармацевтичн≥й практиц≥.

5.¬однев≥ сполуки Ѕору (борани), особливост≥ стереох≥м≥њ ≥ природи звТ€зк≥в.

6.ѕриродн≥ сполуки јлюм≥н≥ю. —учасн≥ способи добуванн€ алюм≥н≥ю.

7.«д≥йсн≥ть перетворенн€:

B2H6 → B2O3 → H3BO3 → Na2B4O7 → H3BO3 → B2O3 → NaBO2.

8.який обТЇм водню (н.у.) можна одержати при д≥њ метал≥чного алюм≥н≥ю на 270 г 20%-го розчину натр≥ю г≥дроксиду?

9.¬изначити масу Ќ3¬ќ3, €ку потр≥бно розчинити у 200 см3 води дл€ приготуванн€ 2%-го розчину. ќбчислити мол€рну ≥ нормальну концентрац≥њ цього розчину (густина р≥вна 1,02 г/см3).

10.ќбчисл≥ть масу H3BO3 та обТЇм розчину Na2CO3 (густина 1,25 г/см3), €к≥ необх≥дно витратити дл€ одержанн€ 1 тонни бури Na2B4O7Х10H2O?

11.ўо в≥дбуваЇтьс€ при нейтрал≥зац≥њ розчину ортоборатноњ кислоти розчином натр≥й г≥дроксиду? —≥ль €коњ кислоти при цьому утворюЇтьс€?

12.як в≥дбуваЇтьс€ х≥м≥чний звТ€зок у молекул≥ диборану B2H6? який х≥м≥чний звТ€зок називають трицентровим? як на це питанн€ можна дати в≥дпов≥дь з точки зору метод≥в ¬« та ћќ?

13.¬станов≥ть у в≥дсотках масов≥ частки сум≥ш≥ алюм≥н≥ю ≥ ср≥бла, €кщо при обробц≥ 5 г њњ розчином хлоридноњ кислоти вид≥лилось 2,24 дм3 водню.

14.яку масу ортоборатноњ кислоти можна одержати при окисненн≥ бору 1 дм3 65,3%-го розчину н≥тратноњ кислоти (ρ=1,41 г/см3).

15.який обТЇм водню (при н.у.) вид≥литьс€ при д≥њ на алюм≥н≥й розчин≥в, що м≥ст€ть:

а) 1 г H2SO4; б) 1 г NaOH.

16.як по€снити р≥зку в≥дм≥нн≥сть властивостей при переход≥ в≥д Ѕору до јлюм≥н≥ю? „и Ї под≥бн≥сть в х≥м≥чних властивост€х цих елемент≥в? якщо Ї, то в чому вона ви€вл€Їтьс€?

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.¬заЇмод≥€ бору з концентрованими HNO3 ≥ H2SO4. ¬≥дпов≥дь ≥люструйте реакц≥€ми.

2.–≥вн€нн€ г≥дрол≥зу борану.

3.Ѕорний анг≥дрид, його ф≥зичн≥ властивост≥, в≥дношенн€ до води.

4.ƒобуванн€ ортоборатноњ кислоти, њњ взаЇмод≥€ з розчином натр≥ю г≥дроксиду.

5.Ѕорати Ц пох≥дн≥ простих ≥ пол≥мерних борних кислот. Ќатр≥ю тетраборат. ≈ф≥ри борних кислот.

6.јмфотерн≥сть оксиду та г≥дроксиду алюм≥н≥ю.

7.…он јлюм≥н≥ю €к комплексоутворювач.

8.¬ажлив≥ сол≥ јлюм≥н≥ю, њх властивост≥, застосуванн€. ќсобливост≥ г≥дрол≥зу солей јлюм≥н≥ю.

9.јнтисептичн≥ властивост≥ ортоборатноњ кислоти та њњ солей.

10.‘≥зико-х≥м≥чн≥ основи застосуванн€ алюм≥н≥ю ≥ його сполук у медицин≥ ≥ фармац≥њ.

11.Ѕ≥олог≥чна роль сполук Ѕору та јлюм≥н≥ю.

12.ѕри розчиненн≥ 3,45 г сплаву цинку з алюм≥н≥Їм в сульфатн≥й кислот≥ вид≥лилос€ 1344 см3 водню. ¬изначити масов≥ частки метал≥в у сплав≥.

13.јлюм≥н≥ю оксид масою 14 г обробили 50 см3 50% розчину н≥тратноњ кислоти (ρ=1,2 г/см3). яка маса алюм≥н≥й н≥трату утворитьс€?

14.Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ х≥м≥чних реакц≥й:

а) B + H2O2 + KOH →

б) Na2B4O7 + H2O2 + NaOH →

в) H3BO3 + H2SO4 + C2H5OH →

г) Al + NaOH →

д) Al + HNO3

е) AlCl3 + NaOH (надл.) →

Ї) AlCl3 + LiH →

ж) Al + H2SO4

15.¬изначте, ск≥льки грам≥в метал≥чного алюм≥н≥ю, що м≥стить1,75% неметал≥чних дом≥шок, необх≥дно вз€ти дл€ одержанн€ 1000 дм3 водню за нормальних умов.

16.як≥ координац≥йн≥ сполуки јлюм≥н≥ю найб≥льш в≥дом≥ та €к≥ координац≥йн≥ числа характерн≥ дл€ јлюм≥н≥ю в цих сполуках?

17.¬ чому ви€вл€Їтьс€ в≥дм≥нн≥сть м≥ж водневими сполуками Ѕору ≥ јлюм≥н≥ю? ѕо€сн≥ть природу х≥м≥чних звТ€зк≥в, €к≥ спри€ють пол≥меризац≥њ AlH3.

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.¬иконанн€ досл≥д≥в, описаних в даних методичних вказ≥вках.

2.ќбговоренн€ результат≥в та оформленн€ висновк≥в.

3.ќформленн€ та захист протоколу.

4.¬≥дпов≥д≥ на запитанн€, запропонован≥ викладачем, з використанн€м запис≥в на дошц≥.

5.–озв'€зуванн€ розрахункових задач, запропонованих викладачем.

 

≈кспериментальна частина

«авданн€ 1. Ѕоратна кислота та њњ властивост≥

1.1.ќдержанн€ ортоборатноњ кислоти

ƒо 3 см3 гар€чого 30%-ого розчину бури Na2B4O7Х10H2O додайте 1 см3 концентрованоњ сульфатноњ кислоти. ѕроб≥рку охолод≥ть п≥д струменем холодноњ води до по€ви б≥лих кристал≥в ортоборатноњ кислоти. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

 

1.2.ƒосл≥дженн€ розчинност≥ та кислотних властивостей боратноњ кислоти

2-3 м≥крошпател≥ боратноњ кислоти ≥ 5-6 крапель дистильованоњ води пом≥ст≥ть у проб≥рку. ƒобре перем≥шайте скл€ною паличкою ≥ спостер≥гайте розчин≥сть H3BO3 в холодн≥й вод≥. Ќагр≥йте вм≥ст проб≥рки ≥ спостер≥гайте зб≥льшенн€ розчинност≥ H3BO3. ќдержаний розчин розд≥л≥ть на дв≥ проб≥рки. ¬ одну ≥з них опуст≥ть пап≥рець ун≥версального ≥ндикатора ≥ в≥дм≥тьте кол≥р пап≥рц€. ” другу проб≥рку опуст≥ть кусочок стр≥чки магн≥ю або один м≥крошпатель порошку магн≥ю. який газ вид≥л€Їтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ взаЇмод≥њ боратноњ кислоти з магн≥Їм з утворенн€м метаборату магн≥ю.

1.3.«абарвленн€ полумТ€ ортоборатною кислотою

–озжарте на полумТњ пальника вушко дротини з нержав≥ючоњ стал≥ ≥ захоп≥ть ним трохи розтертоњ в порошок ортоборатноњ кислоти, а пот≥м внес≥ть у зовн≥шн≥й край полумТ€. —постер≥гайте забарвленн€ полумТ€ в характерний зелений кол≥р.

 

1.4.ќдержанн€ Уперл≥вФ бури

–озжарте в полумТњ пальника вушко дротини з нержав≥ючоњ стал≥, захоп≥ть трохи порошку бури ≥ добре прожарте до утворенн€ прозороњ склопод≥бноњ маси. ѕот≥м доторкн≥тьс€ до сол≥  обальту ≥ знову прожарте до розплавленн€. “е саме повтор≥ть з с≥ллю ’рому (III). —постер≥гайте забарвленн€ Уперл≥вФ сол€ми  обальту в син≥й кол≥р, а сол€ми ’рому в зелений. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

1.5.√≥дрол≥з натр≥ю тетраборату

ƒо 2-3 см3 розчину натр≥ю тетраборату додайте 2-3 крапл≥ фенолфталењну. ўо спостер≥гаЇтьс€ при цьому? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ г≥дрол≥зу. ¬каж≥ть pH середовища.

 

1.6.ќдержанн€ малорозчинних метаборат≥в бар≥ю та аргентуму

” дв≥ проб≥рки з насиченим розчином бури (натр≥ю тетраборату Na2B4O7), по 0,5 см3 в кожн≥й, внес≥ть дек≥лька крапель розчин≥в: у першу Ц бар≥ю хлориду, в другу Ц аргентуму н≥трату. ¬≥дзначте забарвленн€ ≥ характер осад≥в. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й, враховуючи, що в процес≥ приймаЇ участь вода ≥ продуктами взаЇмод≥њ Ї в≥дпов≥дн≥ метаборати ≥ ортоборатна кислота.

 

1.7.як≥сна реакц≥€ на борат-йони

” випарн≥й чашц≥ до 3-4 см3 розчину ортоборатноњ кислоти, або 0,5 г порошку ортоборатноњ кислоти, додати 3-4 крапл≥ концентрованоњ сульфатноњ кислоти ≥ 2-3 см3 етилового спирту та добре розм≥шати сум≥ш. ѕ≥дпалити спиртовий розчин. ¬ €кий кол≥р забарвлюЇтьс€ полумТ€? —класти р≥вн€нн€ реакц≥њ утворенн€ складного етеру ортоборатноњ кислоти.

«авданн€ 2.јлюм≥н≥й та його сполуки

2.1.¬≥дношенн€ алюм≥н≥ю до кислот

ѕоклад≥ть у три проб≥рки к≥лька кусочк≥в алюм≥н≥Ївоњ стружки ≥ додайте 1-2 см3 розбавлених розчин≥в хлоридноњ, сульфатноњ та н≥тратноњ кислот на холод≥ ≥ при нагр≥ванн≥. —постер≥гайте, €ка з кислот реагуЇ з алюм≥н≥Їм найенерг≥йн≥ше. ѕовтор≥ть цей досл≥д з концентрованими кислотами. ўо спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

2.2.¬≥дношенн€ алюм≥н≥ю до луг≥в

ѕоклад≥ть у проб≥рку к≥лька кусочк≥в алюм≥н≥Ївих ошурк≥в ≥ додайте 2-3 см3 концентрованого розчину натр≥ю г≥дроксиду. јлюм≥н≥й розчин€Їтьс€ з вид≥ленн€м водню. ѕри нагр≥ванн≥ реакц≥€ значно прискорюЇтьс€. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

2.3.јмфотерн≥ властивост≥ алюм≥н≥ю г≥дроксиду

ƒо 3-5 см3 розчину сол≥ алюм≥н≥ю поступово додайте розчин натр≥ю г≥дроксиду до утворенн€ значноњ к≥лькост≥ осаду алюм≥н≥ю г≥дроксиду. ќдержаний осад розд≥л≥ть на дв≥ проб≥рки. ƒо одн≥Їњ додайте дек≥лька крапель розчину хлоридноњ кислоти, до другоњ Ц надлишку розчину NaOH. ¬ обох випадках спостер≥гаЇтьс€ розчинн≥сть осаду. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й, що ≥люструють одержанн€ осаду алюм≥н≥ю г≥дроксиду та його розчиненн€ у кислотах та лугах.

2.4.√≥дрол≥з солей алюм≥н≥ю

а) ¬ дв≥ проб≥рки налийте 1-2 см3 розчин≥в: в одну Ц алюм≥н≥ю хлориду, в ≥ншу Ц алюм≥н≥ю сульфату ≥ перев≥рте pH середовища за допомогою ≥ндикатору. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ г≥дрол≥зу цих солей в молекул€рн≥й та йонн≥й форм≥.

б) ƒо 2-3 см3 розчину алюм≥н≥ю сульфату додайте р≥вний обТЇм розчину натр≥ю карбонату. ўо при цьому спостер≥гаЇтьс€? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ з урахуванн€м г≥дрол≥зу ≥ розчиненн€ одержаного осаду в кислотах ≥ лугах.

 

2.5.јдсорбц≥йн≥ властивост≥ алюм≥н≥ю г≥дроксиду

ƒо 3-4 см3 розчину алюм≥н≥ю сульфату додайте 3-4 см3 розбавленого розчину ам≥аку. ¬≥дф≥льтруйте осад ≥ промийте на ф≥льтр≥ водою. Ќалийте на ф≥льтр з алюм≥н≥ю г≥дроксидом розбавлений розчин €кого-небудь водного розчину барвника. «верн≥ть увагу на те, що одержаний ф≥льтрат безбарвний. ƒе використовуЇтьс€ дане €вище?

 

2.6.ќдержанн€ Утенаровоњ синькиФ

«м≥шайте в проб≥рц≥ к≥лька крапель концентрованого розчину алюм≥н≥ю н≥трату з 1-2 крапл€ми розчину кобальту н≥трату. «моч≥ть цим розчином клаптик ф≥льтрувального паперу ≥, тримаючи його тигельними щипц€ми над полумТ€м пальника, п≥дсуш≥ть, пот≥м поклад≥ть у фарфоровий тигель ≥ спал≥ть, а золу добре прожарте. ѕри цьому в тигельку утворитьс€ кобальту алюм≥нат (Утенарова синькаФ). ÷ю реакц≥ю використовують у х≥м≥чному анал≥з≥ дл€ ви€вленн€ алюм≥н≥ю.

Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥њ.

ќформити ≥ захистити протокол.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

15.«айцев ќ.—. ќбща€ хими€. —осто€ние веществ и химические реакции. ћ.: ’ими€, 1990. Ц352 с.

16.яцимирський  .Ѕ., яцимирський ¬. . ’≥м≥чний звТ€зок.  .: ¬ища школа, 1993. Ц309 с.

17.‘римантл ћ. ’ими€ в действии: ¬ 2-х ч. / ѕер. с англ. Цћ.: ћир, 1991. Ц„.1.-528 с.; „.2. Ц622 с.

18.«агальна та неорган≥чна х≥м≥€: ѕ≥друч. дл€ студ. вищ. навч. закл. („.2) // ќ.ћ.—тепаненко, Ћ.√.–ейтер, ¬.ћ.Ћедовських, —.¬.≤ванов. Ц .: ѕед. ѕреса, 2000. -784 с.

19.ќганес€н Ё.“. Ќеорганическа€ хими€ дл€ фармацевтических вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1983. Ц523 с.

20.ѕерепелиц€ ќ.ѕ. ¬ластивост≥ та еколог≥чний вплив х≥м≥чних елемент≥в: ƒов≥дник. Ц .: ¬ентур≥, 1997. Ц192 с.

«јЌя““я є 30

“≈ћј: «агальна характеристика р-елемент≥в. р-≈лементи IIIA групи.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: дана робота необх≥дна студентам дл€ знанн€ властивостей елемент≥в IIIA п≥дгрупи, дл€ закр≥пленн€ ≥ засвоЇнн€ знань з попередньо пройдених тем.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: «Т€сувати значенн€ елемент≥в IIIA п≥дгрупи та њх сполук в медичн≥й та фармацевтичн≥й практиц≥. ѕерев≥рити засвоЇнн€ студентами знань ≥з ран≥ше вивчених тем.

 

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ елемент≥в IIIј п≥дгрупи;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в IIIј п≥дгрупи;

-значенн€ сполук елемент≥в IIIA п≥дгрупи дл€ медицини ≥ фармац≥њ;

-пройдений матер≥ал з тем: х≥м≥€ елемент≥в головних п≥дгруп

пер≥одичноњ системи ƒ.≤.ћенделЇЇва.

 

¬ћ≤“»: -записати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ елемент≥в IIIј п≥дгрупи;

-розв'€зувати типов≥ розрахунков≥ задач≥;

-застосовувати знанн€ з пройдених тем на практиц≥.

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.Ѕ≥олог≥чна роль галоген≥в, застосуванн€ њх сполук у фармац≥њ.

2.ќксигеновм≥сн≥ сполуки Ѕрому та …оду. —т≥йк≥сть оксигеновм≥сних кислот в розчинах ≥ в≥льному стан≥, њх оксидац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥.

3.√алогенанг≥дриди, њх кислотно-основн≥ властивост≥.

4.ќксиген та —ульфур €к органогени. ‘≥зико-х≥м≥чн≥ основи застосуванн€ елемент≥в VIA п≥дгрупи в медицин≥ ≥ фармац≥њ.

5.—полуки —ульфуру (VI). ¬ластивост≥ розведеноњ та концентрованоњ сульфатноњ кислоти.

6.“≥осульфатна кислота ≥ њњ сол≥. ¬≥дновн≥ властивост≥ т≥осульфат≥в.

7.ѕох≥дн≥ ‘осфору в живих орган≥змах. «астосуванн€ сполук фосфору у фармац≥њ.

8.Ќ≥тритна та н≥тратна кислоти, одержанн€, оксидац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥. ¬заЇмод≥€ н≥тратноњ кислоти з металами та неметалами.

9.Ѕ≥нарн≥ сполуки  арбону: г≥дриди, оксиди, карб≥ди, галоген≥ди, с≥рковуглець.  арбам≥д.

10.«агальна характеристика —ил≥ц≥ю та √ерман≥ю. —полуки —ил≥ц≥ю з металами ≥ неметалами.

11.≈стери ортоборатноњ кислоти. Ѕ≥олог≥чна роль Ѕору. јнтисептичн≥ властивост≥ ортоборатноњ кислоти та њњ солей.

12.јмфотерн≥сть јлюм≥н≥ю ≥ його сполук. …он јлюм≥н≥ю €к комплексоутворювач. Ѕезводн≥ сол≥ јлюм≥н≥ю ≥ кристалог≥драти.

13.’≥м≥чн≥ основи застосуванн€ сполук Ћ≥т≥ю, Ќатр≥ю,  ал≥ю, ћагн≥ю,  альц≥ю, Ѕар≥ю в медицин≥ та фармац≥њ.

14.ќсобливост≥ сполук лужних метал≥в, њх розчинн≥сть у вод≥.

15.јмфотерн≥сть Ѕерил≥ю ≥ його сполук. ”творенн€ комплексних сполук. ќтруйн≥сть Ѕерил≥ю ≥ його сполук.

16.„ому алюм≥н≥й, незважаючи на його високу х≥м≥чну активн≥сть, ст≥йкий на пов≥тр≥? як зм≥нюютьс€ властивост≥ алюм≥н≥ю п≥сл€ нанесенн€ на його поверхню невеликоњ к≥лькост≥ розчину Hg(NO3)2 ≥ чому? Ќапиш≥ть в≥дпов≥дн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ.

17.„ому алюм≥н≥й розчин€Їтьс€ в концентрованих розчинах амон≥й хлориду та натр≥й карбонату?

18.Ќа нейтрал≥зац≥ю 2,9 г кислоти, утвореноњ елементом VI групи пер≥одичноњ системи, витрачено 1,6 г натр≥й г≥дроксиду. ¬изначте формулу кислоти.

19.—полука Ѕору з √≥дрогеном м≥стить (за масою) 21,9% √≥дрогену. «разок њњ масою 2 г при тиску 98,5 кѕа та температур≥ 25˚— займаЇ обТЇм 1,814 дм3. ¬изначте формулу сполуки.

20.ƒо 50 г розчину сульфату метал≥чного елемента з масовою часткою сол≥ 6,84% добавили надлишок бар≥й хлориду. ”творилос€ 7 г осаду. —ульфат €кого елемента використали в досл≥д≥?

21.ƒо 19,6 г ортофосфатноњ кислоти добавили 16,8 г кал≥й г≥дроксиду. як≥ утворилис€ сол≥ та €ка маса кожноњ з них?

22.—к≥льки грам≥в ам≥аку можна добути, нагр≥ваючи сум≥ш з 4 г амон≥й хлориду та 5 г кальц≥й оксиду, €кщо вих≥д становить 90% в≥д теоретично можливого?

23.„и вистачить 7 г кал≥й сульфату дл€ повного осадженн€ Ѕар≥ю з розчину, що м≥стить7,32 г BaCl2Х2H2O.

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.Ѕор, особливост≥ електронноњ будови ≥ природа звТ€зку в сполуках з ≥ншими елементами. ’≥м≥чн≥ властивост≥ Ѕору.

2. ислоти Ѕору. Ѕорати €к пох≥дн≥ простих ≥ пол≥мерних кислот бору. “етраборат натр≥ю, одержанн€ ≥ властивост≥.

3.‘≥зико-х≥м≥чн≥ основи застосуванн€ сполук јлюм≥н≥ю в медицин≥ та фармац≥њ.

4.÷≥анатна, т≥оц≥анатна, ц≥ан≥дна, родан≥дна кислоти та њх сол≥. ÷≥ан≥дн≥ комплекси.

5. арбон≥ли метал≥в Ц представники нейтральних комплекс≥в.

6.—ил≥катн≥ кислоти. —ил≥кагель. ѕриродн≥ сил≥кати ≥ алюмосил≥кати. —кло. ÷емент.

7.’арактеристика —тануму та ѕлюмбуму. јмфотерн≥сть њх сполук. ѕлюмбуму (IV) оксид €к сильний оксидник. “оксичн≥сть сполук свинцю.

8.Ѕудова молекули азоту за методом валентних звТ€зк≥в та молекул€рних орб≥талей. ’арактеристика х≥м≥чноњ активност≥ молекул€рного азоту.

9.ќксиди н≥трогену, њх кислотно-основн≥ ≥ оксидац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥.

10.‘осф≥тн≥ ≥ фосфатн≥ кислоти, будова њх молекул ≥ властивост≥. √≥дрол≥з фосфат≥в лужних метал≥в.

11.≈лектронна структура ќксигену ≥ озону. ѕор≥вн€нн€ њх х≥м≥чних властивостей.

12.ѕероксид г≥дрогену, одержанн€ ≥ оксидац≥йно-в≥дновн≥ властивост≥.

13.јлотроп≥€ ≥ пол≥морф≥зм —ульфуру. ‘≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥.

14.ќлеум ≥ пол≥сульфатн≥ кислоти.

15.«агальна характеристика селену ≥ телуру. ѕор≥вн€нн€ њх властивостей з властивост€ми с≥рки.

16.¬заЇмод≥€ галоген≥в з водою ≥ водними розчинами луг≥в. ’лорна вода. У∆авелеваФ вода. ’лорне вапно, його бактерицидн≥ властивост≥.

17.“верд≥сть води, одиниц≥ вим≥ру, вплив на жив≥ орган≥зми ≥ переб≥г реакц≥й в водних розчинах. ћетоди усуненн€ твердост≥ води.

18.…они  альц≥ю ≥ ћагн≥ю €к комплексоутворювач≥.

19.¬ода, ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥ властивост≥.

20.јквакомплекси ≥ кристалог≥драти. ƒистильована ≥ ап≥рогенна вода. ѕриродн≥ ≥ м≥неральн≥ води.

21.«астосуванн€ г≥дрогену пероксиду в медицин≥ ≥ фармац≥њ.

22.ќбчислити масову частку натр≥й диг≥дрогенфосфату у розчин≥, що утворений розчиненн€м 10 г NaH2PO4ХH2O у 100 г води.

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

¬≥дпов≥дати на питанн€ викладача, €к≥ будуть задаватис€ студентам з теми "«агальна характеристика р-елемент≥в. р-≈лементи IIIA групи." –озв'€зувати типов≥ задач≥.

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1.ƒержавна ‘армакопе€ ”крањни / ƒерж. п≥дприЇмство УЌауково-експертний фармакопейний центр.Ф Ц1-е вид. Ц’арк≥в: –≤–≈√, 2001. Ц556 с.

2. оровин Ќ.¬. ќбща€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц559 с.

3.”гай я.ј. ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1997. Ц527 с.

4. онспект лекц≥й.

5.ѕрактикум з загальноњ та неорган≥чноњ х≥м≥њ: ѕос≥бник // ™.я.Ћев≥т≥н, –.√. люЇва, ј.ћ.Ѕризицька та ≥н. Ц’.: ќснова, 1998. Ц119 с.

6.Ќеорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. фармац. спец. вузов (ѕрактикум) // ј. .—ухомлинов, Ќ.¬.Ѕоровска€, ѕ.я.ѕустовар и др. Ц иев: ¬ысша€ школа, 1983. Ц167 с.

7.√ригорТЇва ¬.¬., —ам≥йленко ¬.ћ., —ич ј.ћ. «агальна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1991. Ц430 с.

8.–оманова Ќ.¬. «агальна та неорган≥чна х≥м≥€.  .: ¬ища школа, 1998. Ц480 с.

9.јхметов Ќ.—. ќбща€ и неорганическа€ хими€.: ”чебное пособие дл€ студ. хим.-техн.спец. вузов. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1998. Ц743 с.

10. арапеть€нц ћ.’., ƒракин —.». ќбща€ и неорганическа€ хими€. Цћ.: ¬ысша€ школа, 1993. Ц592 с.

11.“елегус ¬.—., Ѕодак ќ.≤., «аречнюк ќ.—.,  ≥нжибало ¬.¬. ќснови загальноњ х≥м≥њ / «а ред. ¬.—.“елегуса: ѕ≥дручник. ЦЋьв≥в: —в≥т, 2000. Ц424 с.

12.—копенко ¬.¬., √ригорТЇва ¬.¬. Ќайважлив≥ш≥ класи неорган≥чних сполук.  .: Ћиб≥дь, 1996. Ц151 с.

13.¬ступ до х≥м≥чноњ номенклатури / ќ.ј.√олуб, ћ.ё. орн≥лов, ¬.¬.—копенко та ≥н.  .: Ўкол€р, 1997. Ц48 с.

14. орн≥лов ћ.ё., Ѕ≥лод≥д ќ.≤., √олуб ќ.ј. “ерм≥нолог≥чний пос≥бник з х≥м≥њ. Ц .: ≤«ћЌ, 1996. Ц256 с.

«јЌя““я є31

 

“≈ћј: d-≈лементи VIЅ групи. Ћабораторна робота.

 

ј “”јЋ№Ќ≤—“№: майбутн≥ пров≥зори повинн≥ знати властивост≥ елемент≥в V≤Ѕ п≥дгрупи та њх б≥олог≥чну роль дл€ застосуванн€ в подальш≥й фармацевтичн≥й практиц≥.

 

Ќј¬„јЋ№Ќ≤ ÷≤Ћ≤: ¬ивченн€ х≥м≥чних властивостей елемент≥в VIЅ п≥дгрупи та њх застосуванн€ в анал≥тичн≥й х≥м≥њ та фармац≥њ.

 

«Ќј“»: -ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ елемент≥в VIЅ п≥дгрупи;

-характерн≥ ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в VIЅ п≥дгрупи;

-сполуки елемент≥в VIЅ п≥дгрупи з киснем.

 

¬ћ≤“»: -записувати характерн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ елемент≥в VIЅ п≥дгрупи;

-показати прот≥канн€ оксидац≥йно-в≥дновних процес≥в у залежност≥

в≥д рЌ середовища;

-охарактеризувати здатн≥сть до комплексоутворенн€ d-елемент≥в VI

групи;

-розв'€зувати типов≥ розрахунков≥ задач≥.

—јћќ—“≤…Ќј ѕќ«јј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.’ром, ћол≥бден ≥ ¬ольфрам. «агальна характеристика елемент≥в п≥дгрупи. Ќайважлив≥ш≥ природн≥ сполуки.

2.ћетоди одержанн€ елемент≥в VIЅ п≥дгрупи.

3.’ром (II), кислотно-основна та оксидац≥йно-в≥дновна характеристика сполук.

4.ѕор≥вн€льна оксидац≥йно-в≥дновна характеристика сполук мол≥бдену ≥ вольфраму по в≥дношенню до сполук хрому.

5.ќбчисл≥ть масу кал≥ю дихромату, €ка необх≥дна дл€ оксидац≥њ 2,6 г натр≥ю сульф≥ду в кислому середовищ≥.

6.«ак≥нч≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й:

а) FeSO4 + K2Cr2O7 + H2SO4

б) (NH4)2S + K2Cr2O7 + H2SO4

в) K2Cr2O7 + Na2SO3 + H2SO4

г) K2Cr2O7 + H2O2 + H2SO4

д) CrCl3 + H2O2 + NaOH →

7.Ќазв≥ть ус≥ форми йон≥в хрому (III), що посл≥довно утворюютьс€ при доливанн≥ до хром (III) г≥дроксиду водного розчину HClO4 (NaOH) аж до його надлишку. яке координац≥йне число характерне дл€ хрому (III) в аква- та г≥дроксокомплексах? яке забарвленн€ мають розчини з в≥дпов≥дними йонами та чи залежить воно в≥д складу комплексу?

8.¬≥домо, що хром (III) оксид у водних розчинах кислот та луг≥в не розчин€Їтьс€. «апропонуйте к≥лька способ≥в добуванн€ з цього оксиду сполук хрому (III), €к≥ Ї розчинними у вод≥. Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й, вказавши необх≥дн≥ умови дл€ њх проведенн€.

9.ƒо 3,92 г хрому (III) сульфату додали 2 г кал≥ю г≥дроксиду. яку масу кал≥ю г≥дроксиду необх≥дно додати ще, щоб утворений осад повн≥стю розчинивс€?

10.¬изначте молекул€рну масу неелектрол≥ту, €кщо 3,2 г його в 0,5 дм3 розчину чинить при 27˚— осмотичний тиск величиною 5Х105 ѕа.

11.ѕри спалюванн≥ 2 г металу утворюЇтьс€ 2,8 г оксиду. ¬изначте мол€рну масу екв≥валенту металу.

12. ал≥ю хром≥т оксидуЇтьс€ бромом у лужному середовищ≥. «елене забарвленн€ розчину переходить у жовте. —клад≥ть електронно-йонне ≥ молекул€рне р≥вн€нн€ реакц≥њ. як≥ йони обумовлюють початкове ≥ к≥нцеве забарвленн€ розчину?

13.—полука м≥стить близько 12%  ал≥ю, 40% ќкисгену, а також ’ром. «найд≥ть њњ молекул€рну формулу, вкаж≥ть ступен≥ оксидац≥њ елемент≥в та дайте назву сполуц≥.

14.—полуки ћол≥бдену (VI) та ¬ольфраму (VI) можна в≥дновити лише сильними в≥дновниками. як реагуЇ цинк чи магн≥й з мол≥бдатами (чи вольфраматами) в кислому середовищ≥? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

 ќЌ“–ќЋ№Ќ≤ ѕ»“јЌЌя

1.≈лектронна структура атом≥в ’рому, ћол≥бдену ≥ ¬ольфраму.

2.’рому (III) оксид та г≥дроксид: одержанн€ ≥ властивост≥, здатн≥сть до комплексоутворенн€.

3.јмфотерний характер хрому (III) г≥дроксиду. —ол≥ тривалентного хрому, одержанн€ ≥ застосуванн€.

4.’рому (VI) оксид ≥ хромова кислота, одержанн€, властивост≥ ≥ застосуванн€.

5.’ромати ≥ дихромати, одержанн€, властивост≥ ≥ застосуванн€.

6.—тан р≥вноваги хромат- ≥ дихромат-йон≥в у розчин≥.

7.ќксидац≥йн≥ властивост≥ хромат≥в та дихромат≥в в залежност≥ в≥д рЌ середовища.

8.ћол≥бден ≥ ¬ольфрам, загальна характеристика, здатн≥сть до утворенн€ ≥зопол≥- та гетеропол≥кислот.

9.Ѕ≥олог≥чне значенн€ елемент≥в VIЅ п≥дгрупи.

10.«д≥йснити наступн≥ перетворенн€:

Cr2O3 → Cr → CrCl3 → Na2CrO4 → Na2Cr2O7

11.¬изначити молекул€рну масу та формулу вольфраму флуориду, €кщо в≥домо, що його пари (н.у.) в 10,3 рази важч≥ за пов≥тр€.

12.ѕ≥д час реакц≥њ 1 г водного розчину г≥дроген пероксиду з надлишком кал≥й дихромату в присутност≥ сульфатноњ кислоти вид≥лилос€ 200 см3 газу (при температур≥ 27˚— та тиску 100 кѕа). ¬изначте масову частку г≥дроген пероксиду в розчин≥.

13.як≥ кислоти д≥ють на мол≥бден ≥ вольфрам? як перетворити ц≥ метали на водорозчинн≥ сполуки, використовуючи луг чи речовини з основними властивост€ми? Ќапиш≥ть р≥вн€нн€ реакц≥й.

14.„и однаково зм≥нюютьс€ х≥м≥чн≥ властивост≥ простих речовин та сполук елемент≥в (оксид≥в, г≥дроксид≥в) в р€ду Cr Ц Mo Ц W? ƒайте необх≥дн≥ по€сненн€.

15.„ому дл€ ’рому та —ульфуру под≥бн≥ т≥льки лише сполуки Ц пох≥дн≥ вищих валентних стан≥в елемент≥в? „и ≥снуЇ така под≥бн≥сть м≥ж сполуками Cульфуру (VI) та ћол≥бдену (VI), —ульфуру (VI) та ¬ольфраму (VI)?

 

—јћќ—“≤…Ќј ј”ƒ»“ќ–Ќј –ќЅќ“ј

1.¬иконанн€ досл≥д≥в, описаних в даних методичних вказ≥вках.

2.ќбговоренн€ результат≥в та оформленн€ висновк≥в.

3.ќформленн€ та захист протоколу.

4.¬≥дпов≥д≥ на запитанн€, запропонован≥ викладачем, з використанн€м запис≥в на дошц≥.

5.–озв'€зуванн€ розрахункових задач, запропонованих викладачем.

 

≈кспериментальна частина

«авданн€ 1. ’ром

1.1. ¬≥дношенн€ хрому до кислот

ѕоклад≥ть у три проб≥рки по невеликому кусочку хрому ≥ додайте по 2-3 см3: у першу Ц розбавленоњ хлоридноњ кислоти, у другу Ц розбавленоњ сульфатноњ кислоти, у третю Ц розбавленоњ н≥тратноњ кислоти. —постер≥гайте за прот≥канн€м реакц≥й спочатку при к≥мнатн≥й температур≥, а пот≥м при нагр≥ванн≥. ѕовтор≥ть досл≥ди з концентрованими кислотами. „ому хром не взаЇмод≥Ї з концентрованою HNO3? Ќапиш≥ть в≥дпов≥дн≥ р≥вн€нн€ реакц≥й.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1144 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1980 - | 1945 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.307 с.